Виявляється, ще як може, пише «Антикор». Йдеться про Юхима Важеєвського, який вміє крутитися вужем, пристосовуватися та знаходити вигоду за будь-якої влади. Цього персонажа небезпідставно називають одним із ключових схематозників головного енергетичного підприємства країни. Його називають сірим кардиналом «Енергоатому», який і злив стратегічне підприємство країні-агресору. Як «рішала» і пристосуванець пов’язаний з окупантами РФ?

Що відомо загалом про бізнес-інтереси Важеєвського: із загальнодоступного

Юхим Анатолійович вважається власником товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло України» зі статусним капіталом 844 000 гривень.

Компанія ліквідована у зв’язку з банкрутством у 2019-му році.

До того ж ця компанія числиться у восьми списках санкцій. Цікаво чому?

За даними Єдиного державного реєстру судових документів, ця організація значиться також у 36 судових документах.

Окрім цього, існує ще ФОП «Важеєвський Юхим Анатолійович» із податковим боргом у 5000 гривень, станом на 28.01.2022.

І тут Важеєвський також перебуває у 8 санкційних списках. Що ж відбувається?

І на цьому із загальновідомого бізнесу все. А чим ще відомий даний персонаж, який на перший погляд нічим не помітний для уваги преси та громадськості?

Юхим Важеєвський десятиліттями схематозив і розпилював «Енергоатом»

Здавалося б, як простий приватний підприємець може бути пов’язаний із розпилюванням державних грошей такої величезної корпорації, як «Енергоатом»? Але, як виявилося, все можливе.

Йдеться все про того ж Важеєвського, який має потрібний «дах», вміє крутитися, пристосовуватися, знаходити спільну мову з усіма «смотрящими», а також знаходити вигоду за будь-якої влади. Так відбувається і зараз, так було і за Януковича, і навіть за Ющенка.

Цього непомітного діяча називають сірим кардиналом «Енергоатому», який злив стратегічне підприємство країні-агресору.

Такого непомітного, на перший погляд, персонажа не просто так називають одним із основних схематозників «Енергоатому». Хоча варто зазначити, що інформації про це в інформаційному полі напрочуд мало.

У той час, коли Ющенко був президентом, Важеєвський був директором фінансових питань «Енергоатому». Потрапив він туди за протекцією М.Мартиненка та Д.Жванії. Також Юхима називали їх ставлеником і «рішалою» з різних питань.

Тоді за активної участі Важеєвського з «Енергоатому» вивели приблизно 200 млн. грн. на посередницькі фірми з кредитних коштів, які це держпідприємство отримало як кредит від банку «Київ» у розмірі 603 млн. грн. Через такі масштабні фінансові схематози було відкрито далеко не одну кримінальну справу. Тільки ось, незважаючи на це, єдине, чого змогли в результаті досягти, то це звільнення Юхима Анатолійовича з посади фіндиректора. Але цей факт, по суті, ніяк не вплинув на його «діяльність» надалі.

Примітно, що фактично Важєєвський зовсім не втратив впливу на це енергетичне держпідприємство через своє звільнення. Як впливав тоді, так має і зараз.

Коли при владі був Янукович, цей «рішала» неодноразово себе встиг «виявити». Ось, наприклад, один із інцидентів за 2013 рік, який вийшов у публічну площину і перетворився на скандал. Йдеться про епізод, що стався влітку з тодішнім ІВ президента НАЕК «Енергоатом» Віссаріоном Кімом, якого група невідомих чоловіків «міцної статури» не пропустила на його робоче місце. Примітно, що поряд з цією бандою стояв ніхто інший, як сам товариш Важеєвський, екс-директор з фінансів. Про це популярному виданню «УНІАН» розповів виконавчий директор з правового забезпечення держпідприємства Геннадій Барабаш. За словами юриста, ця трійця, яка перегородила тоді шлях Кіму, представилася як співробітники внутрішніх органів, але при цьому вони відмовилися пред’явити свої посвідчення. І до речі, всім молодики були в недбалому одязі, а один із «співробітників» був навіть у в’єтнамках. Що ще можна додати?

І ось, що цікаво: ні сам Янукович, ні хто інший із тогочасної верхівки не вплинув на допуск Кіма на роботу. Тобто, якщо «рішала» Важеєвський «не пустив», то так треба? Як показав час, так і є. І це триває досі.

За Порошенка «рішала» також почувався комфортно, адже за нього знову домовився той же персонаж Мартиненко, наближений друг Авакова. За фактом, саме Мартиненко і був початковим організатором схематозів в «Енергоатомі», які провертаються багато років. Саме його представником і «рішалою» є той самий, мало кому відомий, товариш Важеєвський.

Ось і зараз став у нагоді такий «рішала». Він навіть став більш затребуваним, адже потрібен хтось «в темі», хто б займався старими схематозами.

Як «рішала» пов’язаний із окупантами РФ

Але це далеко не все. Ще три роки тому джерела у цій головній енергетичній компанії країни повідомляли про те, що кришувати схематози підприємства взялися персони з верхівки. І тут спливає такий персонаж як Віталій Мірошниченко на прізвисько «Патлатий». Саме він покривав брудні справи виконавця Важеєвського і саме він дав команду не заважати йому.

Одним напрямом прибуткових схематозів Важеєвського, які здійснювалися через компанії сімейства Мірошниченка, було постачання обладнання з Росії.

Так, Віталій Віталійович є власником ТОВ «Науково-виробниче об’єднання «Фіненергопроект» зі статусним капіталом 812 000 гривень.

А Євген Мірошниченко ще нещодавно очолював відділ енерготехнічного обладнання «Атомкомплект» ДП «НАЕК «Енергоатом».

По суті, саме фірми В.Мірошниченка протягом п’ятнадцяти років є ключовими постачальниками «Енергоатому» і саме там освоюється велике бабло. Як правило, йдеться про два мільярди щороку і це лише на держзакупівлях. При цьому товариш Важеєвський був у відповіді за перенаправлення фінпотоків у «потрібних» напрямках.

Докладніше про схеми товариша Важеєвського читайте за посиланням.

Свого часу Юхим Анатолійович став представляти інтереси Юрія Бойка. Хоча як це сталося, достеменно не відомо. Але факт залишається фактом, Важеєвський керує схематозами, «робота» з якими налагоджена і діє багато років. А більшість схем, на жаль, веде до країни-агресора Росії, для якої атомна енергетика нашої країни, як «бельмо на оці».

Це далеко не все, про що хотілося б розповісти, але не одразу. Далі більше. Далі буде.

«Антикорупційна правда»

Сообщение Як «рішала» Юхим Важеєвський, пов’язаний з Росією, десятиліттями схематозив і розпилював «Енергоатом» появились сначала на Антикоррупционная правда.

Як відбудовувати Україну із системними прозорими процесами суспільство “подумає завтра” – після перемоги. Тим часом, 5 грудня ВАКС відмовився пришвидшити передачу до суду справи екснардепа Миколи Мартиненка, а влітку – попри нову підозру САП та НАБУ, відпустив під заставу та “чесне слово” підозрюваного топ-корупціонера додому.

Як відомо, колишній депутат Ради Микола Мартиненко підозрюється в організації двох схем з розкрадання 6,4 млн євро в НАЕК Енергоатом і 17,2 млн доларів на СхідГЗК. Є великі шанси що справа таки буде доведена до логічного завершення і покарання знайде свого героя. І це буде нетиповий приклад, коли замовника – покарано, а виконавці повернуться до корупційних оборудок засукавши рукава білих пальт. Адже на лавах підсудних досі немає екскерівництва НАЕК Енергоатом та поплічників Мартиненка зсередини компанії, які десятиліттями створювали умови для розкрадань та вимивання грошей.

Почесний президент

Чотирикратний президент НАЕК Енергоатом і “почесний енергетик” Юрій Недашковський свій перший термін на посаді ще у буремні двохтисячні завершував зі скандалом. Ще тоді – рівно двадцять років назад –  його підозрювали у потуранні офшорним компаніям-посередникам. Але це не завадило йому пізніше побути заступником Юрія Бойка в Кабміні і ще тричі сісти у президентське крісло Енергоатому. Під завершення третього терміну керування (2008-2012) Недашковського спіткала невдача і міжнародна кримінальна справа. У листопаді 2011 року на українсько-молдовському кордоні був затриманий глава юридичної служби ДП Енергоринок Олег Поліщук. Затримання відбулося згідно рішень судів Республіки Молдова протягом 2005-2010 років про стягнення близько 400 млн гривень з українських стратегічних підприємств енергетики та металургії на користь молдовських резидентів. В рамках цієї справи тоді проходив і сам Недашковський. Судячи з того, що у 2014-му Юрій Недашковський знову отримає енергобулаву, то інцидент вдалося зам’яти. Але, як відомо, спільна справа – особливо, кримінальна – об’єднує людей. Синхронно із останнім поверненням Юрія Недашковського, стрімко злетів кар’єрними сходинками і Олег Поліщук. Він був призначений директором із запобігання і протидії корупції НАЕК Енергоатом, і за сумісництвом — радником президента компанії. Тобто, Недашковського.

Не можеш побороти корупцію — очоль її

Вже наприкінці того ж року розпочалося кримінальне провадження стосовно зриву компанією Енергоатом контракту на постачання вітчизняного урану зі Східного гірничо-збагачувального комбінату за програмою імпортозаміщення. У 18-му році обвинувальний акт у цьому провадженні за обвинуваченням екс-народного депутата України та посадовців ДП СхідГЗК, Державного концерну Ядерне паливо, НАК Нафтогаз України, ПАТ Об’єднана гірничо-хімічна компанія та ДП НАЕК Енергоатом було скеровано до суду для розгляду по суті. Так, під пильним наглядом цілого директора із запобігання і протидії корупції Олега Поліщука, Микола Мартиненко провернув весь той схематоз, який нині розслідує НАБУ та САП і який стане для ВАКС, фактично, тестовим іспитом по роботі з корупціонерами найвищого державного рангу.

Невдаючись у подробиці інших, дрібніших зловживань тодішніх керівника підприємства Юрія Недашковського і його радника Олега Поліщука, один з найбільш кричущих фактів – та сама Škoda, яку, шкода, 5 грудня не передали до суду. Якщо коротко, то суть справи – Микола Мартиненко не безкоштовно лобіював інтереси компанії Škoda JS. За даними детективів НАБУ, Škoda JS на тендерах Енергоатому виставляла ціну з надбавкою до 20% і цю “надбавку” перераховувала після виграшу на рахунки третьої компанії у двох швейцарських банків. Бенефіціарним власником “третьої” компанії виявився тоді ще народний депутат Микола Мартиненко.

Але це –  лише “фантик” від цукерки

Сьогодні, коли росія тероризує Україну атаками на енергетичні об’єкти, це здається із розряду фантастики – але влітку 2018 року, коли вже чотири роки як йшла війна, компанію Škoda JS, без відкритого конкурсу і тендеру обрали виробником реакторних установок для будівництва третього та четвертого енергоблоків ХАЕС. І це більше, ніж банальний корупційний заробіток. Адже фактично, чеська компанія Škoda JS (Шкода – Ядерне машинобудування) належить російському газовому монополістові Газпромбанку. У той час – вже “підсанкційному” в Україні. Та й сама “чеська” Škoda JS була у санаційному списку, щоправда – тільки США.

Група “тайд”

Ці факти були підтверджені не тільки журналістськими розслідуваннями, а й кримінальними переслідуваннями та рішеннями міжнародних судів. Втім, як і у випадку з українськими правоохоронними органами, поза увагою так само лишився корупційний клубок всередині самої компанії.  По справі проходить лише один представник Енергоатому, і це – не її тодішній президент Юрій Недашковський і не його поплічник і корпоративний антикорупціонер Олег Поліщук. Хоча тим, хто знайомий з українськими реаліями, цілком зрозуміло що без їхньої згоди провернути ці оборудки Микола Мартиненко просто не зміг би.

Тим паче, що після початку кримінального переслідування Миколи Мартиненко, саме вони увійшли у групу “відбілювання” та підтасовки документів. В період з 2015 по 2016 роки група, до якої увійшов, зокрема, Олег Поліщук, мала сім відряджень до штаб-квартири Škoda JS де намагалася отримати документи та свідчення, які б дали можливість вплинути на хід розслідування і доказати невинуватість Миколи Мартиненка. Але чеська сторона не піддалася на пропозиції представників Енергоатому та відмовилася документально підтверджувати однаковість власних ціноутворень для Енергоатому та інших іноземних компаній. Подані пізніше адвокатами протоколи цих зустрічей, САП не долучила до справи, адже вони жодним чином не слугували доказом невинуватості екснардепа. Але якби не копії цих протоколів, ніхто б і досі не знав, які перемовини вів Олег Поліщук у штаб-квартирі Škoda JS a.s. під час своїх неодноразових неофіційних відряджень. Так само, як і не звернув би увагу на те, що у дружини Олега Поліщука у 2017-му році (на третій рік війни!) згідно з декларацією невідомо звідки і коли взялася  нерухомість у російській федерації. Нерухомість у 2018-му році дружина Олега Поліщука продала, але російський “осадочек” залишився.

Війна все спише?

Від початку повномасштабного вторгнення Олег Поліщук долучився до лав ЗСУ. Без жодної іронії, це дійсно великий вчинок. Так само, як волонтерство нардепа Олександра Трухіна чи раптовий приступ патріотизму Михайла Добкіна – сьогодні Україна дійсно потребує допомоги і внеску кожного. Але водночас, потрібно пам’ятати, що фронт –  не місце видачі індульгенцій. І після перемоги повернутися з “чистого листа” до корупційних оборудок розмахуючи УБД як офіційним дозволом на пограбунок країни і відбудову нових схематозів із російськими компаніями, суспільство не дозволить. В інакшому випадку – все було дарма.

«Антикорупційна правда»

Сообщение Що не так зі справою екснардепа Миколи Мартиненка? появились сначала на Антикоррупционная правда.

Скільки електроенергії зараз дає країні «Енергоатом» — сказати з точністю складно, але ця цифра у будь-якому разі є критично важливою для України – підприємство залишається єдиним оператором усіх атомних електростанцій країни, пише «Антикор».

Майже півроку повномасштабної війни внесли значні корективи в роботу НАЕК «Енергоатом», але чи внесли вони корективи до корупційних схем, які на підприємстві налагоджені давно, а зі зміною влади в країні три роки тому і викликаною цим фактом плутаниною, захлеснули «Енергоатом» небаченою силою? Що відбувається на цьому стратегічно важливому підприємстві країни, що воює зараз? Чи наведено лад у схемах, порівняно з якими горезвісна «справа Свинарчуків», яка коштувала Порошенку владі, — просто крадіжка цукерок у молодшій групі дитячого садка?

Одразу після зміни влада заговорила про те, що в країні відновлюється інститут тих, хто «стежить» за тими чи іншими галузями. «Доглядачами» за «Енергоатомом», як заявила Тетяна Чорновіл, стали Андрій Деркач та Сергій Шефір. Саме вони контролювали весь рух грошей, що проходять через Енергоатом. І погоджували призначення ключових керівників як самого «Енергоатому», так і пов’язаних із ним підприємств.

Так тривало, як мінімум, до кінця лютого – люди Шефіра та Деркача зміцнювали свої позиції в «Енергоатомі» і заодно намагалися відтіснити від поставок на підприємство інше угруповання, підконтрольне якомусь Юхиму Важієвському, якого іноді називають Фіма «Порш», який завдяки протекції одіозного нардепа Миколи Мартиненка та його ставленика Юрія Недашковського свого часу гордо носив звання короля тіньових схем в українській атомній енергетиці. Він мало не одноосібно вирішував, хто, коли і скільки отримає замовлення від НАЕК «Енергоатом», і в яку суму це обійдеться.

Однак після появи на сцені Деркача та Шефіра та під тиском своїх нинішніх «партнерів» Галущенка та Бояринцева був змушений зійти з корупційного трону та відійти на другий план. Але так тривало недовго – на допомогу Важієвському несподівано прийшла кричуща некомпетентність нового менеджменту «Енергоатому» і він зміг, хай і частково, відвоювати втрачені позиції.

Такою є загальна схема того, що відбувалося в «Енергоатомі» після приходу до влади команди нинішнього президента.

Минуло два роки, у Деркача почалися проблеми, викликані його зв’язками з ФСБ, багато що змінилося й у «Енергоатомі». В.о. директора Котін позбувся неприємної для себе приставки «виконувач обов’язків», частково втратили позиції Галущенко та Бояринцев. Хоча щодо останнього ця заява є сумнівною – Олег Бояринцев продовжує обіймати одну з ключових посад «Енергоатому» — директора з персоналу, яку він отримав з рук Деркача.

Ще одна людина, яку відверто називають креатурою Андрія Деркача – Хартмут Якоб – теж продовжує обіймати в «Енергоатомі» посаду віце-президента, і нікого, схоже, не цікавлять його зв’язки ні з Деркачом, ні з Росією.

І те, що йшлося ще два роки тому – влада віддає «Енергоатом» під контроль Росії – чомусь сором’язливо обходиться мовчанням. Хоча проблема рік тому перестала бути внутрішньою проблемою України та вийшла на міжнародний рівень.

Як писало британське видання London Loves Business, «влада України повертає атомну енергетику під контроль Москви. Усі стратегічні рішення в галузі ухвалюються офіцером КДБ Андрієм Деркачом та проросійським персонажем Сергієм Шефіром». Видання дійшло висновку, що «Енергоатомом» насправді керує «команда російських маріонеток».

За словами Тетяни Чорновіл, «смотрящим» за «Енергоатомом» став Андрій Деркач: «Офіційної посади він не обіймає, але всі кадрові призначення проходять через нього»:

Серед таких називають Германа Галущенка, якого Деркач зробив віце-президентом компанії (зараз прізвище Галущенка у списку вищих посадових осіб «Енергоатому» не значиться).

Відразу після того, як Шефір і Деркач набули статусу «смотрящих», у керівництві «Енергоатому» з’явилося кілька людей Деркача. Наприклад, віце-президент компанії Герман Галущенко – наближений до Деркача юрист і, як кажуть, його хрещеник. Галущенко вже мав досвід роботи в «Енергоатомі» — у 2013 році він очолив юридичну службу компанії. Прийшов, програв суд на 28 мільйонів доларів та пішов.

Ще одна людина Андрія Деркача засвітилася у менеджменті «Енергоатому». Це Олег Бояринцев – багаторічний помічник нардепа. Він прийшов в «Енергоатом» незабаром за Галущенком як головний консультант у Службі президента компанії. Ще один віце-президент компанії – Хартмут Якоб. Він також пов’язаний із Росією, фінансово. Від нього йде ланцюжок до Сєви Могилевича і Дмитра Фірташа, які, у свою чергу, тісно пов’язані з Кремлем і ФСБ.

В.о. (на той момент) директора «Енергоатому» Котін, за словами людей, обізнаних у ситуації на підприємстві, став «слухняною маріонеткою» у руках Галущенка та Олега Бояринцева. Бояринцев та Галущенко взяли під контроль усю адміністративну вертикаль «Енергоатому» та контролювали таким чином усі закупівлі підприємства.

Як уже говорилося, деякі з цих людей були відтіснені від ключових рішень «Енергоатому», але Якоб Хартмут залишається віце-президентом:

Пан Якоб є власником акцій чотирьох російських компаній, серед яких – Федеральна мережева компанія Єдиної енергосистеми, яка будувала лінії електропередач із Росії до окупованого Криму. У березні його нібито усунули від обов’язків віце-президента, але на сайті «Енергоатому» Хартмут значиться у своїй попередній іпостасті.

Це щодо кадрів. А тепер – трохи про фінанси. 2018 рік «Енергоатом» закінчив із прибутком у понад 4,5 мільярда гривень. 2019-й приніс три з невеликим мільярди гривень прибутку. Але з 2020 року підприємство почало демонструвати стабільні збитки – один мільярд гривень щомісяця. Це було до 24 лютого, нагадаємо. Що відбувається в «Енергоатомі» останні п’ять місяців – не знає ніхто.

Так, відбулися пертурбації у керівництві. Але наскільки втратили позиції «смотрящі» Деркач і Шефір? Наскільки втратили позиції «схемщики», які працювали під Важіївським, Бояринцевим та Галущенком?

Тоді цим угрупованням вдалося взяти під контроль 70% закупівель «Енергоатому», і це на тлі його збитковості. Учасниками цього дерибану були підсанкційні компанії, сліди яких ведуть до Януковича та Росії. Що відбувається зараз із цими схемами? Невідомо. В «Енергоатомі» на всі запитання відповідь одна: «зараз війна, ваше питання ”не на часі”».

Невідомо, що відбувається із 73 мільярдами гривень, виділеними на добудову двох енергоблоків Хмельницької АЕС, рішення про яке ухвалив президент Зеленський у 2020 році. Це будівництво чомусь віддали фірмі, яка перебуває під санкціями США за війну Росії проти України і яку вже викривали в корупції саме за співпраці з «Енергоатомом»:

До речі, нехай нікого не збиває з пантелику назва компанії – через складний ланцюжок вона належить російському «Газпромбанку».

Невідомо, що відбувається з криптофермою, яку на Запорізькому заводі феросплавів створив Ігор Коломойський і для якої компанія-трейдер з орбіти Коломойського закупила електроенергію зі значною знижкою у державного «Енергоатому». Цей аукціон із продажу електричної енергії, як і низка інших, був предметом вивчення правоохоронців – адже це означає, що держава недоотримала доходи на кілька мільярдів гривень. Але чим це закінчилося і чи закінчилося – невідомо.

Невідомо, чим закінчилося розслідування щодо факту зникнення коштів, виділених західними донорами на будівництво стратегічно важливого об’єкту для України – Централізованого сховища для відпрацьованого ядерного палива. Воно мало допомогти Україні заощадити мільярди, які щорічно йдуть до Росії, і позбутися цієї залежності від РФ, куди раніше відправляли це паливо.

Але сховище, яке почали будувати ще за президентства Петра Порошенка, не запрацювало і після зміни влади – вже за Зеленського. Водночас бюджет проекту постійно зростав, і вже становив понад 2,5 мільярда гривень. З них, як з’ясувалося, понад мільярд було витрачено на нового підрядника, залученого вже за президента Зеленського, контракт з яким – непублічний, а отже, громадськість не може проконтролювати – на що і як витрачаються кошти. Відомо, що отримання підряду на добудову сховища причетні фірми з орбіти Деркача. Але куди пішли гроші – ніхто не знає.

Таких питань – безліч. На жаль, війна, яка спалахнула з новою силою кілька місяців тому, не дає змоги отримати відповіді на ці запитання. Єдине, у чому впевнені люди, які розуміються на процесах усередині «Енергоатому», — всі ці «дивлячі», «тертки», «розбірки» тощо – спрямовані на звичайну крадіжку державних грошей.

Але справжня проблема не в цьому – крали завжди. Ситуація посилюється тим, що поки недалекі українські корупціонери набивають свої кишені, їхні кремлівські ляльководи, про які вітчизняні злодії часто навіть не здогадуються через примітивність свого розуму, просто знищують енергосистему України. І останні п’ять місяців, незважаючи на гучні заяви, ситуація не змінилася.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение «Енергоатом»: що не «зільємо» Росії – вкрадемо появились сначала на Антикоррупционная правда.