Найгучніший і найганебніший, нагадаємо, стався тиждень тому, коли «слуга народу» Шуляк увірвалася у військовий госпіталь і накинулася там на Олега Симороза, який є одним із найпослідовніших критиків закону про реформу містобудування (ЗУ №5665), співавтором та лобістом якого є саме Олена Шуляк.

Агресивну представницю президентської фракції не зупинило навіть те, що Олег Симороз перебував під дією наркозу після операції з ампутації обох ніг через тяжке поранення на фронті. Симороз неодноразово писав і говорив про те, що закон 5665 р. прийнятий на користь будівельної мафії, мабуть, це і обурило його співавторку.

Закон авторства Олени Шуляк Олег Симороз вважає антинародним, злочинним таким, що може призвести до знищення історичних пам’яток. Проти його ухвалення виступали Асоціація міст України, рух «Чесно», Центр протидії корупції, Автомайдан, DE JURE, програма «Наші гроші», політики та громадські організації та Головне юридичне управління ВР. Проте мінімальною кількістю голосів – 228 «за» – цей закон 13 грудня було ухвалено. Серед тих, хто дав за нього голоси — вчорашні «ОПЗЖисти», зокрема, одіозний Шуфрич, фігурант Реєстру держзрадників.

Після того, як поведінкою Олени Шуляк обурилися не лише опозиціонери, а й колеги по фракції, вона спробувала «дати задню», заявивши, що «приходила відвідати пораненого бійця та поцікавитися його самопочуттям». Це жалюгідна відмазка була б смішна, якби не була така гидотна.

Але скандали, пов’язані з ім’ям Шуляк, яку давно і щільно пов’язують із тією будівельною мафією, про яку говорив Симороз, не вщухли. У мережу оперативно злили листування пані голови партії «Слуга народу» з головою інспекції державного архітектурно-будівельного контролю (ДАБК) Семеном Кривоносом щодо тієї самої корупції у цій сфері, про яку говорив, зокрема, і шокований «турботою» Олени Шуляк поранений солдат.

На картинці погано видно, але Кривонос пише Олені Шуляк таке: «Окрім того, на ці ДАБК на день по 10 скарг як письмових і купа претензій, що вони то 5, то 25 за квадрат. Вчора такий скаржник до мене прийшов із докором та претензією. Каже, що ж ви людей обманюєте. У вас бек-офіс є Леся від горових. Ми туди за дозвіл занесли, а тепер ви нас загляньте нас туди арх (архітектурним) контролем, щоб ще донесли. Йшлося про міське ДАБК Києва у підсумку. Те саме було в Харкові… Усі негідники з ДАБІ туди попереходили. Я днями щиро повеселився, коли Могильний випадково у пості визнав, що ми не беремо хабарів».

Листування цього року – своє послання Семен Кривонос відправив Олені Шуляк на початку грудня 2021 року, коли та лише очолила партію «СН».

І йдеться в ній про прості речі – про корупцію у системі дозвільних органів, які підписують необхідні документи на дозвіл будівництва. Фраза «то 5, то 25 за квадрат» розшифровується просто: забудовник повинен відстебнути готівкою від 5 до 25 доларів за квадратний метр житла, що планується до будівництва.

Які треба було занести на те місце, яке називається «бек-офіс є, Леся від горових». Швидше за все, йдеться про голову київської організації «Слуги народу» Лесю Забуранну. Яка замінила на цій посаді «бійця закарпатської тероборони» Миколу Тищенка. І відверто обслуговує інтереси найодіозніших київських забудовників – Вавриша та Микитася.

А скарги від тих, хто заніс гроші в «бек-офіс» — це скарги від забудовників, які, відстебнувши покладене в «бек-офіс», раптово довідалися, що це ще не все – треба занести і в ДАБІ.

Тому що якраз у той період, коли відбувалося листування між Кривоносом (не плутайте, до речі, цю людину з бойовим генералом Кривоносом, якій за оборону Жулян «слуги» впаяли карний злочин), в органах архітектурно-будівельного контролю відбувалася чехарда змін, спричинена боротьбою за контроль над цими самими органами.

У березні 2020 року Кабмін ліквідував Державну архітектурно-будівельну інспекцію та створив три нові органи: Державну інспекцію містобудування, Державне агентство з технічного регулювання у містобудуванні та Державну сервісну службу містобудування. Але й із цими службами задум «слуг» взяти все під свій контроль не вийшов, тому їх ліквідували та створили Державну інспекцію архітектури та містобудування, яку й очолив Семен Кривонос.

Найсмішніше у всій цій ситуації те, що Семен Юрійович Кривонос за першою освітою агроном, і лише згодом здобув юридичну освіту, а будівельної зовсім не має.

Але це аж ніяк не заважає йому цілком успішно для себе керувати забудовами. Чого вартий хоча б наступний факт: у квітні 2016 року Кривонос переміг у конкурсі на посаду директора Одеського територіального управління Національного антикорупційного бюро (НАБУ). Однак відмовився від цієї посади після низки публікацій сумнівних фактів з біографії. Зокрема, як стало відомо, за незначних доходів йому з дружиною вдалося стати власниками семи з половиною гектарів землі, будинки та квартири площею 80 квадратів під Києвом.

За підрахунками журналістів, на той час така квартира коштувала понад 3 мільйони гривень. До того ж, він не вказав її в декларації. З цього приводу Кривонос заявив, що спочатку йому цю квартиру нібито придбали батьки, а згодом подарував її своїй матері. А власником цих гектарів землі, за словами Кривоноса, він став ще до держслужби.

Втім, навіть те, що вніс у декларацію Семен Юрійович, який на той час працював першим заступником керівника Одеської митниці, вражає: сім земельних ділянок, більша частина з них – на околицях Києва. Була там і квартира, за півтора мільйона гривень, оформлена на дружину, і будинок, оформлений на дружину та її батька. Що й без прихованого майна вочевидь не в’язалося з офіційними доходами митника Кривоноса.

Щодо роботи на митниці, то саме в цей час там процвітала так звана горіхова схема, в якій був замішаний губернатор Одеської області Саакашвілі, одним із соратників якого був Кривонос. Контрабандна схема настільки вразила тодішнього прем’єра Гройсмана, що він навіть дав окреме доручення Генпрокурору щодо її ліквідації.

Але все це вже історія. Про те, як працює Семен Кривонос зараз, красномовніше говорить фраза з цитованого листування між ним і Оленою Шуляк: «Я днями щиро повеселився, коли Могильний випадково в пості визнав, що ми хабарів не беремо».

Якщо хтось не зрозумів – голова державного органу, який відає дозволами на будівництво, та народний депутат України, голова партії, яка повністю контролює законодавчу та виконавчу владу в країні, обговорюють корупцію в тих органах, які вони контролюють. І веселяться при цьому.

А потім глава цієї ж партії вривається в палату до людини, яка втратила в бою ноги, захищаючи країну, яку ці люди нахабно грабують, і робить йому скандал за те, що наважився критикувати протягнутий Оленою Шуляк закон, який лобіює інтереси будівельної мафії.

Але на цьому історія не закінчується. Буквально через три дні після бешкету в шпиталі Олена Шуляк потрапляє в черговий скандал. Як повідомили ЗМІ, у Верховній Раді зареєстровано законопроект 8202 про внесення змін до закону «Про публічні закупівлі» авторства голови партії «Слуга народу» Олени Шуляк та її семи колег.

Суть законопроекту: дозволити державним замовникам змінювати суттєві умови договорів щодо закупівлі робіт та послуг з поточного ремонту через шість місяців після укладання самої угоди. А саме дозволити підвищувати ціну будівельних договорів, якщо це підвищення документально підтвердить експертна організація, яка має право на проведення експертизи проекту будівництва відповідно до законодавства.

Єдине, що потрібно для розгону цін за цією схемою – наявність «зрозумілої» експертної організації. І треба ж таке статися – тиждень тому Верховна Рада проголосувала за законопроект Олени Шуляк щодо створення нових правил гри для експертних організацій. Ці правила призведуть до встановлення контролю за будівельним ринком з боку організацій, чиє керівництво має спільні патенти на атестацію експертів разом із нардепом Дмитром Ісаєнком. Це той самий закон, після критики якого Симорозом Олена Шуляк учинила істерику у його палаті.

На тлі всього цього цікаві будуть кілька штрихів до портрета глави президентської партії Олени Шуляк.

Але найогиднішим на тлі того, що Шуляк увірвалася до безногого солдата в палату, є історія з її чоловіком та братом.

Обидва вони, незважаючи на загальну мобілізацію, виїхали з країни на початку березня. Про це у своєму Фейсбуці повідомив бізнесмен Сеяр Куршутов, посилаючись на власні джерела. При цьому родичі головної «слуги» прихопили 1,3 мільйона доларів готівкою, старовинні ікони та три шуби. Якихось спростувань, до речі, ні від самої Шуляк, ні від ДПСУ з цього приводу так і не було.

«Антикорупційна правда»

Сообщение Олена Шуляк, Семен Кривонос та мутні схеми у будівництві появились сначала на Антикоррупционная правда.

Война «смоет» олигархов?

Олигархи отреагировали на российское вторжение по-разному. Самый богатый украинец Ринат Ахметов жестко осудил агрессию, назвав Владимира Путина военным преступником. Другие представители олигархата (братья Суркисы, Вадим Рабинович, Сергей Левочкин и Александр Ярославский) покинули Украину, рискуя утратить былое влияние.

Игорь Коломойский, хоть и оставшись в стране, ушел из публичного пространства. Кум российского президента Виктор Медведчук, который до санкций СНБО был «полноценным» олигархом, сидит в изоляторе СБУ, ожидая приговора суда.

Влияние «олигархического цеха» в силу объективных причин ослабло, из чего представители команды президента Владимира Зеленского сделали далеко идущие выводы. Глава президентской партии «Слуга народа» Елена Шуляк высказала мнение, что к завершению войны в Украине олигархат как явление может исчезнуть.

«Я напомню, что закон об олигархах был первым и самым сложным шагом к изменению существующей экономической и политической основы страны. После реестра, который должен был заработать в мае, последовали бы и другие шаги. Включая изменения антимонопольного законодательства и подходов к финмониторингу», – заявила народный депутат в интервью «Зеркалу недели».

Елена Шуляк не смогла ответить, как «антиолигархический закон» будет работать в условиях боевых действий и какой в нем сейчас смысл, но она уверен, что к концу войны в стране естественным путем может вообще не остаться олигархов. Причем без всяких «раскулачиваний».

«Я уверена, что нам удастся выстроить абсолютно цивилизованную систему координат для сосуществования государства и крупного бизнеса. Однако если быть совсем честными, то у нас и сейчас есть антимонопольное законодательство и институции в этой сфере. Где, к сожалению, всегда присутствовали если не ставленники олигархов, то люди, через которых они защищали свой интерес и влияли на государственные и политические процессы», – отметила Елена Шуляк.

Определенная логика в мыслях главы «Слуги народа» имеется. Рашисты методично разрушают промышленные объекты и инфраструктуру, уничтожая не только украинскую экономику, но и материальную базу тех же олигархов.

С другой стороны, как настаивают политические наблюдатели, война сама по себе не может отделить крупный бизнес от политики и госуправления.

«Наивно полагать, что олигархическая система исчезнет на фоне боевых действий. Персоны, ставшие олигархами на волне 90-х годов, обрели такой статус, в том числе, потому что оказались умнее, решительнее и смелее остальных. Они сполна воспользовались возможностями, открывшимися после краха СССР. Ничто не мешает этим же персонам воспользоваться возможностями уже послевоенной Украины. Тем более сейчас, когда основным игроком в экономике становится государство. В условиях, условно говоря, «казенного капитализма» новыми олигархами могут оказаться персоны, обогатившиеся на госзаказах», — говорит политический аналитик Александр Кочетков.

Вывихи «антиолигархической политики»

Найти «управу» (в своем понимании) на олигархов пытались все президенты, кроме двух: Леонида Кравчука и Леонида Кучмы. При первом главе государства олигархов еще не было, а «красные директора» не имели такого политического веса.

При Леониде Кучме олигархат и возник. Причем на то были и объективные причины. В условиях становления рыночной экономики власти приняли решение отдать стратегические отрасли в руки нескольких персон. Пять-десять крупных бизнесменов проще контролировать, нежели сотню и больше. С другой стороны, новым хозяевам самим пришлось ломать голову над тем, кто будет производить и куда сбывать продукцию в условиях отсутствия советских министерств-распорядителей и всесильного Госплана.

Государство в лице Администрации президента ушло из активной экономики, но осталось в роли надсмотрщика и относительно нейтрального арбитра. Второй срок Леонида Кучмы – завершающий период формирования «классического» украинского олигархата.

Виктор Ющенко на волне первого Майдана обещал отделить крупный бизнес от политики, уменьшив влияния мафиозных структуру на экономику (известный лозунг «Бандитам – тюрьмы»). В итоге его «любі друзі» (к их числу относили и Петра Порошенко) из миллионеров стали миллиардерами.

Именно при Викторе Ющенко и укрепилась порочная система, при которой олигархи, используя медиа и демократические процедуры, заводят своих людей во власть, создают или получают контроль над монополиями и садятся на потоки.

«У нас любого крупного бизнесмена называют «олигархом», что не совсем правильно. Ведь дело не только в финансовом состоянии. В наших реалиях, олигархи – это люди, располагающие одновременно высоким статусом в бизнесе, существенными активами, медийные активы (прежде всего, телевидение) и имеющие политическое влияние: собственную партию или политический инструмент», — говорил глава Центра прикладных политических исследований «Пента» Владимир Фесенко.

Виктор Янукович «боролся» с олигархатом, пытаясь заставить всех работать на свою «Семью». Все закончилось Евромайданом и российской агрессией, продолжающейся до сих пор.

Слово «деолигархизация» громко произнес пятый президент Порошенко, но все свелось лишь к «раскулачиванию» его противника Игоря Коломойского. Вопрос – как Петр Порошенко, сам будучи олигархом, реально мог ликвидировать клановую систему – абсолютно риторический.

«Бороться с отдельными олигархами бессмысленно, нужно воздействовать на систему, их породившую. На уровне села «олигархом» может быть даже хозяин продуктового ларька. Просто только ему одному разрешили поставить такой ларек, так как он — кум главы сельсовета. Надеюсь, что сейчас, когда перед нами замаячила перспектива вступления в ЕС, власти вместо «войны» с олигархами предложит им модель отношений, выгодную для всех – систему прозрачных правил игры. Бизнес должен получить возможность богатеть вместе со страной, а не благодаря близости к власти. Сейчас такой шанс появился», — говорит старший экономист аналитического центра CASE Украина Владимир Дубровский.

Финал олигархического консенсуса

Наиболее активно против политического влияния крупного бизнеса выступил действующий глава государства Владимир Зеленский. С подачи Банковой был принят так называемый «антиолигархический закон», содержащий массу политических противоречий и юридических коллизий. Нежелание тогдашнего спикера Дмитрия Разумкова принимать проект в таком виде и не дожидаясь выводов Венецианской комиссии, в итоге стоило ему кресла главы парламента.

«Деолигархизация» от Владимира Зеленского быстро начала давать сбой. В итоге Офис президента обвинили в том, что его руками Игорь Коломойский расправляется с конкурирующими олигархами (прежде всего, с Петром Порошенко, Виктором Медведчуком и Ринатом Ахметовым), в то время как лояльные к власти олигархи «второго дивизиона» систематически получают разные «плюшки».

Политические и экономические эксперты настаивали, что для реальной «деолигархизации» Баковой следовало бы начать с модернизации антимонопольного законодательства, дабы у отдельных кланов не было преимуществ перед другими. Сейчас из слов Елены Шуляк следует, что вопрос корректировки антимонопольной политики оставили «на потом», что лишний раз заставляет усомниться в искренности «слуг».

Пока украинский олигархат после каждого политического катаклизма выходил еще более организованным и окрепшим. Неужели масштабная война с РФ никак не отразилась на кланово-олигархической системе?

«Мы наблюдаем не крах олигархической модели, а завершение олигархического консенсуса и статус-кво в отношениях крупного бизнеса и власти. «Промышленные» олигархи оказались в ситуации, когда их индустриальные объекты уничтожаются или уже уничтожены. Вторая группа олигархов, бизнес-модели которых не базируются на промышленности, заинтересованы в «переучреждении» Украины, дабы избавиться от старого «хвоста» в виде судебных исков, колоссальны долгов и предприятий-банкротов», — отметил финансовый и экономический аналитик Алексей Кущ.

Как только ситуация с войной более-менее стабилизируется, Офису президента придется вновь стать арбитром между конкурирующими кланами. И тут возможны два варианта: либо власть и бизнес договариваются о четких правилах взаимодействий ради восстановления страны или продолжается старая игра в «своих» и «чужих», которая уже стоила Украине существенных политических и экономических потерь.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Война смоет всех: когда вымрут олигархи в Украине появились сначала на Антикоррупционная правда.

«Наша цель — собственными глазами увидеть, как живут временные переселенцы, как учатся их дети, удается ли им находить работу, имеют ли они доступ к медицинским услугам, какие проблемы возникают с оформлением документов и т.д. По итогам визитов мы составим общий отчет и будем решать проблемы, которые обнаружим», — написала Гришина у себя в Facebook.

При этом президент Владимир Зеленский с 24 февраля запретил депутатам покидать пределы Украины. Один из депутатов президентской фракции так прокомментировал нам ситуацию.

«Приказ президента никто не отменял. Юля Гришина и Лена Шуляк составили закрытый список для того, чтобы выехать на майские в Европу. Сделали себе майские каникулы. Проблемами переселенцев сейчас занимаются дипломаты и консульские службы Украины в ЕС. Более того, с начала войны они усилены. Необходимости присутствия там депутатов нет. Если там нужны депутаты зачем нам тогда МИД?», — рассказал нам нардеп.

В МИДе тоже не располагают информацией о целях поездки нардепов в ЕС.

«Министерство иностранных дел не получало запрос от главы Верховной Рады Руслана Алексеевича Стефанчука на организацию встреч временно перемещенных лиц с народными депутатами Украины на территории Европейского Союза», — говорится в ответе на запрос нашего издания.

Как прокомментировал нам ситуацию наш источник, депутаты «Слуги народа» попросту дезертировали, несмотря на приказ Зеленского для того, чтобы отдохнуть в Европе от войны в Украине.

«Так вы обратите внимание на дату. Почему никто из них не попросился выехать в марте или апреле… В мае тепло и хорошо. Найдут они 10 переселенцев. Сделают с ними фото. Помощники запишут их проблемы, а потом ищите наших коллег по ресторанам Рима, Праги и Берлина. Вторая причина – дата 9 мая. У нас многие полагают, что Путин чуть ли не ядерный удар нанесет, поэтому лучше пересидеть эту дату где-то в ЕС, под защитой стран НАТО. А помогает оформить это все Александр Корниенко», — говорит депутат.

На прогулку в ЕС обратили внимание и в социальных сетях.

«Не вижу в этом списке Харьков, Николаев, Краматорск и ряд других населённых пунктов Донецкой и Луганской областей. Да и вообще никаких украинских городов не вижу. Повылазило, наверное. P. S. Купальники, шляпки и сумочки Saint Laurent взяли с собой?», — пишет Телеграмм-канал Бородатая бабушка.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Дезертирство во время войны? «Слуги народа» решили организовать себе майские каникулы в Европе появились сначала на Антикоррупционная правда.

Как передает корреспондент The Moscow Post, в ходе освобождения территории Донбасса силами народной милиции ЛНР и ДНР может встать вопрос о том как металлургическое предприятии «Запорожсталь», могло уйди из потенциального контроля России. И конечно там будет работать впоследствии Следственный комитет. У силовиков может возникнуть вопрос каким образом предприятие оказалось в руках одиозного украинского олигарха Рината Ахметова, и как этому мог способствовать ВЭБ.

На данный момент «Запорожсталь» до сих пор находится под контролем Группы «Метинвест» Рината Ахметова. Ранее совладельцем «Запорожстали» был Эдуард Шифрин, который в 2016 г. получил российское гражданство.

У российского СК к Эдуарду Шифрину может возникнуть очень много вопросов. Дело в том, что в ноябре 2021 г. на съезде партии «Слуга народа» новым руководителем этой партии (имеющей самую большую фракцию в Верховной Раде) была избрана Елена Шуляк. Украинское издание «Взгляд онлайн» пишет, что Шуляк работала в Midland Group Эдуарда Шифрина и Алекса Шнайдера. В частности, с 2007 г. Шуляк была генеральным директором украинской «дочки» Midland Group — компании Midland Development Ukraine. Именно в этом качестве Шуляк попала в список партии «Слуга народа» на парламентских выборах в Раду в 2019 г.

В Верховной Раде Украины Елена Шуляк — заместитель председателя депутатской фракции партии «Слуга народа», а также заместитель председателя комитета по вопросам организации государственной власти, местного самоуправления, регионального развития и градостроительства. Также она представитель кабинета министров Украины в Раде.

Но, если Шифрин сохранил влияние на Елену Шуляк, его услуги могут в прямом и переносном смысле обойтись довольно дорого. На это намекает весь его предыдущий богатый опыт Шифрина.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение «Слуга» Зеленского: Эдуард Шифрин снова банкует появились сначала на Антикоррупционная правда.