Напомним, журналисты установили, что бегство Дениса Комарницкого сопровождали представители ряда спецслужб (внештатные сотрудники СБУ, работники департамента стратегических расследований (ДСР) Закарпатского управления Нацпола), а для прикрытия операции задействовали авто с надписью «200». Такую надпись обычно используют для перевозки воинов, погибших на войне.

Пособники эвакуации Комарницкого были сначала задержаны НАБУ, а впоследствии освобождены от должностей и уже начали давать показания. Кроме того, был снят с должности руководитель управления стратегических расследований в Закарпатской области Сергей Химич. И на этом в отношении громких кадровых решений в причастных силовых структурах – пока все. Между тем за кадром остались настоящие организаторы побега Комарницкого, те, кто мог слить ему информацию о планах НАБУ на него и давал указания полицейским из ДСР.

На сегодняшний день существует высокая вероятность, что причастными к бегству Комарницкого были люди на высоких должностях в главном Департаменте стратегических расследований Нацполиции и даже в самом НАБУ, которое расследует так называемое дело «Чистый город» о коррупции в киевских властях. Такой вывод сделали сразу несколько журналистов-расследователей, изучая «странные совпадения» в деле Комарницкого.

Так, журналист Владимир Бондаренко убежден в причастности к бегству Комарницкого руководителя Департамента стратегических расследований Андрея Рубеля.

Судя по биографии Рубеля Андрея Николаевича, до 2020 года он руководил Национальной полицией Закарпатской области, сотрудники управления стратегических расследований которой, напомним, сопровождали автомобиль Комарницкого во время его бегства. Кроме того, эти работники фактически были прямыми подчиненными Рубеля как действующего руководителя Департамента стратегических расследований НПУ.

Также, пишет Бондаренко, в свое время подчиненным Рубеля был некий Цивинский Александр Игоревич. В настоящее время Александр Цивинский — один из руководителей НАБУ (а именно Третьего подразделения детективов НАБУ), который ведет дело Комарницкого и знаком со всеми его нюансами. Известно, что он также участвовал в конкурсе на должность руководителя НАБУ, а сейчас хочет стать руководителем Бюро экономической безопасности.

«Наверное, Рубель мог знать план НАБУ по задержанию Комарницкого и не только информировал последнего, но и хорошо подзаработал, имея инсайд от своего коллеги из НАБУ», — считает Бондаренко.

Другой журналист, Владимир Бойко, пишет о том, что Цивинский не просто был подчиненным Рубеля, а во время службы последнего в Департаменте службы внутренней безопасности НПУ якобы был им завербован как сотрудник среднего звена для «слива» информации по уголовным делам, которые вело НАБУ.

Об этом, как отмечает Бойко, он узнал из специфической справки Александра Цивинского, которую якобы «случайно нашел». Копию этой справки ранее также опубликовало издание «Украинские новости».

«В начале 2017 года… по поручению экс-министра внутренних дел Авакова А.Б., Цивинский А.И. как сотрудник среднего руководящего звена подразделений детективов Национального бюро был завербован. Ответственным лицом за вербовку выступил в то время заместитель руководителя Департамента внутренней безопасности НП Рубель Андрей Николаевич. Цивинский А.И., на платной основе получал оперативные задания от Департамента внутренней безопасности Национальной полиции, направленные на необходимость сбора и передачи информации по ряду уголовных производств», — говорится в тексте опубликованной СМИ справки.

Такие детали, конечно, могут оказать существенное влияние на шансы Цивинского стать руководителем БЭБ.

Что касается Андрея Рубеля, то, изучая нюансы его карьеры, можно найти немало интересного.

Еще в 2020 году «Харьковский антикоррупционный центр» совместно с Bihus.Info подготовил материал, из которого следует, что уровень жизни нынешнего руководителя Департамента стратегических расследований НПУ совершенно не соответствовал его доходам.

Так, в 2018 году Рубель приобрел квартиру на 171 кв. м в престижном доме в Киеве, что рядом с Киевским институтом международных отношений, задекларировав ее стоимость в 3,9 млн грн (хотя реальная коммерческая стоимость была примерно в полтора раза больше). Как оказалось, значительную часть средств на приобретение квартиры Рубелю подарил отец, который всю жизнь проработал преимущественно в милицейских и полицейских структурах. При этом всех указанных в декларации доходов отца хватило бы на половину такой квартиры.

Дом, где купил квартиру Андрей Рубель. Источник — Bihus.Info

Папа также периодически дарил Андрею Рубелю очень недешевые автомобили, вроде AUDI A6 и AUDI Q7.

Не бедствовала и теща Андрея Рубеля (обычная работница аптеки), которая могла себе позволить приобрести имение в Вите-Почтовой под Киевом за 130 тыс. долларов и недешевую землю в Карпатах, также стоимостью в несколько десятков тысяч долларов.

Имение Рубелей в Вите-Почтовой. Источник — Bihus.Info

В декларациях Андрея Рубеля ранее упоминалось, что он постоянно пользуется тещиным автомобилем HONDA CR-V (за 20 тыс. долларов). Также известно, что в 2016 году на тещу был оформлен PORSCHE CAYENNE (около 40 тыс. долл.).

Владимир Бондаренко подлил масла в огонь, опубликовав данные, что сейчас Андрей Рубель живет в престижном закрытом загородном коттеджном городке «Лелека» в Бориспольском районе под Киевом.

Имение тети Андрея Рубеля под Киевом. Источник – ФБ Владимира Бондаренко

Официальная владелица имения — обычная украинская пенсионерка с Черниговщины Валентина Вихор. Одновременно она родная тетя Андрея Рубеля. На скромную пенсионерку также записаны недешевые AUDI Q7 и LEXUS GX 470.

Расследователь Бондаренко также вспоминает, что сотрудник ДСР Нацполиции Закарпатья, сопровождавший побег Комарницкого, на допросе отметил, что его попросил о помощи в этом деле некий Дмитрий Никитин. По совпадению, именно такая девичья фамилия у жены Рубеля. Пока этот человек якобы не установлен.

 Владимир Бондаренко резюмирует:  «Мой прогноз: ГБР и НАБУ сможет установить и тогдавместострелочников с подозрениембудет Рубель. Роскошнуюжизнь в такомимениинадокак-то поддерживать…».

Сообщение Денис Комарницкий сбежал при содействии Андрея Рубеля: детали скандального расследования появились сначала на Антикоррупционная правда.

Нагадаємо, тоді Торнер намагався потрапити до Верховної Ради за списками ОПЗЖ, але тодішні міністр внутрішніх справ Аваков та голова СБУ Баканов вимагали від ЦВК зняти його кандидатуру у зв’язку з тим, що Дмитро Торнер був фігурантом кількох кримінальних справ та мав підроблені документи:

Далі, до речі, ці кримінальні справи закрили, а в Генпрокуратурі заявили, що «претензій до Торнера не мають», пише «Антикор«.

Але це вже сталося пізніше, після того, як у 2021 році прізвище Дмитра Торнера спливло у набагато гучнішому скандалі – журналісти «Схем» опублікували інформацію про те, що в лютому 2021 року Торнер, який має досить дивну біографію, відвідував Офіс президента України Зеленського:

В ОПУ із цього приводу відмовчались. Але, на відміну від інформації МВС та СБУ щодо кримінального минулого Торнера, яку спростував Офіс генпрокурора, спростовувати нічого не стали.

Після цього візиту загадкова особа Торнера привернула загальну увагу – виявилося, що цю людину називають «переговорником» Фірташа, який після втечі до Австрії від українського та американського правосуддя намагався про щось домовитися в Офісі Зеленського. І зрозуміло, що візит Торнера до ОПУ пов’язали якраз із інтересами Фірташа.

У зв’язку з цим біографію Дмитра Торнера швидко розкопали і вона шокувала: виявилося, що людина, яка називає себе Дмитром Григоровичем Торнером, змінила як мінімум п’ять паспортів і кілька громадянств. І таки справді має кримінальне минуле, причому, всупереч очікуванням, це не судимість якогось авторитету, а те, що у кримінальному середовищі називають «гопництво».

Про це писали багато, тому нагадаємо лише коротко, для розуміння наступної низки подій. Дмитро Григорович Торнер народився в Молдавській РСР у 1980 році під ім’ям Дмитро Некрасов, у березні 2003 та лютому 2004 року був засуджений до 11 років в’язниці за розкрадання майна в особливо великих розмірах та шахрайство. Причому не варто тішитись «особливо великими розмірами» — сів Некрасов за крадіжки мобільних телефонів, вартість яких якраз підпадає під «особливо великі». Схема проста, як світ — «дай подзвонити». Здається, розповідати далі не треба. Ось, до речі, посилання на вирок для тих кому цікаво.

У зв’язку з цим зверніть увагу на його офіційну біографію:

Статтю у «Вікіпедії» створено у 2021 році, востаннє її редагували 20 жовтня 2022 року. Це означає, що Дмитро Торнер з усім у ній погоджується – тому що неугодні для себе матеріали він регулярно чистить як за допомогою органів юстиції, так і за допомогою грошей та скарг.

Тому давайте звернемо увагу у статті на дві речі: громадянство та величезну дірку в біографії – невиразно згадано вищу освіту, так само невиразно згадані підприємницька діяльність та інтерес до хімії та якихось технологій.

Перша (вона ж і остання) конкретна інформація свідчить, що «У 2019 році обіймав посаду начальника аналітичного відділу компанії «Хім-Трейд» (Україна), яка спеціалізується на постачанні газу та електроенергії. На даний момент є консультантом низки європейських компаній, які працюють у сфері енергетики, хімії та технологій». Одночасно праворуч красується фраза «спортивний функціонер». Що дещо суперечить попередньому абзацу.

Все пояснюється досить просто – інформація, яку пафосно спростувала українська Генпрокуратура після того, як «переговорником» Фірташа Торнер засвітився в Офісі Зеленського, відповідає істині. Торнер, тоді ще Некрасов, був судимий і термін відбував у так званій колонії відкритого типу №9 (Прункул), у якій треба було лише ночувати. Користуючись цими умовами, 11 листопада 2004 року Некрасов оформив шлюб із громадянкою Молдови Людмилою Божий, взяв її прізвище, отримав новий паспорт та виїхав із Молдови до України.

Хто допоміг людині з терміном у 11 років потрапити до такого табору – питання відкрите. Як і те, хто закрив кримінальну справу через шість років після втечі через «смерть розшукуваного». Довідку про смерть 9 листопада 2009 Дмитра Некрасова надав його брат Олег. Цей же брат у 2019-21 році супроводжував «мерця» під час зустрічей із президентом Молдови Додоном.

Після втечі з молдавської в’язниці Некрасов (тоді Божий) виникає в Україні. Де теж починає міняти прізвища. Цей процес досить докладно описаний в українській пресі, тому згадаємо лише, що всього з Божого він перетворився на Дмитра Григоровича Мальченка (паспорт ЄВ №169210), потім став Грозним (паспорт ЄВ 183214), після Грозного, 2015 року, він нарешті взяв свою нинішнє прізвище. Щоправда, у цьому проміжку був ще російський паспорт на прізвище Соколовський, але по це трохи нижче.

І незрозуміло робить величезний кар’єрний стрибок, якщо до дрібного афериста можна застосувати таке словосполучення. Ще Дмитром Грозним, наш герой потрапляє у вищі сфери української влади – заводить близькі стосунки із заступником міністра МВС генералом Ратушняком та головою Конституційного суду України Овчаренком.

В 2103 відбувається ще щось дивне — Дмитро Грозний раптом ховається в Свято-Успенській Почаївській Лаврі (УПЦ МП) і виникає через деякий час в Росії, в Борівському чоловічому монастирі в Калузької області. Там до нього приєдналася громадянка України Ольга Валеріївна Соколовська, з якою Грозний одружився. Але одружився він з нею вже як з громадянкою Російської Федерації (паспорт РФ 516131004). І взяв прізвище подружжя. Після цього отримав паспорт громадянина РФ Соколовського Дмитра Ігоровича, 28.08.1979 року народження.

І відлітає під цим прізвищем до Відня. Де незрозумілим чином потрапляє в оточення Фірташа, що відсиджується там, і займає становище його переговорника. Але вже під прізвищем Торнер, під яким ми його знаємо тепер. Паспорт, нагадаємо, на це прізвище у Дмитра Торнера український.

І як громадянин України Дмитро Торнер починає спілкуватися не просто з вищим прошарком бізнесу чи влади України, а з реально сильними світу цього. Він зустрічався з адвокатом Трампа Рудольфом Джуліані, це відбулося тоді, коли Трамп був президентом США. Що дуже цікаво – Дмитро Фірташ в Австрії ховається не так від продажного українського правосуддя, як від правосуддя американського.

І відразу з’являються дивні статті Фірташа про необхідність запуску «Північного потоку-2» та безумовного виконання Україною мінських домовленостей. Що узгоджувалося із позицією Трампа.

Після цього Торнер з’являється в Офісі Зеленського, але про що він там говорить і з ким – невідомо й досі. Але відразу після цього візиту з’являється інформація про якісь незрозумілі переговори глави президентського Офісу Єрмака з російськими маріонетками в ОРДЛО. У цей же час з’являється інформація про візити Дмитра Торнера до президента Молдови Ігоря Додона, який також був російською маріонеткою.

Як пов’язуються всі ці розрізнені епізоди – невідомо. У зв’язку з візитом Торнера до ОПУ варто ще звернути увагу на той факт, що «Схеми» опублікували фото цього візиту лише через вісім місяців після відвідин Торнером Офісу Зеленського. Звідси висновок – хтось цю інформацію журналістам злив, і це були ті, кому не подобалися капітулянтські настрої президента України та його оточення.

Приблизно в цей же час в адміністрації президента США Джо Байдена змінився курс щодо Росії, з якою перестали грати в піддавки. Щодо відповіді на запитання, чому інформація про візит Торнера до ОПУ з’явилася через вісім місяців після самої події, то ризикнемо припустити таке. Це розслідування з’явилося не тому, що журналісти ненароком помітили на Банковій карного злочинця та агента ФСБ Торнера. То був ще один привіт Зеленському від наших заокеанських партнерів. І за бізнес із олігархами, і за торгівлю на крові з Путіним та Лукашенком. І за розвал України, яка ще два з половиною роки тому була суб’єктом на міжнародній арені, а тепер перетворилася на паноптикум та загальне посміховисько.

Але в цей же час раптово виникає цілий шквал матеріалів про Дмитра Торнера, який виставляє його у вигідному світлі. А політтехнолог Ігор Мізрах стверджував у численних інтерв’ю, що проти Торнера велася інформаційна кампанія, організатором якої виступив банкір Денис Кірєєв.

При цьому Кірєєв нібито діяв не лише у власних інтересах, а й на користь своєї родички Тетяни Сергієнко, екс-дружини Торнера. Вона багато років працювала у центральному апараті МВС, була довіреною помічницею заступника міністра внутрішніх справ Віктора Ратушняка. Батько Тетяни, Євген Сергієнко, генерал-майор, за Кучми був заступником голови СБУ.

«Опонентом Торнера виступив Денис Кірєєв, який фактично формував цей конфлікт на користь родини Сергієнко. І тому, мабуть, у цих ситуаціях зрозуміліше, чому СБУ так уважно приділило увагу цьому опоненту (назвемо його так) у процесі», — заявив Мізрах. І заразом звинуватив тодішнього голову СБУ Баканова у змові з Кірєєвим.

Через цю змову, нібито, і зняли Торнера з виборів. Версія виглядала нехай і трохи притягнутою за вуха, але схожою на правду. Однак у 2022 році сталося те, чого Мізрах та інші захисники Торнера уявити не могли – Кірєєва застрелили співробітники СБУ. І тому версія про змову «суперагента» ГУР (принаймні так стверджує Буданов, хоча його версія і викликає сумніви) Кірєєва та співробітників СБУ під керівництвом Буданова (його діяльність на цій посаді теж викликає безліч питань) щодо «очорніння» Дмитра Торнера виглядає дуже сумнівно.

До того ж слід не забувати, що зі зміною влади у 2019 році обидві українські спецслужби (більше це стосується СБУ, проте) повернулися до свого стану часів Януковича – тобто стали повністю підконтрольні спецслужбам Росії. А за часів Януковича Торнер якраз і виник у великій політиці України. І сумнівно, що його почали зливати самі росіяни.

До того ж, як уже говорилося, злив інформації про візит Торнера до Офісу Зеленського, швидше за все, походить від спецслужб США. Так що версія Мізраха хоч і має місце, але не тримається купи. До того ж давайте не забувати, за чиїм списком намагався потрапити до Верховної Ради Торнер – ОПЗЖ є відвертою п’ятою колоною, а контролював її на той момент Медведчук. Ну і додамо – Кірєєва застрелили майже рік тому, але матеріали про Торнера продовжують з’являтися. Чи не з Байкового ж цвинтаря Кірєєв їх замовляє? Та й Баканів теж невідомо де.

Після початку повномасштабної війни діяльність Торнера теж дещо зменшила оберти. Точніше – після того, як стало зрозуміло, що бліцкриг явно не вдався. Саме в цей час з’являється стаття у Вікіпедії, де зазначено, що Дмитро Торнер – громадянин Молдови. Зараз більшість новин щодо імені Дмитра Торнера зосереджені переважно навколо його діяльності на посаді голови Федерації біатлону Молдови.

Але питань про те, хто ж він такий насправді і що робив в Офісі президента України, а також про те, як пробився у вищі сфери влади України та в оточення Дмитра Фірташа, це не знімає. Як і про причетність російських спецслужб (такі в Молдові та Україні можна в контексті Торнера розглядати як філію ФСБ) до долі та кар’єрного зльоту дрібного афериста Дмитра Некрасова-Торнера.

«Антикорупційна правда»

Сообщение Дмитро Торнер: із молдавської в’язниці – до переговорників Дмитра Фірташа появились сначала на Антикоррупционная правда.

Виявляється, ще як може, пише «Антикор». Йдеться про Юхима Важеєвського, який вміє крутитися вужем, пристосовуватися та знаходити вигоду за будь-якої влади. Цього персонажа небезпідставно називають одним із ключових схематозників головного енергетичного підприємства країни. Його називають сірим кардиналом «Енергоатому», який і злив стратегічне підприємство країні-агресору. Як «рішала» і пристосуванець пов’язаний з окупантами РФ?

Що відомо загалом про бізнес-інтереси Важеєвського: із загальнодоступного

Юхим Анатолійович вважається власником товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло України» зі статусним капіталом 844 000 гривень.

Компанія ліквідована у зв’язку з банкрутством у 2019-му році.

До того ж ця компанія числиться у восьми списках санкцій. Цікаво чому?

За даними Єдиного державного реєстру судових документів, ця організація значиться також у 36 судових документах.

Окрім цього, існує ще ФОП «Важеєвський Юхим Анатолійович» із податковим боргом у 5000 гривень, станом на 28.01.2022.

І тут Важеєвський також перебуває у 8 санкційних списках. Що ж відбувається?

І на цьому із загальновідомого бізнесу все. А чим ще відомий даний персонаж, який на перший погляд нічим не помітний для уваги преси та громадськості?

Юхим Важеєвський десятиліттями схематозив і розпилював «Енергоатом»

Здавалося б, як простий приватний підприємець може бути пов’язаний із розпилюванням державних грошей такої величезної корпорації, як «Енергоатом»? Але, як виявилося, все можливе.

Йдеться все про того ж Важеєвського, який має потрібний «дах», вміє крутитися, пристосовуватися, знаходити спільну мову з усіма «смотрящими», а також знаходити вигоду за будь-якої влади. Так відбувається і зараз, так було і за Януковича, і навіть за Ющенка.

Цього непомітного діяча називають сірим кардиналом «Енергоатому», який злив стратегічне підприємство країні-агресору.

Такого непомітного, на перший погляд, персонажа не просто так називають одним із основних схематозників «Енергоатому». Хоча варто зазначити, що інформації про це в інформаційному полі напрочуд мало.

У той час, коли Ющенко був президентом, Важеєвський був директором фінансових питань «Енергоатому». Потрапив він туди за протекцією М.Мартиненка та Д.Жванії. Також Юхима називали їх ставлеником і «рішалою» з різних питань.

Тоді за активної участі Важеєвського з «Енергоатому» вивели приблизно 200 млн. грн. на посередницькі фірми з кредитних коштів, які це держпідприємство отримало як кредит від банку «Київ» у розмірі 603 млн. грн. Через такі масштабні фінансові схематози було відкрито далеко не одну кримінальну справу. Тільки ось, незважаючи на це, єдине, чого змогли в результаті досягти, то це звільнення Юхима Анатолійовича з посади фіндиректора. Але цей факт, по суті, ніяк не вплинув на його «діяльність» надалі.

Примітно, що фактично Важєєвський зовсім не втратив впливу на це енергетичне держпідприємство через своє звільнення. Як впливав тоді, так має і зараз.

Коли при владі був Янукович, цей «рішала» неодноразово себе встиг «виявити». Ось, наприклад, один із інцидентів за 2013 рік, який вийшов у публічну площину і перетворився на скандал. Йдеться про епізод, що стався влітку з тодішнім ІВ президента НАЕК «Енергоатом» Віссаріоном Кімом, якого група невідомих чоловіків «міцної статури» не пропустила на його робоче місце. Примітно, що поряд з цією бандою стояв ніхто інший, як сам товариш Важеєвський, екс-директор з фінансів. Про це популярному виданню «УНІАН» розповів виконавчий директор з правового забезпечення держпідприємства Геннадій Барабаш. За словами юриста, ця трійця, яка перегородила тоді шлях Кіму, представилася як співробітники внутрішніх органів, але при цьому вони відмовилися пред’явити свої посвідчення. І до речі, всім молодики були в недбалому одязі, а один із «співробітників» був навіть у в’єтнамках. Що ще можна додати?

І ось, що цікаво: ні сам Янукович, ні хто інший із тогочасної верхівки не вплинув на допуск Кіма на роботу. Тобто, якщо «рішала» Важеєвський «не пустив», то так треба? Як показав час, так і є. І це триває досі.

За Порошенка «рішала» також почувався комфортно, адже за нього знову домовився той же персонаж Мартиненко, наближений друг Авакова. За фактом, саме Мартиненко і був початковим організатором схематозів в «Енергоатомі», які провертаються багато років. Саме його представником і «рішалою» є той самий, мало кому відомий, товариш Важеєвський.

Ось і зараз став у нагоді такий «рішала». Він навіть став більш затребуваним, адже потрібен хтось «в темі», хто б займався старими схематозами.

Як «рішала» пов’язаний із окупантами РФ

Але це далеко не все. Ще три роки тому джерела у цій головній енергетичній компанії країни повідомляли про те, що кришувати схематози підприємства взялися персони з верхівки. І тут спливає такий персонаж як Віталій Мірошниченко на прізвисько «Патлатий». Саме він покривав брудні справи виконавця Важеєвського і саме він дав команду не заважати йому.

Одним напрямом прибуткових схематозів Важеєвського, які здійснювалися через компанії сімейства Мірошниченка, було постачання обладнання з Росії.

Так, Віталій Віталійович є власником ТОВ «Науково-виробниче об’єднання «Фіненергопроект» зі статусним капіталом 812 000 гривень.

А Євген Мірошниченко ще нещодавно очолював відділ енерготехнічного обладнання «Атомкомплект» ДП «НАЕК «Енергоатом».

По суті, саме фірми В.Мірошниченка протягом п’ятнадцяти років є ключовими постачальниками «Енергоатому» і саме там освоюється велике бабло. Як правило, йдеться про два мільярди щороку і це лише на держзакупівлях. При цьому товариш Важеєвський був у відповіді за перенаправлення фінпотоків у «потрібних» напрямках.

Докладніше про схеми товариша Важеєвського читайте за посиланням.

Свого часу Юхим Анатолійович став представляти інтереси Юрія Бойка. Хоча як це сталося, достеменно не відомо. Але факт залишається фактом, Важеєвський керує схематозами, «робота» з якими налагоджена і діє багато років. А більшість схем, на жаль, веде до країни-агресора Росії, для якої атомна енергетика нашої країни, як «бельмо на оці».

Це далеко не все, про що хотілося б розповісти, але не одразу. Далі більше. Далі буде.

«Антикорупційна правда»

Сообщение Як «рішала» Юхим Важеєвський, пов’язаний з Росією, десятиліттями схематозив і розпилював «Енергоатом» появились сначала на Антикоррупционная правда.

Як приклад — державне підприємство НАЕК «Енергоатом», на якому, як і у всіх сферах, де крутяться бюджетні гроші, у 2020 році відновився інститут так званих «дивлячих». Які спрямовували бюджетні потоки у потрібний бік і давали заробити ними потрібним людям, пише «Антикор«.

Як там зараз, після восьми місяців війни, іде «дивляться» взагалі і в «Енергоатомі» зокрема – достеменно невідомо. Але нас у даному випадку цікавить не це, а особистість людини, яка знаходила спільну мову як з тими, хто дивиться від Зеленського, так і з тими, хто дивиться від Януковича. І почав свою атомну діяльність ще, як мінімум, за Ющенка.

Про Юхима Анатолійовича Важеєвського, якого небезпідставно називають одним із ключових «схемників» «Енергоатому», відомо напрочуд мало. Згідно з даними реєстрів, це – ФОП, що веде діяльність у галузі програмування та власник збанкрутілої фірми:

Дивно, але це ФОП чомусь перебуває у всіх мислимих списках санкцій:

За часів Ющенка він обіймав посаду директора фінансів в «Енергоатомі». У ті часи його називали креатурою Миколи Мартиненка та Давида Жванії. А сам він у них подвизався як «вирішувач» різних питань. За їхньою ж протекцією потрапив до «Енергоатому», де зайнявся фінансами цього державного підприємства.

Тоді за його безпосередньої участі з держпідприємства було виведено близько 200 мільйонів гривень на фірми-посередники з кредиту в 603 мільйони гривень, які «Енергоатом» отримав як кредит у банку «Київ». За підсумками цієї діяльності було порушено низку кримінальних справ, але максимум, якого вдалося досягти внаслідок їхнього розслідування – Важеєвського звільнили з посади фінансового директора.

Але неофіційного впливу на Енергоатом він не втратив ні тоді, ні зараз. Про те, що за Януковича «вирішувала» Важеєвський так само мав вплив на те, що відбувається в «Енергоатомі», говорить характерний епізод, що стався у 2013 році. Ось що писав із цього приводу УНІАН: «Вчора, 10 червня, близько 18.00 Віссаріон Кім [директор «Енергоатому»] не був допущений на робоче місце групою невідомих, повідомив виконавчий директор із правового забезпечення ДП НАЕК «Енергоатом» Геннадій Барабаш. За його словами, на прохідній центрального офісу компанії перебували троє невідомих, які представилися співробітниками «внутрішніх органів», проте на прохання пред’явити документи не відреагували. Усі троє – молоді люди міцної статури, були недбало одягнені, один навіть був у в’єтнамках. Поруч із невідомими знаходився колишній директор з фінансів «Енергоатому» Юхим Анатолійович Важєєвський», — зазначив Барабаш».

І ні всемогутній глава МВС Захарченко, ні прем’єр Азаров, ні сам Батя-Янукович ніяк не допомогли Кіму пройти на робоче місце – його не пустив маловідомий «вирішувала» Жванії Юхим Важеєвський. Цікаво, чи не так?

Не зачепив Важеєвського та Порошенка. Протекцію йому надавав той самий Мартиненко, який був особистим другом Арсена Авакова. І який, власне, і був батьком-засновником схем у «Енергоатомі» і від якого там працював Важєєвський.

Зі зміною влади садити нікого, як обіцяли борди зеленого кольору по всій країні, не стали. Навпаки – «новим особам» знадобилися люди, які знаються на тому, як працюють старі схеми. Став у нагоді і Важеєвський. Не просто став у нагоді – став дуже затребуваним.

Як говорили в 2019 році джерела в «Енергоатомі», кришувати злодійство грошей із держпідприємства негайно погодилися люди із найвищих ешелонів влади. У зв’язку з цим просто необхідно згадати прізвище Віталія Мірошниченка. Саме через його структури понад 15 років є найпотужнішими постачальниками «Енергоатому» і через них освоюються гроші – у середньому близько 2 мільярдів гривень на рік лише на держзакупівлях. Юхим Важеєвський відповідав за те, щоб перенаправляти фінансові потоки в потрібному напрямку.

Завдяки отриманим мільйонам парочка активно скуповувала найвищих держслужбовців, формуючи під себе корупційне лобі. Зокрема, Віталій Мірошниченко зміг заручитися підтримкою дуже впливового чиновника з офісу Зеленського, з яким, за обставинами, він живе по сусідству. Саме за його завзятої протекції новопризначене керівництво НАЕК «Енергоатом» отримало команду не заважати ділкам із обойми Мартиненка робити їхні брудні справи.

Сам Мірошниченко активно хвалився фото зі згаданим чиновником на спільному відпочинку, що, звичайно, не могло не справляти враження на керівників різного рівня, які не хотіли псувати стосунки з офісом Зеленського. І насамперед це стосується керівництва станцій, а також інших відокремлених підрозділів НАЕК «Енергоатом».

Фіма на прізвисько «Порш» (Важеєвського в «Енергоатомі» називали «Фіма-Порш» за звичку в юному віці при офіційній зарплаті в 4000 гривень роз’їжджати Києвом на автомобілі «Порше») був справжнім ферзем у цій шахівці. їх основним автором. Він відповідав за весь спектр контактів із представниками влади. Важливим досягненням стало вербування керівника Антимонопольного комітету України – Юрія Терентьєва (звільнено у 2020 році).

Не дарма джерело в НАЕК «Енергоатом» відкрито називає Юхима Важеєвського «дияволом у людському образі та змієм спокусником». За його словами, вже майже два десятиліття Важеєвському вдається купувати лояльність найвищих чиновників за всіх можливих президентів та урядів.

Таким чином, станом на 2020 рік, групі Мірошниченко-Важеєвський за підтримки вищих чинів в АМКУ та Офісі Президента вдалося взяти під особистий контроль 70 відсотків закупівель НАЕК «Енергоатом» на загальну суму кілька десятків мільярдів гривень.

Але того ж 2020 року у Важеєвського почалися проблеми. Голову АМКУ Терентьєва було звільнено, а в ОПУ повернулися до практики «дивлячих», яка вельми непогано зарекомендувала себе за Януковича. Ті, хто дивиться за «Енергоатомом», як заявила Тетяна Чорновіл, стали Андрій Деркач і Сергій Шефір. Саме вони контролювали весь рух грошей, що проходять через Енергоатом. І погоджували призначення ключових керівників як самого «Енергоатому», так і пов’язаних із ним підприємств.

Ця схема сильно сплутала карти Важеєвському, який до посади того, хто «дивиться», явно недотягував. Але тут раптово допомогли росіяни – 24 лютого почалося повномасштабне вторгнення і Деркач почав проблеми – його звинуватили (і небезпідставно) у співпраці з ФСБ. Як там із Шефіром – неясно, куди він подівся – невідомо. Зате у Важеєвського відкрилися нові можливості.

До того ж на допомогу Важеєвському несподівано прийшла кричуща некомпетентність нового менеджменту «Енергоатому» і він зміг, хай і частково, відвоювати втрачені позиції.

Але що відбувається в «Енергоатомі» зараз – ніхто не скаже. Незрозуміло, наскільки втратили позиції Деркач і Шефір. Ну першому, мабуть, не до того. Але Шефіра начебто ніхто не чіпав. Однак так само не зрозуміло – наскільки відновив свої позиції як схемник і розпилювач Юхим Важеєвський.

Незрозуміло взагалі, що відбувається у самому «Енергоатомі». Чи ведеться розслідування діяльності фірм, через які Важеєвський виводив гроші? Особливо важливо це на тлі того, що сліди цих фірм ведуть до Росії та Віктора Януковича.

Невідомо, що відбувається з криптофермою, створеною на Запорізькому заводі феросплавів Ігорем Коломойським і для якої компанія-трейдер із орбіти Коломойського закупила електроенергію зі значною знижкою у державного «Енергоатому». Цей аукціон із продажу електричної енергії, як і низка інших, був предметом вивчення правоохоронців — це означає, що держава недоотримала прибутки на кілька мільярдів гривень. Але чим це скінчилося і чи скінчилося — невідомо.

Невідомо чим закінчилося розслідування факту зникнення коштів, виділених західними донорами на будівництво стратегічно важливого об’єкта для України — Централізованого сховища для відпрацьованого ядерного палива. Воно мало допомогти Україні заощадити мільярди, які щорічно йдуть до Росії, і позбутися цієї залежності від РФ, куди раніше відправляли це паливо.

Але сховище, яке почали будувати ще за президентства Петра Порошенка, не запрацювало і після зміни влади — вже за Зеленського. Водночас бюджет проекту постійно зростав, і вже становив понад 2,5 мільярда гривень. З них, як з’ясувалося, понад мільярд було витрачено на нового підрядника, залученого вже за президента Зеленського, контракт з яким — непублічний, а отже, громадськість не може проконтролювати на що і як витрачаються кошти. До отримання підряду на добудову сховища причетні компанії з орбіти Важеєвського. Але куди пішли гроші – ніхто не знає.

Таких питань – безліч. Але серед іншого хотілося б детальніше зрозуміти – як у всіх цих схемах бере участь скромний київський ФОП Юхим Анатолійович Важеєвський, чиє ім’я гордо красується у списку міжнародних санкцій.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Важеєвський Юхим Анатолійович: двадцятирічні схеми розпилювання «Енергоатому» та дружба з владою появились сначала на Антикоррупционная правда.

Бо як тоді пояснити масовий результат представників найвищого політикуму країни за кордон, зроблений саме напередодні фатальної дати? І результат цей був зовсім не панічною втечею – це була планова евакуація на заздалегідь підготовлені позиції. Одна частина осіла на блакитному узбережжі, їх навіть встигли назвати «батальйон Монако». Інша частина окопалася в Австрії. Цих влучно прозвали «тероборона Відня».

Серед останніх – Віктор Корж. Який у «теробороні Відня» займає аж ніяк не останнє місце. Тому що, як ви вже здогадуєтеся, втік сюди не голий і босий, як більшість його співвітчизників. Помилуйтесь:

Це – Роллс-Ройс сина Віктора Коржа від’їжджає від п’ятизвідкового Хілтона у Відні. За ним слідує Геландеваген з охороною:

Щоправда, за кермом Роллс-Ройса не син, а батько:

Ну, таку відданість синові можна тільки привітати – не пошкодував для батька найдорожчого.

Втім, якщо відкинути сарказм, картинка виглядає дуже непривабливо. Віктор Корж злетів на вершини влади за Януковича, утримався там за Порошенка і не впав за Зеленського. А почав свій важкий шлях за Кучми. Тож постать він дуже цікава. Ось тільки втекти з країни його змусила не підозра у хабарі, на якому його взяла СБУ у 2019 році, а навала тих, на кого він так чекав – росіян.

Але викликає запитання – звідки скромний віце-президент Олімпійського комітету, на посади якого трудиться нині Віктор Корж, знав про цю навалу заздалегідь?

І чому про це не знало найвище керівництво України? І якщо не знало, то чому Корж про це не повідомив? Адже як це зробити він, незважаючи на скромність посади, що здається, цілком знав.

Віктор Корж пішов до Олімпійського комітету після того, як його «прийняли» за здирництво хабара. А хабар він вимагав, будучи радником міністра внутрішніх справ Авакова. Так що як працює система і кому доповісти про підготовку вторгнення Віктор Петрович цілком розумів. Але вважав за краще «злиняти тишком-нишком». Прихопивши сина з Роллс-Ройсом та охорону на Геландевагені. Мабуть, є що охороняти.

А може, версія про те, що це була не евакуація, а тимчасова передислокація цінного кадру в майбутньому маріонетковому уряді «Малоросійської губернії», вірніша і точніше відображає дійсність? Не дарма ж за тиждень перед вторгненням з України виїхали практично всі проросійські діячі та ті, хто обіймав ключові пости за ще одного «світочка» нашої політики – Віктора Януковича.

Так це чи ні – судіть самі. Ми лише нагадаємо коротку біографію Віктора Коржа.

Виходець із Харкова, де він очолював базу «Динамо», у 2006 році Корж став народним депутатом від Парії Регіонів. Побував міністром у справах молоді та спорту (в уряді Януковича), потім знову депутатом (від ПР), заступником київського мера Попова. Після Майдану тихо влаштувався радником у Авакова та віце-президентом НОК.

Але це ще не все. Ось що пише про закулісну кар’єру Коржа «Генштаб»:

Віктор Корж, міліцейський генерал, колишній голова Міністерства у справах молоді та спорту, видатний регіонал.

У Харкові всі знають, що свою кар’єру Корж зробив на масажистах та масажистках. Лише рік пропрацював лікарем 27-ї клінічної лікарні Харкова. І одразу перейшов лікарем фіздиспансеру. І за три роки став головним лікарем. Подібна кар’єра ні за яким блатом не робиться. Окрім одного: знаючі харків’яни жартували, що місцевий фіздиспансер – це перший ступінь вендиспансеру. А деякі знатні генерали (харківські, зрозуміло) можуть багато розповісти про масажі з допослугами.

Завдяки такому сервісу міліцейські клієнти підвищили Коржа до начальника Харківської облради фізкультурно-спортивного товариства «Динамо». Так він дійшов генерал-майора.

Наприкінці 90-х Коржу запропонували посаду першого заступника голови ФСТ «Динамо» України. Він переїхав до Києва, працював до 2005 року, вийшов на генеральську пенсію.

З його ім’ям, як відомо, пов’язаний найбільший розпродаж (точніше, розкрадання) власності «Динамо».

Коли вирішувалося питання про переобрання Коржа на «Динамо», його підлеглі навіть зібрали прес-конференцію і розповіли про нього всю правду. Колишній перший заступник голови київської міської ради «Динамо» Володимир Сторожук заявив, що за участю Коржа з 1998 року було продано понад 50% майна ФСТ «Динамо».

За його словами, у Києві за умисно заниженими цінами було продано навчально-спортивну базу «Нивки», комплекс нежитлових приміщень та спортивних споруд бази «Конча-Заспа», тир, кінноспортивну базу, водноспортивну базу на Трухановому острові, а також під загрозою продажу. Будинок фізичної культури та спорту. Багато приміщень та зали проданих об’єктів порожні або знесені, а на їх місці збудовано інші споруди, зокрема розважальні заклади та паркування. Спортивні об’єкти було вкрадено також у Криму, Харківській, Одеській, Луганській та Київській областях.

Але Корж не просто продавав за гроші та відкати, він ще й пов’язував своїх партнерів загальними «банно-плутаними» стосунками. Найстрашніша історія зі зменшенням частки ФСТ «Динамо» у ЗАТ «Футбольний клуб “Динамо”» з більш ніж 50% акцій у 1994 році до 1% у 2004 році — це результат таких домовленостей. З розважальною програмою, в якій брали участь спецдівчата, доставлені за спецзамовленням до одного дуже відомого динамівського закладу (з різними видами масажу в репертуарі).

За взаємовигідною дружбою з Аделаджею він загнав спортивний комплекс, а спортивну базу майже задарма передало колишньому міністру внутрішніх справ Миколі Білоконю, який створив для цього спеціальне підприємство. Все це є у кримінальній справі, яку порушували на Коржа перед звільненням із «Динамо» під час першого пришестя Луценка.

Так ось, вкладати гроші наш герой збирався через Євгена Бродського — брата Михайла Бродського. З Євгеном Бродським Корж зв’язався через Еллу Барток, з якою на пару заснував громадську організацію «Українська федерація гімнастики», аби виштовхнути з гімнастичного бізнесу олімпійську чемпіонку Стелу Захарову. «Завдяки» цій Федерації результати українських гімнасток сильно впали, але справа не в цьому. А сама мадам Барток дивним чином причетна до завезення тієї самої індійської вакцини від кору та краснухи, яка вбила хлопчика та була заборонена. Причому дозвіл на ввезення цієї вакцини підписував саме Корж і він активно звалював свою провину на Проданчука.

Проектом, над яким працювали Корж, Бродський та Барток, був розважальний центр «Вій» у Кончі-Заспі, який планувалося використати для зустрічей мільйонерів «за тридцять» із кокетливими дівчатами «від 16-ти та старших». «Вій» не склався, але проект вдався. І взагалі: зусиллями таких як Корж Україна стала Меккою для секс-туристів з усього світу.

Геннадій Москаль якось сказав, що в Артеку були зґвалтування дітей знайомим Кучми та Кравчука. «Всі кажуть, що в «Артеку» такого бути не могло, але так можуть говорити ті, хто не працював у правоохоронних органах: вже було два факти зґвалтування неповнолітніх 9 та 10 років, і ці справи не розкрито. У цих справах випливло ім’я священика, який був в «Артеку» разом із колишніми президентами та їхніми дружинами, тобто почував себе як удома. Коли після зґвалтування дітей почали його перевіряти, він зник. А коли перевірили за базою МВС Російської Федерації, він виявився неодноразово засудженим за розбещення неповнолітніх, педофілію та інші злочини…». Священика-розпусника з Кучмою познайомив Корж.

Документи з тієї самої кримінальної справи щодо мужоложства (стаття 122-2 старого Кримінального Кодексу України стосується мужоложства щодо неповнолітніх), яку вкрав невідомий громадянин на вокзалі у Києві у начальника Сімферопольського поїзда, випливли саме у Коржа.

Потім було депутатство, міністерство, київська мерія начебто як відставка. І знову – міністерство (вже внутрішніх справ), НОК і все те саме «Динамо», де Віктор Корж досі працює першим заступником голови. І – готель «Хілтон» у Відні, де нині мешкає цей «спортсмен».

Ось таке чудове життя одного з не останніх «тероборонівців» Відня.

На наш погляд, це кар’єрне зростання цілком могло привести Віктора Коржа на якусь посаду в генерал-губернаторстві «Малоросія». Але, може, причина втечі криється в чомусь іншому. Як би там не було, Віктор Петрович явно не влаштувався на кухню «Хілтона» мийником посуду і не таксує на Роллсі сина по Відні.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Колишній регіонал Віктор Корж, причетний до педофілії в «Артеку», сплив у готелі «Хілтон» у Відні появились сначала на Антикоррупционная правда.

Кому война, кому мать родна

Пока украинцы плетут защитные сетки, собирают деньги на пикапы, дроны и байрактары для ВСУ, приближая победу над российской ордой, номер 7 из списка батальона «Монако» Сергей Вязьмикин укрепляет свой «фронт» на Лазурном побережье Франции.

Оттуда уроженец Новой Каховки Вязмикин курирует поборы подакцизных предприятий в Украине. Во время утренних пробежек по Ницце со сторонником «русского мира», партнером, харьковским бизнесменом Игорем Абрамовичем они «перетирают» тему мздоимства. Абрамович – номер 1 в списке «батальона «Монако».

Вязмикин и Абрамович – фигуранты открытого недавно ГБР уголовного производства, как «слинявшие» из Украины в канун войны. Предавшим родину плевать, что родной Харьков стонет под бомбежками рф, а Новую Каховку терзают орки – насилуют, убивают и грабят.  «Уголовка» никак не мешает зарабатывать Абрамовичу и Вязмикину на новые тачки, яхты и недвижимость. Они праздно созерцают войну в Украине. Им начхать на то, как задыхаются предприятия в Украине и экономика дающей оркам отпор страны.

Как работает схема

Два Игоря, Абрамович (экс-нардеп от ОПЗЖ) и Купранец (экс начальник департамента противодействия преступности в сфере экономики МВД времен Авакова) перед началом войны пообещали людям из ОП кругленький доход в долларах. Получать его собирались из поборов подакцизных предприятий. Для этого они «арендовали» налоговую службу в лице и.о главы ГФС Украины Татьяны Кириенко. Повод для поборов оформляет начальник департамента контроля за подакцизными товарами ГФС Александр Ярмоленко, выписывая производителям нарушения на бумаге. Не согласившимся платить прикрывают производство.

Опыт не пропьешь

Купранец, как бывалый «борец» с экономической преступностью, начинал карьеру еще при Януковиче, обдирая сутенеров и проституток. Потом он контролировал контрабанду алкоголя и табака через Одесскую таможню. Именно там он освоил схему откатов, открывая уголовные дела и закрывая их после получения взяток. Оборотня в погонах предприниматели знают, как «решалу», к которому можно обратиться, чтобы «снять» проблемы с бизнеса. Купранец дослужился до зама экс-министра Авакова.

Сергей Вязмикин – доверенное лицо Купранца. «Боролся» с валютными менялами, «доил» игорный бизнес в должности и.о начальника департамента защиты экономики Нацполиции в  2016 году. При Авакове дослужился до начальника департамента стратегических расследований при МВД. Знает толк в том, кого и как нужно «расследовать». Да подороже.

Война войной, поборы по расписанию

Сейчас, когда Вязмикин нежится в лучах французского солнца с Абрамовичем, вопросы по сбору средств с производителей решают отставники из Нацполиции: расследователь Руслан Марчук и одиозный Евгений Коваль. Обоих выкинули из МВД после отставки Авакова. И.о замглавы ГФС Евгений Сокур замыкает контроль над схемой в ГФС.

Зарвавшиеся схематозники обирают еще и американских инвесторов, выпускающих табачную продукцию в селе Гоща, Ровенской области. Видимо, так они благодарят наших партнеров из США за то, что они помогают деокупировать их родные города, поставляя современное вооружение.

Судя по аппетитам банды, если не пресечь поборы, Украина потеряет контроль над подакцизными товарами. А доходы от продажи алкоголя и табака перекочуют в карманы монакских беженцев.

 «Антикоррупционная правда»

Сообщение Беженцы «батальона Монако»: Сергей Вязьмикин и Игорь Абрамович мародерят производителей алкоголя и табака в Украине появились сначала на Антикоррупционная правда.

О связях Алексея Чернышова

Для начала отметим, что Алексей Чернышов прямо связан с олигархом Александром Фельдманом. Именно под его «опекой» он находился долгое время.

По факту, Чернышов на протяжении долгого периода был его доверенным лицом, при этом не только в публичной сфере, но и схемах, связанных с выводом бабла в оффшоры.

Так, товарищ Чернышов в свое время был президентом популярного концерна «АВЭК», где Фельдман является совладельцем и основателем. Кстати, статусный капитал данного предприятия превышает 81 миллион гривен.

А количество судебных разбирательств вообще зашкаливает. В судебном реестре Украины зафиксировано 930 документов, большинство из которых криминальные.

Добавим, что Чернышов также являлся помощником и консультантом Фельдмана в Верховной Раде V-VII созывов бесплатно. Так ли бесплатно – вопрос риторический.

Как сообщают масс-медиа, в Верховной Раде ходят разговоры о том, что помимо явной связи Алексея Чернышова с Александром Фельманом, он также находится в плотной связке с известным харьковским предпринимателем Павлом Фуксом, против которого введены санкции СНБО и который в свою очередь плотно контактирует с одиозным и скандальным олигархом Игорем Коломойским.

Фукс «близко» знаком столичным жителям в качестве миллиардного должника Киевского метрополитена. Речь идет о схемах со скандальной сотней вагонов, которые привезли из России еще лет 10 назад. Подробно о том схематозе – читайте здесь.

Бывший депутат Сергей Лещенко в свое время писал о том, что Алексей Чернышов связан и с олигархом Игорем Коломойским напрямую.

Так, он сообщал, что именно этот олигарх лоббировал назначение Чернышова на должность губернатора Киевской ОГА. А делалось это черед «своих» нардепов, в том числе Александра Дубинского и других. Были у них и «смотрины» тет-а-тет… Аля-собеседование проходило в Киевском бизнес-центре «Миллениум». Именно там проходят «важные» для страны политические «согласования».

Как сообщало издание «Радио Свобода», Чернышова на данную должность позвал тогдашний зампредседателя ОП Сергей Трофимов, который перед этим встречался с Андреем  Богданом, Алексеем Гончаруком и даже самим президентом.

Также СМИ сообщают о том, что с Арсеном Аваковым Чернышов «не дружит»…

Компроматы, схемы, слухи: в каких темных делах замечен Алексей Чернышов

1. О схемах на «Большом строительстве»

Еще весной прошлого года Чернышов пафосно рассказывал о том, что «Большая стройка» — важный инструментарий для регионального развития, но схема спонтанно слилась.

Каким образом? Появилась инфа, что товарищ способствовал Ермаку «монетизировать» то самое пафосное «Большое строительство» и все эта лажа делалась за спиной Зеленского. Как так произошло?

О грандиозном схематозе разоткровенничался бывший министр финансов Игорь Уманский, который рассказал и о крупнейшем воровстве из ковидного фонда, и о дележке бабосов на «Большой стройке, и о причастности  схемам Чернышова…

А вот и публикация Уманского, читайте

Также об этом уже много писали в СМИ, не будем повторяться. Хотите подробностей? Тогда читайте скандальный материал «Ход Уманским. Как Ермак, Тимошенко и Чернышов подставили Зеленского с «Большим строительством».

Кстати, на эту тему писали многие. Вот и еще один интересный материал из телеграм-канала «Очки Баканова».

2. Митинги против коррупционера Чернышова: строительная отрасль Киева под «колпаком»

Двигаемся дальше. В декабре прошлого года народ устроил крупный митинг против коррупционного произвола в строительной сфере, а конкретно – против работы самого Алексея Чернышова. Об этом писало популярное издание РБК.

Около 200 человек скандировали «стоп коррупции», «стоп произволу» и не только. А в руках они держали плакаты с надписями: «Коррупционерам место за решеткой», «Строительный Буратино Чернышов», «Чернышов, довольно разрушать строительную отрасль» и многие другие.

Митингующие требовали отправить в отставку министра Алексея Чернышова. Как утверждали протестанты, именно Алексей Чернышов ответственный за все, что происходит в столичной строительной сфере, начиная с назначений коррупционеров, выдачу незаконных разрешений на стройки, проваленную реформу ГАСИ, кучи незаконных застроек и многое другое.

3. Чернышов был главным харьковским «барабашкой»?

Крупнейший харьковский рынок «Барабашово», которым руководил товарищ Чернышов, уже очень давно интересует правоохранителей.

Против этой структуры внесено в судебный реестр целый ряд криминальных дел. Там речь идет и о незаконном строительстве одноименного торгового центра, и о незаконном захвате объектов, и о мошеннических схематозах, связанных с оформлением торговых объектов на территории рынка.

В свое время такая ситуация с рынком  вызвала крупный скандал между Чернышовым с Фельдманом и тогдашним харьковским головой Геннадием Кернесом. Тогда мэр потребовал от владельцев рынка прекратить вакханалию и перестать «давить» на арендаторов, которым отключали электроэнергию, тем самым лишая сотки работников заработка.

В 2018-м правоохранители провели спецоперацию на рынке «Барабашово» и вывили контрабанду мехов на сумму свыше двух миллионов гривен.

P.S.

Список «славы» Алексея Чернышова можно продолжать долго, там и строительные аферы, и делишки с сетью супермаркетов «Фуршет» и многое другое. Дальше – больше.

Продолжение обязательно последует. 

Сообщение Алексей Чернышов и его схемы: как одиозный чиновник зарабатывает на министерской должности появились сначала на Антикоррупционная правда.

У Зеленского, наоборот, сказали, что эти заявления – просто попытка перевести дискуссию из правового поля в политическое, а сами обыски, дескать, ничего общего с политикой не имеют. И что, мол, это обычная практика преступников – когда власть берется за их темные дела, те сразу поднимают крик о политических преследованиях. Собственно, в нашей стране так и происходит – как только начинают расследовать деятельность какого-то топ-чиновника, тот сразу заявляет о политической мотивации действий власти.

Но, как ни удивительно, в случае с обысками у Палатного, заявления Артура Леонидовича о политической мотивации демонстративного «шмона», проведенного у него, — правда. Таким образом Зеленский дал понять своему потенциальному конкуренту на гипотетических досрочных выборах, что не стоит мечтать о президентском кресле. Кроме этого, Палатный попал в эпицентр борьбы за Киев между Офисом президента и Виталием Кличко.

Но, и это тоже правда, — обыски у Палатного имели под собой весьма веские правовые основания. Так что, как бы не пытался Артур Леонидович все объяснить политикой, только давлением на потенциального конкурента в борьбе за президентское (и парламентские тоже) кресло, вспыхнувший интерес правоохранителей к нему не объяснишь. Ибо Палатный причастен к массе схем, на которых зарабатывает как он сам, так и его давний партнер, кум и друг – киевский городской голова Виталий Кличко.

Читайте также: Палатный Артур Леонидович и его банда безнаказанно грабит Киев, а правоохранители молчат

Плюс на все это наложилась дележка потоков между Банковой и Крещатиком. Первые, поставив в качестве «смотрящего» за столицей Дениса Комарницкого, пытаются замкнуть на него как можно больше схем по дерибану столичной собственности и денег, а вторые, наоборот, пытаются отбиться, оставив все эти потоки у себя.

Кстати, Комарницкий, с которым в последнее время у Палатного якобы было выработано некое подобие пакта о ненападении и договоренности о разделе сфер влияния, накануне обысков демонстративно улетел на отдых, на Адриатическое море. Но это лишь подчеркнуло и так всем известный факт – Палатного прессуют и за контроль над столичными потоками, и в качестве превентивного удара по политическим конкурентам. Впрочем, эти два фактора настолько переплетены, что разделить их невозможно.

Дело, конечно, уже давнее – май месяц уже давно закончился, но стоит все-таки упомянуть, что пришли «в гости» к Палатному отнюдь не зря: во время обыска нашли весьма крупную сумму наличных денег, документы и черновики с записями, которые, как минимум, вызывают много вопросов:

К сожалению, достоверно неизвестно, с кем Артур Леонидович поделил пополам 5 200 000 гривен, как и кто такие «хлопцы 1» и «хлопцы 2», Юра и Слава. Но зато известно, что обыски у Палатного имеют отношение, в частности, к работам по озеленению столицы, которые по заказу Киевзеленстроя выполняли ООО «Евротехнологии Групп», «Будмонтажсервис 1» и «Промбудмеханизация» в 2019-2020 годах в парках «Наталка», «Совки», «Радуга», «Куреневский». Из бюджета на это было потрачено 30 миллионов гривен. Подрядчики в сговоре со служащими коммунального предприятия подделывали финансовую документацию, что позволяло уклоняться от уплаты налогов в особо крупных размерах.

Читайте также: Денис Комарницкий, Виталий Кличко, Артур Палатный и киевское ОПГ: решалы и оборотни в погонах

Кроме того, Палатный причастен к распилу десяти с половиной миллионов гривен, которые прошли через счета КП «Спецжилфонд» и были потрачены якобы на строительство и реконструкцию инженерных сетей. В рамках расследования уголовного дела вручено подозрение заместителю директора КП «Спецжилфонд», бывшему заместителю этого КП и директору подрядной фирмы, которая производила работы.

Также в «раздачу» попало КП «Міськсвітло», которое через фиктивные фирмы производило работы по замене освещения в столице. Стоило все это бюджету города 12 миллионов гривен.

Не обошли вниманием и «Киевавтодор» — по версии правоохранителей, там украли путем уклонения от уплаты налогом минимум 18 миллионов гривен.

Все это привязывается к Палатному, хотя последний формально не имеет отношения к киевской городской власти, а является всего лишь главой исполкома партии «Удар» и владельцем нескольких фирм.

Нет, ни одна из них не причастна к распилам киевского бюджета – не идиот же Артур Леонидович подставляться? Но все же в деятельности его фирм, а таковых насчитывается 16 (две записи – это партия «Удар» и ГО «Киевский институт стратегического развития», мы их выведем за скобки), есть кое-что интересное.

Как и в самом Артуре Леонидовиче. Дело в том, что Палатный Артур Леонидович, как и все фирмы, к которым он причастен, находятся в санкционных списках СНБО, США, Японии, Великобритании, Австралии, Канады и ЕС. Но самое интересное, что там же находится и … партия «Удар»:

Рискнем предположить, что под санкции партия попала именно из-за деятельности главы ее исполкома Артура Палатного. Нет, не на посту председателя исполнительного комитета, следы следует искать ранее. Кстати, в том же санкционном списке находится и его сын, Никита. Когда и за что они туда попали – установить не удалось. Но однозначно за какие-то связи с Россией, поскольку эти санкции введены в связи с войной последней против нашей страны.

Но это так, для справки – кому и когда в нашей стране мешали санкции? Это нынче наоборот, как раньше дворянский герб, — знак причастности к элите.

Возвращаясь в Киев, стоит еще упомянуть, что Палатный курирует в столице игорный бизнес. Собственно, с этого он начинал в девяностые, когда вместе с молодым тогда Виталиком Кличко состоял в бригаде Рыбки.

Нынче он вырос и осуществляет прикрытие как игорного, сексуального и наркобизнеса в Киеве, так и схем по дерибану столицы от интереса национальной полиции:

Связь осуществляется через начальника столичной полиции Андрея Крищенко. Правда, в свете того, что после отставки Авакова под последним закачалось кресло, то у Артура Леонидовича тоже возникают проблемы. Усугубленные разборкой окружения Зеленского с Кличком, которого прессуют и будут прессовать в не последнюю очередь через Палатного, поскольку последний является одним из его ближайших помощников и участником почти всех схем.

На это накладывается вполне понятное желание «смотрящего» Дениса Комарницкого подвинуть Палатного с тех потоков, которые остались под контролем Кличко. Так что судьба Артура Палатного зависит от слишком большого количества факторов. И сможет ли битый жизнью экс-боевик Рыбки, экс-нардеп и бенефициар игорных заведений столицы устоять – вопрос.

Сообщение Сможет ли контролер игорного бизнеса Киева Артур Палатный устоять в очередном переделе столичных ресурсов появились сначала на Антикоррупционная правда.

Позже на сайте МВД появилась официальная информация, что Министр внутренних дел Украины Арсен Аваков уходит в отставку.

«Согласно части первой статьи 18 Закона Украины «О Кабинете министров Украины» подал заявление об отставке с должности министра внутренних дел. Спасибо команде МВД за годы совместной работы», — говорится в заявлении Авакова. При этом причины такого решения он не озвучил.

Пресс-служба МВД также опубликовала фото заявления, которое написал Аваков.

Верховная Рада Украины должна рассмотреть вопрос отставки главы МВД Арсена Авакова в четверг, 15 июля.

Сообщение Арсен Аваков написал заявление об отставке появились сначала на Антикоррупционная правда.