Уроженец Кривого Рога Северенчук, представляется как CEO проекта в сфере криптобизнеса A4 finance является аферистом, который работает с российскими подельниками. Сервис официально начал свою работу в третьем квартале 2021 года. Юридической информации на сайте нет, документов тоже. При этом у пользователей есть возможность ознакомиться с руководством и сотрудниками компании. На сайте есть их фото и имена: Alex Feldman (CEO), Max Dovolnyy (CMO), Boguslav Gradovskyi (Lead Developer), Nikita Kolotilo (PHP Developer) и др. В профессиональной сети LinkedIn Фельдман указывает себя, как человек без опыта работы, A4 это его первый проект. До войны он являлся обычным криптовалютным менялой. Настоящая фамилия Фельдмана — Северенчук. Он живет в Сумах и бывает в Киеве. Его родственница Дарья Проценко, открывшая фирмы в Латвии и на Маршалловых островах, руководит всеми счетами.

После начала войны каким-то образом часто покидает украинский Львов и появляется то в Испании, то в Германии и на Лазурном побережье, где начал предлагать своей мошеннический проект местным бизнесменам, а также рекламировать его среди русскоязычного населения. Часто его фиксируют в Москве.

Как мы выяснили, они все, кроме Северенчука-Фельдмана, из россии и беларуси. Отзывы о A4 finance (a4.finance) вы можете увидеть противоречивые. Кто-то нахваливает этот проект, кто-то считает это обычной пирамидой, прикрывающейся криптовалютной деятельностью. Но ответить на вопрос – что это такое, можно без особых усилий.  Юридический адрес у фирмы отсутствует, телефон и почта также.

Что касается его подельника из рф Алексея Смирнова, то он является организатором мощной  хакерскую группировку, занимающуюся вымоганием средств благодаря похищению денег и информации. Как выяснила редакция 368.media , злоумышленники работают с 2015 года. У группы есть много разных названий. В Минюсте США их маркируют как FIN7. Однако в мире они более известны как Carbanak или Cobalt (также Anunak, Navigator Group). Об этой группе мы подробно писали в данном материале.

Большая часть откровенно дешевого и маленького сайта, который, по сути, представляет собой визитку, занята самолюбованием и рисованием красивых цифр и графиков. Это все должно убедить нас в том, что мы сможем зарабатывать тут хорошие деньги. Еще одним интересным способом раскрутки аферистов стало привлечение к проекту беларуского блогера Влада А4 Бумаги. Он сделал несколько роликов для ютуб-канала, но после упоминания о нем есть только на сайте и в соцсетях. Ниже представлена фотография афериста и блогера.

Экосистема А4 открывает новые возможности в МЕТА вселенной, NFT и DeFi. Здесь нам предоставят новейшие инструменты для хеджирования рисков. Мы сможем увеличивать свои активы вне зависимости от направления рынка, а также участвовать в DeFi стейкинге A4 и торговать NFT без комиссии. Что для этого нужно? Присоединиться к данной экосистеме, а сделать это можно путем приобретения местного токена, который так и называется – А4.

Как вы, наверное, уже поняли, утверждается, что он работает не только в DeFi, но и в модной сегодня вселенной NFT. Как это обычно бывает, здесь очень мало фактов. Преимущественно только восхваления и обещания чуть ли не халявы. Так же нужно отметить, что никакой юридической информации здесь нет. Проект полностью анонимный, и принадлежностью к криптосообществу это объяснить нельзя. На данный проект не подписан ни один известный человек, связанный с криптовалютами. Его никто не рекламирует, наоборот – считают, что он проблемный и откровенно левый.

Аферисты предлагают нам купить токен A4. Он развивается на блокчейн Binance Smart Chain, что тут считают явным преимуществом, хотя это утверждение можно смело оспаривать. Прибыльность, конечно же, обещается высокой. Всячески пытаются убедить нас в том, что это очень перспективная монета, что она будет расти, стейкинг просто прекрасный – 0,2-0,3% в сутки. Однако надежная экосистема предлагает более внятные условия. Кроме того, у нее действительно должен быть хороший токен. А цена А4 уже практически на нуле. Выходит, что проект является скамом.

Кроме того, Северенчук-Фельдман активно сотрудничает с россиянами, что является предметом интереса БЭБ, СБУ и Офиса генпрокурора, потому что средства, полученные от данной схемы, могут быть использованы для финансирования государства-террориста. Об этом свидетельствует тот факт, что компания  была представлена на конференции в Москве этой осенью.
Редакция обращает внимание СБУ и киберполиции, госпогранслужбы на данный проект. В ближайшее время, по информации источников, Северенчук-Фельдман, попытается выехать из Украины. По каким документам, неизвестно (не студент, не многодетный отец).

«Антикоррупционная правда»

Сообщение A4 finance: Как украинец вместе с россиянином организовали аферу с криптовалютой появились сначала на Антикоррупционная правда.

Йдеться про громадян України – Федора Олексійовича Хладира (Гладира), Дмитра Валерійовича Федорова, Андрія Колпакова, Дениса Ярмака. Як випливає з обвинувального висновку, «члени плідної хакерської групи, широко відомої як FIN7 (також званої Carbanak Group і Navigator Group, серед іншого), брали участь у дуже складній шкідливій кампанії, націленій на більш ніж 100 американських компаній, переважно у ресторанах, іграх та готельний бізнес. FIN7 зламала тисячі комп’ютерних систем та вкрала мільйони номерів кредитних та дебетових карток клієнтів, а також конфіденційну та закриту інформацію, яку група використовувала або продавала для отримання прибутку. Лише у Сполучених Штатах FIN7 успішно зламала комп’ютерні мережі компаній у 49 штатах та окрузі Колумбія, викравши понад 15 мільйонів карток клієнтів із більш ніж 6 500 окремих торгових терміналів у більш ніж 3600 окремих офісах», пише «Антикор»

Хоча на лаву підсудних потрапили лише четверо їхніх груп, до неї входило понад 70 осіб. Перипетії суду були складними та заплутаними, деякі з підсудних пішли на угоду зі слідством та їх судили окремо.

У результаті Хладир отримав 10 років, з нього також вимагали 2,5 мільйона доларів компенсації. Колпакова засудили на 7 років із такою самою компенсацією – 2,5 мільйона. Ярмак відбувся п’ятьма роками.

Винесення вироку Дмитру Валерійовичу Федорову, також відомому як hotdima, було відкладено до 2022 року, але поки що про його долю нічого не відомо.

У 2018 році було затримано людину, яку назвали лідером групи хакерів – Денисом Токаренком, уродженця Росії, якого за подібні ж дії в Магаданській області було оголошено в розшук, втік до Одеси, де отримав українське громадянство під прізвищем Катана. Потім перебрався до Іспанії, де був затриманий з чистого випадку – забув сплатити рахунок за куплений автомобіль, а під час розгляду цього інциденту поліція з’ясувала, що він перебуває в розшуку за звинуваченням у крадіжці банківської інформації. У результаті Токаренко-Катана отримав у 2021 році чотири з половиною роки в’язниці.

Здавалося б, що угруповання розгромлене – вищі керівництво та ключові організатори заарештовано та засуджено, інформацію про своїх співучасників нижчого рангу вони видали поліції, подальша вже просто справа техніки. Але раптово виявилося, що ситуація набагато складніша. Група FIN7 (Carbanak Group, Navigator Group) аж ніяк не звернула своєї діяльності.

Влітку цього року Держспецзв’язку України повідомила, що в документах від імені податкової служби міститься небезпечний вірус, який відкриває доступ до комп’ютера жертви:

Відразу з’явилася інформація, що лідером хакерського угруповання FIN7 насправді є Олексій Смирнов, а не Денис Токаренко, який відбуває термін в Америці.

Про нього відомо дуже мало. Смирнов є громадянином Російської Федерації. Усі відомі про нього дані — судове рішення суду міста Клин Московської області за 2013 рік. Перебуваючи у нетверезому стані на вулиці біля автобусної зупинки, Смирнов зажадав від оточуючих дати йому сигарету. Отримавши бажане, він кинув її у бік людини, виник скандал. Потім Смирнов дістав із внутрішньої кишені куртки пневматичний пістолет. Смирнов зробив у бік потерпілого один постріл, потрапивши у скляну частину зупинки. Йому повідомили про підозру за ч. 1 ст. 213 КК РФ. У суді Смирнов дійшов згоди з потерпілими, тож справу закрили.

Більше інформації про Смирнова немає. Але є інформація, що саме він створив і очолив хакерів з FIN7, а після того, як юстиція США зуміла заарештувати верхівку групи, реорганізував її залишки, які продовжують займатися тим же бізнесом, що і раніше.

Що характерно – найактивнішими учасниками відродженої FIN7, як і раніше, є громадяни України і її сліди знову ведуть до нашої країни. Наразі триває суд над киянином Андрієм Дюговським. Його звинувачують за ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 361 КК у справі №42020101010000132, яку відкрили у 2020 році. Слідство вважає, що Дюговський вимагав від компаній гроші за розблокування діяльності комп’ютерних мереж, заздалегідь заблокованих ним з використанням шкідливого програмного забезпечення (Egregor Ransomware). Він разом із спільниками за допомогою програмного забезпечення Cobalt Strike розпочали обробку комп’ютерних мереж логістичної компанії GEFCO (Париж, Франція), які заблокували 20 вересня 2020 року. Крім того, їхньою жертвою стала логістична компанія Hempt Bros, Inc. (штат Пенсільванія, США).

Судячи з останнього судового рішення, датованого 12 вересня, Дюговський «став на лижі»:

Ще одна справа №12020000000001091 ч. 2 ст. 361, ч. 2 ст. 209 КК розслідується головним слідчим управлінням Національної поліції. Там йдеться про хакерські атаки на сервери корейських компаній у період з 13 по 22 лютого 2019 року за допомогою Flawed Ammyy RAT та програми Сlор. До цього причетні власники ТОВ «Ярд Девелопмент» – Ігор Котенко, Олександр Підвальний та Борис Мазур.

За даними слідства, саме Котенк має електронні гаманці Vinanse і Huobi, на які виводяться гроші. До легалізації також причетна компанія «Трансекспресавто», де трійця чоловіків раніше були фундаторами.

Відомо ще про одну людину, яку активно використовує у своїх аферах Олексій Смирнов. Це – Олександр Фельдман, керівник проекту у галузі блокчейну А4 Finance:

Це – не всі прізвища з групи (і старої, і відродженої) FIN7. Частина з них, що підтверджується достовірними джерелами у вигляді судових рішень США, є ключовими і вже (принаймні на якийсь час) виведені з гри. Відомості про інших зібрані з відкритих джерел та інсайдерської інформації та можуть грішити неточностями.

Отже, як уже говорилося, організатором та керівником хакерського угруповання FIN7 називають Олексія Смирнова. Швидше за все, ця версія відповідає істині – після арешту та засудження в США іншої людини, яку називали лідером хакерів – Дениса Токаренка – FIN7 продовжила роботу.

Про тих, хто сидить у в’язницях США – Токаренко, Хладирі (Гладирі), Федорові, Колпакові та Ярмаку відомо більше, але поки що ці люди є амортизованими через те, що навіть якщо вони й вийдуть на волю достроково, будуть перебувати під щільним спостереженням правоохоронців США. А це не українська СБУ чи поліція, де завжди можна щось вирішити.

Залишаються ті, хто поки що на волі – сам Смирнов, Андрій Дюговський, Ігор Котенко, Олександр Підвальний, Борис Мазур та Олександр Фельдман. Про Смирнова, як говорилося, невідомо практично нічого.

Найцікавішим виглядає Олександр Фельдман, який, судячи з активної реклами А4 Finance, є не останньою людиною в імперії Смирнова.

Фельдман нібито є уродженцем Кривого Рогу, жив у Сумах та переїхав до Києва. Але насправді це фейковий персонаж. Жодного Фельдмана в природі не існує. Зважаючи на все, Смирнов вирішив створити зіц-голову з нічого, замість того, щоб купувати «Фунта» для свого проекту десь у середовищі бомжів.

Що ж до інших, то й тут відомостей вкрай мало. Андрій Дюговський, як говорилося, ховається від слідства. Судячи зі сторінок у соцмережах, востаннє в Мережі він з’являвся ще 26 травня. Після цього – тиша.

Жив він у Києві, його настановні дані відомі поліції з матеріалів кримінальної справи. Але в умовах війни він міг зникнути будь-куди. У тому числі й назавжди.

Щодо решти фігурантів кримінальних справ – Ігоря Котенка, Олександра Підвальнього та Бориса Мазура, які є співвласниками ТОВ «Ярд Девелопмент», то, крім Мазура, вони мають ще по кілька фірм.

Ігорю Котенку належать ТОВ «Тікетс компані» та ТОВ «Новокорп», він також є ФОП:

У «Тікетс компані» йому належить третина, а ТОВ «Новокорп» – повністю. Втім, остання перебуває у процесі банкрутства. А от «Тікетс компані», незважаючи на мізерний статутний капітал – 1000 гривень – активно скуповує землі сільськогосподарського призначення.

Щодо Олександра Підвального, то він цікава особистість:

ПП «Сіті-лайт люкс» (статутний капітал – 500 гривень), власником якого є Підвальний Геннадій Ілліч, а директором – наш Підвальний ліквідується. «ГО ФФРУ» – це громадська організація «Федерація фрі-райду України». ТОВ «Фарсіс про», де йому належить 50%, має займатися оптовою торгівлею деревом та сантехнікою, але, судячи з усього, жодної діяльності не веде.

Схоже, що всю цю трійцю засновників ТОВ «Ярд Девелопмент» лідер хакерського угруповання FIN7 Олексій Смирнов (або людина, що ховається за цим прізвищем) використовував лише в одній локальній схемі. Але у такому разі завданням кіберполіції (а з урахуванням війни – і СБУ) є відстежити всі інші зв’язки Смирнова в Україні.

Адже не дарма ж у діяльності FIN7 простежується такий явний український слід. Що саме пов’язує російського хакера Олексія Смирнова та нашу країну? Чому він так завзято чіпляється за українських громадян та українських юридичних осіб, незважаючи на гучні судові вироки в США? І – зустрічне питання – а чому українські правоохоронці так мляво реагують на діяльність найпотужнішого хакерського угруповання, сліди якого ведуть до Росії?

PS На слуханнях щодо винесення вироку Ярмаку головний окружний суддя США Рікардо С. Мартінес зауважив: «Є деяка іронія в тому, що нація, яку ви грабували, тепер очолює міжнародні зусилля щодо захисту вашої країни, вашого народу, вашої родини». І це аж ніяк не смішно. Особливо у світлі питань до українських правоохоронців, під носом яких діє міжнародна група хакерів.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Група хакерів FIN7: керівник – росіянин, країна базування – Україна? появились сначала на Антикоррупционная правда.

У групи є багато різних назв. У Мінюсті США їх маркують як FIN7. Проте у світі вони більш відомі як Carbanak чи Cobalt (також Anunak, Navigator Group).

Ця злочинна організація налічувала понад 70 осіб, об’єднаних у підрозділи та групи. Деякі були хакерами, інші розробляли зловмисне програмне забезпечення, встановлене на комп’ютерах, а треті створювали шкідливі електронні листи, які змусили жертв заразити системи їхніх компаній.  Зловмисники брали участь у надскладній кампанії зловмисного ПО для атаки на сотні американських компаній, переважно в ресторанному бізнесі, індустрії ігор та отеляї. FIN7 зламав тисячі комп’ютерних систем і викрав мільйони номерів кредитних і дебетових карток клієнтів, які використовувалися або продавалися з метою отримання прибутку.

FIN7 ретельно створювала повідомлення електронної пошти, які здавалися б законними для співробітників компанії, і супроводжував електронні листи телефонними дзвінками, призначеними для подальшої легітимізації. Після відкриття та активації вкладеного файлу FIN7 використовував би адаптовану версію відомого зловмисного програмного забезпечення Carbanak на додаток до арсеналу інших інструментів для отримання доступу та викрадення даних платіжних карток для клієнтів компанії. З 2015 року багато вкрадених номерів платіжних карток пропонувалися для продажу через підпільні онлайн-ринки.

Лише в Сполучених Штатах FIN7 успішно зламала комп’ютерні мережі у всіх 50 штатах і окрузі Колумбія, викравши понад 20 млн записів карток клієнтів із понад 6,5 тис. індивідуальних торгових терміналів у понад 3,6 тис. окремих бізнес-локаціях. Додаткові вторгнення відбулися за кордоном, зокрема у Великій Британії, Австралії та Франції. Збитки склали понад 1 млрд доларів.

Перші вироки

У 2018 році у США арештували трьох громадян України за підозрою в причетності до угруповання— Федіра Гладиря, Дмитра Федоріва та Андрія Колпакова.

Гладир спочатку приєднався до FIN7 через підставну компанію під назвою Combi Security — фальшиву компанію з кібербезпеки, яка мала фальшивий веб-сайт і не мала законних клієнтів. Гладир працював системним адміністратором FIN7, який, серед іншого, відігравав центральну роль у зборі інформації про викрадені платіжні картки, нагляді за хакерами FIN7 та обслуговуванні складної мережі серверів, які FIN7 використовував для атак і контролю комп’ютерів жертв. Гладир також контролював зашифровані канали зв’язку організації. Гладиря у 2018 році заарештували в Дрездені та екстрадували до Сіетла. У 2021 році його засудили 10 років позбавлення волі та виплаті 2,5 млн доларів компенсації.

Гладирь

Андрія Колпакова, котрий виконував роль експерта з тестування на проникнення, засудили на сім років з виплатою компенсації у 2,5 млн доларів. Його затримали у Лепе, Іспанія та також екстрадували до США. Щодо Федоріва, то інформації про його вирок знайти не вдалося.

Також у грудні 2019 року під час весільної подорожі в аеропорту Бангкока затримали та доправили у США українця Дениса Ярмака. Він приймав участь у розробці фішингових електронних писем із шкідливим ПО, проникненням у мережу жертв і вилучення таких даних, як відомості про платіжну карту. Його у квітні 2022 року засудили до 5 років позбавлення волі.

Також у 2018 році затримали ще одного члена угрупування — лідера групи Carbanak Дениса Токаренко. Спочатку уроженець Магаданської області організував крадіжку коштів в російських банках. Він був оголошений у розшук і з’ясувалося — чоловік із 2013 року перебрався до Одеси, де отримав українське громадянство під прізвищем Катана. Чотири роки тому хакер  із родиною переїхав до Іспанії на Плайя-де-Сан-Хуан. Місцевий суд відмовив у його видачі росії.

Зрештою,  був затриманий лише навесні 2018 року. Як писала газета El Mundo, геній кіберзлочинності забув сплатити купівлю авто. За кілька місяців до арешту Денис за 70 тис. євро придбав машину, але так і не розрахувався. Продавець занепокоївся, і на початку березня заявив у поліцію. Копи з’явилися в дім Дениса, вважаючи, що мають справу зі звичайним боржником. І лише зіставивши дані, усвідомили, що перед ними людина, яка перебуває у розшуку за дистанційне спустошення банкоматів та банківських рахунків у всьому світі. Як би там не було,  хакера було затримано, а його головну зброю – ноутбук – конфісковано. На ньому правоохоронці виявили сліди багатства чоловіка: 15 тисяч біткоїнів — близько 162 млн доларів за курсом на той момент. У 2021 році Токаренко засудило до 4,5 років позбавлення волі.

Об’єднання діє

Незважаючи на резонансні затримання та вироки, группа FIN7 та її філіали продовжують свою справу. Так влітку цього року Держспецзв’язку України в особі команди CERT-UA повідомила, що у документах від імені податкової служби міститься небезпечний вірус, який відкриває доступ до комп’ютера жертви. Зловмисники надсилають жертвам листи з темою «Повідомлення про несплату податку» та пропонується ознайомитися із сумою боргу у прикріпленому документі. При відкритті на пристрій завантажується HTML-файл і виконується JavaScript-код (CVE-2022-30190), який встановлює та запускає вірусну програму Cobalt Strike Beacon. Як відзначають фахівці, таким чином хакери працюють уже тривалий час, їхня активність відстежується за ідентифікатором UAC-0098.

Згдно з даними редакції , мережу хакерів очолює той самий Олексій Смірнов, який зараз мешкає у Іспанії.  Смірнов — людина-привид. Однак редакція 368.media   знайшла його коріння у Московській області. В 2013 році суд міста Клин розглядав справу про хуліганство зі зброєю, котре вчинил Смірнов. Перебуваючи у нетверезому стані на вулиці біля автобусної зупинки, чоловік зажадав від оточуючих дати йому цигарку. Отримавши бажане, він кинув її в бік людини. З  хуліганських міркувань Смірнов дістав із внутрішньої кишені куртки пневматичний пістолет. Смірнов зробив у бік потерпілого один постріл, потрапивши у скляну частину зупинки. Йому повідомили про підозру по ч. 1 ст. 213 КК рф. У суді Смирнов дійшов згоди з потерпілими, тому справу закрили.

У Смірнова є багато помічників в Україні. Наприклад, зараз триває суд над киянином Андрієм Дюговським. Він є обвинуваченим по ч. 2 ст. 189,  ч. 2 ст. 361 КК  у справі № 42020101010000132, яку відкрили у 2020 році.  Слідство вважає, що Дюговський вимагав від компаній гроші за розблокування діяльності комп`ютерних мереж, які попередньо будуть заблоковані ним із використанням шкідливого програмного забезпечення (Egregor Ransomware). Він разом зі спільниками за допомогою програмного забезпечення Cobalt Strike розпочали опрацювання комп’ютерних мереж логістичної компанії GEFCO (Париж, Франція), які заблокували 20 вересня 2020 року.  Окрім цього їхньою жертвою стала логістичная компанія Hempt Bros, Inc. (штат Пенсильванія, США).

Ще одна справа № 12020000000001091 ч. 2 ст. 361, ч. 2 ст. 209 КК досі розслідується головним слідчим управлінням Національної поліції. Там мова йде про хакерські атаки на сервера корейських компаній у період з 13 по 22 лютого 2019 року за допомогою Flawed Ammyy RAT та програми-вимагача Сlор. До цього причетні власники ТОВ «Ярд Девелопмент» — Ігор Котенко, Олександр Підвальний та Борис Мазур. За даними слідства саме Котенко має електронні гаманці Віnаnсе та  Huobi на який надходять кошти, отримані через програми-вимагачі Russian apt та bulletproof (обмінники з високим ризиком).

Сам Котенко родом з м. м. Санкт-Петербург. Наприкінці листопада 2020 року вилетів через аеропорт «Бориспіль» до республіки Білорусь. Він має тісні зв’язки з іншим хакером, який в більшості часу проживає у м. Москва, де здійснює злочинну діяльність пов`язану з шкідливим програмним забезпечення Cobalt Strike.

Органи досудового розслідування також вказують, що представники біржі Віnаnсе надали електронні гаманці і підв`язані до них пошти, які запитувані правоохоронними органами інших держав, а саме поліцією Іспанії, Секретною службою США, Федеральним бюро розслідувань, поліцією Кореї, поліцією Німеччини і Податковою службою США. Злочинець займається легалізацією коштів через придбання та реєстрацію на себе та на підставних осіб, зокрема, на своїх близьких родичів і знайомих, велику кількість об`єктів нерухомого та рухомого майна. До легалізації також причетна компанія «Трансекспресавто», де трійця чоловіків була засновниками. До теперішного часу вироків по справі досі немає.

Хакерське угрупування продовжує свою роботу.  Смірнов створив новий шахрайській проект у сфері блокчейну A4 finance. Це типова шахрайська схема про яку ми раніше писали. Керівником проекту він призначив людину, котра представляється Олександром Фельдманом. Він  є офіційним CEO проєкту у сфері блокчейну A4 finance. Фельдман з Кривого Рог та живе у Сумах і буває Києві. Його родичка Дарина Проценко, яка відкрила фірми у Латвіі та на Маршалових островах, керує усіма рахунками.

До речі, ніякого Фельдмана не існує — це недостовірне прізвище людини, про яку редакція 368.media   розповість у наступних матеріалах. Ми звертаємо увагу СБУ та кіберполіції на дану шахрайську схему.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Українці на чолі з росіянином Олексієм Смірновим організували потужне хакерське угрупування FIN7 появились сначала на Антикоррупционная правда.

Вкратце напомним суть, ведь писали о деятельности Шиндера много. Если упростить, то занимался Сергей Асаэль Шиндер следующим – брал заказы в ІТ-сфере у крупных работодателей, представляясь «крутым программистом», а потом передавал эти заказы на выполнение молодым айтишникам.

Выполненную ими работу выдавал за свою, получал с заказчика оговоренную сумму, а исполнителям платил копейки. Подвела жадность – с одной стороны, он стал «кидать» исполнителей, с другой – набрал столько заказов, что просто в них запутался и стал срывать сроки исполнения и проваливать их.

Казалось бы – а какое дело рядовому человеку до всего этого? Ну, жаль, конечно, молодых айтишников, которых обманул Шиндер. Но такова суровая школа жизни. Заказчики? Так а чего жалеть этих капиталистических акул, которые наживают на нас с вами миллиарды? С одной стороны оно, конечно, так. Но среди заказчиков были, например, такие гиганты, как как ВТБ Банк, Fidelity, Virgin Media, KLM, Kuoni, Ford, Symantec, Fujitsu, DeutschePost, Three, Tesco Mobile, Liberty Global.

Они, конечно, «акулы», и поделом им. Но дело в том, что в клиентской базе этих «акул» — мы с вами. И эта клиентская база, со всеми нашими данными – адресами, телефонами, паспортами, финансовыми данными, счетами и т.д. и т.п. – оказалась в распоряжении огромного круга лиц. Если бы только самого Шиндера – это еще полбеды. Но ведь для того, чтобы исполнители работы, те самые молодые айтишники, могли эту самую работу сделать – вспомните, что речь идет о программном обеспечении – они должны были иметь доступ ко всем паролям и прочим данным заказчика.

И потому получилось, что установить – где, когда и как эти все данные всплывут – невозможно. Чтобы было понятно человеку, далекому от ІТ-сферы – вы можете обнаружить, что на вашей банковской карте нет денег, да к тому же имеется нешуточных кредит. Это самое простое – на самом же деле всех потенциальных последствий просто невозможно предусмотреть.

Для заказчиков – тех самых «капиталистических акул» — это тоже огромная проблема, в самом худшем случае можно потерять бизнес. Чем, кстати, активно пользовался Шиндер, попросту шантажируя работодателей. Большинство из них предпочитало тихо заплатить и замять скандал.
Так тянулось довольное долгое время, но в одни прекрасный день все стало достоянием гласности, когда один из обманутых клиентов – SoftServe – отказался платить «отступные» и решил вывести мошенника на чистую воду.

Это если вкратце. Со всей историей схемы работы «кооператива Шиндера» вы можете ознакомиться в этом материале: Раскрыта крупнейшая афера в сфере IT: банда программистов годами занимается выкачкой денег и сливом внутренней информации из компаний-нанимателей по всему миру.

В этом материале, кроме прочего, раскрыты основные действующие лица этого «кооператива» — сам Сергей Асаэль Шиндер, его жена, Шиндер (она же Сулакова) Виктория Георгиевна (минимум четыре паспорта – Израиль, Болгария, РФ, Украина), а также ближайшие помощники – Полунин Андрей Юрьевич (Беларусь), Эдуард Лухтонен (Финляндия) и Эдуард Локтев.

Понятно, что у Шиндера начались проблемы и его начали активно искать. К тому же начали говорить, хоть и неохотно, обманутые заказчики. Гораздо более словоохотливыми оказались «кинутые» айтишники. И тут выяснилось, что, во-первых, не совсем понятно, кто же такой, собственно, Сергей Асаэль Шиндер, у которого оказалось несколько паспортов, в том числе и украинский. А, во-вторых, стало достоянием гласности, что эта непонятность с личностью Шиндера совсем не мешала ему открывать в нашей стране офисы, куда он завлекал молодых айтишников посулами невиданных «плюшек», и активно пиарить себя в качестве такого себе «гуру ІТ-рынка».

Да и после скандала он не спрятался, как следовало ожидать, а попытался выдать всю эту утечку как «попытку очернить мощного игрока ІТ-рынка». И назвал все это «происками конкурентов и врагов». Ну, а что ему еще оставалось делать?

Правда, кампания по отбеливанию «честного имени» получилась какая-то вялая – вышло всего несколько материалов, подобных этим:

Что характерно – несмотря на разницу в заголовках, текст в материалах идентичен. О чем идет в них речь – догадаться нетрудно, потому пересказывать смысла нет. Еще одна характерная черта – ресурсы, которые разместили эти «опровержения», не отличаются, скажем так, избирательностью редакционной политики и высокими ценами размещения. Что странно – ведь, по самым скромным подсчетам, убытки от деятельности Шиндера оцениваются минимум в 20 миллионов долларов.

Впрочем, вполне возможно, что Сергей Асаэль Шиндер решил попросту не тратиться на безнадежное дело. Ибо, во-первых, крупные заказчики программного обеспечения стали куда как осторожнее относиться к тем, кто это обеспечение разрабатывает, а, во-вторых, имя Шиндера стало «топом» в выдачах поисковиков. И результаты этого поиска для Сергея Асаэля и членов его «кооператива» отнюдь не радостны.

Вот несколько примеров:

В этом кратком отзыве, который никто не опроверг, в сущности, описана вся схема деятельности мошенников. И почти все их фамилии, кроме жены Шиндера.

И он – далеко не единственный:

Это – информация уже с другой стороны – от «ІТ-раба». Который трудился в одесском офисе Шиндера. Фамилии других аферистов те же – Локтев и Полнунин.

Но это не все. Ибо дошло до того, что фамилия Сергея Асаэля Шиндера вошла рейтинг ТОП-мошенников ІТ-сферы:

Оказывается, у того, чем занимается Шиндер с компанией, есть название – фейкворкинг. «Фейкворкинг (Fakeworking) – это новый термин, которым обозначается преднамеренное, запланированное мошенничество со стороны наемного работника с целью получать зарплату за видимость работы и обещание результатов.

Фейкворкинг близок к шарлатанству, но его следует отличать от банального мошенничества, когда берут предоплату за работу (товар) и затем исчезают. Основной принцип Фейкворкеров – продажа видимости работы или услуг на протяжении долгого времени. Лучшие фейкворкеры стремятся устраиваться на высокооплачиваемые должности, чтобы регулярно получать стабильно высокую зарплату и как можно дольше показывать видимость сложной работы».

Вот так. Кратко и емко, в нескольких предложениях описано то, чем на самом деле занимается «специалист по кибербезопасности» Сергей Асаэль Шиндер. Кторому, ксати, составители рейтинга фейкворкеров отдали первое место:

И, в окончание материала, о «нескольких паспортах», имеющихся у Шиндера. Они действительно у него есть. Вот перечень стран и паспортов:

1. Украина: Шіндер Сергій Асаель Леонідович, заграничный паспорт: FE519721
ФОП Шіндер Сергій Асаель Леонідович, код плательщика налогов: 2750526234

2. Российская Федерация: Шиндер Сергей Асаэль Леонидович, паспорт РФ: 2720846899, загран. паспорт РФ: Serguey Shinder Asael (756149761)

ИП Шиндер Сергей Асаэль Леонидович, ИНН 100131126539

Активный ИП (видно, что гражданин РФ, зарегистрирован по адресу г. Калининград, ул. Мусоргского, д. 10а).

Ликвидированный ИП (видно, что гражданин Израиля был зарегистрирован в г. Петрозаводск, ул. Московская, д. 12а).

3. Ирландия: Serguey Asael Shinder, паспорт: PE5150978

Компания Lynxoft Technologies Limited, номер компании: 550297, адрес: 14 Shackleton Square, Lucan, Co Dublin, Ireland.

Кроме того, Шиндер имеет также паспорта Болгарии и Израиля. Общим итогом – пять гражданств.

Оставим в стороне фейкворкинг, шантаж сливом баз данных и обман персонала. Допустим даже, что все это – действительно «заказная кампания по очернению выдающегося специалиста по кибербезопасности» Сергея Асаэля Шиндера. Но как быть с пятикратным гражданством? Украина – не Израиль, в нашей стране даже двойное (не то что пятикратное) гражданство не допускается. Где миграционная служба? Почему у Шиндера до сих пор на руках украинский паспорт?

Где киберполиция, которая должна была заинтересоваться Шиндером еще год назад, после скандала с SoftServe?

И – где наше хваленое СБУ? Ничего, что у вас под носом действует человек, который имеет паспорт гражданина России и активные бизнесы в стране,  с которой мы воюем?

Или ответ на эти вопросы кроется на Новообуховском шоссе, где руководители всех этих «правоохранительных» органов строят себе трехэтажные коттеджи?

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Почему кибермошенник Сергей Асаэль Шиндер с пятью паспортами чувствует себя в Украине столь вольготно появились сначала на Антикоррупционная правда.

Уже не первый год Шиндер изощряется в интернете, дабы показать себя в образе некой жертвы, с целью сокрытия фактов преступной деятельности.

А скрывать Сергею Асаэлю Шиндеру и правда есть что. Об этом и будет наше следующее расследование посвящённое этому криминальному персонажу.

А пока новость в полном объёме которая не даёт покоя Шиндеру.

Недавний громкий скандал в IT-сфере показал, что жертвой аферистов могут стать даже самые опытные хедхантеры и топ-менеджеры нанимающих компаний. Пострадавшие разработали свод правил, которые помогут другим уберечься от программистов-мошенников.

Схема, по которой действовали мошенники, подробно описана в расследовании журналистов портала Антикор. По мотивам жалоб пострадавших, журналисты разоблачили так называемую «группу Сергея Асаэля Шиндера» (Serguey Asael Shinder), члены которой хитростью и обманом нанимались в корпорации и годами выкачивали деньги, показывая лишь видимость работы и сливая конфиденциальные данные.

В частности, по данным расследования только озвученные убытки стартапов и корпораций достигают 20-ти млн долларов США. А среди пострадавших компаний – такие знаковые бренды, как ВТБ Банк, Fidelity, Virgin Media, KLM, Kuoni, Ford, Symantec, Fujitsu, Deutsche Post, Three, Tesco Mobile, Liberty Global и десятки других корпораций. Некоторые стартапы были вынуждены закрыться. Также сильно пострадала репутация многих профессиональных HR, хедхантеров и топ-менеджеров, вовремя не заметивших явные признаки мошенничества. В расследовании отмечается что, даже выявив мошенников, с ними было очень тяжело совладать, так как они угрожали раскрытием конфиденциальных данных, и многие предпочитали молчать о проблемах. В настоящее время совместными усилиями всех пострадавших сторон грандиозный обман разоблачен. Имена членов команды Сергея Шиндера озвучены, их многочисленные профили раскрыты.

Для того, чтобы предотвратить такие проблемы в будущем, жертвы поделились советами, которые были собраны и опубликованы на портале Антикор. Вот самые главные из них. Правила собеседования и работы с IT-кандидатом – чтобы не нарваться на мошенника.

1. Проверять профили в социальных сетях, в том числе LinkedIn, Xing, Мой круг, фриланс-биржах (Upwork, Freelancehunt и прочих), на несоответствие локации, места работы и профессиональных навыков, описанных в резюме.

2. Если уровень навыков в резюме кандидата превышает уровень навыков, требуемых по вакансии, то стоит поинтересоваться почему кандидат готов браться за такую работу и не стремится к уровню оплаты, который соответствует его навыкам. Есть большая вероятность того, что у кандидата будет мало времени заниматься вашим проектом.

3. Обращать внимание на то, как отвечает кандидат на собеседовании. Если кандидат часто «зависает», отвечая на общие и технические вопросы, отключает микрофон или отвечает чепуху, когда параллельно слышен стук по клавиатуре (в попытке найти ответы в Google), и следом ответ трансформируется из чепухи в ответ по делу – лучше отказаться от такого специалиста.

4. Если в процессе общения выяснилось, что по «счастливой случайности» у кандидата (или уже сотрудника) есть несколько знакомых, готовых к быстрому старту в момент появления вакансии, это должно вас насторожить. Вам стоит со всей дотошностью проверить других кандидатов на соответствие их истории: откуда они друг друга знают, на каких проектах пересекались и так далее.

5. В случае, если разработчик просит отправлять оплату на счета своей жены или родственника, стоит очень тщательно проверять наличие реальных связей, запрашивая соответствующие подтверждающие документы. Так же стоит обращать внимание на локацию банка, который указан в реквизитах.

6. Необходимо запрашивать подтверждающие документы (копия паспорта, копия регистрации, ИП/ФОП/компании) для проверки. Запрашивать их стоит, в том числе, в случае, когда разработчик работает у вашего подрядчика. Иначе есть высокий риск нарваться на неприятности, если ваш подрядчик не удосужился запросить копии документов самостоятельно.

7. Подпись контракта должна быть произведена, как минимум, электронно-цифровой подписью. Наличие лишь скан-копии с подписями в случае мошенничества со стороны разработчика никак не поможет, а лишь усугубит ситуацию.

8. Необходимо тщательно следить за сроками, ходом выполнения поставленных задач и результатами работы. Если разработчик затягивает выполнение задач на постоянной основе без реальных на то причин – у вас проблемы.

9. Если разработчик или его родственник резко «заболевает», следует запросить и верифицировать документы, подтверждающие наличие болезни и родственные связи. Особенно это актуально для компаний, которые нанимают сотрудников для работы в офисе, а разработчик очень настойчиво просит перевести его работать удалённо на временной или постоянной основе.

10. Если разработчик постоянно пропускает необходимые звонки, отказывается включать видео, очень вяло реагирует на сообщения, а также при поступлении малейших замечаний в свой адрес начинает дерзко и агрессивно вести себя, не признавая наличия проблем – у вас очень большие проблемы.

Редакция надеется, что следование этим правилам убережет вас от попадания в неприятные ситуации с мошенничеством нанятых вами сотрудников.

Сообщение Кибермошенник Сергей Асаэль Шиндер пытается «забыть» свою биографию и факт торговли персональными данными появились сначала на Антикоррупционная правда.

Хотя в киберполиции не сообщали, о какой именно компании идет речь, благодаря анализу фото с места обыска и другим просочившимся в открытый доступ данным, довольно быстро удалось установить, что с обысками пришли в киевский офис Soft2bet, которая позиционирует себя как европейская IT-компания в сфере online entertainment и разрабатывает онлайн-казино «под ключ» на собственном движке. Офисы Soft2bet расположены в Болгарии, Сербии, Португалии, а также на Кипре и Мальте.

В пресс-службе киберполиции заявили, что в офисе фирмы работало 80 сотрудников, а минимальный пакет услуг стоил $20 тысяч. За дополнительные $100 тысяч компания настраивала интернет-маркетинг для продвижения ресурса в сети и привлечения новых пользователей. Отмечается, что ежемесячный доход компании составлял более $500 тысяч.

Обыск провели в рамках расследования уголовного дела по статье 203-2 (Незаконная деятельность по организации или проведению азартных игр, лотерей) Уголовного кодекса Украины. Нарушение данной статьи, согласно действующему законодательству, наказывается штрафом от 10 тысяч до 40 тысяч необлагаемых минимумов доходов граждан с конфискацией игрового оборудования.

Это предыстория. А дальше началось интересное. В самой компании Soft2bet т о досадном для себя инциденте промолчали и никак его не прокомментировали. Скорее всего потому, что в Киеве ее представительства официально не существует – о наличии киевского офиса на сайте компании не упоминается. То есть свою деятельность она тут вела нелегально.

Кроме того, из Интернета стали стремительно исчезать как ссылки на упоминания об обыске в киевском офисе, так и вообще любые материалы о деятельности компании в Украине. Зачищены отзывы, зачищены сайты вакансий, на которых еще недавно было множество предложений о работе в киевском офисе Soft2bet. Само собой, исчезли ссылки на материалы о расследовании деятельности компании, в которых говорилось о том, чем на самом деле занимается Soft2bet: Мошенники из онлайн-казино Soft2bet пытаются зачистить интернет от своих злодеяний.

Конечно, если приложить немного усилий, то часть из зачищенного можно восстановить. Но зачем? Лучше заглянуть в судебные реестры, ведь обыски в офисе Soft2bet происходили не просто так, а в рамках расследования уголовного дела, внесенного в Единый реестр досудебных расследований под номером 12020100090004981. Потому посмотрим туда, куда не могут добраться «чистильщики» из Soft2bet. Как гласят данные из Единого государственного реестра судебных решений, по этому делу было два заседания:

Откроем их и посмотрим, о чем шла речь. В первом заседании, 8 декабря 2020 года адвокат ООО «Дата Системс Девелопмент» жаловался, что его клиенту не отдают изъятое в ходе обыска имущество – в основном компьютерную технику:

Из материалов другого судебного заседания, которое состоялось 28 января 2021 года, выясняется, что компания Soft2bet «в целях конспирации осуществляет свою деятельность под брендом «Arax Development».

Сами решения детально анализировать и пересказывать не стоит – это обычные жалобы адвокатов фигурантов дела на действия следствия, таких в деле, если следствие, конечно, не «похоронят», будут сотни. Впрочем, кому интересно – реестр открыт, можете ознакомиться самостоятельно: Дело1 и Дело2

Но из этих двух абсолютно «проходных» жалоб адвокатов, на которых последние просто заработали немного денег, очевидным становятся две вещи:

Первая, о которой писали еще во время проведения обыска – компания Soft2bet действовала в Украине нелегально.

Вторая – всплывают названия фирм, которые прикрывали эту нелегальную деятельность: ООО «Дата Системс Девелопмент» и ООО «Arax Development». Мы отнюдь не изобретаем велосипед, делая следующее действие. И заметим в скобках, что у сотрудников киберполиции, ведущих следствие по делу Soft2bet, куда больше механизмов поиска необходимой информации.

А следующим логичным действием будет поинтересоваться – а что это за ООО «Дата Системс Девелопмент» и ООО «Arax Development», чье имущество использовали мошенники из Soft2bet и которое изъяли сотрудники киберполиции?

ООО «Дата Системс Девелопмент» зарегистрировано 01.11.2019 года, юридический адрес – г. Киев, ул. Васильковская, д. 14, копус «В», офис 208 (именно там, где производились обыски). Уставной капитал – 140 000 гривен. Бенефициар – Винокур Денис Викторович:

Если сделать просто движение мышкой и просмотреть дальнейшие сведения о компании, окажется следующее:

Санкционные списки и антикоррупционные расследования. Почему-то не удивляет.

То же самое проделаем и с ООО «Arax Development». Зарегистрировано 19.09.2016, юридический адрес – город Сумы, улица Кооперативная, 1. Уставной капитал – 1 000 (Одна тысяча) гривен. Руководитель и бенефициар – Гаркавый Владимир Николаевич, причем он стал ним только 03.09.2019 года:

Продолжим дальше. Кого-то удивляет результат?:

Правда, есть между обеими фирмами и существенная разница. Если ООО «Дата Системс Девелопмент» показала за 2020 год неплохие финансовые результаты:

То у ее коллеги по уголовному делу ООО «Arax Development» все гораздо печальнее:

Из этой картинки можно сделать следующие выводы: ООО «Arax Development» использует упрощенную систему налогообложения, платит минимальный взнос в госбюджет – 1 157 гривен в месяц, начала она платить налоги в июне 2020 года и прекратила их платить в январе 2021-го – фирма «сгорела», смысла ее держать на плаву дальше просто нет.

Читайте также: Everad, LeadBit и MGID — картель IT-мошенников: анатомия глобальной аферы

Кроме того, есть разница во владельцах этих двух фирм. Если Винокур Денис Викторович, бенефициар и руководитель ООО «Дата Системс Девелопмент» ней же и ограничивается, то с владельцем ООО «Arax Development» Гаркавым Владимиром Николаевичем история несколько другая:

Проверка в реестрах показывает, что он причастен к деятельности одиннадцати фирм. Причем тот факт, что большинство из них находятся в санкционных списках, уже никак не удивляет.

Впрочем, это говорит о простом факте: Владимир Николаевич Гаркавый – зиц-председатель во всех этих конторах. И ООО «Arax Development» — простая ширма для деятельности Soft2bet. И, судя по тому, что Гаркавый стал ее «владельцем» в 2019 году, эту фирму готовили к роли «шарашкиной конторы» целенаправленно. Скорее всего, ее «бенефициар» даже не подозревает о том, что он стал разработчиком нескольких десятков онлайн-казино.

Что касается владельца и бенефициара другой компании, которая фигурирует в уголовном деле по расследованию действий Soft2bet, — ООО ««Дата Системс Девелопмент» — Дениса Викторовича Винокура, то тут дать однозначный ответ сложно. С уверенностью можно утверждать лишь одно – он отнюдь не является зиц-председателем собственной фирмы. А вот какова его роль в деятельности интернет-мошенников из Soft2bet – пусть устанавливает следствие.

Сообщение Расследование: Кто стоит за мошенниками из онлайн-казино Soft2bet? появились сначала на Антикоррупционная правда.