Основанием для проведения мониторинга стало письмо Государственного бюро расследований по фактам возможного незаконного обогащения чиновника.

В июне 2022 года на пограничном пункте Прешево на выезде из Сербии в автомобиле BMW X6 xDrive40d, которым управлял Наумов, было обнаружено скрытое от таможенного контроля имущество, а именно:

• 592 990 евро (21 940 630 гривен);
• 120 102 долларов (4 203 570 гривен);
• два изумруда по 6380 евро каждый (472 120 гривен).

Наумов тогда объяснил, что обнаруженное в автомобиле имущество является собственностью его близких, в частности часть денег была взята его отцом у знакомого. Однако НАПК выяснило, что финансовой состоятельности одолжить такие средства у его отца не было.

Кроме того, сам Наумов также не имел таких доходов из законных источников для приобретения валютных средств и изумрудов, которые пытался утаить при пересечении государственной границы Сербии.

Также НАПК не установило законные источники происхождения средств на приобретение автомобилей BMW X6 xDrive40d стоимостью 116 022 евро (3 875 135 гривен) и Toyota Land Cruiser 200 (2 234 700 гривен), оформленных на гражданскую жену бывшего работника СБУ и ее отца.

Материалы по Наумову направлены в Офис генерального прокурора для присоединения к материалам уголовного производства, проведения досудебного расследования и привлечения его к уголовной ответственности.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение У экс-генерала СБУ Андрея Наумова нашли необоснованных активов на 33 млн появились сначала на Антикоррупционная правда.

У березні 2018 року Наумова призначили директором ДП «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження» (ДП «ЦОТІЗ»). Він мав працювати на посаді 5 років.

Але у наступному травні Наумов захотів відновити кар’єру в правоохоронних органах і, зокрема, реалізуватися на керівних посадах, які заміщаються офіцерським складом . Йому стало відомо про вакантну посаду в Центральному управлінні СБУ.

Однак грошове забезпечення на новій посаді  було значно меншим, аніж директора держпідприємстві. За версією слідства, Наумов обманув бухгалтерів ДП «ЦОТІЗ», щоб, працюючи в СБУ, зберегти за собою зарплату директора держпідприємства.

Наумов звернувся із заявою на ім’я голови СБУ про зарахування його на військову службу. Хоча він не призивався на військову службу, не перебував у запасі чи резерві відомства, не був мобілізований і значився на військовому обліку в Деснянському районі Києва. Укладення контракту на військову службу є особливим видом трудового договору за основним місцем роботи, де особа буде отримувати постійну зарплату. Однак Наумов вирішив, що може скористатися гарантіями для військовослужбовців, які преедбачені ст.119 Кодексу законів про працю.

Наумов подав голові Держагенства з управління зоною відчуження заяву про увільнення його від виконання обов’язків голови ДП «ЦОТІЗ», але зі збереженням за ним як військовослужбовцем цієї посади та середньої зарплати. Цю заяву задовольнили, а Наумов ще навіть встиг як директор держпідприємства доручити бухгалтерам зберегти йому середній заробіток на період військової служби в СБУ.

З червня Наумов почав обіймати посаду заступника начальника головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ. Був звільнений із відомства у липні 2021 року.

Працюючи в СБУ, він ще понад півтора року щомісячно отримував зарплату директора ДП «ЦОТІЗ» — усього 3,3 млн гривень. Тепер йому інкримінується шахрайське заволодіня цими коштами.

У червні цього року повідомлялось, що екскерівник головного управління внутрішньої безпеки СБУ Андрій Наумов міг збирати та передавати російським спецслужбам дані, що становлять державну таємницю, зокрема, щодо систем безпеки зони відчуження ЧАЕС. Державне бюро розслідувань почало перевірку можливої державної зради в діях Наумова.

Наумов виїхав з України у ніч проти 24 лютого, за кілька годин до повномасштабного вторгнення.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Ексголова внутрішньої безпеки СБУ Андрій Наумов підозрюється у шахрайстві появились сначала на Антикоррупционная правда.

Керуватиме митницею Роман Пригарський, який є довіреною особою та кумом відомих місцевих касирів того ж таки нардепа Ковальчука – начальника досі неліквідованої Поліської митниці Сергія Панчука та його першого заступника Івана Іванова. Дане злочинне угрупування, не зволікаючи, дало вказівку начальникам митних постів Олександру Глівчуку та Василю Латишу і, безпосередньо, самому Пригарському зібрати з автоімпортерів хабарі за січень-березень поточного року – по 200$ та 100$ з кожного авто, оформленого на юридичну та фізичну особу, відповідно, а в період дії досі чинного «нульового розмитнення» — по 50$.

З початку року Рівненька митниця провела оформлення близько 15 тисяч автомобілів, – тому чиновники розраховують зібрати понад 2 млн дол. США злочинного кешу.

Для невідкладного приборкання усіх незгідних сплачувати митникам данину, на посаду заступника начальника митниці, який курує підрозділ боротьби з контрабандою, просувають давнього знайомого Іванова, який любить брати хабарі (переглянути статтю тут)  – Дмитра Подласого.

У той час, коли прості українці вишкрібають з кишень останні копійки на допомогу ЗСУ, зазначена група осіб для перемоги зробила… аж нічого! Хоча, чого можна очікувати від згаданих персонажів. Про зашкварених в автотемі Глівчука, Латиша, Пригарського, Іванова, Панчука і Ковальчука вже який рік не втомлюються говорити журналісти провідних телеканалів та видань (переглянути статтю тут).

Та, якщо питання довоєнної діяльності рівненських митників можна віднести до тих, які не на часі, то організацією поборів у розпал війни та кінцевими бенефіціарами цього «бенкету у чуму» відповідним службам варто було б зайнятись невідкладно. Особливо, враховуючи, що кінці можуть вести… до москви!

Пояснимо. На Рівненській митниці роками співіснує така собі мініверсія  путін-мєдвєдєв – тандем керівників Сергія Панчука та Івана Іванова, які по черзі один одного змінюють. Секрет їхньої успішної співпраці та безкарності дуже простий: знають з ким ділитись.

Панчук, ввірену йому долю кешу, ділить між своїми покровителями  нардепом-слугою Ковальчуком та заступником голови Держмитслужби Русланом Черкасським – недолюстрованим службовцем часів Януковича, махровим схематозником з мільйонними статками та братом-чиновником «ДНР» (переглянути статтю тут).

Іван Іванов (між іншим, ще один недолюстрований персонаж часів Януковича, з мільйонними статками у біткоїнах, та цивільною дружиною з «Л/ДНР») свою валізу доларів аж до війни відвозив на пряму державному зраднику Андрію Наумову (переглянути статтю тут).

Запитувати що відбувається у ввіреній службі її керівника Вячеслава Демченка, враховуючи чутки стосовно його патрона Слюсарєва  (переглянути статтю тут) та вже озвучені факти покривання корупції на крові (переглянути статтю тут), не будемо.

Шановні пане Марченко, Шмигаль, Єрмак, Зеленський – як гадаєте, це звичайні українські мародери чи справжні московські консерви? Чим зайняті митники під час війни: набивають власні кишені чи ще й спонсорують тероризм?

В будь-якому разі, Симон Петлюра був прозорливим, написавши «Московську вошу», що підсумовується однією, актуальною і зараз, фразою: «нам не страшні московські воші, нам страшні українські гниди».

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Митники-мародери чи колабораціоністи найвищих щаблів? появились сначала на Антикоррупционная правда.