Кто такие Снисаренко

В центре истории — Наталья Снисаренко, её муж Илья и их сыновья Семён и Даниил, оба адвокаты. Согласно паспортным данным, все члены семьи родились в России. Именно эта семья фигурирует в ряде историй по выводу имущества обанкротившихся госпредприятий в связанные между собой частные структуры.

Эпизод первый: завод «Днепр»

В 2005–2007 годах Наталья Снисаренко возглавляла Государственный киевский исследовательский завод «Днепр» (ул. Сурикова, 3). Именно в этот период часть помещений административного корпуса была продана частной компании по цене, которую эксперты считают заниженной.

Вскоре завод был ликвидирован. Ликвидатором стал арбитражный управляющий Сергей Ильницкий — персонаж, который позже появится и в других подобных историях. Через суд были легализованы сделки по продаже имущества, при этом представитель государственного предприятия на заседание не явился.

Параллельно создаётся другое госпредприятие — «Днепр-Бета», директором которого становится Илья Снисаренко. Туда переводится часть активов. Позже недвижимость переходит к частным компаниям, связанным с семьёй.

Вмешательство НАБУ

В 2016 году детективы НАБУ открыли уголовное производство по факту незаконного отчуждения более 3,7 тыс. кв. м государственного имущества. В ходе обысков правоохранители обратили внимание на сеть компаний, через которые проходили активы.

Часть площадей впоследствии оказалась в собственности ООО «Р.У. Система», учредителем которого была гражданка РФ — родственница Снисаренко. Помещения сдавались в аренду бизнесменам, в отношении которых позже были открыты уголовные дела из-за поддержки агрессии РФ.

Несмотря на аресты, через суды семье удалось впоследствии снять ограничения с части имущества.

Эпизод второй: Киевский радиозавод

История банкротства ВО «Киевский радиозавод» продолжается ещё с 1990-х годов. После частичного погашения долгов появляется новый кредитор с существенно увеличенной суммой требований. Следствие установило, что часть документов могла быть сфальсифицирована, а подписи — подделаны.

В 2009 году ликвидатором завода становится уже знакомый Сергей Ильницкий. Вскоре представителем предприятия становится Даниил Снисаренко. Далее повторяется знакомая схема: решения комитета кредиторов, аукционы, продажа больших площадей по заниженным ценам структурам, связанным с семьёй.

Среди проданных объектов — десятки тысяч квадратных метров производственных площадей, а также социальная инфраструктура. Часть имущества позже перепродаётся или передаётся другим связанным компаниям.

Энергетический узел

Отдельный конфликт возник вокруг электросетей и подстанций, обеспечивающих работу предприятий на территории радиозавода. Несмотря на то что ещё с конца 1990-х они принадлежали другому предприятию, в 2016 году эти объекты были выставлены на продажу в процедуре банкротства.

После нескольких переоформлений имущество оказалось в новосозданной компании с названием, похожим на название реального владельца. Судебные споры о законности этих сделок продолжаются до сих пор.

Уголовные производства и давление

В разные годы правоохранительные органы открывали производства в отношении ликвидаторов, подделки документов и незаконного отчуждения имущества. Часть дел рассматривается в судах.

Судьи, рассматривающие споры о возврате активов в государственную собственность, заявляют о попытках информационного давления. Параллельно Министерство экономики и другие госорганы через суд требуют признать аукционы недействительными и вернуть имущество государству.

Что в итоге

За годы процедур банкротства связанные со Снисаренко структуры получили в собственность десятки тысяч квадратных метров недвижимости. Часть операций стала предметом уголовных расследований, часть — многолетних судебных процессов.

Ключевой вопрос — будет ли поставлена точка в этих историях и вернутся ли стратегические активы государству. Окончательный ответ должны дать суды и правоохранительные органы.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Схема Снисаренко: как три поколения выстроили бизнес на банкротствах государственных заводов появились сначала на Антикоррупционная правда.

В частности, за решеткой оказались:

• заместитель Кличко Пётр Оленич;

• депутат и глава земельной комиссии Киеврады Михаил Терентьев;

• депутатка Киеврады и член комиссии Олена Марченко;

• заместитель директора КП «Киевблагоустройство» Алексей Мушта;

• первый заместитель директора «Спецжитлофонда» Юрий Леонов.

Однако сидеть в СИЗО подозреваемым пришлось недолго: уже к 18 марта все фигуранты «Чистого города» вышли под залог. Как дальше складывались их отношения с правосудием и есть ли шанс на ранее анонсированные «посадки» — анализировал Каштан NEWS.

Денис Комарницкий
Как известно, в марте 2025 года журналисты «Украинской правды» нашли Комарницкого в Вене. Главный фигурант «Чистого города», объявленный 10 февраля в розыск, незаконно покинул Украину еще на старте расследования.

Источники правоохранительных органов рассказали журналистам, что Комарницкий пересёк украинско-румынскую границу с помощью «группы поддержки», состоявшей из четырёх человек с удостоверениями СБУ, двух сотрудников полиции Закарпатской области и одного закарпатского депутата. При этом в СБУ заявили, что на момент побега людей с удостоверениями уже неделю как лишили статуса внештатных сотрудников.

Приятель Комарницкого Юрий Довгаленко, организовавший побег, рассказал на допросе, что до города Хуст перед автомобилем Комарницкого ехала камуфлированная машина с табличкой «200», которой обычно перевозят погибших воинов.

24 марта журналист Виталий Глагола сообщил, что по подозрению в содействии побегу НАБУ и СБУ задержали депутата Закарпатского облсовета Юрия Покорбу, но официального подтверждения информации не было.

9 мая следственный судья ВАКС вынес заочный арест Комарницкого, который до сих пор находится за пределами Украины. Адвокаты пытались оспорить решение, но Апелляционная палата оставила жалобу без удовлетворения.

Пётр Оленич
Как и остальные фигуранты, Оленич вышел под залог в конце февраля — за него внесли 15 миллионов гривен.
«Благодарю семью за внесение средств благодаря кредиту под залог недвижимости. С целью предотвращения инсинуаций подал заявление об отстранении от должности на период действия меры. Считаю подозрение необоснованным. Вместе с адвокатами подали апелляцию и будем отстаивать добросовестность в суде», — писал Оленич 22 февраля.

Однако «отстаивание добросовестности» оказалось не очень успешным: вместо отстранения его уволили — распоряжение подписал Кличко 6 марта. Причем увольнение оформлено «по соглашению сторон», а не по требованию САП, поэтому Оленич сохранил чистую трудовую книжку и получил компенсацию за неиспользованный отпуск. По данным журналистов, Оленич и так был одним из самых высокооплачиваемых чиновников КГГА: зарплата составляла от 60 до 400 тысяч гривен в месяц.

14 октября НАБУ направило в суд дело о незаконной передаче в ноябре 2019 года части парка «Нивки» под застройку. Прізвище фигуранта не раскрывалось, но по должности ясно, что речь идёт о Петре Олениче.

В НАБУ отмечают: проект передачи 0,6 га парка дважды рассматривался Киеврадой, но сначала отправлялся на доработку, так как участок относился к природно-заповедному фонду.

«Тем не менее чиновник проигнорировал этот факт и, используя ложные сведения о том, что участок не относится к природно-заповедному фонду, подал на рассмотрение Киеврады проект решения о передаче в аренду частной компании для строительства жилого комплекса», — сообщили в НАБУ.

Михаил Терентьев
Из всех фигурантов Терентьев оказался самым шумным, поэтому его судьбу после обвинения отследить легко. Терентьев вышел под залог почти 20 миллионов гривен, после чего столкнулся с публичным обещанием Кличко вычистить его из «УДАРа» и лишить мандата. Обещание прозвучало 13 марта, но исполнено лишь 23 мая.

Однако окончательно лишить Терентьева мандата не удалось: он подал в суд, заявив о нарушении своих конституционных прав. Киевский окружной суд принял аргументы Терентьева и 10 июня приостановил решение о его исключении.

Таким образом, с точки зрения закона Терентьев до сих пор депутат (внефракционный) и глава земельной комиссии. На пленарных заседаниях почти не появлялся, но дважды пытался возобновить деятельность комиссии.

Олена Марченко
Депутатка от «Батьківщины» Марченко, внесённая под рекордный залог 50 млн гривен, сохранила мандат. В отличие от Терентьева, её фракция не отреклась от неё: на сайте Киеврады она до сих пор числится членом «Батьківщины».

30 сентября ВАКС уменьшил залог с 50 до 45 млн гривен. 4 млн возвращены ТОВ «РОДЕО КАПІТАЛ», ещё 1 млн — физлицу.

На имущество Марченко и её мужа наложен арест: три квартиры, четыре земельные участка, садовый дом, Audi A3 2015 года и счета в Приватбанке.

Освобождённые «по-хорошему»
Долю других фигурантов «Чистого города» отследить сложно. Кличко обещал уволить Оленича, Мушту, Леонова и ещё четверых чиновников, которые фигурировали на «плёнках Комарницкого».

Часть действительно уволена «по-хорошему», без пятна в трудовой книжке: Долинский (по собственному желанию), Шарий (по соглашению сторон), Погребной (окончание контракта), Терентьев (по соглашению сторон с должности директора КП «Инженерный центр»).

Распоряжений об увольнении Леонова, Мушты и Святины на сайте КГГА нет, но их фамилии уже исчезли с разделов «руководство» соответствующих КП.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Девять месяцев после «Чистого города»: что стало с фигурантами самого громкого коррупционного скандала года появились сначала на Антикоррупционная правда.

Більше того – від Банкової до них рукою подати. Йдеться, наприклад, про активи колишнього російського громадянина та депутата Державної Думи РФ, полковника російської армії Володимира Крупчака. Найвідоміший його актив у нашій країні – Київський картонно-паперовий комбінат, який знаходиться в Обухові та випускає, серед іншого, найпопулярніший в Україні туалетний папір, пише Антикор.

А всього йому належить 169 об’єктів нерухомості на суму понад 10 мільярдів гривень. Щоправда, у вересні Національна поліція України повідомила, що всі ці об’єкти накладено арешт. Співробітники Департаменту стратегічних розслідувань спільно з Головним слідчим управлінням Нацполіції встановили, що посадові особи підприємств Крупчака налагодили схему виведення коштів у РФ та механізм ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах.

Після повномасштабного військового вторгнення Росії на територію України вищезазначені підприємства продовжували здійснювати фінансові операції з країною-агресором через посередників із ЄС. «Отримані доходи поповнювали російський бюджет, з якого фінансується ворожа армія Росії та її злочинні дії на території України», — зазначають правоохоронці.

А за місяць, 19 жовтня, на Володимира Крупчака були накладені санкції.

І всі пораділи та дружно поаплодували. Особливо після надихаючого уяву пасажу від НПУ: «Кошти, отримані від реалізації активів, пов’язаних з РФ, можуть бути використані для потреб ЗСУ та відновлення зруйнованої ворогом інфраструктури».

Тільки в цьому є один нюанс. Арешт не означає, що майно вже продано, а кошти, які «отруяться на потреби ЗСУ», вже отримано. Бо перед тим, як майно продати, його треба конфіскувати. Рішенням суду – у нас правова держава.

І ось останнього ніхто таки не робить. І все заарештоване майно продовжує нормально працювати та приносити прибуток власникам. Ніхто ж не обіцяв, що майно буде конфісковано? Зате картинка була гарна і всі пораділи.

А сам Крупчак тим часом теж не сидить без діла. У хід пішло переписування бізнесу. А ще замовні сюжети на телебаченні та оплачені прес-конференції. Все – щоб підприємства Крупчака не конфіскували на користь України.

Зокрема, австрійська компанія Крупчака, яка володіє Київським картонно-паперовим комбінатом, заявила про зміну власника. Мовляв, замість Крупчака ним став Хайнц Циннер.

Чи могли б знайти когось іншого, але, як бачимо, ніхто особливо не шифрується. Тому що цей пан Циннер нещодавно був головою Ради директорів Архангельського целюлозно-паперового комбінату, який усі ці роки контролював саме Крупчак.

Але влада, як говорилося, досі не подала позов про конфіскацію майна Володимира Крупчака. Що заважає? Залишається тільки гадати. І активи Крупчака в цьому процесі далеко не самотні – так відбувається практично з усіма російськими активами, які потрапили в нашій країні під арешт.

Гучний рапорт, захоплені реляції, оплески публіки, що нічого не розуміють, і гарячкові підрахунки в маячному мозку електорату і – все. Наступного кроку – позову про конфіскацію на користь України – ніхто не робить. Згадайте хоча б історію з Оcean Plaza.

Повертаючись до Володимира Крупчака, він цілком собі комфортно проживає у своєму маєтку під Києвом.

І планомірно виводить свої активи на підставних осіб.

Але його поведінка якраз зрозуміла. Незрозуміла поведінка української влади. Цікаво, чи влада комфортна з цією ситуацією, коли більшість майна росіян просто вислизає зараз з-під носа, бо його переписують на інших осіб? Це недбалість чи навмисний задум?

Антикорупційна правда»

Сообщение Хто допомагає путіністу Володимиру Крупчаку рятувати своє майно з-під арешту? появились сначала на Антикоррупционная правда.

Зазначається, що прокурори Одеської обласної прокуратури скерували до суду обвинувальний акт щодо українського бізнесмена-втікача за фактом створення злочинної організації з метою ухилення від сплати податків, зловживанні владою та службовому підробленні.

Слідство встановило, що обвинувачений у 2011-2014 роках створив злочинну організацію та налагодив схему ввозу на митну територію України нерозмитнених нафтопродуктів.

У подальшому їх реалізовували на внутрішньому ринку країни без сплати до державного бюджету податків, зборів і платежів. Також Курченко оформлював фіктивне вивезення цих нафтопродуктів за межі України.

У генпрокуратурі наголошують, що діяльність злочинної організації під керівництвом бізнесмена-втікача завдала економіці держави збитків на понад 3,1 млрд грн.

Як повідомлялося, Прокуратура Одеської області проводить розслідування махінацій з нафтопродуктами структурами бізнесмена-втікача Сергія Курченка. Він підозрюється у створенні злочинної організації, ухиленні від сплати податків у особливо великих розмірах, легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом та фіктивному підприємництві.

У лютому 2020 року Прокуратура Одеської області повідомила про підозру трьом колишнім працівникам Південної митниці та капітану судна за фактами сприяння в ухиленні податків підприємствам бізнесмена-втікача.

Нагадаємо, у березні 2019 року Генпрокуратура завершила розслідування справи проти Курченка за рядом інших звинувачень.

Зокрема, бізнесмену-втікачу інкримінують незаконне заволодіння зрідженим газом ПАТ «Укрнафта» та ПАТ «Укргазвидобування», у співучасті з посадовими особами низки міністерств та обладміністрацій, а також компаній групи «Нафтогаз», що завдало збитків зазначеним підприємствам на 2,2 млрд грн, з наступною легалізацією (відмиванням) незаконно одержаних доходів з ухиленням від сплати податків.

Також Курченка звинувачують у незаконному заволодінні грошовими коштами «Нафтогазу» на суму майже 450 млн грн та 5,1 млрд грн.

Крім того, він підозрюється у незаконному заволодінні грошовими коштами Національного банку на загальну суму понад 787 млн ​​грн, які були надані у вигляді стабілізаційного кредиту ПАТ «Реал Банк», а також коштами самого банку на суму понад 4,7 млрд грн шляхом надання кредитів підконтрольним Курченком фіктивним підприємствам.

Йому також інкримінують заволодіння коштами ПАТ «Брокбізнесбанк» на 866 млн грн шляхом протиправного надання «Брокбізнесбанком» міжбанківських кредитів на користь «Реал Банку» та незаконне розміщення коштів на кореспондентському рахунку в «Реал банку», а також грошовими коштами «Брокбізнесбанку» на суму 1,4 млрд грн шляхом видачі кредитів підприємствам із ознаками фіктивності.

Курченка також підозрюють у заволодінні грошовими коштами ПАТ АБ «Укргазбанк» на суму 502 млн грн шляхом укладання уявних договорів купівлі-продажу цінних паперів – облігацій Державної іпотечної установи.

Також олігарха звинувачують у заволодінні грошима ПАТ «Аграрний фонд» на загальну суму понад 2 млрд грн шляхом укладання ПАТ «Брокбізнесбанк» уявних договорів купівлі-продажу облігацій внутрішньої державної позики з «Аграрним фондом» та договорів прямого РЕПО з Національним банком України.

Крім того, Курченка звинувачують у фіктивному підприємництві. 

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Де ви були вісім років? Суд нарешті заарештував все майно Сергія Курченка появились сначала на Антикоррупционная правда.