Бо як тоді пояснити масовий результат представників найвищого політикуму країни за кордон, зроблений саме напередодні фатальної дати? І результат цей був зовсім не панічною втечею – це була планова евакуація на заздалегідь підготовлені позиції. Одна частина осіла на блакитному узбережжі, їх навіть встигли назвати «батальйон Монако». Інша частина окопалася в Австрії. Цих влучно прозвали «тероборона Відня».

Серед останніх – Віктор Корж. Який у «теробороні Відня» займає аж ніяк не останнє місце. Тому що, як ви вже здогадуєтеся, втік сюди не голий і босий, як більшість його співвітчизників. Помилуйтесь:

Це – Роллс-Ройс сина Віктора Коржа від’їжджає від п’ятизвідкового Хілтона у Відні. За ним слідує Геландеваген з охороною:

Щоправда, за кермом Роллс-Ройса не син, а батько:

Ну, таку відданість синові можна тільки привітати – не пошкодував для батька найдорожчого.

Втім, якщо відкинути сарказм, картинка виглядає дуже непривабливо. Віктор Корж злетів на вершини влади за Януковича, утримався там за Порошенка і не впав за Зеленського. А почав свій важкий шлях за Кучми. Тож постать він дуже цікава. Ось тільки втекти з країни його змусила не підозра у хабарі, на якому його взяла СБУ у 2019 році, а навала тих, на кого він так чекав – росіян.

Але викликає запитання – звідки скромний віце-президент Олімпійського комітету, на посади якого трудиться нині Віктор Корж, знав про цю навалу заздалегідь?

І чому про це не знало найвище керівництво України? І якщо не знало, то чому Корж про це не повідомив? Адже як це зробити він, незважаючи на скромність посади, що здається, цілком знав.

Віктор Корж пішов до Олімпійського комітету після того, як його «прийняли» за здирництво хабара. А хабар він вимагав, будучи радником міністра внутрішніх справ Авакова. Так що як працює система і кому доповісти про підготовку вторгнення Віктор Петрович цілком розумів. Але вважав за краще «злиняти тишком-нишком». Прихопивши сина з Роллс-Ройсом та охорону на Геландевагені. Мабуть, є що охороняти.

А може, версія про те, що це була не евакуація, а тимчасова передислокація цінного кадру в майбутньому маріонетковому уряді «Малоросійської губернії», вірніша і точніше відображає дійсність? Не дарма ж за тиждень перед вторгненням з України виїхали практично всі проросійські діячі та ті, хто обіймав ключові пости за ще одного «світочка» нашої політики – Віктора Януковича.

Так це чи ні – судіть самі. Ми лише нагадаємо коротку біографію Віктора Коржа.

Виходець із Харкова, де він очолював базу «Динамо», у 2006 році Корж став народним депутатом від Парії Регіонів. Побував міністром у справах молоді та спорту (в уряді Януковича), потім знову депутатом (від ПР), заступником київського мера Попова. Після Майдану тихо влаштувався радником у Авакова та віце-президентом НОК.

Але це ще не все. Ось що пише про закулісну кар’єру Коржа «Генштаб»:

Віктор Корж, міліцейський генерал, колишній голова Міністерства у справах молоді та спорту, видатний регіонал.

У Харкові всі знають, що свою кар’єру Корж зробив на масажистах та масажистках. Лише рік пропрацював лікарем 27-ї клінічної лікарні Харкова. І одразу перейшов лікарем фіздиспансеру. І за три роки став головним лікарем. Подібна кар’єра ні за яким блатом не робиться. Окрім одного: знаючі харків’яни жартували, що місцевий фіздиспансер – це перший ступінь вендиспансеру. А деякі знатні генерали (харківські, зрозуміло) можуть багато розповісти про масажі з допослугами.

Завдяки такому сервісу міліцейські клієнти підвищили Коржа до начальника Харківської облради фізкультурно-спортивного товариства «Динамо». Так він дійшов генерал-майора.

Наприкінці 90-х Коржу запропонували посаду першого заступника голови ФСТ «Динамо» України. Він переїхав до Києва, працював до 2005 року, вийшов на генеральську пенсію.

З його ім’ям, як відомо, пов’язаний найбільший розпродаж (точніше, розкрадання) власності «Динамо».

Коли вирішувалося питання про переобрання Коржа на «Динамо», його підлеглі навіть зібрали прес-конференцію і розповіли про нього всю правду. Колишній перший заступник голови київської міської ради «Динамо» Володимир Сторожук заявив, що за участю Коржа з 1998 року було продано понад 50% майна ФСТ «Динамо».

За його словами, у Києві за умисно заниженими цінами було продано навчально-спортивну базу «Нивки», комплекс нежитлових приміщень та спортивних споруд бази «Конча-Заспа», тир, кінноспортивну базу, водноспортивну базу на Трухановому острові, а також під загрозою продажу. Будинок фізичної культури та спорту. Багато приміщень та зали проданих об’єктів порожні або знесені, а на їх місці збудовано інші споруди, зокрема розважальні заклади та паркування. Спортивні об’єкти було вкрадено також у Криму, Харківській, Одеській, Луганській та Київській областях.

Але Корж не просто продавав за гроші та відкати, він ще й пов’язував своїх партнерів загальними «банно-плутаними» стосунками. Найстрашніша історія зі зменшенням частки ФСТ «Динамо» у ЗАТ «Футбольний клуб “Динамо”» з більш ніж 50% акцій у 1994 році до 1% у 2004 році — це результат таких домовленостей. З розважальною програмою, в якій брали участь спецдівчата, доставлені за спецзамовленням до одного дуже відомого динамівського закладу (з різними видами масажу в репертуарі).

За взаємовигідною дружбою з Аделаджею він загнав спортивний комплекс, а спортивну базу майже задарма передало колишньому міністру внутрішніх справ Миколі Білоконю, який створив для цього спеціальне підприємство. Все це є у кримінальній справі, яку порушували на Коржа перед звільненням із «Динамо» під час першого пришестя Луценка.

Так ось, вкладати гроші наш герой збирався через Євгена Бродського — брата Михайла Бродського. З Євгеном Бродським Корж зв’язався через Еллу Барток, з якою на пару заснував громадську організацію «Українська федерація гімнастики», аби виштовхнути з гімнастичного бізнесу олімпійську чемпіонку Стелу Захарову. «Завдяки» цій Федерації результати українських гімнасток сильно впали, але справа не в цьому. А сама мадам Барток дивним чином причетна до завезення тієї самої індійської вакцини від кору та краснухи, яка вбила хлопчика та була заборонена. Причому дозвіл на ввезення цієї вакцини підписував саме Корж і він активно звалював свою провину на Проданчука.

Проектом, над яким працювали Корж, Бродський та Барток, був розважальний центр «Вій» у Кончі-Заспі, який планувалося використати для зустрічей мільйонерів «за тридцять» із кокетливими дівчатами «від 16-ти та старших». «Вій» не склався, але проект вдався. І взагалі: зусиллями таких як Корж Україна стала Меккою для секс-туристів з усього світу.

Геннадій Москаль якось сказав, що в Артеку були зґвалтування дітей знайомим Кучми та Кравчука. «Всі кажуть, що в «Артеку» такого бути не могло, але так можуть говорити ті, хто не працював у правоохоронних органах: вже було два факти зґвалтування неповнолітніх 9 та 10 років, і ці справи не розкрито. У цих справах випливло ім’я священика, який був в «Артеку» разом із колишніми президентами та їхніми дружинами, тобто почував себе як удома. Коли після зґвалтування дітей почали його перевіряти, він зник. А коли перевірили за базою МВС Російської Федерації, він виявився неодноразово засудженим за розбещення неповнолітніх, педофілію та інші злочини…». Священика-розпусника з Кучмою познайомив Корж.

Документи з тієї самої кримінальної справи щодо мужоложства (стаття 122-2 старого Кримінального Кодексу України стосується мужоложства щодо неповнолітніх), яку вкрав невідомий громадянин на вокзалі у Києві у начальника Сімферопольського поїзда, випливли саме у Коржа.

Потім було депутатство, міністерство, київська мерія начебто як відставка. І знову – міністерство (вже внутрішніх справ), НОК і все те саме «Динамо», де Віктор Корж досі працює першим заступником голови. І – готель «Хілтон» у Відні, де нині мешкає цей «спортсмен».

Ось таке чудове життя одного з не останніх «тероборонівців» Відня.

На наш погляд, це кар’єрне зростання цілком могло привести Віктора Коржа на якусь посаду в генерал-губернаторстві «Малоросія». Але, може, причина втечі криється в чомусь іншому. Як би там не було, Віктор Петрович явно не влаштувався на кухню «Хілтона» мийником посуду і не таксує на Роллсі сина по Відні.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Колишній регіонал Віктор Корж, причетний до педофілії в «Артеку», сплив у готелі «Хілтон» у Відні появились сначала на Антикоррупционная правда.

Но предвыборные обещания, как всегда, разбились о суровую реальность, а еще больше – о запредельную жажду наживы людей, которые внезапно получили всю полноту власти в стране. После того, как первый премьер откатался на мопеде по зданию Кабмина и разрушил там стены, оказалось, что запасы денег, накопленные предыдущей властью, закончились, а потоки уходят мимо «слуг», ибо сведущие в «распилах и откатах» отнюдь не собираются делиться с новой властью просто потому, что та таковой является.

Последовали кадровые выводы – премьера отправили кататься на самокате подальше от Кабмина, за ним последовали «новые лица», а во властные кабинеты стали возвращаться те, кто действительно понимает, откуда в государстве берутся деньги и, что гораздо важнее – понимает, как их пустить «мимо кассы». И избиратель внезапно обнаружил, что ключевые должности в стране занимают люди, которые ну никак в категорию «новых лиц» не попадают.

Примером может служить недавно назначенный министром экономики и заодно первым вице-премьером Алексей Николаевич Любченко. Который является кадром даже не Порошенко и Януковича, а еще Кучмы. Кстати, от услуг Любченка в свое время Порошенко отказался – в 2014 году Алексей Николаевич претендовал на руководство Государственной Фискальной Службой, но тогдашня власть решила все же с ним не связываться, что, на наш взгляд, отнюдь не характеризует Любченко с лучшей стороны.

Но главой Налоговой службы он все-таки стал. В 2020 году, сменив на этом посту «новое лицо» Верланова. Причем как назначение, так и деятельность на этой должности Любченко сопровождались скандалами.

Назначили его весьма странным способом, не проведя конкурс и поместив объявление о приеме документов от претендентов на должность 25 апреля. Конечным сроком подачи было 27 апреля. Ничего бы особого, но 25 апреля выпало на субботу, а 26, соответственно, на воскресенье. Которые являются выходными днями.

Конкурс тоже не проводили, объяснив такое вопиющее нарушение закона карантином (как видите, коронавирус спишет все, не только воровство денег из «Ковидного фонда» и перекидку их на строительство дорог и стадионов). Возмутилась даже вице-спикер парламента:

Впрочем, возмущение ни к чему не привело – монобольшинство послушно нажало кнопки. При этом грубо нарушив закон об очищении власти, который больше известен как закон о люстрации – Любченко не имел права занимать должности в государственном секторе в течение 10 лет, поскольку до 2011 года был заместителем председателя Государственной налоговой администрации. Но «слугам» было наплевать, и в апреле 2020 года он таки стал главой налоговой службы.

Новости по теме:  Глава Госэкоинспекции в Днепропетровской области задекларировал базу отдыха

Можно согласиться с мнением, что этот закон неправильный и его принимал Порошенко в угоду своим интересам, а Зеленскому этот закон только мешает. Пусть даже и так. Но это не дает право нарушать его никому – ни Зеленскому, ни Любченко, ни Байдену. Хотя, если Андрею Богдану можно было возглавлять Офис президента, хотя он тоже подпадает под этот закон, то почему Любченко нельзя было стать главой налоговой, а вот теперь – вице-премьером?

Что касается деятельности Любченко в качестве главного налоговика страны, то она тоже запомнилась не ростом доходов государственного бюджета и борьбой с коррупционными схемами, которые расцвели таким буйным цветом, что не снились не то что Порошенко, а даже Януковичу. Запомнилась его фискальная работа постоянными интервью и участиями в ток-шоу, где Любченко утверждал, что у людей очень много денег, и они не хотят платить налоги, а посему задача власти – отыскать эти деньги и изъять на пользу государства:

На что немедленно нашлись доброхоты, раскопавшие доходы самого Любченко и заявившие, что ему нужно начать с самого себя и особенно – со своего сына, который в 18 лет купил элитную квартиру площадью в 100 метров на Печерске за 215 тысяч долларов и паркоместо там же. И автомобиль Porsche Macan. Цены на такие авто начинаются от 72 тысяч долларов.

На вопрос, откуда у восемнадцатилетнего парня такие деньги, Андрей Алексеевич Любченко заявил: «Я не помню, кто там, что и когда покупал. И сейчас не могу дать информацию по этому поводу». В то же время на вопрос, помогали ли ему родители, ответил: «Наверное»:

Что касается самого новоявленного министра финансов, Алексея Любченко, то и у него с имуществом не все в порядке. Рассмотрение его декларации вызывает также множество вопросов. В собственности семьи Любченко находится квартира в Черкассах (99 метров), квартира в Смеле Черкасской области (55 метров), квартиры в Киеве – 64,4 и 165,7 метра. Причем последнюю жена Любченко приобрела в 2017 году за один миллион гривен:

То есть по 6 054 гривны 33 копейки за метр квадратный. Или по 220 долларов.

В Киеве даже собачья будка стоит дороже. Там же находится и паркоместо в 11,7 метров за 90 000 гривен. Которое обошлось уже по 7 692 гривны 30 копеек за метр. Интересно, где это Любченко нашел жилой комплекс, в котором квартиры стоят дешевле паркомест? Есть еще у семьи кусочек земли в Знаменке Кировоградской области – 43 800 метров за 144 368 гривен, иными словами – по 3 гривны 30 копеек за метр или, что привычнее для нашего уха – по 330 гривен за сотку. Комментарии, как говорится, излишни.

Но это не все, что касается благосостояния семьи. Алексей Николаевич имеет карабин Blaser D-99 и часы Breguet. Жена тоже носит часы Breguet, ожерелье Van Cleef и еще одно, неуказанной марки.

Что касается, карабина, то он стоит от 238 000 гривен:

Относительно часов – труднее, ведь марка не указана. Но картинка примерно такая:

В ювелирные изделия лезть не будем – оценить такую вещь, не видя ее, невозможно. Но, судя по часам и карабину, это явно не бижутерия.

Что касается транспорта, то декларация говорит следующее:

Доход же семьи опять диссонирует с тем, что она имеет. За 2020 году Любченко с женой заработали 1 014 975 гривен. Для обычного украинца сума запредельная, но это не наш случай. Особенно, если учесть, что сбережения семьи Любченко составляют 12 000 долларов, 14 000 евро и 90 000 гривен наличными, а на счетах хранится

82 038 долларов, 48 819 евро и 856 072 гривны.

Конечно, как это принято у чиновников, можно съехать на доходы жены. Но жена Любченко богатой бизнес-вумен не является. Можно, конечно, утверждать, что это запасы от работы в частной структуре – Алексей Любченко долгое время работал в АО «Украгрохимхолдинг». Но высокой зарплатой он там похвалиться никак не может – она составила, согласно его же декларации, 126 299 гривен:

Кстати о этой фирме нужно рассказать немножко больше, ибо Любченко тут пересиживал лихие времена несколько раз:

Это – биография Алексея Николаевича, размещенная не где-нибудь, а на сайте Кабмина. Так что все точно.

Так вот, фирма любопытна несколькими вещами. Странностями с собственниками:

И следующим:

Впрочем, кого-то удивляет, что первым вице-премьером страны стал человек, входящий в восемь санкционных списков, в том числе от СНБО? Заметим в скобках, что это еще раз доказует простую истину – все эти «санкции» — филькина грамота.

Кстати, что касается санкций. Вот данные по Министерству экономики Украины, которое возглавляет Любченко Алексей Николаевич:

Это – финиш. Абзац. Украинский Минфин находится под международными и отечественными санкциями. И возглавляет его министр, находящийся в тех же списках. Абсурд. Но такова Украина.

Вернемся лучше к биографии нового первого вице-премьера и заодно министра экономики. Начинал он действительно еще при Кучме – пройдя неплохую школу в органах местного самоуправления, он перешел в налоговую службу – в 1999 году стал замом начальника налоговой инспекции Кировоградской области, потом возглавил налоговиков Черкасчины. Параллельно пишет кандидатскую и докторскую диссертации, постоянно ездит в Киев – как по работе, так и по научным вопросам, заводит нужные связи и становится своим человеком для многих.

В сентябре 2009 года Любченко переезжает в Киев окончательно и становится одним из заместителей председателя Государственной налоговой администрации.

В 2009 году президент еще Ющенко, а в 2011 – уже два года как Янукович. Но это не мешает работе Любченко, как и махинации 2009 года в правительстве Юлии Тимошенко и схемы с налогами, которые реализовывались под крышей так называемых «любих друзів» – политиков-бизнесменов, приближенных к президенту Виктору Ющенко.

Наоборот, он пришелся очень ко двору и донецким – Любченко остался в налоговых органах и научил своего нового руководителя Виталия Захарченко и его замов Андрея Головача и Александра Клименко всем схемам с возвратом НДС, которые в то время были основой воровства денег из бюджета.

2012-2014 годы Любченко пересидел в упоминаемом уже «Украгрохимхолдинге», причем его, в отличие от бывшей шефини Юлии Тимошенко, никто не трогал. После Майдана Любченко попытался возглавить налоговую службу страны, но Порошенко не захотел иметь с ним дела – максимум, что удалось Любченку в тот период, — стать советником главы отдела советников заштатного департамента ГФС. Кстати, перечитайте название его должности еще раз – это тоже шедевр абсурда.

После этого Любченко опять вернулся в свой «агрохимхолдинг», где и сидел до победы «слуг». Которым понадобился в апреле 2020 года, когда они поняли, что одними «видосиками» сыт не будешь и стали стремительно назначать на ключевые должности в стране людей, которые прошли суровую школу распила бюджета и организации всяких схем еще при незабвенном Викторе Федоровиче.

Алексей Николаевич Любченко оказался весьма ценным кадром – он начинал еще при человеке, который и породил, собственно, уродливую систему экономики Украины – Леониде Даниловиче Кучме. И смог удержаться и при Ющенко, и при Януковиче. Только с Порошенко вышел какой-то сбой. Но зато при Зеленском Любченко делает стремительную карьеру. И совсем не исключено, что мы внезапно увидим его в кресле премьер-министра: уж очень опытный и ценный кадр.

Сообщение Алексей Любченко: Зачем Зеленскому кадр Януковича, обобравший бюджет на 30 миллиардов? появились сначала на Антикоррупционная правда.