Восени 2015 р. головне слідче управління МВС України порушило дві кримінальні справи за підозрою у несплаті податків за рахунок заниження прибутку та махінацій із тендерними закупівлями.

Під кримінальним переслідуванням опинилися посадові особи VS Energy і «Київобленерго», що належить їй на той момент. У столичному офісі компанії у Києві пройшли обшуки.

Як писало видання Dетектив-Info, під час обшуку в офісі «ВС Енерджі Інтернейшнл Україна» працівники бухгалтерії за вказівкою керівництва перенесли в індивідуальні банківські сейфи документи, які цікавлять силовиків. Хитрість у тому, що і відділення «Першого інвестиційного банку» Гінера, і офіс «енергетиків з Євросоюзу», і безліч інших підприємств, пов’язаних з «Лужниками» (у тому числі компанія, що управляє мережею готелів), прописані за тією самою адресою — адресою віджатого у Скоробогатова готелю «Русь» — вул. Госпітальне 4.

Було встановлено, що ПІБ банк підконтрольний посадовим особам ТОВ «ВС Енерджі Інтернейшнл Україна» і використовується для проведення незаконних фінансово-господарських операцій. Менеджери розкрадали бюджетні кошти, підробляючи документи та завищуючи витрати, нібито понесені при забезпеченні діяльності обленерго.

І трохи про інші активи.

О. Бабаков володіє квартирою в центрі Парижа та невеликим палацом та 11 га землі недалеко від Версаля. Їх А. Навальний виявив у 2013 році і назвав Бабакова «попелюшком» — за те, що той прикидається бідняком.

Як випливає із розслідування Scanner project, Бабаков видав дочку за одного зі своїх європейських менеджерів, щоб уникнути санкцій, накладених на нього у 2014 році. Маючи нагоду відзначити подію в будь-якому готелі світу, він обрав московський готель з назвою «Україна».

Воєводін і Гінер також володіють будинками та готелями на території Франції, і ця нерухомість записана на їх французькі компанії. У ОЗУ є бізнес у Словаччині та Франції.

4. Хто кришував «Лужники» 20 років, і може заступатися за ОЗУ зараз

Завдяки кому і чому такі важливі активи опинилися в руках нашого, як тепер зрозуміло, екзистенційного ворога?

Насправді російська мафія ніколи не йшла з України. З моменту здобуття незалежності Москва успішно досягала своєї мети при потуранні чи пособництві радянсько-українських КДБшників і СБУшників – усяких там деркачів, марчуків і смішно. «Солнцевські» (група боса босів російської мафії С. Могилевича) та «лужниківські» ділили кормові бази в Україні між собою на правах господарів.

Метою було входження України до митного союзу та єдиного економічного простору з рф на тих же правах, які сьогодні має Білорусь, яка втратила самостійність.

І енергетичні активи скуповувалися у рамках довгострокової стратегії поглинання України.

Так і з’явилися в Україні «українські» олігархи через поребрик — Григоришин та Новинський. І «іноземні інвестори» на зразок Бабакова з Гінером. Економічна експансія насамперед стосувалася газотранспортної та енергетичної галузей. І в агресора все йшло чудово аж до Революції Гідності.

У різний час журналісти стверджували, що сприяли «Лужніковській» ОЗУ Леонід Кучма та голова його адміністрації Віктор Медведчук, а також відомий І. Бакай. І за всіх президентів України справи у цієї братви йшли добре.

СІМ’Я ВІКТОРА ЮЩЕНКА.

Експрезидент, чиї «руки нічого не крали», потоваришував із цією ОЗУ через брата.

2001 р. росіяни купили акції «Першого інвестиційного банку» у Петра Ющенка, після чого той став кумом молодшого партнера та менеджера братви М. Спектора.

«Стандартна для них схема заходу до країни. За тією ж схемою діяли й у Латвії, коли хотіли купити банк KRAJBANKA, але не вийшло. Хоча Бабаков разом із латиськими «фунтами» (які прикривають його до обленерго) погрожував людині пістолетом. Сам мер про це давав інтерв’ю», — каже М. Скоробогатов.

Він вважає, що тоді основним покровителем ОЗУ був П. Ющенко: «Під час захоплення «Русі» навіть внутрішні війська на його прохання задіяли».

Говорить, приклали руку зам. Генпрокурора В. Кудрявцев (надалі — ексчлен Вищої ради юстиції), С. Ківалов (другий голова ВРЮ, ексголова ЦВК, екснардеп-регіонал) та його донька Тетяна. Зі співробітників міліції, як вважає Скоробогатов, були задіяні безпосередньо В. Ярема (ексначальник управління боротьби з організованою злочинністю ГУМВС України в м. Києві., ексначальник Головного управління МВС України в м. Києві, екснардеп та екс Генпрокурор) та О. Даниленко (ексзаступник начальника Головного управління МВС України в Києві та колишній заступник. Генпрокурора).

А за Президента Януковича взагалі вся структура працювала на «Лужніковських». Усе вирішувалося автоматично, лише на рівні М. Воєводіна та його контактів із Юрієм Іванющенко.

У господарському суді забезпечували супровід люди Януковича Татьков та Ємельянов. Саме за Януковича я виїхав з України. Тому що 2009 року був замах на мене, а 2012-го, після захоплення «Славутича», мені сказали, що я сяду — довелося відлітати в чому був», — продовжує Скоргобогатов.

Паралельно банда «Лужники» успішно реалізовувала в Україні свої політичні проекти.

Ви лише уявіть цей контраст: зараз Бабаков просуває до рф неофашистів. А тоді був у команді українських помаранчевих! Одіозний ворог України Дмитро Рогозін, якого нещодавно вигнали з «Роскосмосу», який мітить на посаду головного путінського гауляйтера в Херсонській та Запорізькій областях – це давній політичний соратник та приятель Бабакова. А так само — соратник Ющенка на Майдані 2004 року.

Ось реклама партії «Родина», заснованої Бабаковим: «Очистимо Москву від сміття» — з Рогозіним:

Ось зігуючий Рогозін у Москві:

А ось він же 2004-го на Майдані в Києві поруч із Ющенком:

https://youtu.be/hrfB6zVG1Sg

Цікаво, що тоді й у банді стався розкол: ще живий заступник голови «Російського клубу» в Україні Курочкін поставив на виборах 2004 року на одіозну Наталю Вітренко.

МИХАЙЛО СПЕКТОР. Той самий кум брата експрезидента Ющенка, якого називають молодшим партнером «лужниківців» та кризовим менеджером. 2004-го в колонці для пропагандистської «Комсомолки» під заголовком «Український Король помаранчеве літо за росію!» Спектор рекламував команду Віктора Ющенка як орієнтовану на Москву і підписувався як представник кандидата в президенти України.

У 2013р. в «Економічній правді» М. Спектора називали «представником однієї з найбільш непублічних ФПГ – лужниківців, і єдиним громадянином України серед співвласників».

Він пропагував вступ України до Митного союзу з рф і до вересня 2015 року керував холдингом VS Energy. Сидів поруч із Ющенком та Януковичем на офіційних заходах як світський лев. При цьому в ЗМІ його називали представником московського ОЗУ.

Взагалі до 24 лютого 2022 р. представляти російську мафію в Україні не вважалося соромом.

До 2015 року Спектор входив до наглядової ради «Нікопольського заводу феросплавів» як представник росіян.

А останнім часом просував залізорудний бізнес компанії Black Iron, яка… вже домовилася з Міністерством оборони України про викуп у держави ділянки, що використовується у навчальних цілях, під комбінат у Кривому Розі.

Така активність Спектора не залишилася непоміченою «Миротворцем».

КИРИЛО КУЛІКОВ. Ми якось писали, що одним із перших призначень «помаранчевого» міністра МВС Ю. Луценка у 2005-му стала поява нікому не відомої «шістки Бабакова» на посаді керівника Національного бюро Інтерполу. До речі — за генпрокурорства Луценка було закрито порушене у 2015 р. кримінальне провадження за фактом розкрадання бюджетних коштів «лужниківськими» обленерго.

На тлі інших К. Куликов, звичайно, виглядає дрібною сошкою, але все-таки заслуговує на увагу через свою антиукраїнську активність. Цей колишній «член помаранчевої команди» та однопартієць Луценка після того, як ОПЗЖ увійшла до ВР у 2019 р., сплив на медведчуківських смітниках, а потім і на смітнику Мураєва телеканал «Наш» — як один із рупорів Кремля. Захищав радянські пам’ятники, розповідав про зовнішнє управління, таврував «англосаксів», обурювався «переслідуванням російської культури» і твердив, що бути українцем соромно.

Варто поглянути на публікації Кулікова у Фейсбуці, щоб зрозуміти – чому ФСБ доповідала путіну, що Київ впаде за 2 дні, а українці не можуть дочекатися російської армії та ненавидять свою владу. Як мінімум, на підтримку Кулікова окупанти могли розраховувати.

ВАЛЕРІЙ ТАРАСЮК. Це член Національної комісії, яка здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг. А з 4 листопада 2019 року по 22 лютого 2022 р. він навіть очолював НКРЕКП.

Але як пан Тарасюк опинився на відео захоплення готелю «Русь» 24.11.2006? А ось так — засвітився як юрист VS Energy:

Напевно, в ОП почали здогадуватися, що залишати на такій посаді колишнього працівника «лужниківської» братви некомільфо, оскільки змістили його за 2 дні до вторгнення. Однак як член комісії він, як і раніше, встановлює тарифи для колишніх шефів.

Раніше Тарасюк був членом наглядової ради готелю «Прем’єр-палас» і брав участь у захопленні інших готелів. А восени 2020-го конкуренти виявили, що його брат має бізнес в енергетиці.

Ось як про цього братка та його роль у «Лужниках» розповідається у матеріалі за 2009 рік:

«Перший інвестиційний банк» та ТОВ «ЛД-Перспектива» належать до так званої «лужниківської» групи. Директором ЛД-Перспектива є Артем Володимирович Тарасюк — брат віце-президента VS Energy Валерія Тарасюка». Далі у матеріалі розповідається про шахрайство VS Energy та корупцію посадових осіб НБУ, які видали москвичам кредит. Наголошувалося, що «Перший інвестиційний банк» раніше належав Ющенку. «Що пояснює легкість, з якою Нацбанк пішов на явно сумнівну угоду».

Саме на ТОВ «ЛД-Перспектива» О. Тарасюка було оформлено віджату «Русь». А В. Тарасюк і зараз може догодити колишнім роботодавцям. Обленерго – монополісти, які олігархам дісталися мало не задарма, але, незважаючи на значні доходи (оборот VS Energy у 2015 р. оцінювали у 6,1 млрд грн.), на модернізацію власники не витрачалися.

Натомість вони знайшли спосіб стягнути з нашої з вами кишені додаткові кошти на ремонт.

У 2017 році завили, що знос мереж становить 70% і за допомогою НКРЕКП протягли RAB-тариф. Приблизно той же фокус із тарифами провертали і в 2015 р.

Борис Баум. Куратор Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей, донедавна радник заступник. голови ОП К. Тимошенко та локомотив легалізації грального бізнесу в Україні. Колишній топ-менеджер VS Energy та громадянин Латвії, який отримав громадянство України у 2020 році.

Неймовірну історію своєї появи в команді Президента Баум сам розповів в інтерв’ю. Уявіть це щастя: навесні 2019, у розпал виборів, відбувається зустріч зі «слугою народу» Д. Арахамією на дитячому дні народження, а 2 серпня Баума вже кличуть на зустріч із В. Зеленським та пропонують «доопрацювати закон про гральний бізнес»! А далі – ковидний рік та робота мрії: фонду Баума довірили розпоряджатися грошима олігархів, якими скинулися на боротьбу з пандемією. При цьому сам Баум не пожертвував жодної копійки, ще й зарплату директора фонду отримав.

А далі — під його заступництвом російському букмекеру 1хBet було видано ліцензію на роботу казино, якраз у той час, коли росіяни звіряли в Бучі.

Команда InformNapalm з’ясувала, що контора 1xBet не лише працює в рф, а й підтримує Z-«операцію». Розслідування відстежило роль вищезгаданого М. Спектора, і виявилося, що він теж пов’язаний з азартними іграми — був партнером Pari Match.

Баум — колишній голова наглядової ради банку «ПІБ», колишній голова наглядової ради «Нікопольського заводу феросплавів», колишній топ-менеджер російського телеканалу RTVI, який контролює російська корпорація «Ростех», і, як кажуть, рекомендував його особисто Гінер — сусід гендиректора «Ростеха» » Чемезова.

За словами потерпілого Скоробогатова, як і Тарасюк, Баум брав участь у рейдерському захопленні «Русі» як представник «нового власника». На офшор Баума зареєстрували «Метроград» та «Метрополіс». А в Латвії цей пан звинувачувався в махінаціях з метою ухиляння від податків.

На сьогодні Нацполіція розслідує приховування доходів, отриманих від гральної діяльності, а «Миротворець» підозрює Баума у ​​легалізації грошей та фінансуванні російської агресії.

ІГОР КОЛОМИЙСЬКИЙ. Група перебуває у тісних дружніх та партнерських відносинах з Коломойським — вони компаньйони і на «Нікопольському заводі феросплавів», і на заводі «Дніпроспецсталь».

Крім того, разом із «Лужниками» прямо зараз Коломойський віджимає Полтавський ГЗК.

Не тільки «Лужніковські», а й Медведчук має тісні бізнес-зв’язки у медіа, енергетиці та металургії з Коломойським. І так стає зрозумілою є позиція цього олігарха, висловлена ​​близько 2 років тому в The New York Times. Воювати з росією нас змушує Америка, у цій війні Україні не перемогти, і краще обміняти суверенітет на хабар у сто мільярдів доларів від товариша путіна – такі тези викотив тоді Коломойський.

Росіяни скористалися ворожнею Коломойського з Пінчуком і увійшли до їхнього спільного бізнесу із завданням простежити, щоб партнери не кинули один одного. «І так потихеньку до ґудзичка припав піджачок», – коментує поява третього партнера по «Нікопольському заводу феросплавів» наше джерело. Як стало відомо з «Панамських документів» на компанію Tribecca, що належить Бабакову, феросплави відправлялися пароплавними нормами.

Значна частина експертів вважає, що ОЗУ «Лужники» співпрацює з Офісом Президента України через Коломойського. Чи знає про це наш Верховний головнокомандувач, який так палко бореться за перемогу України над російськими варварами? Може, це застереження?

Факти свідчать, що вплив «лужниківських» продовжує зростати.

• У квітні 2021 р. Окружний адмінсуд Києва скасував заборону на в’їзд на територію України громадянинові рф, Словенії та Ізраїлю Михайлу Воєводіну, якого ФБР, спецслужби інших держав сприймають як одного з найпотужніших слов’янських «злодіїв у законі». Наказ не включати Воєводіна-«Лужнецького» до списку санкцій РНБО у травні 2021 був відданий на найвищому рівні – писали про це у ЗМІ.
• Львівський апеляційний суд рішенням від 12 вересня 2022 року скасував арешт майна готелів «Дністер» (Львів) та «Либідь» (Київ), відмовивши у клопотанні прокуратури. Підставою стала відсутність доказів зв’язку готелів із російськими громадянами та компаніями. У ухвалі суду наголошується, що спроба накладення арешту підкріплювалася інформацією з інтернет-видань, а орган досудового розслідування не надав доказів. Власником готелів є міжнародна група компаній Financiere, яка на думку суду не має відношення до «Лужників». Акціонерами Financiere, додамо, є ті самі номінали з Латвії та дружина «Міші Лужнецького» Наталія Селіванова, а Financiere – це просто нова назва Premier Hotels & Resorts.
• 20 вересня 2022 р. «Лужніковські» виграли багаторічну судову суперечку з Ferrexpo Костянтина Жеваго, повернувши собі 40,19% акцій Полтавського гірничо-збагачувального комбінату, які 20 років тому продали Жеваго. І журналісти «Еспресо» вважають, що захоплювати Полтавський ГЗК російським олігархам допомагає Коломойський. Суддя виявилася дружиною адвоката Віктора Барсука, який працює в офісі Коломойського.

Жеваго сам не в білому одязі — він перебуває в міжнародному розшуку і не хоче повертатися до України, тим самим відкриваючи конкурентам вікно можливостей. Але колектив гірничорудної компанії стурбований незаконністю судового рішення. Видання «Форбс Україна» також вважає, що за процесом віджиму активів у Жеваго стоять не лише «Лужники» (з якими у Жеваго в минулому була суперечка щодо контролю над «Одесаобленерго»), а й Коломойський.

«Я впевнений, що Ігор Валерійович має прямий зв’язок з Кремлем, завдяки цьому угрупованню, – коментує М. Скоробогатов. — Наша держава заохочувала експансію рф і була зацікавлена ​​у російських рейдерах упродовж 16 років. Бо вони несли гроші, а я не ніс. Їх називали «договороспроможними». Змінювалися президенти, а я чув від силовиків те саме: у тебе нічого не вкрали. Я так це розумію: досі є акціонери країни (один із яких Коломойський) і є обслуговуючий персонал. Судова система, парламент та силовики – це обслуга акціонерів. І ці «акціонери» вирують Україну. Ми для них їжа!».

АНДРІЙ КОСТІН. Є версія, що ковпак-невидимку лужниківським забезпечують зв’язки з новим Генпрокурором. Таке припущення висловлювалося у соцмережах. Наприклад, тут.

У ОП саме його бачили новим головою Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Костін – екснародний депутат від «Слуги народу», претендував на посаду голови САП, але вибув із конкурсу.

Причина: кандидатура не відповідала критеріям доброчесності, проти одноголосно проголосували міжнародні експерти.

Повний тезка одесита Костіна вважається членом правління БО «Фонд «Наше майбутнє», фундатором якого є ще один колишній менеджер «лужниківських» і теж одесит — Юрій Печерський. За даними одеських журналістів, ця людина командувала «Одесаобленерго», допомагала «віджимати» готель «Юність», а паралельно намагалася отримати для «Лужніков» ще й Одеську ТЕЦ.

А ще такий штрих до портрета: цієї весни Костін виявився членом переговорної групи в Стамбулі. Звичайно, все це може виявитися збігом, але брав участь у мирних переговорах між агресором та жертвою та згаданим вище Романом Абрамовичем. Гаманець путіна, друг Гінера та один із співучасників присвоєння наших обленерго.

Писали, що Абрамович допоміг повернути з полону «азовців», і навіть Президент України просив президента США утриматися від введення санкцій проти Абрамовича, оскільки той може виявитися корисним посередником.

За кого грає голова ГПУ? Якою буде його позиція щодо конфіскації активів росіян? Покаже час. А поки що Костін звертається до американських конгресменів, вимагаючи дій із заморожування та арешту активів російських олігархів, не помічаючи колоди в оці.

Чи стане індикатором і доля кримінальних справ, які все ще перебувають у ДБР, і мають відношення до московської банди. За словами Скоробогатова, кримінальні справи щодо відібрання у нього готелів пожвавилося після повномасштабного вторгнення.

«Є такий впливовий суддя Самсін, який працював у ВККС, а зараз працює у «ВС Енерджі» – консультантом із юридичних питань. Люди брешуть, що бухгалтерія нібито видала йому 500 тисяч, і ці кошти перекочували до Львова (мається на увазі Богдан Львів – нещодавно звільнений голова Вищого господарського суду України.

Журналісти «Схем» виявили у нього російське громадянство та таємну квартиру у Москві). За Генпрокурора Р. Рябошапки прокуратура передала справу до Печерського РВВС. Саме в той момент, коли слідчий ГУВС виходив на винесення підозри щодо захоплення «Русі» та «Метрограду». Два роки ця справа провалялася у слідчого, котрий займається крадіжками телефонів. І якби не жах, який розпочався 24 лютого, там би й померло. Але знайшлися небайдужі силовики, які почали збирати інформацію про росіян. «Моє» УД забрали з Печерського РВВС, і, наскільки я знаю, сам Р. Говда (перший заступник Генпрокурора) скасував ухвалу про закриття. Що буде далі – побачимо».

5. Що буде далі?

Не секрет, що після анексії Криму Бабаков і компанія безкоштовно електрифікували блокпост російських окупантів, тоді як блокпост українців, розташований навпроти, використовував генератори. Це промовиста відповідь на запитання – на чиєму боці було, є і буде угруповання, яке володіє «Херсонобленерго».

Якось російський опозиціонер А. Навальний опублікував стенограму засідання, під час якого Гінер говорив, що 85% його бізнесу перебуває в Україні та працює на інтереси російської федерації. І це також яскравий показник.

А на сайті «ОРД» ще у 2017 році попереджали:

«На думку наших експертів, головний інтерес Кремля в Херсонській області полягає у воді та електриці для анексованого Криму. Незважаючи на енергетичну блокаду, українську електроенергію постачає до Криму член Ради Федерації Федеральних зборів рф Олександр Бабаков, який володіє «Херсонобленерго». Такою є ще одна парадоксальна і неафішована сторінка цієї дивної війни: у 2014 році запутинець Бабаков був включений до списку санкцій Євросоюзу через дії рф у Криму. Але в самій Україні поки що ніщо особливо не заважає олігархам путіна володіти другою за потужністю енергетичною компанією. Разом із ще одним російським мільярдером Євгеном Гінер Бабаков легко може влаштувати енергетичний «амаргедець». І наприкінці квітня 2017 року у агресора з’явився новий привід для злості: Крим остаточно набув незалежності від дніпровської води».

Як прогнозували, так і сталося: повномасштабне вторгнення почалося з Херсонщини – з її електрики та води для Криму.

Але висновків знову не було. Неодноразові «наїзди» СБУ та поліції на менеджмент «Херсонобленерго» та інших «облів» (про що ми теж розповідали у своїх публікаціях) – не мали успіху. За виведення коштів з України, за несплату податків та створення передумов для масових відключень споживачів від електропостачання ніхто з представників VS Energy не був покараний.

Навпаки: від депутатів та міністрів усі роки війни лунали заяви про те, що «латвійські інвестори з VS Energy» бездоганні.

Позбавити «Лужніковців» активів необхідно насамперед через кримінальність, яка супроводжувала набуття ними права власності. Друга причина, через яку саме вони заслуговують на першочергову конфіскацію – контроль над об’єктами енергетичної інфраструктури, тоді як у найближчих планах терористів – влаштувати нам «холодомор» і техногенні катастрофи.

Нарешті, настав час усвідомити, що рф – бандитська держава, в якій лояльність до пахану путіну – наріжний камінь. Весь великий бізнес у країні влаштований за принципом злодійського общака, а вся організована злочинність підконтрольна Луб’янці. Російські олігархи – це члени мафіозного клану, які спонсорують геноцид українців. І тому весь бізнес росіян в Україні має бути вилучений у рахунок компенсації заподіяної війною шкоди.

Здавалося б, усім зрозуміло, що нещадність до ворога, розрив усіх зв’язків з агресором – запорука виживання нашої нації… Ще 12 травня 2022 р. Верховна Рада ухвалила закон про конфіскацію… Було заявлено про плани конфіскувати 9000 об’єктів… Президент Володимир Зеленський оголосив курс на демонтаж російського впливу, обіцяючи націоналізацію російських активів.

На думку активістів «Центру протидії корупції», найпростіший спосіб цього демонтажу має виглядати так:

1. Внести росіян до списку санкцій РНБО України;
2. Конфіскувати активи через позов Мін’юсту до Вищого антикорупційного суду.

Але щось заважає керівництву України діяти рішуче та безкомпромісно: «санкційний меч» торкнувся лише одного товстосума — 1 вересня ВАКС задовольнив позов Мін’юсту про стягнення у доход держави активів росіянина Володимира Євтушенкова.

Що ж до «Лужніков»: чим більше поринаєш у деталі, тим більше дивуєшся, як глибоко пустила коріння ця ОЗУ. Починаєш розуміти, що в окупанта були причини розраховувати на хліб-сіль та легку прогулянку в ослабленій корупцією та кумівством Україні.

путіну «не пощастило», що російська корупція виявилася значно серйознішою, перетворивши «другу армію світу» на потерть. Ще більше підірвали розрахунки загарбника воля та дух українського народу — їх неможливо було зламати. Але все має ціну, і наша ціна надто висока. За помилки влади Україна платить кров’ю своїх захисників.

 «Антикорупційна правда»

Сообщение Банда «Лужники» та її українські зв’язки. Частина друга появились сначала на Антикоррупционная правда.

Удавалось ему это всегда – повторимся, при всех властях без исключения: при Кучме, Ющенко, Януковиче, Порошенко – все это время активы «лужниковских» в нашей стране прирастали новыми объектами. При власти нынешнего президента Зеленского член Лужниковской ОПГ и доверенное лицо Воеводина-Лужнецкого Борис Баум стал человеком, который имел ключевое влияние на то, каким образом в Украине легализировался игровой бизнес.

Но еще большее впечатление производит эпопея с попыткой полиции запретить лидеру Лужниковской ОПГ Воеводину въезд на территорию Украины, которая вдребезги разбилась в судах в 2020 году.

Причем под словом «полиция» надо понимать среднее звено, а не ее руководство или же министра внутренних дел. Именно рядовые следаки и опера пытались добиться запрета на въезд «вору в законе» Михаилу Воеводину, фигуранта списка Интерпола, в котором он и значится именно в этом статусе – «вор в законе»:

Их прямое руководство делало вид, что ничего не происходит. Инициатива о запрете въезда Воеводину исходила снизу. И он некоторое время действовал, пока адвокаты Миши Лужнецкого не обратились в самый гуманный суд в мире – украинский.

В 2020 году, как раз тогда, когда украинская власть собиралась легализировать игральный бизнес в нашей стране, а «дорожную карту» этой легализации прописывал упомянутый выше Борис Баум, Михаил Воеводин обратился в суд с иском относительно отмены запрета ему въезда в Украину. Суд первой инстанции оперативно это решение принял.

Но тут внезапно случился сбой в системе МВД и СБУ – строптивые опера, вместо того, чтобы «взять под козырек», это решение начали обжаловать. В результате всё сосредоточилось в Шестом апелляционном административном суде. Эпопея была долгой – адвокаты Воеводина занимались тем, что по очереди отводили судей. Благодаря этому судебное заседание затянулось так, что просто всем надоело, и на него перестали обращать внимание.

И именно в этот момент случилось то, чего и добивались адвокаты Миши Лужнецкого – в одном из заседаний суд отменил российскому «вору в законе», лидеру одного из наиболее мощных на постсоветском пространстве преступных сообществ Михаилу Воеводину запрет на въезд в Украину.

На решение суда никак не повлияли аргументы полиции о том, что Михаила Воеводина никто не исключал из списка Интерпола как действующего «вора в законе». Именно на этом факте базировалась юридическая позиция как НПУ, так и СБУ, которые пытались отстоять решение о запрете въезда Воеводину в Украину. Причем эти сведения в так называемый «Зеленый лист Интерпола» были внесены на основе прямого обращения полиции Российской Федерации.

Но суд внял каким-то другим аргументам. Случилось это в 2020 году, именно тогда, когда Верховная Рада приняла закон о легализации игрового бизнеса, а президент этот закон подписал.

Почему же все-таки Михаил Воеводин так рвался в Украину? Дело в том, что Лужниковская ОПГ имеет в нашей стране немаленькие активы. Которые после 2014 года и после того, как один из ключевых участников этой ОПГ – Александр Бабаков, вице-спикер Госдумы РФ – попал в санкционные списки, вызванные аннексией Крыма, «Лужниковцы» начали активно реструктуризировать и прятать за именами подставных владельцев.

Воеводину кровно необходимо было лично проконтролировать этот процесс и заодно провести ревизию наявных активов на месте. Основными активами Лужниковской ОПГ и Михаила Воеводина в Украине являются пять облэенрго. А именно – «Херсоноблэнерго», «Кировоградоблэнерго», «Житомироблэнерго», «Ровнооблэнерго», «Черновцыоблэнерго». Это все компании критической инфраструктуры, которая обеспечивает поставку электроэнергии в дома миллионов украинцев сразу нескольких областей.

Это криминальный авторитет объединил в своих руках 5 облэнерго. Записаны они на граждан стран ЕС. Среди них, в частности, гражданка Германии Марина Ярославская, которую называют женой Евгения Гинера (еще один ключевой член Лужниковской ОПГ), и гражданин Латвии Валтс Вигантс, доверенное лицо Александра Бабакова.

Эти же трое граждан РФ (Воеводин, Бабаков, Гинер), приближенных к Кремлю, контролируют запорожское предприятие «Днепроспецсталь» – крупный завод, специализирующийся на производстве стали, и обширную сеть гостиниц по всей стране – Premier Hotels & Resorts – среди которых пятизвездочные «Премьер палац» в Киеве и «Премьер отель» в Одессе. Отдельные гостиницы и контрольный пакет акций завода записаны на Наталию Селиванову – гражданскую жену Михаила Воеводина.

Факт владения всеми этими активами отрицается, но подтверждение того, что владеют этим имуществом именно представители «лужниковцев», пришло от ГБР, которое в апреле 2022 года наконец взялось за расследование того, о чем давно известно и полиции, и СБУ, и журналистам.

«У нас есть следственная версия, которая исследуется. Что группа граждан Российской Федерации, приближенных к руководству страны-агрессора, приобрела на территории Украины активы критической инфраструктуры и других коммерческих объектов путем совершения тех или иных сделок и махинаций. Все эти обстоятельства мы проверяем. Сейчас досудебное следствие продолжается по пяти статьям Уголовного кодекса Украины. Во главе этой организации стоят граждане Российской Федерации Александр Бабаков, Евгений Гинер и Михаил Воеводин», – рассказал прокурор Офиса генпрокурора Роман Тулин.

Однако для того, чтобы, наконец, подтолкнуть власти Украины к расследованию, потребовался очередной скандал. Вскоре после того, как Верховная Рада приняла закон, который предусматривает механизм конфискации российских активов в Украине, в апреле 2022 года в «Премьер Палац» в Киеве пришла большая группа вооруженных людей в камуфляже. Которую сопровождали журналисты.

Последним, в свою очередь, были продемонстрированы схемы владения активами Лужниковской ОПГ в Украине и названы фамилии подставных людей, на которых они оформлены. То есть именно те материалы, на которые сейчас опирается ГБР в своем расследовании, которое оно вынуждено было начать после этой публичной акции и то, которое не начинало до апреля 2022 года, делая вид, что ничего не происходит.

Ясно, что группе активистов в камуфляже, акция которых и принудила, наконец, Государственное бюро расследовании признать очевидное и возбудить уголовное дело против Лужниковской ОПГ и Михаила Воеводина, кто-то слил необходимую информацию.

Ясно, что этот «кто-то» находится внутри правоохранительной системы и давно разрабатывает Мишу Лужнецкого-Воеводина. Но, как бы там ни было, ГБР вынуждена была предпринять необходимые действия.

Момент для этого активисты и те люди в недрах правоохранительных органов, которые все это координировали, выбрали подходящий – Киев как раз приходил в себя от ужаса оккупации окрестных городов и сел, кадры из Ирпеня и Бучи вызывали ярость против всего российского.

Потому ГБР деваться было некуда – хотя менеджмент «Премьер Палаца» (и других фирм «лужниковцев) пытался откреститься от своих бенефициаров, уголовное дело таки было возбуждено: в ГБР прекрасно понимали, что в следующий раз вооруженные защитники Киева могут наведаться уже к ним.

Теперь же, по прошествии трех месяцев с момента возбуждения уголовного дела, возникает логичный вопрос – а будет ли доведено до конца это дело, основным фигурантом которого является Михаил Воеводин, успешно договаривавшийся со всеми властями Украины – от Кучмы до Зеленского включительно – все эти годы?

На такую мысль наталкивает то, что в публичном пространстве стали появляться заявления представителей Лужниковской ОПГ о том, что они не имеют отношения к этим активам. В сущности, повторяется уже набившая оскомину история – активы переписаны на других лиц, а бенефициары делают вид что ничего не знают.

Подтверждением этого служит интервью Виллиса Дамбинса, где он утверждает, что ни Гиннер, ни Бабаков, ни Воеводин не имеют отношения к облэнерго. А их бизнес яростно поддерживает Украину в войне, которую развязала Россия. Ну и так далее – все то, что мы годами слышали от, например, Медведчука и Коломойского.

Позволит ли украинское общество скормить себе этот бред и дело об очередных преступниках, имеющих связи на самом верху, будет опять успешно похоронено? Ответа на этот вопрос пока нет.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Михаил Воеводин (Миша Лужнецкий): конфискуют ли в Украине активы российского «вора в законе»? появились сначала на Антикоррупционная правда.

Речь идет о группе российских политиков и бизнесменов, приближенных к Кремлю, которые одновременно контролируют в Украине целую бизнес-империю — сеть гостиниц, банк, промышленные предприятия и ряд объектов критической инфраструктуры — облэнерго.

Эту группу в нашей стране представляют три гражданина РФ – Александр Бабаков, Евгений Гинер и Михаил Воеводин. Еще в прошлом году общество недоумевало, почему лидер этой группы, Михаил Воеводин, он же Миша Лужнецкий, не попал в санкционные списки СНБО в рамках так называемого «антиворовского закона», которым очень хвалилась власть.

Журналисты, кроме недоумения по поводу такой слепоты относительно Воеводина-Лужнецкого, подсказывали властям некоторые схемы его бизнеса, структуру активов и спрятанные объекты собственности, на которые власть должна была наложить арест и конфисковать в пользу государства. Но все эти подсказки никто не замечал.

С началом войны вопрос деятельности российского вора в законе Миши Лужнецкого в Украине только стал актуальнее, но власть все так же упорно хранила молчание и делала вид, что ничего не замечает. Но журналисты-расследователи делали за власть ее работу и обнаружили еще один объект, принадлежащий Михаилу Воеводину-Лужнецкому, о котором доселе никто не подозревал.

На востоке Франции, всего в километре от границы со Швейцарией, расположено шикарное шато с бассейном и конюшней.

Для приобретения и эксплуатации этого имущества в 2000 году была создана компания SCI Ferme de Nuchon. 1% доли этой фирмы принадлежит люксембургской Financiere Chiron SA, а 99% – Наталье Юрьевне Селивановой. Она же является руководительницей французской SCI Ferme de Nuchon. Наталья Селиванова – это гражданская жена Михаила Воеводина.

В Украине Воеводин-Лужнецкий является одним из владельцев 8 облэнерго, 2 столичных торговых центра, банка, 17 гостиниц (среди которых «Русь», «Премьер-палац» и «Славутич»), «Днепроспецсталь» и 20% доли в ферросплавном холдинге группы «Приват».

Однако этим скромным списком владения Лужнецкого-Воеводина, естественно, не ограничиваются – большинство его активов записано на подставных лиц. Находка журналистов тому яркое подтверждение.

Гражданская жена Воеводина также имеет часть во французской фирме – в SCI Du Jardin Alpin ей принадлежит 1%. Эта компания создана в 1999 году «в целях приобретения недвижимости», расположенной по адресу Arcs 1800 73700 Bourg-Saint-Maurice – это горнолыжный курорт на юго-востоке Франции.

Гугл-карты показывают, что по этому адресу находится отель Belambra Clubs L’Hôtel du Golf. 99% доли в фирме SCI Du Jardin Alpin принадлежит британской Harecourt Services Limited. Владельцем которой является Вадим Гинер – сын Евгения Гинера — президента ФК «ЦСКА» и партнёра «Ростех» по компании «Технопромэспорт».

Что касается Михаила Воеводина, то Интерполом он давно внесен в список российских воров в законе под именем Misha Luzhnetskiy:

Однако это не помешало 28 октября 2020 года Окружному административному суду Киева принять решение, которым уполномоченных лиц Офиса Генерального прокурора обязали предоставить указания представителям Национальной полиции и Службы Безопасности по закрытию оперативно-розыскной и контрразведывательных дел, а также отмена установленных решений о запрете въезда на территорию Украины Михаилу Воеводину.

С тех пор прошло почти два года, началась полномасштабная война, власть Украины громогласно декларирует конфискацию активов российского бизнеса в нашей стране. Но относительно активов «лужниковской» группировки, к которой принадлежат Александр Бабаков, Евгений Гинер и Михаил Воеводин, ничего не изменилось.

Остается надежда на французов и швейцарцев, у которых обнаружились новые владения Миши Лужнецкого. Что касается Украины, то, кроме заявления прокурора Офиса генпрокурора Романа Тулина о том, что «Государственное бюро расследований расследует уголовное производство относительно финансово-промышленной группы, связанной з Александром Бабаковым и его партнерами», ничего не происходит. По словам того же Тулина, «есть следственная версия, что группа граждан Российской Федерации, приближенных к руководству страны-агрессора, приобрела на территории Украины активы критической инфраструктуры и другие коммерческие объекты путем совершения тех или иных сделок и махинаций».

Что ж – будем надеяться, что информация о французских владениях представителей «Лужниковской» ОПГ не пройдет мимо глаз следователей ГБР. И они будут конфискованы в пользу государства Украина, теряющего сейчас миллиарды долларов от действий России, благодаря правящему режиму которой «лужниковские» и смогли приобрести все свои активы.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Миша Лужнецкий – российский «вор в законе», который контролирует часть критической инфраструктуры Украины, и его французские владения появились сначала на Антикоррупционная правда.