Полиция и прокуроры занимаются делом по присвоению бюджетных денег в особо крупных размерах. По информации правоохранителей, сделку проводили через фирмы Владислава Володского.

В этой дерзкой схеме привлечены люди из Минобороны – махинации с тендерами длились минимум год. Так долго «зарабатывать», а попросту говоря, воровать на питании военных, фигурантам дела удавалось не просто так, считают расследователи. Действовали нагло, с единственной целью – урвать как можно больше.

Например, воинской части А1329 было продано товаров в сумме 38 689 981.44 грн. Это четыре контракта, среди которых 600 000 пакетов перловой каши с говядиной на сумму более 25 миллионов. Это 2022 год, когда вся страна финансирует фронт. Таким образом, цена одной порции составляла 42,9 гривен, на то время на любом маркетплейсе не сложно найти оптовые от 50 порций дешевле.

Такую дерзость легко объяснить — у фигурантов дела по хищению бюджетных денег была серьезная «крыша». Журналисты-расследователи выяснили — за дельцами, обманывающими государство, стоит некий Сергей Чепурный. Миллионные откаты на одной жемчужинке для солдат происходили в течение месяцев.

Благодаря Чепурному проводить такие аферы начала фирма, которая вообще ничего не производит, а работает там всего пять человек.

Сергей Чепурный, по предварительным данным, не фигурирует ни в каком уголовном деле, связанном с такими злоупотреблениями. Оно и не удивительно – именно его связи с Офисом Президента и разрешили таким, как Владислав Володский с его многочисленными фирмами воровать у военных. Под прикрытием властей эта схема успешно функционировала. Пользовались тем, что закупки товаров в то время осуществлялись по закрытой системе.

Хотя дело и получило огласку, им уже занимается Главное следственное управление Нацполиции, Сергей Чепурный до сих пор остается в стороне от скандала. Его роль как посредника в передаче наживы или «крыши» в налаживании схемы, посредничества и гаранта безнаказанности для исполнителей почему-то не рассматривается следствием. Хотя главные фигуранты – владелец трех задействованных в сделках фирм, Владислав Володский и его отец вовсе не скрывают своих связей с Красным. По информации источников в правоохранительных органах, аферисты все еще пытаются прикрываться именем Сергея Чепурного и его связями в Офисе Президента. Они уверены – хищение денег, выделяемых государством на питание военных ВСУ, сойдет им с рук. Действовали ведь под «качественной» ширмой и прикрытием от Сергея Чепурного.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Сергей Чепурный и Владислав Володский. Кто крышует дельцов, которые наживаются на схемах закупки продуктов питания для ВСУ? появились сначала на Антикоррупционная правда.

Николай Греченюк в 2010 году стал депутатом Подвиноградовского сельского совета, после административно-территориальной реформы входит в Виноградовскую городскую территориальную общину. Население села – около 4000 человек. К моменту выборов Греченюк отмечал, что является частным предпринимателем. В 2009 году он зарегистрировал ФЛП с основными видами деятельности – грузовой автомобильный транспорт и специализированные строительные работы.

ФЛП настолько успешен, что с 2016-го по январь этого года выиграл почти 370 бюджетных тендеров. Большинство из них происходило без конкуренции и на договорной основе.

Например, в январе 2024 года ФЛП Греченюка выиграл тендер на услуги по уборке снега на территории Виноградовской ОТГ на 400 тыс. гривен. Он был единственным участником. Срок предоставления услуг с января по декабрь этого года. Но ведь наверняка, что снег убирать Греченюку нужно будет максимум 3-4 месяца в год. Подобный тендер, но уже на 600 тыс. гривен, ФЛП Греченюка выигрывал и в 2023 году. Тогда он тоже был единственным участником. Но наиболее дорогостоящий тендер Греченюку удалось выиграть осенью 2018 года. Он касался капитального ремонта чуть менее 2 км дороги в поселке городского типа Вилок, расположенном вплотную к границе с Венгрией. Его стоимость достигала 746 тысяч гривен.

Село Подвиноградов, в котором живет Николай Греченюк, достаточно хорошо известно в узких кругах. Оно расположено в 11 километрах от венгерской границы и в 12-ти от румынской. В 2018 году журналисты «Украинской правды» сняли сюжет о том, как здесь живет богатейшее ромское поселение Закарпатья. «Кованые ворота с позолотой, башни, арочные окна, мраморные колонны и лестницы — эту пафосную часть Пидвиноградова часто сравнивают с киевской Конча-Заспой или подмосковной Рублевкой», — говорится в репортаже.

В 2015 году, когда Греченюк был депутатом сельского совета от Партии регионов, его родные и приближенные получили в Подвиноградове по меньшей мере четыре земельных участка. Таким образом, они реализовали свое право на бесплатное получение земли, гарантированное каждому украинцу Конституцией.

Так, по решению сельского совета участка получили Греченюк Беатриса Николаевна (дочь), Греченюк Михаил Васильевич (брат), Крайнер Михаил Михайлович (по данным СМИ, водитель Греченюка), Крайнер Марианна Александровна (жена водителя Греченюка). Суды по поводу выделения этих земельных участков продолжались вплоть до 2021 года. Но свое право на землю указанные лица отстояли.

Сам Николай Греченюк имеет в Подвиноградове четыре земельных участка и дом. Его дочь Беатриса всего три участка и собственное имение. Николай Греченюк также является основателем ООО «Лигаспецстрой», которому тоже везет с тендерами. Так, по данным «Прозоро» эта фирма была участником не менее 124 конкурсов и выиграла подрядов на сумму около 370 млн гривен.

Мужчиной Беатрисы является не менее известная личность. Андрей Петьовка – сын народного депутата Василия Петьовки, являющегося двоюродным братом другого нардепа Ивана Балоги. У Андрея Петевки есть автобизнес, а также он неудачно баллотировался в Мукачево от партии «Родное Закарпатье». В июне 2022 года, в разгар войны России против Украины, нардеп Василий Петьовка попросил руководство Закарпатской областной военной администрации для сына пропуска на выезд за границу сроком на три месяца. Конечно, возможность выезда была подкреплена тем, что Андрей Петьовка якобы волонтер от Благотворительного фонда «Наша паляница».

В списке тех, для кого Василий Петевка просил разрешение, можно увидеть и его свата – Николая Греченюка. По поводу заказа этих пропусков на выезд за границу Национальное агентство по предотвращению коррупции составило на Петевку админпротокол. Но после заверений, что и сын, и сват вернулись в Украину с волонтерской помощью, НАПК больше не имела к нему претензий.

В июле 2022 года, когда действовали вышеперечисленные пропуски, Беатриса Греченюк родила дочь, поэтому можно предположить, что в это время отец и муж просили разрешение на выезд за границу не для волонтерства, а для приобретения подарков на семейный праздник.

Но в самое роскошное путешествие, судя по Instagram, Беатриса Греченюк отправилась в сентябре 2023 года. Женщина с дочерью, а может быть, и мужчиной, отдыхали в Италии. И не просто где-нибудь в отеле, а в настоящем дворце.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Дочь сельского эксдепутата из Закарпатья Николая Греченюка ведет роскошный стиль жизни благодаря государственным тендерам появились сначала на Антикоррупционная правда.

Сегодня свое внимание остановим на государственном учреждении, заказчике тендерных закупок по восстановлению Киевщины – Департаменте регионального развития Киевской облгосадминистрации и его должностных лиц, которые координируют процесс «честного и прозрачного» восстановления.

Почему тендерные закупки, на которые тратит областной бюджет миллиарды гривен идут в карман подставным компаниям, а простые люди снова зимуют без крова? Какие новые схемы придумывают чиновники, чтобы отмывать средства на восстановлении Киевщины? И сколько стоит откат подрядчика, чтобы получить золотую жилку на прозрачных тендерах восстановления Киевщины? Читайте далее.

Чтобы разобраться в ситуации, которая действительно кроется за громкими лозунгами «прозрачное восстановление» Киевщины и раскрыть подтвержденные факты, мы отобрали все закупки, где заказчиком является Департамент регионального развития Киевской облгосадминистрации и в названии упоминались восстановление, восстановление, реконструкция и фраза «пострадали в результате российской агрессии». На сайте Prozorro за период большого восстановления доступна информация о 800 заключенных договорах сальной суммой на более чем 7 млрд грн. Проанализировав часть тендеров, мы обнаружили вопиющие факты, прямо указывающие на коррупционные схемы. Фактически во всех тендерах участвует одна или две компании. Почему такие крупные тендеры подаются так мало участников? Ответ ниже в материале.

По имеющейся у нас информации серым кардиналом в организации тендеров в Киевской областной военной администрации есть советник председателя КОВА – Александр Васильевич Онищенко. Чиновник, имея широкие полномочия, создал отработанную годами схему отмывания средств на процессе восстановления Киевщины. Как сообщают наши источники в КОВА, Онищенко открыто предлагает ручным компаниям участвовать в тендерах, под которых и прописываются требования в тендерной документации. Цена вопроса – 15% отката от суммы объявленной стоимости закупки в карман Александра Онищенко.

Сами же подрядчики сетуют, что уже более двух месяцев техническое наблюдение блокирует им подписание актов выполненных работ, отправляя всех в Онищенко, чтобы закрыть финансовые вопросы. Также представители бизнеса жалуются, что куратор восстановления Киевщины Александр Онищенко открыто угрожает им расправой правоохранительных органов, если те будут участвовать в тендерах без согласования с КОВА. Очевидно именно Онищенко взял под контроль тендерный комитет Департамента регионального развития КОГА и пропускает только аффилированных подрядчиков. Из опубликованных светлых прессслужбой КОВА можно увидеть, что Александр Онищенко, как советник председателя Руслана Кравченко, непосредственно участвует в рабочих совещаниях, касающихся восстановления, а также осуществляет выездные проверки на объекты строительства области. Тем самым Онищенко от имени Киевской ОВА координирует коррумпированную систему восстановления Киевской области. Напомним, что финансирование восстановления пострадавшего от российской агрессии жилья поступает от европейских доноров. Однако коррупционные схемы на Киевщине и жажда обогащения достигли таких масштабов, что чиновники не осознают ожидающую их ответственности.

Что не так с тендерами от Департамента регионального развития КОВА?

Мы проанализировали несколько тендеров, объявленных Департаментом регионального развития КОВА и принимавших в них компании. К примеру, закупка на “Капитальный ремонт с восстановлением несущих конструкций жилого дома №367А по ул. Центральная в пгт Бородянка поврежденных в результате агрессивных действий российской федерации против Украины» объявили в июле 2023 года. Ожидаемая стоимость – 52 млн 210 тыс грн. На тендер подались три компании — ООО «НИДКОМ» с предложением 47 млн ​​802 тыс грн, ООО «СТРОЙИНВЕСТ» с предложением 48 млн 320 тыс грн и ООО «КОМПАНИЯ ВЕГА КМ» с предложением 49 млн 457 тыс грн.

Победила компания с сомнительной репутацией «Стройинвест». Предприятие зарегистрировано в Днепре с 2014 года и имеет криминальный шлейф. За последние годы общество выиграло тендеров более чем на 4 миллиарда гривен. Преимущественно это закупки Днепровской ОГА. Владельцем компании является Лазарь Наталия, а именно ООО «Стройинвест» связывают в открытых источниках с Геннадием Корбаном.

Летом прошлого года Днепровская прокуратура сообщала об уголовном производстве по завладению средств во время ремонта спорткомплекса. Речь шла о ремонте СК в Днепре по Универсальной улице за 149 миллионов гривен. Этот объект ООО «Стройинвест» должен был завершиться еще в 2018 году, однако в 2019, когда фирма получила аванс, оказалось, что работы фактически не выполнены. По состоянию на 2020 год сообщалось, что компания получила 148 миллионов, но работу так и не закончила. Также фирма фигурирует в уголовном деле по уклонению от уплаты налогов.

Таких «черных» тендеров Департаментом регионального развития проведено множество, которые невооруженным глазом бросают на себя тень. К примеру, тендер «Капитальный ремонт жилого дома по адресу: Киевская обл., Бучанский район, пос. Гостомель, пров. Живописный 5” объявляли уже четыре раза, начиная с сентября 2023 года. После проведения торгов каждый раз тендер был отменен, даже при наличии участников. В тендере, который объявили еще 18 сентября, приняла участие одна компания ГОСУДАРСТВЕННОЕ АКЦИОНЕРНОЕ ОБЩЕСТВО «СТРОИТЕЛЬНАЯ КОМПАНИЯ «УКРСТРОЙ». Однако заказчик отклонил предложение. Из тендерной документации мы видим, что жители дома обжаловали решение заказчика, ожидая, что к зиме их дом начнут отстраивать. Они направили даже жалобу в Госаудитслужбу.

Однако в КОДА тендер упразднили и через 10 дней объявили заново, а затем еще трижды заново. Очевидно, что заказчик не смог договориться ни с одной компанией об откате, а просто отменяет закупку. Так что жители дома снова зимуют без крыши над головой.

В свое оправдание Департамент регионального развития всегда имеет шаблонный официальный ответ – «отменить закупку из-за несоответствия условиям технической спецификации и другим требованиям по предмету закупки тендерной документации». Однако, как показывает практика не всех участников, тендерный комитет Департамента дисквалифицирует из-за несоответствия в документации. Так, например, в закупке «Новое строительство защитного сооружения гражданской защиты на территории Иванковского лицея по ул. Центральная, 2 в с. Иванков Бориспольского района Киевской области» принял участие всего один участник – ООО «ИНТЕГРАЛ СТРОЙ-СТАНДАРТ». И неудивительно, ведь требования к тендерным предложениям содержат ряд дискриминационных требований, которые выполнить участнику со стороны за короткий период подачи тендерных предложений практически невозможно. 36 специальностей по направлению охраны труда, 7 видов разрешительных документов на выполнение работ, которые не пересекаются с предметом закупки, 5 сертификатов ДСТУ ISO, которые также не предусмотрены техническим заданием. Поэтому единственной на всю Украину, кто смог выполнить эти тщательные условия, стало ООО «ИНТЕГРАЛ БУД-СТАНДАРТ», с кем и был подписан договор на выполнение работ. Однако, анализируя тендерное предложение победителя, мы видим, что их документация имеет ряд несоответствий, в частности, в части сметы.

Именно ООО «ИНТЕГРАЛ БУД-СТАНДАРТ» по данным из открытых реестров имеет криминальную и фиктивную репутацию. Так, согласно определению Печерского районного суда города Киева по делу № 757/46574/18-к Управлением образования Дарницкой районной в г. Киеве государственной администрации в сентябре 2017 года проведена процедура закупки по предмету «Реконструкция стадионов и спортивных площадок» (2 лота) бюджетом 87,798 млн. грн. (Лот №1 – общеобразовательное учебное заведение №62 и Лот №2 – общеобразовательное учебное заведение №111). Участниками закупок по обоим лотам были ООО «НАУЧНО-ПРОИЗВОДСТВЕННОЕ ПРЕДПРИЯТИЕ «АКВАСЕРВИС» (победитель по Лоту 2) и ООО «БК «СТРОИТЕЛЬНАЯ СТОЛИЦА» (победитель по Лоту 1), имеющие признаки фиктивности.

Согласно информации Департамента защиты экономики Нацпола, государственные средства, полученные ООО «НАУЧНО-ПРОИЗВОДСТВЕННОЕ ПРЕДПРИЯТИЕ «АКВАСЕРВИС» и ООО «БК «СТРОИТЕЛЬНАЯ СТОЛИЦА» по вышеуказанным закупкам, перечислялись на счет предприятия с признаками фиктивности ООО «ИНТЕГ». Последнее часть средств, полученных за частичное выполнение работ, непосредственно или через счета связанных фирм с целью завладения ими и обналичивание перечислило на счета других предприятий с признаками фиктивности. Кроме этого, органом досудебного расследования установлено, что предприятием генподрядных и субподрядных ООО «ИНТЕГРАЛ СТРОЙ-СТАНДАРТ» не выполнены работы, предусмотренные договором генерального подряда тендерной закупки. Дело тянется и по сей день. Несмотря на то, что ООО «ИНТЕГРАЛ БУД-СТАНДАРТ» влечет за собой криминальную историю на тендерных закупках, ныне Департамент регионального развития КОВА активно продвигает эту фирму как активного участника восстановления Киевщины и заключает ряд договоров.

Еще более интересная ситуация произошла с тендерной закупкой на капитальный ремонт Макаровского заведения дошкольного образования «Подснежник» Макаровского поселкового совета с обустройством укрытия и благоустройством придомовой территории. Заказчиком закупки выступил также Департамент регионального развития КОГА. Тендер объявлялся дважды. Впервые торги прошли в октябре 2023 года. Участие приняли две компании: ООО «АЭС-ГРУПП» и ООО «ЕВРОЭЛИТСТРОЙ». По результатам аукциона с более низким ценовым предложением на квалификацию было отправлено ООО «АЭС-ГРУПП». Однако заказчик в лице Департамента регионального развития КОВА дисквалифицировал участника, ссылаясь на несоответствие технической задачи. Анализируя эту закупку на площадке Prozorro, нам стало известно, что АЭС-ГРУПП не согласился с таким решением заказчика и подал жалобу в Антимонопольный комитет Украины, выиграв эту жалобу по всем пунктам.

Что интересно, объяснения тендерного комитета заказчика трактуют дисквалификацию тем, что якобы показатели объемов материалов ООО «АЭС-ГРУПП» не соответствуют техзаданию на 0,001 копейку.

Однако в пункте 3.20 Тендерной документации есть понятие «округление цифр». Такие округления согласно документации, которые не могут привести к изменению стоимости, считаются допустимыми и законными. Удовлетворение жалобы в Антимонопольном комитете подтверждают этот тезис, поскольку обязали заказчика отменить свое решение о дисквалификации ООО «АЭС-ГРУПП» и вернуть его на повторную квалификацию. Однако, очевидно, что Департамент КОВА в лице его куратора Александра Онищенко настолько не чувствует закона под ногами, что снова дисквалифицировал эту компанию по торгам и признал победителем ООО «ЕВРОЭЛИТСТРОЙ», которая является аффилированным участником того же Александра Онищенко.

С платформы Prozorro видно, что, не согласившись с таким решением, ООО «АЭС-ГРУПП» подал в Антимонопольный комитет жалобу повторно с собственными замечаниями на тендерную документацию ООО «ЕВРОЭЛИТСТРОЙ».

Анализируя текст жалобы, видно, жалобщик настаивает на достоверности своих показателей и утверждает, что в предложении ООО «ЕВРОЭЛИТСТРОЙ» присутствуют более грубые нарушения тендерной документации, в частности в расчетах, квалификации и объемах работ, достигающих ошибок в тысячных единицах. Но почему-то заказчик на это не решил, признав «ЕВРОЭЛИТСТРОЙ» победителем. Эти факты подтверждают сведения на открытой площадке Prozorro.

Ввиду такой невыгодной ситуации и осознавая вероятность повторного проигрыша в Антимонопольном комитете, Департамент регионального развития объявил тендер заново, что, мягко говоря, выглядит довольно странно и противоправно.

Очевидно, когда Департаменту КОВА попадаются юридически подкованные и готовые бороться за свои права участники закупок и заказчик не находит выхода как «отдать» тендер своим карманным фирмам, просто «ломает» закупку, объявляя заново с более жесткими требованиями под своих людей.

Проанализировав десятки тендерных закупок от КОВА, становится совершенно очевидным – прозрачное восстановление Киевщины – это мыльный фейк, на котором чиновники зарабатывают колоссальные суммы отмытых средств, оставляя простых людей без крова. А сам Александр Онищенко настолько уверенно держит коррупционный рычаг в Киевской областной военной администрации, что не боится ни высшего политического руководства, ни правоохранительных органов. Ведь сам он ставленник главы администрации Руслана Кравченко, а тот, как мы знаем, бывший прокурор, так что имеет безграничное влияние в прокуратуре, чтобы покрывать своего серого кардинала. Поэтому Онищенко, чувствуя себя достаточно защищенно, очень нагло ведет переговоры с участниками торгов, берет откаты за каждый договоренный тендер 15% с авансовым платежом прямо в помещении сервисного центра «Готово» возле КОВА. А че? Система работает, далеко ходить не нужно.

Но как все это возможно, если в стране уже два года идет кровопролитная война? Оказывается, наши чиновники и политики-бизнесмены практически сразу научились на этом зарабатывать. Похоже, что и сам недавно назначенный глава КОВА Руслан Кравченко настолько быстро вобрал черты типичного чиновника, что деньги на крови ему уже не пахнут. Следим дальше за развитием событий.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Прозрачность и подотчетность главы КОВА Руслана Кравченко имеет свою цену – 15% появились сначала на Антикоррупционная правда.

Игорь Гринкевич – известный львовский бизнесмен. Вот только его бизнес никак не касается ни продуктов питания, ни пошива одежды. За последние 10 лет разветвленная сеть фирм семьи Гринкевича занималась исключительно строительством и ремонтами. Как он смог стать одним из крупнейших поставщиков Минобороны, вопрос разве что к уже бывшему Министру обороны Алексею Резникову, который и яйца по 17 гривен готов был брать.

Основными фирмами Гринкевича, которые с начала 2023 года выиграли более трех десятков тендеров от Минобороны, ООО «Трейд лайнс ритейл», ООО «Строительная компания Ситиград» и ООО «Строительный Альянс Монтажпроект». Даже сами названия этих компаний должны были натолкнуть Минобороны на мысль, что они точно не занимаются продовольствием и одеждой. Тем не менее, эти фирмы должны были поставить Министерству обороны одежды более чем на 1,5 млрд грн. Когда стало понятно, что фирмы срывают сроки по обеспечению военных, следствие выяснило, что к исполнению заказов были привлечены подконтрольные бизнесмену предприятия, не имевшие никаких мощностей для изготовления и хранения соответствующих товаров.

Фирмы Гринкевича полностью сорвали шесть контрактов, по семь поставили только часть товара, а по восьми – поставки происходили с опозданием до полугода. Представляете, если для солдат нужна летняя одежда и она приходит зимой, то насколько это влияет на мотивацию и общую обороноспособность.

По предварительным подсчетам, схемы Гринкевича привели к ущербу бюджету Украины на сумму 1,2 млрд грн.

Игорь Гринкевич был задержан при попытке подкупить одного из руководителей Главного управления Государственного бюро расследований. Он предлагал ему 500 000 долларов за содействие в возвращении имущества, изъятого у компаний в ходе расследования уголовного производства, а также в решении вопроса о закрытии этого дела.

Интересно, что к этому кейсу Минобороны уже имело неприятное дело с фирмами Гринкевича и даже суждено с ними по поводу невыполнения договоров. Так, например, Министерство обороны Украины обратилось в суд с иском о взыскании с ООО «Строительный Альянс Монтажпроект» 80 миллионов гривен, из которых 79,7 – это средства, которые министерство оплатило авансом за выполнение работ, и 328 тысяч – штрафные санкции. Согласно контракту №362/7/21/200 от 5 ноября 2021 года «Строительный Альянс Монтажпроект» должен провести реконструкцию охранного периметра технической территории №3 воинской части в селе Новоовницкое, Житомирской области. Работы не были выполнены в срок и насколько видны из судебного реестра, не завершены по сей день.

То есть накануне полномасштабного вторжения фирма «Строительный Альянс Монтажпроект» не провела своевременно ремонт работы на одной из воинских частей, чем фактически могла помочь врагу.

Согласно данным открытых реестров, основателем ООО «Строительный Альянс Монтажпроект» является Гринкевич Роман Игоревич – сын задержанного львовского бизнесмена. Он также является основателем благотворительного фонда Hope.ua, который за свою волонтерскую деятельность даже получал награду Президента Украины.

Гринкевич-старший «светится» в таких предприятиях, как «Львовский строительный холдинг», «Визин Рич», «Мегабудмакс» и некоторых других. Все из этих компаний в определенный период времени получали заказы от государства, но так или иначе попадали под суд из-за невыполненных работ или из-за присвоения средств.

В частности, в 2019 году суд наложил арест на имущество компании Визин Рич по делу о растрате средств на ремонтах для электростанций, подчиненных Укрэнерго. В ходе обысков был допрошен формальный владелец «Львовского строительного холдинга» Владимир Вдовяк. Он отметил, что на самом деле не находится в курсе дела фирмы. Более того, при обыске в офисе «Визин Рич», который хоть и зарегистрирован в Житомирской области, но находится во Львове, были найдены 22 печати компаний, имеющих отношение к семье Гринкевичей. Здесь и упомянутый выше «Строительный Альянс Монтажпроект», и «Львовский строительный Холдинг», и «Мегастроймакс», и «Будгарант Плюс», и «Вест Билдинг Групп» и т.д. Желающие могут проверить в реестрах, что все эти компании зарегистрированы либо на самого Игоря Гринкевича, либо на его семью.

Кстати, этот же Вдовьяк был в свое время осужден за хищение бюджетных средств и подделку документов на реконструкцию туристической базы во Львове. Дело тянулось с 2015 года и «Львовский строительный Холдинг», который, как уже понятно, на самом деле принадлежит Гринкевичам, тогда обещал построить базу за 8,1 млн грн. Так и не сделав этого, контракт с фирмой был расторгнут в 2018 году. Сам Вдовяк был освобожден от наказания по этому делу в 2021 году. По сроку давности.

Компании, которыми руководит жена Гринкевича Светлана – тоже неоднократно попадали в скандалы. Большинство из них касается Житомирской области. В частности, фирма «Ви.Ай.Пи. Строительная компания», печать которой обнаружили при обысках в офисе «Визин Рич», три года не могла положить тротуарную плитку в Житомире, выиграв тендер на 30 млн гривен. Сама же Визин Рич выиграла тендер на реконструкцию магистрата в Житомире, который является памятником архитектуры и требует одобрения со стороны Министерства культуры. Конечно, подрядчиков фирмы Гринкевич никоим образом не интересовал статус объекта. Интересовало только 20 млн гривен, которые были уплачены Житомирским городским советом авансом.

Сын Игоря Гринкевича – Роман, известный не только скандалом с контрактами Минобороны. Не менее интересна у него личная жизнь. Его невеста Соня Морозюк позиционирует себя как художница и художник. Недавно в Киеве проходило ее мероприятие под названием «Мазня». Но после истории с тендерами для оборонного ведомства Институт проблем современного искусства НАМ Украины приостановил выставочный проект «в связи с большим количеством противоречивых реакций, вышедших за пределы искусствоведческой дискуссии».

Сейчас страница Морозюк в Instagram открыта только для друзей. Но до скандала все желающие могли увидеть, какую лакшеру жизнь вела художница вместе с женихом Романом Гринкевичем. Здесь и Луи Витон, и автомобиль в подарок, и другие атрибуты богатой жизни.

Предыдущая девушка Романа Гринкевича – не менее известная личность. Речь идет о Кристине Тишкуне, которая сопровождала заместителя министра образования Игоря Гарбарука во время визита во Львов в сверхоткровенном платье.

Любит роскошь и дочь Игоря Гринкевича – Ольга. Она жена полузащитника футбольного клуба «Шахтер» Марианна Шведа. В августе 2023 года Ольга шокировала подписчиков своей поездкой в ​​вип-вагоне поезда «Укрзализныци», которым обычно пользуются приезжающие в Киев иностранные делегации.

Несмотря на закрытую сейчас страницу в Instagram, поиск по тэгам показывает еще больше роскоши от Ольги Гринкевич – здесь и двухметровые розы, и Porshe в подарок, и отдых на одном из самых дорогих островов мира – Сардиния.

Словом, если в начале статьи вы могли удивиться сумме взятки в 500 000 долларов, которую Гринкевич предлагал ДБРовциям «за решелово», то после прочитанного далее вы должны были понять, что эта сумма – пыль, сравнивая с количеством «нагретой» за счет бюджета и расходами на лакшере жизни.

В конце прошлого года Печерский суд Киева избрал для Игоря Гринкевича меру пресечения в виде содержания под стражей с возможностью выйти под залог в 430 млн. грн. После всего выясненного можно даже не сомневаться, что эти миллионы семья Гринкевича найдет без проблем.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Как семья львовского бизнесмена Игоря Гринкевича годами «разбувала» государство на тендерах: новые факты появились сначала на Антикоррупционная правда.

Денис Комарницкий – бывший депутат от Блока Леонида Черновецкого. Наиболее известен по схеме хищения бюджетных средств на строительстве многострадального Подольско-Воскресенского моста в Киеве. Из-за подконтрольной компании «Эко-Буд-Трейд» только на этом проекте, по данным журналистов-расследователей, могло быть присвоено 6 млрд гривен.

В 2020-2021 годах Комарницкий оказал немалое влияние на столичную политику. Народный депутат Гео Лерос напрямую связывал его с другим нардепом — Николаем Тищенко и нынешним главой Офиса Президента Андреем Ермаком. Более того, появлялись аудио записи, где человек с похожим на Дениса Комарницкого голосом рассказывал о прокрученных схемах на подряде Подольско-Воскресенского моста. В черной бухгалтерии, которую удалось найти СМИ, было хорошо видно, что в теме переплелись интересы команды Комарницкого с одной стороны, а с другой – столичной власти, некоторых представителей «Слуг народа» и застройщика Вадима Столара из ныне запрещенной медведчуковской «Оппозиционной платформы – За жизнь».

В офисах Дениса Комарницкого проводились показательные обыски, и на него заводились уголовные дела. Но, похоже, они достаточно глубоко похоронены в судах. Ведь на 2022 год Комарницкий чувствует себя в полной безопасности и рассказывает, что сейчас занимается исключительно волонтерством.

Впрочем, даже если он и волонтерит, то нагревать государство не забывает также. Проект журналистских расследований «Бигус.инфо» в ноябре 2023 года выяснил, что фирма, на которую может повлиять Денис Комарницкий, выиграла тендер на восстановление ЖК «Ирпенские липки», который был поврежден в результате российского вторжения. Речь идет о компании «Навитехсервис», зарегистрированной в Харькове.

Эта фирма предложила отстроить «Ирпенские липки» за 605 млн гривен, тогда как конкурент готов был это сделать почти на 180 млн дешевле. На решение, чтобы отдать ирпинский подряд фирме «Навитехсервис», якобы повлияло то, что вторая компания-участник не указала инфляционных рисков в своей заявке. Но журналистов в данном контексте заинтересовали фамилии.

Руководителем ООО «Навитехсервис» является Марина Ткаченко, которая в свободное от строительных дел время имеет ивент-агентство по устройству праздников и корпоративов. Сестрой Марины является женщина по имени Полина с очень знакомой для киевлян фамилией Плис. Она – жена сына бывшего заместителя председателя КГГА Геннадия Плиса. Сейчас Плис является членом Счетной палаты Украины, а ранее возглавлял Аудиторскую службу Украины, которая, в свою очередь, следит за честностью проведения государственных тендеров.

По информации СМИ, Геннадий Плис очень хочет стать главой Счетной палаты Украины и помогает ему в этом никто иной, как Денис Комарницкий.

Интересно, что предстоящее восстановление ЖК «Ирпенские липки» не единственный тендер, связанный с ликвидацией последствий российской агрессии на Киевщине, выигравший «Навитехсервис». Летом 2023 фирма выиграла конкурсы на демонтаж двух аварийно опасных объектов многоквартирных жилых домов в Бородянке Киевской области. Общая сумма работ по обоим объектам – 10 млн 400 тыс гривен. «Навитехсервис» была единственной компанией, участвовавшей в конкурсе. Так что выяснить, могут ли такие работы гипотетически стоить дешевле – трудно.

Марина Ткаченко, имеющая родственные связи с семьей бывшего заместителя главы КГГА Геннадия Плиса, привела журналистов к еще одному интересному совпадению. Ее мать Инна Воблова является руководителем предприятия «Недашковское-земля», одним из основателей которого является тесть Дениса Комарницкого Юрий Булгаков.

Еще один интересный факт, что Марина Ткаченко возглавила «Навитехсервис» за месяц до полномасштабного вторжения РФ в Украину. Ранее эта компания принадлежала к сфере влияния харьковского застройщика Олега Гуревича (см. анкету «Навитехсервис» выше – Ред.), приближенного к бывшему главе Харьковской ОГА, «регионалу» со стажем Михаилу Добкину. Проще говоря, Денис Комарницкий накануне великой войны либо просто купил эту компанию у пророссийских деятелей, либо остается с ними в доле.

Не в пользу патриотической позиции Комарницкого играет еще один нюанс. В ноябре 2023 года общественная организация «Нон-стоп» подала в суд жалобу на бездействие следователя, которая заключается в невнесении сведений об уголовном правонарушении в Единый реестр досудебных расследований. В ней ОО раскрывает суть дела: Денисом Комарницким, оказывающим влияние на одного из учредителей ООО «Эко-Буд-Трейд», находясь в сговоре с мэром Киева и руководством КГГА, была разработана преступная схема с целью растраты и присвоения бюджетных денежных средств при выполнении договоров. В схеме задействованы сразу несколько компаний, в том числе и «Украналит», прямым учредителем которой является Комарницкий. «Составлением соглашений с подконтрольными предприятиями по завышенным ценам, незаконным начислением НДС и расходной части происходит вывод средств, с целью уклонения от уплаты налогов и последующей легализации выведенных бюджетных средств через ряд подконтрольных предприятий путем оформления всех доходов, активов и имущества на жену одного из участников схемы…. Также осуществляется вывод средств через оффшорные фирмы, которые в дальнейшем выводятся и финансируется деятельность страны агрессора РФ», – сообщает ОО «Нон-стоп».

То есть Дениса Комарницкого обвиняют в работе на агрессора, которая как-то идет в разрез с его заявлением о том, что с начала войны он активно занимается волонтерством и помогает украинской армии.

По официальным данным, за период с 24 февраля 2022 по лето 2023-го на Киевщине повреждено 24 324 жилых дома, из них 1704 — многоэтажные. Только в Ирпене, пострадавшем от действий российских военных более чем на 50%, разрушены или повреждены 3200 зданий, 2613 частных усадеб, а 634 многоэтажки подверглись разрушениям. На восстановление Ирпеня выделяется множество международной помощи, в том числе фондов United24 и UNICEF. Как сюда могла «затесаться» фирма, на которую может повлиять Денис Комарницкий, трудно даже представить. Но почему-то возникает мнение, что это связано не столько с желанием помочь Киевщине, сколько «нагреться» на подрядах, пока все внимание сосредоточено на более именитых донорах по восстановлению Украины.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Мастер-класс от Дениса Комарницкого: как одновременно работать на агрессора и выигрывать тендеры на восстановление Киевской области появились сначала на Антикоррупционная правда.

В стране победившего паноптикума удивить чем-либо трудно, но начальнику Днепропетровской областной военной администрации Владимиру Орлову это удалось. Вот его распоряжение от 20 апреля нынешнего года за номером 139/0/527-23 «Про виїзд за межі України водіїв»:

«Надати дозвіл на виїзд за межі України водіям, що здійснюють перевезення … гуманітарного вантажу, згідно з додатком».

В чем здесь паноптикум и что вызвало истерический смех? В самом распоряжении – ничего. Но вот тот самый «Додаток», в котором указаны фамилии водителей:

Ну как? Не проняло? Возить грузы от Благотворительной организации «Пісні, народжені в АТО», будет Юрий Голик.

Кто не понял – в водители подался куратор «Великого будівництва», на стройках которого украдены сотни миллиардов (и это не преувеличение) гривен. На тех самых дорогах, о которых президент заявлял незадолго до февраля прошлого года – «если мы будем финансировать армию, у нас не за что будет строить дороги».

Конечно, здесь понятно последнему идиоту, что Юрий Голик в никакие водители не подался.

Просто ему нужна легальная причина пересечь границу Украины. Вот и попала его фамилия в списки Днепропетровской ОВА от БО «Пісні народжені в АТО». Чтобы на этом основании выдать разрешение на пересечение границы и внести фамилию Голика в систему «Шлях». Кстати, по данным ГПСУ, почти 10 000 водителей, чьи фамилии были внесены в эту систему, так и не вернулись в Украину.

Пополнит ли Юрий Голик их ряды – неизвестно. Но то, что ему таким образом дали разрешение на выезд из Украины, вызывает ту самую истерику. Потому что надо знать, кто такой Голик, чтобы понимать, какой он «водитель».

После скандала, вызванного этим распоряжением и.о. военной администрации Днепропетровской области Владимира Орлова, конечно, последуют жалкие объяснения и даже будет показана развернутая сводка о «волонтерской помощи» от Голика. Возможно, покажут даже Юрия Голика с бубном, распевающим патриотические песни. Но все это – бред сивой кобылы.

Потому что Юрий Голик – матерый коррупционер, начавший зарабатывать на строительстве еще во времена, когда работал в Днепропетровской ОДА вместе с ее главой Валентином Резниченко.

Но это дело давнее, кстати, происходившее еще при Порошенко. А вот после смены власти казалось, что и Голик, и Резниченко сядут. Но – нет. Новой «честной» власти потребовались таланты и того, и другого. Потому что подоспело «Велике будівництво», моментально превратившееся в «Велике крадівництво». И возглавил эту президентскую программу Юрий Голик.

Нынешний баянист-водитель и благотворитель. Правда, тогда его участие в проекте звучало несколько странно – «координатор». Что именно означало это слово и в чем должна была заключаться «координация» — неясно. Но «координировал» распил бюджета Юрий Голик очень грамотно.

Тут надо напомнить немного цифр. В 2020 году на «Велике будівництво» выделили 121,8 миллиарда гривен. Причем 35 миллиардов решили взять из так называемого «ковидного фонда».

Из этих денег 85 миллиардов были предназначены Укравтодору.

В адрес Укравтодора сразу прозвучали обвинения, что компания при активном участии Голика сформировала картель из подрядчиков, которые получили самые выгодные заказы. Лидерами по стоимости выигранных закупок являются общества с ограниченной ответственностью «Автомагистраль-Юг», «Техно-строй-центр», «Онур Конструкцион Интернешнл», «Ростдорстрой», «Альтком» и «ПБС» – они получили 72% заказов.

Скандал разгорелся после того, как бывший министр финансов Игорь Уманский заявил, что этот картель монополизировал строительство дорог, а тендерные предложения переписаны так, что другие желающие просто не могут выиграть тендер. По его словам, компании картеля сами дороги не строят, а перепродают подряды субподрядчикам, зарабатывая на этом 30-40% от финансирования. В итоге получалось, что на этой схеме только участниками картеля «спилено» около 35 миллиардов гривен.

После громкого заявления Уманского стали появляться и фамилии «кураторов» схем воровства: главы Укравтодора Александра Кубракова, заместителя главы Офиса президента Кирилла Тимошенко, главы Минрегиона Алексея Чернышова и координатора программы Юрия Голика.

Высказывались также подозрения, что ко всему этому причастны Андрей Ермак и его советник Михаил Подоляк.

Знакомые все лица, стоит заметить. На этом история просто колоссального воровства не закончилась, потому что пришел 2021 год, в котором на дороги было выделено еще больше денег – 130 миллиардов. Это, напомним, был именно тот самый год, в котором наши военные, западные разведки и просто вменяемые граждане криком кричали: не закрывайте военные разработки, не закрывайте ракетную программу, не сокращайте финансирование армии! Но деньги нужны были именно на строительстве дорог. По которым вскоре пошли российские танки. Координировал всю эту вакханалию все тот же Юрий Голик.

Засветилась фамилия Голик и в 2022 году. И тоже на распиле денег «Великого будівництва». Как писали «Наші гроші», только в мае-июле 2022 года две строительные фирмы из Днепра – «Будінвест інжиніринг» и «Автомагістраль 2016», которая поставляет первой стройматериалы, получили совокупно более одного миллиарда двухсот миллионов гривен на «содержание дорог Днепропетровской области».

А за этими фирмами, оформленными на номиналов, стоят небезызвестные братья Дубинские, находящиеся в розыске США. Владимир и Леонид Дубинские (не путать с нардепом Александром Дубинским) – это известные Днепропетровские предприниматели, после строительной аферы в Сакременто вынужденные вернуться на Родину.

И именно они стоят за «Будінвест інжиніринг», оформленных на фитнес-тренершу и тренера по волейболу. Но дело в том, что «Будінвест інжиніринг», основанная в 2015 году, максимум своих заказов от государства получала именно в те моменты, когда эти заказы мог обеспечивать Голик.

В 2021 году от бюджета «Великого будівництва» фирме удалось отхватить тоже весьма немаленький куш – «Будінвест інжиніринг» получило от государства почти семнадцать миллиардов гривен. Что интересно – по подсчетам «Наших грошей», «стройматериалы по дороге в «Будінвест інжиніринг» подорожали в среднем на 100% от начальной цены производителей. На эти стройматериалы пришлось 65% всех выплат «Будінвест інжиніринг».

Сколько денег было украдено таким образом – подсчитать нетрудно. И для этого нам абсолютно не нужен калькулятор. Потому что вице-премьер Олег Уруский (уже, конечно, бывший) заявлял с предельной откровенностью: на объектах «Великого будівництва» воруют ровно половину денег.

Сколько из этой половины досталось Юрию Голику – неизвестно. Потому что, хотя он и является координатором этого распиаренного президентского «БАМа», но ведь и другие тоже хотят кушать. Но вопрос о том, сколько украл Голик на крови наших солдат – и это отнюдь не метафора, вспомните, что на дороги шли деньги, забранные у армии, — не наша компетенция. Это компетенция НАБУ. Которое почему-то рапортует о поимке каких-то никому неизвестных председателей сельсоветов, сперевших на рабате пачку бумаги, а вот то, как разворовываются миллиарды, не замечает.

Вопрос и ко всем прочим «правоохранителям» — а не хотите поинтересоваться, скольких еще «благотворителей» отправила Днепропетровская военная администрация за границу под видом «баянистов-водителей широкого профиля»? И что они там делают? Воюют в батальонах Монако, Вена, Куршевель и Дубай? Не к ним ли едет Юрий Голик, чтобы влиться в стройные ряды идейных бойцов за денежные знаки?

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Координатор и распильщик миллиардов «Великого крадівництва» Юрий Голик стал баянистом, чтобы сбежать из страны появились сначала на Антикоррупционная правда.

Суть схемы сводилась к тому, что «при реализации интервенционных ангиографических систем ООО «Инмед Украины» необоснованно завысило наценку на этот товар, чем нанесло государству ущерб на сумму более 6 млн гривен». Ну и так далее – прокуратура грозилась карами, было открыто уголовное дело. Но реалисты цинично прогнозировали, что, как только утихнет шум в прессе, дело будет закрыто – они прекрасно знали, кто такой Константин Гаевский и его умение работать со всеми властями.

К тому же беглый ныне нардеп Деркач открыто заявил, что «Гаевский находится под надежной «крышей» одного из оперативных подразделений СБУ и тесно сотрудничает с так называемыми «смотрящими», кураторами в медицинской сфере. Одним из таких является Домбровский Александр Рудольфович, который является куратором в медицинской сфере от СБУ и лоббирует интересы Гаевского».

Деркач, конечно, агент ФСБ, но вот только этот факт не отменяет того, что его слова никто не опроверг. К тому же – а кому, как не агенту ФСБ знать, что творилось в СБУ, которую это самое ФСБ плотно контролировало (и контролирует) на протяжении многих лет? Так что не стоит отмахиваться от слов Деркача только на том основании, что он враг и предатель.

Не опровергнуто и его заявление о том, что «Гаевский К.С. создал ряд фирм за рубежом, в Словакии, на которые получил эксклюзивное право продажи оборудования Toshibа и продолжил его поставлять в Украину через свои украинские компании. Продажа медицинской техники осуществлялась по тендерным процедурам, по явно завышенным ценам. Однако, вместо новых аппаратов Toshibа, фирмы Гаевского К.С. поставляли в украинских больницы устаревшие, уже бывшие в употреблении, и часто не пригодные к эксплуатации запчасти».

Правдой являются и слова Деркача о том, что «компании Гаевского фигурируют в многочисленных уголовных производствах, внесенных в Единый реестр досудебных расследований в разных регионах Украины, связанных с продажей медицинской техники по тендерным процедурам Минздрава и областным департаментам здравоохранения».

Те, кто заявлял, что дело развалится, как в воду глядели – едва немного утих шум, а Украина погрузилась в захватывающее шоу под названием выборы, дело против Гаевского тихо закрыли. И он вполне себе мирно продолжил работать с новой властью на том же поприще – поставках бывшего в употреблении оборудования в больницы Украины под видом нового.

Сейчас мини-империя Константина Гаевского выглядит следующим образом:

Все эти фирмы связаны с медицинской сферой, и все находятся под санкциями. И это – только то, что официально оформлено на Гаевского. Кроме этих предприятий, существует еще целый ряд фирм, оформленных на подставных лиц.

Все это отнюдь не мешают господину Гаевскому все так же пилить бюджет Украины, как он его пилил при Порошенко и Януковиче, на чей период приходится расцвет его деятельности. Именно благодаря тесной дружбе и партнерству с Раисой Богатыревой Константин Гаевский и заложил основу своей околомедицинской империи, которую не смог подвинуть ни Порошенко, ни уж тем более Зеленский. Если при первом еще хотя бы наблюдались попытки что-то сделать с поставками откровенного медицинского секонд-хенда под видом нового, то при втором о Гаевском вовсе забыли.

Но нас в данном случае интересует именно период становления Константина Гаевского, весьма удачно оседлавшего в свое время тему поставок оборудования в сферу медицины и сумевшего подмять под себя рынок поставок от японской фирмы Toshibа. Дело в том, что в распоряжение редакции попал огромный (без преувеличения) массив документов, повествующий о фирмах и прокладках Гаевского, участвующих в разных схемах поставок.

Эти документы были бы гораздо полезнее для следствия, если бы оно велось. Но коль скоро эти документы слиты нам, то осторожно намекнем – крыша Гаевского, о которой, в частности, упоминал и Деркач, «не течет», а, наоборот, в последнее время работает все лучше. Потому и «слив» этих документов в наши руки – последняя отчаянная попытка немногих еще оставшихся порядочных правоохранителей хоть как-то повлиять на ситуацию.

Становление

Первые кирпичики в фундамент успеха Гаевского в тему поставок медоборудования заложил некий Кузьма Нямясенко (ныне покойный) в начале нулевых. Это – выходец из медицинских кругов еще СССР, он имел огромные связи в этой сфере. Именно он налаживал связи одной из первых фирм Гаевского – ЧАО «УМТ», которое Гаевский впоследствии переоформил на гражданина Словакии Андрея Рехака.

После отъезда Гаевского в Австрию в 2012 году именно Нямясенко стал Главой представительства Тошиба в Украине.

Тендеры и сотрудничество с донецкими

После прихода к власти Януковича Гаевский взял руководителем продаж Игоря Катаева, который был лично знаком с представителями «донецких», среди которых называют семейный клан Фисталей, тогдашнюю председательницу Комитета ВР по вопросам охраны здоровья Татьяну Бахтееву и министра Раису Богатыреву.

Именно тогда последовал скачек в объемах поставок структур Гаевского для бюджетных медучреждений Украины. Причем, как известно, большинство денег тогда шло в Донецкий регион, и именно Катаев обеспечивал выигрыш тендеров на медоборудование.

Впоследствии вместо компании «УМТ» был создан ее фактический клон – ООО «УМТ+» под руководством некоего Вячеслава Приходько, который является чистым «фунтом».

На самом деле компанией руководил Дмитрий Степанович Лаврентий:

Он являлся правой рукой Гаевского в Украине где-то до 2016-2017 года, когда вылез наружу тот факт, что Лаврентий делал свой бизнес за спиной Гаевского. По словам людей, его знающих, это – очень хитрый и подлый человек, многих кинувший на деньги. Сейчас сотрудничает с General Electric, тоже работающей в сфере медицины.

Toshiba

Одной из основных тем Константина Гаевского стала японская фирма Toshiba. Гаевский сумел возглавить ее представительство в Украине.

Представительство выдает авторизационные письма всем дилерам, координирует обучение за границей инженеров, мониторит отпускные цены на медоборудование и т.д. Находится по адресу квартиры, принадлежащей теще Константина Гаевского.

Будучи главой представительства и владельцем «Укрмедтехники» (УМТ), Гаевский замыкал на себе все ценообразование всего медоборудования Toshiba в Украине. Вся сертификация медоборудования проходила через Представительство и единственного дистрибьютора в Украине – «Укрмедтехнику» Гаевского.

Ввезти в Украину «по-белому» оборудование фирмы Toshiba было невозможно, иначе как через УМТ. Фактически все остальные продавцы были дилерами УМТ, которые если и могли ввезти оборудование, то только после получения сертификатов о регистрации от УМТ.

Украиной дело не ограничилось – на фото муж сестры Гаевского, Джозеф Кавано, глава представительства Toshiba в Грузии:

Сотрудничество с Toshiba дало возможность освоить еще один вид бизнеса – диагностику. Для этого была создана сеть медицинских центром «МДЦ-Эксперт», которой Гаевский ныне владеет через словацкое ООО «Ди Эс Эм Холдинг»:

Суть бизнеса заключается в том, что Гаевский мог привозить из стран Евросоюза бывшие в употреблении медицинские трейлеры, в которых размещалось диагностическое оборудование. Эти трейлеры устанавливались возле районных или городских больниц, а пациентов направляли туда на обследование врачи этих больниц. В условиях, когда в больнице имеется еще советское оборудование, а еще чаще – вообще никакого, от клиентов отбоя не было. Имея связи с «Тошибой», все это оборудование покупалось намного дешевле, чем официально новое. Трейлер окупался за два-три года.

Таким образом за несколько лет была раскручена целая сеть медицинских центров «МДЦ Эксперт», а потом и «Томо-клиники», которая впоследствии присела на бюджетные деньги:

Поначалу «МДЦ» владел сам Гаевский, потом фирма была переоформлена на австрийский «Целанор ГмБХ», которая является семейным делом Гаевского в Австрии и оформлена на Инессу Гаевскую.

Сейчас Константин Гаевский имеет гражданство Словакии и вид на жительство в Австрии. В Словакии, как уже упоминалось, его ключевым партнером является Андрей Рехак, на которого оформлено несколько фирм Гаевского.

В Украине последнее упоминание о Константине Гаевском и его медицинском бизнесе датируется январем этого года. Речь идет о передаче его представителями двух автомобилей и некоторого количества оборудования для потребностей ВСУ. О каких-либо неприятностях с законом упоминаний найти не удалось.

P.S. Это – только малая часть из того массива документов, которые попали в наше распоряжение. Имеются также названия фирм Гаевского, оформленных на подставных людей, и бухгалтерские документы, подтверждающие все то, что о нем говорил Деркач и писали СМИ.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Гаевский Константин Станиславович: Как схематозник строил свои «медицинские присоски» и почему в отношении него закрыты уголовные дела? появились сначала на Антикоррупционная правда.

Із початком повномасштабного вторгнення рф завданням номер один Міноборони України було і залишається забезпечення українських захисників усім необхідним. Відтак усі процеси закупівлі та постачання були максимально спрощені, аби терміново підписувати договори та отримувати критично важливу продукцію у найкоротші терміни.

«Сама процедура закупівлі спростилася, тому що товари для потреб оборони можна закуповувати за спрощеною процедурою закупівлі і можлива купівля просто шляхом звітування про укладений договір. Це зроблено для того, щоб мати можливість забезпечувати потреби оборони якнайшвидше«, – зазначає юристка, аналітик Анастасія Бондаренко.

Хто саме постачає товари критичної потреби для української «оборонки»?

Одним з ключових партнерів України після США була й залишається саме Туреччина, оскільки багато тамтешніх бізнесменів мають партнерів в Україні і готові були забезпечити широкий список продукції військового призначення, виробленої за стандартами НАТО.

«Українським підприємцям та волонтерам, які мали необхідні зв’язки, досвід міжнародних угод, фінансові можливості, а головне бажання допомагати своїй країні, надавалися доручення на ведення відповідних переговорів від імені України. Такі особи фактично взяли на себе функції координації між постачальниками та одержувачами оборонної продукції«, – розповідає журналіст Артем Поліковський.

Однак не всі іноземні партнери виявились доброчесними.

У березні цього Міністерство оборони України уклало контракт на поставку 30 тисяч бронежилетів за 16,6 млн євро (або близько 600 млн грн) з турецькою компанією FARMTR TARIM HAYVANCILIK TICARET VE SANAYI LIMITED SIRKETI. Як з’ясувалося пізніше, це – агрофірма, основною спеціалізацією якої є вирощування овочів та спорудження парників.

Крім того, турецькі журналісти встановили, що від самого початку так звані аграрії не були здатними виконати умови контракту, адже бронежилетів на складах не мали взагалі, як і контрактів на їхнє виробництво. Утім, турецькі ділки пообіцяли МОУ відвантажити амуніцію протягом 5 днів.

Головним представником інтересів цього постачальника в Україні був колишній співробітник МОУ та один з ексдиректорів «Укроборонпрому» – Сервін Якубов.

За інформацією з джерел «СтопКору», Сервін Якубов та представник турецької компанії Kemal Kurnaz є давніми знайомими та мають декілька спільних бізнес-проєктів як на території України, так і в Азербайджані.

Після перемовин українській стороні було надано документи, які підтверджували здатність CY GRUP здійснити оборонні поставки. Контракт було підписано, а гроші за амуніцію – перераховано.

Однак минуло вже понад пів року, а бронежилети так і не були відправлені в Україну.

17 травня, коли сплинули всі реальні строки постачань, Міноборони України звернулось до турецької компанії з вимогою компенсувати сплачені кошти.

«Міноборони уклало договір на закупівлю бронежилетів на загальну суму 16.6 мільйонів євро. Дані бронежилети не були досі поставлені в Україну Компанія, яка надала зобов’язання, що вона поставить ці бронежилети для потреб Міноборони, взагалі відмовляється від поставки й від виконання умов договору. Таким чином у даної компанії виникає дебіторська заборгованість перед Міноборони«, – коментує Анастасія Бондаренко.

За словами юриста, ця дебіторська заборгованість має бути погашена або товарами або грошима. Оскільки у турецької компанії фізично відсутні будь-які товари, які необхідно було поставити за умовами договору, то у неї виникає грошове зобов’язання, відтак фірма має повернути ці кошти. Відомо, що на даному етапі юристами та адвокатами Міноборони вже подано позовну заяву до МКАС, і нині триває розгляд справи.

Але, відповідно до відкритої інформації, на рахунках FARMTR немає грошей, як немає і товарів на складах. Тобто фактично у турків відсутнє майно, яким вони могли б відповідати перед боржником.

«В Міноборони є декілька «складних» контрактів, що потребують судового розслідування, де FARMTR TARIM HAYVANCILIK TICARET VE SANAYI LIMITED SIRKETI – один з цих горе-контрагентів, на них мають зуб українські офіційні особи«, – повідомив заступник міністра оборони України Олексій Копитько.

Які ще компанії та особи фігурують у схемі?

Коли почався тиск щодо повернення коштів, FARMTR нібито замовила частину бронежилетів у субпідрядника – компанії з Бахрейну, та навіть перевела суму в 580 тисяч доларів на рахунки цього підрядника.

«Однак потім з’ясувалося, що навіть домовленості між бахрейнською та турецькою компаніями не було виконано: FARMTR так і не підписала договір та не надала необхідної для запуску виробництва суми грошей бахрейнській компанії. Компанія з Бахрейну, у свою чергу, на свій страх і ризик передала замовлення на виробництво, але через брак документів та оплати від FARMTR, вже виготовлені бронежилети просто лежать мертвим вантажем на складах у виробника в Китаї. Субпідрядник з Бахрейну ще й на штрафи влетів, бо йому капає пеня щоденно за зберігання«, – розповідає журналіст.

За даними реєстрів, бенефіціаром FARMTR є турок Халіт Арабачі. 23 травня цього року суд Анталії наклав на Арабачі та його компанії арешт, блокуючи рухоме й нерухоме майно. Також всі представники компанії, які приймали участь в підписанні цього контракту проходять підозрюваними по відкритому турецькими правоохоронцями кримінальному провадженні.

«СтопКору» вдалось отримати виписку турецького банку щодо руху коштів на рахунку компаній Арабачі. Вона демонструє, що після надходження коштів за контрактом від українського Міністерства оборони впродовж двох годин він здійснив 12 траншів, розподіливши гроші виключно між власними рахунками.

Сам Арабачі намагається щосили себе вигородити, аби зайняти позицію потерпілого. До рук редакції «СтопКору» потрапило листування з розшифровкою допитів Арабачі прокуратурою Туреччини та українськими правоохоронцями, аби співставити його свідчення у цій справі.

І одразу кидаються в очі численні нестиковки.

У ході допиту турецькими прокурорами Арабачі стверджує, що веде аграрний бізнес. А от українських правоохоронців запевняє, що працює на оборонний комплекс.

Ба більше, з тексту документів стає зрозуміло, що Халіт Арабачі взагалі не орієнтується в деталях оборонного замовлення. Так, контракт пеердбачав постачання 30 тисяч бронежилетів, а турецький бізнесмен говорить про нібито 70 тисяч.

Цікаво порівняти свідчення Арабачі й з допитом його радника – Набі Куруна, який також був допитаний турецькими правоохоронцями. Арабачі стверджує, що компанія закупила 17 тисяч пластин для «броніків», а його радник веде мову про 9 тисяч.

У підсумку, як стверджують експерти, рішення у цій справі найближчим часом отримати навряд чи можливо. За оцінками Анастасії Бондаренко, судовий процес може тривати не один рік, тобто шанси на те, що ці бронежилети будуть поставлені найближчим часом, – майже нульові.

Але і це ще не все: у справі мається й «російський слід».

Як розповідає Артем Поліковський, у ході журналістського розслідування редакції став відомий ще один цікавий інсайд щодо діяльності Арабачі. З’ясувалось, що в момент підписання контракту з Міноборони України турецький підприємець продовжував й продовжує надалі співпрацювати з рф.

Зокрема, Халіт Арабачі є бенефіціаром CY Grup, яка володіє Alfalog International Company. Це – міжнародна компанія, що забезпечує повітряні й морські перевезення між Туреччиною та рф.

Також компанія здійснює автомобільні перевезення маршрутом Туреччина – росія через субпідрядника.

Виходить, що Халіт уклав контракти з Україною і одночасно доставляє вантажі до країни-агресора через Alfalog. Доказами цього є виписки з банку за перевезення. Вони датован червнем, липнем, серпнем та навіть вереснем 2022 року. Тобто саме під час цинічних атак російськими ракетами українських мирних міст.

Однак винним у цій схемі можуть зробити не турків, а… Міноборони.

«Найепічніше в цій історії навіть не те, що нас надурили турки, що ми досі не отримали такі необхідні бронежилети, що майже 17 нагальних мільйонів євро висять у повітрі, а те, що українські правоохоронці шукають винних не в Туреччині, а в Міністерстві оборони України. Нібито вони не просто «провтикали» репутацію контрагента, але й пішли на злочинну змову з ним«, – зазначає Артем.

Аби довести ці припущення, поліціянти та слідчі якимось чином отримали вищезгадані свідчення від Халіта Арабачі.

Але, оскільки  корупцію чи розкрадання коштів до цієї спірної справи долучити просто так неможливо, українські правоохоронці звинувачують Міноборони та його представників у розкраданні тих самих 580 тисяч доларів, що їх FARMTR перевів у Бахрейн.

«Тож наразі Міноборони відбивається від нападів слідчої прокуратури, тобто, працює на два фронти: зовнішній та внутрішній«, – резюмує журналіст.

Отже, чи вдасться Україні повернути втрачені 600 млн грн, і чи буде притягнуто до відповідальності турецького горе-постачальника? «СтопКор» продовжить стежити за цією заплутаною справою та обов’язково розкриє нові подробиці у наступних матеріалах.

Нагадаємо, департамент стратегічних розслідувань Нацполіції підозрює керівництво «Танос текнолоджі» київського бізнесемна і члена ОПЗЖ Миколи Петренка у привласненні та відмиванні коштів, призначених державою на закупівлю товарів воєнного призначення.

«Антикорупційна правда»

Сообщение Афера з бронежилетами: турецька фірма «розвела» Міноборони на 600 млн грн? появились сначала на Антикоррупционная правда.

Непублічні зв’язки та конфлікти інтересів, коли державні посадовці діють у приватних інтересах – не новина для українського світу великих грошей.

Але історія, про яку далі піде мова, має серйозні обтяжливі обставини – війна. Війна, під час якої раніше маловідома компанія з Дніпра почала отримувати великі гроші.

Розповісти про неї ми вирішили тому, що співвласниця компанії, яка від 24 лютого отримала 1,5 мільярда гривень на ремонт і експлуатацію доріг у Дніпропетровській області, схоже, є близькою людиною для керівника цієї самої області.

Під час роботи над матеріалом до нас звернулись колеги з програми «Схеми». Як виявилося, журналісти проєкту також працюють над цією ж темою. Із поваги до роботи один одного редакції домовились відтермінувати нашу публікацію та опублікувати розслідування одночасно. Матеріал проекту «Схем» знаходиться за цим посиланням.

Авто та спільні перельоти

30 травня цього року о 15:25 на пункт пропуску Могилів-Подільський під’їхав білий автомобіль КІА з жінкою за кермом. 34-річну водійку звати Яна Хланта. Вона – майстер спорту з пауерліфтингу та фітнес-тренерка.

Валентин Резніченко був менеджером голови адміністрації президента Петра Порошенка Бориса Ложкіна. За президентства Порошенка з 2015 року очолював Дніпропетровську обласну державну адміністрацію. У 2020 році призначений на цю ж посаду президентом Володимиром Зеленським. За інформацією джерел «УП», Резніченко товаришує із заступником керівника Офісу президента Кирилом Тимошенком.

Про те, що Яна Хланта – далеко не чужа людина для очільника Дніпропетровської ОДА Валентина Резніченка, свідчать і інші факти.

Як з’ясувала «Українська правда», за допомогою джерел у правоохоронних органах, за 2020 – 2021 роки Резніченко та Хланта п’ять разів перебували разом за кордоном.

На початку січня 2020-го, коли Резніченко ще не був очільником Дніпропетровської ОДА, пара злітала до Риги.

Наприкінці лютого 2020-го року Резніченко та Хланта одним рейсом вилетіли до Риги та знову ж одним рейсом повернулись із Берліна через два дні.

У липні 2021-го пара провела кілька днів у Стамбулі, у жовтні 2021-го – день у Мюнхені.

У грудні 2021-го Резніченко та Хланта на кілька днів злітали до Праги – на день народження фітнес-тренерки.

Частина перельотів здійснювались у вихідні дні. І перед тим, як розповісти подальші обставини з життя Хланти, варто зауважити, що Резніченко та Хланта з огляду на попередні факти знайомі майже три роки.

 «Операція– експлуатація»

Від початку повномасштабного вторгнення Яна Хланта перетворилась на настільки помітну фігуру серед дорожніх будівельників, що на неї не можна було не звернути увагу.

Сторінка жінки в інстаграм закрита. В інтернеті можна знайти лише згадки про її участь у спортивних змаганнях та тренерську діяльність.

За кількістю отриманих за цей період бюджетних коштів Хланта обійшла навіть такого гіганта як турецька компанія «Онур». Точніше не сама Хланта, а компанія «Будінвест Інжиніринг», однією з власників якої вона є.

49% статутного капіталу фірми – у підприємця з Дніпра Павла Чухна.

Чухно – колишній директор «Спортивного клубу «Прометей» у Дніпрі, яким володіє бізнесмен Володимир Дубинський. Його та брата – Леоніда Дубінського – розшукує ФБР за їхню ймовірну участь в іпотечному шахрайстві в Каліфорнії.

2% статутного капіталу «Будінвест Інжиніринг» – у Літнаровича Дмитра Вікторовича, який є директором компанії.

Ще 49% статутного капіталу фірми належать мешканці Дніпра Яні Хланті.

Компанію «Будінвест Інжиніринг» було засновано в 2015 році Воробйовою Іриною Іванівною. Це сталося того ж року, коли Валентин Резніченко вперше очолив Дніпропетровську ОДА.

Справжній злет у діяльності компанії почав відбуватися з 2020-го року, коли Резніченко вдруге став головою облдержадміністрації Дніпропетровщини. Невдовзі після цього, навесні 2021-го року, у компанії змінюються власники. Тоді співвласниками підприємства і стають Яна Хланта та Павло Чухно.

У 2021 році компанія перемогла в тендерах на загальну суму близько 15 мільярдів гривень. При цьому, відповідно до даних порталу Spending, компанія отримала того року перерахувань на свої рахунки на понад 4 мільярди гривень.

Тоді «Будінвест Інжиніринг» навіть увійшла до топ-10 підрядників «Укравтодору» за версією видання «Наші гроші».

Основними замовниками будівельних та дорожно-ремонтних послуг, у яких вигравала «Будінвест Інжиніринг» у 2021-му, були Служба автомобільних доріг у Дніпропетровській області та Департамент житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської ОДА.

А цього року під час повномасштабної війни компанія опинилась у топі серед «дорожніх» підрядників за розміром отриманих коштів.

За допомогою єдиного вебпорталу використання публічних коштів «Українська правда» з’ясувала, що за час повномасштабної агресії в 2022-му році компанія «Будінвест Інжиніринг» отримала близько 1,5 мільярда гривень.

Більша частина коштів – від Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської ОДА. Дані про частину з цих договорів навіть не були опубліковані в системі «Прозорро» через особливості закупівель під час воєнного стану.

Ці кошти компанія отримала переважно не на капітальний ремонт або будівництво, а на експлуатаційне утримання автомобільних доріг.

За час повномасштабної агресії на підрядах в одній лише Дніпропетровській області на «Будінвест Інжиніринг» надійшло перерахувань більше, ніж на такі відомі шляхобудівельники як «Автомагістраль-Південь» та «Онур конструкціон інтернешнл» по всій Україні.

Майже 300 мільйонів на те, «чого нема»?

Джерела «УП» серед «дорожників», які займаються реальним будівництвом, переконують, що такі суми на утримання доріг в області, в якій не було бойових дій, можуть викликати велике питання. Як мінімум у доцільності та як максимум – у розтраті або нецільовому використанні.

«Українській правді» вдалося ознайомитись із даними щодо контрагентів «Будінвест Інжиніринга» та щодо товарів і послуг, які компанія закупила в 2022 році.

Зокрема, нас зацікавило ТОВ «БНМ», у якого «Будінвест Інжиніринг» купляв гарячі та теплі асфальтобетонні суміші. Загалом в 2022 році ця компанія отримала від тендерного «щасливчика» за різні товари понад 400 мільйонів гривень, із них майже 300 мільйонів гривень – за асфальтобетонні суміші.

Однак сама «БНМ» в 2022 році закупила такі суміші в іншого підприємства в рази в меншому обсязі, ніж нібито поставила «Будінвест Інжинірингу».

За майже 300 мільйонів гривень можна закупити тисячі дронів та сотні пікапів, на які щодня для Збройних сил України збирають українці. Чи могли ці кошти бути банально виведені або піти не на постачання зазначених товарів та проведення окреслених робіт?

За даними «Реєстру судових рішень», восени 2021-го року дніпровські податківці провели документальну позапланову виїзну перевірку діяльності «Будінвест Інжиніринг».

Зокрема, щодо певних операцій із окремими постачальниками за 2019-2020 роки податківці не змогли встановити, за якою адресою відбувалися вантажно-розвантажувальні роботи та чи взагалі відбувалася передача товару від постачальника до покупця. Щоправда, підприємці успішно оскаржили рішення у суді.

Питання до Резніченка

«УП» звернулася по коментарі до Резніченка та Хланти. Ми надіслали питання в месенджери на їхні особисті телефони. Обидва фігуранти матеріалу не відповіли редакції до публікації.

Враховуючи суспільну важливість інформації, редакція вважає за потрібне публічно поставити ці запитання. Принаймні до посадової особи – голови Дніпропетровської ОДА Валентина Резніченка.

1. На яких підставах належна вам компанія «Севент консалтинг груп» надала в розпорядження автомобіль Kia Sportage в користування Хланті Яні Олександрівні?
2. За час повномасштабної агресії Росіі ТОВ «Будінвест інжиніринг» отримала понад 1 мільярд гривень від Департаменту ЖКГ та будівництва Дніпропетровської ОДА. Чи було вам відомо про укладення цих договорів із компанією, співвласником якої є особа, що спільно з вами регулярно виїжджала за кордон?
3. У яких відносинах ви перебуваєте зі співвласницею ТОВ «Будінвест інжиніринг» Хлантою Яною Олександрівною? У зв’язку з чим ви разом перебували за кордоном 5 разів упродовж 2020-2021 років?

«Антикорупційна правда»

Сообщение Компанія коханки керівника Дніпропетровської ОДА Валентина Резніченка казково збагатилася під час війни появились сначала на Антикоррупционная правда.

Війна війною, а процес заготівлі лісу не припиняється? Це питання, на перший погляд, звучить дивно. Адже найгарячіші бої охопили саме лісові регіони країни: Харківщину, Чернігівщину та Житомирщину. Відповідно, лісгоспи мали б призупинити продаж. Але ні. Лише за 1 квартал 2022 року обсяги реалізації навпаки збільшилися на 10% порівняно з аналогічним періодом минулого року.

Від вирубки лісу не зупиняє навіть смертельна небезпека.

Так, улітку цього року двоє лісівників з Житомирщини підірвалися на міні, ще шестеро — отримали поранення. Повідомлялось, що у результаті наїзду, ймовірно, на протитанкову міну на території Заліського округу двоє працівників лісництва загинули. Ще шестеро – отримали поранення, один із них у важкому стані.

А вже восени, на півночі області – у Народицькому лісгоспі – на протитанковій міні підірвалася службова автівка лісової охорони. Один працівник загинув, інший – потрапив до реанімації.

За цими фактами редакція «СтопКору» надіслала низку запитів у компетентні органи. Адже лісовики взагалі не мали працювати на територіях, які не розміновані службою ДСНС. Крім того, журналісти вирішили поспілкуватись безпосередньо з керівниками лісгоспів.

До Народицького лісового господарства команді «СтопКору» доводилося виїздити щонайменше чотири рази, і жодного з них директора Руслана Антонюка на робочому місці застати так і не вийшло. Збіг чи закономірність? Про ймовірну причину такого ігнору з боку керівника журналістам розповіли місцеві мешканці.

«Мені самі працівники розповідали: або ви їдете, або пишіть заяву і на розрахунок. Ось така ситуація, людям потрібен хоч якийсь заробіток. А потім кажуть: я їх туди не посилав, вони самі туди поїхали. Вони ж їхали обміряти ліс та ділянки, де мають вирізати«, – кажуть люди.

Утім, письмова відписка від лісгоспу все ж надійшла. І ось як вони коментують підрив свої працівників:

«Працівники державної лісової охорони нашого підприємства виконували свої обов’язки згідно посадових інструкцій та вимог чинного законодавства, тому, відповідно знаходились на території лісу. Крім того, підприємство до своїх працівників не застосовує жодних заходів примусу«, – йдеться у відповіді.

Наразі у справі стосовно трагічних подій, які сталися з працівниками ДП «Народицький спецлісгосп» триває досудове розслідування.

Якою є ціна питання?

Зовсім поруч, всього у 30 км, за даними інсайдерів, ще одне лісове господарство – Овруцьке – щодня вивозить близько 500 кубометрів необлікованої деревини. Якщо помножити на 20 робочих днів, то вийде 10 тисяч кубів на місяць. Або щонайменше 75 тисяч кубів за 7,5 місяців. Вартість одного кубометру – 2000 грн, тож за час війни ділки розпродали лісу, за попередніми приблизними підрахунками, на 150 млн грн.

Тож «СтопКор» зацікавило, хто ж займається вирубуванням або, як кажуть самі лісівники, розробкою лісосік. Редакція проаналізувала близько сотні тендерів. І виявила досить цікаві факти. Гіпотезу журналістів підтвердило також достовірне інсайдерське джерело.

«Місцеві не розробляють лісосіки. 80-90 процентів розробляють івано-франківці. Чому? Там є перевихід по ділянках, і в них своя техніка, і вони вивозять там відразу цей перевихід по ділянках, і тільки вони мають доступ до цього «лівого» лісу«, – розповідає співрозмовник «СтопКору».

Дійсно, у десятці переможців тендерів на Житомирщині половина – підприємці Івано-Франківщини. П’ять ФОПів надали послуг держлісгоспам Житомирської області на майже 80 млн гривень.

Неабияк здивували журналістів і предмети закупівель за 2022 рік.

Так, 14 липня державне підприємство раптово вирішило за необхідне у період війни відремонтувати конюшню майже за 400 тисяч гривень.

А за місяць керівництво цього ж підприємства купує стіл ціною 350 тисяч.

І нарешті ще пів мільйона гривень житомирські лісники витратили на заміну старих табличок.

Та найцікавіше, що п’ять прикарпатських підприємців стали співпрацювати з Овруцьким лісгоспом у 2020 році за дивним збігом обставин саме тоді, коли головним лісівником регіону став Віктор Сахнюк. Який до того обіймав посаду начальника управління лісового і мисливського господарства Івано-Франківській області.

Чим відомий Віктор Сахнюк?

Зауважимо, громадська організація «Відкрити ліс» повідомила, що «щомісячно начальником Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства Сахнюком В.О. привласнюється понад 1,5 млн доларів, отриманих у результаті організації різноманітних тіньових та сірих схем, запроваджених на підконтрольних підприємствах«.

А «кришує» начальника управління лісового та мисливського господарства Віктора Сахнюка, за словами місцевих мешканців, сам Юрій Болоховець – очільник Державного агентства лісових ресурсів України.

Ба більше, до редакції «СтопКору» на поштову адресу надійшов закордонний російський паспорт на ім’я Віктора Сахнюка, який він оновив нібито у 2020 році. Знімальна група вирішила навідати його, аби поставити запитання щодо дійсності цього документу, однак чиновник раптово пішов у відпустку. А СМС повідомлення журналістів залишив без відповіді.

Тож чи справді головний лісівник Житомирщини має російське громадянство? Чи присутній конфлікт інтересів під час співпраці Овруцького лісгоспу з прикарпатськими ФОПами? І куди, зрештою, під час війни вирушає українська деревина? Ми продовжимо стежити за цією темою, і попереду на нас чекає ще багато цікавої інформації.

Нагадаємо, у Житомирській області недоброчесні лісники прямо під час війни з російською федерацією займаються будівництвом вілл та VIP-бань.

«Антикорупційна правда»

Сообщение Головний лісівник Житомирщини Віктор Сахнюк «кришує» мародерів? появились сначала на Антикоррупционная правда.

На перший погляд, нічого сенсаційного у купівлі цього дозволу немає – воно куплено на аукціоні, торги проводились через Прозорро. Продажі, начебто все чесно. Але ключове слово тут – «начебто». Тому що держава була цинічно ошукана, як були обдурені й інші претенденти на цей дозвіл.

Схема проста і елементарна, розробники системи Прозорро, як і підозрювали про такий спосіб обману системи, протиставити їй всеодно нічого не могли. Щоб зрозуміти, як це працює, потрібно прочитати не лише заголовок у новинах про купівлю спецдозволу компанією Томаша Фіали, а подивитися, як це відбувалося.

Отже, було оголошено аукціон. У ньому могли взяти участь усі охочі. Правила, начебто, елементарні – хто запропонує більшу ціну, той і отримає спецдозвіл. Але на практиці цей дозвіл одержав не той, хто заплатив більше.

Аукціон із продажу спецдозволу на ділянку в урочищі надр Міське (Міське) з п’ятьма джерелами відбувся 15 липня. Торги стартували зі 164,4 тисяч гривень. Найвищу ціну запропонувала компанія екс-депутата Київради Юрія Вахеля ПП «Еко-Аква-Світ» – 700 тисяч гривень. Але розробляти надра ТОВ «Аква-Еко», що запропонувало втричі менше – 190 тисяч.

Як так сталося? Як мовилося раніше – елементарно. Переможець просто не підписав протокол торгів і втратив право придбати спецдозвіл. Тому право викупити лот перейшло до ТОВ «Аква-Еко», що запропонувало за ділянку надр утричі менше. 4 серпня Держгеонадра та компанія Томаша Фіали уклали договір купівлі-продажу спецдозволу.

Ось так це працює. Дві структури вступають у змову, одна з них дає за предмет торгів ціну, що влаштовує її, інша тут же пропонує ціну, що перевищує всі розумні рамки. Спочатку зрозуміло, що спецдозвіл (у нашому випадку) стільки не коштує. Тому ніхто й не збирається торгуватися далі – хтось вважає, що відбувається безумством, хтось розуміє, що сталося, але нічого зробити не може.

Результат – очевидний. Переможець торгів нічого не платить, право викупити лот переходить до наступного конкурсанту. Чому ми стверджуємо, що «Еко-Аква-Світ» Юрія Вахеля не збиралося платити запропоновані гроші та грало у договірні піддавки з Dragon Capital Томаша Фіали? Причин тут кілька.

Dragon Capital ще у вересні 2021 року придбала компанії, що володіють п’ятьма спецдозволами на видобуток мінеральних вод: ТОВ «Аква-Еко» володіє трьома дійсними спецдозвілами на видобуток мінеральних вод (родовища Яружно-Померецьке, Яружно-Померецьке 1, Померки); ТОВ «Акваріус» купило дозвіл на родовище Північно-Померецьке; ВТУФ «Анна-Г» – на родовище Мражницьке.

Тому припустити, що Томаш Фіала зацікавлений і в шостому джерелі, не було надзавданням. І все це розуміли, як розуміли і те, що у разі чесного та прозорого аукціону він змушений буде за нього заплатити чималі гроші.

Але на будь-який болт з лівим різьбленням є своя гайка. Знайшлася вона і тут у вигляді фірми Юрія Вахеля. Схему ми описали.

Щодо самого Юрія Вахеля, то це теж дуже цікава персона. Він – колишній депутат Київради від «Самопомочі», уродженець Львова, юрист:

Щоправда, незрозуміло, що саме він робив депутатом Київради – з 87 засідань Вахель пропустив 82. Але справа минула, тому заглиблюватися не будемо.

Куди цікавіша дружина Юрія Вахеля, Надія Йосипівна Рідзак. Яка, крім того, що заробляє набагато більше за свого чоловіка і є офіційним мільйонером, виводить нас на можливі причини дивної перемоги Dragon Capital у торгах за джерело.

Справа в тому, що Надія Рідзак – двоюрідна сестра колишнього голови Львівської обласної державної адміністрації Миколи Кмітя. Який теж є учасником «Самопомочі» і теж не чужий видобутку мінеральних вод із надр заходу України.

До того, як очолити Львівську область, Микола Кміть був президентом IDS Group, яка контролює виробництво «Моршинської», «Миргородської» та «Трускавецької» мінеральних вод, а також імпорт в Україну грузинської «Боржомі». І саме кандидатура Кмітя розглядається Dragon Capital як новий глава «Трускавецької».

А в 2021 році Dragon Capital купило 100% акцій компанії «Аква-Еко», яка виробляє та продає мінеральну воду під брендом «Трускавецька». Як повідомив Forbes, актив купили у міжнародної групи компаній IDS Borjomi International. Forbes оцінило цю операцію у $3–5 млн.

Тієї самої «Аква-Еко», яка і отримала право на видобуток мінералки в результаті дивного конкурсу. Зараз її бенефіціаром є Томаш Фіала, а засновником – кіпрський офшор:

Сама ж «Аква-Еко» знаходиться у списку міжнародних санкцій і має вкрай скандальну репутацію, як і Dragon Capital Томаша Фіали, який ними володіє:

Схеми цього «інвестора» чеського походження потребує окремого дослідження, але вони досить каламутні і мало чим відрізняються від описаної вище.

Звичайно, деталі різні — не слід розуміти сказане буквально. Але ріднить їх одне – схематоз, за допомогою якого чех нахабно грабує Україну. А належить йому, згідно з даними реєстрів, 160 різноманітних компаній:

Один перелік назв займе кілька сторінок, а дослідження переплюне повне зібрання творів класиків марксизму-ленінізму. І всі вони – фігуранти тих самих списків санкцій, а їх сліди заховані в різномастих офшорах.

І кожна замазана у різноманітних схемах, за допомогою яких Томаш Фіала нахабно грабує Україну.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Як Dragon Capital Томаша Фіали під час війни грабує Україну появились сначала на Антикоррупционная правда.

Голова ради та депутати сипали фактами корупційних впливів на основні органи влади в області. Як наслідок, проголосували звернення до  СБУ, Генпрокуратури та Нацполіції з вимогою перевірити діяльність окремих установ та органів виконавчої влади області.

Засоби масової інформації не раз публікували журналістські розслідування, однак все активно зачищалось з Інтернет простору. Навіть найпопулярніша людина Волині – олігарх Ігор Палиця не наважувався називати його імені. Коротко називає його «смотрящим, ім’я якого всім відоме».

В той час, як Президент України, РНБО та силовики працюють над ліквідацією злочинного впливу злодіїв в законі, контрабандистів, олігархів, на європейській Волині орудує таємничий наглядач, Воландеморт, ім’я якого не називають.

Наше розслідування оцінило гігабайти інформації, звукозаписів, документів, і готове привідкрити занавіску.

Таємничим лордом є «Юра», він же «львівський», він же «земля», він же «кепка», він же Юрій Володимирович Панечко.

Панечко Юрій Володимирович – 25.08.1984 р.н., вища освіта, член ПП ВО «Батьківщина», комерційний директор ТзОВ «Терразем», місце проживання – с.Річки, Жовківський р-н., Львівська обл., обраний у єдиному багатомандатному виборчому окрузі, обраний від ЛОПО ВО «Батьківщина».

З’явився таємничий Юра на Волині разом з «братками в кепках» ще за часів активної боротьби за бурштинові колондайки. Маючи досвід в землевпорядних роботах, Юра Львівський швидко зрозумів весь державний розклад на Волині. Будучи власником ТОВ «Юридично-землевпорядна фірма», «Терразем» (запам’ятаємо цю фірму, ще повернемось до неї),  Юра-земля оформляв всі земельні відводи під видубуток бурштину.

Однак, дізнатись, що саме підсилило Панечка до посади смотрящого за областю – завдання із зірочкою. За інформацією власних джерел всі шляхи ведуть до людей в пагонах.

Маючи підтримку Управління стратегічних розслідувань, Головного управління Нацполу, Юра ліквідовував конкурентів на «земельному ринку». За допомогою силовиків та представників місцевої контрабандної еліти, Панечко взяв під контроль Держгеокадстр на Волині та реєстраційну службу. Гектари землі навколо Шацьких озер через фірму ТОВ «Терразем», де Юра був комерційним директором, перейшли у власність керівників поліції та клієнтів наглядача Юри. Перевірити це досить легко, взявши запити по блискавично швидкому оформленні земельних ділянок в Шацькому районі, особливо в районі елітного масиву «Іллічівка» з видом на озеро  Світязь.

До слова, на земельну тему Панечко розставляв виключно своїх. Не гребував і родичами. Так, довгий час провідним спеціалістом у волинському геокадастрі була племінниця Юри-землі – Панечко Леся Володимирівна, 1997 року народження. Забігаючи наперед, юна леді в 2020 році стала заступником керівника Служби автомобільних доріг у Волинській області, але про це згодом…

З джерел в правоохоронних органах відомо, що покровителем та силовим координатором Юри був і залишається керівник ГУНП у Волинській області, який ліквідовував будь який супротив наглядачу Юрі. Такий стан справ не влаштовував, певний час, лише одну службу – Службу безпеки України.

Щоб посадити Юру Львівського за стіл, СБУ у Волинській області через слідство Житомирської поліції зареєструвало кримінальне провадження відносно Грицюк Оксани Віталіївни, вірної конячки Юри, екс-керівниці Геокадастру а тепер – керівниці Служби місцевих автодоріг Волині. В Єдиному реєстрі судових рішень містяться всі деталі кримінального провадження 12021060000000218 відносно Грицюк О.В. (виділене з основного кп.1202003000000010). Суть оборудки полягала в тому, що Грицюк як екс-керівник Геокадастру з Панечком обманним шляхом мали намір вивести з під власності держави 1000 га  землі державного підприємства «Перемога», загальною вартістю 25 млн грн.

За вказані злочини Грицюк Оксана є обвинуваченою, а її справа перебуває на розгляді в Луцькому міськрайонному суді. Досудове розслідування  кримінальному провадженні 1202003000000010 наразі триває відносно інших фігурантів справи.

Цікаво, що саме ТОВ «Терразем», де Панечко був комерційним директором, оформлювало землевпорядну документацію на скандальну землю.

Читайте также: «Кейс Бадагова – Козловского»: кто наживается на контрабанде сигарет
До слова, вказана землевпорядна організація освоює сьогодні мільйонні  тендери на паспортизацію земель. Вгадайте, хто виступає замовником – правильно: Держгеокадастр та Служба місцевих доріг., на 65 мільйонів. Пропозиції більш дешевих учасників були відхилені з різних причин, і всіх це влаштувало.

Саме таким способом «привівши у почуття» Панечка,  служба безпеки взяла смотрящого на гачок. Юра виявися дуже креативним і зрозумілим в діленні і, в результаті, пустивши в розхід Грицюк, отримав нових покровителів-силовиків. Через слабку владу у Волинському регіоні, сбушники делегували Панечка на нові простори – місцеві автомобільні дороги.

На нове місце Юра привів старих кадрів – екс-чиновницю геокадастру Грицюк Оксану (ще до підозри) в якості керівника служби  та рідну племінницю – Панечко Лесю, як «смотрящу від смотрящого». Попереднього «неугодного» керівника  служби місцевих автодоріг Свірідова технічно звільнили під натиском силовиків (справа по закупівлі відео-камер імені В.Довгополюка, про що згодом).

Розклад простий – сбшники залучили свого регулятора Юру в структури обласної державної адміністрації та почали отримували подвійні бонуси – і підконтрольні фірми почали вигравати підряди і відкат отримувати. Калькуляція всім відома, всі підлеглі працівники її знають. Юра особисто модерує ці процеси.

Єдині, хто не пішов на відкатну систему Юри Львівського – це ТОВ «Данко» бізнесмена Дениса Чумака, за що і поплатились можливістю працювати на Волині, сбшники знають свою роботу. Тому тепер Денис Чумак, щоб працювати змушений іти на поклон до Панечка.

Решту учасників дорожно будівельного бізнесу засвоївши урок дисциплінувались і записались в чарівний блокнот смотрящого.

Схема з дорожниками принесла свої вигоди всім учасникам розпилу, тому апетит виріс. Наступним підрозділом, де вирішили навести порядок силовики та Панечко став – Департамент будівництва Волинської ОДА. Тим більше тут все простіше, агентура служби і так контролювала окремих працівників департаменту. Юру ж, як креативного регулятора, підключили до потоків, всім сторонам зручний.

На момент написання статті в розпорядженні автора потрапили документи та звукозаписи фактів корупції смотрящого, керівників спецслужб та чиновників. Однак, на їх перевірку потрібний додптковий час, тому цей матеріал буде опублікований окремо.

А поки хмари навколо Юрія Панечка та корупційної еліти області згущуються, автор бажає цьому дружньому колективу запасатись хорошими адвокатами, оскільки не всі силовики в державі розділяють такі підходи до роботи.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Історія смотрящого у Волинській області появились сначала на Антикоррупционная правда.

Сьогодні йтиметься про Шапрана Ігоря Анатолійовича, який показав свої таланти ще за часів уряду Гройсмана, бувши керівником Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області. Згодом час та обставини змусили його ненадовго відійти у тінь, однак яким феєричним та надприбутковим видалося повернення! Цього разу апогею майстерності розпилювання вдалося досягти під патронатом Романа Лещенка, утім, вже не в Херсоні, а у Миколаєві – формально на позиції начальника відділу, за фактом на дерибані усіх земель Миколаївської області, побудові нових корупційних схем та палкій сепаратистській дружбі. Як ви вже встигли зрозуміти, наш герой не гребує нічим, але про все по черзі.

З приходом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Ігоря Шапрана, який обійняв посаду заступника начальника управління – начальника відділу землеустрою та охорони земель, для організації та проведення земельних торгів він залучив свої «кишенькові» підприємства: ТОВ «Агро Хаммер Прайс» та ФОП Карпенко Н. І., які на постійній основі перемагають у всіх можливих конкурсах з відбору виконавців земельних торгів та розробки проектної документації, попри те, що пропозиції інших учасників конкурсу можуть бути врази вигіднішими. Ситуація склалася так, що миколаївські підприємства, які виконували роботи із землеустрою та проведення земельних аукціонів починаючи з 2012 року, на сьогодні вже навіть не допускаються до участі в конкурсах.

Один показовий (з нескінченого переліку прикладів) випадок: 25 січня 2021 року у конкурсі з відбору виконавців перемагає ТОВ «Агро Хаммер Прайс» з вартістю послуг на проведення торгів 6 тис. грн за лот. У той час, коли решта учасників вказали 0 грн. Аналогічна ситуація у Херсонській області: ФОП Карпенко Н. І. перемагає у конкурсі на 71 земельну ділянку, із вартістю виготовлення документації 18 тис. грн за книжку, у той час, коли інші учасники пропонували 5 тис. грн.

Таким чином, завдяки злагодженому тандему Шапрана та Колесніка, який станом на сьогодні є начальником Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, наразі ТОВ «Агро Хаммер Прайс» та ФОП Карпенко Н. І., які свого часу встигли попрацювати у партнерстві, – фактично є монополістами на ринку послуг з землеустрою та проведення земельних аукціонів у Миколаївській області і це пори те, що вищевказані дії є протиправним, мають ознаки потенційного та реального конфліктів інтересів, визначених Законом України «Про запобігання корупції». Але це так званні «квіточки», якщо не брати до уваги факт, що координаторами та виконавцями цієї корупційної схеми є родина ліпшого друга Ігоря Шапрана – Карпенки в складі подружжя Олександра і Наталії та їхньої доньки.

Шапран затягнув Карпенка в цю тему ще за часів свого правління на землях Херсонщини. Ба більше, з його легкої подачі Олександр Карпенко встиг побувати очільником Херсонської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру». До цього – засвітитися у списку кандидатів у депутати Красноперекопської міської ради Республіки Крим першого скликання, висунутого Кримським регіональним відділенням Політичної партії ЛДПР – Ліберально-демократичної партії Росії по єдиному виборчому округу під № 4. Ну і вишенька на торті – свого часу ФОП Карпенко Н. І. була зареєстрована в окупованому Криму, вид діяльності 52.62.0 – роздрібна торгівля з лотків та на ринках. Однак час іде і треба йти з ним в ногу, тому перекваліфікація не забарилася і тепер ФОП Карпенко Н. І. спеціалізується на діяльності у сфері інжинірингу, геології та геодезії, наданні послуг технічного консультування в цих сферах. З огляду на усе вищезгадане, здається, що тут вже варто було б і зупинитися, утім такий кінець можливий для пересічного громадянина, але аж ніяк не для безпринципного і ласого до дерибану Шапрана.

Певно кожному з нас доводилося чути про навколишнє середовище, природні комплекси, ландшафти, заказники, пам’ятки приромиколаївськади, тваринний і рослинний світ, все те, що становлять природно-заповідний фонд України? Виявляється ні. Для тандему Колеснік-Шапран таких об’єктів не існує. Адже саме серед їхнього переліку останній бачить сільськогосподарську землю та безжально пилить її для себе та своїх старших колег, решта – виставляється на торги.

Так, серед переліку ділянок державної власності, права на які буде виставлено на земельні аукціони Головним управлінням Держгеокадастру в Миколаївській області, понад половину становлять природні степи та долини річок, які охороняються в Україні відповідно до резолюції 4 Бернської конвенції. Двадцять ділянок належать до затверджених територій Смарагдової мережі. Ділянка з кадастровим номером 4820985000:07:000:0093, загальною площею 100 га, взагалі є однією з найбільших степових цілин Регіонального ландшафтного парку «Тилігульський», а отже, є територією природно-заповідного фонду. Окрім цього із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на аукціоні виставлені і 4 лісосмуги. Цей перелік можна продовжувати довго, а чи настане колись таким діям кінець? Питання поки риторичне.

Недарма подейкують, що Шапрана кришує сам Арахамія і тому його кандидатуру наразі розглядають на посаду керівника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, а там і до Голови недалеко. Кадр справді цінний, безпринципний: і з сепаратистами дружбу водить, і заповідні землі вправно нарізає, одним словом – торгаш, який заради грошової винагороди готовий на все. Далеко піде!

Сообщение Шапранівський Клондайк: як дерибанити без докорів сумління появились сначала на Антикоррупционная правда.