Серед інших банків, які отримали зі щедрих рук Шевченка гроші, багато питань викликає банк «Восток», якому НБУ видав один мільярд гривень рефінансу першого дня повномасштабного вторгнення, 25 лютого. Під 6,5% річних, хоч інші отримували гроші від регулятора під 7%. А після того, як НБУ утричі підняв облікову ставку, вартість грошей від рефінансу для банків зросла до 27%.

Однак «Восток» не віддаватиме отриманих грошей за такою ставкою. Чому? Все просто – для нього НБУ застосував механізм відсоткового свопу. Як це працює? Просто – банк має кілька своп-контрактів з НБУ про хеджування відсоткового ризику щодо довгострокового рефінансування. Ці угоди працюють як страховка – у разі перевищення ринкових ставок над ставкою своп-контрактів банк отримує від НБУ компенсацію.

Враховуючи середню ставку за своп-контрактами у 7,6% річних та поточне значення ринкового індексу UONIA у 23%, «Восток» отримує від НБУ відшкодування 15,4% річних. Реальна вартість рефінансування для банку замість 27% становить лише 9,6% річних. Рефінанс банк залучав під заставу держоблігацій, які продовжують приносити йому дохід 12,2%. Таким чином, модель «рефінанс з ОВДП» дає банку 2,6% річних маржі.

Хто зрештою платитиме за щедрість Кирила Тимошенко – здогадайтеся з одного разу. Тому що далеко не всі банки отримували гроші за такою системою. Той же банк «Січ», який збанкрутував кілька місяців тому, наприклад, не мав жодних пільг. Чому ж таке вподобання до банку «Восток», який відверто називають «мийним»? Про це треба запитувати у голову НБУ, що втікає, але він далеко.

Щодо самого банку «Восток», то згідно з звітністю, на кінець листопада, банк посідає 26-е місце за активами серед 69 банків. Активи банку перевищують його зобов’язання лише на півтора мільярда гривень, проте цифра ця вельми формальна – в умовах війни та втрати територій, на яких розташована частина цих активів, реальної картини не знають навіть у самому банку.

Прибуток також не надихає – на тлі майже сімнадцяти мільярдів боргів 128 мільйонів виглядають досить шкода. Тож мільярд гривень рефінансу ризикує бути втраченими.

Крім того, викликають величезні питання власники банку. Основним бенефіціаром банку «Восток» називають власника Fozzy Group Володимира Костельмана. Він також володіє мережами Сільпо, Фора, аптеками «Біла ромашка» та ще кількома десятками різноманітних юридичних осіб в Україні.

Варто нагадати, що після анексії Криму у 2014 році «Сільпо» там успішно перереєструвало свою мережу за російським законодавством та продовжило не менш успішно працювати.

Повертаючись до банку «Восток», він, як і слід очікувати, перебуває у списку міжнародних санкцій:

Це, зрозуміло, не зупинило Кирила Шевченка від видачі мільярда гривень рефінансування.

Не вплинуло на рішення про виділення рефінансування та стабільне зниження рейтингів банку «Восток», яке підтвердилося якраз напередодні виділення мільярда гривень:

Не вплинула на це рішення Кирила Тимошенко та історія взаємовідносин банку «Восток» із Національним банком – у 2019 році регулятор оштрафував «Восток» на 300 000 гривень за нездійснення належного аналізу фінансових операцій своїх клієнтів. Також банк отримав письмове попередження за порушення порядку подання банком на запит НБУ інформації, матеріалів та документів.

Крім того, Генпрокуратура у 2019 році заявляла, що за період 2017-2019 років банком «Восток» та ТОВ «Пауер Брок» було здійснено транзакції на суму, що перевищує 1 млрд грн. Операції проводилися через рахунки 116 підставних фізосіб, відкритих у банківських установах «Акордбанк», «Земельний Капітал», «Укрбудінвестбанк» та «МетаБанк» під виглядом рахунків для надання та обслуговування споживчих кредитів.

Надалі, коли гроші потрапляли на рахунки фігурантів, вони зникали безповоротно. «З поточних рахунків фізичних осіб гроші знімалися готівкою, при цьому кредити ніколи не погашалися», — стверджували тоді слідчі. Втім, як і майже всі кримінальні справи в нашій країні, пов’язані з великим бізнесом, ця справа закінчилася лише гучними заявами.

Що буде далі з банком «Восток» — питання поки що відкрите. Чи піде він за банком «Січ», який теж щедро отримував рефінанс з рук Кирила Шевченка, чи зуміє віддати позичені гроші – невідомо. Проте відомо, що 20 вересня 2022 р. банк «Восток» прийняв рішення інвестувати 1,8 мільярда гривень у депозитні сертифікати НБУ під 23% річних. Ця інвестиція стала можливою, зокрема, і за рахунок пільгового рефінансу від НБУ.

«Антикорупційна правда»

Сообщение Чому банк «Восток» Володимира Костельмана досі користується щедрістю втікача голови Нацбанку Кирила Шевченка? появились сначала на Антикоррупционная правда.

Про те, що АТ «Банк Січ» найближчим часом зазнає краху, говорили ще кілька місяців тому, коли експерти прогнозували чергову лавину банкопадів в Україні. Тоді як у самому банку (що цілком зрозуміло), так і НБУ (що вже дивно) заперечували невтішні прогнози.

Втім, жодної дива у позиції НБУ не було – банк «Січ» набрався стільки грошей на рефінансування, що керівництво національного регулятора просто не могло пояснити мотивування своїх дій – як рефінанс невеликому банку було видано 3,15 мільярда гривень. Те, як і кому видає кошти на рефінансування Нацбанку, окрема та захоплююча історія, проте зараз йдеться про конкретну суму рефінансу конкретному банку.

Для банківської сфери сума у три мільярди гривень не дуже велика. Проте все щодо – банк «Січ» апріорі не міг повернути ці гроші Нацбанку, і все це розуміли – у структурі активів банку «Січ» вони становили майже 50% капіталу. Загальні ж зобов’язання банку становлять 5633673000 гривні з боргом перед НБУ включно.

Станом на 01.08.22 року активи банку «Січ» становили 6,55 мільярда гривень. Загальний обсяг високоліквідних активів у касі, на коррахунках у НБУ та інших банках, а також цінних паперах, емітованих НБУ (депозитні сертифікати), становив 847 мільйонів гривень.
Рефінанс банк і занапастив – 9 квітня, як уже говорилося, Національний банк України оголосив про банкрутство АТ «Банк Січ».

Як заявили в регуляторі, «Правління Національного банку України ухвалило рішення про віднесення АТ «БАНК СІЧ» до категорії неплатоспроможних у зв’язку з невиконанням банком в установленні договором рядків своїх зобов’язань перед Національним банком за кредитами рефінансування через недостатність коштів».

Звичайно, крім непідйомної суми боргу перед НБУ, банк ще мав чинники, які неминуче вели його до банкрутства. До речі, незважаючи на офіційну заяву НБУ, банк «Січ» досі пропонує громадянам свої послуги:

А у прес-службі повідомляють, що ліквідність банку «Січ» залишається «достатньою» для виконання зобов’язань перед клієнтами та іншими кредиторами.

Втім, повернемося до банку та його шляху до банкрутства. Формальною причиною стала відмова банку «Січ» погашати борг перед НБУ. Але цей результат був передбачуваним – банк «Січ» останніми роками основним джерелом своїх доходів зробив вельми ризиковану гру на різниці між прибутковістю державних облігацій та кредитами рефінансування.

Однак це моментально закінчилося, коли НБУ втричі підняв облікову ставку, а вартість грошей від рефінансу для банків зросла до 27%. Тепер усі, хто розраховував заробити на різниці між ціною рефінансування та прибутковістю від держоблігацій, опинилися у борговій ямі.

Для банків, у яких сума рефінансу була невеликою на тлі їхніх власних активів і які заробляли не лише на спекуляціях, це не стало критичним, хоч і дало деякі проблеми. Але низка банків потрапила у дуже важку ситуацію – у них катастрофічно не вистачало грошей на погашення своїх боргів перед НБУ.

Банк «Січ» заробляв на різниці ставок кредитів рефінансування та прибутковістю ОВДП: брав позички у НБУ під 7% річних та купував на них держоблігації зі ставкою 9-11% річних. Різниця – 2-4% – і становила прибуток. Ця схема заробітку була чи не основним бізнесом «Січі»: із загальної суми активів у 6,55 мільярда гривень майже 4,1 мільярда, або 62%, становили ОВДП.

Проте ставки за кредитами рефінансування – плаваючі та залежні від рівня облікової ставки НБУ, а прибутковість облігацій – фіксована. Після того, як 2 червня Нацбанк підвищив облікову ставку до 25%, а ставка з рефінансування зросла до 27%, Січ почав працювати на збиток. Результат – банк відмовився погасити свої зобов’язання перед НБУ, останній задовольнив свої вимоги за рахунок цінних паперів, які перебувають у заставі, а банк «Січ» був оголошений неплатоспроможним.

Однак це не вся проблема – на плечі держави лягає не лише неповернені три мільярди гривень рефінансу, а й зобов’язання банку «Січ» перед фізичними особами. Станом на 1 липня 2022 року 15 300 громадян України тримали у банку «Січ» 1,23 мільярда гривень. Відповідно до чинного законодавства, на період дії військового стану держава гарантує виплату 100% сум усіх вкладів населення незалежно від їхнього розміру. Тобто загальний збиток України від діяльності власників банку «Січ» – щонайменше 4,38 мільярда гривень.

Формальними власниками банку є Олег Баланда (55,6% акцій) та Валерій Роздорожний (31%). Однак, і це у 2019 році офіційно визнав НБУ, банк «Січ» контролюється Денисом Горбуненком.

Горбуненко – відомий у нашій країні банкір із неоднозначною репутацією, колишній голова правління «Родовід Банку», який був націоналізований, щоб урятувати його від банкрутства. Приблизно та ж історія, що й із «Приватом», лише масштаби менші й у часі вона сталася раніше – у 2009 році. Саме через цю історію Нацбанк відмовив Денису Горбуненку у праві стати формальним акціонером Банку «Січ» у 2019 році, хоч і визнав його фактичним контролером цього банку.

На цьому негатив щодо власника «Січі» не закінчується – прізвище Горбуненка фігурувало у суперечці між Рінатом Ахметовим та Дмитром Фірташем щодо «Укртелекому». Дениса Горбуненка називали формальним власником акцій «Укртелекому» з боку Фірташа. Горбуненко також відомий як власник кіпрської Raga Establishment Limite, пов’язаної із Сергієм Льовочкіним.

Але найгучніша і найскандальніша історія за участю банку «Січ» та його власника відбулася 2020 року, вже за нової влади. Банк виступив кредитором угоди щодо купівлі державного готельного комплексу «Дніпро», розташованого в самому центрі Києва – на Європейській площі.

Нагадаємо, тоді нікому невідоме та зареєстроване лише за кілька днів до аукціону ТОВ «Смартленд» купило готель за 1,1 мільярда гривень. Оформивши перед цим кредитну лінію в банку «Січ» на 1,05 мільярда гривень під 9% річних (що було суттєво нижчим від середнього відсотка за кредитами на ринку) терміном на 10 років.

Як завжди в нашій країні виник скандал, результатом якого стало розслідування. І, як встановило слідство, запорукою кредиту став депозит від «невстановленого поручителя», а гроші для кредиту «Смартленду» банк «Січ» позичив у Національного банку України.

До того ж, саме ТОВ «Смартленд» у своїй власній звітності вказало, що його активи за попередній, 2019 рік, склали 5,55 мільйона гривень, весь дохід від реалізації продукції – 8,2 мільйона, а чистий прибуток – 667 тисяч гривень. При цьому лише для участі в аукціоні потрібно було заплатити суму на рівні річного доходу компанії – 8,09 мільйона гривень, що вже свідчило про необхідність залучення кредитних коштів.

І на тлі цих показників банк «Січ» не просто видає «Смартленду» понад мільярд гривень кредиту під пільговий відсоток, а позичає ці гроші у Нацбанку. Але, що найдивовижніше – останній оперативно видає потрібний мільярд маленькому банку з не дуже чистою репутацією.

Після скандалу, що спалахнув Вищий антикорупційний суд зобов’язав НАБУ внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про порушення кримінальної справи за всіма цими фактами. Але минуло вже два роки, а результатом стало лише банкрутство банку «Січ».

За підсумками виходить, що від продажу готелю «Дніпро» держава отримала не мільярд гривень прибутку, як кричали тоді на кожному розі організатори аукціону, а заплатила за його продаж у приватні руки понад мільярд гривень з активів Нацбанку. Що додає до суми збитків ще мільярд сто мільйонів гривень. Не кажучи вже про готель «Дніпро».

Це далеко не повні підрахунки, але й вони вражають – діяльність банку «Січ» та дивне потурання НБУ коштують воюючій країні щонайменше 5,5 мільярда гривень. Чи піде за банкрутством «Січі» розслідування щодо дій вищих посадових осіб НБУ, яке так щедро видавало неплатоспроможному банку мільярди гривень під сумнівні гарантії – сумнівно, вибачте за сумний каламбур. Як не було ніякої реакції на банкрутство «Мегабанку», який мав приблизно ту ж історію з рефінансуванням.

Який із банків впаде наступним – покаже найближчим часом. Серед найімовірніших кандидатів називають «Акордбанк» та «Пінбанк».

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Банкрутство банка «Січ»: три мільярди рефінансів від НБУ та дивний кредит на купівлю готелю «Дніпро» появились сначала на Антикоррупционная правда.

Таких банков десятки или даже сотни. Банк как и любую другую финансовую компанию основать достаточно проблематично. Необходимо собрать огромный пакет документов, вложить приличные средства, получить одобрение от Национального банка Украины, Фонда гарантирования вкладов. Процедура действительно не простая. Тем не менее, количество банков в Украине растёт с каждым годом. При том, что для нас уже привычно слышать о том, что почти каждый месяц банки признаются банкротами.

«Радабанк» является финансовым учреждением с очень большой историей. Банк был основан ещё в 1993 году. Сначала учреждение имело название Межотраслевой земельный коммерческий банк «Агрос». Зарегистрировали его в Хмельницком. В 1997 году банк пережил ребрендинг и смену местонахождения. С 1997 он уже назывался акционерный банк «Радабанк», и имел хед-офис в Днепре. До 2011 года он принадлежал российскому бизнесу — держателем 90 % акций банка выступало Общество с ограниченной ответственностью «Финансовая группа «ВЭБ-инвест». Хотя из Украины финансовая компания вышла задолго до начала войны, в России она продолжает успешно работать. 16 августа 2011 года была осуществлена сделка купли-продажи мажоритарной доли банка. Россияне продали свою часть семьи из Днепропетровска. Новыми собственниками стали Игорь Городницкий (отец семейства), который получил 13.5 % акций банка, его сын Владимир Городницкий (54.5 %), дочь Татьяна Городницкая (30.2 %). С тех пор концепция развития банка существенно изменилась. Отчетливо заметно, что в 2011 году новое руководство попыталось привлечь частных клиентов привлекательными процентными ставками на депозиты и кредиты. Было ли это реальным желанием собственников банка или же хитрой схемой для заработка средств — сейчас сказать тяжело. Но с этого момента «Радабанк» стала более заметной на рынке финансовых услуг.

Семейный подряд 

Как мы уже вспоминали, банк приобрела семья — отец с сыном и дочерью. С расчетом на то, что они в один момент приобрели фактически все акции учреждения, эту сделку проверял Антимонопольный комитет Украины и Национальный банк. АМКУ и НБУ не увидели никаких рисков в том, что банк будет целиком принадлежать одним рукам, и дало «зелёный сигнал» на совершение сделки.

Такой подход для Городницкий не новый. Достаточно тяжело найти любую информацию, на чем именно заработала своё состояние семья, но известно, что они видные участники еврейских общин. А это уже даёт один конкретный намёк — очевидно, что почти все украинцы знают одного видного деятеля из Днепропетровска Игоря Валерьевича Коломойского. По линии еврейского сообщества он ещё с 1990-ых годов тесно общался с Владимиром Городницким. Городницкий, имеющие не очень успешные предприятия, после знакомства с Коломойским, стал настоящим олигархом.

На замену 2 неизвестным семейным фирмам, основанных в 1994 и 1995 годах с уставным капиталом в размере 375 гривен, зарегистрированных по месту проживания Городницких, пришёл банк. Выглядит как-то не равноценно, но мы понимаем, чьи средства были заложены в этом процессе, и какие функция выполняла семья Городницких. Со скриншотов с реестров можно подумать, что к семейству подвязалась некая Алла Шалит. Но это заблуждение, ведь она жена Игоря Городницкого, и соотвественно мать Владимира и Татьяны.

Татьяна Городницкая 

2017 год стал сверхуспешным для деятельности банка. Акционеры увеличили уставной капитал учреждения до 200 миллионов гривен. Помимо этого, «Радабанк» даже занял первое место по всей Украине среди прироста количества отделений.

25 июня 2020 года умер Владимир Городницкий. Мажоритарную долю акций «Радабанк» унаследовала его сестра Татьяна. С 2020 года ей начали принадлежать 62.2 % доли банка.

Но это не особо повлияло на развитие банка. Сейчас структура «Радабанк» выглядит как чистый семейный бизнес Городницких.

В 2019 году НБУ согласовал на должность главы правления «Радабанк» Андрея Григеля со сроком полномочий на 3 года. До этого экономист в течении 5 лет работал в банке «Кредит Днепр». Сразу после назначения Григеля у банка возникла проблемная ситуация. В декабре 2019 года Национальный банк наложил штраф на АБ «Радабанк» в размере 300 тысяч гривен за ненадлежащее изучение клиентов банка. Проще говоря, банк не особо мониторил кого они обслуживают, и откуда эти люди берут средства.

Но дальше — больше. До 01 февраля 2021 года «Радабанк» накопил 400 миллионов гривен задолженности перед Национальным банком Украины, но это не помешало регулятору выдать учреждению в течении 3 месяцев 2021 года трижды средства на рефинансирование:

6 января 2021 года — 78 миллионов гривен на срок 86 календарных дней под 6 % годовых.
С разницей в 23 дня, 29 января 2021 года — 50 миллионов гривен на срок 84 календарных дня под 6 % годовых.
Ещё через 15 дней — 12 февраля 2021 года — 38 миллионов гривен на срок 84 календарных дня под 6 % годовых.
Как вы понимаете, банк брал кредит за кредитом, не успевая погашать предыдущий. Банковская машина сломалась, а куда уходились средства — кажется никто даже не задался этим вопросом, хотя его цена составляла 166 миллионов гривен (плюс незакрытый долг перед НБУ в размере 400 миллионов). Получается, что «Радабанк» медленно, но уверенно залез в долги перед НБУ.

Но и даже это не остановило темпы кредитования банка. Уже в сентябре 2021 года «Радабанк» получил 128 миллионов гривен под 9.5 % годовых на 90 дней от НБУ.

Но самое интересное началось позже. 24 февраля Россия начинает полномасштабное вторжение в наше государство. В стране начинается хаос, никто не понимает, что делать, и как будет дальше. Тем не менее, НБУ под шумок проводит 25 февраля рефинансирование «Радабанк» на сумму 365 миллионов гривен. Вот так получается: кому война, кому мать родная.

Где сейчас искать эти деньги — никому не понятно. Война, отсутствие надежности в банке не остановило Национальный банк Украины от кредитования финансового учреждения. Очевидно, что кто-то из топов Нацбанка был заинтересован в такой политике предоставления кредитов, ведь любой трезвомыслящий человек никогда бы и гривну не дал банку, который завтра просто может исчезнуть.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Как очередной мыльный пузырь Радабанк выкачивает сотни миллионов из НБУ появились сначала на Антикоррупционная правда.

Все двадцать банков, конечно, не обанкротятся. Но наиболее реальной эта угроза выглядит в отношении небольших банков, которые имеют большие обязательства перед регулятором и не имеют денег для того, чтобы эти обязательства погасить.

Среди таких кандидатов на банкротство в числе первых называют Коммерческий Индустриальный Банк (КИБ) или, как он предпочитает брендировать себя сам – ComInBank. У банка очень большой портфель обязательств перед НБУ – ComInBank получил в качестве рефинансирования 3 978 984 000 гривен. На фоне общих обязательств банка в 6 801 313 000 гривен эта доля выглядит довольно угрожающей и составляет 59% от всех обязательств ComInBank.

Понимая, что денег на возврат займов НБУ нет, а собственный капитал банка составляет менее полумиллиарда гривен – ComInBank попытался привлечь дополнительные депозиты, подняв ставку по ним до 17,25%:

Это означает, что банку кровно необходимы свободные деньги для возврата рефинансирования – по мнению экспертов, те банки, у кого большая доля обязательств перед НБУ и которые подняли оперативно проценты по депозитам, сейчас активно нуждаются в деньгах, так как им нужно как можно скорее отдать взятые кредиты рефинанса.

Сам ComInBank заявляет, что денег у него достаточно как для возврата рефинансирования, так и для повседневной деятельности. Председатель правления ComInBank Татьяна Путинцева официально заявила, что «банк работает в штатном режиме и полностью выполняет все свои обязательства перед клиентами». Однако в нашей стране подобные заявления вызывают, как правило, обратный эффект – люди научены горьким опытом.

К тому же, как заявляет сам ComInBank, по состоянию на 21 декабря прошлого года сумма денег физических лиц, размещенных в банке, превысила полтора миллиарда гривен. Так что волноваться есть кому. В прошлом году банк выдал это за достижение, заявив, что такая сумма является «показателем доверия банку и показателем его успешности». Однако уже в следующем месяце попросил рефинансирование у НБУ, а в феврале был вынужден опровергать слухи о введении в ComInBank временной администрации:

Это означает, что банку кровно необходимы свободные деньги для возврата рефинансирования – по мнению экспертов, те банки, у кого большая доля обязательств перед НБУ и которые подняли оперативно проценты по депозитам, сейчас активно нуждаются в деньгах, так как им нужно как можно скорее отдать взятые кредиты рефинанса.

Сам ComInBank заявляет, что денег у него достаточно как для возврата рефинансирования, так и для повседневной деятельности. Председатель правления ComInBank Татьяна Путинцева официально заявила, что «банк работает в штатном режиме и полностью выполняет все свои обязательства перед клиентами». Однако в нашей стране подобные заявления вызывают, как правило, обратный эффект – люди научены горьким опытом.

К тому же, как заявляет сам ComInBank, по состоянию на 21 декабря прошлого года сумма денег физических лиц, размещенных в банке, превысила полтора миллиарда гривен. Так что волноваться есть кому. В прошлом году банк выдал это за достижение, заявив, что такая сумма является «показателем доверия банку и показателем его успешности». Однако уже в следующем месяце попросил рефинансирование у НБУ, а в феврале был вынужден опровергать слухи о введении в ComInBank временной администрации:

Временную администрацию в банке действительно не ввели. По каким причинам – можно догадываться, но для клиентов ComInBank, разместивших в нем полтора миллиарда гривен, и для государства, выдавшего банку почти четыре миллиарда гривен, эта мера однозначно была бы спасением – потому что по состоянию на конец июня речь идет уже о банкротстве банка.

«Проблема в том, что рефинансирование и не должно составлять значительную часть фондирования. Банки должны привлекать ресурсы бизнеса и населения, а брать рефинансирование – это временная мера, которая необходима тогда, когда у банка временные проблемы с ликвидностью», — считает ассоциированный эксперт CASE Украина, бывший заместитель директора департамента финансовой стабильности НБУ Евгений Дубогрыз.

Ко всему же, что бы ни говорили в самом ComInBank, сегодня проверить истинное состояние банков крайне сложно. Их статистика публикуется не в полном объеме, неизвестно, как кризис неплатежей отразился на конкретном банке, какие залоговые активы потеряны, и какие заемщики оказались на оккупированной территории. Вряд ли даже в самом банке знают всю картину, учитывая, что она ежедневно меняется. Вчера еще работающий завод, находящийся в залоге, превращается сегодня в руины вследствие ракетного удара.

«Никто же не знает, у какого банка какие кредиты и какие залоги, это конфиденциальная информация. Есть, например, региональные банки, например, Метабанк, головной офис в Запорожье. Кому он выдавал кредиты, никто не знает, Запорожье рядом с фронтом», – рассказал в качестве примера системный аналитик Евгений Истребин.

Но даже те цифры, которые попадают в отчетность, говорят сами за себя. У ComInBank ситуация выглядит следующим образом. Прибыль банка за прошлый год составила 45 миллионов гривен.

Но это – прошлый год. Что творится в банке в нынешнем году – неизвестно даже самому банку. На фоне всех тех маркеров, о которых говорилось выше, следует однозначный вывод – у банка явные проблемы, что бы ни заявляло его руководство.

Ко всему вышесказанному следует добавить несколько фактов из истории банка. Если заглянуть в реестры, то владельцем ComInBank является гражданин Великой Британии Стефан Пол Пинтер:

Однако многие высказывают по поводу личности владельца банка сомнения. И, что интересно, все версии о владельце банка звучат одинаково – Стефан Пинтер является подставным лицом, а настоящим владельцем банка является неоднократный фигурант уголовных дел, крымский бизнесмен с российским паспортом Евгений Казьмин.

ComInBank долгое время принадлежал главе концерна ЕДАПС Юрию Сидоренко. В 2015 году крымский бизнесмен Евгений Казьмин договорился с Сидоренко о покупке банка за 4,2 миллиона долларов.

Однако в момент оформления сделки выяснилось, что легальных средств у Казьмина не было, поэтому ему пришлось обманывать Нацбанк при покупке. Юрист, нанятый Казьминым для оформления покупки банка, в пакете документов для НБУ подал сфальсифицированную декларацию, которая говорила, что источником средств для покупки банка является продажа монет уже мертвому лицу, купленных у уже мертвого лица, а сделку оформлял уже мертвый сотрудник налоговой службы.

НБУ в эту историю не поверил и не разрешил Казьмину оформить банк на себя. В итоге фиктивным владельцем ComInBank стал Стефан Пол Пинтер. Более подробно с этой историей можно ознакомиться здесь.

Кроме того, в начале 2022 года бельгийское издание New Europe разместило статью с обвинениями в адрес первого заместителя председателя правления НБУ Екатерины Рожковой и Коммерческого Индустриального Банка (КИБ, СomInBank) в отмывании средств.
Что, как и в случае с введением временной администрации, опровергала председатель правления ComInBank Татьяна Путинцева. По ее словам, Стефан Пол Пинтер является «единственным акционером СomInBank и известным британским инвестором».

Если заглянуть в реестры, то окажется, что «известный британский инвестор» владеет в Украине тремя юридическими лицами – банком Коммерческий Индустриальный Банк (СomInBank), ООО «ФК ”Премьера”» и ООО «Компания Гроус»:

Объединяет все эти три юрлица несколько вещей. Во-первых, все они, вместе с СomInBank, находятся в санкционных списках, вызванных вторжением России в Украину, и имеют крайне скандальную репутацию в медиа:

Во-вторых, все они имеют просто потрясающий бэкграунд отношений с правоохранительной и судебной властями Украины:

К сожалению, соответствующие реестры сейчас закрыты, посмотреть, о чем идет речь в этих трех с лишним тысячах судебных документов, нельзя.

И, что самое интересное, — дела у двух из трех фирм, которыми владеет «известный британский инвестор», он же банкир Стефан Пол Пинтер, идут очень даже не очень:

У ООО «ФК ”Премьера”» прибыль составила 40 000 гривен, одновременно оно имеет долгов на более чем 15 миллионов гривен. У ООО «Компания Гроус» дела еще хуже – фирма убыточна.

Интересно, не имеет ли ООО «ФК ”Премьера”» кредитной линии в СomInBank? Потому что среди обвинений, которые выдвигались к этому банку, был и вывод денег путем выдачи необеспеченных кредитов.

Резюмируя это небольшое исследование, вынуждены согласиться с мнением экспертов, предрекающих СomInBank скорый и неизбежный крах – слишком уж много факторов говорят о его финансовой несостоятельности.

Если же говорить о надежде, которая, как известно, умирает последней, то тут надежда только одна – на объективное расследование деятельности тех лиц в НБУ и правоохранительных структурах, которые все эти годы войны прикрывали деятельность владельца банка Евгения Казьмина по выводу денег из Украины в Россию. Также хотелось бы верить, что вместе с ним отвечать будут как руководители самого СomInBank, так и сотрудники Национального банка Украины. Первые – за помощь в воровстве денег, вторые – за выделение денег из бюджета и так нищей страны, за которые в итоге купили пушки и ракеты, стирающие эту страну в пыль.

Ну а вкладчикам СomInBank остается надеяться на Фонд гарантирования вкладов, который, возможно, отыщет деньги на возмещение их убытков.

«Антикоррупционная правда» 

Сообщение СomInBank: вывод денег в Россию, махинации с рефинансированием и неминуемый крах появились сначала на Антикоррупционная правда.