Серед тих, хто був останнім на прийомі у Мамояна, засвітився і Дмитро Вацнер. Ось він виходить із «Їжака» і у супроводі охорони сідає в машину:

Що обговорювали Мамоян та не менш одіозний діяч Вацнер – невідомо. Як невідомо, навіщо вони нещодавно разом літали до Дубаї. Причому народний депутат України Суто Мамоян заявив, що це було «службове відрядження». Що робив у цьому «відрядженні» Дмитро Вацнер – залишається загадкою.

Найвідомішим скандалом, пов’язаним з ім’ям Вацнера, була кримінальна справа щодо його участі у схемі розкрадання понад 51 мільйон гривень на тендерах державних вугледобувних підприємств.

Слідство встановило, що протягом 2016-2018 років група осіб організувала схему, внаслідок якої фактично встановила контроль за державними закупівлями трьох ДП «Селідіввугілля», «Мирноградвугілля» та «Шахтоуправління Южнодонбаське №1». Йдеться про весь ланцюжок – від моніторингу потреб держпідприємств у закупівлях, формування умов тендерів, комунікації з потенційними постачальниками до визначення очікуваної вартості закупівлі, переможця тендерів та контролю за розрахунками з ним.

Вугілля закуповувалося на фірмах, які належать бізнесменові Віталію Кропачову. Загалом у справі фігурувало десять осіб, але слідство однозначно називало організатором схеми саме Дмитра Вацнера. Коли справа дійшла до оголошення підозр, один із учасників схеми – екс-глава тендерного комітету ДП «Мирноградвугілля» Ігор Шмигуль – втік до «ДНР».

Організатор схеми Вацнер залишився та вийшов із СІЗО під заставу у сумі 1,26 мільйона гривень. Він спробував цю суму оскаржити, але досяг лише того, що заставу збільшили до 2,1 мільйона.

Мотивація адвокатів Дмитра Вацнера була простою і невигадливою – вони стверджували, що їхній клієнт, мовляв, бідний, як церковна миша. Нібито останні три роки його заробіток становить лише п’ять тисяч гривень (!) на рік. Але при цьому квартиру він орендує в житловому кварталі бізнес-класу «Новопечерські липки». А дружина Вацнера взагалі живе на соціальну допомогу від держави.

Однак детективи з’ясували, що на дружину Вацнера зареєстровано два елітні автомобілі: Porsche Cayenne з датою реєстрації 23 серпня 2019 року та BMW M6 з датою реєстрації 15 березня 2019 року.

Ну майже як в анекдоті: «на вулиці Михайла Драгомирова зіткнулися Porsche Cayenne безробітної В. та BMW M6 безробітного Д.». Це, звичайно, смішно, але водночас гидко – Дмитро Вацнер не лише обкрадає державу на мільйони, а й запускає руку до кишені жебраків пенсіонерів, оформляючи для своєї гламурної супутниці життя соціальну допомогу. Що, погодьтеся, характеризує моральний вигляд подружжя за всякі розумні схеми з видобутку вугілля.

Власне, ця гра в «жебрака» і спонукала суд збільшити тоді заставну суму. До того ж незрозуміло, за кого Вацнер тримав суддів – адже у справі є довідка про те, що Дмитро Вацнер є директором та засновником донецької фірми «АВ-Синергія» зі статутним капіталом 120 тисяч гривень.

Він цією фірмою володіє і зараз, а те, що ТОВ «АВ-Синергія» знаходиться у всіх мислимих списках санкцій, так на перевірку цього факту навіть не варто витрачати зусиль:

Власне, як не варто гаяти час на пошук результатів згаданої кримінальної справи за ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 КК, у якому Вацнер фігурував як організатор.

Справа, може, й не закрита – навіть не витрачатимемо зусиль на перелопачування судових реєстрів. І суть навіть не в тому, що через війну працювати в них важко. А суть у польоті Дмитра Вацнера у Дубай. Якщо його без проблем випустили з країни, це означає одне – звинувачення з нього зняті. І він чистий перед законом. Загалом, нехай живе найгуманніший суд у світі.

У цьому контексті цікаві дві речі. Перша стосується морального вигляду Вацнера і полягає в наступному: чи оформляв жебрак бізнесмен, який проводить час в одних із найдорожчих ресторанів Києва і пересувається столицею з охороною, соціальну допомогу на свою дружину у зв’язку з бойовими діями? І якщо так – скільки і від яких міжнародних донорів?

Ну а друге питання серйозніше. На зустрічі, яку зняли журналісти УП, окрім Вацнера та Мамояна, були й інші особи. Серед інших – голова фракції «Слуга Народу» у Верховній Раді України Давид Арахамія. І ось із цього приводу мучить найстрашніша цікавість – що обговорював представник президентської політсили, яка обіцяла «весною садити будемо», з тією людиною, яку з бордів так пафосно обіцяли посадити? Невже умови відсидки?

«Антикорупційна правда»

Сообщение Що Дмитро Вацнер та Давид Арахамія обговорювали на рауті у Суто Мамояна? появились сначала на Антикоррупционная правда.

Одночасно з його перебуванням у цьому закладі були помічені, зокрема, ексголова КМДА, чинний депутат Київради Олександр Попов, фігурант кримінальної справи про заволодіння 50 млн гривень вугледобуваних підприємств Дмитро Вацнер, а також Андрій Кравець – так званий завгосп експрезидента Віктора Януковича.

Крім того, з ним зустрічався голова фракції «Слуга народу» у Верховній Раді Давид Арахамія. Про це йдеться у розслідуванні УП.

За словами журналістів, Арахамія підтвердив їм зустріч із Суто Мамояном.

«За інформацією УП в бізнес-колах, в «Їшаку» народний депутат Мамоян використовує декілька приміщень. Одне – для перемовин, друге – для гри в карти і спілкування», – стверджують журналісти.

Другий брат Суто Мамояна, Сергій Мамоян, депутат Київради від ОПЗЖ, теж був помічений на зустрічах. До закладу заходив і Сергій Короткіх, один із колишніх лідерів партії «Національний корпус».

«Одного разу нам вдається зафіксувати візит до «Їшака» і колишнього голови Держінвестпроекту Владислав Каськіва, який у 2020 році був обраний депутатом Закарпатської обласної ради, і також від ОПЗЖ», – зазначили журналісти.

Після втечі Януковича Каськів був оголошений в розшук і екстрадований з Панами в Україну.

Журналісти також зазначили, що за кілька днів спостережень за «Їшаком» поліція декілька разів обшукувала знімальну групу.

Мамоян потрапляв у фокус журналістів кілька разів. Наприклад, коли декларував автівки Land Cruiser, які нібито купив за 20 000 гривень, бо «вони були биті», а також квартири, які «подарувала мама».

Вдруге – коли Мамоян купив Rolls Roys вартістю в 400 000 євро.

«І хоча деякі надбання трапилися в Мамояна ще до обрання до Верховної Ради, він та його колеги, схоже, не сильно комплексують стосовно витрат на охорону та розкішний спосіб життя», – вважають журналісти.

«Антикорупційна правда»

Сообщение Депутат від ОПЗЖ Суто Мамоян влаштував у столичному ресторані «тіньовий офіс», де зустрічався з Каськівом і Арахамією появились сначала на Антикоррупционная правда.

– Я нещодавно хотів взяти машину в оренду і знаєте, що перше я подумав?

– Що? 

– Що я скажу журналістам, зокрема вам, коли ви мене знімете і запитаєте, що це за авто?

– Відчуття контролю за владою корисне не лише для суспільства, але й для самої влади. Це ваш запобіжник від помилок, хоча ви це зазвичай не хочете розуміти. 

– А знаєте, що я подумав одразу за цим?

– Ні.

– Що ви не знімете. Що питань не буде. Відповідати не потрібно. В країні воєнний стан.

(Через комендантську годину та низку обмежень воєнного стану наразі контролювати можновладців майже неможливо).

Саме через воєнний стан ми і вирішили розповісти цю історію.

У редакції «Української правди» була тривала професійна дискусія з приводу теми, про яку далі йтиметься.

В підсумку ми зійшлися на тому, що спосіб життя одного з найвпливовіших членів президентської команди як мінімум не відповідає «воєнному стану», в якому країна живе вже десятий місяць.

Чи можна під час війни обирати в якості засобу пересуванння нову, одну з найдорожчих марок машин у світі й жити серед найбагатших людей країни?

Чи може представникам влади країни, чверть території якої вже стоїть у руїнах, житися розкішно?

І що найголовніше – чи в прозорий спосіб, а не за допомогою влади, отримані ці переваги?

«Тест-драйв»

Наприкінці червня міські камери зафіксували в Києві новий Porsche Taycan 2021 року.

Машина була придбана 8 червня 2022 року, а вже 25 червня сім разів упродовж дня була зафіксована камерами системи відеоспостереження «Безпечне місто». Її бачили на Новообухівській та Старообухівській трасах, поряд із головним поселенням українських мільйонерів – Конча-Заспою, або офіційно – Козином.

Вартість автівки на профільних сайтах – близько 100 000 доларів.

Наступного дня, у неділю, автомобіль знову декілька разів потрапляє в поле зору камер.

На одному з фото, зробленому о 16-ій годині в селищі міського типу Козин, бачимо за кермом чоловіка, схожого на заступника керівника Офісу президента Кирила Тимошенка з жінкою на пасажирському сидінні.

Ми вирішили зайвий раз не навантажувати охорону посадовця спостереженнями під час повномасштабної війн. Тому почали працювати над пошуком доказів без звичного фіксування з машини переміщення можновладців.

Редакції «Української правди» вдалося дістати фото за інші дні з системи «Безпечне місто».

Наступного разу – 9 липня, знову на вихідних, камера на Столичному шосе фіксує за кермом чоловіка – і знову схожого на Тимошенка.

За кілька годин авто повертається – і знову праворуч від водія бачимо жінку.

Далі камера фіксує чоловіка, схожого на одного з керівників Офісу президента, вже 17 липня. І знову в неділю вранці.

За деякий час за кермом авто перебуває вже жінка, а на пасажирському сидінні камера фіксує чоловіка, схожого на Кирила Тимошенка.

23 липня чоловік, подібний на Тимошенка, за кермом знову потрапляє на тій же ділянці в поле зору камер.

Далі, вже 30 липня, у суботу вдень, камера фіксує за кермом знову того ж чоловіка. Цього разу якість фото дозволяє стверджувати, що це саме Кирило Тимошенко з сином.

Також можна помітити, що на лобовому склі автівки є перепустка КМДА на період комендантської години.

Кирило Тимошенко за кермом «Порше» потрапляє в поле зору камери й у серпні. Зокрема, 6-го і 7-го. Це також вихідні дні.

Належить автомобіль ТОВ «Новем Логістик», яке зареєстроване у Києві за адресою Паркова дорога,16а. Це адреса конгресно-виставкового центру «Парковий», де до 24 лютого регулярно збиралась фракція партії «Слуга народу».

Єдиним власником компанії є непублічний бізнесмен Вемір Давітян.

Джерела «УП» у політичних та бізнесових колах називають Давітяна неформальним куратором від влади Запорізької області.

Рік тому «УП» розповідала, що Давітян відвідує Офіс президента та регулярно контактує з керівником президентської фракції в парламенті Давидом Арахамією. Арахамія та Давітян такі контакти пояснювали дружбою. Проте тоді Давітян відмовився пояснити, кого відвідує в ОП.

Чи могло коштовне авто бути придбане Тимошенком і зареєстроване на компанію Давітяна? Або ж бізнесмен надав «Porsche» заступнику керівника ОП безкоштовно в користування?

«Українська правда» звернулась із питаннями до обох героїв матеріалу.

Кирило Тимошенко відповів, що автомобіль не його, і він брав його дійсно в Давітяна, використовував цю автівку 3-4 рази і повернув її вже декілька місяців тому.

При цьому докази, опубліковані редакцією, свідчать, що таких разів було щонайменше вдвічі більше. За цим самим маршрутом автівка їздила й у інші дні, але камера не фіксувала обличчя водія.

Також, за інформацією джерел «УП» у правоохоронних органах, машина зникала з поля зору камер. Наприклад, 26 червня о 16:18 автівку було зафіксовано камерами в смт Козин, а наступна фіксація відбулася вже 9 серпня в Києві на перехресті вулиць Інститутська та Шовковична біля Офісу президента. Це може свідчити про те, що на автівці могли бути також інші номерні знаки, або ж камери з технічних причин не змогли зафіксувати авто. 

Виникає питання, чи міг Вемір Давітян за два тижні після купівлі віддати новеньку автівку Кирилу Тимошенку на два місяці?

У коментарі «УП» Давітян повідомив, що надавав машину на «тест-драйв», оскільки вона не підійшла йому. На наявних у редакції матеріалах із камер «Безпечного міста» Давітян не був зафіксований за кермом жодного разу.

«єОселя» на 1000 м2

На початку літа на новий несподіваний рівень вийшло не тільки непублічне, а й публічне життя Кирила Тимошенка.

Чи не вперше відтоді, як Тимошенко потрапив у високі владні кабінети, він почав постити в соціальних мережах фото та відео з пробіжок.

Уважні читачі «УП» одразу звернули на це увагу та впізнали на сторіз можновладця одне з топових заміських поселень, популярне серед представників української еліти.

Назву населеного пункту ми не називаємо з міркувань безпеки. З цих самих міркувань ми не розголошуємо і нових впливових сусідів Тимошенка. Хоча, для загального розуміння – це колишні формальні та неформальні керівники держави та великі бізнесмени.

Далі за допомогою джерел у політичних та бізнесових колах нам вдалося з’ясувати, в якому саме маєтку оселився заступник керівника офісу президента.

Це маєток на майже 1200 квадратних метрів із власним виходом до водойми, який належить бізнесмену Ігорю Ніконову.

Ніконов входить до 100 найбагатших людей країни за версією видання «Фокус» та вважається одним із найбільших забудовників Києва.

У коментарі «УП» Кирило Тимошенко зазначив, що орендує маєток з міркувань безпеки, оскільки його власне помешкання розташоване в небезпечному з огляду на регулярні ракетні обстріли місці.

Також Тимошенко погодився показати договір оренди, який було укладено з Ніконовим у липні цього року.

Відповідно до договору, маєток орендує дружина Кирила Тимошенка. А вартість оренди складає 230 000 гривень на місяць, що за актуальным курсом становить близько 6 000 доларів.

Редакція звернулася по консультацію до експертів на ринку нерухомості. Також ми проаналізували публічні оголошення.

На основі отриманих даних можна зробити висновки про занижену ціну оренди маєтка в цьому котеджному містечку станом на літо 2022-го.

За даними експертів, середня вартість винаймання будинків аналогічної площі у цьому котеджному містечку може коливатися в діапазоні від 10 до 25 тисяч доларів. На вартість може впливати стан маєтку та якість використаних в оздобленні матеріалів.

Тимошенко є публічним куратором будівельного напрямку, а бізнес Ніконова перебуває саме у цій площині. На питання про можливий конфлікт інтересів заступник керівника ОП відповів, що Ніконов не бере участі в державних проєктах

Натомість за кілька тижнів після нашого спілкування на сторінці будівельної компанії Ніконова з’явилося повідомлення про те, що два житлові квартали КАН Девелопмент долучилися до державної програми «єОселя» – пільгової іпотеки житла.

Завдяки цій програмі українці певних професій можуть купувати квартири в кредит на 20 років за ставкою 3 %, а забудовники отримують можливість продавати квартири, які з початку повномасштабного вторгнення Росії з очевидних причин майже не продаються.

Редакції невідомо, чи міг впливати заступник керівника ОП на приєднання компанії власника маєтку, в якому він мешкає, до державної програми пільгового кредитування.

Але, очевидно, що всі забудовники наразі перебувають у скрутному становищі і в тій чи іншій мірі потребують державної участі, а значить – участі влади.

Навіщо гроші, якщо є влада

У коментарі УП Тимошенко додав, що він та його родина мають офіційні статки і для оренди маєтку, і для купівлі Порше, якби вони вирішили піти і на цей крок. І це дійсно збігається з даними його попередніх декларацій.

Місяць тому наші колеги з Бігус.Інфо опублікували матеріал про те, що заступник керівника Офісу президента Кирило Тимошенко використовує в якості службового автомобіль Chevrolet Tahoe. Такі автомобілі не продаються в Україні, але американська компанія General Motors передала 50 автівок Україні для гуманітарних цілей і вивезення людей з зони бойових дій цієї весни. Після публікації Тимошенко відмовився від цієї автівки.

Судячи з матеріалу, автівку Тимошенко використовував вже в травні цього року. Виходить, що Тимошенко, маючи достатньо власних коштів для купівлі машин, одночасно півроку використовував гуманітарний Chevrolet Tahoe у службових цілях і щонайменше два місяці Porsche Taycan 4S Веміра Давітяна по вихідних.

При цьому у власності Тимошенко та його дружини, відповідно до даних його декларації за 2020 рік, вже перебували BMW X5 2019 року, Porsche Macan 2017 року, Volkswagen Caravelle 2014 року.

Якщо серед героїв та читачів цього матеріалу знайдуться ті, хто скажуть: зараз не на часі розповідати, що заступник керівника Офісу президента їздить на новому Порше, сподіваємося, ці ж самі люди зможуть поставити принаймні собі ще одне питання.

А чи на часі заступнику керівника Офісу президента їздити на новому Порше?

«Антикорупційна правда»

Сообщение Не «воєнний стан» заступника голови ОП Кирила Тимошенка та його розкішне життя появились сначала на Антикоррупционная правда.

З одного боку, поява такої робочої групи свідчить про бажання влади якомога швидше притягнути до відповідальності спонсорів війни та ключових соратників Путіна, а з іншого – незрозуміло, чому цього досі не сталося.

Близько місяця назад в президента пройшла одна з багатьох нарад щодо санкцій, на якій були присутні керівники Офісу президента, Кабінету міністрів та деяких правоохоронних органів.

За словами співрозмовників ЕП, Володимир Зеленський на тій зустрічі був не в доброму гуморі і не приховував обурення. Причина такого настрою була якраз у санкційних питаннях. Мовляв, поки західний світ накладає санкції на російських олігархів та військових злочинців, Україна генерує білий шум та відмовки.

З російської версії рейтингу Forbrs «Топ-200 найбагатших» під санкціями в Україні 21 особа. У списках міжнародних партнерів їх удвічі більше. Більш того, після 24 лютого Україна «санкціонувала» лише одного російського олігарха.

На згаданій зустрічі президент озвучив чіткий меседж, що в України є політична воля для покарання «хороших росіян» і це слід робити, зазначає джерело. І певні результати вже є.

За даними джерел ЕП, НАЗК, голова якого входить у згадану робочу групу, запропонувало план, який передбачає оголошення всіх пакетів санкцій до до січня 2023 року. Перші в списках – російські олігархи.

Незабаром РНБО може ухвалити перші рішення. У них можуть бути прізвища власників Альфа-банку, найбагатшої людини Росії Володимира Лісіна та інших російських олігархів.

Хто під прицілом

У липні радник президента Олег Устенко відправив у найбільші світові банки гнівні листи іззвинуваченням у потуранні агресії Росії проти України. Радник Зеленського звинуватив JPMorgan, HSBC, Citigroup та Crédit Agricole у тому, що ті «затягують війну, фінансуючи компанії, які постачають російську нафту».

Він підкреслив, що Україна заблокує участь цих банків у повоєнній відбудові країни. «На мій погляд, вони скоюють військові злочини, бо таким чином допомагають режиму Путіна і підтримують режим», – наголосив Устенко.

19 вересня в Конгресі США відбулися публічні слухання, на яких генеральний директор JP Morgan Джеймі Даймон та генеральна директорка Citigroup Джейн Фрейзер ухилялися від прямих відповідей і не змогли вичерпно пояснити конгресменам, чи розірвали вони бізнес-зв’язки з Росією.

Історія з листом радника Зеленського тоді набула великого розголосу. Вказані банки нібито стали повільно згортати бізнес з росіянами, а світові лідери почали запроваджувати обмеження щодо торгівлі російськими енергоносіями.

Натомість українська влада не поспішала. Один з популярних закидів до Банкової – кейс власників «Альфа груп». Мовляв, США заборонили будь-які відносини з банком Михайла Фрідмана, і він з партнерами під міжнародними санкціями , а в Україні Альфа-банк працює навіть під час вторгнення.

Як стало відомо ЕП від одного із співрозмовників ОП, 19 вересня в Зеленського відбулася окрема нарада, присвячена виключно російським акціонерам Альфа-банку. Чим вона закінчилася, стане зрозуміло незабаром. Інший співрозмовник, з РНБО, підтвердив ЕП, що «готуються документи» щодо запровадження санкцій проти них.

Фрідману є що втрачати. Російський олігарх з львівським корінням володіє в Україні активами, які до війни оцінювалися мільярдами доларів.

Видання Wall Street Journal, посилаючись на голову наглядової ради українського Альфа-банку Романа Шпека, нагадало, що банк пропонував українській владі переказати в український банк 1 млрд дол особистих коштів Фрідмана. Як писала ЕП, ця пропозиція звучала у владних кабінетах ще навесні.

«Цю суму ми розглядаємо достатньою як для підтримки наявного балансу банку, так і для інвестицій у нові проєкти. 1 мільярд у капітал банку дозволить прокредитувати економіку на 8 мільярдів доларів», – зазначив Шпек.

За його словами, ідеться про фінансування проєктів, пов’язаних з інфраструктурою, логістикою, охороною здоров’я, продовольчою та енергетичною безпекою. При цьому Шпек наголосив, що акціонери «жодною мірою не розглядають цей крок як умову зняття з них персональних санкцій.

«Розмови про «купівлю індульгенції» не мають жодних підстав», – запевнив топменеджер. Він зазначив, що для залучення мільярда в Україну необхідно мати дозволи та згоду акціонерів, Нацбанку та регуляторних органів Європейського Союзу. «Саме цим ми зараз і займаємося», – пояснив Шпек.

Мільярд доларів – значна сума для докаптіалізації в українських умовах. Востаннє такі масштабні вливання у фінансову установу в Україні робили під час націоналізації Приватбанку.

Чи потребує Альфа-банк докапіталізації?

Загалом банківська система перебуває не в найкращих умовах. За прогнозами НБУ, через війну банки можуть втратити 20% кредитного портфеля. Експерти такі розрахунки називають оптимістичними й очікують втрат на рівні 30-35%.

За сценарію Нацбанку і виходячи з розміру капіталу Альфа-банку та його кредитного портфеля, необхідна сума докапіталізації не повинна перевищувати 8 млрд грн, вважає асоційований експерт «CASE-Україна» Євген Дубогриз, який у 2015-2019 роках займався стрес-тестуванням банків в НБУ.

«Навіть якщо Альфа-банк втратить 40% портфеля і все забезпечення, потреба становитиме 18-19 млрд грн. Це за найгіршого сценарію, коли кредити і застави знецінюються повністю, а таке трапляється дуже рідко», – зазначає він.

У самому банку говорять про більшу «подушку». «Банку можуть знадобитися 500-600 мільйонів доларів протягом наступного року для підтримки стабільно високих нормативів адекватності капіталу. Усе залежить від розвитку ситуації на фронті, стану економіки, доходів українців, активів клієнтів», – вважає Шпек.

Українським банкам, імовірно, з часом знадобиться докапіталізація, але економічної потреби вливати в Альфа-банк мільярд доларів та, відповідно, знімати з цих коштів санкції наразі немає. Для російського олігарха це має сенс, бо в західних установах у нього значно більше грошей.

Довідка. Фрідман та Авен прагнули пустити коріння на Заході. У 2013 році вони заснували в Лондоні фонд прямих інвестицій LetterOne. До їх європейської бізнес-імперії входять британська роздрібна мережа Holland & Barrett, німецька енергетична група Wintershall Dea та іспанські супермаркети Dia.

Напередодні у Верховній Раді навіть зареєстрували законопроєкт, який «регулює процес виведення системно важливого банку з ринку в умовах воєнного стану».

Можна припустити, що це підготовка до введення санкцій проти російських власників Альфа-банку, який належить до системно важливих. Проте один з високопосадовців НБУ запевняє, що цей документ готувався давно.

Як торгуються російські олігархи

Хоча представники українського банку наголошують, що не розраховують на індульгенції, десятки росіян воліють профінансувати Україну для виходу з-під санкцій і збереження частини статків, про що писали WSJ та Financial Times.

WSJ також цитує заступника голови Офісу президента Ростислава Шурму. Він заявив, що уряд у Києві розгляне пропозицію Фрідмана лише як частину ширшої структури, яка може включати фонд для допомоги Україні. «Це має бути загальний підхід до всіх підсанкційних росіян», – сказав Шурма.

У коментарі FT він наголосив, що Україна не використовує санкції як інструмент торгу і розгляне таку угоду щодо зняття санкцій лише після закінчення війни.

У червні голова НАЗК Олександр Новіков запевнив, що санкції з боку України будуть накладені на всіх російських олігархів. «Якщо вони публічно не засудять війну, Путіна та не визнають територіальну цілісність України включно з Кримом і Донбасом, вони втратять усе майно в Євросоюзі», – наголосив він.

Новіков також говорив про можливість створення процедури виходу з-під санкцій шляхом передавання коштів чи активів у «фонд покаяння».

В інтерв’ю Forbes керівник фракції «Слуга народу» Давид Арахамія визнав, що ця ідея обговорювалася, але не в Україні, а на рівні міжнародних партнерів.

«Можливо, це працюватиме щодо бізнесменів, які мають громадянство РФ, але весь бізнес у них в інших країнах. Від санкцій страждає не російський бюджет, а, наприклад, британський. Якщо такий бізнесмен віддасть на відновлення України певну суму, то я ставлюся до цього толерантно. Якщо бізнесмени платять податки в Росії і фінансують війну в Україні, я проти», – зазначив він.

На Заході російські олігархи також запускають лобістські кампанії для зняття санкцій. «Київстар» заплатив 240 тис дол вашингтонським лобістам з компанії Yorktown Solutions, щоб привернути увагу влади США та громадськості до чутливості діяльності свого клієнта як одного з провідних операторів України.

На початку вересня видання Politico повідомило про бажання проросійської Угорщини виключити з-під європейських санкцій партнера Фрідмана з «Альфи» Петра Авена, наближеного до Путіна Алішера Усманова та одного з найбільших металургійних магнатів Росії Віктора Рашнікова.

Чехія, яка головує в Раді ЄС, домовилася з угорцями про перенесення розгляду питання щодо цих осіб на два місяці. Якби Україна підготувала звинувачення і наклала санкції на росіян, то ЄС мав би більше аргументів, аби присоромити угорського лідера Віктора Орбана і продовжити блокування російських грошей.

Україна відстає від світу в накладанні санкцій на путінських олігархів. Утім, якщо Київ таки запровадить санкції проти олігархів та членів їх сімей, то питання про створення «фондів покаяння» може відійти на другий план. Прощати росіян – це погана історія для окопів, а саме в них зараз куються настрої українців.

Чому Офіс президента тримає санкції «в столі»

На відміну від західних партнерів, від яких Зеленський уже в другий день великої війни вимагав більшого для зупинки війни, Київ не поспішав накладати санкції на росіян. Не лише на олігархів, а й на кремлівських топпосадовців.

Україна оголосила санкції проти Путіна, Лаврова і Шойгу 9 червня, а сотні загарбників меншого рангу були покарані аж 7 вересня. Як з’ясувала ЕП, чимало санкційних списків тривалий час лежали в Офісі президента.

Довідка. Президент, Кабмін, СБУ, Верховна Рада і Нацбанк можуть пропонувати претендентів на внесення в санкційні списки. РНБО розглядає ці пропозиції та ухвалює остаточні рішення. Документи відправляють в Офіс президента, після чого глава держави вводить санкції своїм указом.

З лютого по серпень 2022 року РНБО проголосувала за низку санкційних списків, але президент їх не затвердив. Вони затрималися в заступника голови ОП, юриста Андрія Смирнова, який не передав їх на підпис Зеленському.

У розпорядженні ЕП є документи, які свідчать, що таких заблокованих рішень було мінімум десять. Співрозмовник, дотичний до санкційної політики, стверджує, що загальне їх число сягає 20. Ще 70 проєктів РНБО відправила на розгляд в Офіс президента, але не отримала назад на голосування.

Не всі списки стосувалися російської еліти. Серед імен були, наприклад, політики із Сербії, Чорногорії, Киргизії, Чехії, а також гравці російського КВК. Серед компаній – білоруська промисловість та російські видавництва.

Були там і російські депутати та сенатори, які роками легалізують путінські рішення, силовики і члени тамтешньої Ради нацбезпеки, які погоджували розв’язання війни проти України, російські оборонні підприємства.

2 червня РНБО проголосувала за санкції проти директорів ФСБ Олександра Бортнікова і Служби зовнішньої розвідки Сергія Наришкіна, голів Ради федерації Валентини Матвієнко та Держдуми В’ячеслава Володіна, генпрокурора Ігоря Краснова, начальника генштабу Валерія Герасимова, директора Нацгвардії Віктора Золотова і ще сотні кремлівських посіпак.

Однак у санкційних списках ці люди з’явилися лише через три місяці. Смирнов підтвердив ЕП, що низку рішень не передали на підпис президенту, бо в документах було чимало помилок, які унеможливлювали втілення санкцій.

«Були помилки в анкетних даних і транслітерації, неточності в установочних даних щодо юридичних і фізичних осіб, пропущені слова і речення. Робиться це умисно чи ні, доведеться ще розбиратися, але ми маємо давати на підпис ідеальний з юридичної точки зору документ», – запевнив Смирнов.

Заступник Єрмака пригадує, що за оновленим законом «Про санкції» можна не лише блокувати, а й конфіскувати активи ворогів. Таке рішення ухвалює Вищий антикорупційний суд. Оскільки новий закон набув чинності в травні, за всі запроваджені до цього санкції довелось би переголосувати.

Третій аргумент юриста – відсутність фільтра, який би перевіряв папери і підтверджував, що санкції обґрунтовані. Ідеться про державний орган, а він, Міжвідомча робоча група з питань санкцій, з’явився лише 30 серпня.

У новостворену комісію Офіс президента переслав рішення, що не дочекалися підпису глави держави. Перелічені вище прізвища кремлівських посіпак вдруге винесли на розгляд РНБО. Після цього вони нарешті потрапили під санкції.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Танці навколо санкцій. Що в ОП вирішили робити з Фрідманом та іншими російськими олігархами? появились сначала на Антикоррупционная правда.

Але, як виявилося, не всім. І ще сумніше те, що після короткочасного сплеску національної самосвідомості, одним із проявів якого стало навіть нетерпимо до такого фінансового колабораціонізму, все повернулося на круги свої – гроші знову перемогли всі.

Йдеться в цьому випадку про гральний бізнес, за яким усі роки незалежності України стояв російський капітал. У найкращому разі – побічно, а більшості – прямо. На перший погляд, букмекерська компанія FavBet (БК «Фаворит», «Фаворит спорт») — вітчизняне підприємство. Зареєстровано її у Києві, бенефіціар – громадянин України:

Зверніть увагу – працює контора собі на збиток. Ну, судячи з звітності. Однак, насправді все не так просто. Тому що це верхівка айсбергу. Яку показують наївним громадянам, які вірять усьому, що написано чи сказано у телевізорі.

Власником FavBet справді є Андрій Матюха. Цілком або частково – питання, на яке немає достовірної відповіді. Розпочав свою активну роботу на ниві азартних ігор ще за часів Януковича, коли ці ігри, як відомо, були під забороною. Тому й видавала собі контора за лотерею Тото.

З 2009 по 2020 рік азартні ігри в Україні були заборонені – легалізувала їхня нова на той момент «зелена» влада під соусом турботи про бюджет. Проте й у період заборони гральний бізнес пана Матюхи цілком успішно працював – жодних заборон йому не заважали.

Втім, це історія, хай і цікава. У 2020 році, після того, як президент Зеленський підписав закон про легалізацію грального бізнесу, FavBet та його похідні вийшли з тіні. На перший погляд, все легально – група компаній Матюхи купила ліцензії на свою діяльність.

Загальна сума сплачених до державного бюджету коштів за ліцензією складає 216 150 000,00 грн. До того ж, група компаній повідомляє, що створила близько 700 робочих місць, до бюджету сплачено різних податків і зборів на загальну суму 20 791 263 грн.

Цифри вражають, але розраховані вони на інфантильного і не вміє рахувати українського громадянина. Тому що сама букмекерська компанія FavBet не має ліцензії на зайняття букмекерською діяльністю. Яка, згідно із законом про легалізацію грального бізнесу, коштує 108 мільйонів гривень на рік.

Тобто, за два роки FavBet не доплатила до бюджету 216 мільйонів. Повторимося – букмекерська компанія не має саме букмекерської ліцензії. А ліцензіями в інформаційному просторі FavBet «прикриває» свою букмекерську діяльність, на якій продовжує заробляти величезні гроші, які не потрапляють жодним чином до бюджету.

Це перше. Друге – обурливіше. І повертає нас до вступу, яким розпочався цей матеріал. Після 24 лютого, зачекавши кілька тижнів і побачивши, як розвиваються події – бліцкриг росіян провалився, суспільство несподівано для всіх, у тому числі й для влади, рішуче стало на захист України – FavBet випустила заяву, що ніколи не працювала на російському ринку і йде. з Білорусії.

Однак це виявилося не більше ніж піар-акцією та гучними словами. А якщо називати речі своїми іменами – відвертою брехнею.

Так, на сайті FavBet немає тепер у вікні вибору країн Росії та Білорусії. Але це аж ніяк не означає, що гравці звідти не можуть грати та отримувати виграні гроші. Ось приклад, як це можна зробити. Для цього потрібен лише VPN, який завантажується за пару хвилин:

Та й у самій службі підтримки FavBet готові підказати альтернативні шляхи гравцям із Росії. Якийсь час тому інтернет-видання delo.ua провів власне розслідування і звернулося до служби підтримки контори, видаючи себе за гравця з Росії:

У статті «Нічого особистого, тільки бізнес: український букмекер Favbet не сплачує податків і працює з росіянами?» журналісти аргументовано звинуватили цю букмекерську контору у роботі без відповідної ліцензії та ухилення від сплати податків на величезну суму.

Втім, в українських реаліях такими звинуваченнями мало кого здивуєш, тому автори шляхом «слідчого експерименту» відкрили вкрай «забійний» компромат: попри криваве вторгнення російських військ FavBet продовжує приймати ставки росіян і виплачувати їм виграші. Тобто публікація підводить до висновку, що контора Матюхи співпрацює з окупантами та вбивцями.

Зупинятись на цьому докладно не будемо – скандал із розслідуванням «Дела» вийшов гучним, і хоча матеріал оперативно зачистили, але він доступний як в архівних версіях, так і на сайтах, які його встигли перепостити.

Власне те, що написано дещо вище про обхід заборон за допомогою VPN, теж спростовує гучні заяви представників FavBet. А вони, нагадаємо, заявляють, що не лише не працюють у Росії зараз, але ніколи там і не працювали. Як і на окупованих територіях. Тільки їхні заяви суперечать сайтам відгуків.

Про це теж писали неодноразово, і ці матеріали також чистилися, проте за бажання все можна знайти. Тому зупинятись на цій сторінці діяльності контори Матюхи докладно не будемо, звернемо лише увагу на те, звідки прийшли відгуки про контор FavBet:

Це не поодинокі відгуки, їхня маса. І всі вони підтверджують те, що прес-служба FavBet бреше, заявляючи про те, що букмекери не працюють у Росії, Криму та ОРДЛО.

Контора FavBet не обмежилася простою зачисткою Інтернету від негативних матеріалів. Вона перейшла в атаку, заявивши, що допомагає українській армії. І нібито перераховує нашим солдатам десятки мільйонів гривень (звідки, до речі? Судячи з звітності, FavBet працює собі на збиток).

Не заперечуватимемо ці цифри. Хоча навіть у власних прес-релізах компанії щодо допомоги армії часто трапляються невідповідності у сумах, перерахованих ЗСУ.

Ми звернемо увагу на інші цифри. Якщо вірити конкурентам Матюхи , то до масштабного вторгнення щомісячний оборот вітчизняного ринку азартних ігор сягав одного мільярда доларів, з яких, згідно з підрахунками експертів , не менше 25% (тобто десь на $250 млн на місяць) – йшли через букмекерську мережу Матюхи. .

Якщо припустити, що Андрій Матюха отримує не більше 10% доходу від усіх коштів, що пройшли через мережу, то виходить таке. Дуже схоже, що за шість місяців масованого вторгнення бенефіціар FavBet витратив (якщо прийняти на віру його заяви) на допомогу захисникам і постраждалим від війни не більше 4% від суми, що осідає на його рахунках за один місяць.

Адже в цих підрахунках не враховано гроші, які заробляє FavBet у Росії та Білорусії.

А тим часом FavBet продовжує розвиватися — не далі як 1 вересня в Києві знову запрацювало найбільше столичне казино — FAVBET Casino в MERCURE Kyiv Congress Hotel:

Відкриттю цього казино аж ніяк не завадило те, що FavBet неодноразово звинувачували в незаконному гральному бізнесі, фінансуванні тероризму та ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах через афілійовану особу ТОВ «Лакі Ленд» – відповідні документи містяться в єдиній державній.

Зверніть увагу на дату наведеного вище фрагмента судового рішення – січень 2020 року. Справа, до речі, не закрита.

Однак це не завадило компанії скористатися законом про легалізацію азартних ігор. До того ж ходять чутки, що цей закон писався під дві компанії – «Парі-Матч» (Parimatch) і «Фаворит» (FavBet). Обґрунтовували свої висновки експерти грального ринку тим, що відповідний законопроект фактично писав друг нардепа Давида Арахамії, який «дивиться» від «Слуги народу» за процесом, – власник юридичної компанії Eterna Law Андрій Астапов.

Втім, це давня історія. А зараз FavBet наповнює Інтернет нав’язливою рекламою про свою нібито гігантську допомогу армії, поширює фейки про свій відхід з ринку Білорусії та Росії і продовжує заробляти гроші.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Букмекерська контора FavBet Андрія Матюхи все ще працює в Росії та цинічно піариться на українській армії появились сначала на Антикоррупционная правда.

По информации журналистов, запорожские добровольцы и местный мажоритарщик Юлия Яцик (фракция «Слуга народа») обвиняют главу Запорожской областной военной администрации Александра Старуха и его заместителя Злату Некрасову в масштабном мошенничестве с западной гуманитарной помощью.

В материале сказано, что эти махинации невозможны без прикрытия заместителем главы Офиса президента Кириллом Тимошенко.

Яцык заявила, что по поводу действий руководства Запорожской ОВА с гуманитаркой направила уже третье официальное депутатское обращение на имя президента Украины Владимира Зеленского.

Правда, его содержание она решила не обнародовать, поскольку некоторые факты настолько вопиющие, что могут “усугубить ситуацию в Запорожской области”.

«Еще до моего обращения было открыто несколько уголовных производств в отношении гуманитарной помощи для Запорожской области. Сейчас все эти разбирательства переданы в Национальную полицию. Хотя, на мой взгляд, Национальная полиция ничего не делает», – сказала Яцык.

Самый громкий скандал разразился в начале апреля, когда на сайте Польского радио была опубликована статья о том, что правительственное Агентство стратегических резервов Польши направило в Харьков и Запорожье 120 автомобилей с 1,5 тыс. тонн гуманитарной помощи.

4 апреля глава Харьковской областной военной администрации Олег Синегубов сообщил, что в регион поступило 35 автомобилей (500 тонн), то есть в Запорожье должно было прибыть 85 машин с 1000 тонн гуманитарной помощи.

На это обратил внимание местный журналист и краевед Роман Акбаш и задался вопросом – где же эта гуманитарка. Позже С Акбашем связались польские журналисты, после чего «Польское радио» направило запрос на руководство ЗОВА о судьбе 85 вагонов с гумпомощью. Ответа поляки, по информации издания, не получили.

А уже 10 апреля в Запорожье приехали заместитель руководителя Офиса Президента Кирилл Тимошенко и глава парламентской фракции «Слуга народа» Давид Арахамия. В сопровождении Старуха они посетили склады с гуманитарной помощью.

Издание со ссылкой на источник в администрации утверждает, что Кирилл Тимошенко, куратор гуманитарной помощи от Офиса Президента, якобы приказал местным руководителям этого направления “сидеть тихо и не высовываться”. В первую очередь, это касалось Некрасовой.

А уже 14 апреля ГУ Нацполиции в Запорожской области предоставило ответ на обращение Юлии Яцик, в котором сообщило, что 5 апреля возбуждено уголовное производство по махинациям с гуманитарной помощью.

Через неделю, 21 апреля, на сайте Польского радио была опубликована статья «Запорожские волонтеры спрашивают местные власти, где гуманитарная помощь из Польши», в которой Роман Акбаш заявил, в частности, что не видел ни одного сообщения ЗОВА о полученных 85 авто гуманитарной помощи из Польши, и что это не единственный пример исчезновения гуманитарки, за которую отвечает профильный замглавы администрации Злата Некрасова.

Кроме того, несколько запорожских волонтеров на условиях анонимности рассказали изданию, что после того, как Некрасов начала заниматься гуманитарной помощью, местные волонтеры не хотят иметь никаких отношений с гуманитарным штабом обладминистрации.

«Централизованная помощь в Запорожье завозится на склады – на территории местных промышленных предприятий, где помощь исчезает тоннами. Нам объясняют это заблуждение тем что «мы считаем пеллетами». Есть же разница между пеллетой картофеля или зеленого горошка и пеллетой лекарств?!», – объясняют волонтеры одну из причин своего нежелания сотрудничать с гумштабом ЗОВА.

По мнению некоторых волонтеров и источников издания в органах власти Запорожья и Запорожской области, ситуация вряд ли изменится к лучшему, поскольку Некрасова якобы встроена в условную «гуманитарную вертикаль», возглавляемую заместителем главы ОП Кириллом Тимошенко.

«Президент доверяет ему (Кириллу Тимошенко). И вот что происходит», – лаконично описал ситуацию один из волонтеров.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Скандалы с гуманитаркой расшатывают ситуацию в прифронтовом Запорожье появились сначала на Антикоррупционная правда.

По мнению журналистов, целью такой инициативы может быть замена нынешних руководителей на лояльных к самому Холодову, который уже давно проявляет интерес к этому направлению теневой экономики.

Издание отмечает, что несколько дней назад во фракционном чате фракции «Слуга народа» появился развернутый пост Холодова о проблемах на таможне. По его словам, в то время, как Президент, правительство и нардепы ищут деньги на гуманитарную помощь, через границу «пустые по документам фуры везут контрабандные сигареты на миллионы евро из Украины», таможня их пропускает, а в обратном направлении «любители повымогать 300 евро за ввоз б/у машины и придираться к реальным волонтерам» создают километровые очереди».

«Отдельные депутаты, в том числе главы комитетов, наставили своих подельников на должности в таможне – и создают нам всем огромные проблемы», написал Холодов, недвузначно намекая на Даниила Гетманцева, главу комитета ВР по вопросам налоговой и таможенной политики, заместителем которого является и сам Холодов, отмечает издание. По информации журналистов, причастность Гетманцева к «кураторству» таможни неоднократно появлялись в медиа, по данным которых потоки и «смотрящих» глава комитета якобы «делит» с главой фракции «Слуг народа» Давидом Арахамией.

По словам Холодова, «нужно срочно поднимать вопрос о кадрах на таможне и тех, то их там расставляет». «В том числе о депутатах, которые должны были навести там порядок по поручению Премьера и Президента еще до войны, но не сделали ничего, кроме рассадки своих недееспособных людей», — говорится в статье. Кроме еще одного прямого намека на Гетманцева, Холодов также добавил, что будет инициировать законопроект о том, что подозрение во взяточничестве таможенников и прочих во время войны должно вести к автоматическому заключению в СИЗО, без альтернативы залога, «потому что это мародерство и заработок на смертях».

Издание отмечает, что Холодов уже давно пытается «подвинуть» Гетманцева и Арахамию с таможенных потоков. Буквально накануне в некоторых телеграмм-каналах появилась «справка» о размерах поборов на разных региональных таможнях, с указанием имен кураторов, среди которых – Арахамия, и. о. главы Таможни Вячеслав Демченко, а также его первый зам. (согласно «справке», курирует отдельные области вместе с Арахамией).

«Согласно «справке», общий объем поборов составляет порядка $10 млн ежемесячно или $120 млн в год, только в Одессе и на Закарпатье с контрабандных бусов и грузовиков якобы собирают по $3 млн. Указание в документе конкретных фамилий «кураторов» косвенно может свидетельствовать о том, что «справку» готовили лица, заинтересованные в их смене. По данным источников с рынка, организацией если не подготовки, то как минимум «слива» данных в медиа занимались люди из окружения Холодова. Впрочем, цифра может быть искусственно занижена», — говорится в материале.

Журналисты напоминают, что Андрей Холодов, чьих детей крестила Оксана Марченко, человек для таможни совершенно не чужой. Общественные активисты и СМИ называли его «королем табачных киосков«, а также обвиняли в лоббировании бизнеса по розничной дистрибуции табака.

В медиа также фигурировали обвинения в адрес Холодова о причастности к схемам контрабанды сигарет из непризнанных «ДНР» и «ЛНР» в Европу при содействии того же Медведчука. В апреле минувшего года Совет нацбезопасности якобы даже планировал введение санкций против Холодова за контрабандную деятельность. До этого санкции были введены против десяти граждан, которых президент Владимир Зеленский назвал крупнейшими украинскими контрабандистами.

«В последние полтора-два года Холодов активно продвигает в СМИ свои экспертные мысли по поводу «реформирования» таможни, …из чего можно сделать вывод, что у народного депутата давно есть собственная «скамья запасных» для проведения кадровых ротаций», — говорится в статье.

«$120 млн ежегодных коррупционных доходов с основных таможен страны – хотя цифра выглядит сильно заниженной … Гораздо более важной является собственно возможность беспрепятственно и в неограниченных объемах провозить в обе стороны границы любые коммерческие товары без уплаты пошлин или с минимальными сборами в бюджет. А это порядка 400 млрд грн. в год по довоенным ценам и не менее 150-180 млрд грн. недоплаченных налогов», — резюмирует издание.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение За «сливом» данных о причастности Давида Арахамии и Даниила Гетманцева к коррупции на таможне может стоять Андрей Холодов появились сначала на Антикоррупционная правда.

Против Гетманцева

Несколько дней назад во фракционном чате фракции «Слуга народа» появился пост нардепа Андрея Холодова о проблемах на таможне. По его словам, в то время, как президент, правительство и нардепы ищут деньги на гуманитарную помощь, через границу «пустые по документам фуры везут контрабандные сигареты на миллионы евро из Украины», таможня их пропускает, а в обратном направлении создаются километровые очереди.

При этом, по словам нардепа, и до войны проблемы были, но они упирались в неспособность комитета принять сколь-либо решительные меры против таких злоупотреблений.

«Мы просто обязаны реагировать на эти новости и обстоятельства. Отдельные депутаты, в том числе главы комитетов, наставили своих подельников на должности в таможне – и создают нам всем огромные проблемы», – написал Холодов, намекая, по всей видимости, на Даниила Гетманцева, главу комитета ВР по вопросам налоговой и таможенной политики, заместителем которого является и сам Холодов, и Давида Арахамию.

По его мнению, львовские и волынские таможенники (и их кураторы) просто не поняли, что такое война, и восприняли ее просто как возможность дополнительно обогатится. В связи с этим, «нужно срочно поднимать вопрос о кадрах на таможне и тех, то их там расставляет».

«В том числе о депутатах, которые должны были навести там порядок по поручению премьера и президента еще до войны, но не сделали ничего, кроме рассадки своих недееспособных людей», – добавил он.

Кроме еще одного прямого намека на Гетманцева, Холодов также добавил, что будет инициировать законопроект о том, что подозрение во взяточничестве таможенников и прочих во время войны должно вести к автоматическому заключению в СИЗО, без альтернативы залога, «потому что это мародерство и заработок на смертях».

Новые «расценки»

Здесь стоит отметить, что Холодова не впервые причисляют к чиновникам, которые проявляют интерес к таможенным потокам.

Кроме того, на днях в информационных Telegram-каналах появилась «справка» с расценками разных региональных таможен, в том числе с указанием имен «кураторов», среди которых – Давид Арахамия, и. о. главы таможни Вячеслав Демченко, и некоторые из его замов.

Общий объем «поборов» журналисты оценивают примерно $10 млн ежемесячно или $120 млн в год, только в Одессе и на Закарпатье с контрабандных бусов и грузовиков якобы собирают по $3 млн. Безусловно, подлинность данной информации должны еще проверить правоохранительные органы, но обнародование в документе фамилий косвенно может свидетельствовать о том, что «справку» готовили лица, заинтересованные в их смене. По данным собеседников в парламенте, организацией если не подготовки, то как минимум «слива» данных занимались люди из окружения Холодова.

Вероятность того, что во время полномасштабного вторжения России во властных коридорах развернулось противостояние за право влиять на контрабандные потоки, стремится к 100%. Упрощение бюрократических процедур, о котором просили волонтеры и военные, чтобы завозить в страну все необходимое для фронта, медучреждений и внутренних переселенцев, обернулось хаосом и коллапсом.

Сотни, если не тысячи наименований беспошлинных товаров, включая легковые автомобили, просачиваются в страну под видом гуманитарной помощи, но в большинстве случаев – для вполне коммерческих целей. И желающих стоять в этом узком горлышке, изымая с него коррупционный налог, после начала войны только прибавилось.

Табачный интерес

Андрей Холодов, чьих детей крестила Оксана Марченко, жена арестованного по подозрению в государственной измене и содействию терроризму Виктора Медведчука, человек для таможни совершенно не чужой. Общественные активисты также называют его «королем табачных киосков«, и обвиняют в лоббировании бизнеса по розничной дистрибуции табака. Сам нардеп все обвинения называет беспочвенными.

Кроме того, ему приписывали авторство поправки, согласно которой табачные продавцы (в рознице) должны были повысить минимальную маржу с 7 до 13%. Поскольку цены на сигареты в Украине регулируются государством, то такое повышение маржи должно было произойти за счет табачных компаний. Последние отреагировали резко негативно, одна из них даже временно приостанавливала производство. Из-за возможного злоупотребления властью Холодов даже становился фигурантом расследования Нацагентства по предупреждению коррупции.

Похожие инициативы – теперь уже об отмене максимальных цен на сигареты на период действия военного времени – появились со стороны Холодова уже во время войны, вначале апреля 2022 года. Позже в комментарии РБК-Украина он отметил, что он предлагает лимитировать разрешенное превышение МРЦ порогом в 15%.

В медиа также фигурировали обвинения в адрес Холодова о якобы его причастности к схемам контрабанды сигарет из непризнанных «ДНР», и «ЛНР» в Европу. В апреле минувшего года Совет нацбезопасности якобы даже рассматривал возможность введения санкций против Холодова за контрабандную деятельность.

В последние полтора-два года Холодов активно продвигает экспертные мысли по поводу таможенной реформы. Большинство его заявлений сводятся к необходимости поменять людей, а не искоренить коррупцию в системе. Из чего можно сделать вывод, что у народного депутата давно есть собственные кадры для проведения ротаций.

***

Как бы ни было, вполне возможно, что во время войны может появиться едва ли не самый масштабный передел теневого рынка за новейшую историю. Ведь $120 млн ежегодных коррупционных доходов с основных таможен страны – хотя цифра выглядит сильно заниженной.

Гораздо более важной является собственно возможность беспрепятственно и в неограниченных объемах провозить в обе стороны границы любые коммерческие товары без уплаты пошлин или с минимальными сборами в бюджет. Порядка 400 млрд грн в год по довоенным ценам и не менее 150-180 млрд грн недоплаченных налогов.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Кто взял под контроль новые коррупционные потоки на границе появились сначала на Антикоррупционная правда.

В 2020 году «Прометей» Горояна увеличил мощность единовременного хранения зерна до 1,6 миллиона тонн. В 2021 году бизнесмен купил еще пять элеваторов, увеличив мощности на 400 000–500 000 тонн.

Но «Прометеем» бизнес-империя Горояна не ограничивается – всего он является бенефициаром минимум 60 компаний:

Большинство из них связано с производством, хранением и перевалкой зерновой продукции и сосредоточены на Николаевщине.

Понятно, что личность такого масштаба вызывает интерес. И основное любопытство вызывает вполне понятный вопрос – как человек смог заработать такие деньги и построить столь впечатляющую бизнес-империю?

Если почитать то, что говорит о себе Рафаель Ваагни Гороян, то получается прямо американская мечта, перенесенная простым армянским пареньком на украинский грунт. Судите сами. По его рассказам, бизнесом занялся еще в 14 лет, в 1990 году – выпросил у матери, которая занималась поставками тканей и поролона на заводы, обрезки. Потом отнес их соседу – мастеру на все руки. Вместе с ним юный Рафаэль сделал кушетку, которую потом сдал в ближайший комиссионный магазин. Через неделю на кушетку нашелся покупатель, а заработанного молодому предпринимателю хватило на следующие диван и два кресла.

Прямо как в том анекдоте, где американский миллионер рассказывает, как он заработал свои миллионы: «по приезду в Америку у нас с женой было два цента. Мы купили на них два яблока, помыли и продали за четыре. Потом купили четыре яблока, помыли и продали за восемь… А потом у меня умерла бабушка-миллионерша».

Никто у Горояна не умирал. Просто диваны и кресла – это, конечно, хорошо. И, если все было с этим диваном именно так, как рассказывает Рафаель Ваагни, то это свидетельствует о его деловой хватке. Но дальше было не совсем так, как он сам озвучивает:

Нет, он не врет в своем рассказе о первых шагах в бизнесе. И то, что первые серьезные деньги ему принесла торговля нефтепродуктами – сущая правда. Просто не надо думать, что все в нашей стране вчера родились и не помнят, кто контролировал торговлю этими нефтепродуктами в девяностые годы. И чего стоило получить соответствующие объемы на любом нефтеперерабатывающем заводе, а потом их реализовать.

В любом городе, в котором есть НПЗ, вам с удовольствием покажут на кладбищах аллеи героев, полегших в боях за эти самые объемы. Так что успех Горояна прост – этническая мафия, которая и стояла за ним в годы той самой торговли нефтепродуктами и которая, в измененном, конечно, формате – 2020-е годы как ни как! – стоит за ним и сейчас, в годы торговли зерном.

Те же самые люди и методы помогли развить зерновую империю. По словам самого Горояна, он купил первый элеватор на деньги от торговли нефтепродуктами. Произошло это в 2001 году и после этого он переключился на агробизнес, активно покупая элеваторы.

Все так, только опять упущены некоторые детали. А именно – детали покупки элеваторов, с которыми отнюдь не стремились расстаться их предыдущие владельцы. Да и вопрос денег на их покупку тоже немаловажен – что бы не утверждал Рафаель Ваагни, зарабатывал он их отнюдь не честным путем.

Его версия о «швейцарском банкире», который запросто выделил неограниченную кредитную линию, конечно, красива:

Только дело было не совсем так. За все платила Украина. Не по своей воле, конечно, а потому что Рафаэль Гороян знал, как эти деньги у нее украсть.

Когда Рафаэль Гороян создал зерновой холдинг «Прометей», главным механизмом его обогащения стало создание широкой сети ООО с фиктивными владельцами. Сергей Ольховский, один из директоров «Прометея», сообщник Горояна (по некоторым данным, его кум) находил и подбирал для аферы наиболее неподготовленных и незащищенных людей из числа одиноких стариков. Затем группа черных нотариусов вписывала их имена в учредительные документы, и фирмы начинали активную торговлю.

Через их счета со множеством нарушений проводились миллионные сделки по закупке зерна, удобрений и сельскохозяйственной техники, а проверяющим приходилось иметь дело с ничего не подозревающими фиктивными хозяевами.

Использование каждой такой компании позволяло Горояну и его синдикату утаить от государства от 5 до 20 миллионов гривен (курс доллара тогда был отнюдь не сегодняшние 29 гривен, напомним), а компаний было около 100.

Похожую схему Рафаэль Гороян и Сергей Ольховский использовали для получения наличных денег. На имя простых граждан за мизерную плату в разных банках открывались карточные счета, а затем через эти счета перекачивалось огромное количество наличных денег. Горояну они были нужны для оплаты разного рода незаконных услуг и взаиморасчетов с подельниками.

Рафаэль Гороян сделал криминальные методы нормой ведения всех своих дел. Его компания была неоднократно уличена в неуплате налогов, подделке документов, шантаже и контрабанде. В многочисленных делах фигурируют черная бухгалтерия, неучтенные наличные деньги, махинации на таможне и использование товаров невыясненного происхождения. По целому ряду эпизодов в его офисе проводились облавы, обыски и изъятия документации.

Вот такая вот «кредитная история». Более подробно о ней можно почитать здесь: Рафаэль Гороян и его синдикат воровали из бюджета Украины десятки миллионов гривен каждый год?

Что касается обысков и облав, то Рафаэль Гороян и его группа компаний «Прометей» — постоянные герои рубрики «криминал» на станицах СМИ. А правоохранители – постоянные гости в офисах компании.

И, сколько бы ни отбеливали репутацию Горояна заказные материалы и имиджевые интервью, в прессе регулярно напоминают о весьма нелицеприятных страницах его биографии. А она столь богата этими страницами, что даже сложно остановить на какой-то из них внимание. И самое позорное, на наш взгляд, не то, что Гороян мошенническим путем обкрадывает государство – кто из нынешних миллионеров не прошел этот путь? И даже то, что миллионер из списка «Форбс» продолжает это делать, по большому счету, не страшно.

Гадко и отвратительно его поведение в нашей стране, паспорт которой он купил. По этому поводу в 2008 году даже возбуждали уголовное дело, а паспорт у Горояна изымали.

Но волшебным образом скандал утих. Но вернемся к тому, что мы называем гадким. Гороян, здоровенный и сильный мужик, не гнушается применять свою силу к слабым женщинам. И окружил себя такими же «героями».

В 2011 году уроженец Армении Рафаэль Гороян в присутствии свидетелей унизил и жестоко избил гражданку Украины Викторию Кошевенко-Писареву. По дороге в больницу женщина несколько раз теряла сознание.

11 апреля 2018 года заместитель Горояна Вильгельм Мирзоян напал на женщину-следователя, оглашающую постановление на обыск, и сломал ей палец.

В одном из отделений «Новой Почты» Николаева мужчина кавказской наружности монтировкой жестоко избил стоявших в очереди мужчину и женщину (как оказалось, супружескую пару). Пожелавшим вмешаться гражданам бандит угрожал пистолетом. Следствие выяснило личность нападавшего, им оказался начальник службы охраны концерна «Прометей» Муса Гасан оглы Мусазаде.

Вот что противно. Еще противнее и гаже поведение украинских правоохранителей, с которыми Горояну всегда удается «решить вопросы».

Правда, в последнее время над ним, похоже, сгустились тучи. Ключевые сотрудники «Прометея» — юрист Роман Вахтангович, менеджер Дарья Трофименко, сестра Горяна Наира, кум и давний подельник Сергей Ольховский, Аслан Мурадян и подставной директор Николай Мицик стали фигурантами расследования, которое проводят Генеральная Прокуратура и СБУ.

Сам Рафаэль Гороян тоже находится в числе подследственных, но он уповает на свое умение «решать вопросы» и на связи в высших эшелонах власти, среди которых называют видного «слугу» Давида Арахамию. Насколько получится воспользоваться этой связью – неизвестно, особенно на фоне того факта, что одна из основных компаний Горяна — PROMETEY SWISS SA, зарегистрированная в Швейцарии – попала в санкционный список СНБО в связи с обвинением в контрабанде.

А глава парламентского комитета по налоговой политике (и, кстати, тоже «слуга») Гетманцев заявил, что по поводу расследования деятельности фирм Горояна «уже направлены соответствующие запросы в Европейскую прокуратуру и Прокурорскую организацию, которая на уровне Европейского союза занимается расследованиями, и как только будут получены ответы, я думаю, мы узнаём много интересного о ходе расследования этого дела».

Так что что-то с заявленной крышей в лице Арахамии не так – либо Гороян врет по этому поводу и выдает желаемое за действительное, либо сам Арахамия решил, что со столь «токсичным» бизнесменом, к тому же подозреваемым в финансировании сепаратистов, лучше не связываться.

Что касается «сепаратистского следа», то таковым является некий Константин Тистол, сооснователь сайта «Набат», публиковавшего в 2014 году призывы спикеров пророссийских митингов в Николаеве, выступающих за отделение Николаевской области для создания нового федерального образования на территории Украины.

Сайт был зарегистрирован по тому же адресу, что и «Прометей» Горояна. Совладельцем «Набата» числился топ-менеджер бизнесмена Сергей Ольховский. С марта 2014 года Тистол находится в розыске МВД по статье «блокировка транспортных коммуникаций».

Но и это еще не все – мать Горояна, Мирзоян Вардуш Вильгельмовна, гражданка Армении, любит фотографироваться с российским пропагандистом Соловьевым:

Можно было бы сказать, что сын за мать не отвечает, но ее явно пророссийские взгляды и поддержка войны против Украины не мешают гражданину Украины Рафаэлю Горояну вести с ней совместный бизнес в Украине – Вардуш Мирзоян совладелица ряда фирм своего сына. К примеру, ПАО «Помощнянский элеватор» и GRV-AGRO LTD, зарегистрированной в Лондоне.

Вот такая вот «американская мечта» уроженца Армении, воплощенная в Украине выходит. В ней, кстати, кроется ответ на извечный украинский вопрос – почему мы бедные? Потому что позволяем вот таким вот людям нами помыкать, вот почему.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Рафаэль Гороян: армянин с сепарским следом и фальшивым паспортом, разворовывающий Украину появились сначала на Антикоррупционная правда.

В апреле следующего, 2021 года, Борис Баум, первый заместитель главы Консультационно-экспертного совета Комиссии по регулированию азартных игр и лотерей, заявил, что «запуск игорного рынка состоялся». И добавил – «В этом месяцев у КРАИЛ план был 307 млн. гривен, они его выполняют».

А 13 января этого года Госказначейство отрапортовало о поступлениях от легализованного игорного бизнеса. Оказалось, что 2021 год принес в казну 127 гривен 03 копейки. Сто двадцать семь гривен ноль три копейки.

До 307 миллионов гривен, обещанных Баумом в апреле прошлого года, не хватает 307 миллионов без 127 гривен 03 копеек.

При этом все прекрасно понимают – игорный бизнес в Украине процветает. Как, пожалуй, ни один другой. В чем же секрет такого эпичнейшего провала? А секрет именно в персоне человека, который выступал главным консультантом президентского офиса по запуску игрового бизнеса в Украине. И этим человеком был именно Борис Петрович Баум.

То, что Баум является владельцем Первой национальной лотереи России (оффшор First National Lotteri Ltd), а также являлся фигурантом нескольких скандалов и имеет судимость в Латвии, никого не остановило. Ни власть, ни общество, которое пребывало в эйфории от персон «новых лиц» во главе с самым главным «новым лицом».

Хотя уже тогда раздавались голоса, которые предупреждали – если главным консультантом выступает Баум, ничего хорошего из этого не получится. Тем более, что его в нашей стране хорошо знали – Борис Баум почти 20 лет проработал в российских компаниях в Украине, владельцы которых и сейчас имеют здесь значительные интересы. В частности, речь идет о ряде компаний, которые связывают с российской организованной преступной группировкой под названием «Лужниковская». Ее члены контролируют энергетические и гостиничные бизнесы в Украине.

Но предупреждающие голоса утонули во всеобщем ожидании чуда и «конца эпохи бедности». Что ж – нате вам чудо в 127 гривен. Впрочем, вернемся к персоне Бориса Баума.

Баум – бывший гражданин Латвии.

Баум появился на Банковой после победы Владимира Зеленского. Тогда в ОПУ, еще до избрания новой Верховной Рады, создали рабочую группу по разработке закона о легализации рынка азартных игр. Чтобы войти в ее состав, Баум в 2020 году получил по специальному указу Зеленского украинское гражданство.

Бориса Баума привел на Банковую нынешний глава фракции «Слуга народа» Давид Арахамия. Якобы потому, что они несколько лет были соседями, и Баум, по словам Арахамии, «имел опыт управления казино» (вероятно, речь идет о казино в гостинице «Премьер Палас»). Каким казино управлял Баум, Арахамия не вспомнил.

По данным НБУ, Баум вместе с Гинером являлись акционерами «Первого инвестиционного банка». Как гражданин Латвии Boriss Baums Баум является соучредителем лондонских фирм Banita Limited, Himalita Limited, Maslav Limited, фигурировавших в схеме собственности и судебных спорах за гостиницу «Киевская Русь» в центре Киева десять лет назад.

В украинском госреестре Баум упоминается как совладелец ООО «Про-Энерджи Консалтинг», которое в партнерстве с норвежским бизнесом строит солнечную электростанцию в Броварах. В этом проекте партнером Баума выступает юрист Максим Лавринович, сын экс-министра юстиции Александра Лавриновича.

Это что касается Украины и «лужниковских». Но есть еще Латвия и другая российская ОПГ – Тамбовская. К ней тоже причастен Борис Баум. Связь прослеживается следующим образом. Борис Баум женат на некоей Карине Сироткиной (Karina Sirotkina).

Она вместе со своим отцом Николаем Сироткиным (Nikolajs Sirotkins) являются совладельцами общества с ограниченной ответственностью «НИКС» (NIKS) с уставным капиталом 1 435 089 евро.

В девяностые годы Николай Сироткин владел хоккейной командой NIKS-BRIH. Что значило коллаборацию: «Николай Сироткин и Бригада рэкета Ивана Харитонова». Последнего в свое время называли «королем рэкета», и он имел тесные связи с лидером «тамбовцев» Владимиром Барсуковым (Кумариным), которого в 2019 году приговорили к 24 годам колонии строгого режима

В то время группировка Ивана Харитонова по праву считалась самой крупной в Латвии и находилась в тесном контакте с Россией.

Кроме «тамбовцев», неоднократно судимый Иван Харитонов находится в постоянном контакте и с лидером «Подольских» Сергеем Лалакиным (Лучок).

Фирма NIKS, на совладелице которой Карине Сироткиной женат Борис Баум, владеет крупнейшим латвийским казино Studio 69. Вообще этот брак молва метко окрестила «мафиозным гешефтом», намекая на связи Баума с Лужниковской ОПГ, а его тестя Николая Сироткина – с Подольской и Тамбовской.

Возвращаясь в Украину – стает понятным, почему российская организованная преступность так активно продвигала легализацию игорного бизнеса в нашей стране. По осторожным оценкам, годовой объем игорного рынка Украины составляет 20 миллиардов долларов. Именно на долю от этих денег рассчитывала российско-латвийская организованная преступность, активно внедряя в Офис президента Украины Бориса Баума в качестве идеолога легализации игорного бизнеса.

О том, что этого человека ни в коем случае нельзя допускать к процессу легализации игорного бизнеса, Зеленского предупреждали не только украинские расследователи. В разгар работы Консультационно-экспертного совета Комиссии по регулированию азартных игр и лотерей, где Борис Баум был заместителем руководителя, британское издание Talk Finance в своем расследовании Boris Baum: a reform’s Locomotive or ‘Mafia’ fixer in the office of Ukrainian President прямо указывало: «Баум Борис Петрович является ставленником Лужниковского ОПГ в Украине, причем его связи с мафией настолько мощны, что стали визитной карточкой».

Но, как уже говорилось, все эти предупреждения остались «гласом вопиющего». Результат мы видим сейчас – 127 гривен поступлений в госказну. Но при этом рынок азартных игр никуда не делся – он по-прежнему оценивается в 20 миллиардов долларов. Куда в таком случае уходят деньги из карманов украинских граждан? А туда, куда и из карманов латвийских – в карманы представителей российской организованной преступности, чьи интересы отстаивает бывший латвийский, а ныне украинский гражданин Борис Петрович Баум, первый заместитель главы Консультационно-экспертного совета Комиссии по регулированию азартных игр и лотерей Украины.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Латвийский представитель российских ОПГ Борис Баум — в комиссии по регулированию игорного бизнеса Украины появились сначала на Антикоррупционная правда.

И чем дальше от столицы, тем хуже. Хотя в случае «слуг» даже трудно подобрать характеристику, настолько сама партия по себе ужасает уровнем находящихся в ней членов. Впрочем, перейдем к конкретному «смотрящему» и конкретному региону. Речь пойдет о Запорожье и человеке, который там представляется «смотрящим» от Зеленского. Насколько он таковым является – дело несколько дискуссионное, поскольку в системе власти «слуг» даже с институтом «смотрящих», которые подменяют собой законодательную, исполнительную и судебную власти, порядка нет, как и во всем остальном. Однако не суть – «смотрящий» он официальный или только представляется таковым, главное – воспринимает ли его в таковом статусе большинство ключевых фигур региона.

Засветился в качестве «смотрящего» Вемир Суренович Давитян с год назад, когда начал представляться в таковым как местным «слугам», так и представителям власти и бизнеса. В разговорах с ними он настаивал на том, что все «вопросы» теперь следует «решать» строго через него. И навязчиво рассказывал, что он является другом не кого-нибудь, а самого Давида Арахамии, возглавляющего фракцию «слуг» в Парламенте.

Ко всему же, утверждал Давитян, он имеет связи в Офисе президента на уровне Кирилла Тимошенко, куратора региональной политики от ОП. Параллельно Давитян настойчиво рекомендовал бизнесменам, которым позволяют выигрывать тендеры, «откатывать» ему от 20 до 30% суммы тендера. Причем это касается не только текущих и будущих тендеров, но и ранее выигранных.

Судя по цифре воровства, которую озвучил в свое время вице-премьер Уруский, Давитян не требует запредельного – напомним, по словам Олега Уруского (вице-премьера в правительстве Шмыгаля), только на «Большом строительстве» воруют ровно половину выделенных из бюджета средств. Так что делиться победителям тендеров есть чем, пусть не жалуются.

Но вопрос в другом – кто такой Вемир Суренович Давитян, позволяющий себе откровенно наезжать на элиты региона? Как оказалось – такое же никто, как и большинство слуг. Конечно, в отличие от большинства депутатов и министров он имеет несколько фирм и формально является бизнесменом:

Все эти фирмы имеют самые разнообразные сферы деятельности – добыча песка, гравия и глины; прокат автомобилей, управление недвижимостью, охранная деятельность, производство табака для кальяна. Как физлицо-предприниматель Вемир Суренович предоставляет услуги в сфере права.

Но бросается в глаза, что всё это бизнесы из очень разных сфер. К тому же невозможно найти ни рекламу, ни сайты, ни страницы этих фирм в соцсетях. Как же тогда они ведут дела? Есть еще один объединяющий фактор:

Впрочем, как уже давно кем-то метко подмечено, присутствие в списке санкций за войну России с Украиной для представителей зеленой власти служит опознавательным знаком «свой-чужой». Наверное, СНБО и накладывает их, исходя из этого критерия.

Но, кроме этого, фирмы Давитяна не отличаются особыми финансовыми показателями. Это было бы его частным делом, но он любит подчеркивать, что финансирует деятельность «слуг» в Запорожской области. Что, кстати, в некоторой степени соответствует истине, как ни удивительно.

Но деньги это не свои. Давитян – просто передаточное звено. От своего шефа к слугам. Кассир. А шеф у него отнюдь не Кирилл Тимошенко или Давид Арахамия. Потому что в Запорожье его послал несколько лет тому широко известный в узких кругах днепропетровский бизнесмен Александр Петровский (Налекрешвили), которого по словам экс-генпрокурора Юрия Луценко, в определенных кругах называют «Нарик».

Именно от его благотворительного фонда «Солидарность» и начал работать в Запорожье Давитян:

Фонд, кстати, тоже находится в восьми санкционных списках, вызванных войной России против нашей страны. Но это так, к слову.

А начал Вемир Суренович в Запорожье весьма вяло – провел от имени Петровского несколько малозаметных акций, но фурора все это не произвело. Однако задача была выполнена – Давитян получил официальный фасад для своего пребывания в Запорожье. И опосредовано это подтверждает тот факт, что Петровский то ли подарил ему, то ли дал в пользование кортеж из нескольких авто на днепровских номерах с цифрами «0009» и «0001», охрану в полтора десятка человек.

На этих же машинах Давитян начал катать местных «слуг», которые ошалели от такого внимания «авторитета». Не все, конечно, но большинство, поскольку шестерок всегда тешит внимание «великих» или тех, кого они за таковых принимают. Ну, а кто такие представители правящей партии, думается, объяснять не надо.

Впрочем, эта тактика дала свои плоды – через некоторое время Давитяна стали воспринимать как человека, имеющего влияние на кадровую политику ОПУ в регионе. Как и кто завел его к Арахамии и Тимошенко – можно догадываться. Но фраза о том, что Арахамия – его «давний друг», явно не соответствует истине. О «давней дружбе» Вемир Давитян заявил после того, как его авто было замечено под Офисом президента в момент, когда туда садился глава президентской фракции. Арахамия тоже заявил о «давней дружбе», попутно отрицая какую-либо принадлежность своего «друга» к институту «смотрящих».

Они так активно отрицали какие-либо интересы в Запорожской области, что получилось ровно наоборот. Впрочем, именно после этих заверений Арахамии и Давитяна расследователи и заинтересовались последним. Масла в огонь подлила неуклюжая попытка пиарщиков Давитяна «забить» поиск в Интернете заказными материалами, в которых Вемир Суренович рассуждает о рейдерстве:

Причем сделано это было топорно, а бюджет, выделенный Давитяном на это мероприятие, явно «попилен» — статьи с глубокомысленными рассуждениями Вемира Суреновича о том, что «жертва рейдеров сама в этом виновата», вышли на каких-то маргинальных сайтах типа volnovakha.city и konotop.city. Что уже само по себе настораживало взгляд опытного наблюдателя.

Впрочем, скандал, который и не был, собственно, скандалом – так, очередной грязненький эпизод из настоящей жизни реального окружения Голобородька, – затих сам собой. Просто потерявшись в том аду, в который превратили «слуги» Украину за пару лет своего правления.

Да и назвать Давитяна таким уж бесталанным нельзя – удалось же ему вклиниться в процесс избрания главы Запорожского областного совета после местных выборов 2020 года. Он даже привозил Кирилла Тимошенко на переговоры. Понятно, что на самом деле Давитян был в этом процессе сбоку – его просто не замечает местная элита, но рядом с Тимошенко мелькал. Что дает Давитяну возможность рассказывать свою версию событий.

Такую же версию он имеет относительно назначения главы областной государственной администрации. По словам Давитяна, именно он «назначил» на этот пост Александра Старуха. Но правда состоит в том, что Вемир Давитян не только не мог никого «назначить», он даже не мог предложить Офису президента более-менее подходящую кандидатуру. По простой причине – он чужак в области, не имеющий никакого влияния на местные элиты.

Но Давитян, похоже, трезво оценил свои позиции и обратился за помощью к Геннадию Фуксу, известному бизнесмену, экс-замгубернатора и главе фракции «За майбутне» в новом областном совете. Тот предложил своего старого соратника Александра Старуха.

А Кириллу Тимошенко Давитян доложил, что это «стопроцентно его человек».

В итоге все остались довольны – Фукс и его окружение получили контроль над областью, Кирилл Тимошенко заявил, что «быстро и эффективно» решил кадровые проблемы в Запорожской области, а сам Давитян получил историю, опираясь на которую может теперь всем рассказывать, что он «назначил губернатора и главу областного совета».

Что и привело его к нынешнему статусу «смотрящего» за областью. Чем закончится эта история – пока до конца не ясно. Несмотря на то, что Давитян теперь вхож в Офис президента и «дружит» с Арахамией, местные элиты его не очень воспринимают. И хвастать ему своим статусом «смотрящего» скорее снисходительно позволяют, чем воспринимают его в качестве такового.

Впрочем, гадать о будущем – дело неблагодарное. Да и просчитать логику людей, которые волею судьбы правят нашей страной, невозможно за неимением таковой у них. Хотя стоит вспомнить, кто стоит за хозяином Давитяна – Александром Петровским-Нариком. А стоит за ним тот же самый человек, что и за нынешним президентом – Игорь Валерьевич Коломойский.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Удержится ли Вемир Давитян в статусе президентского «смотрящего» за Запорожской областью? появились сначала на Антикоррупционная правда.

16 сентября этого года у ресторана Eshak в Киеве журналисты зафиксировали кортежи с охраной. Около полуночи с заведения вышел нардеп от ОПЗЖ Игорь Абрамович. На крыльце ресторана общался с Арахамией. Потом веселый «слуга» покинул ресторан на Toyota.

Также на ночной встрече был еще один нардеп от «СН» Остап Шипайло — член Комитета по вопросам энергетики и жилищно-коммунальных услуг. «Слуга народа» сел в бронированный Mercedez депутата из ОПЗЖ.

Абрамович — один из 47 депутатов, подписавших обращение в Конституционный суд, что заблокировало антикоррупционную реформу и вызвало конституционный кризис, говорится в сюжете.

Его называют близким к бизнесменам Виталию Хомутыннику и Павлу Фуксу, который недавно попал под санкции СНБО. С Хомутынником у Абрамовича общий газодобывающий бизнес.

Когда журналист спросил нардепа с ОПЗЖ о ночной встрече с Арахамией, тот ответил: «У меня с ним хорошие, товарищеские отношения. Политические вопросы обговаривали».

Сам Арахамия заявил в комментарии, что встречается со всеми фракциями и группами, кроме «Европейской солидарности».

«Слуга» сказал, что обсуждал с Абрамовичем «рабочие» вопросы и назвал того «влиятельным внутри ОПЗЖ».

«Руководитель президентской фракции Арахамия, член комитета по вопросам энергетики Шипайло и парламентарий с ОПЗЖ Абрамович больше 2 часов обсуждали какие-то вопросы. И никто из них не может вспомнить, какие именно», — говорит Михаил Ткач.

Также журналисты зафиксировали, как 24 августа вечером у того же ресторана был припаркован бронированный Mercedez, рядом — Land Cruiser, которым пользуется Арахамия.

После того как охрана обратила внимание на авто журналистов, начала кому-то звонить. У ресторана появился помощник-консультант Арахамия Петр Домашенко, сел за руль, и авто покинуло парковку.

Подом к ресторану подогнали внедорожник, и охрана положила в машину сумку и черный пакет. Далее с заднего двора ресторана выехал Mercedez, и внедорожник последовал за ним. Журналисты выяснили, что кортежем пользуется бизнесмен Вемир Давитян и что тот посещает Офис президента.

«В СМИ о господине Давитяне почти нет упоминаний. Его фото мы нашли на сайте благотворительного фонда днепровского бизнесмена Александра Петровского, так называемого криминального авторитета по прозвищу Нарик. На сайте фонда указано, что Давитян его вице-президент.

Источники «Украинской правды» называют Давитяна правой рукой Арахамиа и куратором Запорожской области от Офиса президента», — рассказал Ткач.

Также журналисты выяснили, что Арахамия в январе и феврале этого года летал в Вену с женой бортом, который принадлежит структурам подсанкционного олигарха Дмитрия Фирташа. Это «слуга» делал во время закрытого из-за пандемии авиасообщения с ЕС.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Главный «Слуга народа» Давид Арахамия по ночам заседает в ресторанах с ОПЗЖ появились сначала на Антикоррупционная правда.