Команда StateWatch у рамках проєкту Trap Aggressor не тільки промоніторила Єдиний державний реєстр судових рішень, спробувавши знайти арешти, накладені на активи, які належать особам із країни-агресорки чи її білоруським сателітам, а й зафіксувала кейси, де ці арешти було знято. Бо насправді накласти заборону на відчуження, припустимо, мережі автозаправних станцій можна з помпезністю, ніби ми вже й кремль зруйнували, однак потім цей арешт тихо знімається й майно переходить під повний контроль оточення Путіна. Причини зняття арештів різні, здебільшого процесуальні, а найгірше, що через недоступність реєстрів їх навіть знайти часом важко, зазначає видання ZN.ua.

Команда StateWatch обрала найбільш знакові кейси, одіозних персон і відомих юридичних осіб, що володіють майном, яке було заарештоване і з якого потім повністю або частково заборону на розпорядження цим активом було знято.

Перш за все  увагу привернув один із ключових російських олігархів — Олег Дерипаска, що контролює об’єднану компанію «Русал», яка належить до найбільших виробників алюмінію у світі. Нагадаємо, як ще в липні цього року один із судів наклав арешт і передав в управління Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА), корпоративні права у вигляді статутного капіталу ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» та інших компаній на 3,6 млрд грн. Цей завод є другим подібним найбільшим активом Дерипаски у структурі «Русалу». Нині складно зрозуміти, чи встановлено над зазначеним активом повноцінний державний контроль.

Однак є й цілком однозначні історії, де арешти накладали, а потім знімали. Наприклад, так відбувалося з майном «Білоруської нафтової компанії» та державного виробничого об’єднання «Бєлоруснафта», активами олігарха з найближчого оточення Путіна Аркадія Ротенберга, «молочного» бізнесмена Олександра Сліпчука, що визнавав обов’язком платити хабарі за поставки в Росію, та його партнера Сергія Євланчика. Двоє останніх контролюють дочірнє підприємство «Старокостянтинівський молочний завод», на яке також накладався арешт. Далі можна згадати Сергія Ільчука і Павла Штутман, а також відомого готельєра Ігоря Аківісона.

Почнемо з найбільш впливових і близьких до ключового злочинця світу олігархів — Аркадія Ротенберга та Олега Дерипаски. Перший із них поряд із Путіним уже не один десяток років, його справедливо розцінюють як очільника однієї з двох «башт Кремля». На чолі другої — брати Ковальчуки. Саме всі вони разом із Путіним і меншою мірою із секретарем радбезу РФ Ніколаєм Патрушевим керують найбільшою за площею країною світу.

Дружба Ротенберга з Путіним почалася ще в дитинстві, коли вони разом займалися спортом. Наразі його справедливо вважають мільярдером і зазначали власником структури «Мостотрест» (96,7%), компанії «Минудобрения» (80%), про яку, до речі, згадують у контексті поставок аміаку через аміакопровід Тольятті—Одеса, компанії TPS Avia (35%), що контролює міжнародний аеропорт «Шереметьево», «СМП Банка» (50%) та іншого. Та лише кількістю грошей не оцінити, наскільки брати Ротенберги мають вплив на президента Росії. Зрозуміло, що саме Аркадій Ротенберг з березня 2014 року, коли відбувалася окупація українського Криму, перебуває під санкціями США, з липня 2014-го — Євросоюзу, з червня 2018-го — України, а з березня 2022-го — вже під повномасштабними і всеосяжними заборонами.

Яким же майном володіє в Україні з десяток років родина Ротенбергів? Ключовий інтерес — ТРЦ Ocean Plaza, що розташований майже в центрі української столиці, поблизу станції метро Либідська. Генпрокурор Андрій Костін уже звітував, що в рамках кримінального провадження було арештоване відповідне майно і передане до АРМА. Також генпрокурор зазначав, що кошти, отримані від роботи ТРЦ Ocean Plaza, перераховувалися за ланцюгом фінансових операцій на адресу громадян Росії.

Нагадаємо, що російська «ТПС Недвижимость» купила Ocean Plaza 2012 року у забудовника цього об’єкта — компанії українських бізнесменів Василя Хмельницького та Андрія Іванова. Лілія Ротенберг, одна з власників російської компанії, є донькою олігарха Аркадія Ротенберга.

Після анексії Криму росіяни продали половину ТРЦ попереднім власникам, другою частиною стали володіти два громадянина Швейцарії. За нашою інформацією, 2019 року Лілія Ротенберг вийшла зі складу бенефіціарів ТОВ «Інвестиційний союз «Либідь», яке володіє Ocean Plaza. Але це було схоже на номінальну, а не фактичну зміну власників. Ба більше, вищезгаданий бізнесмен Василь Хмельницький розповідав Forbes, що в Ocean Plaza є бенефіціари-росіяни.

Провідний експерт у сфері комерційної нерухомості з компанії Colliers Ukraine Ігор Заболоцький також зазначав, що вищезгадана «ТПС Недвижимость» ніколи і не втрачала контролю над Ocean Plaza. Питання конфіскації зазначеного активу досі стоїть на порядку денному. Механізм створено вже майже пів року тому, позов до Вищого антикорупційного суду від Мінюсту і передача до державної власності.

Стосовно іншого російського олігарха Олега Дерипаски, якого вже згадували вище в контексті «Миколаївського глиноземного заводу», в Єдиному державному реєстрі судових рішень знайдено кілька рішень про арешт активів, ймовірно, пов’язаних із ним. В одному з таких рішень слідчого судді йшлося про арешт 17799 вагонів, якими користувалися підприємства — резиденти Росії та Білорусі.

Потім один із арештів, накладений 6 квітня 2022 року, зняли, як це стандартно буває, оскільки сторону-власника прокурори в процес не запросили. Очевидним є процесуальне порушення, бо, мабуть, складно було перечитати Кримінальний процесуальний кодекс. Але кількість вагонів, що їх мали повернути, — 97. Водночас, і на цьому наголошували аналітики Trap Aggressor, хоча арешт і скасований, але ухвали про повернення вагонів власнику у реєстрі не опублікували. Загалом зазвичай до завершення заходів з організації управління майном АРМА вагони передають на відповідальне зберігання до АТ «Укрзалізниця».

Цікава також історія склалася з накладенням і подальшим зняттям арешту з майна ТОВ «БНК-Україна», де серед співвласників були ЗАТ «Білоруська нафтова компанія» (56,53%) і державне виробниче об’єднання «Бєлоруснафта» (43,47%). Ухвалою слідчого судді згодом, 10 червня 2022 року, було накладено арешт ще й на грошові кошти — 455 тис. євро та кількасот гривень, які перебували на рахунках ТОВ «БНК-Україна». Це рішення стосувалося банків «Альянс» і «Південний». Але вже 11 та 16 серпня наша команда StateWatch знайшла додатково дві ухвали суду, де скасовувалися арешти в «Райффайзен Банку» та «ПУМБ» для покриття окремих соціальних зобов’язань, зокрема сплати податків і зарплат.

Логіку у таких процесах знайти важко. У представників українських органів правопорядку і прокуратури просто відсутній алгоритм відповідних дій. Нацполіція діє одним способом, БЕБ — іншим, СБУ — ще якось, і так далі…

Не менш захоплююча історія з майном компанії ТОВ «АЕРОК», яка займається виробництвом бетону та відповідних конструкцій. Щоб не ускладнювати юридичного взаємозв’язку, зауважу, що через певне німецьке коріння за цією компанією проглядається інтерес російського олігарха і власника «Группы «ЛСР» Андрєя Молчанова. Він не чужа людина для ключової партії РФ «Единая Россия», був спонсором їхніх передвиборних кампаній, а також перебував у списках так званої кремлівської доповіді Мінфіну США, що була представлена у січні 2018 року. Аналітики StateWatch довідалися, що і в цьому разі з деякого майна ТОВ «АЕРОК» арешти було знято.

Тепер про славнозвісну українську Одесу. Там, що недивно, також перебуває доволі багато російського майна. Зокрема, правоохоронці з прокурорами домоглися накладення арешту на чотири готелі, власниками яких, за даними офіційної української влади, є громадяни Російської Федерації — родина Аківісонів. Так, ішлося про готель «Аркадія», арешт на майно якого було накладено 6 червня 2022 року, а вже 13 вересня — знято. Також нами було знайдено факти накладення арештів на цілу низку пов’язаних юридичних осіб: ВКФ «Вікторія», ТОВ «П.А.Л.А.Д.А.», ТОВ «Одеський готель Центральний» та їхнього зняття.

Наостанок просто перелічимо ще кілька кейсів, коли накладалися і знімалися арешти. Це стосується майна, яке українські правоохоронці асоціювали з Олександром Сліпчуком і Сергієм Євланчиком. Зокрема, цікаво, що ще 2014 року слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Сумській області проводилося досудове розслідування.

Тоді було встановлено, що ПрАТ «Кролевецький маслозавод» (належить Євланчику та Сліпчуку) з метою ухилення від сплати податку на прибуток підприємства в 2012 році формувало валові витрати та переховувало грошові кошти на розрахункові рахунки ПрАТ «Компанія з управління активами «Довіра-Капітал», які було відкрито в ПАТ «ОТП Банк». Сума переказаних на розрахункові рахунки ПрАТ «КУА «Довіра-Капітал» коштів становить 1,17 млн грн.

Ще один російський бізнесмен Сергій Ільчук має зв’язок із ТОВ «Август-Україна». Це невичерпний список випадків. Їх набагато більше.

Арешти можуть і мають накладатися, а також подеколи зніматися, якщо існують явні процесуальні порушення. Тільки якщо органи влади так яскраво звітують про «перемоги», коли відповідним рішенням слідчого судді арешт накладено, то чому ж вони мовчать, коли ця «перемога» тихо перетворюється на «поразку»? І бажано мати не лише політичну волю та очолювати змагання «бути найулюбленішою дружиною» від правоохоронців на Банковій.

Ще треба розробити чіткий спільний механізм накладення арешту без процесуальних порушень, щоб згодом не тільки довести винуватість російських і білоруських бізнесменів або їхніх партнерів, а й націоналізувати відповідне майно. Та й виключно арештом не має закінчуватися процедура, бо фінальна стадія — конфіскація. Найпростіше – через рішення вже згаданого Вищого антикорупційного суду.

«Антикорупційна правда»

Сообщение З активів путінських олігархів в Україні дивним чином знімаються арешти появились сначала на Антикоррупционная правда.

Почему комиссия месяц не может утвердить последнюю тестовую задачу, а некоторые члены комиссии ведут себя как минимум странно, подпитывая подозрения в работе на Олега Татарова, рассказывает издание Цензор.НЕТ.

Как известно, руководителя антикоррупционной прокуратуры в Украине нет с августа 2020 года, когда в отставку ушел Назар Холодницкий. Это привело к тому, что прокуроров по делам назначает не руководитель САП, а генпрокурор Ирина Венедиктова. То есть, независимость антикоррупционных органов не работает уже полтора года.

Комиссию по избранию нового руководителя САП сформировали осенью прошлого года с большим скандалом. Уже тогда депутаты нескольких фракций, включая представителей монобольшинства, говорили, что избранные от Рады члены комиссии вызывают сомнения в их незаангажированности. Позже Радио Свобода выпустило расследование, что ряд членов комиссии так или иначе связаны с заместителем главы Офиса президента Олегом Татаровым, который якобы и является негласным куратором конкурса.

К примеру, они нашли, что глава комиссии Екатерина Коваль в 2012 году, во времена Януковича, вместе с Татаровым работала в рабочей группе, созданной тогдашним министром юстиции Александром Лавриновичем.

А члены комиссии по избранию руководства САП Вячеслав Навроцкий и Роман Куйбида, как обнаружили журналисты, сейчас работают с Татаровым в одной комиссии – по правовой реформе, созданной указом президента Владимира Зеленского. Другой член комиссии Богдан Романюк являлся научным руководителем Татарова в 2007 году.

Впрочем, для многих членов комиссии все же это было достаточно ситуативное сотрудничество.

И уже в ходе заседаний комиссии больше вопросов возникало к позиции Евгения Соболя, Андрея Гуджала, Елены Бусол.

Заработала комиссия в феврале 2021 года. К участию в конкурсе допустили 633 кандидата, не допустили – 18. После прохождения первых двух этапов конкурса – на знание законодательства и общие способности – их осталось только 37.

В июне она должна была провести самый сложный конкурс на добродетель. До 4 июня комиссия «выбила» 20 конкурсантов. В частности, многих представителей НАБУ. Также выбыл и. руководителя САП Максим Грищук.

В то время главными фаворитами конкурса считали детектива НАБУ Елену Кролевецкую и руководителя правового комитета Рады Андрея Костина.

Но 4 июня и Кролевецкий, и Костин выбыли из конкурса. Кролевецкую “сбила” часть комиссии, которую ассоциируют с Офисом президента, а Костина – международники (за него проголосовали Гуджал, Соболь, Романюк, Коваль, Бусол. Против были международники, а также Навроцкий). Но если к Кролевецкой прицепились из-за отца, который еще в 2008 году уехал жить в Россию, то Костину задавали очень много вопросов, почему он берет на работу родственников других депутатов, а его родственники работают у тех же депутатов помощниками.

«Слушайте, нам уже так скоро не из кого будет выбирать», – сказал после этого один из членов комиссии.

В тот день конкурс прошел только детектив НАБУ Александр Клименко, который среди прочего занимался делом Татарова и сбивать его никто не рискнул, чтобы не подвергаться скандалу.

А дальше в работе комиссии начались чудеса. Ряд ее членов неожиданно заболели и кворум не могли собрать 5 заседаний. 24 июня в знак несогласия с тем, как проходит конкурс, с него снялся прокурор САП Игорь Семак, который вел дела экснардепа Николая Мартыненко, одесского «короля контрабанды» Вадима Альперина, бывшего «слуги народа» Александра Юрченко.

«В знак протеста против несправедливого, неразумного, своевольного клеймения как недоброчестных многих кандидатов», — написал в письме Семак.

В финал по итогам конкурса на добродетель вышли только двое – уже упомянутый детектив НАБУ Клименко и прокурор Офиса генерального прокурора Андрей Синюк.

Как утверждает Виталий Шабунин, поскольку Клименко как финалист (а у него было наибольшее количество баллов) не устраивал Банковую, то работу комиссии фактически заморозили и она не собиралась больше месяца. 23 августа члены комиссии по квоте совета прокуроров (фактически это международники) направили письмо генпрокурору Ирине Венедиктовой о том, что некоторые лица пытаются повлиять на результат конкурса, и пригрозили выйти из его состава.

«Формально это объясняют тем, что часть членов комиссии в отпусках – это плохое оправдание. Когда я был в отпуске, все равно участвовал в заседаниях. Если я могу это делать из Словении или Хорватии, то и другие члены могут. Мы спрашивали, почему заседаний нет. Нам отвечали, что это из-за отпусков и ковида», — рассказал тогда член комиссии Драго Кос в интервью Бабелю.

1 сентября по итогам встречи Джо Байдена и Владимира Зеленского украинский президент пообещал «немедленное избрание нового главы Специализированной антикоррупционной прокуратуры в соответствии с лучшими международными практиками».

“Лучшими практиками” оказалось то, что в начале октября работа комиссии снова была заблокирована. Финалистам оставалось выполнить практическую задачу, после которой их ждал бы последний этап отбора — собеседование. Но на заседание не ходили три представителя, делегированные Верховной Радой (Елена Бусол, Андрей Гуджал и Евгений Соболь).

Более того, один из членов комиссии — Андрей Гуджал (квота ОПЗЖ) предложил изменить систему оценки кандидатов. ЦПК поднял вокруг этого скандал, попытка не удалась. Кандидаты написали тестовое задание, но комиссия еще месяц не могла установить результаты. На заседание снова не приходили члены комиссии по квоте ВР (международники в комиссии были по квоте совета прокуроров).

В ходе пресс-марафона в конце ноября Зеленский выразил надежду, что конкурс закончится до конца года. Но уже и после этих слов комиссия не спешила собираться.

По мнению Виталия Шабунина, все это время в Офисе президента искали возможность, как вернуть в конкурс желаемых кандидатов через суд, а когда это не произошло — решили сделать ставку на Синюка. Но поскольку у Клименко был более высокий балл, то на последнем конкурсе его результаты теоретически некоторые члены комиссии должны были бы занизить. Поэтому активисты провели независимую оценку работ кандидатов и выложили его в интернет.

6 декабря комиссия наконец-то собралась. Но в начале заседания некоторые члены предложили, чтобы те, кто не был во время тестового задания, оценки не ставили. (Теоретически так “вылетели” бы оценки двух международников, а значит, баллы Клименко снизились бы). Это предложение не нашло поддержки.

Но заседание комиссии стало напоминать трагифарс. Андрей Гуджал вдруг вспомнил, что его оценки тестовых заданий остались дома. Он попросил у коллег перерыв на полтора часа, чтобы съездить за ними. Те любезно согласились. «Ждали полтора месяца, так еще полтора часа подождем», — сказал член комиссии по квоте «Слуг народа» Вячеслав Навроцкий.

После того, как члены комиссии-международники назвали свои баллы, глава комиссии объявила перерыв.

Никто не смог бы спрогнозировать, что вместо полутора часов им придется ждать три, а Гуджал перестанет отвечать на звонки. Глава комиссии Екатерина Коваль в конце концов перенесла заседание на 17 часов 7 декабря. Гуджал потом объяснил, что у него сломалось авто и он вернулся, когда заседание завершилось.

Вы не поверите, но и 7 декабря в 17 часов заседание не началось. Задержалось на час.

И когда члены комиссии наконец-то озвучили свои баллы, которых кандидаты ждали почти 2 месяца, снова начались споры. Ведь несколько членов комиссии (Соболь и Куйбида) оценили ответы кандидатов в 2 балла, а нужно было числом, кратным 1,5.

Гуджал отказался подписывать протокол с такими результатами. Коваль заявила, что не хочет в суд, Бусол начала сетовать, что тоже хотела изменить для себя методику оценки, но ей не разрешили. Дискуссия шла о том, что теперь нужно все заново перечислить. К настоящему моменту один из членов комиссии от международников — Томас Файрстоун (бывший прокурор США) уже вышел из чата (большинство членов комиссии подключаются онлайн, кроме Коваль и Гуджала), и заседание длилось без него.

Драго Кос отметил, что если принять аргументы некоторых членов комиссии, то будет остановлен весь процесс.

«Мы должны придерживаться методологии, и я согласен с вами, что все должно происходить как-то по-другому, но сейчас мы останавливаем весь процесс», — сказал Кос.

«Вы пойдете в суд, если это решение будет обжаловано представителем конкурсной комиссии?» – спросила Коваль у Драго Коса.

Она призвала Романа Куйбиду и Евгения Соболя пересмотреть свою позицию и способ, которым они выставили оценки, чтобы не было обжалований в суде.

«Я больше скажу, коллеги, у меня перед глазами есть табличка, и наша оценка кардинально отличается друг от друга. Одни члены комиссии видят, что кандидат дает какой-то ответ на вопросы, другие вообще ответа не видят. Поэтому я убежден, что все кандидаты пойдут в суд, потому что каждый кандидат будет пытаться защитить свои результаты. А учитывая то, что мы оцениваем вне инструкции, я не буду участвовать в легализации этого результата», — присоединился к Коваль Гуджал, который и заварил эту историю.

На что Кос уже открыто обвинил своих коллег в том, что они сейчас пытаются еще раз остановить процесс конкурса в своих целях.

«Сейчас мы тратим время на то, на что уже потратили предыдущую неделю. Поэтому сомнения у меня вызывают не кандидаты, а мои коллеги по комиссии. Господин Гуджал, господин Соболь пытаются остановить процесс, чтобы выиграть время для каких-то своих дел», — заявил напрямую представитель интернациональных организаций в комиссии.

Кос заявил, что больше не доверяет Гуджалу после того, как он заявил вчера на комиссии, что он забыл дома результаты оценки и попросил подождать его полтора часа, а сам не вернулся. «Члены комиссии прождали, как идиоты, три часа, вы не отвечали на звонки, а сегодня вы что-то сказали о пробках», — возмутился международный специалист.

Здесь к дискуссии уже присоединилась член комиссии, экс-судья Европейского суда по правам человека Нона Цоцория, которая сказала, что правила голосования были утверждены большинством, и она не понимает, почему сегодня большинство не может утвердить результаты этапа конкурса.

Дальше дискуссия переросла в выяснение отношений и взаимные обвинения в том, что кто когда-либо ходил на заседание или нет. И кто что и когда нарушил. Заседание затянулось на 4 часа. В конце концов, результаты таки переозвучили и пересчитали. Клименко получил 162 балла, Синюк – 121.

В следующий раз комиссия соберется 21 декабря, чтобы назначить дату собеседований. Поэтому избрание главы САП к Новому году кажется все более призрачным. В отличие от очередных скандалов членов комиссии.

«Антикррупционная правда»

Сообщение Олег Татаров против США и Украины: как комиссия блокирует избрание антикоррупционного прокурора появились сначала на Антикоррупционная правда.