Серед них — український бізнесмен із російським громадянством Ігор Сало, який свого часу був куратором скандальних «харківських угод», а нині передає загарбникам координати українських енергетичних підприємств, по яким потім летять російські ракети та безпілотники, пише «Антикор».

Російський паспорт Ігоря Сала

Коли Ігор Сало відповість за лобіювання «харківських угод»?

Влітку цього року Державне бюро розслідувань оголосило у міжнародний розшук двох міністрів з першого уряду Миколи Азарова, який працював на початку 2010-х років. Мова про ексміністра юстиції Олександра Лавриновича та його колишнього колегу з МЗС Костянтина Грищенка. ДБР розшукує відставних політиків за підозрою у державній зраді. Адже за каденції згаданих міністрів були підписані так звані «харківські угоди». У квітні 2010 року Україна продовжила термін перебування Чорноморського флоту Росії у Севастополі з 2017 до 2042 року, з правом подальшого продовження на 5 років в автоматичному режимі. В обмін на що РФ надала Україні умовні знижки на природний газ.

«Харківські угоди» критикували різні діячі у різні роки. У березні 2014 року, коли Росія анексувала Крим, Україна денонсувала документ. Сьогодні причетних до підписання угод хочуть покарати. Олександр Лавринович та Костянтин Грищенко, за версією ДБР, були серед тих політиків, хто готував та узгоджував проєкт документу.

Але не всім відомо, що з боку ФСБ РФ куратором угод був український бізнесмен з російським паспортом Ігор Сало. На той момент він жив на дачі у тодішнього керівника Харківської ОДА Михайла Добкіна, розташованій в одному з районів Харкова. Саме у цьому місті, яке нині переживає щоденні обстріли окупантів, уклали угоду про подовження терміну перебування Чорноморського флоту в Україні. У свою чергу, сини Олександра Лавриновича та Ігоря Сала у ті часи часто разом відвідували гучні вечірки, де розбещували дівчат та вживали наркотики.

Бізнесмен Ігор Сало

Просуванням «харківських угод» в Україні займався і перший заступник голови СБУ часів Леоніда Кучми Володимир Сацюк. На дачі силовика пройшла знаменита вечеря, де зібралися тодішній керівник Служби безпеки Ігор Смешко та кандидат у президенти України Віктор Ющенко. Після зустрічі у Ющенка з’явилися симптоми отруєння діоксином. Зараз Володимир Сацюк втік до Росії, де і проживає.

При цьому бізнесмен Ігор Сало вільно мешкає в Україні, хоча досі співпрацює з ФСБ Росії. Зливаючи спецслужбам країни-агресора важливі дані, що стосуються енергетичного сектору нашої держави.

Бізнес з присмаком криміналу

Бізнесмен Ігор Сало народився 18 червня 1962 року у Харківській області. Має російський паспорт, але «тіньові» бізнес-схеми і досі реалізує в Україні.

Ігор Сало вчився у фармацевтичному інституті, після чого служив в армії на території тодішньої Німецької демократичної республіки. Вже тоді чоловік почав займатися нелегальними схемами.

Згодом ділок налагодив зв’язки у політичних колах. За сприяння кума Ігора Бакая, який у період президентства Януковича керував Державним управлінням справами. Бакай, у свою чергу, є кумом колишнього президента РФ, а нині — заступника голови Ради безпеки Росії, українофоба та алкоголіка Дмитра Медведєва.

Кум Дмитра Медвєдєва та Ігоря Сала Ігор Бакай

Медвєдєв допоміг розвитку кар’єри Ігоря Сала, також посприявши вербуванню бізнесмена ФСБ Росії. Під час підписання «харківських угод» Ігор Сало був їхнім «куратором» в Україні саме по лінії російських спецслужб.

Не гребував Сало і рейдерськими схемами. Його люди свого часу захопили будівельні компанії «Элитуниверсалсервис», «СИМП», «Електропівденмонтаж». Інвестори новобудов, які мали звести вказані фірми, вносили кошти, але бажаних квадратних метрів так і не отримали.

Потім Ігор Сало перейшов на рейдерство фармацевтичних компаній. Спочатку його поплічники захопили завод із виробництва інсуліну «Індар», потім «Межиріцький вітамінний завод» (Кіровоградська область). Далі рейдерські атаки були здійснені на Ладижинський спиртзавод «Екстра» на Вінниччині. Це сталося влітку 2014 року, коли на сході України розгоралися бойові дії. А структури Ігоря Сала хотіли непомітно захопити підприємства, скориставшись початком війни.

Син за батька

Син Ігоря Сала Володимир — класичний представник «золотої» молоді, який поступово пішов шляхом батька до криміналу. Зокрема, фігурував як можливий замовник замаху на директорку фармацевтичної компанії «Фармак» Філю Жебрівську.

У червні 2009 року невідомий чоловік стріляв у бізнесвумен, коли та вийшла з будинку. За словами правоохоронців, які розслідували інцидент, замовником злочину був саме син Ігоря Сала. Допомагаючи батькові закріпитися у фармацевтичному бізнесі. Тому Ігор Сало забезпечив зняття підозри з нащадка.

Володимир Сало фігурував у журналістських розслідуваннях і нещодавно. У квітні 2020 року, коли в Україні був спалах коронавірусу та карантин, журналісти «Схем» помітили чоловіка біля будівлі Мінохорони здоров’я. Кілька разів він виходив з міністерства у компанії бізнесменів, а також власного батька Ігоря Сала. Тодішній міністр охорони здоров’я Ілля Ємець сказав журналістам, що Сало-молодший — його радник. Хоча насправді Володимир Сало їздив до Ємця, щоб лобіювати держзакупівлі медичних препаратів через фірми, пов’язані із батьком.

Володимир Сало (праворуч) після візиту до МОЗ (фото «Схем»)

24 лютого 2022 року Росія розпочала велику війну. Володимир Сало за віком та станом здоров’я підлягав мобілізації. Але на самому початку вторгнення чоловіка помітили на закарпатському митному пункті «Вилок». За даними джерел у Держмитслужбі, за незаконний перетин кордону Сало-молодший заплатив 12 тисяч доларів, а після втечі оселився в Іспанії. Через цей же митний пункт із початком повномасштабного вторгнення тікали й інші відомі діячі. Сьогодні оборудки митників перевіряє СБУ.

Торгівля з терористами — прибуткова справа

Ще під час президентства Віктора Януковича Ігор Сало, за посередництва Ігоря Бакая та тодішнього президента Росії Дмитра Медвєдєва, був завербований російськими спецслужбами. З того часу бізнесмен залишається важливим інформатором країни-агресора.

Будучи інформатором ФСБ Росії, Ігор Сало вирішив розширити бізнес і на енергетичну сферу. Зокрема, зайнявшись посередництвом при імпорті до нашої держави вугілля та природнього газу з Росії. Сало завів тісні стосунки з екс-міністром енергетики та вугільної промисловості України Ігорем Насаликом, ставши ланкою у ланцюжку корупційних схем в українській енергетиці.

Ексміністр енергетики та вугільної промисловості України Ігор Насалик

Далі Ігор Сало познайомив із Насаликом свого «помічника» Сергія Тригубенка, який тоді був народним депутатом від «Блоку Петра Порошенка». Бізнесмен та депутат разом літали до Італії у 2016 році. Вартість оренди літака, на якому Сало та Тригубенко повернулися з європейської країни, склала близько 20 тис. євро (півмільйона гривень на той момент). Згодом цим же літаком подорожували Україною і нардепи від проросійської політичної партії «Опозиційна платформа — За життя» (забороненої нині законодавчо) Юрій Бойко та Юлій Іоффе. Переліт за маршрутом Харків-Київ обійшовся обранцям у 8,5 тис. євро. При цьому нардеп від «Блоку Петра Порошенка» Сергій Тригубенко у декларації за 2015 рік вказав, що заробив усього лише 75 тисяч гривень.

Сало і Тригубенко в аеропорту (фото «Схем»)

Хоча за президентства Петра Порошенка депутат Тригубенко став «наглядачем» у сфері незаконного обігу українського вугілля. Яке група шахраїв продавала нашій державі з наших же шахт, що на той час знаходилися на окупованих Росією територіях Донбасу. Допомагав ділкам помічник нардепа, бізнесмен Ігор Тупіков. Його компанія «Торгівельний дім-Ресурс» була учасницею корупційного ланцюжка, отримуючи для подальшого перепродажу вугілля з шахти «Краснолиманська». Контролював процес соратник Тригубенка та Сала, армійський друг тогочасного президента України Петра Порошенка Ігор Кононенко. Він слідкував, щоб вугілля з українських шахт, придбане у терористів, своєчасно заходило на теплоелектростанції ПАТ «Центренерго».

Одним з найбільших приватних постачальників вугілля для потреб «Центренерго» у 2015 році мала стати кіпрська компанія Soverick Holding Limited. Тісно пов’язана з Ігорем Салом. Фірма збиралася завезти до України вугілля на 1,7 млрд грн, але контракт зірвався.

Ігор Сало час від часу був під увагою правоохоронців. На нього були відкриті справи щодо «тіньової» торгівлі вугіллям. На шахті «Краснолиманська» воно закуповувалось по ціні у 850 грн за тону, хоча ринкова ціна на той час складала 1500 грн. Далі вугілля транспортувалося в Україну через російську митницю за значно завищеною ціною. Пізніше Ігор Сало намагався «віджати» підприємство «Артемсіль» шляхом його приватизації. Але не зміг цього зробити.

6 листопада 2019 року на Житомирській трасі підірвано авто бізнесмена. Але загинув при цьому його охоронець. Після того Сало відійшов у тінь.

Підірване авто бізнесмена

Російські ракети по українській енергетиці

Усі роки збройного протистояння Росії проти України, починаючи з 2014-го, бізнесмен Ігор Сало здає важливу інформацію в енергетичній галузі російським кураторам. Він передає окупантам координати провідних підприємств критичної інфраструктури, до яких свого часу мав відношення.

Серед них — ТЕЦ, на які компанії Ігоря Сала постачали вугілля, незаконно завезене з окупованих територій. Пригадаємо уражені ворожими ракетами теплоелектростанції у Чернігові, Охтирці, Кременчуці та інших містах України. Раніше туди йшло вугілля від компаній, пов’язаних із Ігорем Салом. Згодом по об’єктах критичної інфраструктури прилетіли ворожі ракети, адже агент ФСБ передав кураторам усю необхідну для вчинення терактів інформацію. Згадаємо і нещодавній масовий ракетний обстріл енергетичної інфраструктури України. Чимало ракет та дронів-камікадзе полетіли на ТЕЦ саме за наводкою Ігоря Сала.

Охтирська ТЕЦ після обстрілів російських терористів

Зараз, незважаючи ні на що, Ігор Сало проживає в Україні, у будинку свого кума Ігоря Бакая. Поки той переховується у Російській Федерації, бо в Україні оголошений у розшук за розтрату державних коштів в особо великих розмірах. Але до Сала у правоохоронців немає запитань.

Тому агент Кремля продовжує рейдерські захоплення українських підприємств та контрабанду товарів на тимчасово окуповані території України, володіючи російським паспортом. Не розірвав ділок і зв’язків із одіозним українофобом Дмитром Медвєдєвим, який ненавидить Україну та все чекає її знищення. Тож чи буде покладений край «економічній спецоперації» окупантів, що проводиться руками російських агентів типу Ігоря Сала? Давно час це зробити.

«Антикоррупционная парвда»

Сообщение Ігор Сало: Бізнесмен із російським паспортом навіть під час війни примудряється проводити в Україні незаконні оборудки появились сначала на Антикоррупционная правда.

Напомним, Мазурова – одна из фигуранток дела попытки подкупа за 6 миллионов долларов руководителей антикоррупционных органов. Но дело в том, что Мазурова – экс-директор организационно-распорядительного департамента ГФС – одновременно была и «конвертатором» для угольных схем  экс-нардепов Игоря Кононенко и Анатолия Шкрибляка.

Что касается Анатолия Шкрибляка, то он является владельцем четырех тепловых электростанций в разных областях Украины: «Химволокно» в Черкассах, «Сумытеплоэнерго», «ТехНова» в Чернигове и Дарницкой ТЭЦ в Киеве (ООО «Евро-реконструкция»). Кроме того, Анатолий Шкрибляк имеет отношение к, минимум, еще 26 компаниям, а в 22 из них является бенефициаром:

Среди его интересов, помимо ТЭЦ, – сельское хозяйство, строительство, купля-продажа недвижимости, арендный бизнес, телестудия, автосервис, трастовые фонды и инвестиции. И так далее, и тому подобное. Все перечислить просто невозможно, ибо перечень предприятий займет добрую страницу – мы не зря написали «как минимум», ибо на самом деле разнообразных предприятий у Шкрибляка намного больше:

Свой путь к вершинам отечественного бизнеса Шкрибляк начал в начале девяностых годов прошлого столетия, в качестве коммерческого менеджера сети магазинов «Луч», принадлежащих его дяде Николаю Васильевичу Шкрибляку. Который в 1997 году был председателем Ивано-Франковской ОГА, а с декабря этого же года и по март 2002-го перешел на ступеньку ниже и исполнял обязанности первого зама главы ОДА.

Основным бизнесом Николая Шкрибляка была энергетика, он контролировал около 90 предприятий. Видимо, не всем нравилась такое количество предприятий в одних руках, да и времена были еще довольно нестабильные. Что стало причиной его смерти – достоверно неизвестно, но в 2002 году Николай Шкрибляк был убит. Его расстреляли из автомата перед собственным домом. Аккурат перед выборами в Верховную Раду, кандидатом в которую он был от СДПУ(о) Суркиса-Медведчука.

Тут еще стоит упомянуть, что единственному сыну Николая Шкрибляка, Назарию, в наследство от отца не осталось ничего – по информации из реестров собственников он владеет лишь 2,5% в ООО «ТРК 3-Студия».

Читайте также: Тронь Сергей Николаевич: из аферистов-банкиров и финансистов «ДНР» – в «литературоведы, боксеры, стоматологи и ІТ-специалисты»

А продолжил дело покойного дяди Анатолий Шкрибляк, он для начала стал в 2002 году заместителем генерального директора по общим вопросам ООО «ТехНова», которая ныне контролирует Черниговскую ТЭЦ. Эту фирму основал его покойный дядя еще в 1996 году. Хотя вся информация о первых годах деятельности «ТехНовы» была тщательно уничтожена, известно, что её первоначальный уставной капитал составлял всего 10 тысяч гривен, и что она создавалась под первую волну приватизации облэнерго, но по какой-то причине Николай Шкрибляк уступил «Прикарпатьеоблэнерго» братьям Суркисам. После чего «ТехНова» перестроилась на аренду ТЭЦ и в таком виде появилась в Чернигове в 2000-м году.

Параллельно Анатолий Васильевич занялся политикой, и поняв, что в партии «Новая генерация Украины», где он был председателем контрольно-ревизионной комиссии, особо ловить нечего, перебежал в «Нашу Украину», от которой и стал в 2006 году народным депутатом. В качестве нардепа он запомнился любовью к высоким блондинкам, возможно – из-за контраста: сам Шкрибляк низкого роста и фото с высокими моделями смотрелись довольно комично.

Журналисты всласть постебались над этим пристрастием нардепа, а зря. Во-первых, это личное дело каждого конкретного человека, будь он хоть трижды нардепом. А во-вторых – из-за такого эпатажа большинство не обратило внимание, чем занимался Шкрибляк в Верховной Раде. А был он членом Комитета Верховной Рады по вопросам бюджета. И при дележке этого бюджета отнюдь себя не забывал, направляя деньги в нужные ему отрасли и фонды. В результате добился контроля над несколькими стратегическими предприятиями энергетического сектора, значительно приумножив свой капитал. Забегая вперед, скажем, что по состоянию на 2021 год Анатолий Шкрибляк занимает почетное 99 место в сотне самых богатых людей Украины:

Вот такой маленький гигант большого бизнеса, если можно назвать бизнесом деятельность Шкрибляка.

В 2006 году фирме «ТехНова» в Чернигове удалось продлить аренду городской ТЭЦ до 2023 года. Чтобы понять, зачем это надо, много думать не приходится: между городской ТЭЦ и потребителем существует прокладка в виде фирмы «ТехНова». Которая, с одной стороны, собирает с потребителей деньги в виде коммунальных платежей, а с другой – платит городу за аренду ТЭЦ. Классическая прокладка. На чем зарабатывает Шкрибляк пояснять не надо: на разнице между стоимостью услуг, которые оплачивает потребитель и на действительной их стоимости. Причем он в выигрыше в любом случае – если дорожает уголь для ТЭЦ, дорожает коммуналка для потребителей. К тому же уголь он покупает сам у себя.

Кстати, об угле. Не только для Черниговской ТЭЦ, а и для остальных – в Сумах, Черкассах и Дарницкой ТЭЦ в Киеве. Из показаний экс-руководителя подразделения безопасности компании «ТехНова» Виталя Михайлюка, которые он дал в прошлом году в рамках расследования схемы вывода средств из предприятий Шкрибляка и подкупа высших должностных лиц в правоохранительных органах, стало известно, что компании Шкрибляка закупали уголь в «Л/ДНР» через российские фирмы по бросовым ценам, а по документам проводили его как закупленный в ЮАР и Пенсильвании, по рыночным ценам. Это, в том числе, привело и к повышению коммунальных тарифов в 2017 году.

Кстати, из этих денег и выделяли 6 миллионов долларов на подкуп руководства НАБУ, за что и взяли упоминаемую в самом начале материала Мазурову. И которая, заключив со следствием сделку, сдала всю схему.

Ее показания относительно махинаций Шкрибляка с российско-«ДНРским» углем не единственные, которые уличают его с торговле с террористами. Согласно материалам нескольких уголовных дел, в рамках которых расследовали закупки угля в ОРДЛО, в среднем на тонне угля с оккупированных территорий участникам схем удавалось заработать в среднем 21-22 доллара. Компании, контролируемые Шкрибляком, закупали около полутора миллионов тонн угля в год, украв у граждан Украины таким образом около 30 миллионов долларов в год.

Существует минимум семь уголовных производств по этим вопросам, часть были закрыты весной 2020 года, но не все. Как минимум два уголовных дела, расследуемые СБУ, пока находятся в активной стадии. Ко всему же в свете показаний Елены Мазуровой будет предпринята еще одна попытка расследования действий Шкрибляка относительно (в том числе) и закупок угля у боевиков.

Еще в прошлом году народный депутат от «Слуги народа» Александр Ткаченко утверждал, что закупки угля в «Л/ДНР» стали возможны благодаря покровительству, которое оказывал Шкрибляку бизнес-партнер Порошенка Игорь Кононенко, который имеет свою часть в Дарницкой ТЭЦ.

Однако схема по закупке угля на оккупированных территориях продолжает успешно действовать и при Зеленском. Так, в январе 2021 года журналист Денис Казанский обнародовал видео с эшелонами угля из ОРДЛО, пришедшими в Киев:

Уголь предназначался как раз для Дарницкой ТЭЦ Шкрибляка. Так что, по крайней мере, по состоянию на начало 2021 года, ситуация с углем из «Л/ДНР» не изменилась. И, если рассуждать логично, то «происками Порошенко» это уже никак не объяснить. И покровителей Шкрибляка следует искать уже среди «Слуг народа», благо денег у первого и беспредельной жадности у вторых хватает для организации такой схемы.

Кстати, 17 сентября 2020 года Антимонопольный комитет (АМКУ) обязал владельца Дарницкой ТЭЦ – ООО «Евро-Реконструкция» — снизить стоимость тепла для потребителей. Несмотря на это в конце 2020 года Национальная комиссия, осуществляющая госрегулирование в сферах электроэнергетики и коммунальных услуг (НКРЭКУ) с 1 января 2021 года повысила тарифы на производство тепловой энергии ООО «Евро-Реконструкция» на 49,7%. АМКУ 11 января 2021 года начал рассмотрение дела о злоупотреблениях монопольным положением ООО «Евро-Реконструкция», которое во время отопительного сезона 2019-2020 годов завышало потребителям плату за тепловую энергию на 23%.

Что еще раз подтверждает тот факт, что Анатолий Шкрибляк нашел в 2109 году покровителей среди «Слуг народа». Причем – на самом высоком уровне. Сомнительно, что новое следствие их назовет. Тем более, что на угле из ОРДЛО все так же зарабатываются огромные суммы, а нищим и вечно голодным тамадам, клоунам и прочим «новым лицам» за два года весьма понравилась сытая жизнь, которую им обеспечивает, в том числе, и Анатолий Шкрибляк. Очередное повышение тарифов на коммуналку – тому яркое подтверждение.

Сообщение Ответит ли Анатолий Шкрибляк за покупку угля из ОРДЛО по завышенной цене и за двойные тарифы на коммуналку появились сначала на Антикоррупционная правда.