Соцсети

«Енергоатом»: що не «зільємо» Росії – вкрадемо

Енергоатом

Державне підприємство «Енергоатом» до 24 лютого забезпечувало 55% потреб країни в електроенергії та експлуатувало 15 діючих атомних енергоблоків.

Скільки електроенергії зараз дає країні «Енергоатом» — сказати з точністю складно, але ця цифра у будь-якому разі є критично важливою для України – підприємство залишається єдиним оператором усіх атомних електростанцій країни, пише «Антикор».

Майже півроку повномасштабної війни внесли значні корективи в роботу НАЕК «Енергоатом», але чи внесли вони корективи до корупційних схем, які на підприємстві налагоджені давно, а зі зміною влади в країні три роки тому і викликаною цим фактом плутаниною, захлеснули «Енергоатом» небаченою силою? Що відбувається на цьому стратегічно важливому підприємстві країни, що воює зараз? Чи наведено лад у схемах, порівняно з якими горезвісна «справа Свинарчуків», яка коштувала Порошенку владі, — просто крадіжка цукерок у молодшій групі дитячого садка?

Одразу після зміни влада заговорила про те, що в країні відновлюється інститут тих, хто «стежить» за тими чи іншими галузями. «Доглядачами» за «Енергоатомом», як заявила Тетяна Чорновіл, стали Андрій Деркач та Сергій Шефір. Саме вони контролювали весь рух грошей, що проходять через Енергоатом. І погоджували призначення ключових керівників як самого «Енергоатому», так і пов’язаних із ним підприємств.

Так тривало, як мінімум, до кінця лютого – люди Шефіра та Деркача зміцнювали свої позиції в «Енергоатомі» і заодно намагалися відтіснити від поставок на підприємство інше угруповання, підконтрольне якомусь Юхиму Важієвському, якого іноді називають Фіма «Порш», який завдяки протекції одіозного нардепа Миколи Мартиненка та його ставленика Юрія Недашковського свого часу гордо носив звання короля тіньових схем в українській атомній енергетиці. Він мало не одноосібно вирішував, хто, коли і скільки отримає замовлення від НАЕК «Енергоатом», і в яку суму це обійдеться.

Однак після появи на сцені Деркача та Шефіра та під тиском своїх нинішніх «партнерів» Галущенка та Бояринцева був змушений зійти з корупційного трону та відійти на другий план. Але так тривало недовго – на допомогу Важієвському несподівано прийшла кричуща некомпетентність нового менеджменту «Енергоатому» і він зміг, хай і частково, відвоювати втрачені позиції.

Такою є загальна схема того, що відбувалося в «Енергоатомі» після приходу до влади команди нинішнього президента.

Минуло два роки, у Деркача почалися проблеми, викликані його зв’язками з ФСБ, багато що змінилося й у «Енергоатомі». В.о. директора Котін позбувся неприємної для себе приставки «виконувач обов’язків», частково втратили позиції Галущенко та Бояринцев. Хоча щодо останнього ця заява є сумнівною – Олег Бояринцев продовжує обіймати одну з ключових посад «Енергоатому» — директора з персоналу, яку він отримав з рук Деркача.

Ще одна людина, яку відверто називають креатурою Андрія Деркача – Хартмут Якоб – теж продовжує обіймати в «Енергоатомі» посаду віце-президента, і нікого, схоже, не цікавлять його зв’язки ні з Деркачом, ні з Росією.

І те, що йшлося ще два роки тому – влада віддає «Енергоатом» під контроль Росії – чомусь сором’язливо обходиться мовчанням. Хоча проблема рік тому перестала бути внутрішньою проблемою України та вийшла на міжнародний рівень.

Як писало британське видання London Loves Business, «влада України повертає атомну енергетику під контроль Москви. Усі стратегічні рішення в галузі ухвалюються офіцером КДБ Андрієм Деркачом та проросійським персонажем Сергієм Шефіром». Видання дійшло висновку, що «Енергоатомом» насправді керує «команда російських маріонеток».

За словами Тетяни Чорновіл, «смотрящим» за «Енергоатомом» став Андрій Деркач: «Офіційної посади він не обіймає, але всі кадрові призначення проходять через нього»:

Серед таких називають Германа Галущенка, якого Деркач зробив віце-президентом компанії (зараз прізвище Галущенка у списку вищих посадових осіб «Енергоатому» не значиться).

Відразу після того, як Шефір і Деркач набули статусу «смотрящих», у керівництві «Енергоатому» з’явилося кілька людей Деркача. Наприклад, віце-президент компанії Герман Галущенко – наближений до Деркача юрист і, як кажуть, його хрещеник. Галущенко вже мав досвід роботи в «Енергоатомі» — у 2013 році він очолив юридичну службу компанії. Прийшов, програв суд на 28 мільйонів доларів та пішов.

Ще одна людина Андрія Деркача засвітилася у менеджменті «Енергоатому». Це Олег Бояринцев – багаторічний помічник нардепа. Він прийшов в «Енергоатом» незабаром за Галущенком як головний консультант у Службі президента компанії. Ще один віце-президент компанії – Хартмут Якоб. Він також пов’язаний із Росією, фінансово. Від нього йде ланцюжок до Сєви Могилевича і Дмитра Фірташа, які, у свою чергу, тісно пов’язані з Кремлем і ФСБ.

В.о. (на той момент) директора «Енергоатому» Котін, за словами людей, обізнаних у ситуації на підприємстві, став «слухняною маріонеткою» у руках Галущенка та Олега Бояринцева. Бояринцев та Галущенко взяли під контроль усю адміністративну вертикаль «Енергоатому» та контролювали таким чином усі закупівлі підприємства.

Як уже говорилося, деякі з цих людей були відтіснені від ключових рішень «Енергоатому», але Якоб Хартмут залишається віце-президентом:

Пан Якоб є власником акцій чотирьох російських компаній, серед яких – Федеральна мережева компанія Єдиної енергосистеми, яка будувала лінії електропередач із Росії до окупованого Криму. У березні його нібито усунули від обов’язків віце-президента, але на сайті «Енергоатому» Хартмут значиться у своїй попередній іпостасті.

Це щодо кадрів. А тепер – трохи про фінанси. 2018 рік «Енергоатом» закінчив із прибутком у понад 4,5 мільярда гривень. 2019-й приніс три з невеликим мільярди гривень прибутку. Але з 2020 року підприємство почало демонструвати стабільні збитки – один мільярд гривень щомісяця. Це було до 24 лютого, нагадаємо. Що відбувається в «Енергоатомі» останні п’ять місяців – не знає ніхто.

Так, відбулися пертурбації у керівництві. Але наскільки втратили позиції «смотрящі» Деркач і Шефір? Наскільки втратили позиції «схемщики», які працювали під Важіївським, Бояринцевим та Галущенком?

Тоді цим угрупованням вдалося взяти під контроль 70% закупівель «Енергоатому», і це на тлі його збитковості. Учасниками цього дерибану були підсанкційні компанії, сліди яких ведуть до Януковича та Росії. Що відбувається зараз із цими схемами? Невідомо. В «Енергоатомі» на всі запитання відповідь одна: «зараз війна, ваше питання ”не на часі”».

Невідомо, що відбувається із 73 мільярдами гривень, виділеними на добудову двох енергоблоків Хмельницької АЕС, рішення про яке ухвалив президент Зеленський у 2020 році. Це будівництво чомусь віддали фірмі, яка перебуває під санкціями США за війну Росії проти України і яку вже викривали в корупції саме за співпраці з «Енергоатомом»:

До речі, нехай нікого не збиває з пантелику назва компанії – через складний ланцюжок вона належить російському «Газпромбанку».

Невідомо, що відбувається з криптофермою, яку на Запорізькому заводі феросплавів створив Ігор Коломойський і для якої компанія-трейдер з орбіти Коломойського закупила електроенергію зі значною знижкою у державного «Енергоатому». Цей аукціон із продажу електричної енергії, як і низка інших, був предметом вивчення правоохоронців – адже це означає, що держава недоотримала доходи на кілька мільярдів гривень. Але чим це закінчилося і чи закінчилося – невідомо.

Невідомо, чим закінчилося розслідування щодо факту зникнення коштів, виділених західними донорами на будівництво стратегічно важливого об’єкту для України – Централізованого сховища для відпрацьованого ядерного палива. Воно мало допомогти Україні заощадити мільярди, які щорічно йдуть до Росії, і позбутися цієї залежності від РФ, куди раніше відправляли це паливо.

Але сховище, яке почали будувати ще за президентства Петра Порошенка, не запрацювало і після зміни влади – вже за Зеленського. Водночас бюджет проекту постійно зростав, і вже становив понад 2,5 мільярда гривень. З них, як з’ясувалося, понад мільярд було витрачено на нового підрядника, залученого вже за президента Зеленського, контракт з яким – непублічний, а отже, громадськість не може проконтролювати – на що і як витрачаються кошти. Відомо, що отримання підряду на добудову сховища причетні фірми з орбіти Деркача. Але куди пішли гроші – ніхто не знає.

Таких питань – безліч. На жаль, війна, яка спалахнула з новою силою кілька місяців тому, не дає змоги отримати відповіді на ці запитання. Єдине, у чому впевнені люди, які розуміються на процесах усередині «Енергоатому», — всі ці «дивлячі», «тертки», «розбірки» тощо – спрямовані на звичайну крадіжку державних грошей.

Але справжня проблема не в цьому – крали завжди. Ситуація посилюється тим, що поки недалекі українські корупціонери набивають свої кишені, їхні кремлівські ляльководи, про які вітчизняні злодії часто навіть не здогадуються через примітивність свого розуму, просто знищують енергосистему України. І останні п’ять місяців, незважаючи на гучні заяви, ситуація не змінилася.

«Антикоррупционная правда»