Серед інших банків, які отримали зі щедрих рук Шевченка гроші, багато питань викликає банк «Восток», якому НБУ видав один мільярд гривень рефінансу першого дня повномасштабного вторгнення, 25 лютого. Під 6,5% річних, хоч інші отримували гроші від регулятора під 7%. А після того, як НБУ утричі підняв облікову ставку, вартість грошей від рефінансу для банків зросла до 27%.

Однак «Восток» не віддаватиме отриманих грошей за такою ставкою. Чому? Все просто – для нього НБУ застосував механізм відсоткового свопу. Як це працює? Просто – банк має кілька своп-контрактів з НБУ про хеджування відсоткового ризику щодо довгострокового рефінансування. Ці угоди працюють як страховка – у разі перевищення ринкових ставок над ставкою своп-контрактів банк отримує від НБУ компенсацію.

Враховуючи середню ставку за своп-контрактами у 7,6% річних та поточне значення ринкового індексу UONIA у 23%, «Восток» отримує від НБУ відшкодування 15,4% річних. Реальна вартість рефінансування для банку замість 27% становить лише 9,6% річних. Рефінанс банк залучав під заставу держоблігацій, які продовжують приносити йому дохід 12,2%. Таким чином, модель «рефінанс з ОВДП» дає банку 2,6% річних маржі.

Хто зрештою платитиме за щедрість Кирила Тимошенко – здогадайтеся з одного разу. Тому що далеко не всі банки отримували гроші за такою системою. Той же банк «Січ», який збанкрутував кілька місяців тому, наприклад, не мав жодних пільг. Чому ж таке вподобання до банку «Восток», який відверто називають «мийним»? Про це треба запитувати у голову НБУ, що втікає, але він далеко.

Щодо самого банку «Восток», то згідно з звітністю, на кінець листопада, банк посідає 26-е місце за активами серед 69 банків. Активи банку перевищують його зобов’язання лише на півтора мільярда гривень, проте цифра ця вельми формальна – в умовах війни та втрати територій, на яких розташована частина цих активів, реальної картини не знають навіть у самому банку.

Прибуток також не надихає – на тлі майже сімнадцяти мільярдів боргів 128 мільйонів виглядають досить шкода. Тож мільярд гривень рефінансу ризикує бути втраченими.

Крім того, викликають величезні питання власники банку. Основним бенефіціаром банку «Восток» називають власника Fozzy Group Володимира Костельмана. Він також володіє мережами Сільпо, Фора, аптеками «Біла ромашка» та ще кількома десятками різноманітних юридичних осіб в Україні.

Варто нагадати, що після анексії Криму у 2014 році «Сільпо» там успішно перереєструвало свою мережу за російським законодавством та продовжило не менш успішно працювати.

Повертаючись до банку «Восток», він, як і слід очікувати, перебуває у списку міжнародних санкцій:

Це, зрозуміло, не зупинило Кирила Шевченка від видачі мільярда гривень рефінансування.

Не вплинуло на рішення про виділення рефінансування та стабільне зниження рейтингів банку «Восток», яке підтвердилося якраз напередодні виділення мільярда гривень:

Не вплинула на це рішення Кирила Тимошенко та історія взаємовідносин банку «Восток» із Національним банком – у 2019 році регулятор оштрафував «Восток» на 300 000 гривень за нездійснення належного аналізу фінансових операцій своїх клієнтів. Також банк отримав письмове попередження за порушення порядку подання банком на запит НБУ інформації, матеріалів та документів.

Крім того, Генпрокуратура у 2019 році заявляла, що за період 2017-2019 років банком «Восток» та ТОВ «Пауер Брок» було здійснено транзакції на суму, що перевищує 1 млрд грн. Операції проводилися через рахунки 116 підставних фізосіб, відкритих у банківських установах «Акордбанк», «Земельний Капітал», «Укрбудінвестбанк» та «МетаБанк» під виглядом рахунків для надання та обслуговування споживчих кредитів.

Надалі, коли гроші потрапляли на рахунки фігурантів, вони зникали безповоротно. «З поточних рахунків фізичних осіб гроші знімалися готівкою, при цьому кредити ніколи не погашалися», — стверджували тоді слідчі. Втім, як і майже всі кримінальні справи в нашій країні, пов’язані з великим бізнесом, ця справа закінчилася лише гучними заявами.

Що буде далі з банком «Восток» — питання поки що відкрите. Чи піде він за банком «Січ», який теж щедро отримував рефінанс з рук Кирила Шевченка, чи зуміє віддати позичені гроші – невідомо. Проте відомо, що 20 вересня 2022 р. банк «Восток» прийняв рішення інвестувати 1,8 мільярда гривень у депозитні сертифікати НБУ під 23% річних. Ця інвестиція стала можливою, зокрема, і за рахунок пільгового рефінансу від НБУ.

«Антикорупційна правда»

Сообщение Чому банк «Восток» Володимира Костельмана досі користується щедрістю втікача голови Нацбанку Кирила Шевченка? появились сначала на Антикоррупционная правда.

Про те, що АТ «Банк Січ» найближчим часом зазнає краху, говорили ще кілька місяців тому, коли експерти прогнозували чергову лавину банкопадів в Україні. Тоді як у самому банку (що цілком зрозуміло), так і НБУ (що вже дивно) заперечували невтішні прогнози.

Втім, жодної дива у позиції НБУ не було – банк «Січ» набрався стільки грошей на рефінансування, що керівництво національного регулятора просто не могло пояснити мотивування своїх дій – як рефінанс невеликому банку було видано 3,15 мільярда гривень. Те, як і кому видає кошти на рефінансування Нацбанку, окрема та захоплююча історія, проте зараз йдеться про конкретну суму рефінансу конкретному банку.

Для банківської сфери сума у три мільярди гривень не дуже велика. Проте все щодо – банк «Січ» апріорі не міг повернути ці гроші Нацбанку, і все це розуміли – у структурі активів банку «Січ» вони становили майже 50% капіталу. Загальні ж зобов’язання банку становлять 5633673000 гривні з боргом перед НБУ включно.

Станом на 01.08.22 року активи банку «Січ» становили 6,55 мільярда гривень. Загальний обсяг високоліквідних активів у касі, на коррахунках у НБУ та інших банках, а також цінних паперах, емітованих НБУ (депозитні сертифікати), становив 847 мільйонів гривень.
Рефінанс банк і занапастив – 9 квітня, як уже говорилося, Національний банк України оголосив про банкрутство АТ «Банк Січ».

Як заявили в регуляторі, «Правління Національного банку України ухвалило рішення про віднесення АТ «БАНК СІЧ» до категорії неплатоспроможних у зв’язку з невиконанням банком в установленні договором рядків своїх зобов’язань перед Національним банком за кредитами рефінансування через недостатність коштів».

Звичайно, крім непідйомної суми боргу перед НБУ, банк ще мав чинники, які неминуче вели його до банкрутства. До речі, незважаючи на офіційну заяву НБУ, банк «Січ» досі пропонує громадянам свої послуги:

А у прес-службі повідомляють, що ліквідність банку «Січ» залишається «достатньою» для виконання зобов’язань перед клієнтами та іншими кредиторами.

Втім, повернемося до банку та його шляху до банкрутства. Формальною причиною стала відмова банку «Січ» погашати борг перед НБУ. Але цей результат був передбачуваним – банк «Січ» останніми роками основним джерелом своїх доходів зробив вельми ризиковану гру на різниці між прибутковістю державних облігацій та кредитами рефінансування.

Однак це моментально закінчилося, коли НБУ втричі підняв облікову ставку, а вартість грошей від рефінансу для банків зросла до 27%. Тепер усі, хто розраховував заробити на різниці між ціною рефінансування та прибутковістю від держоблігацій, опинилися у борговій ямі.

Для банків, у яких сума рефінансу була невеликою на тлі їхніх власних активів і які заробляли не лише на спекуляціях, це не стало критичним, хоч і дало деякі проблеми. Але низка банків потрапила у дуже важку ситуацію – у них катастрофічно не вистачало грошей на погашення своїх боргів перед НБУ.

Банк «Січ» заробляв на різниці ставок кредитів рефінансування та прибутковістю ОВДП: брав позички у НБУ під 7% річних та купував на них держоблігації зі ставкою 9-11% річних. Різниця – 2-4% – і становила прибуток. Ця схема заробітку була чи не основним бізнесом «Січі»: із загальної суми активів у 6,55 мільярда гривень майже 4,1 мільярда, або 62%, становили ОВДП.

Проте ставки за кредитами рефінансування – плаваючі та залежні від рівня облікової ставки НБУ, а прибутковість облігацій – фіксована. Після того, як 2 червня Нацбанк підвищив облікову ставку до 25%, а ставка з рефінансування зросла до 27%, Січ почав працювати на збиток. Результат – банк відмовився погасити свої зобов’язання перед НБУ, останній задовольнив свої вимоги за рахунок цінних паперів, які перебувають у заставі, а банк «Січ» був оголошений неплатоспроможним.

Однак це не вся проблема – на плечі держави лягає не лише неповернені три мільярди гривень рефінансу, а й зобов’язання банку «Січ» перед фізичними особами. Станом на 1 липня 2022 року 15 300 громадян України тримали у банку «Січ» 1,23 мільярда гривень. Відповідно до чинного законодавства, на період дії військового стану держава гарантує виплату 100% сум усіх вкладів населення незалежно від їхнього розміру. Тобто загальний збиток України від діяльності власників банку «Січ» – щонайменше 4,38 мільярда гривень.

Формальними власниками банку є Олег Баланда (55,6% акцій) та Валерій Роздорожний (31%). Однак, і це у 2019 році офіційно визнав НБУ, банк «Січ» контролюється Денисом Горбуненком.

Горбуненко – відомий у нашій країні банкір із неоднозначною репутацією, колишній голова правління «Родовід Банку», який був націоналізований, щоб урятувати його від банкрутства. Приблизно та ж історія, що й із «Приватом», лише масштаби менші й у часі вона сталася раніше – у 2009 році. Саме через цю історію Нацбанк відмовив Денису Горбуненку у праві стати формальним акціонером Банку «Січ» у 2019 році, хоч і визнав його фактичним контролером цього банку.

На цьому негатив щодо власника «Січі» не закінчується – прізвище Горбуненка фігурувало у суперечці між Рінатом Ахметовим та Дмитром Фірташем щодо «Укртелекому». Дениса Горбуненка називали формальним власником акцій «Укртелекому» з боку Фірташа. Горбуненко також відомий як власник кіпрської Raga Establishment Limite, пов’язаної із Сергієм Льовочкіним.

Але найгучніша і найскандальніша історія за участю банку «Січ» та його власника відбулася 2020 року, вже за нової влади. Банк виступив кредитором угоди щодо купівлі державного готельного комплексу «Дніпро», розташованого в самому центрі Києва – на Європейській площі.

Нагадаємо, тоді нікому невідоме та зареєстроване лише за кілька днів до аукціону ТОВ «Смартленд» купило готель за 1,1 мільярда гривень. Оформивши перед цим кредитну лінію в банку «Січ» на 1,05 мільярда гривень під 9% річних (що було суттєво нижчим від середнього відсотка за кредитами на ринку) терміном на 10 років.

Як завжди в нашій країні виник скандал, результатом якого стало розслідування. І, як встановило слідство, запорукою кредиту став депозит від «невстановленого поручителя», а гроші для кредиту «Смартленду» банк «Січ» позичив у Національного банку України.

До того ж, саме ТОВ «Смартленд» у своїй власній звітності вказало, що його активи за попередній, 2019 рік, склали 5,55 мільйона гривень, весь дохід від реалізації продукції – 8,2 мільйона, а чистий прибуток – 667 тисяч гривень. При цьому лише для участі в аукціоні потрібно було заплатити суму на рівні річного доходу компанії – 8,09 мільйона гривень, що вже свідчило про необхідність залучення кредитних коштів.

І на тлі цих показників банк «Січ» не просто видає «Смартленду» понад мільярд гривень кредиту під пільговий відсоток, а позичає ці гроші у Нацбанку. Але, що найдивовижніше – останній оперативно видає потрібний мільярд маленькому банку з не дуже чистою репутацією.

Після скандалу, що спалахнув Вищий антикорупційний суд зобов’язав НАБУ внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про порушення кримінальної справи за всіма цими фактами. Але минуло вже два роки, а результатом стало лише банкрутство банку «Січ».

За підсумками виходить, що від продажу готелю «Дніпро» держава отримала не мільярд гривень прибутку, як кричали тоді на кожному розі організатори аукціону, а заплатила за його продаж у приватні руки понад мільярд гривень з активів Нацбанку. Що додає до суми збитків ще мільярд сто мільйонів гривень. Не кажучи вже про готель «Дніпро».

Це далеко не повні підрахунки, але й вони вражають – діяльність банку «Січ» та дивне потурання НБУ коштують воюючій країні щонайменше 5,5 мільярда гривень. Чи піде за банкрутством «Січі» розслідування щодо дій вищих посадових осіб НБУ, яке так щедро видавало неплатоспроможному банку мільярди гривень під сумнівні гарантії – сумнівно, вибачте за сумний каламбур. Як не було ніякої реакції на банкрутство «Мегабанку», який мав приблизно ту ж історію з рефінансуванням.

Який із банків впаде наступним – покаже найближчим часом. Серед найімовірніших кандидатів називають «Акордбанк» та «Пінбанк».

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Банкрутство банка «Січ»: три мільярди рефінансів від НБУ та дивний кредит на купівлю готелю «Дніпро» появились сначала на Антикоррупционная правда.

За даними сайту НБУ, де опублікована його офіційна біографія, Ярослав Васильович раніше працював у державних «ПриватБанку», «Укргазбанку» і «Ощадбанку» на різних посадах. У 2008 – 2009 роках він працював у приватному секторі, очолював напрям юридичної діяльності в кількох інвестиційних компаніяч. Яких саме – НБУ не повідомляє. Потім потрапив до Мінфіну, де співпрацював з міжнародною аферисткою Наталі Енн Яресько (Natalie Ann Jaresko).

Щоправда, подаючи свою автобіографію, чиновник забув згадати, що також працював у «Родовід Банку», який збанкрутував у 2009 році. До 2017 року Матузка був членом наглядової ради цього банку, який був націоналізований і ліквідований за наказом екс-глави мінфіну Оксани Маркарової – подружки Яресько та екс-голови НБУ Гонтаревої, що втікла до Лондона.

Основним власником «Родовіду» до банкрутства номінально числився стрибун з жердиною, олімпійський чемпіон Сергій Бубка. Насправді банк контролював олігарх Дмитро Фірташ, який, окрім «Родовід банку», ще й довів до банкрутства найбільший в Україні «Надра Банк», а також молодший бізнес-партнер Фірташа Денис Горбуненко. Матузка – то їх довірена особа, який допоміг сховати кінці в воду при банкрутстві «Родовід банку».

Банк закінчив своє існування зі збитком 14 млрд. грн, які, по-суті, вкрали Фірташ і Горбуненко. У травні 2021 року Антимонопольний комітету України дозволив Горбуненку купити контрольний пакет акцій дрібного банку «СІЧ», який займається відмиванням грошей. Але його кандидатура досі не узгоджена в НБУ у зв’язку з небездоганною діловою репутацією і, напевно, відсутністю хабаря для голови НБУ Шевченка.

У банківських колах розповідають, що Матузка був призначений в Нацбанк по протекції Фірташа та Горбуненка. Зараз Матузко відповідає в НБУ за найприбутковіший напрямок – банківський нагляд і ліцензування (замість першого заступника голови НБУ Катерини Рожкової, яка впала в немилість і яку голова НБУ Кирило Шевченко понизив до рівня загоспа) і всіляко лобіює інтереси підконтрольного Фірташу та Горбуненку банку «СІЧ».

Завдяки Матузці банку «СІЧ» у цьому році вдалося залучити дешеві кредити рефінансу НБУ на більш ніж 3 млрд. грн. Банк займається, головним чином,  спекуляціями з валютою і відмиванням грошей. Що цікаво: нещодавно президент Зеленський і РНБОУ ввели «жорсткі санкції» проти Дмитра Фірташа, але це не заважає його бізнес-партнеру Горбуненко займатися банківським бізнесом в Україні через «СІЧ» (втім, як не вдарили ці «жорсткі санкції» ані по підприємствах самого Фірташа, ані по бізнесу його соратників).

За чутками, що кружляють коридорами НБУ, крім Горбуненка банком «СІЧ» також керує Андрій Лехіцький – колишній менеджер Руслана Циплакова в банку-банкруту «Стандарт». Через цю фінустанову Циплаков і сім’я Януковича відмили близько 1 млрд. грн. Сподіваємось, що через банк «СІЧ» новопризначений заступник голови Національного банку України Ярослав Матузка відмиє не менше.

«Антикоррупционная правда» 

Сообщение Заступник голови Нацбанку Ярослав Матузка приховав свої зв’язки з Дмитром Фірташем появились сначала на Антикоррупционная правда.