Далее публикуем материал на языке оригинала

У жовтні 2024 року видання писало про те, що Вадим Столар почав будівельний бізнес у Дубаї. Там він разом із колишнім заступником Київської міської державної адміністрації Дмитром Давтяном зареєстрував фірму Enso investment, яка планує будівництво двох багатоповерхівок у респектабельному районі з видом на найбільш значущі будівлі цього Емірату. Назва фірми співзвучна із українською будівельною компанією Enso, яка реалізовує в Києві три будівельні проекти, активності на яких від початку повномасштабного вторгнення не спостерігається.

На відміну від столичних забудов, на дубайських ділянках Столара активність почалась. Якщо місяць тому земельні ділянки фактично залишались пустими, то зараз на одній із них з’явилася будівельна загорожа, що може свідчити про початок будівельних робіт.

На профільних сайтах з продажу нерухомості в Дубаї почали з’являться перші дані про будинки Enso, в тому числі і ціни. Так, квартири в проєкті Enso Jade продають від 1 млн 450 тис дирхамів, що за актуальним курсом валют складає близько 400 000 доларів. Потрібно враховувати, що це ціна за найдешевшу однокімнатну квартиру в будинку Enso. Вартість великої трикімнатної в ньому ж точно перевалить за 1 млн доларів.

Брокерські дубайські компанії повідомляють, що будівництво Enso Jade мало початись в серпні 2024 року та завершиться влітку 2026-го. Тобто компанія Столара планує за два роки завершити проект та заселити жильців.

Водночас українські проєкти Enso просуваються на так обнадійливо. На форумах інвестори ЖК «Poetica» обговорюють, що будинки комплексу, які вже збудовані, не підключені до води, а отже, ремонти розпочинати неможливо.

Офіційно головою Enso в Україні є Раміль Мехтієв, і на форумах інвестори активно обговорюють те, «скільки бабла за останні 2-3 місяці він влив у замовні статті». Ймовірно, що платив він за них не з власної кишені, адже його зв’язки вивели журналістів з одного боку на Віктора Медведчука та Вадима Столара, а з іншого – на Офіс Президента та «95 квартал».
Згідно з реєстрами, Раміль Мехтієв є засновником та керівником низки фірм і фондів. Серед них Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Стандарт інвестментс груп». З квітня 2021-го по квітень 2022 року засновниками цього фонду також були Артем Колюбаєв та Ельнур Мехтієв.

Другий, як можна здогадатися, це брат Раміля Мехтієва. Він же в грудні 2023 року був позаштатним радником Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР). Метою діяльності НКЦПФР є «створення, шляхом своїх регуляторних і наглядових функцій, умов для належного та ефективного функціонування ринку цінних паперів, забезпечення грошовим капіталом потреб економіки країни шляхом створення механізму акумулювання, розподілу та перерозподілу фондів коштів від особи, яка володіє вільними інвестиційними ресурсами до особи, якій необхідні такі ресурси для розвитку, створення умов для становлення потужних внутрішніх інвесторів та забезпечення захисту прав інвесторів». Тобто фактично Ельнур Мехтієв має працювати на захист інвесторів, які вклали гроші в будівництва в тому числі компанії Enso, що керується його братом, але це є повним конфліктом інтересів.

Куди цікавіша особа Артема Колюбаєва. Він є кіношним бізнес-партнером голови Офісу Президента Андрія Єрмака. Разом вони фінансували декілька кінострічок ще до приходу Єрмака в політику.

З 2019 року Колюбаєв був засновником ТОВ «Компанія з управління активами «Ессетс файненшл груп». Ця фірма фінансувала деякі будівельні проекти Enso і має з компанією Столара чималі зв’язки. Колюбаєв залишався в структурі «Ессетс файненшл груп» до січня 2024 року. Разом із ним співзасновником був Олександр Дев’ятко.

Як повідомляли раніше журналісти, Олександр Дев’ятко також був підписантом договорів на продаж квартир Enso через фонд «Апеліот» Артема Колюбаєва і фонд «Ево інвест». Останній із вересня 2021 року по сьогодні очолює громадянин Естонії Олексій Чулец, через фірми якого Віктор Медведчук постачав бітум з Росії в Україну.

У минулому керівником «Ево інвест» був такий собі Олексій Прокопенко. Він же свого часу керував фондами «Стрім інвестмент» та «Стрім інвест» (останню фірму варто запам’ятати, про неї ще буде згадка. – Ред.). Перший прямо записаний на дружину Вадима Столара Інну Майструк, другий –  пов’язаний із його бізнес-партнером Сергієм Турчіновим.

Складна схема зв’язків доводить, що в будівельній фірмі Enso тісно переплелися інтереси Вадима Столара і товариша по бізнесу голови Офісу Президента Артема Колюбаєва. Брати Мехтієви в цій історії потрібні, скоріше за все, просто для запису в реєстрі, а також для впливу на Комісію з цінних паперів.

Частина компаній Колюбаєва-Мехтієва зареєстрована за адресою м. Київ, вулиця Срібнокільська, 22. Зокрема, це Фонд «Стандарт інвестментс груп», Фонд «Апеліот», Фонд «Голдман», Фонд «Фіндіс» (раніше «Квантор проджект») та ТОВ «7 ПІКЧЕРЗ».

«7 ПІКЧЕРЗ», як можна здогадатись із назви, займається виробництвом фільмів. Разом із Колюбаєвим компанією керує Сергій Кравець. Він колишній виконавчий продюсер Студії «Квартал-95» та чоловік найближчої подруги родини Президента України Володимира Зеленського – Олени Кравець.

Отже, в одному офісі в Києві зібрались фонди, що інвестують у будівельний бізнес Столара, кінопродюсери, наближені до Офісу Президента і… ще щонайменше одна компанія, яка має прямий зв’язок із Віктором Медведчуком.

Ідеться про ТОВ «Академ-клуб». Серед її засновників є кіпрська Pilawer Limited, яка, за даними міжнародної групи журналістів-розслідувачів, належить куму Путіна. «Академ-клуб» є учасником договору на довгострокову оренду 40 гектарів землі на столичних «Осокорках», де планується будівництво житлового комплексу. Як нещодавно повідомляли журналісти, активи Медведчука в компаніях, які орендують ці землі, поступово почали переходити до Вадима Столара, хоча повинні бути під арештом за рішенням суду.

Якщо ви думали, що 40 гектарами інтереси Столара, Медведчука та неочікувано товариша голови Офісу Президента Артема Колюбаєва обмежилися, то це не так. У травні 2024 року Київська міська рада відправила на розгляд Комісії проект рішення про поновлення договору оренди для ПрАТ «Київрибгосп» земельної ділянки в Голосіївському районі столиці. Там планується будівництво, експлуатація та обслуговування офісних і торгово-розважальних комплексів з об’єктами соціального й оздоровчого призначення.

Ідеться до 66 гектарів землі з виходом до водойми. За даними реєстрів, «Київрибгосп» входить до сфери інтересів групи сина колишнього мера Києва Леоніда Черновецького – Степана та одного із ексзаступників голови КМДА Дениса Басса. Однак, станом на другий квартал 2024 року однією з компаній-засновниць «Київрибгоспу» є інвестиційний фонд «Стрім інвест». Серед його керівників був згаданий раніше Сергій Прокопенко, який також працював у фонді, що прямо належить дружині Вадима Столара Інні Майструк.

Фактично Київрада, пролонгуючи договір оренди, хоче дозволити компаніям Черновецького та Столара забудувати 66 гектарів столичної землі офісними та розважальними комплексами.

Вищеописані схеми та зв’язки доводять спільність інтересів проросійського депутата Вадима Столара та людей, пов’язаних з Офісом Президента і «95 кварталом». Можливо, саме це і є причиною того, чому Столар залишається народним депутатом попри продовження бізнесу із державним зрадником Віктором Медведчуком. Водночас запасним аеродромом для себе Столар обрав Дубай, де його компаньйоном виступає колишній заступник мера Києва Дмитро Давтян. Враховуючи активність на дубайських будівництвах і водночас ухвалення відповідних рішень в інтересах Столара в Україні, можна констатувати, що справи в нього йдуть дуже непогано.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Вадим Столар, Виктор Медведчук, Дубай и «95 квартал»: какие связи помогают пророссийскому нардепу сохранять депутатский мандат появились сначала на Антикоррупционная правда.

Полиция и прокуроры занимаются делом по присвоению бюджетных денег в особо крупных размерах. По информации правоохранителей, сделку проводили через фирмы Владислава Володского.

В этой дерзкой схеме привлечены люди из Минобороны – махинации с тендерами длились минимум год. Так долго «зарабатывать», а попросту говоря, воровать на питании военных, фигурантам дела удавалось не просто так, считают расследователи. Действовали нагло, с единственной целью – урвать как можно больше.

Например, воинской части А1329 было продано товаров в сумме 38 689 981.44 грн. Это четыре контракта, среди которых 600 000 пакетов перловой каши с говядиной на сумму более 25 миллионов. Это 2022 год, когда вся страна финансирует фронт. Таким образом, цена одной порции составляла 42,9 гривен, на то время на любом маркетплейсе не сложно найти оптовые от 50 порций дешевле.

Такую дерзость легко объяснить — у фигурантов дела по хищению бюджетных денег была серьезная «крыша». Журналисты-расследователи выяснили — за дельцами, обманывающими государство, стоит некий Сергей Чепурный. Миллионные откаты на одной жемчужинке для солдат происходили в течение месяцев.

Благодаря Чепурному проводить такие аферы начала фирма, которая вообще ничего не производит, а работает там всего пять человек.

Сергей Чепурный, по предварительным данным, не фигурирует ни в каком уголовном деле, связанном с такими злоупотреблениями. Оно и не удивительно – именно его связи с Офисом Президента и разрешили таким, как Владислав Володский с его многочисленными фирмами воровать у военных. Под прикрытием властей эта схема успешно функционировала. Пользовались тем, что закупки товаров в то время осуществлялись по закрытой системе.

Хотя дело и получило огласку, им уже занимается Главное следственное управление Нацполиции, Сергей Чепурный до сих пор остается в стороне от скандала. Его роль как посредника в передаче наживы или «крыши» в налаживании схемы, посредничества и гаранта безнаказанности для исполнителей почему-то не рассматривается следствием. Хотя главные фигуранты – владелец трех задействованных в сделках фирм, Владислав Володский и его отец вовсе не скрывают своих связей с Красным. По информации источников в правоохранительных органах, аферисты все еще пытаются прикрываться именем Сергея Чепурного и его связями в Офисе Президента. Они уверены – хищение денег, выделяемых государством на питание военных ВСУ, сойдет им с рук. Действовали ведь под «качественной» ширмой и прикрытием от Сергея Чепурного.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Сергей Чепурный и Владислав Володский. Кто крышует дельцов, которые наживаются на схемах закупки продуктов питания для ВСУ? появились сначала на Антикоррупционная правда.

Сообщение НАБУ и САП активизировали следственные действия по замглавы Офиса президента Андрею Смирнову появились сначала на Антикоррупционная правда.

Кроме того, Арахамия, известный своими связями в США «попросил» Саймона Шустера уделить теме Шурмы особое внимание в своем материале.

Как известно, между Арахамией и Ермаком был конфликт при заполнении вакансии министра обороны, куда Арахамия пропихивал «своего» человека – Кирилла Буданова. Но, Ермак победил. Таким образом, Арахамия с помощью своих связей в США нанес удар по Шурме – человеку Ермака, чтобы отодвинуть его от энергетики и окончательно подмять под себя всю угольную сферу, а также энергогенерацию.

Ослабив Ермака, Арахамия надеется кроме того, усилить свое влияние на Зеленского.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение За атакой на замглавы ОП Шурму стоит Давид Арахамия? появились сначала на Антикоррупционная правда.

По словам Подоляка, эта инициатива не будет касаться укоренившейся антикоррупционной инфраструктуры в Украине: Национального антикоррупционного бюро, Специализированной антикоррупционной прокуратуры и Высшего антикоррупционного суда.

«Что можно сказать совершенно точно: укоренившейся антикоррупционной инфраструктуры в виде НАБУ-САП-ВАКС эта инициатива касаться не будет. Напротив, изменения в Уголовный процессуальный кодекс позволят детективам и прокурорам повысить эффективность работы», — отметил он.

На вопрос, действительно ли предлагается исключить возможность избрания меры пресечения в виде залога для подозреваемых в коррупции, Подоляк ответил, что общество «переполнено» запросом на справедливость, а возможность выхода из-под стражи подозреваемых в коррупции чиновников в мирное и военное время «на эмоциональном» уровне воспринимается по-разному».

«Во втором случае — как «откупная» и легальная возможность воровать. Устранение этой возможности будет мощной демонстрацией серьезности намерений президентской вертикали», — пояснил советник руководителя ОП.

Он заявил, что «президент посылает четкий сигнал чиновникам: заниматься клептоманией в стране, находящейся в состоянии полномасштабной войны за собственное выживание, является, по меньшей мере, клиническим проявлением суицидальных намерений, а фактически — буквально государственной изменой».

«В этом плане усиление уголовной ответственности за коррупционные преступления является логичным шагом со стороны государства — более того, вопросом национальной безопасности», — сказал Подоляк.

Напомним, президент Украины Владимир Зеленский предложит парламенту приравнять коррупцию к государственной измене на время войны.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение В ОП объяснили нюансы приравнивания коррупции к госизмене появились сначала на Антикоррупционная правда.

Как сообщает пресс-служба НАПК, чиновника пригласили посетить Агентство 28 июля в 15:00, на что он дал согласие, но так и не прибыл. Поэтому протокол будет отправлен ему по почте.

Агентство сообщает, что Тимошенко использовал служебное положение, чтобы попросить ГПСУ о предоставлении разрешения на выезд за границу одному из своих подчиненных, однако как оказалось он оформлял его для себя и своего сына.

Кроме того, установлено, что бывший чиновник в 2022 году три раза бесплатно проживал в отельном комплексе «Emili Resort», дважды из которых — с женой и сыном. Хоть сам Тимошенко признал, что проживал там, но не смог предоставить факт оплаты услуг на сумму в более 45 тысяч гривен.

Также НАПК сообщает, что бывший чиновник в 2022 году воспользовался прокатом автомобиля Porsche Taycan, что обошлось в 122 тысячи гривен. Однако факта оплаты этих услуг он тоже не предоставил.

«Такие действия квалифицированы по ч. 1 ст. 172-5 КУоАП (Нарушение установленных законом ограничений по получению подарков). На основании указанных фактов НАПК составило и направило в суд протокол об административных правонарушениях в отношении Кирилла Тимошенко», — говорится в сообщении.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Бывший зам Ермака Кирилл Тимошенко мухлевал с выездом из Украины и бесплатно жил в дорогом отеле появились сначала на Антикоррупционная правда.

«Брат Андрея Смирнова Игорь Смирнов в прошлом году приобрел апартаменты в элитной новостройке во Львове, земельный участок в Карпатах, паркоместо в Киеве, а еще Volkswagen Multivan, BMW и мотоцикл», — сказано в материале.

Кроме того, брат руководителя ОП приобрел апартаменты площадью 100 квадратных метров в жилом комплексе Авалон-37 за 1 млн 162 тыс. 807 грн, тогда как рыночная стоимость такого жилья колеблется в пределах 6 млн грн.

Издание отметчает, что Авалон-37 мог быть связан с табачным бизнесменом Григорием Козоловским. Однако последний заверяет, что не имеет к нему отношения. Сам Андрей Смирнов отрицаю какую-либо связь с бизнесменом. По его словам, никаких отношений с ним у него нет.

Еще одно приобретение Смирнова — 10 соток земли в закарпатском селе Поляна возле горнолыжной трассы. Брат руководителя ОП приобрел все 10 соток за 10 тыс. 600 грн, хотя одна сотка может достигать по стоимости трех тысяч долларов.

Среди прошлогодних приобретений Смирнова также авто Volkswagen Multivan, BMW и мотоцикл. Их приблизительная общая стоимость составляет 125 тыс. долларов.

Смирновы в комментариях журналисту не смогли однозначно объяснить, где брат руководителя ОП взял деньги на приобретение.

Андрей Смирнов утверждает, что его брат занимал деньги на приобретение, часть денег занял именно он. Свои доходы Игорь Смирнов объясняет также тем, что сейчас занимается перепродажей машин, это ему нравится, также это дает ему дополнительный доход.

С другой стороны, Андрей Смирнов говорит, что его брат нигде официально не работает, но собирался оформляться как ФЛП, открывать автомойку и впоследствии, возможно, и СТО.

В материале сказано, что это может иметь два объяснения. Первое: во избежание уплаты налогов стоимость этих объектов была занижена только на бумаге, в документах, и брат Смирнова где-то и у кого-то взял нужные средства, или эти скидки имеют отношение к выполнению своих должностных и не очень обязанностей заместителем руководителя ОП Андреем Смирновым. Второе объяснение: Андрей Смирнов легализует средства, полученные теневым путем.

Андрей Смирнов на своей странице в Facebook отреагировал на расследование, обвинив Михаила Ткача в том, что записи объяснений относительно приобретений были обнародованы с купюрами. Смирнов заподозрил журналиста в «кооперации» с Андреем Портновым, пророссийским деятелем, который являлся первым замглавы АП при Викторе Януковиче.

Смирнов в своем сообщении не конкретизировал откуда у брата главы ОП взялись соответствующие средства.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Брат замглавы ОП Игорь Смирнов купил элитное имущество с большой скидкой появились сначала на Антикоррупционная правда.

Но прошла уже не одна весна, а все, в чем пострадал Давид Макарьян – осенью прошлого года был тихо уволен из таможенных органов. Что в свете последних громких чисток на таможне можно, скорее, назвать везением, нежели наказанием.

Давид Борисович Макарьян после того, как закончился срок его депутатских полномочий в Раде, куда он был избран от БПП, отнюдь не сел, как было обещано. Он перешел на другую работу – в министерство временно оккупированных территорий. Заместителем министра. А оттуда – в таможенные органы.

Правда, как уже говорилось, осенью прошлого года Макарьяна из таможни «попросили». Но об это он скромно умалчивает. Что послужило причиной ухода – тоже неизвестно. Возможно – неумеренная любовь к автотранспорту, которую он проявил в прошлом году во время оказания «помощи» Закарпатской таможне, которая заключалась в передаче конфискованного транспорта на нужды обороны страны.

Туда Макарьян был откомандирован в марте прошлого года вместе с другими должностными лицами центрального аппарата Департамента административно хозяйственной деятельности ГТСУ. Заметим, что этот самый Департамент он и возглавлял.

Каковы результаты деятельности Давида Макарьяна по передаче конфискованных активов – никому неизвестно, но в результате он таки ушел из таможенных органов.

А теперь о любви бывшего народного избранника к автомобилям. Кстати, его супруга тоже отличается такой же любовью. И тоже является бывшей народной избранницей – Давид Макарьян женат на Алене Кошелевой, представительнице еще одной «антикоррупционной силы» — Радикальной партии Ляшка. После депутатства она ушла на работу в государственный аэропорт «Борисполь».

Наши избранники под маркой войны оперативно закрыли доступ к декларациям чиновников и депутатов, потому придется использовать «довоенные» данные, но они тоже весьма любопытны. Если учесть совокупное состояние семейства «Давид Макарьян – Кошелева Алена», то его явно можно назвать одним из самых богатых среди украинских государственных служащих. Их состоянию может смело позавидовать каждый украинский министр, и даже сам президент.

У семейства «Давид Макарьян – Кошелева Алена» согласно декларации за 2021 год есть: 2 нежилых помещения в Николаеве площадью 188 и 565 кв.м, стоимостью, соответственно, 361 920 грн и 333 707 грн; квартира в Харькове 74,9 кв.м. за 420 000 грн, квартира в Киеве 45,4 кв.м. приобретена в декабре 2020 года за 471 183 грн. (интересно – где это в столице такие цены?), квартира в Николаеве 131,1 кв.м без указанной цены.

У начальника Департамента административно хозяйственной деятельности ГТСУ Давида Макарьяна было официально задекларировано четыре штуки дорогих часов: наручные часы модель SPORTSTER – 264 000 грн, BOVET JUMPING HOURS D817 №007811 Gold white – 456 000 грн (дороже, чем квартира в Киеве), Breguet Horloger MARINE Ref 5827.2440AC – 224 000грн.

Что касается второй страсти – дорогих авто, то по состоянию на апрель 2021 года Давид Макарьян официально разъезжал на RANGE ROVER AUTOBIOGRAPH 2016 выпуска за 1 300 000 грн, который был приобретен в мае 2020 года. А его жена Кошелева Алена в это время курсировала MERCEDES-BENZ G63 AMG УНИВЕРСАЛ-В, за 1 976 000 грн, который также был приобретен в 2020 году, только в марте.

19 сентября 2021 года у семейства появился еще один ценный «четырехколесный железный конь» – это BMW X7 2019 года выпуска всего-навсего за каких-то 1 500 000 грн.

Впрочем, цена явно занижена. Ведь согласно данным АВТОРИА, автомобиль этой марки и год выпуска в 2021 году можно было найти и купить не менее чем за 2 800 000 грн.

Почему цену занизили – догадаться несложно: оба бывших депутата в момент покупки были госслужащими: муж трудился на таможне, жена – в аэропорту «Борисполь». Однако даже полтора миллиона (а курс доллара тогда был почти в два раза ниже, чем сейчас) – сумма запредельная для зарплаты госчиновников. Однако никто проверкой вранья в декларациях, само собой, не занялся. Да кто будет проверять – те, с кем делился Давид?

Впрочем, Давид Макарьян попытался прикрыть несовпадение доходов и расходов. В сентябре 2021 года семейство Макарьян-Кошелева сумели продать имущество, которое у них непонятно, как появилось. Речь идет о доходе от отчуждения недвижимого имущества на суммы 2 133 712 грн и 1 066 856 грн.

Однако концы с концами все равно не сходились, но никто из наших антикорупционных органов никакого интереса ни к часам, ни к автопарку скромного таможенного служащего не проявил.

Что натворил Макарьян на Закарпатской таможне во время «передачи» конфискованных активов на нужды обороны – неизвестно. Но ушел он из таможенных органов явно вовремя. Впрочем, судя по всему, коррупционную деятельность нашей власти всерьез взялась расследовать американская Фемида. И, как заявили представители США нашим «слугам», в случае выявления воровства американской помощи Украине, виновные будут отвечать по законам Соединенных Штатов.

Так что история с господином Давидом Макарьяном отнюдь не закончена – о скандалах с гуманитарными джипами, появившимися в Офисе президента, слышали все. Но ведь это только верхушка айсберга, да и потом – кто-то же обеспечивал их передачу в Офис президента? Не говоря уже о том, что значительная часть того огромного потока международной помощи, которая вот уже год идет в нашу страну, всплывает потом в торговых сетях людей, приближенных к власти. Кто-то же обеспечивает ее перенаправление на таможне?

А о том, что господин Макарьян далеко не чист на руку, писали неоднократно. Конечно, осада Николаева, откуда он родом, несколько поменяла ситуацию, но до полномасштабной войны за Давидом Макарьяном числилось крышевание подпольных казино в его родном городе. Как писал ряд СМИ, в Николаеве Макарьян крышует незаконный игровой бизнес своего одноклассника и бывшего помощника Артема Егиазаряна. Ему принадлежит сеть казино с рулеткой, карточными столами и автоматами. В крупнейшем из них, на пересечении Московской и Спасской (помещение бывшего ресторана «Домой»).

Также за бывшим нардепом и таможенником числится рейдерская атака на Одесский национальный медицинский университет в интересах Владлены Дубининой — бывшего проректора ОНМедУ и заместителя министра здравоохранения в правительстве Николая Азарова. Так, с подачи депутатских обращений Макарьяна начались систематические проверки деятельности ректора Валерия Запорожана и самого университета. Напомним, в результате проверки Министерство здравоохранения расторгнуло контракт с Запорожаном и попыталось назначить и.о. ректора Дубинину.

В июле 2018 года Нацагентство по предотвращению коррупции направило в суд протокол об административных правонарушениях относительно недостоверных сведений в декларации нардепа Макарьяна. Проверка НАПК установила, что он внес в декларацию ложные сведения о стоимости собственного нежилого помещения в Николаеве, а также не указал, что является владельцем ООО «Гранд-Авто-Ник».

Однако все это не помешало обещавшим массовые посадки «слугам» назначить столь одиозного человека сначала в МинТОТ, а потом в центральные органы ГТСУ. По состоянию на февраль 2023 года в карьере Макарьяна пока возникла пауза. Он числится в качестве главы Благотворительной организации «Фонд Позитивный Горыныч». Но такие люди, как известно, не тонут. Посмотрим, где всплывет «позитивный Горыныч» Макарьян.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Давид Борисович Макарьян: из крышевателей игорного бизнеса – на таможню появились сначала на Антикоррупционная правда.

Нагадаємо, тоді Торнер намагався потрапити до Верховної Ради за списками ОПЗЖ, але тодішні міністр внутрішніх справ Аваков та голова СБУ Баканов вимагали від ЦВК зняти його кандидатуру у зв’язку з тим, що Дмитро Торнер був фігурантом кількох кримінальних справ та мав підроблені документи:

Далі, до речі, ці кримінальні справи закрили, а в Генпрокуратурі заявили, що «претензій до Торнера не мають», пише «Антикор«.

Але це вже сталося пізніше, після того, як у 2021 році прізвище Дмитра Торнера спливло у набагато гучнішому скандалі – журналісти «Схем» опублікували інформацію про те, що в лютому 2021 року Торнер, який має досить дивну біографію, відвідував Офіс президента України Зеленського:

В ОПУ із цього приводу відмовчались. Але, на відміну від інформації МВС та СБУ щодо кримінального минулого Торнера, яку спростував Офіс генпрокурора, спростовувати нічого не стали.

Після цього візиту загадкова особа Торнера привернула загальну увагу – виявилося, що цю людину називають «переговорником» Фірташа, який після втечі до Австрії від українського та американського правосуддя намагався про щось домовитися в Офісі Зеленського. І зрозуміло, що візит Торнера до ОПУ пов’язали якраз із інтересами Фірташа.

У зв’язку з цим біографію Дмитра Торнера швидко розкопали і вона шокувала: виявилося, що людина, яка називає себе Дмитром Григоровичем Торнером, змінила як мінімум п’ять паспортів і кілька громадянств. І таки справді має кримінальне минуле, причому, всупереч очікуванням, це не судимість якогось авторитету, а те, що у кримінальному середовищі називають «гопництво».

Про це писали багато, тому нагадаємо лише коротко, для розуміння наступної низки подій. Дмитро Григорович Торнер народився в Молдавській РСР у 1980 році під ім’ям Дмитро Некрасов, у березні 2003 та лютому 2004 року був засуджений до 11 років в’язниці за розкрадання майна в особливо великих розмірах та шахрайство. Причому не варто тішитись «особливо великими розмірами» — сів Некрасов за крадіжки мобільних телефонів, вартість яких якраз підпадає під «особливо великі». Схема проста, як світ — «дай подзвонити». Здається, розповідати далі не треба. Ось, до речі, посилання на вирок для тих кому цікаво.

У зв’язку з цим зверніть увагу на його офіційну біографію:

Статтю у «Вікіпедії» створено у 2021 році, востаннє її редагували 20 жовтня 2022 року. Це означає, що Дмитро Торнер з усім у ній погоджується – тому що неугодні для себе матеріали він регулярно чистить як за допомогою органів юстиції, так і за допомогою грошей та скарг.

Тому давайте звернемо увагу у статті на дві речі: громадянство та величезну дірку в біографії – невиразно згадано вищу освіту, так само невиразно згадані підприємницька діяльність та інтерес до хімії та якихось технологій.

Перша (вона ж і остання) конкретна інформація свідчить, що «У 2019 році обіймав посаду начальника аналітичного відділу компанії «Хім-Трейд» (Україна), яка спеціалізується на постачанні газу та електроенергії. На даний момент є консультантом низки європейських компаній, які працюють у сфері енергетики, хімії та технологій». Одночасно праворуч красується фраза «спортивний функціонер». Що дещо суперечить попередньому абзацу.

Все пояснюється досить просто – інформація, яку пафосно спростувала українська Генпрокуратура після того, як «переговорником» Фірташа Торнер засвітився в Офісі Зеленського, відповідає істині. Торнер, тоді ще Некрасов, був судимий і термін відбував у так званій колонії відкритого типу №9 (Прункул), у якій треба було лише ночувати. Користуючись цими умовами, 11 листопада 2004 року Некрасов оформив шлюб із громадянкою Молдови Людмилою Божий, взяв її прізвище, отримав новий паспорт та виїхав із Молдови до України.

Хто допоміг людині з терміном у 11 років потрапити до такого табору – питання відкрите. Як і те, хто закрив кримінальну справу через шість років після втечі через «смерть розшукуваного». Довідку про смерть 9 листопада 2009 Дмитра Некрасова надав його брат Олег. Цей же брат у 2019-21 році супроводжував «мерця» під час зустрічей із президентом Молдови Додоном.

Після втечі з молдавської в’язниці Некрасов (тоді Божий) виникає в Україні. Де теж починає міняти прізвища. Цей процес досить докладно описаний в українській пресі, тому згадаємо лише, що всього з Божого він перетворився на Дмитра Григоровича Мальченка (паспорт ЄВ №169210), потім став Грозним (паспорт ЄВ 183214), після Грозного, 2015 року, він нарешті взяв свою нинішнє прізвище. Щоправда, у цьому проміжку був ще російський паспорт на прізвище Соколовський, але по це трохи нижче.

І незрозуміло робить величезний кар’єрний стрибок, якщо до дрібного афериста можна застосувати таке словосполучення. Ще Дмитром Грозним, наш герой потрапляє у вищі сфери української влади – заводить близькі стосунки із заступником міністра МВС генералом Ратушняком та головою Конституційного суду України Овчаренком.

В 2103 відбувається ще щось дивне — Дмитро Грозний раптом ховається в Свято-Успенській Почаївській Лаврі (УПЦ МП) і виникає через деякий час в Росії, в Борівському чоловічому монастирі в Калузької області. Там до нього приєдналася громадянка України Ольга Валеріївна Соколовська, з якою Грозний одружився. Але одружився він з нею вже як з громадянкою Російської Федерації (паспорт РФ 516131004). І взяв прізвище подружжя. Після цього отримав паспорт громадянина РФ Соколовського Дмитра Ігоровича, 28.08.1979 року народження.

І відлітає під цим прізвищем до Відня. Де незрозумілим чином потрапляє в оточення Фірташа, що відсиджується там, і займає становище його переговорника. Але вже під прізвищем Торнер, під яким ми його знаємо тепер. Паспорт, нагадаємо, на це прізвище у Дмитра Торнера український.

І як громадянин України Дмитро Торнер починає спілкуватися не просто з вищим прошарком бізнесу чи влади України, а з реально сильними світу цього. Він зустрічався з адвокатом Трампа Рудольфом Джуліані, це відбулося тоді, коли Трамп був президентом США. Що дуже цікаво – Дмитро Фірташ в Австрії ховається не так від продажного українського правосуддя, як від правосуддя американського.

І відразу з’являються дивні статті Фірташа про необхідність запуску «Північного потоку-2» та безумовного виконання Україною мінських домовленостей. Що узгоджувалося із позицією Трампа.

Після цього Торнер з’являється в Офісі Зеленського, але про що він там говорить і з ким – невідомо й досі. Але відразу після цього візиту з’являється інформація про якісь незрозумілі переговори глави президентського Офісу Єрмака з російськими маріонетками в ОРДЛО. У цей же час з’являється інформація про візити Дмитра Торнера до президента Молдови Ігоря Додона, який також був російською маріонеткою.

Як пов’язуються всі ці розрізнені епізоди – невідомо. У зв’язку з візитом Торнера до ОПУ варто ще звернути увагу на той факт, що «Схеми» опублікували фото цього візиту лише через вісім місяців після відвідин Торнером Офісу Зеленського. Звідси висновок – хтось цю інформацію журналістам злив, і це були ті, кому не подобалися капітулянтські настрої президента України та його оточення.

Приблизно в цей же час в адміністрації президента США Джо Байдена змінився курс щодо Росії, з якою перестали грати в піддавки. Щодо відповіді на запитання, чому інформація про візит Торнера до ОПУ з’явилася через вісім місяців після самої події, то ризикнемо припустити таке. Це розслідування з’явилося не тому, що журналісти ненароком помітили на Банковій карного злочинця та агента ФСБ Торнера. То був ще один привіт Зеленському від наших заокеанських партнерів. І за бізнес із олігархами, і за торгівлю на крові з Путіним та Лукашенком. І за розвал України, яка ще два з половиною роки тому була суб’єктом на міжнародній арені, а тепер перетворилася на паноптикум та загальне посміховисько.

Але в цей же час раптово виникає цілий шквал матеріалів про Дмитра Торнера, який виставляє його у вигідному світлі. А політтехнолог Ігор Мізрах стверджував у численних інтерв’ю, що проти Торнера велася інформаційна кампанія, організатором якої виступив банкір Денис Кірєєв.

При цьому Кірєєв нібито діяв не лише у власних інтересах, а й на користь своєї родички Тетяни Сергієнко, екс-дружини Торнера. Вона багато років працювала у центральному апараті МВС, була довіреною помічницею заступника міністра внутрішніх справ Віктора Ратушняка. Батько Тетяни, Євген Сергієнко, генерал-майор, за Кучми був заступником голови СБУ.

«Опонентом Торнера виступив Денис Кірєєв, який фактично формував цей конфлікт на користь родини Сергієнко. І тому, мабуть, у цих ситуаціях зрозуміліше, чому СБУ так уважно приділило увагу цьому опоненту (назвемо його так) у процесі», — заявив Мізрах. І заразом звинуватив тодішнього голову СБУ Баканова у змові з Кірєєвим.

Через цю змову, нібито, і зняли Торнера з виборів. Версія виглядала нехай і трохи притягнутою за вуха, але схожою на правду. Однак у 2022 році сталося те, чого Мізрах та інші захисники Торнера уявити не могли – Кірєєва застрелили співробітники СБУ. І тому версія про змову «суперагента» ГУР (принаймні так стверджує Буданов, хоча його версія і викликає сумніви) Кірєєва та співробітників СБУ під керівництвом Буданова (його діяльність на цій посаді теж викликає безліч питань) щодо «очорніння» Дмитра Торнера виглядає дуже сумнівно.

До того ж слід не забувати, що зі зміною влади у 2019 році обидві українські спецслужби (більше це стосується СБУ, проте) повернулися до свого стану часів Януковича – тобто стали повністю підконтрольні спецслужбам Росії. А за часів Януковича Торнер якраз і виник у великій політиці України. І сумнівно, що його почали зливати самі росіяни.

До того ж, як уже говорилося, злив інформації про візит Торнера до Офісу Зеленського, швидше за все, походить від спецслужб США. Так що версія Мізраха хоч і має місце, але не тримається купи. До того ж давайте не забувати, за чиїм списком намагався потрапити до Верховної Ради Торнер – ОПЗЖ є відвертою п’ятою колоною, а контролював її на той момент Медведчук. Ну і додамо – Кірєєва застрелили майже рік тому, але матеріали про Торнера продовжують з’являтися. Чи не з Байкового ж цвинтаря Кірєєв їх замовляє? Та й Баканів теж невідомо де.

Після початку повномасштабної війни діяльність Торнера теж дещо зменшила оберти. Точніше – після того, як стало зрозуміло, що бліцкриг явно не вдався. Саме в цей час з’являється стаття у Вікіпедії, де зазначено, що Дмитро Торнер – громадянин Молдови. Зараз більшість новин щодо імені Дмитра Торнера зосереджені переважно навколо його діяльності на посаді голови Федерації біатлону Молдови.

Але питань про те, хто ж він такий насправді і що робив в Офісі президента України, а також про те, як пробився у вищі сфери влади України та в оточення Дмитра Фірташа, це не знімає. Як і про причетність російських спецслужб (такі в Молдові та Україні можна в контексті Торнера розглядати як філію ФСБ) до долі та кар’єрного зльоту дрібного афериста Дмитра Некрасова-Торнера.

«Антикорупційна правда»

Сообщение Дмитро Торнер: із молдавської в’язниці – до переговорників Дмитра Фірташа появились сначала на Антикоррупционная правда.

Про це йдеться у статті видання Цензор.Нет, яка містить також інтерв»ю з народним депутатом Ярославом Железняком.

До  кінця року у Верховній Раді працює тимчасова слідча комісія, що розслідує кричущі факти корупції у силових відомствах, митниці та в Бюро економічної безпеки, що мало б займатись викриттям економічних злочинців.

БізнесЦензор поговорив з головою ТСК, депутатом партії «Голос» Ярославом Железняком про ріст корупції та контрабанди під час війни і яке до цього має відношення заступник голови Офісу президента Олег Татаров.

Татаров одна з ключових людей в українській правоохоронній системі. Він зміг розставити своїх людей на ключові посади у всіх силових відомствах (окрім НАБУ та САП): Нацполіції, СБУ, на митниці, Державному бюро розслідувань та Бюро економічної безпеки.

Зокрема людиною Татарова вважають нещодавно призначеного заступником генпрокурора Антона Войтенка.

У керівництві Нацполіції працює кум Татарова – Максим Цуцкірідзе, він займає посаду заступника голови Нацполіції.

Близький до Татарова вважається голова ДБР Олексій Сухачов, а також заступник начальника головного слідчого управління ДБР Дмитро Мірковець.

Окрім того на Татарова орієнтується керівник економічної контррозвідки СБУ Артем Шило. За даними Bigus.Info, за десять років у спецслужбі, накопичив статків на $4 млн.

Керінік Бюро економічної безпеки Вадим Мельник також креатура Олега Татарова. Окрім нього у БЕБ були працевлаштовані колишні друзі та колеги Татарова за часів його роботи в МВС, зокрема кум Татарова, екс-прокурор Віталій Гагач, аналітик центрального апарату БЕБ Микола Чинчин, що колись був прямим начальником Олега Татарова, та Олександр Ткачук, що відповідає за роботу детективів.

— Як Олег Татаров, враховуючи його біографію, опинився в достатньо близькому оточенні до президента Зеленського?

— Хто його завів складно навіть уявити. В день коли призначили (Татарова заступником голови Офісу президента-БЦ) я був в колі багатьох «Слуг народу», деякі з них були на Майдані чи діти їх приймали участь, для них це був шок. Вони не очікували такого призначення і погано його оцінювали. Важко пояснити таке призначення. Якщо почитати біографію Татарова, одразу зрозумієш, що його призначення буде репутаційною проблемою.

— Чи можна припустити, що у Олега Татарова були сильні широкі зв’язки у правоохоронних органах і тому його вирішили призначити в ОП?

— Ви хоча б раз до призначення чули прізвище Татарова? Особисто я давно слідкую за цією сферою, я не чув. Його пам’ятали з Майдану. Татаров був адвокатом Портнова, Новінського, судді Чорнобука, допомогав Микитасю. Звичайно, він має там зв’язки, але я ніколи не чув про значний вплив цієї людини. Я думаю, його вплив почав зростати з посадою в Офісі Президента.

Ярослав Железняк

— В одному з інтерв’ю ви казали, що якщо звільнити Татарова, то для України це матиме значний економічний ефект. Називали суми збитків через його діяльність по БЕБу у 80 млрд грн, по митниці у 120 млрд грн. Можете розказати, як ви обраховували ці цифри?

— Наприклад, по митниці, на минулий рік був план, не дуже амбіційний, 528 млрд грн, що мали зібрати за «мирними» розрахунками. Потім почалась широкомасштабна війна, звичайно у нас обмежена логістика. З іншого боку, велика інфляція, девальвація. Але беремо податкову, теж податкові великі пільги, окупація, проте у них план виконаний на 99, 4%. А у митниці виконали лише 56, 9%, або 300 млрд грн.

Наш комітет, в якому більшість членів від партії влади, пів року тому проголосував одностайно, щоб визнати роботу митниці незадовільною. Люди не хочуть нести політичну відповідальність за те, що відбувається на митниці. Там корупційна анархія. Пан Демченко фактично нічим не керує окрім Волинської митниці, всім керує його заступник пан Руслан Черкаський, що за Януковича працював на Донецькій та Енергетичній митниці. Він керує митницею під наглядом Татарова.

Ми розслідуємо декілька епізодів по митниці, частину я можу розповісти. Окрім різних дріб’язкових схем типу фумігації в Одесі, коли беруть гроші, щоб типу в зерні не має черв’яків, або спеціально затримують вантаж, щоб отримати гроші, системних корупційних потоків не дуже багато.

Нам на ТСК неодноразово надсилали анонімки, що коли вони призначають керівника митниці, до нього доводять розмір неправомірної вигоди, яку він має генерувати і далі цей керівник самостійно вирішує, якими методами і зусиллями це забезпечити. Як офіційна особа я це поки підтвердити не можу, але така інформація нам надходить до ТСК з різних джерел. Наша ТСК буде її перевіряти. І в разі підтвердження передасть інформацію в НАБУ, тому що рівень заступників митниці підпадає під підзвітність цього антикорупційного органу.

— Чи могли б ви розказати про основні кейси на митниці, які зараз розглядає ваша ТСК?

— По-перше, це «чорне» зерно, яке або вкрали, або купили за чорний кеш, або нелегально виростили на державних підприємствах, і воно експортується фірмами через зерновий коридор. З вересня існує меморандум між податковою, митницею та БЕБом. Якщо ви хочете експортувати зерно, подаєте попередню митну декларацію. Митниця надає ці дані податковій, що перевіряє фірму. Якщо вона не має працівників, земель, складів, банківських рахунків, сплатила нуль податків, має всі ознаки фіктивності, податкова надсилає інформацію в митницю і БЕБ, яке має арештувати це зерно.

Таких підозрілих підприємств близько 600. Виявляється, що деякі з них спокійно експортують. Їх навіть ніхто не намагався зупинити. І за наявною інформацією у БЕБ та СБУ, що проводили обшуки в грудні, чи буде така фірма врешті експортувати чи ні, залежить від корупційної складової митникам.

Коли ми запитали митників, яка різниця між подібними компаніями, що одних пропускають без жодних митних форм контролю, а інших – ні, вони не змогли пояснити. Проста, тупа та достатньо примітивна схема. На Одеській митниці зараз пані Вікторія Дубовик, що є близькою людиною пана Черкаського.

— Який розмір неправомірної вигоди на зерні?

— В мене є різна інформація, у зливах документів справи про обшуки деяким журналістам вказується сума від 1% експортної ціни. Джерела, що ми опитували в рамках ТСК, говорять, що навіть більше. Озвучують різні цифри: 40 центів за фумігацію, 40 центів за неперешкоджання вивозу, ще від 1% експортної ціни. Чи відповідають ці цифри дійсності мають перевірити наші правоохоронні органи.

— Ви вже аналізували який відсоток від того обсягу зерна, що вивозився, так зване «чорне» зерно?

— З вибірки 3000 митних декларацій таких фірм встановили приблизно 600, з них на момент початку нашого розслідування було 118. Деякі просто в незрозумілому статусі. Фінальна цифра точно більша.

— Чи допомагають великі зернотрейдери — транснаціональні компанії вам у розслідуванні інформацією про нелегальне зерно?

— Вони дійсно зацікавлені, бо ці сірі фірми займають місця на кораблі. Сірі фірми, що не заплатили податків, не повернули валютну виручку. Проте всі, хто причетні до схем самі як павуки в банці, один на одного зливають інформацію. Інсайдери з різних правоохоронних органів допомагають значно більше.

— З приводу гуманітарки, що завозилась і потім продавалась в магазинах. Чи таке явище дійсно мало місце?

— В мене немає сумніву, що таке дійсно могло відбуватися напочатку повномасштабної війни. Немає сумніву, що гнали товари і «по зеленці», стежкою через ліс. Якимось дивом виявляється ситуація, що деяких відомих волонтерів кошмарять на митниці, ми всі їх знаємо, їх репутація не викликає сумнівів. А є фірми, про які ніколи не чули, і гонять величезні обсяги «гуманітарки». Мені розповідали з митниці про фонд, який навіть не соромляться в назві слово «Азов» використовувати. Він гонить величезні обсяги. І у митниці та правоохоронців не виникає запитань.

— Як пов’язані між собою ці корупційні схеми?

— Коли у вас є такі проблеми на митниці, завжди поруч з чорними фінансовими потоками виростає ціла екосистема. «Чорне» зерно і гральний бізнес, несплата зарплат в білу деякими великими мережами – одна і та ж фінансова система. У нас гральний бізнес не заплатив приблизно 9 млрд грн податків. Ви наприклад платите за гру, а гроші з картки знімаються як за рекламні послуги. Це може йти на рахунок фізособи, відповідно ми цього не бачимо, не оподатковуємо.

Потім ці гроші частково перетікають на картки співробітників торгівельних мереж, частково потім конвертуються в валюту, яку сплачують за «чорне» зерно. І заходить воно потім в країну. Я ніколи б не подумав, що зерно, гральний бізнес можуть бути пов’язані.

Те саме стосується контрабанди. Якщо ми завезли через Закарпатську митницю тисячу «айфонів», які треба продати без документів. Ви їх продати можете скоріш за все за готівку, і з цим кешем потім потрібно щось зробити. Починається велика схема по відмиванню грошей. Тому дірява митниця це проблема не лише митників. Її бездіяльність створює екосистеми, через які ми втрачаємо ще більше грошей.

Беремо БЕБ, що має боротись з економічними злочинами. Компенсовано державі 33 млн грн. Ми на них, як на держорган, в минулому році витратили десь 300 млн грн. Оцінка від втрат по гральному бізнесу за самим скромним підрахунком складає 10 млрд грн. Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей передала на БЕБ 1698 заяв по нелегальним веб-сайтам, і 605 по гральним залам. Заведено БЕБом кримінальних проваджень аж 34. А обвинувачений акт, чи хоча б підозри – жодної.

Хоча у них є всі повноваження, це їх підзвітність. А результату нема. Проєкт БЕБ провалився, тому що була спочатку пряма вказівка Татарова призначити Мельника головою БЕБу. Мельник створив ще гірший орган, ніж була податкова міліція. Бо там хоча б було одне угрупування, а тут три угрупування між собою сваряться, один на одного зливають інформацію.

До мене, як до голови ТСК, одна група на іншу «стукає» і видає їхні схеми. Це значно спрощує нам роботу, ми опрацюємо всі матеріали. Спочатку було угруповання Гмиріна, вже резидента Дубаї, а тепер по тому звукозапису з ТСК, що Юрій Бутусов викладав, там сидить Татаров, що має повністю підконтрольний склад БЕБ: Гагач як заступник відповідає, Ткачук – по детективам, Чинчин – по аналітиці. Всі ці люди біографічно пов’язані з Татаровим. Набрали своїх. І поки весь рік БЕБ просто «обілєчіваєт» корупціонерів. Єдине, що можна зробити з БЕБ, його повністю перезавантажити, як це було колись з НАЗК та САП.

— Як можна повпливати на відсторонення Татарова?

— Моє відчуття показує дивну кореляцію, хоч і дуже приємну. Ті персони, по яким виступали наші громадські антикорупційні організації дуже швидко потрапляти в санкційний список США. Татаров зробив приблизно ті самі помилки, що і суддя ОАСК Павто Вовк. Їхні біографії схожі, мали справи від НАБУ, в судовому порядку її успішно уникали, перешкоджали прозорому обранню керівника САП, здійснювали незаконний вплив на правоохоронні органи, є обгрунтовані підозри, що цей вплив переростає у неправомірну грошову вигоду. Якщо подивитись на історію Андрія Портнова, Олександра Дубінського чи Вовка, певні співпадіння ви знайдете, і я думаю, що Татаров фулл-хаус собі вже майже зібрав з таких речей. Будь-яка влада проходить стадії відторгнення, прийняття, примирення. Мені здається, що Президент прийме кадрові рішення заздалегідь.

«Антикорупційна правда»

Сообщение Чому Олег Татаров в Офісі Президента — це державна зрада появились сначала на Антикоррупционная правда.

Що продавалося? На аукціони виставлявся «антикваріат» низької якості, який нікому не потрібний і роками не продається, при цьому ті, хто його передавав, отримували часткову грошову компенсацію за рахунок грошей, отриманих з цього ж аукціону. Підтвердження справжності і того, що товар раніше не було вкрадено, ясна річ, теж ніхто не вимагав. При цьому шахрай Трубіцин завжди наголошував, що всі зібрані кошти йдуть на ЗСУ.

Хто покупець? Шахрайська схема вибудовувалась навколо покупців з фінансовими можливостями, яким «впарювалися», часто заздалегідь це обговорювалося, ліві лоти за завищеними цінами. В обмін обіцялося заступництво із ОП. Під такий обман потрапили Василь Хмельницький та інші підприємці, котрі щиро хотіли внести свої пожертвування для ЗСУ.

При цьому третина гостей на кожному аукціоні – підставні люди, які беруть участь у торгах для підвищення вартості лотів, особливо за тими позиціями, за якими була попередня домовленість з ВІПами. У учасників Трубіцина було й інше завдання, скуповувати лоти, які нікому не потрібні, для правильної картинки. Потім продавалися на наступних аукціонах. Таким чином, нібито продані лоти і нібито виручені кошти, і нібито підтримка ЗСУ – все є фікцією схеми Трубіцина.

Реальні ж продажі здійснювалися за готівку, яка так і не надходила на рахунки заявлених благодійних фондів. І ясна річ не могли бути витрачені на підтримку ЗСУ. Зате були дуже добре і справедливо поділені під шампанське співучасниками схеми Трубіцина.

Нагадаємо, як писав «Антикор», вирішивши, що війна все спише, а у крайньому випадку друзі допоможуть відмазати, депутат Трубіцин організував серію аукціонів нібито на підтримку ЗСУ. Виявилося, що не ЗСУ зовсім, а на підтримку самого депутата-хабарника.

За 2022 рік Трубіцин встиг розпіарити та провести вже 4 описані аукціони. Проте гроші, одержані з продажу нібито антикваріату та старовинних книг, так і не зайшли на рахунки фонду «Рідна Оболонь».

Трубіцин головний підозрюваний у гучній справі про корупцію у Київраді. У лютому 2022 року Трубіцин з спільниками було спіймано НАБУ при отриманні понад 1,3 млн хабарів. Гроші були платою за право встановити торгову точку у Києві. Наразі цю справу передано до суду. Спільником Трубіцина є колишній в. о. директора КП «Київський міський магазин» Аман Моламов. Хабарники влаштовують псведоаукціони та явно не бояться судового вироку та відкрито знущаються з НАБУ.

«Антикорупційна правда»

Сообщение Як виглядає злочинна схема депутата-хабарника Владислава Трубіцина появились сначала на Антикоррупционная правда.

Про це у facebook написав Назар Приходько, експерт Центру зовнішньополітичних досліджень.

«Розкрадання держави під час воєнного стану, підрив довіри західних партнерів, обурення і зневіра суспільства — це ж диверсія проти власної країни, проти її обороноздатності, проти всіх її громадян. Всі вони мають очікувати завершення слідства у СІЗО. Бо з нас досить. І з цієї країни досить», — йдеться в дописі.

Він обурився, чому влада вирішила піти на кадрові чистки не одразу, а після цілого року розкрадань на всіх рівнях — від ОПУ і правоохоронних органів до обладміністрацій: «Війна у нас з вами. Біль, смерті, страх за рідних, за майбутнє — тільки у нас. В них всюди давно підстелено — сім’ї і статки вивезені, чемоданіи спаковані. Як тільки вкрадуть все, їх звільнять і вони поїдуть спокійно собі жити у найдорожчі країни світу. Бо можуть».

Він нагадав, що Кирило Тимошенко — відповідальний за кадрову політику в регіонах, гуманітарку, «Велике будівництво» та відновлення деокупованих територій. Він і його родина з 2019 року заробляли на тендерах. На думку Назара Приходька, Тимошенко опосердковано причетний до розкрадання гуманітарної допомоги в Запоріжжі, крадівництва на дорожних тендерах фірми фітнес-тренерки очільника області Валентина Резніченка, адже голови цих ОВА були призначені за його креатурою.

Разом із тим Назар Приходько висловив сумніви, щодо притягнення корупціонерів до реальної відповідальності: «Зараз їх усіх звільнять. Цікаво, скількох переназначать на інші посади? А скільки покине країну і не понесе взагалі някої відповідальності? Якщо в цій країні є влада, відповідайте — коли Тимошенко сяде? За вкрадені мільйярди. І вкрадені не десь там в когось, а конкретно в ЗСУ. Одразу скажу: відповіді весною, після перемоги суспільством більше не приймаються».

Нагадаємо, останні тижні країною прокатилася ціла низка корупційних скандалів. Серед них закупівля харчів для військових Міноборони, викриття заступника міністра інфраструктури Василя Лозинського на отриманні 400 тис. доларів хабара, заступника голови фракції «Слуга народу» Павла Халімона — на придбанні елітного маєтку.

Починаючи з 24 січня, подали у відставку або були звільнені Кирило Тимошенко, заступник голови Офіса генпрокурора Олексій Симоненко, заступник міністра Лозинський, заступник міністра оборони В’ячеслав Шаповалов, низка голів ОВА, серед них — Ярослав Янушевич (Херсонська), Валентин Резніченко (Дніпропетровська), Олександр Старух (Запорізька) та інші.

«Антикорупційна правда»

Сообщение Чому Кирило Тимошенко та інші корупціонери, котрі збагачувались на війні, мають бути у СІЗО появились сначала на Антикоррупционная правда.

– Я нещодавно хотів взяти машину в оренду і знаєте, що перше я подумав?

– Що? 

– Що я скажу журналістам, зокрема вам, коли ви мене знімете і запитаєте, що це за авто?

– Відчуття контролю за владою корисне не лише для суспільства, але й для самої влади. Це ваш запобіжник від помилок, хоча ви це зазвичай не хочете розуміти. 

– А знаєте, що я подумав одразу за цим?

– Ні.

– Що ви не знімете. Що питань не буде. Відповідати не потрібно. В країні воєнний стан.

(Через комендантську годину та низку обмежень воєнного стану наразі контролювати можновладців майже неможливо).

Саме через воєнний стан ми і вирішили розповісти цю історію.

У редакції «Української правди» була тривала професійна дискусія з приводу теми, про яку далі йтиметься.

В підсумку ми зійшлися на тому, що спосіб життя одного з найвпливовіших членів президентської команди як мінімум не відповідає «воєнному стану», в якому країна живе вже десятий місяць.

Чи можна під час війни обирати в якості засобу пересуванння нову, одну з найдорожчих марок машин у світі й жити серед найбагатших людей країни?

Чи може представникам влади країни, чверть території якої вже стоїть у руїнах, житися розкішно?

І що найголовніше – чи в прозорий спосіб, а не за допомогою влади, отримані ці переваги?

«Тест-драйв»

Наприкінці червня міські камери зафіксували в Києві новий Porsche Taycan 2021 року.

Машина була придбана 8 червня 2022 року, а вже 25 червня сім разів упродовж дня була зафіксована камерами системи відеоспостереження «Безпечне місто». Її бачили на Новообухівській та Старообухівській трасах, поряд із головним поселенням українських мільйонерів – Конча-Заспою, або офіційно – Козином.

Вартість автівки на профільних сайтах – близько 100 000 доларів.

Наступного дня, у неділю, автомобіль знову декілька разів потрапляє в поле зору камер.

На одному з фото, зробленому о 16-ій годині в селищі міського типу Козин, бачимо за кермом чоловіка, схожого на заступника керівника Офісу президента Кирила Тимошенка з жінкою на пасажирському сидінні.

Ми вирішили зайвий раз не навантажувати охорону посадовця спостереженнями під час повномасштабної війн. Тому почали працювати над пошуком доказів без звичного фіксування з машини переміщення можновладців.

Редакції «Української правди» вдалося дістати фото за інші дні з системи «Безпечне місто».

Наступного разу – 9 липня, знову на вихідних, камера на Столичному шосе фіксує за кермом чоловіка – і знову схожого на Тимошенка.

За кілька годин авто повертається – і знову праворуч від водія бачимо жінку.

Далі камера фіксує чоловіка, схожого на одного з керівників Офісу президента, вже 17 липня. І знову в неділю вранці.

За деякий час за кермом авто перебуває вже жінка, а на пасажирському сидінні камера фіксує чоловіка, схожого на Кирила Тимошенка.

23 липня чоловік, подібний на Тимошенка, за кермом знову потрапляє на тій же ділянці в поле зору камер.

Далі, вже 30 липня, у суботу вдень, камера фіксує за кермом знову того ж чоловіка. Цього разу якість фото дозволяє стверджувати, що це саме Кирило Тимошенко з сином.

Також можна помітити, що на лобовому склі автівки є перепустка КМДА на період комендантської години.

Кирило Тимошенко за кермом «Порше» потрапляє в поле зору камери й у серпні. Зокрема, 6-го і 7-го. Це також вихідні дні.

Належить автомобіль ТОВ «Новем Логістик», яке зареєстроване у Києві за адресою Паркова дорога,16а. Це адреса конгресно-виставкового центру «Парковий», де до 24 лютого регулярно збиралась фракція партії «Слуга народу».

Єдиним власником компанії є непублічний бізнесмен Вемір Давітян.

Джерела «УП» у політичних та бізнесових колах називають Давітяна неформальним куратором від влади Запорізької області.

Рік тому «УП» розповідала, що Давітян відвідує Офіс президента та регулярно контактує з керівником президентської фракції в парламенті Давидом Арахамією. Арахамія та Давітян такі контакти пояснювали дружбою. Проте тоді Давітян відмовився пояснити, кого відвідує в ОП.

Чи могло коштовне авто бути придбане Тимошенком і зареєстроване на компанію Давітяна? Або ж бізнесмен надав «Porsche» заступнику керівника ОП безкоштовно в користування?

«Українська правда» звернулась із питаннями до обох героїв матеріалу.

Кирило Тимошенко відповів, що автомобіль не його, і він брав його дійсно в Давітяна, використовував цю автівку 3-4 рази і повернув її вже декілька місяців тому.

При цьому докази, опубліковані редакцією, свідчать, що таких разів було щонайменше вдвічі більше. За цим самим маршрутом автівка їздила й у інші дні, але камера не фіксувала обличчя водія.

Також, за інформацією джерел «УП» у правоохоронних органах, машина зникала з поля зору камер. Наприклад, 26 червня о 16:18 автівку було зафіксовано камерами в смт Козин, а наступна фіксація відбулася вже 9 серпня в Києві на перехресті вулиць Інститутська та Шовковична біля Офісу президента. Це може свідчити про те, що на автівці могли бути також інші номерні знаки, або ж камери з технічних причин не змогли зафіксувати авто. 

Виникає питання, чи міг Вемір Давітян за два тижні після купівлі віддати новеньку автівку Кирилу Тимошенку на два місяці?

У коментарі «УП» Давітян повідомив, що надавав машину на «тест-драйв», оскільки вона не підійшла йому. На наявних у редакції матеріалах із камер «Безпечного міста» Давітян не був зафіксований за кермом жодного разу.

«єОселя» на 1000 м2

На початку літа на новий несподіваний рівень вийшло не тільки непублічне, а й публічне життя Кирила Тимошенка.

Чи не вперше відтоді, як Тимошенко потрапив у високі владні кабінети, він почав постити в соціальних мережах фото та відео з пробіжок.

Уважні читачі «УП» одразу звернули на це увагу та впізнали на сторіз можновладця одне з топових заміських поселень, популярне серед представників української еліти.

Назву населеного пункту ми не називаємо з міркувань безпеки. З цих самих міркувань ми не розголошуємо і нових впливових сусідів Тимошенка. Хоча, для загального розуміння – це колишні формальні та неформальні керівники держави та великі бізнесмени.

Далі за допомогою джерел у політичних та бізнесових колах нам вдалося з’ясувати, в якому саме маєтку оселився заступник керівника офісу президента.

Це маєток на майже 1200 квадратних метрів із власним виходом до водойми, який належить бізнесмену Ігорю Ніконову.

Ніконов входить до 100 найбагатших людей країни за версією видання «Фокус» та вважається одним із найбільших забудовників Києва.

У коментарі «УП» Кирило Тимошенко зазначив, що орендує маєток з міркувань безпеки, оскільки його власне помешкання розташоване в небезпечному з огляду на регулярні ракетні обстріли місці.

Також Тимошенко погодився показати договір оренди, який було укладено з Ніконовим у липні цього року.

Відповідно до договору, маєток орендує дружина Кирила Тимошенка. А вартість оренди складає 230 000 гривень на місяць, що за актуальным курсом становить близько 6 000 доларів.

Редакція звернулася по консультацію до експертів на ринку нерухомості. Також ми проаналізували публічні оголошення.

На основі отриманих даних можна зробити висновки про занижену ціну оренди маєтка в цьому котеджному містечку станом на літо 2022-го.

За даними експертів, середня вартість винаймання будинків аналогічної площі у цьому котеджному містечку може коливатися в діапазоні від 10 до 25 тисяч доларів. На вартість може впливати стан маєтку та якість використаних в оздобленні матеріалів.

Тимошенко є публічним куратором будівельного напрямку, а бізнес Ніконова перебуває саме у цій площині. На питання про можливий конфлікт інтересів заступник керівника ОП відповів, що Ніконов не бере участі в державних проєктах

Натомість за кілька тижнів після нашого спілкування на сторінці будівельної компанії Ніконова з’явилося повідомлення про те, що два житлові квартали КАН Девелопмент долучилися до державної програми «єОселя» – пільгової іпотеки житла.

Завдяки цій програмі українці певних професій можуть купувати квартири в кредит на 20 років за ставкою 3 %, а забудовники отримують можливість продавати квартири, які з початку повномасштабного вторгнення Росії з очевидних причин майже не продаються.

Редакції невідомо, чи міг впливати заступник керівника ОП на приєднання компанії власника маєтку, в якому він мешкає, до державної програми пільгового кредитування.

Але, очевидно, що всі забудовники наразі перебувають у скрутному становищі і в тій чи іншій мірі потребують державної участі, а значить – участі влади.

Навіщо гроші, якщо є влада

У коментарі УП Тимошенко додав, що він та його родина мають офіційні статки і для оренди маєтку, і для купівлі Порше, якби вони вирішили піти і на цей крок. І це дійсно збігається з даними його попередніх декларацій.

Місяць тому наші колеги з Бігус.Інфо опублікували матеріал про те, що заступник керівника Офісу президента Кирило Тимошенко використовує в якості службового автомобіль Chevrolet Tahoe. Такі автомобілі не продаються в Україні, але американська компанія General Motors передала 50 автівок Україні для гуманітарних цілей і вивезення людей з зони бойових дій цієї весни. Після публікації Тимошенко відмовився від цієї автівки.

Судячи з матеріалу, автівку Тимошенко використовував вже в травні цього року. Виходить, що Тимошенко, маючи достатньо власних коштів для купівлі машин, одночасно півроку використовував гуманітарний Chevrolet Tahoe у службових цілях і щонайменше два місяці Porsche Taycan 4S Веміра Давітяна по вихідних.

При цьому у власності Тимошенко та його дружини, відповідно до даних його декларації за 2020 рік, вже перебували BMW X5 2019 року, Porsche Macan 2017 року, Volkswagen Caravelle 2014 року.

Якщо серед героїв та читачів цього матеріалу знайдуться ті, хто скажуть: зараз не на часі розповідати, що заступник керівника Офісу президента їздить на новому Порше, сподіваємося, ці ж самі люди зможуть поставити принаймні собі ще одне питання.

А чи на часі заступнику керівника Офісу президента їздити на новому Порше?

«Антикорупційна правда»

Сообщение Не «воєнний стан» заступника голови ОП Кирила Тимошенка та його розкішне життя появились сначала на Антикоррупционная правда.

Як повідомляв ще на початку листопада телеграм-канал «Дон Кіхот», «якщо Вадима Мельника і не знесуть із позиції керівника БЕБу, то зроблять його фігурою чисто номінальною, з повноваженнями завгоспу. Вже зараз від ВП у БЕБі «стежить за ситуацією» Віталій Гагач, який, за нашою інформацією, керуватиме всіма детективами. Так що Мельник може в майбутньому вирощувати аналітиків зі швабр та мітел. Хоча різниця не сильно відчуватиметься».

Інформація майнула і зникла – увага громадськості була грамотно відвернена подіями із призначенням та відставкою Стельмашенка на посаду радника голови Херсонської ОВ, яку всі чомусь сприйняли як велику «перемогу».

Але за цією димовою завісою зникли кадрові перестановки у Бюро економічної безпеки: Віталій Гагач став заступником Директора ВЕБ. Інформації на самому сайті Бюро про це поки немає, але суть від цього не змінюється – кум Татарова Гагач з просто «дивлячого» за БЕБ став «дивлячим» з посадовими повноваженнями.

До структури БЕБ завели ще одну креатуру Татарова – Миколу Чинчина. Це – люстрований колишній головний слідчий справ Майдану і заступник міністра внутрішніх справ Захарченка, який втік до Москви. Свого часу Татаров був підлеглим Чинчина, тепер змінилися часи.

Нагадаємо, Олег Татаров в Офісі президента займається правоохоронними органами, заодно грамотно розставляє особисто відданих йому людей на керівні посади в СБУ, МВС, БЕБ та інші силові відомства.

До призначення в Офіс президента України працював у правоохоронних органах та курирував кримінальні провадження стосовно Тетяни Чорновіл, Автомайдану та активістів Євромайдану. Татаров у розпал Революції гідності отримав звання «Заслужений юрист України» від Януковича за особистим поданням тодішнього глави МВС Віталія Захарченка, внесеного 16 грудня 2013 року.

За повідомленням Центру протидії корупції, Олег Татаров допоміг втекти з України куму Путіна Віктору Медведчуку, колишньому заступнику глави Адміністрації президента України за часів Януковича Андрію Портнову та сину Портнова призовного віку, який залишив країну 28 березня 2022 року. Крім того, Олег Татаров намагався розблокувати заморожені в Україні рахунки Миколаївського глиноземного заводу, який належить російському мільярдеру Олегу Дерипаску.

Не дивно, що кадри, які розставляє Татаров, у нього відповідні. І – особисто віддані йому.

Це – Віталій Гагач, колишній прокурорський працівник, який два роки після звільнення з прокуратури подвизався в адвокатах і заразом – кум Татарова.

Те, що Гагач є фігурантом всіх мислимих списків санкцій, анітрохи не дивує на тлі самого Татарова. І на тлі іншого призначенця у БЕБ – Миколи Чинчина.

У січні 2021 року Окружний адміністративний суд Києва зобов’язав Мін’юст прибрати прізвище Чинчина зі списку люстрованих осіб. Нагадаємо, Микола Чинчин у 2013-2014 роках очолював Головне слідче управління МВС України та активно переслідував опозиціонерів. Під керівництвом Захарченка. І разом із Татаровим.

Все геніальне, бачите, просто. Раз – і ти вже не кат Майдану, який шили липові справи активістам, а Порошенко, який незаконно постраждав від влади. І тебе бере під своє крило заступник голови Офісу Зеленського Олег Татаров. І просуває до Бюро економічної безпеки. І ти знову – гідний член суспільства.

Як там закликали з бордів – зробимо їх разом? Здається, ті, хто повірив цим бордам, зробив себе. І заразом – всю Україну. А щоб відвернути увагу від ключових кадрових перестановок, народу кинули кістку у вигляді призначення на заштатну посаду радника голови Херсонської ОВА відпрацьованого персонажа з ОПЗЖ. І народ купився, цього нікому не потрібне, по суті, призначення.

І поки всі з піною біля рота рвали на грудях сорочки і раділи своїй «перемозі» — Стельмашенко не став радником – розумні люди взяли під контроль куди важливішу структуру, призначивши на ключові посади в ній набагато більш одіозних і небезпечних персонажів, ніж радник глави, що не відбувся. Херсонська ОВА.

«Антикорупційна правда»

Сообщение Як кат Євромайдану Микола Чинчин прорвався в Бюро економічної безпеки через Олега Татарова появились сначала на Антикоррупционная правда.

Після того, як Микитась звинуватив Татарова у «вирішенні питань «Укрбуду», йому повідомили підозру у викраденні людини. У березні 2020 року він вийшов із СІЗО та відмовився від своїх свідчень проти Татарова. За даними Майбороди, колишні партнери домовилися про співпрацю.

Микитась не звинувачує Татарова, а той допомагає зняти всі звинувачення з Микитася про викрадення людини і сфабрикувати справу проти мене і Федотенкова (Дмитро Федотенков у 2019 році став співвласником холдингу Укрбуд) щодо «рейдерства Укрбуду» і таким чином вимагати 100 млн доларів.Майборода

Він назвав Микитася «небезпечною та авантюрною людиною» і заявив про тиск і погрози, які отримує особисто, а також його сім’я. З 2019 року було зареєстровано кілька кримінальних справ щодо погроз убивством та замаху на викрадення сина Майбороди. Однак жодна із справ не розглядається.

Татаров, маючи вплив на всю правоохоронну систему країни, не дає ходу цим справам, захищає Микитася, більше того, допомагає в протиправних діях проти мене на користь Микитася.  Гендиректор

Він повідомив, що за вкрадені в «Укрбуді» гроші Микитась зараз корумпує чиновників та правоохоронні органи. На хабарі колишньої ГАСІ, яку контролював нардеп Вадим Столар, Микитась витратив понад 9 млн. доларів. За даними Майбороди, Микитась підкуповував і політиків топ-рівню. Наприклад, під час виборів «пожертвував» партії «Слуга народу» 1,2 млн. доларів, партії «Батьківщина» — 500 тис. дол.

Майборода повідомив, що дав свідчення та передав бухгалтерські документи, які підтверджують крадіжку Микитасем 90% бюджетних грошей на проекті будівництва військових складів. Майборода також має намір свідчити проти Татарова. Однак подальша доля цих справ залежатиме від «подальшого впливу Татарова».

Нагадаємо, раніше Микитась заявив про повернення юрконтролю над «Укрбуд Девелопмент», а також анонсував зустріч із забудовниками та інвесторами.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Олег Татаров домовився з Максимом Микитасем про закриття кримінальних справ появились сначала на Антикоррупционная правда.

Як приклад — державне підприємство НАЕК «Енергоатом», на якому, як і у всіх сферах, де крутяться бюджетні гроші, у 2020 році відновився інститут так званих «дивлячих». Які спрямовували бюджетні потоки у потрібний бік і давали заробити ними потрібним людям, пише «Антикор«.

Як там зараз, після восьми місяців війни, іде «дивляться» взагалі і в «Енергоатомі» зокрема – достеменно невідомо. Але нас у даному випадку цікавить не це, а особистість людини, яка знаходила спільну мову як з тими, хто дивиться від Зеленського, так і з тими, хто дивиться від Януковича. І почав свою атомну діяльність ще, як мінімум, за Ющенка.

Про Юхима Анатолійовича Важеєвського, якого небезпідставно називають одним із ключових «схемників» «Енергоатому», відомо напрочуд мало. Згідно з даними реєстрів, це – ФОП, що веде діяльність у галузі програмування та власник збанкрутілої фірми:

Дивно, але це ФОП чомусь перебуває у всіх мислимих списках санкцій:

За часів Ющенка він обіймав посаду директора фінансів в «Енергоатомі». У ті часи його називали креатурою Миколи Мартиненка та Давида Жванії. А сам він у них подвизався як «вирішувач» різних питань. За їхньою ж протекцією потрапив до «Енергоатому», де зайнявся фінансами цього державного підприємства.

Тоді за його безпосередньої участі з держпідприємства було виведено близько 200 мільйонів гривень на фірми-посередники з кредиту в 603 мільйони гривень, які «Енергоатом» отримав як кредит у банку «Київ». За підсумками цієї діяльності було порушено низку кримінальних справ, але максимум, якого вдалося досягти внаслідок їхнього розслідування – Важеєвського звільнили з посади фінансового директора.

Але неофіційного впливу на Енергоатом він не втратив ні тоді, ні зараз. Про те, що за Януковича «вирішувала» Важеєвський так само мав вплив на те, що відбувається в «Енергоатомі», говорить характерний епізод, що стався у 2013 році. Ось що писав із цього приводу УНІАН: «Вчора, 10 червня, близько 18.00 Віссаріон Кім [директор «Енергоатому»] не був допущений на робоче місце групою невідомих, повідомив виконавчий директор із правового забезпечення ДП НАЕК «Енергоатом» Геннадій Барабаш. За його словами, на прохідній центрального офісу компанії перебували троє невідомих, які представилися співробітниками «внутрішніх органів», проте на прохання пред’явити документи не відреагували. Усі троє – молоді люди міцної статури, були недбало одягнені, один навіть був у в’єтнамках. Поруч із невідомими знаходився колишній директор з фінансів «Енергоатому» Юхим Анатолійович Важєєвський», — зазначив Барабаш».

І ні всемогутній глава МВС Захарченко, ні прем’єр Азаров, ні сам Батя-Янукович ніяк не допомогли Кіму пройти на робоче місце – його не пустив маловідомий «вирішувала» Жванії Юхим Важеєвський. Цікаво, чи не так?

Не зачепив Важеєвського та Порошенка. Протекцію йому надавав той самий Мартиненко, який був особистим другом Арсена Авакова. І який, власне, і був батьком-засновником схем у «Енергоатомі» і від якого там працював Важєєвський.

Зі зміною влади садити нікого, як обіцяли борди зеленого кольору по всій країні, не стали. Навпаки – «новим особам» знадобилися люди, які знаються на тому, як працюють старі схеми. Став у нагоді і Важеєвський. Не просто став у нагоді – став дуже затребуваним.

Як говорили в 2019 році джерела в «Енергоатомі», кришувати злодійство грошей із держпідприємства негайно погодилися люди із найвищих ешелонів влади. У зв’язку з цим просто необхідно згадати прізвище Віталія Мірошниченка. Саме через його структури понад 15 років є найпотужнішими постачальниками «Енергоатому» і через них освоюються гроші – у середньому близько 2 мільярдів гривень на рік лише на держзакупівлях. Юхим Важеєвський відповідав за те, щоб перенаправляти фінансові потоки в потрібному напрямку.

Завдяки отриманим мільйонам парочка активно скуповувала найвищих держслужбовців, формуючи під себе корупційне лобі. Зокрема, Віталій Мірошниченко зміг заручитися підтримкою дуже впливового чиновника з офісу Зеленського, з яким, за обставинами, він живе по сусідству. Саме за його завзятої протекції новопризначене керівництво НАЕК «Енергоатом» отримало команду не заважати ділкам із обойми Мартиненка робити їхні брудні справи.

Сам Мірошниченко активно хвалився фото зі згаданим чиновником на спільному відпочинку, що, звичайно, не могло не справляти враження на керівників різного рівня, які не хотіли псувати стосунки з офісом Зеленського. І насамперед це стосується керівництва станцій, а також інших відокремлених підрозділів НАЕК «Енергоатом».

Фіма на прізвисько «Порш» (Важеєвського в «Енергоатомі» називали «Фіма-Порш» за звичку в юному віці при офіційній зарплаті в 4000 гривень роз’їжджати Києвом на автомобілі «Порше») був справжнім ферзем у цій шахівці. їх основним автором. Він відповідав за весь спектр контактів із представниками влади. Важливим досягненням стало вербування керівника Антимонопольного комітету України – Юрія Терентьєва (звільнено у 2020 році).

Не дарма джерело в НАЕК «Енергоатом» відкрито називає Юхима Важеєвського «дияволом у людському образі та змієм спокусником». За його словами, вже майже два десятиліття Важеєвському вдається купувати лояльність найвищих чиновників за всіх можливих президентів та урядів.

Таким чином, станом на 2020 рік, групі Мірошниченко-Важеєвський за підтримки вищих чинів в АМКУ та Офісі Президента вдалося взяти під особистий контроль 70 відсотків закупівель НАЕК «Енергоатом» на загальну суму кілька десятків мільярдів гривень.

Але того ж 2020 року у Важеєвського почалися проблеми. Голову АМКУ Терентьєва було звільнено, а в ОПУ повернулися до практики «дивлячих», яка вельми непогано зарекомендувала себе за Януковича. Ті, хто дивиться за «Енергоатомом», як заявила Тетяна Чорновіл, стали Андрій Деркач і Сергій Шефір. Саме вони контролювали весь рух грошей, що проходять через Енергоатом. І погоджували призначення ключових керівників як самого «Енергоатому», так і пов’язаних із ним підприємств.

Ця схема сильно сплутала карти Важеєвському, який до посади того, хто «дивиться», явно недотягував. Але тут раптово допомогли росіяни – 24 лютого почалося повномасштабне вторгнення і Деркач почав проблеми – його звинуватили (і небезпідставно) у співпраці з ФСБ. Як там із Шефіром – неясно, куди він подівся – невідомо. Зате у Важеєвського відкрилися нові можливості.

До того ж на допомогу Важеєвському несподівано прийшла кричуща некомпетентність нового менеджменту «Енергоатому» і він зміг, хай і частково, відвоювати втрачені позиції.

Але що відбувається в «Енергоатомі» зараз – ніхто не скаже. Незрозуміло, наскільки втратили позиції Деркач і Шефір. Ну першому, мабуть, не до того. Але Шефіра начебто ніхто не чіпав. Однак так само не зрозуміло – наскільки відновив свої позиції як схемник і розпилювач Юхим Важеєвський.

Незрозуміло взагалі, що відбувається у самому «Енергоатомі». Чи ведеться розслідування діяльності фірм, через які Важеєвський виводив гроші? Особливо важливо це на тлі того, що сліди цих фірм ведуть до Росії та Віктора Януковича.

Невідомо, що відбувається з криптофермою, створеною на Запорізькому заводі феросплавів Ігорем Коломойським і для якої компанія-трейдер із орбіти Коломойського закупила електроенергію зі значною знижкою у державного «Енергоатому». Цей аукціон із продажу електричної енергії, як і низка інших, був предметом вивчення правоохоронців — це означає, що держава недоотримала прибутки на кілька мільярдів гривень. Але чим це скінчилося і чи скінчилося — невідомо.

Невідомо чим закінчилося розслідування факту зникнення коштів, виділених західними донорами на будівництво стратегічно важливого об’єкта для України — Централізованого сховища для відпрацьованого ядерного палива. Воно мало допомогти Україні заощадити мільярди, які щорічно йдуть до Росії, і позбутися цієї залежності від РФ, куди раніше відправляли це паливо.

Але сховище, яке почали будувати ще за президентства Петра Порошенка, не запрацювало і після зміни влади — вже за Зеленського. Водночас бюджет проекту постійно зростав, і вже становив понад 2,5 мільярда гривень. З них, як з’ясувалося, понад мільярд було витрачено на нового підрядника, залученого вже за президента Зеленського, контракт з яким — непублічний, а отже, громадськість не може проконтролювати на що і як витрачаються кошти. До отримання підряду на добудову сховища причетні компанії з орбіти Важеєвського. Але куди пішли гроші – ніхто не знає.

Таких питань – безліч. Але серед іншого хотілося б детальніше зрозуміти – як у всіх цих схемах бере участь скромний київський ФОП Юхим Анатолійович Важеєвський, чиє ім’я гордо красується у списку міжнародних санкцій.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Важеєвський Юхим Анатолійович: двадцятирічні схеми розпилювання «Енергоатому» та дружба з владою появились сначала на Антикоррупционная правда.

З одного боку, поява такої робочої групи свідчить про бажання влади якомога швидше притягнути до відповідальності спонсорів війни та ключових соратників Путіна, а з іншого – незрозуміло, чому цього досі не сталося.

Близько місяця назад в президента пройшла одна з багатьох нарад щодо санкцій, на якій були присутні керівники Офісу президента, Кабінету міністрів та деяких правоохоронних органів.

За словами співрозмовників ЕП, Володимир Зеленський на тій зустрічі був не в доброму гуморі і не приховував обурення. Причина такого настрою була якраз у санкційних питаннях. Мовляв, поки західний світ накладає санкції на російських олігархів та військових злочинців, Україна генерує білий шум та відмовки.

З російської версії рейтингу Forbrs «Топ-200 найбагатших» під санкціями в Україні 21 особа. У списках міжнародних партнерів їх удвічі більше. Більш того, після 24 лютого Україна «санкціонувала» лише одного російського олігарха.

На згаданій зустрічі президент озвучив чіткий меседж, що в України є політична воля для покарання «хороших росіян» і це слід робити, зазначає джерело. І певні результати вже є.

За даними джерел ЕП, НАЗК, голова якого входить у згадану робочу групу, запропонувало план, який передбачає оголошення всіх пакетів санкцій до до січня 2023 року. Перші в списках – російські олігархи.

Незабаром РНБО може ухвалити перші рішення. У них можуть бути прізвища власників Альфа-банку, найбагатшої людини Росії Володимира Лісіна та інших російських олігархів.

Хто під прицілом

У липні радник президента Олег Устенко відправив у найбільші світові банки гнівні листи іззвинуваченням у потуранні агресії Росії проти України. Радник Зеленського звинуватив JPMorgan, HSBC, Citigroup та Crédit Agricole у тому, що ті «затягують війну, фінансуючи компанії, які постачають російську нафту».

Він підкреслив, що Україна заблокує участь цих банків у повоєнній відбудові країни. «На мій погляд, вони скоюють військові злочини, бо таким чином допомагають режиму Путіна і підтримують режим», – наголосив Устенко.

19 вересня в Конгресі США відбулися публічні слухання, на яких генеральний директор JP Morgan Джеймі Даймон та генеральна директорка Citigroup Джейн Фрейзер ухилялися від прямих відповідей і не змогли вичерпно пояснити конгресменам, чи розірвали вони бізнес-зв’язки з Росією.

Історія з листом радника Зеленського тоді набула великого розголосу. Вказані банки нібито стали повільно згортати бізнес з росіянами, а світові лідери почали запроваджувати обмеження щодо торгівлі російськими енергоносіями.

Натомість українська влада не поспішала. Один з популярних закидів до Банкової – кейс власників «Альфа груп». Мовляв, США заборонили будь-які відносини з банком Михайла Фрідмана, і він з партнерами під міжнародними санкціями , а в Україні Альфа-банк працює навіть під час вторгнення.

Як стало відомо ЕП від одного із співрозмовників ОП, 19 вересня в Зеленського відбулася окрема нарада, присвячена виключно російським акціонерам Альфа-банку. Чим вона закінчилася, стане зрозуміло незабаром. Інший співрозмовник, з РНБО, підтвердив ЕП, що «готуються документи» щодо запровадження санкцій проти них.

Фрідману є що втрачати. Російський олігарх з львівським корінням володіє в Україні активами, які до війни оцінювалися мільярдами доларів.

Видання Wall Street Journal, посилаючись на голову наглядової ради українського Альфа-банку Романа Шпека, нагадало, що банк пропонував українській владі переказати в український банк 1 млрд дол особистих коштів Фрідмана. Як писала ЕП, ця пропозиція звучала у владних кабінетах ще навесні.

«Цю суму ми розглядаємо достатньою як для підтримки наявного балансу банку, так і для інвестицій у нові проєкти. 1 мільярд у капітал банку дозволить прокредитувати економіку на 8 мільярдів доларів», – зазначив Шпек.

За його словами, ідеться про фінансування проєктів, пов’язаних з інфраструктурою, логістикою, охороною здоров’я, продовольчою та енергетичною безпекою. При цьому Шпек наголосив, що акціонери «жодною мірою не розглядають цей крок як умову зняття з них персональних санкцій.

«Розмови про «купівлю індульгенції» не мають жодних підстав», – запевнив топменеджер. Він зазначив, що для залучення мільярда в Україну необхідно мати дозволи та згоду акціонерів, Нацбанку та регуляторних органів Європейського Союзу. «Саме цим ми зараз і займаємося», – пояснив Шпек.

Мільярд доларів – значна сума для докаптіалізації в українських умовах. Востаннє такі масштабні вливання у фінансову установу в Україні робили під час націоналізації Приватбанку.

Чи потребує Альфа-банк докапіталізації?

Загалом банківська система перебуває не в найкращих умовах. За прогнозами НБУ, через війну банки можуть втратити 20% кредитного портфеля. Експерти такі розрахунки називають оптимістичними й очікують втрат на рівні 30-35%.

За сценарію Нацбанку і виходячи з розміру капіталу Альфа-банку та його кредитного портфеля, необхідна сума докапіталізації не повинна перевищувати 8 млрд грн, вважає асоційований експерт «CASE-Україна» Євген Дубогриз, який у 2015-2019 роках займався стрес-тестуванням банків в НБУ.

«Навіть якщо Альфа-банк втратить 40% портфеля і все забезпечення, потреба становитиме 18-19 млрд грн. Це за найгіршого сценарію, коли кредити і застави знецінюються повністю, а таке трапляється дуже рідко», – зазначає він.

У самому банку говорять про більшу «подушку». «Банку можуть знадобитися 500-600 мільйонів доларів протягом наступного року для підтримки стабільно високих нормативів адекватності капіталу. Усе залежить від розвитку ситуації на фронті, стану економіки, доходів українців, активів клієнтів», – вважає Шпек.

Українським банкам, імовірно, з часом знадобиться докапіталізація, але економічної потреби вливати в Альфа-банк мільярд доларів та, відповідно, знімати з цих коштів санкції наразі немає. Для російського олігарха це має сенс, бо в західних установах у нього значно більше грошей.

Довідка. Фрідман та Авен прагнули пустити коріння на Заході. У 2013 році вони заснували в Лондоні фонд прямих інвестицій LetterOne. До їх європейської бізнес-імперії входять британська роздрібна мережа Holland & Barrett, німецька енергетична група Wintershall Dea та іспанські супермаркети Dia.

Напередодні у Верховній Раді навіть зареєстрували законопроєкт, який «регулює процес виведення системно важливого банку з ринку в умовах воєнного стану».

Можна припустити, що це підготовка до введення санкцій проти російських власників Альфа-банку, який належить до системно важливих. Проте один з високопосадовців НБУ запевняє, що цей документ готувався давно.

Як торгуються російські олігархи

Хоча представники українського банку наголошують, що не розраховують на індульгенції, десятки росіян воліють профінансувати Україну для виходу з-під санкцій і збереження частини статків, про що писали WSJ та Financial Times.

WSJ також цитує заступника голови Офісу президента Ростислава Шурму. Він заявив, що уряд у Києві розгляне пропозицію Фрідмана лише як частину ширшої структури, яка може включати фонд для допомоги Україні. «Це має бути загальний підхід до всіх підсанкційних росіян», – сказав Шурма.

У коментарі FT він наголосив, що Україна не використовує санкції як інструмент торгу і розгляне таку угоду щодо зняття санкцій лише після закінчення війни.

У червні голова НАЗК Олександр Новіков запевнив, що санкції з боку України будуть накладені на всіх російських олігархів. «Якщо вони публічно не засудять війну, Путіна та не визнають територіальну цілісність України включно з Кримом і Донбасом, вони втратять усе майно в Євросоюзі», – наголосив він.

Новіков також говорив про можливість створення процедури виходу з-під санкцій шляхом передавання коштів чи активів у «фонд покаяння».

В інтерв’ю Forbes керівник фракції «Слуга народу» Давид Арахамія визнав, що ця ідея обговорювалася, але не в Україні, а на рівні міжнародних партнерів.

«Можливо, це працюватиме щодо бізнесменів, які мають громадянство РФ, але весь бізнес у них в інших країнах. Від санкцій страждає не російський бюджет, а, наприклад, британський. Якщо такий бізнесмен віддасть на відновлення України певну суму, то я ставлюся до цього толерантно. Якщо бізнесмени платять податки в Росії і фінансують війну в Україні, я проти», – зазначив він.

На Заході російські олігархи також запускають лобістські кампанії для зняття санкцій. «Київстар» заплатив 240 тис дол вашингтонським лобістам з компанії Yorktown Solutions, щоб привернути увагу влади США та громадськості до чутливості діяльності свого клієнта як одного з провідних операторів України.

На початку вересня видання Politico повідомило про бажання проросійської Угорщини виключити з-під європейських санкцій партнера Фрідмана з «Альфи» Петра Авена, наближеного до Путіна Алішера Усманова та одного з найбільших металургійних магнатів Росії Віктора Рашнікова.

Чехія, яка головує в Раді ЄС, домовилася з угорцями про перенесення розгляду питання щодо цих осіб на два місяці. Якби Україна підготувала звинувачення і наклала санкції на росіян, то ЄС мав би більше аргументів, аби присоромити угорського лідера Віктора Орбана і продовжити блокування російських грошей.

Україна відстає від світу в накладанні санкцій на путінських олігархів. Утім, якщо Київ таки запровадить санкції проти олігархів та членів їх сімей, то питання про створення «фондів покаяння» може відійти на другий план. Прощати росіян – це погана історія для окопів, а саме в них зараз куються настрої українців.

Чому Офіс президента тримає санкції «в столі»

На відміну від західних партнерів, від яких Зеленський уже в другий день великої війни вимагав більшого для зупинки війни, Київ не поспішав накладати санкції на росіян. Не лише на олігархів, а й на кремлівських топпосадовців.

Україна оголосила санкції проти Путіна, Лаврова і Шойгу 9 червня, а сотні загарбників меншого рангу були покарані аж 7 вересня. Як з’ясувала ЕП, чимало санкційних списків тривалий час лежали в Офісі президента.

Довідка. Президент, Кабмін, СБУ, Верховна Рада і Нацбанк можуть пропонувати претендентів на внесення в санкційні списки. РНБО розглядає ці пропозиції та ухвалює остаточні рішення. Документи відправляють в Офіс президента, після чого глава держави вводить санкції своїм указом.

З лютого по серпень 2022 року РНБО проголосувала за низку санкційних списків, але президент їх не затвердив. Вони затрималися в заступника голови ОП, юриста Андрія Смирнова, який не передав їх на підпис Зеленському.

У розпорядженні ЕП є документи, які свідчать, що таких заблокованих рішень було мінімум десять. Співрозмовник, дотичний до санкційної політики, стверджує, що загальне їх число сягає 20. Ще 70 проєктів РНБО відправила на розгляд в Офіс президента, але не отримала назад на голосування.

Не всі списки стосувалися російської еліти. Серед імен були, наприклад, політики із Сербії, Чорногорії, Киргизії, Чехії, а також гравці російського КВК. Серед компаній – білоруська промисловість та російські видавництва.

Були там і російські депутати та сенатори, які роками легалізують путінські рішення, силовики і члени тамтешньої Ради нацбезпеки, які погоджували розв’язання війни проти України, російські оборонні підприємства.

2 червня РНБО проголосувала за санкції проти директорів ФСБ Олександра Бортнікова і Служби зовнішньої розвідки Сергія Наришкіна, голів Ради федерації Валентини Матвієнко та Держдуми В’ячеслава Володіна, генпрокурора Ігоря Краснова, начальника генштабу Валерія Герасимова, директора Нацгвардії Віктора Золотова і ще сотні кремлівських посіпак.

Однак у санкційних списках ці люди з’явилися лише через три місяці. Смирнов підтвердив ЕП, що низку рішень не передали на підпис президенту, бо в документах було чимало помилок, які унеможливлювали втілення санкцій.

«Були помилки в анкетних даних і транслітерації, неточності в установочних даних щодо юридичних і фізичних осіб, пропущені слова і речення. Робиться це умисно чи ні, доведеться ще розбиратися, але ми маємо давати на підпис ідеальний з юридичної точки зору документ», – запевнив Смирнов.

Заступник Єрмака пригадує, що за оновленим законом «Про санкції» можна не лише блокувати, а й конфіскувати активи ворогів. Таке рішення ухвалює Вищий антикорупційний суд. Оскільки новий закон набув чинності в травні, за всі запроваджені до цього санкції довелось би переголосувати.

Третій аргумент юриста – відсутність фільтра, який би перевіряв папери і підтверджував, що санкції обґрунтовані. Ідеться про державний орган, а він, Міжвідомча робоча група з питань санкцій, з’явився лише 30 серпня.

У новостворену комісію Офіс президента переслав рішення, що не дочекалися підпису глави держави. Перелічені вище прізвища кремлівських посіпак вдруге винесли на розгляд РНБО. Після цього вони нарешті потрапили під санкції.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Танці навколо санкцій. Що в ОП вирішили робити з Фрідманом та іншими російськими олігархами? появились сначала на Антикоррупционная правда.