Ткач — системный менеджер «Энергоатома», прошедший путь от работы на Запорожской АЭС до руководящей должности. Его имя фигурирует в прослушках по делу «Мидас», где обсуждаются кадровые назначения, что поднимает вопросы о реальных механизмах влияния в отрасли.

Официальные данные о его имуществе выглядят скромно, однако участок в Ходосовке расположен в элитном коттеджном городке, где уже построен полноценный дом. В реестрах он не отображается, а сам Ткач заявляет, что не знает ни площади, ни стоимости. При этом визуально дом полностью завершён и заселён.

Дополнительно недвижимость оформляется на родственников — в частности, квартира в ЖК «Тайм» площадью около 160 кв.м, вероятно пентхаус, и паркоместа, которые были проданы перед активизацией расследования.

Автомобили также записываются на мать — BMW X6 и позже BMW X7 стоимостью свыше 140 тысяч долларов. При этом источники указывают, что именно на этом авто Ткач выезжал за границу.

Объяснение — доходы родителей, работавших на строительстве АЭС в Индии. Однако этих средств, по оценкам, недостаточно для покрытия всех активов.

В результате — классическая модель: минимум на бумаге, максимум в реальности, и всё это на фоне громкого расследования в энергетической сфере.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение «Мидас» главы Ровенской АЭС Тараса Ткача: скрытые активы, пентхаус и авто вне деклараций появились сначала на Антикоррупционная правда.

Однако дело о «зеленом тарифе» — лишь один из эпизодов в значительно более масштабной картине. Журналистские расследования выводят Ростислава Шурму на куда более громкую историю — так называемый «Минди́чгейт», который стал символом системного дерибана украинской энергетики.

Минди́чгейт: коррупция на высшем уровне

В ноябре 2025 года НАБУ сообщило о разоблачении преступной организации, которую, по версии следствия, возглавлял бизнесмен и бывший совладелец «Квартала 95» Тимур Миндич. Среди фигурантов дела — уже бывший министр энергетики Герман Галущенко и ряд других высокопоставленных чиновников.

Следствие считает, что участники схемы получали неправомерную выгоду за действия в интересах контрагентов «Энергоатома», а затем легализовывали средства через подконтрольные финансовые учреждения.

В ряде ключевых эпизодов этого дела прослеживается имя Ростислава Шурмы — человека из ближайшего окружения руководителя Офиса президента Андрея Ермака.

716 миллионов для «Юнайтед Энерджи» и роль банка «Альянс»

Одним из первых громких эпизодов стало дело о нанесении 716 миллионов гривен ущерба НЭК «Укрэнерго». В марте 2022 года компания ООО «Юнайтед Энерджи» закупила электроэнергию на эту сумму, но средства так и не оплатила.

Несмотря на просрочку платежей, «Укрэнерго» продолжало поставки. Формальным гарантом выступал банк «Альянс».

Следствие установило: электроэнергия сразу перепродавалась, а средства выводились на зарубежные счета. Организатором схемы считают бизнесмена Михаила Кипермана, а среди подозреваемых — бывшего начальника департамента «Укрэнерго» Дмитрия Кондрашова и главу правления банка «Альянс» Юлию Фролову.

В ноябре 2025 года Государственная аудиторская служба сообщила: общий долг «Юнайтед Энерджи» перед «Укрэнерго» достиг 1,624 млрд грн. Несмотря на банковскую гарантию, государственный оператор так и не реализовал ее, а «Альянс» согласился компенсировать лишь 133 миллиона гривен.

Кумовья, миноритарии и «свой» банк

Согласно реестрам, владельцем банка «Альянс» является Александр Сосис. При этом среди миноритарных акционеров фигурирует Павел Щербань — кум Ростислава Шурмы. Именно его СМИ называют неформальным куратором банка.

В рамках этого же дела антикоррупционные органы разоблачили адвоката юридической фирмы «Миллер» Алексея Носова, который предлагал 200 тысяч долларов взятки за передачу дела от НАБУ в Национальную полицию. Банк «Альянс» подтвердил наличие договора с юрфирмой, а после скандала Носова уволили.

Хартмут, Миндич и лондонские связи

Еще один ключевой персонаж — Якоб Хартмут, бывший вице-президент «Энергоатома» и руководитель «Энергоатом-трейдинга». Он был уволен в ноябре 2025 года после обнародования деталей дела «Мидас».

АРМА проверяет счета Хартмута и его супруги Оксаны. Согласно декларациям, она работала в Аппарате Верховной Рады и была помощницей народных депутатов от «Слуги народа».

Хартмут связан с Тимуром Миндичем через ряд лондонских компаний, в частности Delphi Ventures Limited и Harvest Investment Solutions Limited, которые имеют общие адреса с бизнес-структурами Миндича.

Еще 300 миллионов на «Энергоатом-трейдинге»

В апреле 2024 года «Энергоатом-трейдинг» заключил договор с частной компанией «Свитло Груп М», которая систематически недоплачивала за электроэнергию. В результате «Энергоатом» потерял около 300 миллионов гривен, а компании даже планировали компенсировать 40 миллионов НДС.

Лишь после публичного резонанса государственная компания начала судебные процессы.

ОПЗ, ГТС и след Шурмы

В схемах на Одесском припортовом заводе вновь появляется знакомый круг лиц. В 2024 году государство потеряло 345 миллионов гривен из-за манипуляций с поставками газа. В этот период оператором ГТС руководил Дмитрий Липпа, ранее работавший в структурах Рината Ахметова — так же, как и Ростислав Шурма.

Журналисты предполагают, что именно через Липпу Шурма мог прикрывать схемы хищений на ОПЗ.

Побег, Австрия, Кипр и роскошные виллы

В 2024 году журналисты обнаружили Ростислава Шурму в Германии, а его брата Олега — в Австрии. Позже выяснилось, что Олег Шурма имеет кипрскую регистрацию, является бенефициаром ООО «Мастер финанс» и директором Elysium Investment Limited.

Согласно реестрам, местом его регистрации является элитная вилла на Кипре в районе Пафос — с бассейном, садом и видом на море. Аналогичные объекты там продаются за 1,5 миллиона долларов.

Финал без финала

После «Минди́чгейта» Андрея Ермака убрали из Офиса президента. Ряд экспертов считает, что именно он фигурирует на пленках НАБУ под псевдонимом «Али-Баба».

Формально ни Ермак, ни Шурма не являются ключевыми фигурантами дела «Мидас». И, судя по всему, не станут. Максимум — Шурму «потревожат» по делу о «зеленом тарифе».

А вот большой энергетический дерибан под крышей Офиса президента, похоже, так и останется без реальных политических последствий.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Энергетический дерибан под крышей ОП: как соратник Ермака Ростислав Шурма, банк «Альянс» и «Минди́чгейт» стали частью большого ограбления Украины появились сначала на Антикоррупционная правда.

Бывший временно исполняющий обязанности первого вице-президента ГП «НАЭК «Энергоатом» был задержан. Его подозревают в связях с россиянами. Об этом сообщает генеральный прокурор Руслан Кравченко в Telegram.

Сообщение Задержан бывший топ-чиновник «Энергоатома» Юрий Шейко: его подозревают в связях с Россией появились сначала на Антикоррупционная правда.

По данным следствия, “Энергоатом” находился под контролем организованной преступной группы, участники которой требовали от подрядчиков “откаты” в размере 10–15% от суммы контрактов. Нелегальные доходы отмывались через офис в центре Киева, принадлежащий семье бывшего народного депутата Андрея Деркача.

После обнародования информации президент Владимир Зеленский подчеркнул, что очистка “Энергоатома” от коррупции — вопрос национальной безопасности. Вскоре Кабинет министров во главе с Юлией Свириденко распустил наблюдательный совет НАЭК “Энергоатом”, а позже стало известно об отстранении министра энергетики Германа Галущенко.

Фигуранты дела

По данным следствия, к схеме причастны:

• бизнесмен и сооснователь “Квартала-95” Тимур Миндич (“Карлсон”);

• бывший советник министра энергетики Игорь Миронюк (“Рокет”);

• исполнительный директор по безопасности “Энергоатома” Дмитрий Басов (“Тенор”);

• члены “бэк-офиса” по легализации средств — Александр Цукерман (“Шугармен”), Игорь Фурсенко (“Рёшик”), Леся Устименко и Людмила Зорина.

Следователи утверждают, что Миндич и Цукерман создали преступную организацию для вымогательства “откатов” и отмывания денег.

Особая роль, по данным прокуроров, принадлежала министру энергетики Герману Галущенко (“Сигизмунд”), который обеспечивал прикрытие и координацию действий.

11 ноября НАБУ опубликовало доказательства того, что офис, где велись махинации, посещал бывший вице-премьер Алексей Чернышов (“Че Гевара”).

Имя Миндича, известного бизнесмена и совладельца студии “Квартал 95”, давно фигурирует в журналистских расследованиях о коррупции в энергетике. СМИ неоднократно связывали его с олигархом Игорем Коломойским и представителями ближайшего окружения президента Зеленского.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Коррупционная сеть “Энергоатома”: кто стоял за миллионными “откатами” появились сначала на Антикоррупционная правда.

Сообщение НАБУ выявило коррупционную схему в энергетике появились сначала на Антикоррупционная правда.

Сообщение Чиновницу Энергоатома разоблачили в систематическом взяточничестве появились сначала на Антикоррупционная правда.

Министр энергетики Герман Галущенко на презентации достройки ХАЭС

Руководитель Минэнерго Герман Галущенко лично лоббирует этот проект «Энергоатома». Однако официально Минэнерго держит себя вдали от этой истории: заявляет , что не имеет никакого отношения ни к «Энергоатому», ни к строительству ХАЭС. Пока законопроект о достройке ХАЭС не имеет толчка со стороны Офиса президента. Но в любой момент может получить «толчок». И к нему готовятся.

За последние четыре месяца в Прозорро обнародованы тендеры Энерготома, связанные со строительством на ХАЭС, на общую сумму более 450 млн грн. Это еще не строительство, а исключительно подготовка к нему.

К примеру, для устройства строительного городка приобрели конструкции на 100 миллионов: 60 сооружений разного назначения на 42,78 млн грн и 40 жилых домиков с мебелью и бытовой техникой на 57,63 млн грн.

Домики начали закупать в конце апреля. Они полностью готовы к проживанию и предназначены для работников Запорожской АЭС, задействованных в ремонтно-восстановительных работах на энергоблоках №3 и №4 ХАЭС.

Они должны быть оснащены энергосберегающими металлопластиковыми окнами Steko, утеплены минеральной ватой. Отделка интерьера – террасная доска, деревянный фальшбрус, ламинат в комнатах и ​​керамогранитная плитка в ванных.

Отопление комбинированное от котельной и централизованное. Также должно быть кондиционеры, бойлеры, пожарная сигнализация, телевизор, холодильник, сейф, интернет, кабельное и стационарная телефонная линия.

Интерьер также выписали до мелочей. Шкафы, тумбы, столы, прихожая, кровать – все белое, даже держатель ершика и туалетной бумаги выписали четко в тон – Yoka Saki White Matt за 1 380 грн , хотя в «Эпицентре» держатели другого дизайна можно приобрести и по 624 грн .

Кровати должны быть Aqua Rodos Avangard, что тоже не самая дешевая позиция на рынке –  35-45 тысяч в зависимости от наличия подъемного механизма . Для примера подобные белые кровати Aqua Rodos из другой коллекции «Бьянка» стоят около 24 тысяч грн . И на них тоже можно спать.

Также в договорах прописаны постель, посуда, полотенца, махровый халат из 100% хлопка, мягкие стулья, коврики, роутер, открывалка-штопор и прочее. Однако не во всех сделках перечни тождественны.

«Наши Деньги» проанализировали техническую спецификацию на самую модульную конструкцию и по параметрам нашли в открытых источниках наиболее схожие дома в компании «КБК»:  проект «Оптибарн» .

Как сообщил консультант этой фирмы, цена самого дома с отделкой и коммуникациями колеблется от 26 до 27 тысяч долларов, то есть от 1 до 1,1 млн грн. Это почти в полтора раза дешевле тендерной цены ХАЭС. В ее весеннем контракте домики были по 1,5 млн грн, в сентябрьском – по 1,4 млн грн. Возможно, частично эта разница объясняется той недешевой меблировкой, о которой мы говорили выше. Однако наши подсчеты мебели свидетельствуют, что она могла стоить всего 200 тысяч гривен для каждого дома.

Часть домов, по сообщению самого «Энергоатома «, уже доставили в коттеджный городок.

Помимо жилья, ХАЭС купила 60 вспомогательных модульных конструкций:

• 35 вагонов-гардеробов — 820 620 грн/шт
• 3 вагончика для совещаний — 997 320 грн/шт
• 6 вагончиков-столовых — 862 320 грн/шт
• 1 медпункт — 606 334 грн/шт
• 4 вагончика-душевые — 708 000 грн/шт.
• 3 инструментальных — 420 000 грн/шт.
• 7 ночных модульных постов охраны — 136 800 грн/шт
• 1 пост с турникетом — 242 400 грн/шт

Они также оснащены мебелью и техникой, но более скромны: столы из ДСП, стулья с искусственной кожей, стальные шкафы. Вагончики для совещаний разве что отличаются столами из бука и интерактивными досками Intboard Ut-Tbi92  диагональю 92” за 32 тысячи гривен.

Кроме 100 миллионов на домики и вагончики, ХАЭС в мае заказала разработку проекта строительства нового многоквартирного дома на 9 этажей за 1,92 млн. Также продолжается монтаж нового бетонного завода .

Активно для нужд филиала закупают и строительную технику и оборудование – автопогрузчики , гидроподъемники , автомобильный кран , экскаваторы, подъемники и т.д. Общая стоимость этих сделок уже составила 143 миллиона. Часть машин для нужд филиала закупал «Энергоатом». Еще более 28 миллионов потратили на спецодежду.

О ходе воплощения проекта регулярно информирует XAECTV . Объект часто посещает руководитель АО «НАЭК «Энергоатом» Петр Котин, который при осмотре строительства технической эстакады отметил, что строительная готовность энергоблока №3 составляет 75-80%.

Однако Котин не сказал, что строительство этого блока началось в 1985 году и остановилось с распадом СССР. С этого момента этот блок стоял затоплен грунтовыми водами, а другие конструкции были открыты для дождя и снега. Следовательно, их пригодность для дальнейшего строительства находится вообще под большим вопросом.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Дома с белоснежной мебелью для строителей ХАЭС по 1,5 млн: «Энергоатом» готовится к «Большому атомному строительству» появились сначала на Антикоррупционная правда.

Скопича задержали возле офиса компании, у которой он требовал взятку в 100 тыс. гривен. По материалам дела, чиновник компании требовал «откаты» от поставщиков товаров и услуг для государственного предприятия.

В рамках уголовного производства задокументировано, что в обмен на дань в 15% от размера контракта он обещал поставщикам ускоренный расчет за соответствующий контракт.

Злоумышленника задержали с поличным, когда он получил 100 тыс. грн от поставщика горюче-смазочных материалов, который обеспечивает государственное предприятие, добывающее уран.

Следователи СБУ сообщили задержанному о подозрении по ч. 3 ст. 369-2 УК (злоупотребление влиянием).

Скопич был одним из членов НАПК в 2016-2019 годах, когда эта контора абсолютно цинично оправдывала корумпантов, и лично Скопич организовал протокол о признании коррупционером председателя НАБУ Артема Сытника.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение В Киеве на взятке задержали чиновника «Энергоатома» Александра Скопича появились сначала на Антикоррупционная правда.

Публикуем материал издания Forbes о том, как Фуксу удалось разбогатеть и какие «следы» он оставлял после себя в местах, где работал.

В РФ и Казахстане Фукса подозревают в крупных хищениях

Еще летом 2015-го кипрская компания BEM Global Corp. перевела $1 млн на счет бывшего вице-мэра Москвы Иосифа Орджоникидзе в качестве вознаграждения за некие консультации. Собственником BEM Global Corp. был Роман Фукс, брат Павла Фукса. Последний во второй половине 2000-х начинал строить в «Москва-Сити» сразу два небоскреба – «Евразию» и «Империю». Именно Орджоникидзе был одним из инициаторов и идеологов строительства делового центра. Он ушел в отставку в 2007 году, но продолжил курировать «Москва-Сити» как советник мэра Юрия Лужкова вплоть до смены московского правительства в 2010 году.

Сотрудники Barclays оценили транзакцию как подозрительную и отправили отчет о ней в FinCEN (Сеть по борьбе с финансовыми преступлениями) – подразделение американского Минфина, которое занимается анализом финансовых операций, противодействием финансированию терроризма и отмыванию денег. Информация о выплатах Орджоникидзе вместе с данными о тысячах других подозрительных транзакций оказалась в распоряжении издания BuzzFeed и Международного консорциума журналистов-расследователей (ICIJ) в результате крупнейшей утечки из FinCEN. Журналисты опубликовали их 20 сентября.

В конце 2000-х Павел Фукс считался одним из самых влиятельных московских девелоперов. Портфель его компании MosCityGroup составлял около 7 млн кв. м. Но из-за проблем с долгами Фукс к середине 2010-х был вынужден продать российские активы и вернуться в Украину. Сегодня претензии к Фуксу есть у российских и казахстанских силовиков. В России его обвиняют в хищении денег дольщиков при строительстве двух жилых комплексов, в Казахстане подозревают в хищении у БТА-Банка – вместе с экс-владельцем банка Мухтаром Аблязовым Фукс начинал строить башню «Евразия».

Спекулянт

Свои первые деньги выпускник Харьковского национального университета строительства и архитектуры Павел Фукс получил в начале 1990-х на спекуляциях. Больше десяти лет назад в беседе с корреспондентом Forbes он вспоминал, что одной из первых его коммерческих операций была продажа сигарет Winston. Вместе с партнерами Фукс купил партию сигарет за $200 000, и пока поставка дошла до Харькова, из-за инфляции ее стоимость выросла почти втрое.

В 1992 году 20-летний Фукс устроился советником гендиректора компании «Торговый дом «Интрада». Эта компания поставляла в Украину оргтехнику и компьютеры. Должность была формальная.

В 1994 году Фукс перебрался в Москву и основал собственную компанию «Союз инвест», которая в том числе торговала спиртом и водкой. Он участвовал в бартерных сделках между структурами «Газпрома» и белорусского «Белтрансгаза».

Контрагентом Фукса был российский производитель ядерного топлива концерн «ТВЭЛ», предприятия которого не всегда могли расплатиться с поставщиками. Фукс поставлял им нефтепродукты или уголь в кредит. Однажды предприятия «ТВЭЛ» не смогли вовремя заплатить Фуксу, и он приехал договариваться в головной офис холдинга. Там сослались на крупный долг, который «ТВЭЛ» не возвращает оператор украинских АЭС «Энергоатом». «Я пришел в главный офис, а они говорят: «Нам не платят хохлы», – вспоминал Фукс. – Я говорю: «Это мои земляки». В итоге я у них купил $60 или $62 млн долгов «Энергоатома» перед «ТВЭЛ». После этого Фукс на несколько месяцев переехал в Киев и смог добиться того, чтобы с ним расплатились крупнейшие должники «Энергоатома». Для этого пришлось встретиться с Юлией Тимошенко, которая в декабре 1999 года заняла пост вице-премьера Украины.

Фукс потребовал у Тимошенко передать ему долги крупнейших промышленных предприятий Украины и даже прибегнул к шантажу. Как раз в это время Запорожская АЭС должна была менять отработавшее ядерное топливо на свежее – для этих целей «ТВЭЛ» направила в Украину спецвагон с тепловыделяющими элементами. Фукс якобы добился, чтобы вагон остановили на границе. «В итоге я получил возможность собрать деньги с промышленных потребителей электроэнергии», – утверждал Фукс. Тогда же он познакомился с бизнесменом Игорем Коломойским, чьи предприятия потребовали у Фукса скидку в 10%. Фукс уступил, а между бизнесменами завязалась дружба.

«Иди, сфоткайся с ними со всеми!», – восклицал Дональд Трамп, указывая на окружавших его звезд американского истеблишмента. Так, по словам Фукса, бывший президент США встретил его на одной из вечеринок в своей резиденции Мар-а-Лаго во Флориде в конце 2000-х. С Трампом бизнесмен познакомился в 2005 году и загорелся идеей построить в Москве Trump Tower. Будущий президент США, по словам Фукса, затребовал $20 млн за франшизу, Фукс счел эту цену завышенной. Впрочем, бизнесмену тогда было чем заняться – у него уже были два проекта в «Москва-Сити».

По словам Фукса, дорогу в девелопмент ему открыл основатель «Ингеокома» Михаил Рудяк. Бизнесмены познакомились в 1998 году и долгое время «просто общались». В 2003-м Фукс предложил Рудяку объединить усилия. На тот момент у Фукса уже был скромный опыт в девелопменте – он построил два коттеджных поселка на Рублевке. Партнеры создали на паритетных началах компанию «Ингеоком-Инвест», которой Рудяк передал две площадки – проекты строительства бизнес-центра на Павелецкой и Болотной площадях. Еще одним партнером Фукса был бизнесмен Александр Тер-Аванесов, в 2006 году ставший сенатором от Костромской области. Вместе с Тер-Аванесовым Фукс инвестировал в строительство торгового центра «Калужский», они также были совладельцами компании «Техинвест», которая в 2002 году стала застройщиком одного из участков на территории будущего «Москва-Сити».

Должник

Не все бывшие контрагенты Фукса согласны, что он расплатился с долгами. В 2014 году БТА Банк выкупил казахстанский бизнесмен Кенес Ракишев. В 2018 году Высокий суд Лондона обязал MosCityGroup выплатить одной из структур БТА Банка $55 млн. Как образовался этот долг?

Договорившись в 2009 году выкупить долю БТА Банка в проекте «Евразии» за $50 млн, компания Фукса выплатила только $20 млн, а затем отказалась переводить второй транш. Этим претензии не ограничиваются. Как писал «Коммерсант», казахские правоохранители считают Фукса ответственным за вывод вместе с Аблязовым денег из БТА Банка и направили запрос в Украину с просьбой оказать содействие в допросе бизнесмена.

Проблемы у Фукса есть и из-за других московских проектов. Осенью 2019 года Таганский суд Москвы заочно арестовал бизнесмена – к тому моменту он уже покинул Россию и жил в Украине. По версии следователей, Фукс вывел из России половину из 14 млрд рублей, привлеченных на строительство ЖК Sky House, превратившегося в итоге в долгострой. В начале 2020 года на одном из судебных заседаний адвокат Фукса Сергей Шенкнехт отвергал обвинения в адрес своего клиента.

Как писало издание, Фукс вместе с партнером Бекболатом Бекеновым привлекли от клиентов $100 млн, но вложили в проект только $15 млн, а большую часть денег якобы вывели в офшоры на Кипре и Британских Виргинских островах. Сам Фукс в 2017 году отказался от российского гражданства.

Чем Фукс занимается в Украине

В 2020 году украинский Forbes поместил Павла Фукса на 50 место в рейтинге богатейших бизнесменов страны с оценкой состояния в $155 млн. Украинские СМИ называют его собирателем нефтегазовых активов, ранее контролировавшихся людьми из окружения бывшего президента Украины Виктора Януковича.

Например, в 2017 году он якобы получил контроль над компанией «Голден Деррик» (в том же году была переименована в East Europe Petroleum LLC), которая до 2014 года получила лицензии на разработку двух десятков месторождений нефти и газа. До этого контроль над компанией приписывали бывшему министру энергетики Эдуарду Ставицкому и бывшему министру аграрной политики и продовольствия Николаю Присяжнюку.

В интервью «Экономической правде» Фукс отрицал покупку «Голден Деррик», но говорил, что ведет переговоры о покупке части ее лицензий. Еще одна компания, с которой связывают Фукса – «Укрнефтебурение», основным акционером которой выступает Коломойский. Свой пакет в 21% акций этой компании Фукс якобы приобрел у людей из окружения Януковича. Сам бизнесмен говорил, что работает с «Укрнефтебурением». Еще один его актив – харьковская ТЭЦ-2 «Эсхар».

Фукс признает, что инвестирует в стрессовые активы. В 2017 году он купил у Внешэкономбанка компанию «Укррослизинг», перед которой у Киевского метрополитена был долг на 1,78 млрд гривен за поставленные в 2011-2013 годах 100 вагонов. Но вскоре продал эту компанию из-за «токсичности». Еще одной сделкой между Фуксом и ВЭБом могла быть покупка украинской «дочки» последнего – «Проминвестбанка». Но сделка не состоялась, а в сентябре 2018 года Киевский суд арестовал акции банка в качестве компенсации за активы, полученные Россией после аннексии Крыма.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Подсанкционный олигарх Павел Фукс принялся чистить интернет от своих российских следов, которые ведут в ФСБ появились сначала на Антикоррупционная правда.

Виявляється, ще як може, пише «Антикор». Йдеться про Юхима Важеєвського, який вміє крутитися вужем, пристосовуватися та знаходити вигоду за будь-якої влади. Цього персонажа небезпідставно називають одним із ключових схематозників головного енергетичного підприємства країни. Його називають сірим кардиналом «Енергоатому», який і злив стратегічне підприємство країні-агресору. Як «рішала» і пристосуванець пов’язаний з окупантами РФ?

Що відомо загалом про бізнес-інтереси Важеєвського: із загальнодоступного

Юхим Анатолійович вважається власником товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло України» зі статусним капіталом 844 000 гривень.

Компанія ліквідована у зв’язку з банкрутством у 2019-му році.

До того ж ця компанія числиться у восьми списках санкцій. Цікаво чому?

За даними Єдиного державного реєстру судових документів, ця організація значиться також у 36 судових документах.

Окрім цього, існує ще ФОП «Важеєвський Юхим Анатолійович» із податковим боргом у 5000 гривень, станом на 28.01.2022.

І тут Важеєвський також перебуває у 8 санкційних списках. Що ж відбувається?

І на цьому із загальновідомого бізнесу все. А чим ще відомий даний персонаж, який на перший погляд нічим не помітний для уваги преси та громадськості?

Юхим Важеєвський десятиліттями схематозив і розпилював «Енергоатом»

Здавалося б, як простий приватний підприємець може бути пов’язаний із розпилюванням державних грошей такої величезної корпорації, як «Енергоатом»? Але, як виявилося, все можливе.

Йдеться все про того ж Важеєвського, який має потрібний «дах», вміє крутитися, пристосовуватися, знаходити спільну мову з усіма «смотрящими», а також знаходити вигоду за будь-якої влади. Так відбувається і зараз, так було і за Януковича, і навіть за Ющенка.

Цього непомітного діяча називають сірим кардиналом «Енергоатому», який злив стратегічне підприємство країні-агресору.

Такого непомітного, на перший погляд, персонажа не просто так називають одним із основних схематозників «Енергоатому». Хоча варто зазначити, що інформації про це в інформаційному полі напрочуд мало.

У той час, коли Ющенко був президентом, Важеєвський був директором фінансових питань «Енергоатому». Потрапив він туди за протекцією М.Мартиненка та Д.Жванії. Також Юхима називали їх ставлеником і «рішалою» з різних питань.

Тоді за активної участі Важеєвського з «Енергоатому» вивели приблизно 200 млн. грн. на посередницькі фірми з кредитних коштів, які це держпідприємство отримало як кредит від банку «Київ» у розмірі 603 млн. грн. Через такі масштабні фінансові схематози було відкрито далеко не одну кримінальну справу. Тільки ось, незважаючи на це, єдине, чого змогли в результаті досягти, то це звільнення Юхима Анатолійовича з посади фіндиректора. Але цей факт, по суті, ніяк не вплинув на його «діяльність» надалі.

Примітно, що фактично Важєєвський зовсім не втратив впливу на це енергетичне держпідприємство через своє звільнення. Як впливав тоді, так має і зараз.

Коли при владі був Янукович, цей «рішала» неодноразово себе встиг «виявити». Ось, наприклад, один із інцидентів за 2013 рік, який вийшов у публічну площину і перетворився на скандал. Йдеться про епізод, що стався влітку з тодішнім ІВ президента НАЕК «Енергоатом» Віссаріоном Кімом, якого група невідомих чоловіків «міцної статури» не пропустила на його робоче місце. Примітно, що поряд з цією бандою стояв ніхто інший, як сам товариш Важеєвський, екс-директор з фінансів. Про це популярному виданню «УНІАН» розповів виконавчий директор з правового забезпечення держпідприємства Геннадій Барабаш. За словами юриста, ця трійця, яка перегородила тоді шлях Кіму, представилася як співробітники внутрішніх органів, але при цьому вони відмовилися пред’явити свої посвідчення. І до речі, всім молодики були в недбалому одязі, а один із «співробітників» був навіть у в’єтнамках. Що ще можна додати?

І ось, що цікаво: ні сам Янукович, ні хто інший із тогочасної верхівки не вплинув на допуск Кіма на роботу. Тобто, якщо «рішала» Важеєвський «не пустив», то так треба? Як показав час, так і є. І це триває досі.

За Порошенка «рішала» також почувався комфортно, адже за нього знову домовився той же персонаж Мартиненко, наближений друг Авакова. За фактом, саме Мартиненко і був початковим організатором схематозів в «Енергоатомі», які провертаються багато років. Саме його представником і «рішалою» є той самий, мало кому відомий, товариш Важеєвський.

Ось і зараз став у нагоді такий «рішала». Він навіть став більш затребуваним, адже потрібен хтось «в темі», хто б займався старими схематозами.

Як «рішала» пов’язаний із окупантами РФ

Але це далеко не все. Ще три роки тому джерела у цій головній енергетичній компанії країни повідомляли про те, що кришувати схематози підприємства взялися персони з верхівки. І тут спливає такий персонаж як Віталій Мірошниченко на прізвисько «Патлатий». Саме він покривав брудні справи виконавця Важеєвського і саме він дав команду не заважати йому.

Одним напрямом прибуткових схематозів Важеєвського, які здійснювалися через компанії сімейства Мірошниченка, було постачання обладнання з Росії.

Так, Віталій Віталійович є власником ТОВ «Науково-виробниче об’єднання «Фіненергопроект» зі статусним капіталом 812 000 гривень.

А Євген Мірошниченко ще нещодавно очолював відділ енерготехнічного обладнання «Атомкомплект» ДП «НАЕК «Енергоатом».

По суті, саме фірми В.Мірошниченка протягом п’ятнадцяти років є ключовими постачальниками «Енергоатому» і саме там освоюється велике бабло. Як правило, йдеться про два мільярди щороку і це лише на держзакупівлях. При цьому товариш Важеєвський був у відповіді за перенаправлення фінпотоків у «потрібних» напрямках.

Докладніше про схеми товариша Важеєвського читайте за посиланням.

Свого часу Юхим Анатолійович став представляти інтереси Юрія Бойка. Хоча як це сталося, достеменно не відомо. Але факт залишається фактом, Важеєвський керує схематозами, «робота» з якими налагоджена і діє багато років. А більшість схем, на жаль, веде до країни-агресора Росії, для якої атомна енергетика нашої країни, як «бельмо на оці».

Це далеко не все, про що хотілося б розповісти, але не одразу. Далі більше. Далі буде.

«Антикорупційна правда»

Сообщение Як «рішала» Юхим Важеєвський, пов’язаний з Росією, десятиліттями схематозив і розпилював «Енергоатом» появились сначала на Антикоррупционная правда.

Ракетні обстріли росіян призвели до критичного падіння частоти в енергосистемі, через що вперше були зупинені всі атомні енергоблоки країни. Ідеться про Рівненську, Хмельницьку та Південноукраїнську АЕС. Раніше було відключено і тимчасово окуповану Запорізьку АЕС, яка постраждала від терористичних актів російської федерації. Також, у рамках енергетичного терору зі сторони Росії, були атаковані пошкоджені українські ТЕС та ГЕС, які перестали віддавати електроенергію.

Зрозуміло всім, що головним винуватцем блекауту в Україні є терористичні атаки російської федерації, яка поступово втрачає залишки надії здолати українські збройні сили на полі бою. Але чи лише Росія несе відповідальність за масове знеструмлення українських міст і чи була в України можливість підготуватись до такого критичного сценарію? І якщо така можливість була, то хто і чому не вжив відповідних заходів аби захистити енергосистему країни чи хоча б мінімізувати наслідки того, що сталося.

Експерти стверджують, що проблема з якою зіштовхнулася Україна, полягає не лише в пошкодженнях від російських ракет.

Важливою проблемою є жахливий стан мереж, який унеможливлює швидке відновлення енергосистеми. Раніше вже неодноразово зазначалося, що енергомережі потребують модернізації, а тепер зношені ділянки мереж зіграли «злий жарт» — зросла аварійність на таких ділянках, оскільки ракетні удари розхитали енергосистему. Це своєю чергою спричинило ще більшу потребу в аварійних відключеннях. Крім того, як зауважує експерт Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук, ми зіткнулись з критичною відсутністю у нас у резерві необхідного для ремонту обладнання.

“Багато пошкоджених об’єктів, не працюють пристрої видавання електроенергії, пошкоджено підстанції, які складно відновити швидко, бо потрібного обладнання майже немає. Поки що те, що дарується чи купується, за кількістю цього недостатньо, щоб покрити наявні проблеми», — зауважує експерт.

За його словами українським енергетикам надзвичайно важлива наявність необхідного обладнання. І хоча багато країн-партнерів уже оголосили про допомогу у відновленні енергетики країни, деякі енергооб’єкти швидко відновити, якби цього не хотілося, не вдасться. Часу на виробництво потрібного обладнання може піти щонайменше від 3 до 6 місяців.

Виникає цілком логічне запитання! Чому про наявність в Україні відповідного обладнання не потурбувалися чиновники, які несуть безпосередню відповідальність за стабільну роботу енергетичної галузі?

Страшно уявити, що буде, якщо масовані ракетні удари по об’єктах енергетичної інфраструктури продовжуватимуться, з кожним разом дефіцит обладнання зростатиме, а шанси його отримати швидко, як випливає з думок експертів просто таки мізерні. Пів року на виробництво і заміну, того що вже втрачено це неприпустимо довго, особливо в умовах посилення зимових холодів.

Виходить так, що за старою доброю традицією, зима прийшла для Українських чиновників неочікувана.

Важливо зауважити, що вище керівництво держави ще влітку володіло інформацією про плани кремля завдати ударів по об’єктах енергетичної інфраструктури. Розвідка країн партнерів проінформувала своїх українських колег про таку загрозу вчасно. Окрім того, за інформацією з наших джерел, це питання обговорювали на засіданні Ради національної безпеки і оборони (РНБО) до складу якого ще з травня 2021 року безпосередньо входить і міністр енергетики України Герман Галущенко.

Вочевидь, людина яка тривалий час працювала віце-президентом НАЕК “Енергоатом” і є чинним міністром енергетики, не могла не розуміти до яких наслідків можуть призвести ракетні удари ворога по трансформаторним станціям і енергомережі. Припустимо, що не розуміла, то потрібно було негайно зібрати експертну групу для оцінки ризиків і розробки плану дій на випадок найгіршого сценарію. Натомість міністр вирішив проігнорувати кричущо важливу інформацію, власне кажучи, не зробив нічого для забезпечення галузі резервним обладнанням.

Вдумайтеся, лише через п’ять днів після найбільшого масованого ракетного удару по енергетичній інфраструктурі, міністр Галущенко додумався зустрітися зі своїм литовським колегою і домовитись про передачу Україні необхідних трансформаторів. Лише 28 листопада, так ніби перед тим не було кілька хвиль російських ракетних атак, так ніби удари 23 листопада були повною несподіванкою для його відомства і трапилися вперше.

Крім того, маленька Литва не лише змогла створити у себе необхідний резерв обладнання, а й знайшла можливість поділитися ним з Україною. Всього, уряд маленької балтійської країни, має намір в кілька етапів передати нам, 252 трансформатори різної потужності.

Залишається вкотре риторично запитувати, чому такого стратегічного запасу не виявилось у великої 40 мільйонної країни? Хочеться вірити, що коренем всіх теперішніх проблем української енергетики є банальна халатність чиновників. Втім, численні факти свідчать про інше.

Для тих, хто стежить за подіями в українській енергетиці не секрет, що впродовж останніх років у цій галузі корупційні скандали виникали як гриби після дощу. Служба Безпеки України неодноразово викривала відкатні схеми неймовірних масштабів, затримувала кур’єрів з астрономічними сумами готівки, відкривала кримінальні справи, за фактом в рази завищених цін на закупівлі обладнання і запчастин для українських енергогенеруючих станцій. На жаль, не змінилась така ситуація і в умовах війни.

Хоча, чому ні, змінилась! Жадібність причетних до корупційних схем осіб зросла. Запчастини та обладнання, які закуповувались в останні роки для енергетичної галузі зросли у ціні. Корупційна націнка яка становила 50-100% сягнула, за оцінками експертів, 200-250%. Тобто, від ціни яка може становити 100 умовних одиниць у постачальника, зростає в три, п’ять разів, за умови, що зайві кошти будуть переведені у готівку і передані “за призначенням”. Оскільки товар специфічний, придатний до продажу лише для спеціалізованих клієнтів, постачальники здебільшого змушені погоджуватися. Тим більше, що скаржитись у правоохоронні органи чи вищі інстанції судячи з попередньої практики просто немає сенсу.

Зрозуміло, що без “одобрямс” від вищих чинів такі оборудки неможливі. Хтось має користуватись достатнім впливом на державні структури, аби дані схеми продовжували існувати. Серед тих, кого неофіційно називають лобістами, імена все тих же Германа Галущенка і його ставленика в структурі НАЕК “Енергоатом” Олега Бояринцева. Що не дивно, журналісти розслідувачі цю пару пов’язують з постаттю майстра корупційних схем Андрія Деркача.

Останній відомий в якості викритого агента російських спецслужб, щодо якого США та РНБО України ввели персональні санкції.

На підставі кількох незалежних журналістських розслідувань, експерти наголошують на безпосередньому зв’язку Галущенка і Бояринцева з групою Деркача, а також стверджують, що Андрій Деркач, незважаючи на викриття його зв’язків з ГРУ РФ, продовжує впливати на стан справ в українській енергетиці.

Так, з 400 мільйонів виділених на погашення заборгованості українських АЕС перед постачальниками у жовтні поточного року, левову частку коштів було виділено на ті контракти, які стосуються окупованої Запорізької Атомної Електростанції (ЗАЕС). Парадокс! Наявний борг, за постачання комплектуючих повертають тим, хто постачав їх на станцію, що знаходиться поза контролем українського уряду.

З іншого боку дуже зручно, навіть після деокупації ЗАЕС, ніхто не зможе встановити які саме комплектуючі були поставлені підрядниками. По-факту доведеться просто списати все на війну та укомплектувати станцію ще раз. Крім того, за інформацією з неофіційних джерел, за погашення боргів постачальників “попросили” неофіційно повернути в потрібні кишені від 50 до 70%. Відкат цілком прийнятний якщо врахувати, що постачальники в умовах окупації станції опинились у патовій ситуації.

Краще повернути хоч частину коштів, ніж взагалі нічого не отримати!

Знову ж таки, здивування викликає той факт, що сотні мільйонів гривень пішли саме на погашення боргів окупованої станції, де частина працівників в тому числі призначених в останній період радо вітали окупантів. Свідченням тому стало затримання Бояринцева українською контррозвідкою у березні за звинуваченням у державній зраді. Учасниця колегії Держінспекції ядерного регулювання Ольга Кошарна, прямо звинуватила Бояринцева у тому, що посадовець куруючи кадрові призначення на українських АЕС, лобіював на посади російських колаборантів.

Попри те, що факт затримання було підтвердження, вже 22 червня ряд українських медіа поширили заяву від адвоката Бояринцева Сергія Лисенка. В повідомленні йшла мова про те, що його клієнт Бояринцев О.А. до кримінальної відповідальності взагалі не притягався, вироків судів щодо його причетності до злочинних дій не існує.

Цікавий факт! Який вкотре підтверджує, що за постаттю Бояринцева стоять впливові особи.

Джерела в оточені чиновника кажуть, що після затримання Бояринцева відправили до столиці, де його було звільнено уже протягом трьох днів. Сам арештант буцімто, хизувався в приватній розмові за чаркою, що сталося це за безпосереднього заступництва одіозного куратора силовиків Олега Татарова і його протеже Василя Малюка.

Встановити наскільки правдивими є ці свідчення звісно не є можливим, але обізнані люди кажуть відразу після свого звільнення Бояринцев зробив два дзвінки. Один з них керівнику “Енергоатому” Котіну, для того аби заспокоїти, інший невстановленій особі на Запорізькій АЕС.

Знову ж таки, встановити правдивість цих свідчень могли б та мали б українські спецслужби, адже лише вони мають відповідні повноваження і можливості. Але вже зараз, можна зробити висновки, що не все гаразд в українській правоохоронній системі, якщо екс-помічник російського агента Деркача, затриманий контррозвідкою, спокійно виходить сухим з води, а у приватних розмовах хизується своїми зв’язками з найвищими посадовими особами у силовій вертикалі влади.

Можливо не час розхитувати човен і в умовах війни робити передчасні висновки, щодо причетності вищих посадових осіб держави до колаборації з окупантами. Але для очищення честі українські правоохоронні структури могли б почати перевірку наведених у статті фактів. Принаймні хочеться вірити, що українські правоохоронці знайдуть в собі сили почати таке публічне розслідування. Якщо ж у СБУ, Нацполіції, Генпрокуратурі, не знайдеться для цього політичної волі та сміливості, буде зрозуміло, що покривання окремих сумнівних осіб все-таки має місце. Відразу хочемо звернути увагу на наведені факти і незалежних правоохоронних органів, таких як НАБУ та міжнародних партнерів і союзників України. Вся надана вами допомога, всі зусилля здійсненні урядами демократичних країн можуть бути знівельовані купкою недобросовісних чиновників-колаборантів і їхніми кураторами зі спецслужб російської федерації. Неупереджене розслідування фактів співпраці українських посадовців з кремлівськими агентами впливу, можуть допомогти стабілізувати ситуацію в Україні і припинити гуманітарну катастрофу спровоковану терористичними ракетними ударами по цивільній критичній інфраструктурі. Витрачаючи мільйони доларів та євро ваших платників податків ви маєте бути впевнені, що ці кошти справді будуть спрямовані на підтримку України її збройних сил та цивільного населення і не стануть частиною корупційних схем спланованих і реалізованих за безпосередньої участі розвідки країни агресора.

P.S.

Цікаво, що Олег Бояринцев, затриманий раніше за підозрою у співпраці з спецслужбами країни агресора, відтепер, відповідатиме за гуманітарні проекти НАЕК “Енергоатом”, які спрямовані на підтримку ЗСУ. Не будемо стверджувати, але виглядає така відповідальність, як «патріотичне алібі» на той випадок, коли українські Герої повернуться з фронту та поцікавляться особисто у Бояринцева та йому подібних персонажів чим він займався весь цей час, ведучи розкішне життя у тилу.

«Антикорупційна правда»

Сообщение Корупційний блекаут: Хто поставив на коліна українську енергетику? появились сначала на Антикоррупционная правда.

А шкода. Тому що за цим скромним київським підприємцем криються не лише схеми розпилу гігантських засобів «Енергоатому», а й багаторічне лобіювання російських інтересів в атомній енергетиці України.

Юхим Важеєвський у середині двохтисячних обіймав посаду директора з фінансів в «Енергоатомі». У ті часи його називали креатурою Миколи Мартиненка та Давида Жванії. А сам він у них подвизався як «вирішувач» різних питань. За їхньою ж протекцією потрапив до «Енергоатому», де зайнявся фінансами цього державного підприємства.

Тоді за його безпосередньої участі з держпідприємства було виведено близько 200 мільйонів гривень на фірми-посередники з кредиту 603 мільйони гривень, які «Енергоатом» отримав у банку «Київ». За підсумками цієї діяльності було порушено низку кримінальних справ, але максимум, якого вдалося досягти внаслідок їхнього розслідування — Важеєвського звільнили з посади фінансового директора.

Але він аж ніяк не втратив контролю над грошовими потоками підприємства та кадровими призначеннями в «Енергоатомі». Однією із схем заробітку були постачання обладнання з Росії, які за активної участі Важеєвського здійснювали фірми членів сім’ї Мірошниченка.

Віталій Мірошниченко володіє ПП «Науково-виробниче об’єднання „Фіненергопроект”», а Євген Мірошниченко донедавна очолював відділ електротехнічного обладнання ПП «Атомкомплект» Державного підприємства „НАЄК „Енергоатом”».

Саме структури Віталія Мірошниченка понад 15 років є найпотужнішими постачальниками «Енергоатому» і через них освоюються гроші — у середньому близько 2 мільярдів гривень на рік лише на держзакупівлях. Юхим Важеєвський відповідав за те, щоб перенаправляти фінансові потоки в потрібному напрямку.

Коли і як почалося співробітництво Важеєвського та Мірошниченка – не зовсім зрозуміло. Але у 2012 році, після того, як так звана «родина» Януковича зробила кадрові перестановки в «Енергоатомі», Важеєвському довелося піти з посади фінансового директора цього держпідприємства. Проте, як говорилося, свого впливу на потоки грошей «Енергоатому» він не втратив.

Яким чином із людини Мартинеко (соратник Ющенка) Важеєвському вдалося стати людиною Юрія Бойка, який, будучи міністром палива та енергетики в уряді Азарова, вибудовував контроль над «Енергоатомом» – невідомо. Але Юхимові (тоді ще Фімі-Поршу) Важеєвському це вдалося.

Тут ми зробимо ремарку. Свою прізвисько – Фіма-Порш – Важеєвський отримав за любов до розкішних машин та звичку при офіційній зарплаті 4 000 гривень приїжджати на роботу в «Енергоатом» автомобілем «Порше».

Отже, достовірно невідомо, яким чином Фіма-Порш, він же Юхим Важеєвський, почав лобіювати інтереси Бойка в атомній галузі. Тим більше, що на той момент він втратив свій офіційний статус. Втім, втрата статусу не означала втрати корупційних зв’язків.

А вони були налагоджені роками. І більшість із них вела до Росії, яка завжди прагнула взяти під свій контроль атомну галузь України. Тим більше, що атомні станції обох країн були однотипними.

Під цю марку Важеєвський пробивав закупівлю «Енергоатому» у російських фірмах. У схемі було задіяно структури родини Мірошниченка. Однією з таких схем є капітальний ремонт резервних дизель-генераторів на АЕС України. З 2012 до 2020 року проведено 25 капітальних ремонтів резервних дизелів вартістю понад 100 мільйонів доларів. Практично всі контракти «Енергоатом» укладав із різними компаніями різних юрисдикцій. У той самий час виробником запчастин значилася спочатку ЗАТ «ПО Дизель-Энерго», та був АТ «МК Дизель-Энерго».

Перша дійова особа — громадянин Російської Федерації Олексій Лазарєв, колишній менеджер ЗАТ «ПО Дизель-Енерго». Після припинення діяльності ЗАТ «ПО Дизель-Енерго» він вкрав технічну документацію, підробивши листа від останнього про нібито передачу всієї техдокументації «Російського Дизеля» на користь АТ «МК Дизель-Енерго».

Інша дійова особа – громадянин України Дмитро Мірошниченко. Його основне завдання полягає у тому, щоб забезпечувати замовлення на атомних станціях України та, віддаючи по всьому ланцюгу контролю корупційну плату, стежити за постачанням. А головне – за оплатою за поставлену продукцію. З того часу Лазарєв та Мірошниченко фактично створили монополію в Україні на свою продукцію.

Посередині між ними та «Енергоатомом» знаходився Юхим Важеєвський. Який гарантував отримання замовлень саме структурами Мірошниченка. І заносив відкати потрібним людям.

Але найцікавіше у цій схемі навіть не те, що гроші «Енергоатому» йшли до Росії. А те, що Лазарєв постачав в Україну оброблені запасні частини, отримані при розбиранні двигунів 1978 року випуску з Ігналинської АЕС (Литва), на які підробляв документи від імені ДП Фірма «Російський Дизель».

Створений ним формальний документообіг з придбання зазначеного обладнання дозволив, за допомогою підконтрольних організацій та індивідуальних підприємців, які виступили як постачальники контрафактного товару, що фактично належить Лазарєву, продати товар в Україну. Продаж проводився через підконтрольні йому іноземні компанії. За поставлену продукцію махінаторам удалося отримати 12 мільйонів євро.

З іншого боку схеми стояли структури Мірошниченка. І Юхим Важеєвський, який утрушував усі питання з керівництвом «Енергоатому».

Зі зміною влади у 2019 році проблема віддачі контролю над «Енергоатомом» перестала бути внутрішньою проблемою України та вийшла на міжнародний рівень, бо зі зміною влади змінилися й підходи до бізнесу. Якщо раніше робота Важеєвського-Мірошниченка з Росією була швидше винятком, ніж правилом, то з 2019 року стало навпаки — Росія отримала повний контроль над стратегічним підприємством.

Як писало британське видання London Loves Business, «влада України повертає атомну енергетику під контроль Москви. Усі стратегічні рішення в області ухвалюються офіцером КДБ Андрієм Деркачом та проросійським персонажем Сергієм Шефіром». Видання дійшло висновку, що «Енергоатомом» насправді керує «команда російських маріонеток».

Серед цих маріонеток у тіні скромно відсиджувався і Юхим Важеєвський. Нові «дивлячі» за атомною галуззю України від Офісу президента Андрій Деркач та Сергій Шефір також, як і їхні попередники під час Януковича та Порошенка, не змогли скинути Фіму-Поршу з потоків.

Трохи відсидівшись у тіні, Важеєвський скористався тим, що у Деркача почалися проблеми — його звинуватили (і небезпідставно) у співпраці із ФСБ. Як там із Шефіром — неясно, куди він подівся — невідомо. Зате у Важеєвського відкрилися нові можливості. До того ж на допомогу Важеєвському несподівано прийшла кричуща некомпетентність нового менеджменту «Енергоатому» і він зміг відвоювати втрачені позиції.

Що саме відбувається в «Енергоатомі» зараз – не скаже ніхто. Чи ведеться розслідування діяльності фірм, через які Важеєвський виводив гроші? Особливо важливо це на тлі того, що сліди цих фірм ведуть до Росії та Віктора Януковича. Що відбувається зараз із цими схемами? Невідомо. В «Енергоатомі» на всі запитання відповідь одна: «зараз війна, ваше питання не актуальне».

Невідомо, що відбувається із 73 мільярдами гривень, виділеними на добудову двох енергоблоків Хмельницької АЕС, рішення про яке ухвалив президент Зеленський у 2020 році. Це будівництво чомусь віддали фірмі, що перебуває під санкціями США за війну Росії проти України, яку вже викривали в корупції саме за співпраці з «Енергоатомом».

Таких питань – безліч. На жаль, війна, яка спалахнула з новою силою кілька місяців тому, не дозволяє отримати відповіді на ці запитання. Але справжня проблема не в цьому – крали завжди. Ситуація посилюється тим, що поки недалекі українські корупціонери набивають свої кишені, їхні кремлівські ляльководи, про які вітчизняні злодії часто навіть не здогадуються через примітивність свого розуму, просто знищують енергосистему України.

Повторимося; питань безліч. Але серед іншого хотілося б детальніше зрозуміти — як у всіх цих схемах бере участь скромний київський ФОП Юхим Анатолійович Важеєвський, чиє ім’я гордо красується у списку міжнародних санкцій.

PS 2018 рік «Енергоатом» закінчив із прибутком понад 4,5 мільярда гривень. 2019-й приніс три з невеликим мільярди гривень прибутку. Але з 2020 року підприємство почало демонструвати стабільні збитки — один мільярд гривень щомісяця. Це було до 24 лютого. Що відбувається в «Енергоатомі» зараз – не знає ніхто.

«Антикорупційна правда»

Сообщение Як сірий кардинал «Енергоатому» Юхим Важеєвський злив стратегічне підприємство Росії появились сначала на Антикоррупционная правда.

Як приклад — державне підприємство НАЕК «Енергоатом», на якому, як і у всіх сферах, де крутяться бюджетні гроші, у 2020 році відновився інститут так званих «дивлячих». Які спрямовували бюджетні потоки у потрібний бік і давали заробити ними потрібним людям, пише «Антикор«.

Як там зараз, після восьми місяців війни, іде «дивляться» взагалі і в «Енергоатомі» зокрема – достеменно невідомо. Але нас у даному випадку цікавить не це, а особистість людини, яка знаходила спільну мову як з тими, хто дивиться від Зеленського, так і з тими, хто дивиться від Януковича. І почав свою атомну діяльність ще, як мінімум, за Ющенка.

Про Юхима Анатолійовича Важеєвського, якого небезпідставно називають одним із ключових «схемників» «Енергоатому», відомо напрочуд мало. Згідно з даними реєстрів, це – ФОП, що веде діяльність у галузі програмування та власник збанкрутілої фірми:

Дивно, але це ФОП чомусь перебуває у всіх мислимих списках санкцій:

За часів Ющенка він обіймав посаду директора фінансів в «Енергоатомі». У ті часи його називали креатурою Миколи Мартиненка та Давида Жванії. А сам він у них подвизався як «вирішувач» різних питань. За їхньою ж протекцією потрапив до «Енергоатому», де зайнявся фінансами цього державного підприємства.

Тоді за його безпосередньої участі з держпідприємства було виведено близько 200 мільйонів гривень на фірми-посередники з кредиту в 603 мільйони гривень, які «Енергоатом» отримав як кредит у банку «Київ». За підсумками цієї діяльності було порушено низку кримінальних справ, але максимум, якого вдалося досягти внаслідок їхнього розслідування – Важеєвського звільнили з посади фінансового директора.

Але неофіційного впливу на Енергоатом він не втратив ні тоді, ні зараз. Про те, що за Януковича «вирішувала» Важеєвський так само мав вплив на те, що відбувається в «Енергоатомі», говорить характерний епізод, що стався у 2013 році. Ось що писав із цього приводу УНІАН: «Вчора, 10 червня, близько 18.00 Віссаріон Кім [директор «Енергоатому»] не був допущений на робоче місце групою невідомих, повідомив виконавчий директор із правового забезпечення ДП НАЕК «Енергоатом» Геннадій Барабаш. За його словами, на прохідній центрального офісу компанії перебували троє невідомих, які представилися співробітниками «внутрішніх органів», проте на прохання пред’явити документи не відреагували. Усі троє – молоді люди міцної статури, були недбало одягнені, один навіть був у в’єтнамках. Поруч із невідомими знаходився колишній директор з фінансів «Енергоатому» Юхим Анатолійович Важєєвський», — зазначив Барабаш».

І ні всемогутній глава МВС Захарченко, ні прем’єр Азаров, ні сам Батя-Янукович ніяк не допомогли Кіму пройти на робоче місце – його не пустив маловідомий «вирішувала» Жванії Юхим Важеєвський. Цікаво, чи не так?

Не зачепив Важеєвського та Порошенка. Протекцію йому надавав той самий Мартиненко, який був особистим другом Арсена Авакова. І який, власне, і був батьком-засновником схем у «Енергоатомі» і від якого там працював Важєєвський.

Зі зміною влади садити нікого, як обіцяли борди зеленого кольору по всій країні, не стали. Навпаки – «новим особам» знадобилися люди, які знаються на тому, як працюють старі схеми. Став у нагоді і Важеєвський. Не просто став у нагоді – став дуже затребуваним.

Як говорили в 2019 році джерела в «Енергоатомі», кришувати злодійство грошей із держпідприємства негайно погодилися люди із найвищих ешелонів влади. У зв’язку з цим просто необхідно згадати прізвище Віталія Мірошниченка. Саме через його структури понад 15 років є найпотужнішими постачальниками «Енергоатому» і через них освоюються гроші – у середньому близько 2 мільярдів гривень на рік лише на держзакупівлях. Юхим Важеєвський відповідав за те, щоб перенаправляти фінансові потоки в потрібному напрямку.

Завдяки отриманим мільйонам парочка активно скуповувала найвищих держслужбовців, формуючи під себе корупційне лобі. Зокрема, Віталій Мірошниченко зміг заручитися підтримкою дуже впливового чиновника з офісу Зеленського, з яким, за обставинами, він живе по сусідству. Саме за його завзятої протекції новопризначене керівництво НАЕК «Енергоатом» отримало команду не заважати ділкам із обойми Мартиненка робити їхні брудні справи.

Сам Мірошниченко активно хвалився фото зі згаданим чиновником на спільному відпочинку, що, звичайно, не могло не справляти враження на керівників різного рівня, які не хотіли псувати стосунки з офісом Зеленського. І насамперед це стосується керівництва станцій, а також інших відокремлених підрозділів НАЕК «Енергоатом».

Фіма на прізвисько «Порш» (Важеєвського в «Енергоатомі» називали «Фіма-Порш» за звичку в юному віці при офіційній зарплаті в 4000 гривень роз’їжджати Києвом на автомобілі «Порше») був справжнім ферзем у цій шахівці. їх основним автором. Він відповідав за весь спектр контактів із представниками влади. Важливим досягненням стало вербування керівника Антимонопольного комітету України – Юрія Терентьєва (звільнено у 2020 році).

Не дарма джерело в НАЕК «Енергоатом» відкрито називає Юхима Важеєвського «дияволом у людському образі та змієм спокусником». За його словами, вже майже два десятиліття Важеєвському вдається купувати лояльність найвищих чиновників за всіх можливих президентів та урядів.

Таким чином, станом на 2020 рік, групі Мірошниченко-Важеєвський за підтримки вищих чинів в АМКУ та Офісі Президента вдалося взяти під особистий контроль 70 відсотків закупівель НАЕК «Енергоатом» на загальну суму кілька десятків мільярдів гривень.

Але того ж 2020 року у Важеєвського почалися проблеми. Голову АМКУ Терентьєва було звільнено, а в ОПУ повернулися до практики «дивлячих», яка вельми непогано зарекомендувала себе за Януковича. Ті, хто дивиться за «Енергоатомом», як заявила Тетяна Чорновіл, стали Андрій Деркач і Сергій Шефір. Саме вони контролювали весь рух грошей, що проходять через Енергоатом. І погоджували призначення ключових керівників як самого «Енергоатому», так і пов’язаних із ним підприємств.

Ця схема сильно сплутала карти Важеєвському, який до посади того, хто «дивиться», явно недотягував. Але тут раптово допомогли росіяни – 24 лютого почалося повномасштабне вторгнення і Деркач почав проблеми – його звинуватили (і небезпідставно) у співпраці з ФСБ. Як там із Шефіром – неясно, куди він подівся – невідомо. Зате у Важеєвського відкрилися нові можливості.

До того ж на допомогу Важеєвському несподівано прийшла кричуща некомпетентність нового менеджменту «Енергоатому» і він зміг, хай і частково, відвоювати втрачені позиції.

Але що відбувається в «Енергоатомі» зараз – ніхто не скаже. Незрозуміло, наскільки втратили позиції Деркач і Шефір. Ну першому, мабуть, не до того. Але Шефіра начебто ніхто не чіпав. Однак так само не зрозуміло – наскільки відновив свої позиції як схемник і розпилювач Юхим Важеєвський.

Незрозуміло взагалі, що відбувається у самому «Енергоатомі». Чи ведеться розслідування діяльності фірм, через які Важеєвський виводив гроші? Особливо важливо це на тлі того, що сліди цих фірм ведуть до Росії та Віктора Януковича.

Невідомо, що відбувається з криптофермою, створеною на Запорізькому заводі феросплавів Ігорем Коломойським і для якої компанія-трейдер із орбіти Коломойського закупила електроенергію зі значною знижкою у державного «Енергоатому». Цей аукціон із продажу електричної енергії, як і низка інших, був предметом вивчення правоохоронців — це означає, що держава недоотримала прибутки на кілька мільярдів гривень. Але чим це скінчилося і чи скінчилося — невідомо.

Невідомо чим закінчилося розслідування факту зникнення коштів, виділених західними донорами на будівництво стратегічно важливого об’єкта для України — Централізованого сховища для відпрацьованого ядерного палива. Воно мало допомогти Україні заощадити мільярди, які щорічно йдуть до Росії, і позбутися цієї залежності від РФ, куди раніше відправляли це паливо.

Але сховище, яке почали будувати ще за президентства Петра Порошенка, не запрацювало і після зміни влади — вже за Зеленського. Водночас бюджет проекту постійно зростав, і вже становив понад 2,5 мільярда гривень. З них, як з’ясувалося, понад мільярд було витрачено на нового підрядника, залученого вже за президента Зеленського, контракт з яким — непублічний, а отже, громадськість не може проконтролювати на що і як витрачаються кошти. До отримання підряду на добудову сховища причетні компанії з орбіти Важеєвського. Але куди пішли гроші – ніхто не знає.

Таких питань – безліч. Але серед іншого хотілося б детальніше зрозуміти – як у всіх цих схемах бере участь скромний київський ФОП Юхим Анатолійович Важеєвський, чиє ім’я гордо красується у списку міжнародних санкцій.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Важеєвський Юхим Анатолійович: двадцятирічні схеми розпилювання «Енергоатому» та дружба з владою появились сначала на Антикоррупционная правда.

Как сообщает бюро, это финансовый директор и руководитель двух компаний. Им сообщили о подозрении в совершении преступлений, квалифицированных по ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 УК . Обновлены также подозрения ранее установленным участникам схемы, а именно ее организатору (фактическому руководителю двух компаний) и начальнику управления ОП «Южно-Украинская АЭС» ГП «НАЭК «Энергоатом».

По данным следствия, начальник управления  на протяжении 2011-2012 годов способствовал победе двух коммерческих структур в торгах по закупке систем промышленного кондиционирования, проводимых атомной электростанцией. Оборудование поставили по завышенным ценам, в результате чего интересам государства нанесен ущерб в размере более 12,3 млн гривен. Детективы сообщили чиновнику о подозрении еще в июле 2021 года. Ему инкриминировали преступление по ч. 5 ст. 191 УК.

В ходе следствия детективы установили причастность к совершению преступления еще двух человек, а именно финансового директора одного из предприятий, обеспечившего финансирование преступной схемы, и руководителя двух юридических лиц, способствовавшего завышению стоимости поставленного на АЭС оборудования.

Следует отметить, что это уже второй выявленный факт коррупции на ОП «Юго-Украинская АЭС» ГП «НАЭК «Энергоатом». Первый касался нанесения служащими госпредприятия убытков почти в 28 млн грн при закупке электрощитового оборудования. Дело по обвинению 17 человек рассматривается в ВАКС.

Таким образом, общая сумма ущерба предприятию по двум эпизодам составляет более 40 млн гривен.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение НАБУ установило новых участников хищений на Южно-Украинской АЭС появились сначала на Антикоррупционная правда.

ВАКС не называет имени депутата, но речь идет о Николае Мартыненко и его подозрении в получении взятки от чешской Škoda JS. Решение суд принял 4 августа. Подозреваемый обязан не позднее пяти дней со дня избрания меры пресечения внести средства на соответствующий счет ВАКС или обеспечить их внесение залогодателем и предоставить подтверждающий это документ детективу, прокурору и следователю судьи.

На Мартыненко возложено обязательство прибывать к детективам, прокурорам и следователю судьи и суда по первому требованию, сообщать об изменении места своего проживания, воздерживаться от общения с определенными в определении следственного судьи лицами об обстоятельствах этого уголовного производства; сдать на хранение в ГМС все свои паспорта для выезда за границу и все другие документы, дающие право на выезд из страны.

Срок действия обязанностей – до 28 сентября. Мартыненко подозревается в совершении уголовных правонарушений, предусмотренных ч. 4 ст. 368 (принятие неправомерной выгоды), ч. 2 ст. 209 УК (легализация получения нелегальным путем имущества).

Это подозрение НАБУ и САП сообщили Мартыненко в июле. По версии следствия он получил от руководства чешской компании Škoda JS (входит в принадлежащий российскому «Газпромбанку» холдинг «Объединенные машиностроительные заводы») взятку в 311,6 тыс. евро за содействие в продвижении их интересов в Украине. Неправомерную выгоду перечислили под видом оплаты агентских услуг по соглашению о сотрудничестве, а в дальнейшем – легализовали.

Мартыненко также обвиняется в другом деле – о завладении средствами госпредприятий «Восточный горно-обогатительный комбинат» («ВостокГОК») и «Энергоатом».

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Экс-нардепу Николаю Мартыненко назначили залог в 5 млн гривен появились сначала на Антикоррупционная правда.

Наприкінці червня ДП «НАЕК «Енергоатом» (керує всіма атомними станціями) зняв з посади генерального директора Рівненської АЕС Павла Павлишина, який до цього 10 років керував атомною станцією. Це не просто станція, а найбільше підприємство Рівненської області, де працює близько 8 тисяч співробітників. Біля станції розташоване її місто-супутник Вараш (колишній Кузнецовськ), в якому мешкають працівники та члени їхніх сімей.

Сама Рівненська АЕС та весь Варашський район знаходяться в епіцентрі покладів бурштину. Його активно законно та незаконно добувають на всій прилеглій до атомної станції території та навіть у санітарних зонах самої станції та високовольтних ліній електропередач. Вся місцева влада та правоохоронні органи природно теж учасники цього процесу, вони забезпечують стабільність та порядок у регіоні.

А стабільність та «порядок» роботи місцевої влади та правоохоронних органів забезпечував до свого звільнення генеральний директор Рівненської атомної станції Павло Павлишин. Він призначив обрану Варашську міськраду, склад якої сформовано в основному з діючих та колишніх працівників станції. Наразі вони проходять тест на вірність Павлу Павлишину, особливо мер Вараша Олександр Мензул. 2 роки тому він був пересічним співробітником станції. Але підійшли місцеві вибори та його кандидатура перемогла у кастингу Павла Павлишина на місце майбутнього мера. З того часу він і залишається найздібнішим і плазуном рабом Павла Павлишина: терпить знущання над собою, разом із міськрадою приймає незаконні рішення щодо землі та комунального майна на користь сина колишнього генерального директора Євгена Павлишина.

Судова влада міста також під контролем. Юлія Шершень, рідна сестра голови Варашського міського суду Ірини Незнамової, успішно працює на Рівненській АЕС начальником відділу закупівель, супроводжує всі тендери. Тож не дивно, що всі позови опонентів Павла Павлишина не мали перспектив у цьому суді.

Місцеві та навіть обласні відділення правоохоронних органів також раді дружбі з Павлом Павлишиним. Рівненська АЕС уже багато років безкоштовно забезпечує їх бензином та дизпаливом, робить ремонти у будинках та офісах, спонсорує безліч заходів. Натомість силовики прикривають «пустощі» та кримінальні справи, які стосуються родини Павлишиних. З них лише зареєстрованих – уже кілька десятків.

Загалом у місті Вараш за останні 10 років сформувалася стійка самодостатня незалежна корупційна та злочинна система влади на чолі з Павлом Павлишиним. І можливо якби не злочин (вбивство 64-річної жінки), скоєний у червні цього року Євгеном Павлишиним, старшим сином Павла Павлишина та безмежні спроби його зам’яти, то ми б і не дізналися про те, що відбувається у Вараші і кому там належить реальна влада.

Якщо ж, як цього разу, виникають питання на центральному київському рівні, то для цього Павло Павлишин має спеціальних представників у Верховній Раді, зокрема, народних депутатів від Рівненської області, які допомагають Павлу Павлишину та вдячні за підтримку під час виборчої кампанії.

Але головним представником та вирішальною Павлишином у парламенті є Остап Шипайло – мало кому відомий народний депутат з яскравим корупційним минулим, номер 120 у списку партії «Слуга народу» на парламентських виборах. Наразі він очолює підкомітет з питань ядерної енергетики та ядерної безпеки парламентського Комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг. Також він є власником раритетного мотоцикла HARLEY-DAVIDSON XL 883 1997 року та членом байкерського клубу «Гориничі». Павло Павлишин – засновник та активний учасник цього байкерського клубу.

Як бачимо, Павлу Павлишину є що гаяти. І посада генерального директора у його корупційному світобудові – це основа контролю грошей та влади цілого району Рівненської області з багатими покладами бурштину, не кажучи вже про саму РАЕС.

Тож 300 тисяч доларів США, які були передані керівнику та членам профільного комітету Верховної Ради для розгляду питання звільнення Павла Павлишина та лобіювання його відновлення на посаді генерального директора Рівненської АЕС – напевно, не дуже великі гроші порівняно з тим, що зараз втрачає наш герой. Хоча хто знає, можливо, в інші органи влади він заніс набагато більше.

Подивимося за розвитком подій: чим закінчиться спроба розгляду цього питання на засіданні Комітету з питань енергетики та ЖКП, хто ще заступиться за Павла Павлишина.

Чи може краще повернути гроші і не ганьбитися? Адже скандал лише починається.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Такого ніколи не було, і ось знову… Рівненська АЕС, Павло Павлишин, Остап Шипайло і інші появились сначала на Антикоррупционная правда.

Скільки електроенергії зараз дає країні «Енергоатом» — сказати з точністю складно, але ця цифра у будь-якому разі є критично важливою для України – підприємство залишається єдиним оператором усіх атомних електростанцій країни, пише «Антикор».

Майже півроку повномасштабної війни внесли значні корективи в роботу НАЕК «Енергоатом», але чи внесли вони корективи до корупційних схем, які на підприємстві налагоджені давно, а зі зміною влади в країні три роки тому і викликаною цим фактом плутаниною, захлеснули «Енергоатом» небаченою силою? Що відбувається на цьому стратегічно важливому підприємстві країни, що воює зараз? Чи наведено лад у схемах, порівняно з якими горезвісна «справа Свинарчуків», яка коштувала Порошенку владі, — просто крадіжка цукерок у молодшій групі дитячого садка?

Одразу після зміни влада заговорила про те, що в країні відновлюється інститут тих, хто «стежить» за тими чи іншими галузями. «Доглядачами» за «Енергоатомом», як заявила Тетяна Чорновіл, стали Андрій Деркач та Сергій Шефір. Саме вони контролювали весь рух грошей, що проходять через Енергоатом. І погоджували призначення ключових керівників як самого «Енергоатому», так і пов’язаних із ним підприємств.

Так тривало, як мінімум, до кінця лютого – люди Шефіра та Деркача зміцнювали свої позиції в «Енергоатомі» і заодно намагалися відтіснити від поставок на підприємство інше угруповання, підконтрольне якомусь Юхиму Важієвському, якого іноді називають Фіма «Порш», який завдяки протекції одіозного нардепа Миколи Мартиненка та його ставленика Юрія Недашковського свого часу гордо носив звання короля тіньових схем в українській атомній енергетиці. Він мало не одноосібно вирішував, хто, коли і скільки отримає замовлення від НАЕК «Енергоатом», і в яку суму це обійдеться.

Однак після появи на сцені Деркача та Шефіра та під тиском своїх нинішніх «партнерів» Галущенка та Бояринцева був змушений зійти з корупційного трону та відійти на другий план. Але так тривало недовго – на допомогу Важієвському несподівано прийшла кричуща некомпетентність нового менеджменту «Енергоатому» і він зміг, хай і частково, відвоювати втрачені позиції.

Такою є загальна схема того, що відбувалося в «Енергоатомі» після приходу до влади команди нинішнього президента.

Минуло два роки, у Деркача почалися проблеми, викликані його зв’язками з ФСБ, багато що змінилося й у «Енергоатомі». В.о. директора Котін позбувся неприємної для себе приставки «виконувач обов’язків», частково втратили позиції Галущенко та Бояринцев. Хоча щодо останнього ця заява є сумнівною – Олег Бояринцев продовжує обіймати одну з ключових посад «Енергоатому» — директора з персоналу, яку він отримав з рук Деркача.

Ще одна людина, яку відверто називають креатурою Андрія Деркача – Хартмут Якоб – теж продовжує обіймати в «Енергоатомі» посаду віце-президента, і нікого, схоже, не цікавлять його зв’язки ні з Деркачом, ні з Росією.

І те, що йшлося ще два роки тому – влада віддає «Енергоатом» під контроль Росії – чомусь сором’язливо обходиться мовчанням. Хоча проблема рік тому перестала бути внутрішньою проблемою України та вийшла на міжнародний рівень.

Як писало британське видання London Loves Business, «влада України повертає атомну енергетику під контроль Москви. Усі стратегічні рішення в галузі ухвалюються офіцером КДБ Андрієм Деркачом та проросійським персонажем Сергієм Шефіром». Видання дійшло висновку, що «Енергоатомом» насправді керує «команда російських маріонеток».

За словами Тетяни Чорновіл, «смотрящим» за «Енергоатомом» став Андрій Деркач: «Офіційної посади він не обіймає, але всі кадрові призначення проходять через нього»:

Серед таких називають Германа Галущенка, якого Деркач зробив віце-президентом компанії (зараз прізвище Галущенка у списку вищих посадових осіб «Енергоатому» не значиться).

Відразу після того, як Шефір і Деркач набули статусу «смотрящих», у керівництві «Енергоатому» з’явилося кілька людей Деркача. Наприклад, віце-президент компанії Герман Галущенко – наближений до Деркача юрист і, як кажуть, його хрещеник. Галущенко вже мав досвід роботи в «Енергоатомі» — у 2013 році він очолив юридичну службу компанії. Прийшов, програв суд на 28 мільйонів доларів та пішов.

Ще одна людина Андрія Деркача засвітилася у менеджменті «Енергоатому». Це Олег Бояринцев – багаторічний помічник нардепа. Він прийшов в «Енергоатом» незабаром за Галущенком як головний консультант у Службі президента компанії. Ще один віце-президент компанії – Хартмут Якоб. Він також пов’язаний із Росією, фінансово. Від нього йде ланцюжок до Сєви Могилевича і Дмитра Фірташа, які, у свою чергу, тісно пов’язані з Кремлем і ФСБ.

В.о. (на той момент) директора «Енергоатому» Котін, за словами людей, обізнаних у ситуації на підприємстві, став «слухняною маріонеткою» у руках Галущенка та Олега Бояринцева. Бояринцев та Галущенко взяли під контроль усю адміністративну вертикаль «Енергоатому» та контролювали таким чином усі закупівлі підприємства.

Як уже говорилося, деякі з цих людей були відтіснені від ключових рішень «Енергоатому», але Якоб Хартмут залишається віце-президентом:

Пан Якоб є власником акцій чотирьох російських компаній, серед яких – Федеральна мережева компанія Єдиної енергосистеми, яка будувала лінії електропередач із Росії до окупованого Криму. У березні його нібито усунули від обов’язків віце-президента, але на сайті «Енергоатому» Хартмут значиться у своїй попередній іпостасті.

Це щодо кадрів. А тепер – трохи про фінанси. 2018 рік «Енергоатом» закінчив із прибутком у понад 4,5 мільярда гривень. 2019-й приніс три з невеликим мільярди гривень прибутку. Але з 2020 року підприємство почало демонструвати стабільні збитки – один мільярд гривень щомісяця. Це було до 24 лютого, нагадаємо. Що відбувається в «Енергоатомі» останні п’ять місяців – не знає ніхто.

Так, відбулися пертурбації у керівництві. Але наскільки втратили позиції «смотрящі» Деркач і Шефір? Наскільки втратили позиції «схемщики», які працювали під Важіївським, Бояринцевим та Галущенком?

Тоді цим угрупованням вдалося взяти під контроль 70% закупівель «Енергоатому», і це на тлі його збитковості. Учасниками цього дерибану були підсанкційні компанії, сліди яких ведуть до Януковича та Росії. Що відбувається зараз із цими схемами? Невідомо. В «Енергоатомі» на всі запитання відповідь одна: «зараз війна, ваше питання ”не на часі”».

Невідомо, що відбувається із 73 мільярдами гривень, виділеними на добудову двох енергоблоків Хмельницької АЕС, рішення про яке ухвалив президент Зеленський у 2020 році. Це будівництво чомусь віддали фірмі, яка перебуває під санкціями США за війну Росії проти України і яку вже викривали в корупції саме за співпраці з «Енергоатомом»:

До речі, нехай нікого не збиває з пантелику назва компанії – через складний ланцюжок вона належить російському «Газпромбанку».

Невідомо, що відбувається з криптофермою, яку на Запорізькому заводі феросплавів створив Ігор Коломойський і для якої компанія-трейдер з орбіти Коломойського закупила електроенергію зі значною знижкою у державного «Енергоатому». Цей аукціон із продажу електричної енергії, як і низка інших, був предметом вивчення правоохоронців – адже це означає, що держава недоотримала доходи на кілька мільярдів гривень. Але чим це закінчилося і чи закінчилося – невідомо.

Невідомо, чим закінчилося розслідування щодо факту зникнення коштів, виділених західними донорами на будівництво стратегічно важливого об’єкту для України – Централізованого сховища для відпрацьованого ядерного палива. Воно мало допомогти Україні заощадити мільярди, які щорічно йдуть до Росії, і позбутися цієї залежності від РФ, куди раніше відправляли це паливо.

Але сховище, яке почали будувати ще за президентства Петра Порошенка, не запрацювало і після зміни влади – вже за Зеленського. Водночас бюджет проекту постійно зростав, і вже становив понад 2,5 мільярда гривень. З них, як з’ясувалося, понад мільярд було витрачено на нового підрядника, залученого вже за президента Зеленського, контракт з яким – непублічний, а отже, громадськість не може проконтролювати – на що і як витрачаються кошти. Відомо, що отримання підряду на добудову сховища причетні фірми з орбіти Деркача. Але куди пішли гроші – ніхто не знає.

Таких питань – безліч. На жаль, війна, яка спалахнула з новою силою кілька місяців тому, не дає змоги отримати відповіді на ці запитання. Єдине, у чому впевнені люди, які розуміються на процесах усередині «Енергоатому», — всі ці «дивлячі», «тертки», «розбірки» тощо – спрямовані на звичайну крадіжку державних грошей.

Але справжня проблема не в цьому – крали завжди. Ситуація посилюється тим, що поки недалекі українські корупціонери набивають свої кишені, їхні кремлівські ляльководи, про які вітчизняні злодії часто навіть не здогадуються через примітивність свого розуму, просто знищують енергосистему України. І останні п’ять місяців, незважаючи на гучні заяви, ситуація не змінилася.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение «Енергоатом»: що не «зільємо» Росії – вкрадемо появились сначала на Антикоррупционная правда.

Установлено, в марте 2020 года «Южно-Украинская АЭС» подписала договор с ООО «Энергоаналитическая компания «ЭКУ» о предоставлении услуг по оборудованию баков приборами для учета дизельного топлива. Общая сумма контракта составила 6,2 млн гривен, из которых 2,27 млн гривен предусмотрено на закупку приборов учета.

По данному факту открыто уголовное дело по ч. 2 ст. 191 УК, по факту возможного присвоения бюджетных средств должностными лицами госпредприятия. Компания-подрядчик ООО «Энергоаналитическая компания «ЭКУ» зарегистрирована в 2010 году в Одессе и занимается исследованиями и экспериментальными разработками в области других естественных и технических наук. Собственниками компании указаны Андрей Кондратенко и Руслан Мурашко. Ранее, по состоянию на 2020 год компанией владели Андрей Кондратенко и Максим Цуркан, который вероятно после открытия уголовного дела был выведен из числа учредителей.

Южноукраинский суд Николаевской области, по ходатайству следствия, продлил срок досудебного расследования до 29 апреля 2023 года.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Руководство Южно-Украинской АЭС присвоило деньги на закупке спецоборудования появились сначала на Антикоррупционная правда.

В теории, у Петра Котина как руководителя «Энергоатома» есть оправдание перед руководством нашей страны, зачем ему импорт электрики с Беларуси – мол, длся «внешнего» питания атомных реакторов нужен «сторонний» источник питания, а предназначенная для этого Ташлыцкая ГРЭС еще не прошла ремонт.

Но практика показывает, что как только в «Энергоатома» появляется «лишний» объем электрики для поставок, руководство атомного госмонополиста сразу начинает играть в «схематоз» на рынке электрики.
Например, в октябре 2020 года был случай, когда «Энергоатом» в течении недели «наторговал» электрикой на 210 миллионов гривен убытков, и от этого выиграли трейдеры олигарха Коломойского.
Здесь тоже нужно будет «следить за руками». «Энергоатом» отчитался о чистой прибыли в 1 миллиард гривен за 9 месяцев 2021 года, соблазн «посхематозить» в интересах того же Коломойского – достаточно велик.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Петр Котин с «Энергоатома» «насхематозит» в интересах Игоря Коломойского? появились сначала на Антикоррупционная правда.