Служба безопасности совместно с БЭБ разоблачила масштабную схему хищения газа из газотранспортной системы Украины, к которой причастен олигарх Дмитрий Фирташ и топ-менеджмент его компаний.

Сообщение Разворовывали средства на газ для населения: появились детали дела Дмитрия Фирташа появились сначала на Антикоррупционная правда.

Міндобрива належать іноземним компаніям «Уралкалий» та «Беларуськалий», та були виявлені у 170 вагонах, які перебували на території Морського спеціалізованого порту у Миколаєві, що входить до бізнес-структури підсанкційного олігарха Дмитра Фірташа. Слідством встановлено, що вагони з міндобривами були завезені в Україну ще до початку повномасштабного вторгнення російської федерації та перебували в режимі «транзит».

Детективи встановили, що відбувалася реалізація міндобрив на території України без відповідного відображення у податковій звітності та сплати податків. Це спричинило фактичне ненадходження до бюджету коштів на суму понад 10 млн грн. Власники вантажу планували переправити його до третіх країн.

«Антикорупційна правда»

Сообщение В Україні арештували міндобрива, які компанія Фірташа планувала вивезти за кордон появились сначала на Антикоррупционная правда.

Що стосується літаків-винищувачів, бомбардувальників та штурмовиків 4-5 поколінь, то до їх складу входить не менше 50% титану. Російська титанова галузь традиційно ґрунтувалася на українській сировинній базі і досі має критичну залежність від неї. До війни сировина з українських родовищ становила близько 70% від фактичної річної потреби та альтернативні постачання з Азії та Африки спроможні задовольнити не більше 15% існуючих потреб.

За словами експертів, вже сьогодні найбільший світовий виробник титанової продукції — російська корпорація «ВСМПО-Авісма» — змушена переплачувати понад 300 дол. практично вдвічі (!), за кожну тонну імпортної продукції, але це кардинально не вирішує питання дефіциту сировини.

При цьому, ані за попередні 8 років, ані за останні 9 місяців війни, завдання щодо сировинного знекровлення російського ОПК шляхом остаточної переорієнтації українського титану на Європейський та Американський ринки так і не було вирішено. Зброя, виготовлена з українського металу, продовжує вбивати українців.

Про багато парадоксів і нюансів «титанового розриву» з Росії, що часто межують з саботажем, держзрадою та повною відсутністю державного мислення серед українських чиновників і правоохоронців, красномовно розповів в одному з недавніх інтерв’ю гендиректор і співвласник найбільших українських приватних титанових компаній » Андрій Бродський.

Думку Бродського можна вважати досить авторитетною не тільки тому, що його компанії без допомоги держави (!) змогли зайняти 2% світового ринку титану та розробити власні інноваційні технології виробництва, але ще й тому, що саме Бродський став чи не єдиним офіційним лобістом переорієнтації титанової галузі України на ринки ЄС та США. Після того, як у 2021 році група американських конгресменів виступила з ініціативою щодо посилення американо-української співпраці у титановій сфері та внесла відповідні поправки до проекту оборонного бюджету США, керівництво «Велти» сприйняло цей сигнал серйозно та ініціювало зустріч із військово-повітряним аташе при Посольстві. США в Україні Джоном Д. Картером, під час якої американцям було презентовано власні інновації та потенційні можливості. Єдине, чого не став озвучувати у своєму аналізі О.Бродський, то це специфіку та механізми впливу російських «титанових баронів» на українську титанову галузь, завдяки яким досі вдається успішно блокувати будь-які реформи та ринкові зміни, а також утримувати ситуацію під власним контролем.

Отже, загальновідомо, що Україна є світовим лідером із запасів титанових концентратів — основної сировини для виробництва металевого титану, без якої, у свою чергу, неможливе виробництво сучасного обладнання, складної техніки, надміцних матеріалів та зброї нового покоління. Основним споживачем української титанової сировини протягом довгих років була росія, яка не має власних добувних потужностей, але має найбільші у світі заводи з переробки титанової сировини. Це «Верхнесалдинське металургійне виробниче об’єднання (ВСМПО)» і «Березніковський титано-магнієвий комбінат «Авісма», на базі яких створена російська металургійна корпорація «ВСМПО-Авісма», що входить до держконцерну «Ростех», що є, у свою чергу, титану для російської військової промисловості.

Титанова галузь України для росіян завжди була не менш важливою, ніж енергетика та транзит газу. Цілком логічно, що з кінця 90-х – початку 2000-х років, який «дивиться» за титановою галуззю України, був «призначений» одіозний український олігарх Дмитро Фірташ, який раніше досяг успіху на посередництві в газових схемах. Сходження Фірташа почалося 2002 року, коли олігарх отримав контроль над державною компанією «ОГХК», яка є найбільшим виробником та експортером титанових концентратів. Паралельно до керівництва належать державі Вільногірського та Іршанського ГЗК, які розробляють найбільші родовища титанових руд, були призначені менеджери з команди Фірташа.

У 2004 році компанія Фірташа стала власником «Кримського Титану» — заводу в м. Армянську, який свого часу був найбільшим виробником діоксиду титану у Східній Європі. У 2008 році у другого за величиною виробника діоксиду титану та титанових пігментів державного «Сумихімпрому» почалися фінансові проблеми, які обернулися для промгіганта багатомільйонними збитками, банкрутством, санацією та, в результаті, винесенням на приватизацію «за борги». При цьому основними кредиторами, найбільшими постачальниками, які керують санацією, та антикризовими менеджерами виявилися «люди Фірташа», а сам «Сумихімпром» досі неофіційно вважається «підприємством Фірташа».

Після перемоги Януковича на виборах 2010 р., який належить державі «Запорізький титано-магнієвий комбінат», теж перейшов під контроль Group DF, а у 2013 році фактично був подарований Фірташу у приватне володіння урядом Азарова. До 2014 року в українській титановій галузі не залишилося жодного більш-менш значущого державного підприємства, яке не перейшло б у власність Фірташа, або не було під контролем його менеджерів.

Останній варіант, як показала практика, став ще більш небезпечним для держави, оскільки, окрім відсутності інвестицій у виробництво, екологію та охорону праці, він також означав великі фінансові збитки, недоплачені податки, вимитий прибуток, зруйнований виробничо-технологічний потенціал та відчуження найбільш ліквідних активів.

Після окупації Криму та ОРДЛО, але, головним чином, після початку антикорупційних розслідувань щодо Фірташа з боку правоохоронних органів США, українська влада почала публічно дистанціюватися від опального олігарха. Проте важелі контролю над галуззю досі продовжують залишатися у руках його довірених осіб. Так, після анексії Криму, господарі «Кримського Титану» зробили спробу перейменувати підприємство на «Ukrainian Chemical Products» і перереєструвати його в Києві, проте після низки скандалів, що перебуває під санкціями з 2015 року і офіційно непрацюючий з 2018 року завод, в 20 продано компанії «Російський титан».

З ініціативи української влади було розірвано договори оренди Вільногірського та Іршанського ГЗК зі структурами Фірташа. При цьому у Вільногірського ГЗК було вилучено ліцензію на розвідку та розробку Матронівського родовища, а інший приватний ГЗК з такою самою назвою, що належить особисто Фірташу, був зареєстрований на найбільшій ділянці цього родовища. Крім того, на базі Іршанського родовища ільменітових руд, що належить державі, було створено два приватні ГЗК — «Валки-Ільменіт» і «Міжріччя», що теж належать Фірташу.

«Запорізький титано-магнієвий комбінат» було повернуто державі лише у 2021 році у передбанкрутному стані та за результатами 11-річного «приватного менеджменту» державі у вигляді спадщини дісталося багаторазове падіння виробництва титанової губки та шлаку, а також знищені виробництва дигідрованого титану. У квітні 2021 р., незважаючи на чинні санкції, що належить Фірташу «Міжрічковий ГЗК» безперешкодно набув на електронних торгах спеціального дозволу на розробку Селищанської ділянки титанових руд у Житомирській області.

Пізніше з цього приводу розпочався судовий позов між ОГХК і Group DF, який завершився перемогою Фірташа — 14 листопада 2022 року Селищанське родовище остаточно повернулося під контроль «Міжріченського» ГЗК. «Сумихмпром», як ми вже говорили вище, досі вважається «заводом Фірташа» і небезпідставно. Наприклад, заводські ціни на двоокиси титану не змінювалися протягом довгих років і ще минулого року для компаній Фірташа Titanium Standard, Tolexis та ін. становили 2-2,5€/кг, при ринку — 4-4,5€/кг.

Крім того, на підприємстві в останні роки було налагоджено схему толінгової переробки ільменіту виробництва все тих же приватних «Валківського» та «Міжреченського» ГЗК, з якою завод отримував «копійки» тільки від переділу.

Щодо контролю за діяльністю державної «ОДГХК», то в період з 2014 по 2021 р.р. на підприємстві були вибудовані та безперешкодно функціонували так звані «схеми Журило-Перцева» (Руслан Журило – в.о. голови правління ОГХК та Юрій Перцев – заступник голови правління з фінансових питань ОГХК у 2014-2016 р.р. – ред.), завдяки яким титанові концентрати виробництва українських ГЗК через ланцюжки офшорних компаній благополучно потрапляли на «Кримський Титан» і на заводи «ВСМПО-Авісма» на території Росії.

Іноді ці махінації з офшорами набували анекдотичних форм. Завдяки організаторам цих схем, зокрема компанії екс-ТОП-менеджера ОГХК Юрія Перцева та його дружини «Osttor Beteiligungs-und Handelsgesellschaft mbH», «ВСМПО-Авісма» досі має можливість отримувати титанову сировину з Мозамбіку та В’єтнаму. За наявною інформацією, яка також досить відома українським силовикам, лише у 2022 році стараннями цих громадян споживачам на території Росії було поставлено понад 30 тис. тонн. ільменітового концентрату.

Таким чином, на сьогоднішній день можна сміливо стверджувати, що підсанкційний, токсичний, який очікує екстрадиції до США Дмитро Фірташ, досі є найвпливовішим персонажем у вітчизняній титановій галузі, безпосередньо контролюючи близько половини виробництва та ефективно «ветуючи» решту непідконтрольної йому частини. Ось, у принципі, і все, що характеризує т.зв. «реформи та перетворення» у титановій галузі України за останні 20 років! Єдина остання новація, про яку теж згадує О.Бродський у своєму інтерв’ю – на експортну політику та основний вектор розвитку титанової галузі України, разом із «Віденським в’язнем» та його «схематозниками», стали відкрито впливати представники вітчизняних контрольних та правоохоронних органів.

І, на жаль, йдеться не про викорінення «чорних» експортних схем, компенсацію завданих державі збитків та націоналізацію сумнівно придбаних олігархічних активів. Скоріше навпаки… Активи Фірташа та підприємства росіян в Україні за останні 8 років не пережили й сотої частки того пресингу з боку силовиків, з яким зіткнулася ОГХК та титановий бізнес Бродського за останні півроку. Наприкінці липня 2022 р. компанія «Велта» заявила про тиск із боку правоохоронних органів із ознаками рейдерства. У серпні 2022 р. Фонд гарантування вкладів фізосіб виставив на торги майновий комплекс компанії «Велта» через несплату кредиту у раніше ліквідованому «Промінвесті».

У листопаді компанія Бродського отримала офіційну відмову від «Держекспортконтролю» в отриманні експортних ліцензій на продаж продукції за своїми чеськими, американськими та китайськими контрактами. 21 вересня 2022 р. ОГХК виступила з офіційним зверненням, в якому публічно заявила про тиск на компанію з метою її дискредитації перед європейськими та американськими партнерами, а також дезавуювала звинувачення, висунуті у ухвалі Печерського районного суду від 8 вересня 2022 р. щодо участі посадових осіб ОГХК у постачанні титанового концентрату в Росії.

У жовтні 2022 р. також сталася безпрецедентна подія, про яку досі мовчить керівництво ОГХК та ФДМ – компанію позбавили виплати 105 млн. грн. експортного ПДВ, який до того справно щомісяця виплачувався! Крім того, у середині листопада 2022 р. ФДМ раптово призначив внутрішній аудит ОГХК і почав з особливим прагненням вивчати контракти саме з американськими та європейськими компаніями. 18 листопада 2022 р. керівник профспілкового комітету Іршанського ГЗК Руслана Примасюк відкрито заявила про те, що роботу державних Іршанського та Вільногірського ГЗК практично зупинено з вини державних органів, які створюють надумані перепони експорту продукції.

Через те, що ці держпідприємства вже тривалий час не можуть отримати формальну експортну ліцензію, 20 тис. тонн іршанського ільменіту лежить у польському Щецині, а ще 20 тис. тонн Вільногірського ільменіту чекає на румунську Констанцу. Держава його не може продати замовнику через те, що глава «Держспортконтролю» Олександр Павличенко вже два місяці під різними приводами затягує видачу ліцензії для завершення угоди за прямим контрактом з американцями. Абсурдність ситуації додає той факт, що одержувачами українського титанового концентрату є американська «дочка» «DuPont» компанії «The Chemours Company» та глобальний трейдер TRAXYS EUROPE SA, якому вже понад 100 років і який має річний дохід 8 млрд. дол.

З цього приводу 19 листопада ОГХК змушена була зробити заяву для преси та визнати, що стараннями «Держспортконтролю» фактично весь «західний» експорт держкомпанії було зупинено. Примітно, що нове керівництво ФДМ в особі Рустема Умерова, в управлінні якого перебуває ОГХК, не поспішає вникати в ситуацію і розрулювати проблеми держкомпанії. На думку інсайдерів, на позицію Павличенка вплинула серія дзвінків з вул. Володимирській, звідки чиновника наполегливо попросили притримати видачу ліцензій.

І є думка, що метою силовиків є тиск на найбільшого приватника з метою дискредитації та виведення з ринку, а в держкомпанії планується змінити склад правління і відкоригувати вектор розвитку, що намітився. Саме цим і пояснюється безперервний багатомісячний «хоровод» із представників Нацполіції, БЕБ, СБУ, людей Фірташа та лобістів «ВСМПО-Авісма» навколо «ОГХК» та компаній Бродського. Очевидно, що заступник голови СБУ Анатолій Сандурський, як «найкомерційніша» людина в нинішній службі, вирішив навести лад у титановій галузі на власний розсуд. Але чомусь у цьому плані не знайшлося місця «Chemours», «Велте», незалежної ОГХК, україно-американської співпраці та нових титанових технологій, натомість відкрилися нові вікна можливостей для Фірташа, Журило-Перцева та «ВСМПО-Авісма».

Усі чудово розуміють, що якщо Фірташ відновить втрачений контроль над ОГХК, то знову зможе призначити своїх директорів на державні Іршанський та Вільногірський ГЗК. Якщо ж до цього додати розгром «Велти» і викуп її майнового комплексу, а також перемогу в конкурсі на управління Демуринським ГЗК, що перебуває в АРМА, то це означатиме вже одноосібний, повний і стратегічний контроль над усією титановою галуззю України.

За такого розкладу питання про постачання українського титану для виробництва російських ракет і літаків із площини неможливого перейде в розряд цілком допустимого! А тих 10-12 млн. дол. на місяць, які переплачує сьогодні «ВСМПО-Авісма» за подвійним лічильником за азіатсько-африканський ільменіт, цілком достатньо, щоб «віддячити» всім причетним до реалізації цього плану щодо повернення української сировини на заводи російської оборонки.

«Антикорупційна правда»

Сообщение Зброя, виготовлена з українського металу, продовжує вбивати українців появились сначала на Антикоррупционная правда.

Історія питання, або до чого тут замки у Франції

2018 році в українській пресі «вибухнула» історія українця Дмитра Малиновського, якого затримали у французькому замку в результаті спільної роботи поліцій Франції, Люксембургу та Європолу, через нібито підозрілі фінансові операції. Відомо, що у Європі триває кримінальне розслідування щодо Малиновського – пов’язане з тим же замком, у якому його затримали. Проте, такі справи є і в Україні.

Нагадаємо, йдеться про осінь 2018 року. Тоді у прокуратурі повідомили, що Малиновський у березні-квітні 2015 під виглядом укладення контракту на поставку мінеральних добрив виробництва ВАТ «Одеський припортовий завод» начебто заволодів грошовими коштами приватної компанії в сумі понад EUR12 млн. Також правоохоронцями встановлено, що Малиновський використовував завідомо підроблене свідоцтво про власну смерть щоб приховуватися від слідчих органів. «За результатами досудового слідства зазначеній особі заочно повідомлено про підозру у ч.4 ст.190 КК України (шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою)», — йдеться в повідомленні прокуратури міста Києва.

Продовження російської справи: що відбувається

У серпні несподівано відбулася чергова активність у справі Малиновського, яка з осені 2018 року перебувала у «комі». Прокурор Київської міської прокуратури Богданов О.М. звернувся до суду для отримання дозволу пришвидшити розслідування та вести його за так званою процедурою in absentia. Така процедура використовується, коли звинувачуваний переховується. Хоча зазвичай кримінальна справа повинна розглядатися лише у присутності того, хто підозрюється у злочині, адже законом передбачена процедура захисту. У даному випадку ця процедура, як мінімум, недоречна, адже місце знаходження потенційного злочинця відоме – він у Франції.

Здавалося б, звичайна кримінальна справа, шахрайство, розслідування. Проте не все так, як здається.

Справа, про яку так дбає нині прокурор Богданов, стосується того, що Малиновський нібито вкрав гроші у компанії Dreymoor Fertilizers Overseas Pte Ltd, що торгує мінеральними добривами.

Dreymoor – це відома компанія, що формально зареєстрована у Сінгапурі, проте насправді це суто російська компанія. Її бенефіціарним власником є громадянин російської федерації – Олександр Шишкін. Офіс ця компанія має у Москві у 5 хвилинах від Кремля, і торгує компанія добривами, які вироблять підсанкційні російські олігархи. Нагадаємо, що проти власників усіх великих виробників сектору мінеральних добрив рф введені міжнародні санкції (Уралкалій, ЄвроХім, Фосагро). Нагадаємо, власниками вказаних активів є російські олігархи із близького кола Володимира Путіна – Дмитро Мазепін, Андрій Мельниченко та Андрій Гур’єв.

Цікаво, що раніше росіяни вже намагалися відшкодувати свої заявлені збитки — вимагали в суді поставити продукцію від українського державного ПАТ «Одеський Припортовий завод». Проте, компанія 5 років тому програла позов у всіх трьох інстанціях через те, що укладала догори з офшором, а не напряму з ОПЗ. У рішенні суду тоді зазначили: «Касаційну скаргу Dreymoor Fertilizers Overseas Pte Ltd Company на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 залишити без задоволення». Йшлося про одну з найвідоміших схем для махінацій на закупівлях у держпідприємств – купівлю товару через офшорну прокладку. Ще однією схемою є продаж готової продукції, тобто мінеральних добрив, конкретним фірмам за заниженими цінами. Цим не раз грішили великі українські державні підприємства, наприклад, за часів Януковича регулярними покупцями «дешевих товарів» (газу, добрив) були структури олігарха Дмитра Фірташа.

Загалом, кажучи про згадану вище сингапурську компанію, можна згадати цікаву історія про те, як «ЄвроХім» (така ж російська компанія) судиться з компанією Dreymoor за те, що та платила хабарі менеджерам «ЄвроХім» за вигідні контракти. Ось такі методи роботи Dreymoor. Цікаво, чи застосовує Dreymoor такі методи і в цій справі в Україні.

Не військова тема: навіщо прокуратурі шахраї та махінатори

Висновки, що складаються в результаті цієї історії, не досить приємні — особливо для правоохоронних органів. Виявляється, п’яти років для вирішення справи Київській прокуратурі було недостатньо, а отже під час війни – саме час продовжити займатися нафталіновою справою, яка пов’язана фактично із процедурою повернення збитків, завданих шахрайськими схемами, російській компанії. Цікаво, що може бути далі – чи є у прокуратури механізми, щоб надіслати кошти, які будуть повернені, напряму росіянам чи кошти підуть до оффшорок, які публічного зв’язку з російськими бізнесменами не мають?

З огляду на публічний текст судового рішення, прокурор Богданов так хотів пришвидшити справу для російської компанії, що надав суду завідомо неправдиву інформацію про те, що місцезнаходження Малиновського невідоме та останній переховується від українських правоохоронних органів. Про це йдеться у рішенні суду.

Заява досить дивна, адже у 2018 році саме Київська міська прокуратура повідомила про те, що направлено запит про екстрадицію Малиновського, якого затримала поліція у Франції.

Загалом здається досить підозрілим той момент, що під час військового стану та повсякчасної боротьби українців з агресором прокуратуру так цікавлять збитки російських компаній. І ще — якщо продивитися судовий реєстр за період війни, там немає жодної справи, де б прокурор Богданов О.М. займався розслідуванням військових злочинів рф чи відшкодуванням збитків, завданих армією рф українському бізнесу. Однак є справи росіян та їх збитків в Україні. От такі справи в Київській прокуратурі через майже сім місяців повномасштабної війни.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Колаборанти в прокуратурі? Чому український прокурор допомагає російському бізнесу під час війни появились сначала на Антикоррупционная правда.

Відносини президента з олігархами за роки його каденції – це суцільна смуга турбулентностей і окопних «воєн». Банкова місцями закривала очі на преференції, які різними шляхами пробивав для себе великий бізнес. Але і не упускала можливості наступити їм на» хвіст», коли масштаб їхнього впливу починав всерйоз турбувати Офіс.

Минулої осені з подачі Володимира Зеленського парламент ухвалив закон, який запускає реєстр олігархів. Цей документ забороняє їм фінансувати політиків і брати участь у приватизації. Одночасно він зобов’язує фігурантів реєстру декларувати своє майно та контакти з держслужбовцями.

Під визначення «олігарх» потраплять ті, хто відповідає трьом із чотирьох критеріїв. Це – політична діяльність, контроль над ЗМІ, володіння монополіями, а також наявність активів на суму понад один мільйон прожиткових мінімумів (на 1 січня – 2,39 млрд грн).

Сам закон запрацював у травні цього року. Але в реальності «деолігархізація» в країні почалася ще з 24 лютого і не завдяки нормам президентського документа.

Перший пішов

Повномасштабне вторгнення Росії згладило протиріччя між владою та олігархами. Президент закликав усіх політичних гравців і фінансово-промислові групи до нейтралітету та єднання. І вони відгукнулися на цю пропозицію. Майже весь великий бізнес, за невеликим винятком, виділяє кошти на гуманітарну допомогу і підтримку ЗСУ.

З початком війни провідні телемайданчики країни втратили статус знаряддя для внутрішньополітичних інтриг і розправ. Найбагатші українці по суті передали головні «кнопки» під контроль влади. Їхні канали приєдналися до марафону, в якому транслюють за єдиною інформаційною програмою, затвердженою Офісом і Мінкультом.

Приблизно те ж саме сталось і в стінах парламенту. З порядку денного Ради зникли лобістські питання. А більшість депутатів, яких ще не так давно відносили до того чи іншого олігархічного «пулу», тепер без прирікань голосують за всі проекти і постанови правлячої команди.

Олігархи втратили важелі впливу у Верховній раді (фото: president.gov.ua)

За даними українського Forbes, тільки перша п’ятірка найбагатших людей країни від початку війни вже сумарно втратила більше десятка мільярдів доларів. Але незважаючи на поступливість, яку демонструє великий бізнес, і їхні величезні фінансові втрати, президент не відмовився від своєї ініціативи і наприкінці червня видав указ про запуск реєстру олігархів.

Як визнають поінформовані співрозмовники РБК-Україна, багато потенційних фігурантів цього списку до останнього сподівалися, що Банкова або перегляне свій закон, або відстрочить набуття ним чинності. Адже на практиці документ не сильно шкодить їхньому становищу в Україні – куди більше проблем він несе їхнім справам за кордоном.

Саме цим пояснюються новини, які в довоєнний час напевно б зарахували до головних суспільно-політичних подій року. Два тижні тому Рінат Ахметов заявив про вихід його інвестиційної компанії SCM «з медійного бізнесу». Він включав 10 ефірних і супутникових каналів, серед яких «Україна» і «Україна 24», а також інтернет-ресурси і друковані ЗМІ.

«Таке рішення продиктоване набранням чинності законом «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)». Як найбільший приватний інвестор в економіку України я неодноразово казав, що не був, не є й не буду олігархом», – йдеться в заяві Ахметова.

Закон про олігархів став однією з причин для бізнесмена, щоб переглянути структуру своєї «імперії», переконані співрозмовники у владі. Медіа група Україна довгі роки була для Ахметова активом, що генерує політичний вплив, а не матеріальний прибуток. За підсумками 2021 року МГУ отримала чистий дохід у розмірі 467,6 млн гривень, тоді як її консолідований збиток склав 936 мільйонів.

«Канали Ахметова перестали виконувати для нього політичну функцію. Відмовившись від медіа, він, по-перше, позбувся одного з критеріїв олігарха. По-друге – від мінусового активу. В умовах занепаду ринку реклами телеканали потребують великих вливань. А зважаючи на те, що у нього зараз з бізнесом не все добре – це економічно вірне рішення», – каже один із впливових співрозмовників у команді влади.

«Метінвест» втратив ключові активи через вторгнення РФ (фото: Getty Images)

Один із «стовпів» бізнесу Ахметова – група «Метінвест», якою він володіє на пару з Вадимом Новинськом – через війну вже позбулася двох своїх ключових підприємств: Маріупольського меткомбінату імені Ілліча та «Азовсталі». При цьому, за даними видання, їхнім співробітникам все ще продовжують виплачувати зарплати. Ще один великий актив холдингу – Авдіївський коксохімічний завод, який знаходиться прямо біля лінії фронту – відправили на консервацію. І це далеко не весь масштаб втрат SCM.

Інша компанія бізнесмена – ДТЕК, за словами її директора Максима Тимченка, втратила 70% виробництва електроенергії з відновлюваних джерел і 30% – від ТЕЦ. Чимала частина земельних площ агрохолдингу Ахметова HarvEast опинилася в окупації.

Крім бізнесу всередині України, він давно інвестує в закордонні активи. І це ще один фактор, який поставив його перед вибором – закрити свої медіа чи перетворитися для іноземних інституцій в politically exposed person. Друге сильно ускладнить його співпрацю з міжнародними банками і кредиторами.

Третій критерій, який міг забезпечити Ахметову місце в реєстрі олігархів – наявність у його бізнес-партнера депутатського мандата. На початку липня Новинський, який обирався від округу в Маріуполі, пішов з парламенту. Так що прямих політичних зв’язків у донецького мільярдера принаймні в Раді більше не проглядається.

Вадим Новинський склав депутатський мандат (фото: Віталій Носач / РБК-Україна)

Раніше в сесійній залі можна було нарахувати до сотні постійних або ситуативних «однодумців» SCM. Це умовна група «павлюківців» всередині «Слуги народу», частина фракції «Батьківщини» і кілька мажоритарників від «Опозиційного блоку», яких координував Новинський.

Але самих по собі голосувань в інтересах Ахметова – надто мало для того, щоби говорити про політичну діяльність бізнесмена. Будь-який тіньовий зв’язок або ситуативне виконання завдань буде складно «притягнути» до того формулювання, яке передбачене законом. А зараз в умовах війни це партнерство простежується ще слабкіше.

Період втрат

Не один впливовий політик у розмові з виданням припускав, що слідом за Ахметовим з дотаційними ЗМІ можуть попрощатися й інші великі бізнесмени. Поки підтверджених даних про те, що хтось іще з власників каналів готує медійний «демарш» – немає. При цьому цифри і факти кажуть про те, що і Віктор Пінчук (ICTV, СТБ), і Дмитро Фірташ (Інтер), і Ігор Коломойський (1+1) також терплять колосальні збитки через війну.

Трубно-колісна корпорація Пінчука «Інтерпайп» з кінця лютого повністю зупинила виробництво. У квітні компанія почала відновлювати роботу, але через блокаду українських портів менеджменту доводиться перебудовувати звичні ланцюжки поставок і логістику. Звідси і вартість транспортування від заводу до замовника зросла в рази. За оцінкою Forbes, за чотири місяці війни вартість «Інтерпайпу» скоротилася в 2,2-2,8 рази.

Втрати групи «Приват» Коломойського Forbes на кінець травня оцінював в 225 млн доларів. Найбільшим ударом для неї, втім, як і для всієї країни, стали ракетні обстріли і зупинка Кременчуцького НПЗ – одного з найпотужніших заводів в Європі. До нападу Росії на це підприємство припадало 45% українського ринку бензину і 15% – дизельного палива.

Один із найбільших виробників аміаку і міндобрив в Європі – Сєвєродонецьке об’єднання «Азот» опинилося під окупацією і знищено на 70% в результаті бойових дій. З втратою цього заводу хімічний бізнес Дмитра Фірташа, об’єднаний в холдинг Ostchem, позбувся чверті своєї вартості. Ще одне підприємство мільярдера – «Сумихімпром» – знаходилося під частими обстрілами, коли окупанти атакували території північних областей.

Проблеми Дмитра Фірташа, що почалися в 2014 році, тільки посилилися (фото: dmitryfirtash.com)

Інша проблема, з якою бізнесмен зіткнувся в травні цього року – втрата монополії на ринку продажу газу. Уряд забрав 20 облгазів Регіональної газової компанії (РГК), яку відносять до орбіти Фірташа. Вони розподіляють приблизно 70% всього газу в Україні. Причина, якою керувався Печерський суд, передаючи корпоративні права компаній державі – майже 1,5 млрд грн несплати за користування державними мережами.

Пряме попадання в список визнаних олігархів поки загрожує тільки одному з цієї «трійці» – Дмитру Фірташу, кажуть співрозмовники в президентській команді. Крім двох пунктів – активи і медіа – мільярдеру можна приписати ще й третій – політичний зв’язок з депутатами від ОПЗЖ. Але навряд чи це ще більше погіршить становище його справ.

З 2014 року Фірташ вимушено влаштувався в Австрії через судові розгляди і спроби американських правоохоронців екстрадувати його в США. А з червня минулого року мільярдер перебуває ще й під українськими санкціями, накладеними РНБО.

У федеральних органів Штатів є питання і до Коломойського, якого минулого тижня нібито позбавили українського паспорта. Представники влади зберігають мовчання щодо того, чим колись дружній олігарх заслужив «немилість» Банкової.

Але в неформальних розмовах ця ситуація вже обросла абсолютно полярними версіями. Починаючи від того, що так Офіс рятує Коломойського від видачі американському правосуддю. І закінчуючи тим, що припиненням громадянства влада спрощує його екстрадицію в США.

Ще за однією з версій, своїм указом президент нібито вивів Коломойського з-під загрози включення до реєстру олігархів. Але його фігурантом може стати й іноземець, який має бізнес та інтереси в Україні – в самому законі немає ніяких прив’язок до громадянства.

За даними джерел, Ігор Коломойський міг втратити громадянство України (фото: dynamo.kiev.ua)

«Для Коломойського потрапляння до реєстру не представляє значних ризиків. З огляду на обсяг його проблем і санкції за океаном, для нього прийнятні всі українські правила гри. Більш того, на відміну від того ж Ахметова чи Пінчука, Коломойський може ще й, навпаки, ходити і з сарказмом при зустрічі кидати: «здрастуйте, я олігарх», – зазначив один зі співрозмовників у владі.

Фактично мільярдер волею правлячої команди опинився в підвішеному стані. І його подальша доля залежатиме від того, чи захоче Банкова смикнути за цей «гачок».

Формальним приводом могла стати наявність у нього інших громадянств, що сам він не раз визнавав і, до того ж, задовго до цієї ситуації. РБК-Україна намагалося отримати коментар і у самого Коломойського, але бізнесмен не захотів продовжувати спілкування, дізнавшись суть нашого запиту. Ми також звернулися до заступника голови ОП Андрія Смирнова, якого називають автором цього указу, але до моменту виходу матеріалу він ніяк не відреагував на повідомлення.

Щоби потрапити в список олігархів, Коломойському потрібно набрати ще хоча б один пункт із законодавчого списку – політика чи монополія. А з ними не все однозначно. Як розповідали джерела видання ще минулого року, один із лідерів групи «За майбутнє» в Раді Ігор Палиця розірвав бізнес-зв’язки з Коломойським.

Нардеп нібито вийшов з енергетичних активів «Привату», але при цьому залишив собі «Буковель». Напевно невідомо, чи було це зроблено спеціально через закон. За версією, яка ходить в оточенні двох бізнесменів, між ними ще раніше зіпсувалися стосунки.

До війни всередині «Слуги народу» також було до двох десятків депутатів, яких вважали лояльними до Коломойського. Спочатку так звані «бородаті» нерідко вставали в позу і відмовлялися голосувати за провладні ініціативи, особливо – якщо вони йшли врозріз з інтересами олігарха. Але тепер, як запевняють джерела в монобільшості, ця група розосереджена і не складає особливих проблем.

«Частина «бородатих» з Дніпропетровської області взагалі немов переметнулася до Корбана. Вони зараз майже ні за що не голосують і навіть на засідання не з’являються», – зазначив один зі співрозмовників у «верхівці» влади.

Війна вдарила по активах і впливу Віктора Пінчука (фото: Михайло Палінчак / POOL / УНІАН)

У випадку Пінчука ситуація схожа. У Раді можна нарахувати близько десятка нардепів, яких відносять до орбіти мільярдера. Але між ними зараз не проглядається будь-якої координації з менеджерами Пінчука чи прямого зв’язку з самим бізнесменом.

«По Пінчуку може стояти інший індикатор – монополії. У нас, насправді, юридично зафіксовано дуже мало монопольних становищ. До того ж зусиллями його депутатів в законі для олігархів була прописана саме така монополія, якої немає у Пінчука. І ця норма під час голосування успішно пройшла», – пояснило одне з джерел видання.

Згідно з законом, фігурант реєстру повинен або володіти природною монополією, або займати монопольне становище на ринку «і протягом одного року поспіль підтримувати або посилювати таке становище».

***

Далеко не у всіх кабінетах влади розуміють, чим в кінцевому рахунку може обернутися закон про олігархів в умовах війни. Відкочувати назад цю ініціативу в президентській команді явно не збираються, називаючи антиолігархічну політику однією з умов Єврокомісії для членства України в ЄС.

Однак є й інша рекомендація ЄК: імплементувати закон слід з урахуванням висновків Венеціанської комісії. Вердикту цього органу все ще немає, попередньо українська влада очікує отримати його тільки восени. Тривалий розгляд документа співрозмовники видання пояснюють тим, що раніше комісія не стикалася з аналізом подібних ініціатив.

Чиновники і депутати, з якими спілкувалося РБК-Україна, також допускають, що після оцінки «Венеціанки» в закон доведеться вносити корективи. До цього моменту, як вважають співрозмовники, влада не стане педалювати запуск і внесення до реєстру перших олігархів.

«Якщо комісія дасть висновок, що нам потрібно переписати те, те і ще це, а у нас на той час вже буде складено список олігархів, на виході ми можемо отримати проблеми, претензії від фігурантів реєстру в судах. І ще будемо змушені виплачувати їм компенсації. До того ж зараз ця тема вже не злітає. У всіх тепер інші турботи й інша повістка», – пояснило одне з джерел.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Олігархи поза законом. Як війна послабила позиції найбагатших людей в Україні появились сначала на Антикоррупционная правда.

Про це йдеться у матеріалі на сайті європейського видання Luxembourg Herald під назвою “Україна має закрити банк Фірташа, звідки було вкрадено мільйони євро, пише ua-story.

У матеріалі йдеться про те, що сьогодні банк не виконує своїх зобов’язань перед клієнтами. За даними джерела у фінустанові, обсяг невиконаних платіжних доручень клієнтів перевищив 1 млрд. грн. Забрати гроші із банку не можуть як приватні підприємства, так і держструктури.

“Від власних джерел у НБУ та банку нам вдалося з’ясувати реальне фінансове становище банку “Альянс” – воно катастрофічне. Нормативи регулятора не виконуються, грошей у сховищі немає, а кредити видані пов’язаним особам, багато хто без застав. Цілком очевидно, що «Альянс» – банк-банкрут, але при цьому регулятор не поспішає вводити туди тимчасову адміністрацію і карати винних у розкраданні мільярдів гривень вкладників», – пишуть журналісти Luxembourg Herald.

Конвертцентр Дмитра Фірташа

“Альянс” був заснований далекого 1992 року в Донецьку. Всі ці 30 років роботи на ринку він був відомий лише вузькому колу осіб, які не мали відділень. Після Революції, 2015 року банк нібито викупив виходець зі страхового бізнесу Олександр Сосіс. Але він є лише номінальним власником, а за фактом за фінустановою стоїть Дмитро Фірташ. Підсанкційному олігарху потрібний був банк обслуговування свого бізнесу. “Альянс”, який і раніше займався фінансовими махінаціями, чудово підходив для цих цілей. Клієнтами банку стали облгази, агро- та хімічні підприємства Фірташа («Твій Газзбут», «ЗТМК», «Ніка-Агротрейд», «Є Енергія», «Хім Трейд» та ін.). За нового власника «Альянс» зайнявся звичною справою – відмиванням та розкраданням коштів. Як і раніше – під мовчазну згоду регулятора та правоохоронців.

Так, Генпрокуратура вважає, що “Альянс” допоміг структурам Фірташа вкрасти у “Нафтогазу” понад 4 млрд грн. У матеріалах кримінального провадження йдеться, що через банк у 2017-2018 роках. керівництвом облгазів Фірташа за участю азотних підприємств олігарха незаконно виводилися кошти, що спричинило суттєве збільшення заборгованості перед державним НАК «Нафтогаз». Проте розслідування досі не доведене остаточно.

Ще один скандальний кейс пов’язаний із компанією “Глобалмані”. Прокуратура та НАБУ підозрюють банк «Альянс» у відмиванні брудних грошей, у тому числі на окупованих РФ територіях Донбасу та анексованого Криму. Оскільки «Альянс» виступав розрахунковим банком та емітентом електронних грошей «Глобалмані», його підозрювали у причетності до фінансування російських терористів на Донбасі.

Також журналістами було доведено, що через “Глобалмані” та банк “Альянс” здійснюються транзакції оплати купівлі наркотиків. Фінустанови брали гроші у клієнтів без ідентифікації, порушуючи вимоги НБУ та сприяючи кримінальній діяльності наркоторговців.

Пізніше Нацполіція виявила масштабну схему відмивання коштів та переведення 6,5 млрд грн до Росії протягом 2019-2020 років. Через ті самі “Глобалмані” і банк «Альянс».

2018 року НБУ оштрафував “Альянс” на 2,6 млн грн за відмивання злочинних грошей.

У тому ж році СБУ виявила, що посадовці великих промислових та енергогенеруючих підприємств Запорізького регіону займалися підривною діяльністю на користь Росії, а отримані від агресора кошти переказувалися на рахунки в банку “Альянс”, де успішно легалізувались. Серед компаній, які опинилися під підозрою, був “Запорізький титано-магнієвий комбінат” Фірташа. Це підприємство було одним із головних партнерів-клієнтів «Альянсу», зберігаючи всі свої кошти у цьому банку. У результаті суд заарештував ці кошти – понад 360 млн. грн., що становило майже половину всього капіталу банку.

У матеріалі люксембурзьких журналістів йдеться про те, що незважаючи на те, що збитки від таких схем завдали десятки мільярдів гривень українському бюджету, а державна зрада — це особливо тяжкий злочин, розслідування ведеться досі, ніхто з винних не притягнутий до відповідальності, навіть не взятий за варту. Водночас, посадові особи підприємства та банку “вирішували” питання з прокуратурою, яка у свою чергу дозволила зняти арешт з майна та рахунків. А коли Кабмін доручив виплатити зарплати співробітникам ЗТМК із цих коштів, «Альянс» не зміг цього зробити – гроші вже розкрали. За цим фактом Державне бюро розслідувань окремо відкрило кримінальне провадження та розслідує підкуп прокурорів.

Крім того, автори матеріалу стверджують, що за їхніми даними, “Альянс” співпрацював із росіянами, зокрема, з “Транскапіталбанком”, до самого початку повномасштабної війни, про що повідомляв НБУ. Регулятор не заперечував.

Ні гарантій, ні грошей

Справжньою “фішкою” банку “Альянс” стали махінації з невиконанням банківських гарантій. Схема, яка була б неможлива без серйозного даху в Нацбанку, проте процвітає багато років. Її суть проста: банк виступає гарантом виконання підрядником умов держтендера, але коли підрядник отримує передоплату і зникає, «Альянс» теж відмовляється компенсувати збитки держкомпаній, що виникли. У результаті гроші просто розкрадаються учасниками схеми, а держава залишається ні з чим.

У зв’язку з цим варто згадати історію 2018 року із закупівлями палива для Збройних сил України, в якій банк “Альянс” був гарантом. Паливо мала поставити фірма «Фідея» (входить до скандальної орбіти «Трейд Коммодіті» з оточення Петра Порошенка), але в термін цього не зробила. Але коли Міноборони спробувало стягнути з банку те, що він гарантував, «Альянс» відмовився платити. У результаті армія залишилася без палива, і без грошей.

У реєстрі судових рішень банк “Альянс” фігурує у 11,5 тис. справ

У майбутньому, як пишуть журналісти, ця схема проверталася багаторазово. Незважаючи на величезну кількість кримінальних справ, у яких фігурує банк “Альянс”, деякі державні структури продовжують зберігати в ньому гроші та погоджуватися на банківські гарантії “Альянсу” у державних тендерах. Серед інших постраждалих – «Державна інноваційна кредитно-фінансова установа», яка потребує повернення 17,3 млн. грн. у «Банк Альянс» у зв’язку з невиконанням взятих зобов’язань; «Адміністрація морських портів України», яка кілька років безуспішно намагається отримати від «Альянсу» 76 млн. банківських гарантій.

“Якщо подивитися звіти банку “Альянс”, у них ви не знайдете згадки про невиконані зобов’язання. Однак джерела в НБУ повідомляють, що на даний момент у банку невиконаних гарантій як мінімум на 3,2 млрд грн. З цієї суми 1,2 млрд грн – борг ТОВ “Юнайтед Енерджі” з орбіти олігарха Ігоря Коломойського перед “Укренерго”, а понад 2 млрд грн – борги облгазів Фірташа перед “Нафтогаз Трейдинг” та “Укргазвидобуванням. Що цікаво, НБУ у своїх відповідях на скарги держкомпаній демонструє подвійні стандарти – за Гарантіям Коломойського Нацбанк просить «Альянс» погасити борг, а за гарантіями Фірташа лише обіцяє розібратися в ситуації.

А тим часом очевидно, що держава вже не побачить цих грошей: ті ж облгази Фірташа були передані в управління “Нафтогазу”, і олігарх не платитиме за їхніми боргами”, – пишуть автори матеріалу.

Пацієнт мертвий, але визнавати цього не хоче

Автори матеріалу пишуть, що сьогодні банк “Альянс” – це фінансова дірка, в яку безповоротно пішов як приватний капітал, так і близько 0,9 млрд грн коштів держави та міста Києва. На депозитах в Альянсі Мінфін тримає 364 млн грн, а КМДА – 326 млн грн. Ще 178 млн грн – це кошти згаданого вище ЗТМК, який держава відібрала у Фірташа і зараз повертає до держвласності. Із ЗТМК зрозуміло – це підприємство ще нещодавно належало олігарху, а ось хто набридлив чиновників Мінфіну та КМДА тримати гроші в банку, який прославився сотнями кримінальних справ, те ще питання. За давньою українською традицією, у цій справі все вирішують хабарі, які чиновники одержують від банкірів.

Сьогодні, як стверджується в публікації, грошей у банку немає, він практично порожній та живе виключно за рахунок рефінансу НБУ. “Альянс” не виконує норматив ліквідності резервування грошей, порушує норматив валютної позиції (78,3% за максимально допустимих 5%).

Структури Фірташа, Григоришина за три місяці війни вивели із банку 2,5 млрд грн. В “Альянсі” на сьогоднішній день кредитний портфель становить 5,5 млрд грн, близько половини цього обсягу – погані кредити. За даними джерела в НБУ, близько 2 млрд грн видано компаніям Дмитра Фірташа, багато хто без застави. За фактом, ці гроші були просто розкрадені. Банк ще й витрачає рефінанс на купівлю валюти на Міжбанку, а потім виводить її на користь структур Фірташа за кордон.

При цьому у своїх звітах “Альянс” малює прийнятні цифри. Мовляв, у касах відділень є 480 млн. грн., а на коррахунках 1,05 млрд. грн. У тому числі 12 млн євро нібито лежать в італійському Banca popolare di sondrio.

“Все це фікція, кажуть наші джерела. Відповідно до загальноприйнятих нормативів, у касах “Альянсу” має знаходитися близько 200 млн грн в еквіваленті. Банкіри не дозволяють грошам без діла лежати у сховищі, особливо, якщо ці кошти можна покласти на овернайт у НБУ під 23 %. Тобто насправді заявлених грошей немає, вони існують лише на папері” – пишуть журналісти.

Ідентичну історію було докладно описано у 2015 році тоді ще директором з банківського нагляду НБУ Катериною Рожковою. Union Standard Bank запевняв регулятора, що має у київському сховищі 108 млн грн, але коли НБУ прийшов до банку з перевіркою, дуже швидко розкрився обман, і Union Standard було ліквідовано.

“У нашому випадку, за даними джерела в НБУ, номінальний власник банку Олександр Сосіс залишив Україну, прихопивши із собою готівкою 8 млн доларів – практично все, що було у центральному сховищі банку”, – йдеться у матеріалі.

Можливо, немає жодних 12 млн. євро і в італійському банку. Дуже схоже, що це фіктивний залишок, який, напевно, є гарантією кредиту, який ніколи не буде повернутий, і італійці просто спишуть ці гроші. Типова схема, за якою раніше працювали нечисті на руку українські банки в кооперації із сумнозвісним австрійським Meinl Bank.

Якби з фінансами банк “Альянс” мав порядок, він не звертався б за рефінансом НБУ під 27% річних. Це нездійсненні умови у ситуації, коли немає інструментів для інвестування, які перекривають цей високий відсоток позики. Станом на 1 червня у банку «Альянс» у зобов’язаннях перед НБУ висіло 4,1 млрд грн. І до цієї суми банк має виплатити понад мільярд відсотків. Це непідйомні суми для такого невеликого банку. І навіщо йому новий рефінанс під настільки невигідні умови, якщо має гроші? Очевидно, грошей все ж таки немає.

Знаючи всі ці факти, Нацбанк, проте, не робить жодних дій, щоб припинити це свавілля. Якщо банк лусне (а він за фактом уже лопнув, просто про це ще не оголосили), Фонд гарантування вкладів фізосіб має виплатити вкладникам 1,6 млрд грн.

“Мабуть, “Альянс” комусь дуже потрібен, якщо йому дозволяють існувати за такого стану справ. І нікого не бентежить той факт, що держава в цьому банку одномоментно може втратити близько 1 млрд на депозитах держструктур, 3,2 млрд грн – на невиконаних гарантіях та 1,6 млрд грн – на погашенні збитків вкладників-фізособ. Всього близько 6 млрд” – пишуть автори матеріалу і додають, що за їхньою інформацією, журналісти одного з провідних телеканалів України готують детальне розслідування, присвячене даній темі.

“Україна живе в умовах війни, а корумповані банки та чиновники продовжують грабувати державу. Нацбанк просто зобов’язаний гарантувати стабільну роботу банківської системи. І в ній не повинно бути місця таким відвертим конвертцентрам під вивіскою банку. Банк “Альянс” має бути ліквідований, а всі причетні до цієї злочинної схеми – притягнуто до відповідальності.

Для профілактики та виявлення подібних шахрайських схем в українських банках НБУ варто було б перевірити сховища всіх фінустанов та переконатися, що їхні звіти відповідають реальному стану фінансів. Варто з’ясувати, чи не втік хто з акціонерів разом із вмістом каси. Також не зайвим буде перевірити стан коррахунків українських фінустанов у маловідомих іноземних банках. 2014 року за допомогою нехитрих схем банкіри вивели за кордон 2,5 млрд доларів. Сьогодні, в умовах повномасштабної війни повторення подібного сценарію матиме катастрофічні наслідки”, – резюмують журналісти Luxembourgh Herald.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Банк Альянс, за яким стоїть Дмитро Фірташ, винен державі і вкладникам мільярди та перебуває на межі банкрутства появились сначала на Антикоррупционная правда.