С таким опытом и знаниями Кривонос понял, как функционирует система. Поэтому, став главой НАБУ, он должен сделать все возможное для отладки порядка на строительном рынке. Было бы уместно, если бы он начал свою деятельность по борьбе со строительной мафией. Мы готовы помочь в расследовании сложных строительных схем начиная со столицы, пишет «Антикор».

Глава 1. Схематозники в кабинетах

Как ни удивительно, но коррупционные связи в кабинетах киевской власти проще и нагляднее всего изобразить именно в виде графической схемы. Что мы и сделали.

Центральное место в схеме строительной мафии Киева занимает Денис Комарницкий. Именно он через своих подручных и ставленников курирует все профильные департаменты КГГА, комиссии Киевсовета и коммунальные предприятия.

Также важным элементом в схеме является ближайшее окружение Кличко, они обеспечивают Комарницкому коммуникацию с мэром столицы Виталием Кличко и силовым блоком. Что позволяет коррупционной системе функционировать беспрепятственно.

Для обилечивания застройщиков и аккумулирования черного нала на строительстве в городе работает разветвленная система бэк-офисов. У части из них главной функцией является непосредственно прием денег за прохождение всех кругов разрешительного ада. Другие ориентированы на общение с заказчиками и первичную обработку документов. В самих этих бэк-офисах есть ряд интересных личностей, а курирует их работу Алена Марченко. Она — депутат Киевсовета от “Батькивщины”, член Земельной комиссии, а главное — правая рука самого Комарницкого.

Все заинтересованные люди в Киеве знают, что такие бэк-офисы существуют. А, значит, и для НАБУ узнать их адреса и имена их сотрудников — не проблема. К тому же, если у правоохранителей возникнет желание разобраться в теме, то всегда можно пообщаться с Марченко — она просто кладезь полезной информации, и по схеме видно, почему. Ведь именно через Алену Марченко Денис Комарницкий осуществляет негласное руководство департаментами и комиссиями, вовлеченными в строительную схему.

И первым звеном в этой схеме является Департамент градостроительства и архитектуры КГГА. Так как именно он выдает градостроительные условия и ограничения (ГУО), без которых не может начаться ни одна стройка в столице. Вся коммуникация с Архитектурой ведется непосредственно самой Марченко. Именно она заходит сюда нарезать задачи директору департамента, главному архитектору Киева Александру Свистунову и начальнице управления регулирования застройки города Валентине Святыне, непосредственно выдающей ГУО. Департамент и его работа полностью на контроле у Марченко.

Также она курирует и Департамент земельных ресурсов КГГА — в плотном сотрудничестве с замом мэра Петром Оленичем. Который координирует работу данного департамента, как профильный заместитель Кличко.

Кстати, буквально на днях Оленич дал большое интервью, где цинично рассказал, что он — борец за землю киевлян и главный благодетель по земельным вопросам. Хотя на самом деле ни одно решение по земле не проходит мимо него и весь земельный дерибан столицы — на его совести. Еще один “перл” из интервью — с Комарницким он якобы познакомился год назад. А как же многочисленные корпоративы, где они тусовались вместе, о чем знает весь столичный рынок? Как же его посещения бэк-офисов Комарницкого, в частности в IQ Business Center?..

Но вернемся к Земельному департаменту. Его функция — готовить все документы для рассмотрения профильной Комиссией Киеврады по вопросам архитектуры, градостроительства и земельных отношений. Которая в числе прочего занимается землеотводами, что является важным этапом для любой стройки.

Возглавляет Земельную комиссию Михаил Терентьев. Он же организовывает все “шкурняки” по дерибану земли киевлян. В целом курирует этот процесс также Комарницкий через Марченко, однако тут присутствуют интересы еще двух групп влияния. Первая представляет интересы застройщика Андрея Вавриша через народного депутата от “Слуги народа” Вадима Струневича, неформально курирующего городскую организацию СН. Вторая представляет интересы “Европейской солидарности” в лице Игоря Кононенко, Алексея Засенко и Сергея Березенко через депутата Киеврады от ЕС Владимира Прокопива.

Решения о начале строительства принимает Департамент государственного архитектурно-строительного контроля КГГА, он также контролирует его ход и соблюдение законодательства в процессе.

Раньше эта кормушка была единоличной вотчиной небезызвестных братьев Горовых, однако те времена давно прошли, и насколько они теперь вовлечены в схему — вопрос открытый. Но что точно известно, что сейчас Департамент курирует все тот же Комарницкий через все ту же Марченко и зама мэра Вячеслава Непопа, также в целом подконтрольного Денису Сергеевичу. Вспомните хотя бы ту знаменитую аудиозапись их “теплого общения”, где Комарницкий на чем свет стоит с матами и угрозами отчитывает этого чиновника. Коммуницируют Непоп и Марченко с департаментом через его директора Оксану Попович.

Отдельно стоит упомянуть Департамент строительства и жилищного обеспечения КГГА. Именно он отвечает за строительство всех крупных коммунальных объектов, где крадутся самые внушительные суммы. Функцию куратора от Комарницкого тут выполняет Непоп, и не зря. Пусть этот коррупционер со стажем уже не молод, но хватки не потерял. Он отлично знает все схемы и работает на своего хозяина максимально эффективно. Обеспечивая полный контроль над такими “жирными” КП, как “Спецжитлофонд”, “Житлоинвестбуд-УКБ”, а также Дирекцией капитального строительства и реконструкции “Киевбудреконструкция”.

Глава 2. Мафиози строительного рынка

Мы не даром упомянули “мафию”, так как все участники строительного рынка столицы являются по сути большой, пусть и разношерстной, семьей. И стройка в городе — семейный бизнес, где каждый другому друг-брат-сват.

Пройдемся для начала по самым громким именам, которые на слуху у всех киевлян и работать по которым НАБУ и другим правоохранительным органам будет проще всего из-за обилия информации по ним.

Дмитрий Исаенко — главный строительный ньюзмейкер страны последних дней. Благодаря резонансу в СМИ отдаем ему почетное первое место. А все потому, что он уже получил подозрения от НАБУ! Правда, пока всего по одному эпизоду… Но для народного депутата от ОПЗЖ это явно еще не вечер. Как и для его компании Perfect Group, стройки которой пока работают, но надолго ли?..

Партнеры Исаенко — Влада Молчанова, Игорь Кушнир и Вадим Столар. Но обо всех по порядку.

Не менее почетное второе место по-джентельменски отдаем Владе Молчановой — железной леди, которая в свое время выиграла войну с Юрой Енакиевским за рынок “Столичный”. Совладелица Stolitsa Group, Novus, строит много и потому является активной участницей схем. Во многих объектах является партнером того же Исаенко, Кушнира, Столара и Комарницкого.

Также до конфликта с Юлией Тимошенко курировала киевскую “Батькивщину” — пока две львицы не разругались за распределение потоков.

Игорь Кушнир — несбиваемый глава “Киевгорстроя”. На данный момент — один из самых крупных игроков рынка, соответственно — наибольший пополнитель черной  кассы для строительной мафии. “Любимчик” инвесторов “Укрбуда”, которым он достраивает жилплощади после краха последнего.

Давний партнер и друг Столара. Также есть информация, что его в данный момент “стригут” Комарницкий и кум мэра. Не чужд и политики — является “совладельцем” городской “Батькивщины” через Владимира Слончака и Юрия Зубко.

Вадим Столар — бывший смотрящий за Киевом, как и Исаенко — нардеп от ОПЗЖ, правда, пока без подозрения, но обыски у него уже были. Его ассоциируют с компаниями ENSO и bUd development, в связи с чем у них возникают проблемы с правоохранителями.

До 2019 года дела в городе у него шли очень хорошо, чего не скажешь о сегодняшней ситуации. Все потому, что у Столара — личная вражда с Кличко и Комарницким. Как меняются времена — а ведь за пару лет до того мэр Киева публично поздравлял его с днем рождения…

По нашей информации, партнерами Столара являются Кушнир, Молчанова, Исаенко, а кумом и другом — Степан Черновецкий.

Денис Комарницкий — Бонни и Клайд современной строительной мафии столицы. Комарницкий — ее непосредственный куратор. Человек, без которого в Киеве не выдаются разрешительные документы. В обмен на это он влезает во все стройки, параллельно пополняя черную кассу. И с 2019 года имеет долю во всех строительствах города.

Связаны со всеми, а все — связаны с ними. Также на счету Комарницкого символ киевской коррупции — Подольский мост, генподрядчиком на строительстве которого выступает его компания “Эко Буд Трейд”.

Владимир Зубик — один из самых отъявленных беспредельщиков и друг Комарницкого. Благодаря этой дружбе ему удалось протянуть через все инстанции множество крайне сомнительных объектов с нарушением всех законодательных норм. Стройки “Интергал-Буда” Зубика вызывают чуть ли не самые большие протесты среди активистов, именно потому, что кладут на законодательство особенно наглым образом.

Способствует этому, конечно, именно близкое знакомство и партнерство Зубика с Комарницким.

Андрей Вавриш — сам себе режиссер в строительной сфере. Так как, будучи замначальника Департамента градостроительства и архитектуры КГГА, выдавал градостроительные условия и ограничения своей же компании Riverside Development, позже переименованной в SAGA Development.

Вавриш является партнером Исаенко. А также, как поговаривают, имеет определенную “крышу” под куполом Верховной Рады в лице ряда депутатов, и является куратором городской ячейки “Слуга народа”.

Игорь Никонов — икона кумовства киевского строительного рынка. Он одновременно и бывший заместитель Кличко и его друг, и его кум. Его KAN Development — крупный игрок на рынке. Не любит скандалы, но любит застраивать заповедные зоны.

Партнер Черновецкого, вместе с которым они застраивают ландшафтный заказник в Голосеевском районе. И также кум Столара.

Братья Андрей и Александр Насиковские — Лелек и Болек строймафии Киева. Законность объектов их девелоперской группы компаний DIM также под вопросом. Но главные проблемы у братьев не из-за этого, а потому что они попали в немилость к Кличко и Комарницкому.

А все из-за того, что один из братьев, по нашей информации, — тоже кум Столара, побившего с мэром горшки.

Василий Хмельницкий, Валерий Кодецкий и Андрей Иванов — специализируются на “деиндустриализации”, скупают госпредприятия с большими участками земли, банкротят и разваливают, а на их месте возводят ТРЦ и ЖК. Так появились “Новопечерские липки”, крупные стройки в Святошинском районе. А вишенкой на торте стал увод у государства завода “Большевик” в 2021 году. Его также планируют активно застроить. Партнером в этом проекте является Степан Черновецкий.

Игорь Кононенко, Алексей Засенко и Сергей Березенко — старая коррупционная гвардия Петра Порошенко. В свое время Кононенко был его “серым кардиналом”, а Березенко управлял Госуправделами.

Сейчас они, как и всегда, выезжают за счет админресурса своей любимой партии “Европейская солидарность”. Проталкивают нужные им решения и влезают в доли различных строек через верного вассала Владимира Прокопива, все ту же Земельную комиссию и депутатов Киевсовета от ЕС. За эту коммуникацию отвечает Засенко.

Ростислав Мельник (компания “Риэл”) — львовский застройщик, активно расширяющий свою империю на Киев. Уже с успехом строит в столице, а все потому, что он — очень хороший друг Комарницкого. И хотя все его стройки идут в нарушение закона и по полному беспределу, своих целей благодаря этой дружбе он достигает.

Десант нардепов. Выделяем их в отдельный блок, так как оба совмещают работу в Верховной Раде со строительным бизнесом, что мягко говоря само по себе уже не вполне законно.

Андрей Стрихарский был известным проходимцем еще до депутатства. Сейчас же народный депутат от “Слуги народа” пытается совместить мандат и строительный бизнес. Никак не может определиться, он депутат или великий строитель, из-за чего страдает и он, и его объекты. По этой причине в данный момент активным участником рынка не является, но есть ряд подконтрольных ему объектов, на которые НАБУ стоит обратить внимание.

Андрей Пузийчук — тоже народный депутат, но уже от “Батькивщины”. В его портфеле есть ряд проблемных строек, сейчас он испытывает трудности с финансированием. Поговаривают, что в связи с этим кидает уже вложившихся в строительство инвесторов.

Есть и еще ряд более мелких застройщиков, которыми тоже нужно будет заняться и проверить наличие коррупционного следа при получении разрешительных документов. Это — Степан Черновецкий, Дмитрий Андриевский (ZIM Capital Group), Петр Шилюк, Сергей Кучер, Николай Негрич, Артур Мхитарян, Сергей Пилипенко (группа “Ковальская”).

И напоследок правоохранительным органам даем подсказку: для того, чтобы раскрутить этот змеиный клубок столичной мафии, сперва стоит пригласить к себе в ведомство — не на чай, а на допрос! — некоторых депутатов Киевсовета, а также сотрудников “жирных” департаментов. Причем не только нынешних, но и бывших, например Юрия Тация, Вадима Шейко и Константина Федотова. Они много интересного расскажут…

Вместо эпилога. Так почему же, хотя все знают, что происходит на строительном рынке Киева, по этой теме до сих пор нет ни одного успешного кейса у правоохранителей?.. Очень надеемся, что им удастся наконец победить строительную мафию и наказать виновных строго по закону!

В тему: https://vsyafanera.ru/price/1FanernoplitnyyMaterial/

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Кто крышует строительную мафию в Украине? появились сначала на Антикоррупционная правда.

Об этом стало известно из материалов дела №42022163040000021 по ч.2 ст.364 УК.

Речь идет о группе компаний, которой фактически руководит уроженец города Грозный, гражданин России Семен Кацман и его сын Арби (гражданин Швейцарии).

В центре Одессы они строят ЖК Chateau Grand, ради которого снесли квартал по улице Успенская. Строительство занимается ООО «Альбатрос-Инвест» со сложной структурой собственников.

Официально квартиры в будущем комплексе продает столичный девелопер BudCapital. Их проекты реализуются в партнерстве с такими застройщиками, как «Киевгорстрой» Игоря Кушнира и Perfect Grouр. То есть нардепы от ОПЗЖ Дмитрий Исаенко и Вадим Столар во главе с Виктором Медведчуком.

Коррупционную составляющую обеспечивал имеющий свою судьбу завхоз Януковича Андрей Кравец. Со стороны Одесской мэрии сопровождение строительства обеспечивало первый заместитель мэра Одессы Михаил Кучук (в настоящее время в розыске НАБУ).

Анализом внешнеэкономической деятельности «Альбатрос-Инвест» установлено, что общество осуществляло импортные операции товаров российского происхождения в условиях полномасштабной агрессии РФ вопреки действующим ограничениям действующего законодательства. Для этого СБУ провело обыски в центре по ул. Успенская, 22-я, принадлежащая коррупционерам.

К импортным операциям из России могут ООО «Интер Энзин», ООО «ТГУ» (Торговый дом «Успенский»), ООО «Альбатрос рент инвест», ООО «Альбатрос инвест», ООО «Премьер ивестмент», ЧП «Мегаполис-гранд», ООО «Регионалконтрольплюс», ООО «Интер-Энзин», «ФЛП Мурдалова» и еще один ФЛП.

Напомним, Семену Кацману, занимающемуся строительными проектами с нардепами от ОПЗЖ, выдвинули подозрение в финансировании незаконных формирований «ЛНР». Об этом редакция узнала из материалов уголовного производства СБУ №22022000000000559.

Деятельность россиян в Одессе обеспечивает Дали Саламова и ее отец Саид-Эмин (Руслан) Саламов. Он является представителем фиктивной ОО «МЕЖДУНАРОДНЫЙ ЦЕНТР ЗА СВОБОДУ И ПРАВА ЧЕЛОВЕКА». В ближайшее время ему должны объявить подозрение.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение СБУ подозревает одесских застройщиков в импорте российских товаров появились сначала на Антикоррупционная правда.

Але нас у даному випадку цікавить інший персонаж розслідування – такий собі Едуард Кохан, який лише майнув у матеріалі, та й то практично мимохіть – йому й присвячено лише кілька хвилин. І так само мимохіть підмічено, що він, можливо, має відношення до газового трейдера ТОВ «Євроенерготрейд», який має контракт на постачання в Україну 1,3 мільярда кубометрів газу.

Та й потрапив він у фільм про українських «біженців», які обживають найдорожчий курорт Європи, скоріше через те, що невдало приїхав на своєму «Астон-Мартині» з козирними номерами КА 1300 СТ на паркування одного з найдорожчих готелів Монте-Карло.

Але згадка у фільмі «Батальйон Монако-2» прізвища Едуарда Кохана у зв’язці з компанією «Євроенерготрейд» чомусь дико обурила цього скромного бійця батальйону «Монако-2» і він зажадав спростувати інформацію про свою причетність до ТОВ «Євроенерготрейд», написавши УП гнівний лист.

На що розумні люди одразу помітили: пан Кохан сам просить неприємностей. Краще б промовчав. Тому що його обурення, яке не має насправді під собою підстав, лише підштовхнуло інтерес. І за нього тепер візьмуться не лише журналісти УП, а взагалі всі, кому не ліньки. І як у воду дивились.

Не минуло й трьох днів, як розслідувач Vladimir Bondarenko помістив у себе на Фейсбук найцікавіші відомості, що підтверджують причетність Едуарда Кохана не лише до ТОВ «Євроенерготрейд», а до якихось дивних афер, пов’язаних як із цією компанією, так і зв’язків із паном Льовочкіним Віктора Януковича і до чинних «слуг народу». Схоже, Едуард Кохан з розпалу розворушив гніздо, яке не треба було чіпати.

Підвів цього разу пана Кохана автомобіль, на якому він розкочує Лазурним узбережжям. Вже згаданий білий «Астон-Мартін» DB11 з київським держномером КА1300СТ. У вік інформаційних технологій з’ясувати, кому він належить, не склало ніякої праці. А належить він ТОВ «Міжнародна газова компанія»:

Далі взагалі було просто. Хоча ТОВ «Міжнародна газова компанія», як і ТОВ «Євроенерготрейд», зареєстроване на підставних осіб, підвели деталі. А саме – адреса реєстрації обох фірм:

Обидві фірми зареєстровані у Черкасах, за однією адресою, у сусідніх кімнатах. Причому перереєстрація на цю адресу в обох фірм відбулася з різницею на два дні.

Далі ще цікавіше. Будівля у Черкасах на вулиці Святотроїцька, 73 належить якомусь Тарану Дмитру Петровичу, скромному працівнику податкових органів нашої країни. Заодно Таран володіє ще десятком компаній:

Цікаво, що саме привело ТОВ «Міжнародна газова компанія» та ТОВ «Євроенерготрейд» до будівлі, якою володіє співробітник державної податкової служби? Здається, скоро ми дізнаємося і це, а поки що повернемося до зазначених компаній.

Як випливає з вивчення тендерної документації із системи Prozorro, ТОВ «Міжнародна газова компанія» та ТОВ «Євроенерготрейд» мають дивну звичку брати участь в тих самих тендерах на держзакупівлі газу, де перша фірма постійно пропонує трохи гірший варіант, ніж друга, і тому програє . Ось перший приклад такої дивності:

А ось другий:

Цікаво, чи не так? Тут варто нагадати першу частину розслідування, яка доводить причетність Едуарда Кохана до «Євроенергетройду». Без неї наша розповідь трохи неповна, бо рекомендуємо почитати: Хто такий Едуард Кохан, пов’язаний із найбільшим газовим трейдером України «Євроенерготрейд»? . Для повноти картинки. Щоправда, і без цього ланцюжок дивних «збігів» з Астон Мартіном, тендерами та місцем реєстрації обох фірм нас призводить до думки, що Едуард Кохан причетний до «Енерготрейду».

Але це ще не все. Чи не один він розпоряджається мільярдними контрактами, що дістаються за дивним збігом ТОВ «Євроенерготрейд»? Лише контракт на постачання 1,3 мільярда кубів газу оцінюється в півтора мільярда доларів. Адже всі розуміють, що просто так такі контракти у держави не виграють.

І справді. Пану Кохану, який, як він сам стверджує, не має українського паспорта, допомагають добрі люди. Серед них – народний депутат України від «Слуги народу» Максим Євгенович Дирдін. Він представляв інтереси «Євроенерготрейду» у судах як адвокат.

Можна було б повірити, що адвокатською допомогою все й закінчилося, якби дружина пана Дирдіна, Ірина Володимирівна Дирдіна, не представляла у банку «Кліринговий дім» інтереси пані Юлії Льовочкіної.

Крім того, Ірина Дирдіна свого часу керувала юрфірмою «Пузанов та партнери» (нині «Сі.Ті.Ар»), яку заснував нардеп Олександр Пузанов – друг та довірена особа Сергія Льовочкіна:

А дочка нинішнього генпрокурора Андрія Костіна – Анастасія – помічниця чоловіка Дирдіної нардепа Максима Дирдіна, який був заступником директора юрфірми «Пузанов та партнери».

Ось така заплутана і проста історія «слуг народу», прокурорів, проросійських політиків і українських газових контрактів, що незрозуміло звідки взялися на самому верху, Едуарда Кохана, про якого ніхто до ладу нічого не знає.

«Антикорупційна правда»

Сообщение Як пов’язані Едуард Кохан, «Євроенерготрейд», «слуги народу», Сергій Льовочкін та державні мільярди? появились сначала на Антикоррупционная правда.

Так, Едуард Кохан, який потрапив у поле зору журналістів «УП», якого у фільмі назвали «імовірним неофіційним бенефіціаром компанії «Євроенерготрейд»», звернувся до редакції «Української правди» з гнівним листом, вимагаючи спростування та вибачень. Він, зокрема, пише, що «не є громадянином України» і «не має відношення до компанії Євроенерготрейд», тому, мовляв, про нього сказали неправду.

Ну і, звісно, пригрозив судом.

Щодо реакції «УП» поки нічого невідомо, але здається, вона буде дуже неприємною для Кохана – там явно мають про нього ширшу інформацію, оскільки назвали його «членом батальйону Монако» та заявили про причетність до «Євроенерготрейду». Однак знайшлися й інші охочі придивитися до фігури Едуарда Кохана, який так люто стверджує, що він не він і хата не його.

Почнемо із ТОВ «Євроенерготрейд». Фірма зареєстрована в Черкасах і справді прізвища Кохан в її засновниках немає:

Проте фірма відрізняється дуже непоганими оборотами. І навіть міжнародні санкції тому не завада:

Займається ТОВ «Євроенерготрейд», як випливає із назви, торгівлею енергоресурсами. І раптово виявляється, що є найбільшим імпортером газу в Україну – 1,3 млрд кубометрів, а це – близько півтора мільярда доларів у нинішніх цінах. Зрозуміло, що краще таку фірму реєструвати на підставних осіб, якими, власне, є «бенефіціари», зазначені в реєстраційних документах. І зрозуміло, чому так збудився Кохан після того, як таке серйозне джерело, як «Українська правда», публічно назвало його «імовірним» бенефіціаром газового трейдера.

Але це не все, що викликало хвилювання Едуарда Кохана. Тому що він зрозумів очевидне – за його прізвище та назву фірми вже вчепилися. Йдеться зовсім не про правоохоронні органи України, де «все схоплено». А про тих, хто робить це добровільно, керуючись дещо іншими мотивами, аніж банальне бабло. І наслідки цікавості цих людей загрожують для Едуарда Кохана неприємними наслідками.

Тому що вже зараз з’ясувалося, принаймні, про це пише Vladimir Bondarenko, що за «Євроенерготрейдом» стоять цікаві персонажі, з якими тісно пов’язаний Едуард Кохан, який так невдало для себе потрапив у кадр.

ТОВ «Євроенерготрейд» прикрите «фунтами» досить надійно – про людей, які вважаються власниками, відомо мало. Однак ланцюжок змін прізвищ керівників дає деякі зачіпки. Так, директором фірми у 2016 році була Щербата Інна Ігорівна:

Яка також керувала фірмою «РЕМПРОМБУД-УКРАЇНА», якою володіла якась Мусієнко Ірина Миколаївна, 1967 року народження, яка «із вересня 2014 року до червня 2016 року була учасником злочинної організації, створеної та очолюваної колишнім нардепом Олександром Онищенком». Принаймні так випливає з матеріалів кримінальної справи.

Щодо Онищенка, то варто нагадати примітний факт – Онищенко і Сем Кіслін намагалися каламутити з ОВГЗ яника-арбузова. А Кіслін був одним із пайовиків TWG братів Чорних.

Брати Чорні – це Мишко та Льова (Михайло та Лев) Чорні, уламки недогромленої ФСБшниками російської мафії, які мають активи в Україні. Колись Миша та Льова Чорні через фірму TWG контролювали сибірські алюмінієві заводи, НЛМК, Сибур тощо. Завозили в Росію стегенця та спирт «Роял». Їхній російський бізнес менеджували Дерипаска та Лісін. Але потім брати побили горщики, а їхні колишні топи їх кинули та випнули з ерефії.

У Києві, крім іншого, у Михайла – «Київгума» (менеджує Діма Буряк, забудовує Ісаєнко), «Союзконтракт-Девіжн» (будівництво під скляним мостом Кличка, куди того тижня прилетіло), проект хмарочоса на Хрещатику 5 (на паях з табачниками) .Керують частиною заправок БРСМ, що відкололися, поставляють метанол на Укргазвидобування тощо тощо).

Тобто ланцюжок зв’язків Кохана виводить нас на російських бандитів Чорних та діячів із «сім’ї» Януковича. Але вона ріденька, згодні. Однак є інший ланцюжок. Вона теж досить хитка, але приводить нас туди і навіть трохи далі.

ТОВ «Євроенерготрейд» володіє майновим комплексом та земельною ділянкою за адресою місто Київ, вулиця Короленківська, 3 (кадастровий №8000000000:72:148:0001). Це майданчик колишньої швейної фабрики Вороніна між вулицями Жилянська, Тарасівська та Короленківська.

Нещодавно дочка покійного Вороніна продала фабрику компанії City Capital Group, яка переробила адмінкорпус під бізнес-центр «Платформа». City Capital Group у народі більш відома як власник арт-заводу «Платформа» та «Даринка» на метро Лісова. Офіційний власник цих активів — Офер Керцнер (Керзнер).

Тобто тут маємо ланцюжок Кохан-Євроенерготрейд-фабрика Вороніна-Офер Керцнер. Офер, звичайно, великий ізраїльський бізнесмен, майже олігарх, партнер тещі Ложкіна. Але є нюанс – де «Даринок» та де мільярдний газовий бізнес. Однак і цей нюанс трошки роз’яснимо – злі язики давно наклепували, що Офер – довірена особа Михайла Чорного у Києві.

Один збіг – це найчастіше справді збіг. Але два збіги – вже тенденція. Три – закономірність. Третього збігу ми поки що не маємо. Якщо не вважати таким дивним фактом раптового порушення Едуарда Кохана з приводу заяви журналістів «УП» про його причетність до «Євроенерготрейду». А саме ТОВ «Евроеенготрейд», як бачите, досить каламутна і дуже цікава лавочка.

Що стосується Едуарда Кохана, то його твердження про те, що він не є громадянином України, можливо, відповідає істині – про пана Кохана, крім вищевикладеного, відомо ще, що він незрозуміло, звідки з’явився в нашій країні незрозуміло коли. Невідомо навіть його по батькові. Громадянство, рід занять, біографія – все вкрите мороком. Що в поєднанні зі зв’язками з російською мафією та одним із найбільших газових трейдерів України наводить на цікаві думки.

«Антикорупційна правда»

Сообщение Хто такий Едуард Кохан, котрого пов’язують із найбільшим газовим трейдером України «Євроенерготрейд»? появились сначала на Антикоррупционная правда.

Йдеться про представників партії ОПЗЖ. Звичайно, не вони безпосередньо атакували б злітну смугу і термінали «Жулян», але саме вони найактивніше закликали в нашу країну російську армію і всю красу «російського світу». Але замість того, щоб сидіти в підвалах СБУ і активно каятися, віддаючи армії та народу накрадене в нашій країні, вони не менш активно продовжують заробляти. На армії у тому числі.

Йдеться в цьому випадку про Дмитра Ісаєнка, який, на відміну від своїх колег по партії, не втік до Монако чи Відня, а продовжує вести бізнес в Україні. Який, відхрестившись від членства в ОПЗЖ, від якої потрапив до парламенту, перебіг до створеної проросійськими депутатами групи «Відродження України». І активно став її відроджувати.

Звучить дико, але у липні Національна гвардія України купила у фірми Ісаєнко дев’ятнадцять квартир у Києві. Заплативши йому 34,996 млн гривень, оплата відбулася 28 липня 2022 року. По майже два мільйони за квартиру.

Але це не вся дичина – у вересні Нацгвардія купила у проросійського діяча ще сім квартир. Цього разу не в Києві, зате дорожче – в середньому по 2 700 000 гривень. А коштували вони 19 415 200 гривень. Загальним підсумком Національна гвардія України, бійці якої гинуть від рук тих, кого ще 23 лютого кликав до нашої країни народний депутат Дмитро Ісаєнко, заплатила йому 54 411 200 гривень. Лише у липні-серпні. А договори, згідно з якими відбулася закупівля квартир у структури Ісаєнка, було укладено напередодні проплати.

Що коїться у головах людей, які відповідають у МВС, чиїм структурним підрозділом є НГУ, навіть припускати не можемо. Але факт залишається фактом – українське міністерство внутрішніх справ за два місяці перерахувало фірмі того, хто має сидіти, 54 мільйони гривень.

Хто взагалі вибирав саме ці квартири і чому саме Ісаєнко отримав гроші за них? Адже вони нічим не відрізняються від середньої пропозиції на ринку. Чому саме проросійський діяч? Що більше немає забудовників? Хто взагалі такий Дмитро Ісаєнко та як йому вдалося уникнути відповідальності за колабораційну діяльність? І чому він, на відміну від своїх керівників та колег по фракції ОПЗЖ, не втік з України, а продовжує наживатися на крові її захисників?

Дмитро Валерійович Ісаєнко – народний депутат України дев’ятого скликання від ОПЗЖ. Зверніть увагу на підкреслене:

Цей мільйонер та зрадник (давайте називати речі своїми іменами) не посоромився отримати фальшивий статус учасника АТО. А обзавівся він цим статусом, щоб уникнути люстрації. Отримав він «корочку» за нібито героїчне будівництво оборонних споруд на Донбасі. Щоправда, забув видалити із соцмереж фото, які свідчили про те, що під час цього «героїчного будівництва» Ісаєнко відпочивав у теплих краях:

Історія вилізла назовні, Дмитра Ісаєнка з ганьбою звільнили, але його виборці вважали, що ця підлість – справжня дрібниця. І проголосували, анітрохи вагаючись, за Ісаєнка. Що характеризує як перших, так і другого, краще за всякі слова. І набагато краще, що ми про нього розповімо далі.

А ось довга робота у структурах Міноборони може дати відповідь (нехай і частково) на запитання – чому квартири куплені саме в нього. Хоча – не весь. Тому що, поки Ісаєнко був державним чиновником, який знав будівництво в оборонці, він створив цілу групу будівельних фірм, які годуються від замовлень Міноборони. Серед замовлень – ремонт альтанки на дачі Януковича, яка після цього «ремонту» перетворилася на ресторан вартістю три мільйони доларів:

Звичайно, всі ці фірми були зареєстровані на підставних осіб:

Але після звільнення з державної служби всі вони були консолідовані у Perfect Group, яка стала одним із провідних девелоперів країни. І продала ті самі квартири Нацгвардії.

Але що цікаво, одержувачем грошей від МВС за куплені для Національної гвардії квартири виступив венчурний фонд «Княгиня Ярославна». Втім, гроші від усіх будівництв, які веде Perfect Group, йдуть туди ж – це дає можливість Дмитру Ісаєнку вести бізнес усупереч забороні, яка накладається на таку діяльність статусом народного депутата. Та й «трохи» економити на податках.

Економія непогана – на «зекономлені» гроші нардеп, який все життя пропрацював у державних структурах, влітку минулого року купив «Майбах», на якому їздить до Ради:

Але, як уже говорилося, секрет такого успіху колишнього головного будівельника Міноборони часів Януковича не лише у зв’язках в армії. Його секрет у тому, що Ісаєнко зумів використати близькість до клану Януковича для побудови успішної будівельної імперії, яка зуміла не просто вижити у бурхливі часи після Майдану, а й стати одним із гігантів будівельного ринку країни, який поділений серед дуже вузької групи людей.

Не останнє місце в історії успіху будівельної імперії Дмитра Ісаєнка посідає тісне співробітництво з Андрієм Вавришем. Серед їхніх спільних проектів – забудова берегової лінії Подолу в Києві, знесення історичних будівель на тому ж Подолі та Печерську, будівництво висоток на місці курортного комплексу в Одесі.

Дбають партнери і про майбутнє – з подачі найбільших девелоперів країни, серед яких далеко не останнє місце посідають Ісаєнко та Вавриш, депутати від правлячої «Слуги народу» розчищають ринок напередодні майбутнього заходу в Україну репарацій від Росії та грошей від іноземних партнерів.

Очевидно, що зруйновану інфраструктуру України потрібно буде відбудовувати. І Дмитро Ісаєнко це розуміє. І, як кажуть представники будівельного бізнесу, вже зараз спільно з Андрієм Вавришем намагається протягнути закон, який дозволить представникам великого бізнесу позбутися будь-якого державного контролю.

Публічними ж ініціаторами цього законопроекту є голова партії «Слуга народу» Олена Шуляк та заступник міністра Мінрегіонбуду Наталія Козловська.

Але насправді за ними стоять величезні забудовники. Їхня основна мета – прописати в законі норми, що дозволяють уникнути будь-якого контролю, перерозподілити важелі впливу в будівельній сфері на користь представників саме забудовника, прибравши з механізму контролю державні органи.

Це дозволить забудовникам уникнути контролю, оскільки він, згідно із законопроектом, зосереджується на етапі проектування. А на етапі втілення проекту у життя контроль практично відсутній. Що, як ви можете здогадатися, дає величезний простір для змін проекту.

Чим це загрожує — видно вже зараз, коли девелопери часто дозволяють собі добудувати кілька «зайвих» поверхів на будівлях, що зводяться. Але зараз який-небудь, а контроль існує. Можете уявити, що буде за його відсутності.

Власне, контроль, звісно, буде. Але ці функції виконуватимуть… приватні структури.

Чому цей закон вигідний таким забудовникам, як Ісаєнко та Вавриш? Тому що для організації контролюючої структури необхідно внести як внесок два мільйони євро. Чи багато із забудовників можуть собі дозволити такі витрати? Ісаєнко та Вавриш – однозначно можуть. Ситуація абсурдна – ти контролюєш себе. Але, тим не менш, вона цілком реальна.

Уявляєте, які прибутки може дати безконтрольна забудова країни після перемоги? Коли сюди ринуть мільярди доларів від репарацій та інвесторів? І один із ключових ініціаторів цієї реформи – людина, яка все своє свідоме життя втілювала в нашій країні ворожу ідеологію і крала на об’єктах міністерства оборони.

Чому цій людині дозволяють і надалі наживатися на крові воюючої країни – питання риторичне. Як і те, з чого почався цей матеріал – чому людям, які захищають цю країну, як нагороду шиють кримінальні справи. Про генерала Кривоноса ми принаймні знаємо. А скільки рядових захисників зараз дають свідчення слідчим, пояснюючи, чому вони, не чекаючи команди, посміли стріляти російськими танками? А в цей час Дмитро Ісаєнко, який кликав ці танки в Україні, розкочує на своєму Майбасі Урядовим кварталом і розробляє спільно з головою партії «Слуга народу» потрібні для себе закони.

І це, до речі, одна з відповідей на запитання – чому колишні ОПЗЖешники не сидять – правлячій партії, яка потихеньку розвалюється, потрібні голоси. І члени ОПЗЖ їх слухняно дають.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Чому зрадник Дмитро Ісаєнко досі сидить у парламенті та продає квартири Нацгвардії? появились сначала на Антикоррупционная правда.

Журналисты накопали интересную тему — городское управление государственного архитектурно-строительного контроля, которое контролирует человек нардепа Татьяны Плачковой из ОПЗЖ Александр Авдеев, подало в суд на департамент архитектуры и градостроительства Одесского горсовета, который сейчас негласно контролирует кауфманско-грановский Кучук.

Суть иска — отмена градостроительных условий и ограничений на реконструкцию по адресу Дерибасовская, 25, где ранее располагалась уничтоженная Тарпаном гостиница «Спартах», а сейчас находится ярмарка. Татьяна Плачкова — хитрый коррупционер и марионетка влиятельных господ, она знает, зачем нужна данная схема.

Пока что это выглядит как конфликт между Авдеевым и Кучуком, между которыми и правда есть терки, но есть ряд моментов. Во-первых, градобоснования по тому адресу выдавались в феврале 2020-го, когда департамент архитектуры и градостроительства был скажем так, совсем другим, Кучука в Одессе не было, а вот бывший вице-мэр #Янчук наоборот был во всех темах и долях. Второй момент — если иск ГАСК и Авдеева удовлетворят, от этого пострадают не интересы Кучука, а интересы владельцев этого куска земли и расположенных на ней ларьков.

Землей там владеет киевское ООО «ОДС Рент Груп», которое связывают с Русланом Тарпаном, но и это, судя по всему, не совсем так. Во-первых, 99,9% в уставном капитале этого предприятия принадлежит фирме ООО «Риел Проект» киевского бизнесмена Александра Пинчука, который вроде как является вполне самостоятельной фигурой, а вот #Тарпан там имеет менее одного процента через свою фирму ООО «ОКС Кэпитал». Да и со стороны Тарпана было бы логично продать проблемную землю кому-то — он не может не понимать, что строить там что-то ему уж точно не дадут.

Что касается ларьков, то они оформлены на ООО «Одесский ярмарок», которое связывают с одесским бизнесменом Германом Коганом и бывшим вице-мэром Олесем Янчуком.

Еще интересный момент: до того, как появился иск от городского управления ГАСК к департаменту архитектуры и градостроительства, ООО «Одесский ярмарок» и ООО «ОДС Рент Груп» выступили единым фронтом и через суд отменили решение одесского исполкома о сносе торговых будок на ярмарке.

Другими словами, в данном случае иск от городского управления ГАСК Авдеева к департаменту архитектуры и градостроительства Кучука можно расценивать уже не как продолжение конфликта между этими двумя, а как совместную стратегию по отжиму чрезвычайно сладкого куска земли на Дерибасовской — отменять ранее выданные градостроительные условия и ограничения удобнее всего как раз через суд.

То, что публичная деятельность политиков и их реальные дела – это совершенно разные вещи, известно, кажется, уже всем. Впрочем, это не мешает политикам все так же врать в глаза своему электорату, а электорату, соответственно, развешивать уши и защищать своих любимцев с пеной у рта. Особо поехавшие даже готовы за своих лидеров страдать физически.

Читайте также: Строительная мафия: Братья Горовые и киевская бригада Парцхаладзе, Комарницкий, Черновецкий, Столар и Дмитрий Исаенко впихнули Сергея Галицына и.о главы ГАСИ

Хотя разницы между политическими силами в этом плане никакой, но сегодня мы остановимся на народном депутате от ОПЗЖ Татьяне Плачковой. Ибо она именно из таких политиков – вешает своим избирателям лапшу на уши об отстаивании их интересов, а сама тем временем успешно отстаивает свои. Ну и заодно старается соответствовать чаяниям своего электората: ходит на митинги за русский язык, называет войну в Украине «гражданским конфликтом», посещает Российскую Госдуму в компании таких же пророссийских коллег из своей фракции. Что поделаешь – положение обязывает. Ибо именно этого ее электорат от нее и ждет. Заодно это просто выгодно – в случае, если тобой заинтересуется вдруг закон, всегда можно стать в позу и орать о том, что «обижают оппозиционера».

На самом деле Татьяне Плачковой глубоко наплевать и на русский язык, и на всю эту лабуду относительно «русского мира». Ее задача – защитить свои интересы. И интересы тех, кто реально привел ее в Верховную Раду, включив в проходную часть партийного списка ОПЗЖ. Пусть самые упоротые избиратели думают, что это сделали именно они, но в реальности места в списках делят совершенно другие люди.

Кто Вы — Плачкова Татьяна Михайловна?

Родилась она в 1983 году в селе Криничное Болградского района Одесской области. Окончила аспирантуру кафедры морского и таможенного права в Национальном университете «Одесская юридическая академия». Имеет удостоверение адвоката, полученное в 2018 году. На этом все биографические данные о Плачковой практически исчерпываются, что довольно странно для публичного политика ее уровня. Известно также, что она мать четверых детей, но кто отцы (а судя по фамилиям детей, их, как минимум, два) – достоверно неизвестно. Впрочем, это ее личное дело. Нас она интересует не с точки зрения морального облика в быту.

По данным некоторых СМИ, живет Плачкова с неким Александром Горовым, имя которого давно и прочно ассоциируется с громкими земельными аферами и мафией в Государственной архитектурно-строительной инспекции. Да и сама Плачкова в свое время работала в той же структуре. И ее часто называют одной из ключевых фигур в схемах, которыми занималась и занимается в ГАСИ группировка, возглавляемая «теневым мэром» Киева Вадимом Столаром. Об этом, в частности, заявлял не менее интересный персонаж – народный депутат от «Слуги народа» Александр Дубинский. Правда, сейчас почему-то видео на Ютубе, в котором он рассказывал о схемах в ГАСИ, недоступно. Но все зачистить не удалось, потому известно, что Плачкову связывали с братьями Горовыми (с одним из них она и живет), и Столаром, которые наладили схему поборов в ГАСИ.

По следам выступления Дубинского журналисты провели расследование и выяснили, что Татьяна Плачкова открыла несколько мелких фирм, через которые собирались деньги за разрешения ГАСИ. Причем журналисты утверждали, что Плачкова руководила сбором денег по всей Украине, а не только в родном Одесском регионе.

Читайте также: Коррупционный спрут ГАСИ и смотрящий Алексей Борисович Невзоров: как старая мафия наращивает откаты и поборы

Схема была следующей. Для получения разрешения на строительство нужно опубликовать декларацию на сайте ГАСИ. Это должно происходить в автоматическом режиме через систему «Прозора ДАБІ». Но не происходило, поскольку Плачкова и Горовые управляли этим процессом в ручном режиме – все юридические лица и часть физических проходили через систему «смотрящих», которые давали потом (или не давали, в зависимости от того, как договоришься) отмашку работникам ГАСИ Елене Айхель и Оксане Бутковской, которые и публиковали декларацию.

Размер «взноса» был известен всем: от пяти до двадцати долларов за квадратный метр, в зависимости от региона. В Киеве и Одессе он составлял 20 долларов. Вроде как бы копейки, но за год набегало до сотни миллионов долларов, которые распределялись между участниками схемы.

Но иногда для застройщика на этом проблемы не заканчивались. После того, как он получал разрешение и начинал строительство объекта, полагая, что все уже оплачено, на объекте внезапно возникала проверочная комиссия ГАСИ. И, естественно, находила нарушения. Приходилось раскошеливаться еще раз.

Это, кстати, к вопросу о том, почему недвижимость в Украине такая дорогая – застройщик же должен как-то компенсировать все эти откаты, а ГАСИ ведь не единственный разрешительный орган. Вот все эти поборы и включаются в конечную цену. И составляют, например, в Киеве до ста долларов на квадратном метре.

Сообщение Плачкова Татьяна Михайловна и Александр Авдеев решили остричь Кучука появились сначала на Антикоррупционная правда.