Знайомтесь — «Банк «Кліринговий дім»». Здавалося б – звичайний банк середньої руки.

Нічого особливого. Але склад його Наглядової ради:

Серед членів Наглядової ради скромно красується прі

Серед членів Наглядової ради скромно красується прізвище Кротюк Володимир Леонідович. З не менш скромним титулом «член Наглядової ради». Але особистість це дуже примітна і недарма він значиться в «Кліринговому будинку» в Наглядовій раді.

Сам банк нічого особливого не представляє, якщо не знати того факту, що це звичайний мийний банк, який належить сестрі екс-начальника адміністрації президента Кучми Юлі Льовочкіної на паях з молодшим бізнес-партнером Дмитра Фірташа Іваном Фурсіним.

Як відомо, Іван Фурсін довів до банкрутства київський Місто-банк, де був основним акціонером. «Місто-банк» займався в основному тим, що виводив гроші Фірташа, Льовочкіна та компанії за кордон. За законом Фурсін не може бути акціонером банку, але новий голова НБУ Андрій Пишний заплющує очі на такі дрібниці.

Це щодо банку. А тепер перейдемо до особи Кротюка, завдяки якому, схоже, «Кліринговий дім» ще тримається на плаву. Володимир Кротюк – виходець із Генпрокуратури, який у 1994 році перейшов на роботу до Національного банку України. Де займався банківським наглядом, фінансовим моніторингом та юридичним управлінням, а з 2000 року і до свого виходу на пенсію у 2014-му був заступником голови НБУ.

По суті він займався тим, що обслуговував схеми своїх босів. Нагадаємо, що пік кар’єри Кротюка в Нацбанку збігся з тим періодом, коли регулятором керував Сергій Арбузов, який змінив на цій посаді не менш одіозного Стельмаха. І під час цих двох глав найбільш активно працював Володимир Кротюк.

Чому йому дали тихо піти на пенсію, а не звільнили з ганьбою загадка. Тому що ще на початку 2014 року, коли слідом за Януковичем втік Арбузов, а в НБУ, як і у всій країні почалися пертурбації, у зв’язку з призначенням на посаду першого заступника голови НБУ Кротюка, яку зробив Степан Кубів, спалахнув неабиякий скандал.

Випливли документи, які висвітлюють схеми виведення з України 6,5 мільярдів доларів, в яких був замішаний заступник Арбузова Володимир Кротюк. Операції з виведення грошей здійснили у 2013-2014 роках два банки, підконтрольні одеському бізнесмену Борису Кауфману – ПАТ «Фінбанк» та ПАТ «Платінум Банк».

Джерелом виведених за кордон фінансових коштів були державні гроші, спрямовані на виконання бюджетних програм. Компанії, задіяні в цих операціях, здебільшого зареєстровані за двома адресами в будинках, що належать Борису Кауфману в місті Одесі.

Народний депутат Сергій Міщенко звинуватив «Фінбанк» та «Платинум банк» у фінансуванні сепаратистів. Міщенко звернувся до Служби безпеки України та Міністерства доходів та зборів з вимогою перевірити можливу причетність цих банків до фінансування сепаратистських рухів в Україні.

«Ця схема діяла за участю посадових осіб Національного банку України під час правління Віктора Януковича та Сергія Арбузова. Наразі з осіб, задіяних у цій схемі, на посаді перебуває лише колишній заступник Сергія Арбузова – Володимир Кротюк. Степан Кубів (екс-глава НБУ) призначив Кротюка на посаду першого заступника голови НБУ. Наразі спільно з іноземними колегами перевіряється подальший рух цих коштів, чи були вони спрямовані на фінансування сепаратистської та терористичної діяльності на південному сході України», – заявили тоді у Міністерстві доходів та зборів.

Чим закінчилася перевірка – невідомо, але Гонтарєва, яка змінила Кубіва на посаді голови НБУ, швидко позбулася Кротюка, випровадивши того на пенсію. Чому вирішили зам’яти скандал – невідомо. Як невідома доля звернення нардепа Міщенка до СБУ з проханням перевірити причетність Володимира Кротюка до фінансування проросійських бойовиків у «Л/ДНР».

Що стосується «Фінбанку» та «Платинум банку», то, втративши доступ до бюджетних коштів та заступництво в НБУ, вони швидко пішли на дно та були ліквідовані.

Але сам Володимир Кротюк після виходу на пенсію не зник – сплив у банку Льовочкіна-Фірташа, які за часів Януковича були обласкані системою. Втім, зараз часи дещо інші. Як би не підбадьорилися люди з оточення Януковича в очікуванні реваншу в 2019 році, 2022-й сплутав усі карти.

Як писав економічний експерт Олексій Комаха , «Банк «Кліринговий дім»», схоже, відпрацював всі свої ресурси і скоро вирушить на дно. Але поки що тримається за рахунок шанованого в НБУ Кротюка та спонсорських грошей Льовочкіна-Фірташа, які Кротюк знає, як правильно передати Пишному.

«Антикорупційна правда»

Сообщение Що у банку «Кліринговий дім» забув Володимир Кротюк — права рука поплічника окупантів Арбузова? появились сначала на Антикоррупционная правда.

Сподіваємося, що їхні виборці, найбільша кількість яких зосереджена якраз на окупованих територіях та в зоні бойових дій, щасливі як до приходу свого кумира Путіна, так і від того, що їх обранці вчасно втекли з України.

Причому більшість із них дивним збігом зробили це заздалегідь і підозріло дружно. Що ніби натякає. Але фактів у нас немає, бо нічого стверджувати не будемо. Щоб не засмучувати виборців, яким на голови сипнеться саме те, що вони хотіли, голосуючи за своїх обранців.

Втім, достатньо філософії, перейдемо до конкретики. Народний депутат України від партії «Опозиційна платформа за життя» та член однойменної фракції Ігор Абрамович не просто злиняв завчасно, а прихопив із собою кілька десятків друзів та родичів. 13 лютого, сплачений Абрамовичем чартер відвіз всю цю компанію із Києва. Щоправда, чомусь не в таку улюблену Абрамовичем високодуховну і православну Рассеюшку, а в безблагодатну столицю Австрії Відень. Сам же Абрамович відлетів 12 лютого не менш неправославною Польщею і більше в Україні не показувався.

Загалом дні перед вторгненням були рекордними з країни народних обранців – лише 12 лютого з Києва вилетіло близько 20 чартерів і приватних літаків. Що характерно – відлітали здебільшого представники проросійських сил – Новинський, Суркіси, Ярославський, Ахметов, Колесников, Столар… Що також є досить дивним та симптоматичним «збігом».

Але повернемось до Ігоря Абрамовича. Виявився він через деякий час на чужині, у далекій і теж неправославній Франції. За шість кілометрів від Ніцци, в комуні Сен-Жан-Кап-Ферра 12 і 28 квітня журналісти фіксували Land Cruiser, який, за даними джерел «Схем» у Нацполіції, належить мільярдеру та народному депутату Ігорю Абрамовичу.

За «гейропою» борець за традиційні цінності пересувався на заробленому важкою працею Ленд Крузері з номером КА 2109 ІА:

І їздив він, знову ж таки дивним збігом, вулицею, на якій знаходиться вілла ще двох борців за «російський світ» (теж хто втік від цього світу чомусь не в Росію) Сергія та Юлії Льовочкіних.

Через деякий час історія здобула продовження – 17 серпня журналісти «Української правди» зняли репортаж під назвою «Батальйон “МОНАКО”. Як УП знайшла елітних біженців на Лазурному узбережжі»:

Один із сюжетів присвячений Ігорю Абрамовичу, якого журналісти УП знайшли у здоров’ї та явно задоволеного життям на віллі в Сен-Жан-Кап-Ферра. Це – курорт на південному сході Франції на мисі Лазурного Берега, що виступає в морі, неподалік Ніцци. У 2012 році Сен-Жан-Кап-Ферра посів друге місце у рейтингу після Монако з дорожнечі житла.

Живе Абрамович на віллі, що належить російському банкіру Борису Давлетьярову. На яких умовах – не знаємо, але сам факт досить промовистий. Але ще цікавіше те, що живе на цій віллі Абрамович не один, а в компанії колишнього виконувача обов’язків начальника департаменту захисту економіки Національної поліції та колишнього заступника начальника цього департаменту Сергія Вязмікіна.

Ні, це навряд чи те, що ви подумали. Дружать ці люди на суто економічній основі. Другий допомагав першому, прикриваючи від інтересу поліції різноманітні схеми Абрамовича, які дозволили йому посісти 21 місце в рейтингу найбагатших народних депутатів нинішнього скликання. Його статки тоді склали 106 мільйонів гривень, у тому числі 88 мільйонів готівкою. І це, крім 13 квартир, колекцій швейцарських годинників і пристойного автопарку.

Та й сам Вязмікін явно не бідує, розкочуючи Лазурним узбережжям на Мерседесі з «козирними» київськими номерами:

До речі, про транспорт – народний депутат України Ігор Абрамович його дещо оновив – у нього з’явився що один «крузак» із номерами КА 0088 СГ та два Мерседеси-Віано, зареєстровані на матір нардепа:

Тож крім чартеру, який вивіз за два тижні до повномасштабного вторгнення, яке виявилося чомусь несподіваним для влади, родичів та друзів Абрамовича з України, явно був і сухопутний кортеж. Що він віз і з чого складався – невідомо, але принаймні чотири машини Ігоря Абрамовича мають українську реєстрацію:

Заодно Ігор Абрамович допоміг своєму другові Вязмікіну вчасно злиняти з передвоєнної України, де останній, схоже, нажив непосильними працями вартового закону певний стан, що дозволяє жити на одному з найдорожчих курортів світу.

До речі, у Києві Абрамович пересувався виключно у супроводі враженої охорони, яку, можливо, йому забезпечував його нинішній співмешканець по віллі російського банкіра Давлетьярова:

Як показує вивчення непублічної частини біографії Ігоря Абрамовича, секрет його успіху досить простий – зв’язки України із потрібними людьми, встановлювані зазвичай у вигляді споріднених зв’язків.

Першим «хрещеним батьком» майбутнього політика безперечно можна назвати найвідомішого харків’янина Олександра Фельдмана, у якого у 2012-2015 роках працював Абрамович, насправді ж їхня співпраця розпочалася ще 2007 року. За даними ЗМІ, цього року Ігор Абрамович (як і його батько Олександр) став помічником на той момент народного депутата від БЮТ Олександра Фельдмана.

У 2007-2012 роках Абарамович працював у будівельному холдингу Фельдмана, який займався, зокрема, і будівництвом. Ймовірно, він став першим провідником і вчителем Ігоря Абрамовича в політичній сфері, адже Фельдман був народним депутатом 6 скликань.

А ось до газового бізнесу Ігор Абрамович зміг потрапити завдяки іншому харківському бізнесменові, до 2017 року громадянинові Російської Федерації – Павлу Фуксу. Саме його називали власником ТОВ «ДВ нафтогазовидобувна компанія», акціонером та президентом якої у 2015-2016 роках був Абрамович.

І саме Абрамовича «Економічна правда» називала людиною Фукса, яка займалася видачею спецдозволів на газовидобування через Держгеонедра у 2017-2018 роках.

Людиною, яка вивів Абрамовича на Фукса, видання вважало депутата харківської міськради Семена Сироту – тестя майбутнього нардепа, з дочкою якого – Мариною – і одружився Ігор Абрамович.

Семен Сирота людина для Харкова теж далеко не остання – член фракції «Довіряй справам» покійного мера Харкова Ігоря Кернеса, екс-заступника нинішнього градоначальника Ігоря Терехова. Призначення Сироти у 2020 році навіть викликало міні-скандал.

Один із депутатів міськради Ігор Черняк нагадав, що Сирота є фігурантом кримінального провадження про розкрадання 5 мільйонів гривень при купівлі 5 авто для КП «Харківське ремонтно-будівельне підприємство». Проте Сирота таки став заступником мера з питань ЖКГ і залишив цю посаду у жовтні 2021 року після операції на серці. І кримінальної справи, яка викликала цю операцію.

Прекрасні стосунки у Ігоря Абрамовича та з нинішнім мером Ігорем Тереховим — саме його мер називає людиною, яка з представників харківського бізнесу найбільше допомагає місту.

Цікаво чим? Листами з Ніцци «душою я з вами, у Харкові, під обстрілами росіян, яких я закликав на нашу землю, а тілом, на жаль, тут, на пляжі Лазурного берега»?

Чи тим, що коли над депутатами ОПЗЖ нависла загроза суду Лінча, оперативно заявив (з Ніцци) про свій вихід їх уже забороненій партії та створення нового блоку в парламенті – «Відродження України» у компанії з ще одним втікачом – Вадимом Столаром?

Що характерно, «відроджує» Україну Абрамович не з Харкова чи бодай Києва, а з вілли російського банкіра на Лазурному узбережжі. Що ж – сподіваємось, що виборців ОПЗЖ та Ігоря Абрамовича зокрема це тішить. І втішає, коли до їхнього будинку прилітає російська ракета, а російський солдат ґвалтує їх самих та їхніх дочок. У перервах між цим вони можуть помилуватися картинками краси Лазурного узбережжя, де живе їх обранець і представник «російського світу» Ігор Абрамович.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Ігор Абрамович, який боровся за «руський мір», знайшовся у Ніцці появились сначала на Антикоррупционная правда.