Пані генпрокурор пафосно повідомила, що на знімках – процес передачі німецьким компетентним органам доказів у справі про масштабну міжнародну шахрайську схему, пов’язану з інвестуванням у неіснуючі фінансові продукти, пише «Антикор».

Хоча Венедиктова і не назвала прізвищ і деталей справи, незабаром стало відомо, що йдеться про Тимура Рохлина і шахрайську схему, в якій постраждали тисячі жителів Європи, а сума збитків становить десятки мільйонів євро. Про цю справу досить докладно писала преса, згадали про неї і в лютому 2022 року, коли Тимура Рохліна заарештувала ізраїльська поліція на запит своїх німецьких колег, де й розслідується справа про грандіозну аферу.

За версією німецького слідства, Тимур Рохлін, власник українського та ізраїльського паспортів, був ключовим організатором схеми, де іноземних громадян переконували інвестувати гроші через спеціальні сайти в купівлю-продаж банківських металів, іноземної валюти, криптовалюти, цінні папери та інші активи.

Гроші перекачували через заплутану систему компаній, які перебували в Україні, Швейцарії, Румунії, Чехії та Гонконгу. Потім вони надходили на особисті рахунки Рохліна та його батька, громадянина Ізраїлю Ігоря Рохліна. Бізнеси реєструвалися на підставних осіб. За даними німецьких слідчих, йдеться щонайменше про 35 мільйонів євро, якими заволоділи організатори схеми.

В Україні цього ж періоду Тимур Рохлін теж став фігурантом кримінальної справи №62020100000000583, яка перетиналася з німецьким розслідуванням. Точніше – його відкрили на прохання німецької прокуратури. У грудні 2020 року в Україні відбулися арешти та обшуки у підозрюваних. І саме тут і спливло прізвище Тимур Рохлін.

Українські правоохоронці показали шокуючі кадри арешту майна, яке належало аферистам. Заодно випливли назви фірм в Україні, які належать Рохліним і через які виводилися гроші. Під час слідства було заарештовано компанії отця Тимура – Ігоря Рохліна: «Спецторг» (арешт зняли у 2021), «Укрдонбуд» (арешт зняли у 2021), «Білдінгс Емпаєр» та «Реноме Рент».

Тоді ж був і заарештований цілий автопарк, частина якого так пафосно була отруєна до Німеччини. Все це досить детально описувалося у пресі, тому ми лише нагадуємо канву. Справа обіцяла бути цікавою. Але 24 лютого розпочалася повномасштабна війна і пресі та публіці стало не до Рохліна, його машин, майна та афер.

А тим часом справа тривала своєю чергою. Тобто – з майна, з такою помпою заарештованого на прохання німецької прокуратури, українські суди потихеньку знімали арешти. Ось два останні рішення в рамках кримінального провадження №62020100000000583.

Отже, останнє засідання суду відбулося 22 вересня. Печерський районний суд міста Києва зняв арешт із Роллс-Ройса:

А незадовго до цього, 15 вересня, те саме сталося з Майбахом, якого також заарештували в рамках кримінального провадження №62020100000000583:

Рішень про зняття арештів насправді більше, надсилаємо цікавих до судових реєстрів – у цій справі вони відкриті, можна ознайомитись.

А кажуть ці рішення про одне – справу потихеньку розвалюють. Як там буде у Німеччині – невідомо. Але в Україні Тимур Рохлін вирішив свої проблеми. Поки що це ще остаточно формалізовано, але процес іде повним ходом.

І це ще теж далеко не все. Тому що паралельно з розвалом кримінальної справи Тимур Ігорович Рохлін даремно не втрачав часу. Він продовжує розвивати ще один свій бізнес, про який правоохоронні органи не знають або вдають, що не знають.

Рохлін – власник кількох нелегальних онлайн казино у США, таких як reddogcasino.com, lasatlantis.com, elroyalecasino.com, shazamcasino.com, luckytigercasino.com, richpalms.com та ще кількох брендів.

Також він залучив до розробки своєї власної платформи для казино clover.tech та ігрової платформи begames.tech якогось Костянтина Образцова. Для цих платформ зараз йде активний набір співробітників:

Головний офіс, як випливає з оголошення про прийом на роботу, розташований у Києві. Та й особливого секрету з цього ніхто не робить – на наступному фото ви можете бачити команду Сlovertech із Костянтином Образцовим:

А ось і Костянтин Образцов власною персоною:

Як свідчать дані його профілю на Linkedin, Образцов довгий час працював у відомій конторі Parimatch як топ-менеджер:

Фінансовою імперією Тимура Рохліна управляє якась Юлія Русанова, яка раніше працювала в не менш скандальній компанії Evoplay, яка є власником бренду «Вулкан Казино» і оперує на території РФ.

Вона побудувала схему, завдяки якій складно відстежити рух коштів та знайти кінцевого власника. Усі гроші тепер переводять до РФ, а там до них не дістануться правоохоронні органи жодної з цивілізованих країн. На яких саме умовах Тимуру Рохліну дозволяють працювати в Росії – можна здогадатися без особливих зусиль.

Отже, поки в Німеччині намагаються залучити Тимура Рохліна за масштабний обман, який коштував громадянам Європи щонайменше 35 мільйонів євро, в Україні йому ніхто не заважає розвивати наступний бізнес, спрямований на обман уже громадян США.

Щодо власності Рохліна в Україні, то він є власником як мінімум дев’яти фірм:

ТОВ «Укрдонбуд» володіє офісною нерухомістю в бізнес-центрі загальною площею 1 694 кв. м. за адресою вул. Січових Стрільців, 62. ТОВ «Білдінгс Емпаєр» володіє нежитловим будинком на Подолі (853 кв м), за адресою вул. Борисоглібська, 15Б. На цій адресі знаходиться приміщення коворкінгу BeeWorking. Тимуру Рохлін належить «Реноме Рент» — офісний центр на Діловій, 5, на 11 тисяч квадратів.

ТОВ «Спецторг», що належить громадянину Ізраїлю Ігорю Рохліну, батькові Тимура Рохліна, володіє приватним будинком на 1408 кв. м. у селищі Козин. Це саме в цьому маєтку і було заарештовано всі ті машини, з яких Печерський районний суд міста Києва потихеньку знімає арешти.

До речі, цікаво – а з тих машин, які Венедиктова з такою помпою відправила до Німеччини, також зняли арешт? І якщо так – то що тепер? Україна компенсує збитки нещасним власникам?

Але ж це лірика. А серйозна правда життя полягає в тому, що діє Тимур Рохлін не поодинці. Про тих людей, хто займає ключові місця у його шахрайській імперії, відомо давно. Про них вважають за краще не знати лише українські правоохоронці.

«Антикорупційна правда»

Сообщение Як одіозний шахрай Тимур Рохлін досі гуляє на волі та будує схеми обману громадян США? появились сначала на Антикоррупционная правда.

Бо як тоді пояснити масовий результат представників найвищого політикуму країни за кордон, зроблений саме напередодні фатальної дати? І результат цей був зовсім не панічною втечею – це була планова евакуація на заздалегідь підготовлені позиції. Одна частина осіла на блакитному узбережжі, їх навіть встигли назвати «батальйон Монако». Інша частина окопалася в Австрії. Цих влучно прозвали «тероборона Відня».

Серед останніх – Віктор Корж. Який у «теробороні Відня» займає аж ніяк не останнє місце. Тому що, як ви вже здогадуєтеся, втік сюди не голий і босий, як більшість його співвітчизників. Помилуйтесь:

Це – Роллс-Ройс сина Віктора Коржа від’їжджає від п’ятизвідкового Хілтона у Відні. За ним слідує Геландеваген з охороною:

Щоправда, за кермом Роллс-Ройса не син, а батько:

Ну, таку відданість синові можна тільки привітати – не пошкодував для батька найдорожчого.

Втім, якщо відкинути сарказм, картинка виглядає дуже непривабливо. Віктор Корж злетів на вершини влади за Януковича, утримався там за Порошенка і не впав за Зеленського. А почав свій важкий шлях за Кучми. Тож постать він дуже цікава. Ось тільки втекти з країни його змусила не підозра у хабарі, на якому його взяла СБУ у 2019 році, а навала тих, на кого він так чекав – росіян.

Але викликає запитання – звідки скромний віце-президент Олімпійського комітету, на посади якого трудиться нині Віктор Корж, знав про цю навалу заздалегідь?

І чому про це не знало найвище керівництво України? І якщо не знало, то чому Корж про це не повідомив? Адже як це зробити він, незважаючи на скромність посади, що здається, цілком знав.

Віктор Корж пішов до Олімпійського комітету після того, як його «прийняли» за здирництво хабара. А хабар він вимагав, будучи радником міністра внутрішніх справ Авакова. Так що як працює система і кому доповісти про підготовку вторгнення Віктор Петрович цілком розумів. Але вважав за краще «злиняти тишком-нишком». Прихопивши сина з Роллс-Ройсом та охорону на Геландевагені. Мабуть, є що охороняти.

А може, версія про те, що це була не евакуація, а тимчасова передислокація цінного кадру в майбутньому маріонетковому уряді «Малоросійської губернії», вірніша і точніше відображає дійсність? Не дарма ж за тиждень перед вторгненням з України виїхали практично всі проросійські діячі та ті, хто обіймав ключові пости за ще одного «світочка» нашої політики – Віктора Януковича.

Так це чи ні – судіть самі. Ми лише нагадаємо коротку біографію Віктора Коржа.

Виходець із Харкова, де він очолював базу «Динамо», у 2006 році Корж став народним депутатом від Парії Регіонів. Побував міністром у справах молоді та спорту (в уряді Януковича), потім знову депутатом (від ПР), заступником київського мера Попова. Після Майдану тихо влаштувався радником у Авакова та віце-президентом НОК.

Але це ще не все. Ось що пише про закулісну кар’єру Коржа «Генштаб»:

Віктор Корж, міліцейський генерал, колишній голова Міністерства у справах молоді та спорту, видатний регіонал.

У Харкові всі знають, що свою кар’єру Корж зробив на масажистах та масажистках. Лише рік пропрацював лікарем 27-ї клінічної лікарні Харкова. І одразу перейшов лікарем фіздиспансеру. І за три роки став головним лікарем. Подібна кар’єра ні за яким блатом не робиться. Окрім одного: знаючі харків’яни жартували, що місцевий фіздиспансер – це перший ступінь вендиспансеру. А деякі знатні генерали (харківські, зрозуміло) можуть багато розповісти про масажі з допослугами.

Завдяки такому сервісу міліцейські клієнти підвищили Коржа до начальника Харківської облради фізкультурно-спортивного товариства «Динамо». Так він дійшов генерал-майора.

Наприкінці 90-х Коржу запропонували посаду першого заступника голови ФСТ «Динамо» України. Він переїхав до Києва, працював до 2005 року, вийшов на генеральську пенсію.

З його ім’ям, як відомо, пов’язаний найбільший розпродаж (точніше, розкрадання) власності «Динамо».

Коли вирішувалося питання про переобрання Коржа на «Динамо», його підлеглі навіть зібрали прес-конференцію і розповіли про нього всю правду. Колишній перший заступник голови київської міської ради «Динамо» Володимир Сторожук заявив, що за участю Коржа з 1998 року було продано понад 50% майна ФСТ «Динамо».

За його словами, у Києві за умисно заниженими цінами було продано навчально-спортивну базу «Нивки», комплекс нежитлових приміщень та спортивних споруд бази «Конча-Заспа», тир, кінноспортивну базу, водноспортивну базу на Трухановому острові, а також під загрозою продажу. Будинок фізичної культури та спорту. Багато приміщень та зали проданих об’єктів порожні або знесені, а на їх місці збудовано інші споруди, зокрема розважальні заклади та паркування. Спортивні об’єкти було вкрадено також у Криму, Харківській, Одеській, Луганській та Київській областях.

Але Корж не просто продавав за гроші та відкати, він ще й пов’язував своїх партнерів загальними «банно-плутаними» стосунками. Найстрашніша історія зі зменшенням частки ФСТ «Динамо» у ЗАТ «Футбольний клуб “Динамо”» з більш ніж 50% акцій у 1994 році до 1% у 2004 році — це результат таких домовленостей. З розважальною програмою, в якій брали участь спецдівчата, доставлені за спецзамовленням до одного дуже відомого динамівського закладу (з різними видами масажу в репертуарі).

За взаємовигідною дружбою з Аделаджею він загнав спортивний комплекс, а спортивну базу майже задарма передало колишньому міністру внутрішніх справ Миколі Білоконю, який створив для цього спеціальне підприємство. Все це є у кримінальній справі, яку порушували на Коржа перед звільненням із «Динамо» під час першого пришестя Луценка.

Так ось, вкладати гроші наш герой збирався через Євгена Бродського — брата Михайла Бродського. З Євгеном Бродським Корж зв’язався через Еллу Барток, з якою на пару заснував громадську організацію «Українська федерація гімнастики», аби виштовхнути з гімнастичного бізнесу олімпійську чемпіонку Стелу Захарову. «Завдяки» цій Федерації результати українських гімнасток сильно впали, але справа не в цьому. А сама мадам Барток дивним чином причетна до завезення тієї самої індійської вакцини від кору та краснухи, яка вбила хлопчика та була заборонена. Причому дозвіл на ввезення цієї вакцини підписував саме Корж і він активно звалював свою провину на Проданчука.

Проектом, над яким працювали Корж, Бродський та Барток, був розважальний центр «Вій» у Кончі-Заспі, який планувалося використати для зустрічей мільйонерів «за тридцять» із кокетливими дівчатами «від 16-ти та старших». «Вій» не склався, але проект вдався. І взагалі: зусиллями таких як Корж Україна стала Меккою для секс-туристів з усього світу.

Геннадій Москаль якось сказав, що в Артеку були зґвалтування дітей знайомим Кучми та Кравчука. «Всі кажуть, що в «Артеку» такого бути не могло, але так можуть говорити ті, хто не працював у правоохоронних органах: вже було два факти зґвалтування неповнолітніх 9 та 10 років, і ці справи не розкрито. У цих справах випливло ім’я священика, який був в «Артеку» разом із колишніми президентами та їхніми дружинами, тобто почував себе як удома. Коли після зґвалтування дітей почали його перевіряти, він зник. А коли перевірили за базою МВС Російської Федерації, він виявився неодноразово засудженим за розбещення неповнолітніх, педофілію та інші злочини…». Священика-розпусника з Кучмою познайомив Корж.

Документи з тієї самої кримінальної справи щодо мужоложства (стаття 122-2 старого Кримінального Кодексу України стосується мужоложства щодо неповнолітніх), яку вкрав невідомий громадянин на вокзалі у Києві у начальника Сімферопольського поїзда, випливли саме у Коржа.

Потім було депутатство, міністерство, київська мерія начебто як відставка. І знову – міністерство (вже внутрішніх справ), НОК і все те саме «Динамо», де Віктор Корж досі працює першим заступником голови. І – готель «Хілтон» у Відні, де нині мешкає цей «спортсмен».

Ось таке чудове життя одного з не останніх «тероборонівців» Відня.

На наш погляд, це кар’єрне зростання цілком могло привести Віктора Коржа на якусь посаду в генерал-губернаторстві «Малоросія». Але, може, причина втечі криється в чомусь іншому. Як би там не було, Віктор Петрович явно не влаштувався на кухню «Хілтона» мийником посуду і не таксує на Роллсі сина по Відні.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Колишній регіонал Віктор Корж, причетний до педофілії в «Артеку», сплив у готелі «Хілтон» у Відні появились сначала на Антикоррупционная правда.

Щоправда, висновок Держаудитслужби звучить дещо м’якше – «за результатами ревізії виявлено фінансових порушень на загальну суму 41 млн грн» — але суть від того не змінюєтья: гроші вкрадено, пише «Антикор».

За нинішнім курсом – це мільйон доларів. Що для невеличкого містечка досить велика сума. Але вкрадено ці гроші протягом 2018-2021 років, коли курс коливався в межах 25-28 гривень за долар. Так що хтось «піднявся» зовсім непогано, погодьтеся. Хто конкретно цей «хтось» — встановить слідство, але вже зараз можна з упевненістю сказати – без міського голови тут однозначно не обійшлося.

Скільки конкретно «заробила» Ольга Михайлівна Попенко на цих оборудках – теж хай встановлює слідство. Звісно, сама вона буде відхрещуватися від цих крадіжок, стверджуючи, що у всьому винні підлеглі, але ж кінцеві документи, за якими виділялися кошти з міського бюджету на ті роботи, ціни на які завищувалися, підписувала саме вона. Тому розказувати можна будь-що, але реальність така: під керівництвом міського голови Прилук Ольги Попенко вкрадено 41 мільйон гривень.

Як випливає з висновку аудиторів, «здійснено зайві видатки коштів міського бюджету на оплату ремонтно-будівельних робіт трьом підрядникам, якими завищено обсяги та вартість ремонтно-будівельних робіт в 2018-2020 роках (улаштування чаші басейну, електромонтажні роботи, улаштування зовнішнього водогону, придбання та монтаж обладнання, установлення блоків дверних та віконних, улаштування покриттів із гарячих асфальтобетонних сумішей, улаштування основи під тротуари у більших обсягах ніж передбачено договором)».

Для тих, хто не знає стану справ у Прилуках, це не каже нічого, крім того, що була застосована класична схема крадіжок із бюджету – завищення ціни і отримання відкату. Але прилучани можуть розповісти деякі деталі. І будуть довго чухати потилиці, намагаючись зрозуміти, де саме стараннями Ольги Михайлівни «улаштовувалася чаша басейну». Бо басейн вона обіцяла у своїй передвиборчій програмі, але існує він досі у її фантазіях. І де саме «улаштовувалася» ота «чаша» — невідомо нікому.

Щодо «електромонтажних робіт», то йдеться, скоріш за все, про встановлення нових світильників на старі бетонні стовпи. Які куплені, як говорять джерела у міській раді, рівно втричі дорожче за середню пропозицію на ринку. Де був влаштований зовнішній водогін – така сама загадка, як і чаша басейну. Але гроші на нього також списали.

Ще одне «велике будівництво» Ольги Попенко – вуличний туалет у міському парку. Замість встановити сучасну модульну конструкцію, як це зробили у сусідньому Пирятині, у Прилуках збудували страшну цегляну коробку. В самісінькому центрі міста, у єдиному міському парку. До тогож модульний туалет коштував би втричі менше. Але в ньому було явно неможливо «установлення блоків дверних та віконних», на які, згідно висновку аудиторів, було завищено ціни. Ось вам, прилучани, і відповідь на ваше питання – чому у місті стоїть оте страхоопудало, яке називається туалетом.

Але найцікавіше стосується «улаштування покриттів із гарячих асфальтобетонних сумішей, улаштування основи під тротуари у більших обсягах ніж передбачено договором». Бо дороги і тротуари у Прилуках – то тема, якою місцева опозиція б’є міську владу ось уже років десять-п’ятнадцять. Справа в тому, що підряди на виконання цих робіт всі ці роки одержують структури, афілійовані з народним депутатом від Блоку Юлії Тимошенко Валерієм Дубілем. Назви фірм міняються, але не міняється якість робіт – через півроку весь асфальт перетворюється на ями. Майже всі міські голови (за цей час їх змінилося вже четверо) слухняно підписували кошториси, подані виконавцем робіт по асфальтуванню доріг міста. Ольга Попенко, яка теж є представником БЮТ, — не виключення.

Власне, все, що твориться у провінційних Прилуках, відоме жителям будь-якого українського містечка. Нічого нового аудитори не відкрили. Це класичний розпил і відкат. Ціни на роботи, які фінансуються з міського бюджету, завищуються, з надлишково сплачених коштів міський голова і ключові посадовці отримують відкат. Результат – ями на дорогах, розгромлена інфраструктура і явна невідповідність рівня життя міського голові отриманій заробітній платі.

У ситуації Прилук відмінність хіба в тому, що місто, яке ще донедавна давало дві третини надходжень до бюджету області і забезпечувало один відсоток національного бюджету України, перетворилося на гидку корупційну яму, яку обходять десятою дорогою потенційні інвестори.

За роки правління в місті Ольги Попенко з обіцяних «інвесторів» тут з’явилися хіба три гіпермаркети від відомих мереж. Але ці «інвестиції» доволі сумнівні – мережеві магазини змусили згорнутися кілька десятків місцевих підприємців, які просто розорилися. А сотні людей, які у них працювали, поїхали в Польщу. Що стосується виробництва, то воно знаходиться приблизно там, де і басейн – у фантазіях міського голови.

Однак така ситуація, як бачимо, не заважає активно «пиляти» міський бюджет. Мільйон доларів за три роки – доволі непогаго як для міста, в якому живе не більше сорока тисяч жителів. По тисячі гривень з кожного, якщо перевести на суху мову цифр.

P.S. До речі, як писав «Обозреватель», оплата «праці» міського голови Прилук Ольги Попенко становить близько 90 000 гривень на місяць.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Ольга Попенко: Як під керівництвом мера Прилук із бюджету вкрали більше 40 мільйонів грн появились сначала на Антикоррупционная правда.