Игоря Тельбизова, которого восстановил в должности Голосеевский районный суд Киева, обвиняют в нападении на журналистов Схем в 2021 году. Суд также обязал «Укрэксимбанк» выплатить Тельбизову 8 млн. за вынужденный прогул и моральную компенсацию.

Ранее Тельбизова уже возвращали на должность, тогда в «Укрэксимбанке» говорили, что уголовное дело не является причиной увольнения.

«Получение работником статуса подозреваемого в уголовном производстве не является законным основанием для отстранения их от работы или расторжения с ними трудовых отношений», — объясняли в финучреждении.

Тельбизову в начале октября 2021 г. было вручено подозрение по ч. 1, 3 ст. 171, ч. 1 ст. 126 УК – препятствование законной профессиональной деятельности журналистов и умышленное совершение насильственных действий, причинивших физическую боль и не повлекшие телесных повреждений.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Эксчиновника «Укрэксимбанка» Игоря Тельбизова, напавшего на журналистов, восстановили в должности появились сначала на Антикоррупционная правда.

Спочатку – цитата. «Ми… не здамося, і приводу для розмови немає: нам треба повернути свою територію, включно з Донбасом та Кримом». Це – слова інвестиційного банкіра, засновника та голови інвестиційної компанії Concorde Capital Ігоря Мазепи. Цю заяву він зробив у кулуарах організованого Фондом Пінчука Українського сніданку в Давосі наприкінці квітня, коли стало остаточно зрозумілим – Україна (не держава Україна, а країна Україна – у цьому є суттєва різниця) не має наміру здаватися. І багатьом, згнітивши серце, довелося перевзутися на ходу.

А тепер спробуємо пояснити думку про «перевзуття» та цікавість, яка викликає спостереження за цими «перевзуттями». Ігор Мазепа не є політиком і ніколи особливо не відрізнявся балакучістю у цій сфері. Але, як відомо, людину судять у справах. Тому давайте й займемося справами глави Concorde Capital Ігоря Мазепи.

Для цього мимоволі доведеться поринути в історію, хай і недалеку.

Concorde Capital

Як любить розповідати сам Мазепа, свій нинішній бізнес – Concorde Capital – він відкрив у 2004 році, а для статутного фонду «вискреб усі свої заощадження у розмірі 50 тисяч доларів». Але цікавим є факт, як за два роки прибутки стрімкими темпами збільшилися до 250 тисяч доларів. У багатьох виникли думки, що компанія створювалася під реальні угоди. І лише в 2015 році стає відомо, що крім Ігоря Олександровича серед бенефіціарів безликий офшор на Кіпрі, жителі Австралії та Англії. Ці дані ставлять під сумнів самостійність власника в такому збільшенні доходів.

До чого тут Росія, про яку, власне, і йдеться у цьому матеріалі? Спробуємо пояснити. Не будемо стверджувати, що серед засновників Concorde Capital, захованих в офшорах, є росіяни, але про те, що сам Ігор Мазепа принаймні кілька разів щільно перетинався досить одіозними російськими діячами і причетний, як мінімум, до фінансових операцій в ОРДЛО, відомо давно. Але спочатку ще трохи про Concorde Capital. По-перше, компанія «патріота» Мазепи знаходиться у списках санкцій, викликаних війною Росії проти України. Що вже вносить невиразні сумніви у патріотизм Ігоря Мазепи.

По-друге, засновником ТОВ «Конкорд кепітал» є ще одне ТОВ – «Новавест»:

У свою чергу, його засновниками є кіпрський офшор і якийсь Вадим Темченко:

Бенефіціаром, як і в Конкорді, значиться Мазепа. «Новавест» теж є фігурантом тих самих санкційних списків. Що також не додає довіри до «патріотичної позиції» бенефіціара.

Вадим Іванович Темченко, судячи з даних реєстрів, цікавий персонаж:

Але зараз не про нього. Офшор, судячи з усього, теж, але знову ж таки не про нього.

Завершуючи тему Concorde Capital, яка позиціонується як найпотужніша інвестиційна компанія, пропонуємо звернути увагу на її прибуток:

Якщо хтось не зрозумів – чистий прибуток інвестиційного фонду Concorde Capital у 2020 році склав… 31 000 гривень. Тридцять одна тисяча гривень у фонді, який, судячи з рекламних матеріалів, повертає мільярдами. Щось тут явно не сходиться.

І наочно підтверджує – сумніви щодо особистості Ігоря Мазепи цілком обґрунтовані. І наступні наші дані, як мінімум, заслуговують на увагу.

Мазепа та Росія

А тепер щодо зв’язків Ігоря Мазепи з Росією. Відомості досить уривчасті — Мазепа, що ганьбить матеріали, досить оперативно чистить. Але вони цілком доступні за відомих зусиль.

Потрібно зазначити, що близько 20 років тому, коли Ігор Мазепа починав вивчати фінансовий ринок та входити до нього через «Форекс», він завів низку корисних знайомств. Саме завдяки цьому він у 2013 році став членом наглядової ради Альфа-банку. Серед бенефіціарів «Альфа-груп», якій належить банк, — одіозні російські бізнесмени Олексій Кузьмичов, Михайло Фрідман, Герман Хан, які потрапили після 24 лютого під найжорстокіші західні санкції. Що пов’язує Ігоря Мазепу та цих людей на даний момент – судити складно, але у 2013 році він на них працював.

Private FX та Дмитро Медведєв

Ще одне партнерство також не залишилося непоміченим. Його партнером у Private FX став росіянин Караулов, товариш Дмитра Медведєва. Про це трохи докладніше.

Караулов – друг тодішнього російського прем’єр-міністра Дмитра Медведєва. Також він відомий як уповноважена особа за президента Росії з прав підприємців.

Завдяки цій афері Ігор Мазепа та його компанія отримали доступ до клієнтської бази збанкрутілої фірми Forex Trend. Ошуканим інвесторам було запропоновано повернути свої гроші за схемою: щоб отримати вклади назад, необхідно покласти на рахунок таку суму, яка була втрачена. Вкладники, які вже були обдурені, повірили, що Ігор Мазепа допоможе їм, і понесли в його фірму гроші.

Коли цю справу вивчали правоохоронні органи, інвестори розповіли, що вирішили вкласти гроші ще раз. Розійшлася чутка, хто такий Ігор Мазепа, і були впевнені, що така відома в нашій країні людина не обманюватиме людей. Так Мазепа зміг обкрутити навколо пальця 74% вкладників з клієнтської бази компанії Forex Trend, що лопнула. На той момент гарна репутація, якою володів Ігор Мазепа, дозволила йому заробити великі гроші на знову ошуканих інвесторах.
Ігор Мазепа не визнає своєї відповідальності у справах, які перевірила компанія Private FX, а також він розповідає, що жодного відношення до фірми Forex Trend не має. Проте документи свідчать, що Private FX належала кіпрській компанії під назвою Skopalino Finance Limited, яку заснував Павло Кримов. Через деякий час офшор назвали Concorde Investments Limited, засновником якого за документами є Ігор Мазепа.

У 2017 році стало відомо, що Ігор Мазепа продав компанію Private FX, оскільки він не отримав від неї очікуваного результату.

Платіжна система TYME та ОРДЛО

У 2014 році з початку бойових дій грошові перекази між Україною та ОРДЛО обслуговувала платіжна система Qiwi. Президент підписує указ про заборону російських платіжних систем в Україні.

На її місце приходить платіжна система TYME, власником якої є ТОВ «Фінансова компанія «ОМП-2013». Вона працює на ринку ОРДЛО до 2018 року, коли Нацбанк скасовує її реєстрацію.

За даними регулятора, причиною ухвалення рішення стало отримання документально підтвердженої інформації від СБУ: міжнародна платіжна система TYME здійснює переказ коштів у співпраці із забороненою в Україні російською платіжною системою, що створює ризики виникнення загроз національній безпеці країни.

Компанія TYME була єдиною міжнародною небанківською платіжною системою в Україні та до моменту її закриття була лідером на ринку платіжних систем України за підсумками 2017 року та першого півріччя 2018 року. На початку 2018 року TYME було надано статус соціально важливої платіжної системи України разом із «Укрпоштою».

ТОВ ФК «ОМП-2013» засноване у 2009 році. 2011 року компанію придбала російська група Qiwi, яка є провідним платіжним сервісом на російському ринку. Однак перед виходом на IPO у 2013 році Qiwi вийшла з активів в Україні. Новими власниками «ОМП-2013» стали її екс-керівник Олександр Чижов та голова однієї з провідних українських інвестиційних груп – «Конкорд Капітал» Ігор Мазепа.

Після рішення НБУ про відміну реєстрації платіжної системи TYME Ігор Мазепа у вересні 2018 року вийшов із числа учасників ТОВ «Фінансова компанія «ОМП-2013″». Користувачами системи TYME було понад 10 мільйонів людей. Ігор Мазепа отримував із кожного перекладу від 15% до 30%. А загальна сума транзакцій за рік сягала 1,5 мільярда гривень.

Це – якщо коротко. І – знову, якщо хтось не зрозумів: Ігор Мазепа дивним чином потрапив у потрібне місце у потрібний час – став засновником компанії, яка переказувала гроші з України в «Л/ДНР» і назад, і була монополістом на цьому ринку послуг. Хто контролював усю квазібанківську систему цих «республік» на той час, пояснювати не треба. На яких умовах російські куратори дозволили працювати в ОРДЛО Ігореві Мазепі, ми не знаємо. Але не тому, що він «хороша людина».

Сергій Курченко та Володимир Палихата

Можливо, до цього дозволу приклав руку бізнес-фаворит «сім’ї» Януковича Сергій Курченко, якому Мазепа допомагав у поглинанні Українського медіа-холдингу (УМГ). Саме Concorde Сapital супроводжував цю угоду. Гроші на УМГ були взяті в кредит у державному Укрексімбанку, сума продажу холдингу складала близько 400 мільйонів доларів. До речі, дивним збігом у 2014 році Ігор Мазепа став головою наглядової ради Укрексімбанку.

Угода спочатку була непрозорою, а пізніше викликала інтерес австрійської прокуратури, оскільки гроші проходили через австрійські банки. В Австрії тоді відкрили кримінальну справу за підозрою у відмиванні грошей. Пізніше Давид Сакварелідзе, який тоді займав посаду заступника генпрокурора, заявив, що його було припинено за відсутністю складу злочину.

Можливо, допоміг інший покровитель Ігоря Мазепи – подейкують, що за основою Concorde Capital стояв президент концерну «Росенергомаш» та президент інвестиційного фонду Legacy Capital Володимир Паліхата.

Стверджувати, хто саме допомагає бізнесу Мазепи в Росії, не беремося. Та й швидше за все це не одна людина. Але те, що рішення ухвалюються на найвищому рівні – безсумнівно.

Сообщение Керівник Concorde Capital Ігор Мазепа та його зв’язки з Росією появились сначала на Антикоррупционная правда.

За более чем пять лет наказан не был почти никто. Те, кому не удалось сбежать от украинской Фемиды, получили несправедливо мягкие наказания, отмечает издание  Экономическая правда.

Весной журнал Forbes опубликовал рейтинг 25 крупнейших рантье Украины. Его возглавил один из наименее публичных бизнесменов страны Виктор Полищук, более известный как бывший владелец обанкротившегося банка «Михайловский».

Почти пять лет исполнилось с тех пор, как государство бросилось спасать его вкладчиков. Чтобы те могли получить по депозитам, по крайней мере, гарантированные государством 200 тыс грн, в 2016 году парламенту пришлось принимать отдельный закон.

Банк просуществовал меньше, чем продолжается его ликвидация – всего три года.

Однако этого времени хватило, чтобы успешное учреждение превратилось в финансовую пирамиду и «пылесос» для высасывания денег у населения.

История «Михайловского» продолжается до сих пор. В Нацбанке считают, что его владельцы успели нанести государству ущерб более чем на 23 млрд грн. Это примерно столько же, сколько в 2021 году Украина потратит на вакцинацию, выплату академических стипендий и работу Госслужбы по чрезвычайным ситуациям.

За последние пять лет государство не только не смогло вернуть эти средства, но и не смогло привлечь виновных в масштабных экономических преступлениях к ответственности. «Дела потихоньку налаживаются», – пишет Forbes о нынешнем положении Полищука. С этим утверждением тяжело не согласиться.

Уже после революции достоинства приближенный к «семье» Януковича бизнесмен успел подняться на десятки позиций в рейтинге самых богатых украинцев, с незаконно присвоенных им земельных участков под Киевом сняли арест, а государственные банки согласились реструктурировать его долги.

Как происходило уникальное по наглости банкротство, какие схемы использовались и как были наказаны его главные участники?

Трехлетняя история успеха

Лето 2013 года. Среди жары, в разгар сезона отпусков, почти незаметной проходит новость о появлении в Украине очередного банка — «Михайловский».

Новый банк вышел на переполненный к тому времени рынок. Он стал 176 учреждением и, казалось бы, мало чем мог удивить украинцев, однако сразу начал стремительно развиваться. По итогам 2013 года его назовут «Открытием года». В 2014 году количество отделений банка превысит 50, а количество точек продаж – 2 тыс.

Ключом к успеху «Михайловского» стал его неформальный владелец – Виктор Полищук. За несколько месяцев до создания банка он приобрел одну из самых больших сетей по продаже техники в Украине – компанию «Эльдорадо», которую впоследствии объединил с собственной сетью магазинов «Технополис».

Полищук — один из наименее публичных бизнесменов из списка Forbes. В рейтинге 2021 года он занимает 36 позицию с 275 млн дол. Он начинал бизнес в сфере торговли бытовой техникой в ​​начале 2000-х годов.

У Полищука есть интересы и на рынке коммерческой недвижимости. В частности, ему принадлежит самый высокий в Украине торгово-офисный центр «Гулливер», расположенный в самом центре Киева. Руководит центром жена бизнесмена Лилия Резвая, племянница супруги экс-президента России Дмитрия Медведева.

Полищука неформально называли «кошельком» эксминистра доходов и сборов Александра Клименко и приближенным к экспрезиденту Виктору Януковичу. В «Гулливере» работал офис газеты «Вести» Клименко, а в 2015 году Полищук спасал от ликвидации Всеукраинский банк развития Александра Януковича.

В конце концов, после революции достоинства бизнесмен не стал бежать из Украины. Напротив, он активно развивал свою бизнес-империю, в частности банк «Михайловский».

Вскоре после создания банка в магазинах «Эльдорадо» начали появляться представители «Михайловского», которые выдавали ссуды на покупку техники. Такая синергия обеспечивала стремительный рост финансового учреждения, который не смогли прервать даже война и финансовый кризис 2014-2015 годов.

Как позже установит прокуратура, помимо выдачи розничных кредитов клиентам «Эльдорадо», банк активно кредитовал связанные со своим владельцем компании. Это нуждалось в немалых средствах, и их привлекали у населения благодаря высоким процентам по депозитам: 26% годовых против 19-20% в среднем на рынке.

Анализ Фонда гарантирования вкладов физических лиц (ФГВФЛ), которому «Михайловский» достался после вывода его с рынка, показал, что работа банка напоминала финансовую пирамиду. Средства, которые привлекались выше рыночных процентов, частично шли на выплату по ранее привлеченным вкладам.

Активная работа по привлечению банком вкладов выходила за нормативные пределы НБУ.

Регулятор запрещает новым банкам привлекать депозиты более чем на 50% регулятивного капитала. «Михайловский» быстро достиг этого предела и для обхода запрета начал отражать в учете депозиты населения не как депозиты. Банк якобы привлекал средства населения в условиях трастового управления.

Примерно за год до вывода «Михайловского» с рынка появилась еще более угрожающая схема: банк начал привлекать деньги на счета сторонних фирм. Как это работало?

Связанные с владельцем «Михайловского» лица создали компании «Инвестиционно-расчетный центр» (ИРЦ) и «Кредитно-инвестиционный центр» (КИЦ). Когда вкладчики приходили в отделения банка для открытия депозитов, то в сделках мелким шрифтом писали, что они занимают свои деньги этим компаниям.

Особенность схемы в том, что счета ИРЦ и КИЦ, на которые клиенты «Михайловского» переводили свои деньги, были открыты в другом банке. Это позволяло схеме существовать долгое время: НБУ не видел этих операций, а регулятором ИРЦ и КИЦ тогда была ликвидированная ныне Нацкомфинуслуг.

Сначала эти соглашения были трехсторонними, банк «Михайловский» у них фигурировал как «поверенный». Поскольку украинцы не особо вычитывают договоры, большинство из них даже не знали, что на их депозиты не распространяются государственные гарантии.

Накануне признания «Михайловского» неплатежеспособным работники банка начали заключать «депозитные договоры», в которых банк вообще не упоминался.

Эта схема сделала банкротство банка уникальным среди десятков банкротств, происходивших в то время в Украине. Деньги должны были потерять не только юридические лица или люди, которые держали на депозитах более 200 тыс. грн, но и часть тех, кто хранил в банке вклады в пределах гарантированной государством суммы.

Вывести все

История банкротства «Михайловского» началась задолго до признания его неплатежеспособным 23 мая 2016 года. Похоже, сотрудничество банка с «Эльдорадо» было своеобразной ширмой, ведь масштабные операции учреждение проводило с приближенными к своим владельцам компаниями. Банк выдавал им кредиты под «мусорные» залоги и выплачивал по их депозитам высокие проценты.

В конце концов такая деятельность банка заинтересовала регулятора. В октябре 2014 года Нацбанк провел в «Михайловском» внеплановую проверку, а уже в конце апреля 2015 года банк был отнесен к категории проблемных.

Это было предупреждение: если в работе учреждения ничего не изменится, банк признают неплатежеспособным и выведут с рынка. Это решение предусматривает введение в банк куратора НБУ, который должен следить за работой учреждения.

Первая проблемность длилась недолго: летом 2015 года «Михайловский» согласился выполнить программу финансового оздоровления, согласованную с НБУ.

Банк заменил некое сомнительное обеспечение по кредитам. Вместо «мусорных» бумаг в залог перешли земельные участки. Правда, как окажется впоследствии, стоимость нового обеспечения оказалась намного ниже суммы ссуд.

Впоследствии забуксовало выполнение и других условий программы финансового оздоровления, поэтому в декабре 2015 года НБУ вторично признал «Михайловский» проблемным. В этот раз причиной стало не столько плохое качество активов банка и его рисковая деятельность, сколько сотрудничество с компаниями ИРЦ и КИЦ.

Владельцы «Михайловского» убеждали НБУ, что все проблемы, на которые указал регулятор, будут устранены. При этом привлечение средств вкладчиков на счета ИРЦ и КИЦ не прекращалось даже, несмотря на введение куратора Нацбанка.

В конце концов, в мае 2016 года произошел коллапс, контролируемый менеджментом и владельцами «Михайловского». Накануне признания банка неплатежеспособным из него вывели все качественные активы и лишили тысячи вкладчиков шанса получить от государства даже гарантированную сумму депозитов.

Далее – три наиболее заметных схемы, которые провернули в банке.

Деньги себе – проблемы государству

19 мая 2016 года. «Михайловский» обновляет структуру собственности.

Если раньше владельцем финансового учреждения была компания «Экосипан», которой владел Полищук, то 19 мая новыми владельцами «Экосипана» стали 12 человек. Каждому из них принадлежала примерно одинаковая доля компании менее 10%, и согласовывать смену владельцев Национальным банком потребности не было.

В этот же день в банке происходит сбой в работе системы “операционный день”. Именно в это время компании ИРЦ и КИЦ якобы массово возвращают деньги физических лиц на их счета в банке «Михайловский». Якобы, потому что эти операции проходят только на бумаге. Фактически никаких переводов не было.

ИРЦ и КИЦ перечислили вкладчикам 1,6 млрд грн. Около 1,1 млрд грн из этой суммы – вклады до 200 тыс. грн, то есть те, на которые распространялись гарантии ФГВФЛ.

«Проверка обнаружила, что реальных средств для проведения этих операций на корреспондентском счете банка просто не было, а все возвраты и переводы оказались только записями в бухгалтерских документах», – говорят в фонде.

Благодаря этой схеме приближенные к Полищуку компании присвоили средства 14,7 тыс. вкладчиков, которые верили, что держали деньги в «Михайловском». Фирмы Полищука получили 1,6 млрд грн, а государство – обязательство вернуть деньги вкладчикам.

Поскольку операции по возврату средств со счетов ИРС и КИЦ на счета вкладчиков в банке были фиктивными, ФГВФЛ признал их ничтожными. Это означало, что владельцы вкладов, даже гарантированных государством, потеряли деньги.

Новый кредитор старых заемщиков

Параллельно с этим в «Михайловском» проверяли еще несколько схем. Одна из них – вывод из банка качественного кредитного портфеля связанным с его владельцами компаниям. 19-20 мая 2016 года 111 тыс. займов на 682,3 млн грн банк продал ООО «ФК «Плеяда», которое сразу же переутступило их ООО «ФК «Фагор».

Продажа этого кредитного портфеля произошла с многочисленными нарушениями. Например, у покупателя не было достаточно средств, чтобы за них рассчитаться, и банк прокредитовал покупателя своих ссуд вопреки собственным внутренним требованиям.

Как и в случае с «возвратом» денег компаниями ИРЦ и КИЦ, фонд признал вывод качественного кредитного портфеля из банка ничтожной операцией.

«Плеяда» и «Фагор» оспаривали это решение и требовали у заемщиков вернуть деньги, хотя не имели на это права. Только в августе 2021 г. Верховный Суд признал действия Фонда гарантирования вкладов законными.

Кредит на погашение кредитов

Напоследок эксвладельцы «Михайловского» смогли освободить залог по своим ссудам, выдав новый кредит, которого не было. О чем идет речь?

19 мая 2016 года банк выдал необеспеченные кредиты на 899 млн грн, получателями которых были семь фиктивных компаний. Позже выяснится, что у «Михайловского» не было денег для такой операции, то есть процесс был фиктивным.

Вырученные средства компании передали фирмам «Инициатива групп» и «Профит юнион», а те погасили ими долги по реальным кредитам реальных заемщиков «Михайловского». В результате такого «погашения» в последние дни своего существования банк потерял право на залоги по кредитам на 2,6 млрд грн.

Эти и другие схемы нанесли государству многомиллиардный ущерб. По подсчетам, которые в 2016 году озвучила эксочильница НБУ Валерия Гонтарева, Полищук остался должен банкам, Фонду гарантирования и НБУ около 23 млрд грн.

Под носом у регулятора

Схемы по выводу средств из банка состоялись в преддверии признания его неплатежеспособным. В это время, когда в «Михайловском» сидел куратор Нацбанка. Как случилось, что НБУ не увидел их и не остановил?

В Нацбанке объясняют это тем, что вывод денег из «Михайловского» происходил под прикрытием отключения системы “операционного дня” банка.

«Сразу после заверений руководства «Михайловского» в выполнении плана оздоровления банк провел ряд мошеннических операций. Симитировал сбой в работе операционной системы, отключил «операционный день».

На самом деле банк просто вывел работающий кредитный портфель и обеспечение под кредиты предприятий», — объяснил ЭП высокопоставленный работник Нацбанка, тогда участвовавшего в санации банка.

Без работы системы куратор НБУ не видел всех операций, которые проводил менеджмент банка для вывода из него активов, а как только НБУ стало о них известно, «Михайловский» сочли неплатежеспособным.

Полищук в конце 2016 года озвучил альтернативную версию событий, обвинив руководство НБУ в доведении учреждения до банкротства.

По его словам, первая заместитель главы НБУ Екатерина Рожкова давила на банк, чтобы заставить продать финансовое учреждение Борису Кауфману – владельцу «Платинум банка», в котором Рожкова работала до июня 2015 года.

«В феврале (2016 года – ЭП) Рожкова пригласила председателя правления банка «Михайловский» Дорошенко (Игорь Дорошенко – ЭП) к себе в кабинет и настойчиво порекомендовала переговорить с Кауфманом и Дмитрием Зинковым (совладелец «Платинум банка» – ЭП) о продаже учреждения.

Мы собрали коллектив и приняли решение: чтобы не было вопросов с вкладчиками, чтобы команда осталась работать, продать банк», – заявил Полищук.

В качестве доказательства он приводит факт своего выхода из собственников и учредителей банка, а также переход менеджмента этого финансового учреждения в «Платинум банка». Правда, бизнесмен никак не объяснил, каким образом выведенные из банка деньги, в том числе средства вкладчиков, оказались на счетах связанных с ним компаний.

Сама Рожкова обвинения Полищука отвергает. «Об обвинениях. Могу лишь сказать, что банк нуждался в существенной докапитализации, поэтому точно не был привлекательным для посторонних инвестиций», — сообщила она ЭП.

Да и сам «Платинум» продержался на рынке недолго. Банк сочли неплатежеспособным уже в начале 2017 года, а накануне этого решения регулятора банк испытывал серьезные финансовые проблемы.

Как бы там ни было, все еще непонятно, почему Нацбанк разрешал «Михайловскому» проводить схемы по привлечению средств населения на счета ИРЦ и КИЦ и закрывал глаза на другие масштабные схемы в банке.

Операция по спасению вкладчиков

После введения в банк временной администрации ФГВФЛ предстал перед сложным выбором. С одной стороны, он должен был признать операции по фиктивному переводу средств ИРЦ и КИЦ на счета вкладчиков «Михайловского» ничтожными. С другой – фонд не мог это сделать, потому что тысячи вкладчиков потеряли бы свои деньги.

Пока он решал, что делать, вкладчики начали бороться за свое право вернуть депозиты. В отличие от людей, которые держали в банках более 200 тыс. грн, они выходили на акции протеста и перекрывали центральные улицы Киева.

В конце концов, на проблему обратили внимание ведущие политики. В августе 2016 года пятый президент Петр Порошенко пообещал вкладчикам «Михайловского», что возьмет следствие по этому делу «под свой личный контроль» и добьется от экс-владельцев финансового учреждения возврата денег вкладчикам.

Позже Порошенко несколько отступил от своих слов и решил не беспокоить Полищука. Вернуть деньги вкладчикам решили за средства налогоплательщиков.

15 ноября 2016 г. Верховная Рада приняла внесенный Порошенко закон, который приравнял обманутых вкладчиков банка Полищука к вкладчикам других банков, чем увеличила обязательства Фонда гарантирования на 1,1 млрд грн.

Спустя почти пять лет после принятия этого закона фонд выплатил вкладчикам банка почти 2,5 млрд грн, из которых 583 млн грн получили вкладчики, пострадавшие от схемы вывода средств через ИРЦ и КИЦ.

Более 34 тыс. вкладчиков и лиц, которых приравняли к вкладчикам специальным законом, не обратились за своими средствами в фонд или уполномоченные им банки.

Вместо вывода

Из истории «Михайловского» можно сделать два вывода.

Первый – перед подписанием документов их всегда нужно читать. Вероятно, последствия банкротства учреждения были бы не столь серьезны для бюджета, если бы вкладчики знали, что доверяют свои деньги неизвестным финансовым компаниям.

Второй – в стране царит тотальная безнаказанность за вопиющие преступления, нанесшие многомиллиардный ущерб государству и его гражданам. За более чем пять лет наказан не был почти никто. Те, кому не удалось сбежать от украинской Фемиды, получили несправедливо мягкие наказания.

14 апреля 2021 года Печерский суд вынес обвинительный приговор бывшему начальнику одного из департаментов «Михайловского». Его обвинили в причинении банку ущерба в 81,6 млн грн путем кредитования связанных с банком лиц. За это ему присудили 15,3 тыс. грн штрафа и лишили права занимать должности в банковских учреждениях в течение двух лет.

Однако это все же лучше, чем ничего, потому что именно «ничего» получили остальные топ-менеджеры и владельцы «Михайловского».

В ноябре 2019 года Печерский суд решил закрыть уголовное производство за организацию схемы с участием компаний ИРЦ и КИЦ, нанесшей банку и его вкладчикам убытки на 1,6 млрд грн.

Фонд гарантирования вкладов в течение двух лет пытается возобновить это дело. Параллельно он пытается взыскать эти 1,6 млрд грн с Полищука и связанных с ним лиц. Рассмотрение этого дела в судах заморожено.

Дела у самого Полищука «налаживаются».

Если в 2013 году он занимал 71 место в рейтинге самых богатых украинцев по версии журнала Forbes, то в 2021 году дотянулся до 36 места. Журнал также назвал Полищука крупнейшим рантье Украины. В собственности бизнесмена остаются «Гулливер» и склады в Киевской и Одесской областях.

Дела у Полищука идут настолько хорошо, что его компания «Технополис-15» начала побеждать в тендерах подразделений МВД, а сам бизнесмен посещал центральный аппарат ведомства во времена Арсена Авакова. Того самого МВД, которое расследует дело по выводу миллиардов гривен из банка «Михайловский».

В 2020 году компания выиграла тендеры, которые устраивал Центральный госпиталь МВД, на 61 млн грн – около 12% выручки компании за весь год.

Кроме того, в 2020 году государственные Укрэксимбанк и Сбербанк согласились реструктурировать кредиты компаниям Полищука, залогом по которым был «Гулливер».

ЭП направила запросы о получении комментария от Виктора Полищука в подконтрольные ему компании, однако на момент выхода материала ответа не получили.

Однако для окончательного завершения истории «Михайловского» не хватает не только наказания организаторов схем по выводу денег из банка. Без ответа также остаются вопросы о роли бездействия регуляторов – НБУ и Нацкомфинуслуг – в банкротстве «Михайловского».

Получит ли эти ответы украинское общество?

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Как украсть у государства миллиарды и при этом не стать преступником. История банка «Михайловский» появились сначала на Антикоррупционная правда.

Активы из банка «Таврика», который сейчас ликвидирован, выводились через кредитование под картины, стоимость которых была переоценена в сотни раз. Об этом, как передает LB.ua, сообщается на сайте Фонда гарантирования вкладов.

Картины оценили в 5,4 млрд грн, а через год переоценили в 9 млрд грн. Они были переданы в обеспечение кредитов связанным лицам на общую сумму 4,3 млрд грн. Займ не обслуживался, поэтому Фонд гарантирования пошел в суд.

«В рамках судебного процесса была осуществлена еще одна оценка произведений искусства, на этот раз уже государственной экспертной организацией. Ее результат — стоимость картин оценена в 16,3 млн грн», — сказано в сообщении.

ООО «Музей современного изобразительного искусства», который был владельцем коллекции, объявил о своем банкротстве. В рамках процедуры банкротства картины были проданы в соответствии с последней оценкой. В счет компенсации за выданные более чем 4 млрд грн кредитов банк «Таврика» получил сумму в 263 раза меньше.

Еще одна схема вывода активов из банка была реализована с помощью передачи в залог акций Киевского ювелирного завода. Оценка их стоимости не проводилась, вместо этого чтобы повысить стоимость залога, была проведена оценка Киевского ювелирного завода как бизнеса, хотя в залог передавались именно акции предприятия. Заемщиками выступили 14 связанных компаний.

Сначала они передали в обеспечение по кредитам недвижимость стоимостью 1,19 млрд грн. Затем этот залог заменили на пакет акций «КЮЗ», который также оценили в 11,9 млрд грн, что в пять раз больше их реальной стоимости.

С декабря 2012 года по март 2013 14 компаний-должников были объявлены банкротами. При этом процессом ликвидации этих компаний занимался один судья, хотя в Украине работает автоматическое распределение дел между судьями.

В 2015 году постановлением суда «КЮЗ» был признан банкротом. Фонд оспаривает это решение.

Банком «Таврика» и КЮЗом владел бизнесмен Сергей Цюпко, который сейчас проживает в Австрии.

Киевский ювелирный завод (КЮЗ) до 2013 года был крупнейшим производителем ювелирных изделий в стране с годовой выручкой свыше полумиллиарда гривен. В 2015 г. предприятие было признано банкротом, а на днях, как выяснили СМИ, его имущество было при загадочных обстоятельствах пущено с молотка в обход его ключевого кредитора — государственного Укрэксимбанка. Сейчас в банке заявляют, что активы КЮЗа проданы без их ведома. Их новый владелец — ООО «Эталон-Консалтинг», за которым 17 и 18 января 2017 года было зарегистрировано право собственности на активы, выведенные из ювелирного завода.

Это ООО было создано в ноябре 2016 года, а его директор и соучредитель — киевлянин Александр Бакаев. До этого он был заведующим сектором активных операций и заместителем главы набсовета банка «Таврика», который до его признания неплатежеспособным фактически контролировал хозяин Киевского ювелирного завода Сергей Цюпко. По информации источников, основанное Цюпко ООО «Музей современного изобразительного искусства Украины» в свое время даже заложило в Нацбанке коллекцию картин, оцененную в космическую сумму 10 млрд. гривен. Однако после введения в банк временной администрации выяснилось, что этот залог просто исчез, а в прошлом году «Музей современного изобразительного искусства Украины» был благополучно ликвидирован.

До 2012 года бизнес Сергея Цюпко чувствовал себя вполне вольготно. Цюпко контролировал 39 й по размеру активов банк «Таврика», трест «Югозаптрансстрой» (ЮЗТС), который строил десятки тысяч метров жилья в столице, и упомянутый Киевский ювелирный завод. Но Цюпко подвело чрезмерное увлечение строительным бизнесом, не выдержавшим испытания кризисом.

«Около 30% кредитного портфеля, или 1,2 млрд гривен, приходилось на связанные структуры», – утверждал адвокат пострадавших вкладчиков «Таврики» Сергей Крыжановский. Почти вся эта сумма была выдана компаниям, связанным со строительным бизнесом Цюпко, за период с 2007 по 2011 год, под залог недвижимости. Поэтому «Югозаптрансстрой» потянул за собой на дно банк «Таврика», а за ним отправился и КЮЗ.

Цюпко отчаянно пытался вырвать ювелирный завод из рук кредиторов во главе с Укрэксимбанком, который в ходе процедуры банкротства предприятия в 2014 году стал главным кредитором КЮЗа с требованиями 125 млн грн по невозвращенному кредиту, полученному ювелирным заводом в 2011 году в размере 10,5 млн долларов. В ноябре 2016 года ликвидатор в хозсуде добился права продать имущество на открытых торгах. Укрэксимбанк и второй кредитор — Сбербанк (его требования — чуть больше 10 млн грн) — подали апелляции, которые были удовлетворены 10 января 2017 года. Они подозревали, что стоимость активов была занижена. Но несмотря на запрет, а также остановку лицензии ликвидатора КЮЗа Тараса Тарасенко, имущество все же было продано.

Активы КЮЗа перед торгами оценили в 406 млн гривен (именно такой была суммарная сумма требований кредиторов к заводу). Эта оценка была близка к рыночной. Например, в 2013 году издание Forbes просило двух инвестбанкиров оценить стоимость КЮЗа, и они назвали диапазон в 350-500 млн гривен. Но в середине января активы (недвижимость, ценные бумаги, оборудование, ювелирные изделия), как выяснили СМИ, были проданы всего чуть более чем за 100 млн грн на аукционе, якобы прошедшем в Киеве по уже несуществующему адресу на бульваре Лепсе, 6 (еще осенью он был переименован в бульвар Вацлава Гавела). В Укрэксимбанке теперь заявляют, что стоимость сырья для производства ювелирных изделий была занижена в 2,5 раза, а стоимость ювелирных изделий — в 5,5 раза.

«Согласно акта осмотра, составленного представителями АО «Укрэксимбанк» 13.01.2017, по вышеуказанному адресу торги не проводились», — говорится в материалах Шевченковского районного суда 20 января, куда обратилось Главное следственного управление Службы безопасности Украины (процессуальное руководство осуществляет Генпрокуратура) в рамках уголовного производства №12015100070001990. В итоге с подачи СБУ Шевченковский суд зимой арестовал все отчужденное в пользу ООО «Эталон-Консалтинг» имущество.

«Ликвидатором ПАО «КЮЗ», путем обмана кредиторов, в т.ч. представителей и должностных лиц АО «Укрэксимбанк», умышленно занижена стоимость имущества ОАО «КЮЗ», находящегося на его балансе, и проведена его незаконная реализация», — указывается в материалах Шевченковского суда.

Согласитесь, схема Сергея Цюпко очаровательна. Да, может быть она не оригинальна: каждый банк на Западе пытались надуть таким образом. Но в Украине — он один из первых и это отрадно. Для всей финансовой преступности страны дело Серегя Цюпка — значительный прогресс в сторону утонченных вкусов и манер.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Ювелирный аферюга Сергей Викторович Цюпко: схема на миллиарды с картинами и банком «Таврика» появились сначала на Антикоррупционная правда.

Частично банк мог компенсировать свои затраты от продажи ключевого залогового актива группы — “Ковельмолоко” со стартовым ценником 743 млн гривен. Однако актив был продан только на повторном аукционе всего за 62 млн гривен. Его купила фирма “Мидас Инвестиции”, оформленная на Ирину Пазяк. Примечательно, что в 2020 году выручка “Галичины” Степана Ивахива превысила 2 млрд гривен и в целом показала прибыльную работу, так что ситуация похожа на умышленное нежелание компании рассчитываться с госбанком.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Степан Ивахив и “Укрэксимбанк”: схематоз на 700 миллионов появились сначала на Антикоррупционная правда.

Резонанс призвів до відсторонення Мецгера від роботи та вручення йому і його підлеглим підозри у перешкоджанні журналістській діяльності. Яке запитання спровокувало таку реакцію голови правління банку?

«Схемам» вдалося з’ясувати, що державний «Укрексімбанк» видав 60 мільйонів доларів кредиту фірмам бізнесмена, чия компанія веде діяльність на окупованій частині Донеччини (ОРДО), на якій діє за підтримки Росії угруповання «ДНР», і сплачує податки окупаційній владі. Більше того, як гарантію повернення цих грошей, під заставу банк узяв об’єкт, цінність та надійність якого сумнівні – адже за нього роками точилася боротьба в декількох юрисдикціях.

У державних банках проблемні кредити, як правило, лягають фінансовим тягарем на державний бюджет – а отже, на плечі платників податків.

Ось про що «Схеми» хотіли запитати Євгена Мецгера. Розслідування Кирила Овсяного.

Хто такий Євген Мецгер і чим особливий «Укрексімбанк»?

Червень 2020 року. Хмельницька область. Під час наради з місцевими бізнесменами Володимир Зеленський телефонує очільнику великого державного банку. Переказує прохання підприємців – відтермінувати погашення кредитів на рік. Співрозмовник президента України – Євген Мецгер, який буквально за кілька місяців до цього став головою правління «Укрексімбанку».

Мецгер – земляк президента з Кривого Рогу, банкір з майже 20-річним стажем. Журналістам видання «НВ» вдається встановити зв’язок між ним та Зеленським – через дружину Мецгера Юлію. У липні 2019-го її призначають в наглядову раду іншої державної фінустанови – «Приватбанку» – за президентською квотою.

Юлія Мецгер – близька подруга Олени Кравець з «95-го кварталу». Вони публікують спільні світлини.

Сам Євген Мецгер в інтерв’ю називає свої стосунки з президентом «робочими».

Попри те, що це банк – державний, його менеджмент за законом має бути незалежним від політичних впливів.

Втім, голова правління банку змінювався чи не щоразу із обранням нового президента країни.

Чим особливий «Укрексімбанк»?

Це великий банк, третій в країні за розміром активів. Створювався на початку 1990-х, щоб обслуговувати здебільшого експортно-імпортні операції, згодом зайняв нішу просто корпоративного банку, який спеціалізується на обслуговуванні бізнесу.

«Зараз ця ситуація змінюється. Він стає більш важливим для державних програм. Банк має велику соціальну роль, тобто у фінансуванні саме соціальних державних проєктів», – каже експерт центру CASE Україна Євген Дубогриз.

Наприклад, цей банк – один із найбільших кредиторів президентського проєкту «Велике будівництво». У червні позичив «Укравтодору» чергові 5 мільярдів гривень на ремонт доріг.

На початку цього року банк видав кредит держпідприємству Антонов – 3 мільярди гривень на будівництво трьох нових літаків Ан-178 для Збройних сил України.

Що ще відрізняє «Укрексімбанк» від інших, приватних, банків України?

«Нам, звичайним платникам податків, звичайним українцям, він цікавий насамперед тому, що він занадто багато грошей постійно вимагає з бюджету», – пояснює Євген Дубогриз.

Експерти порахували, що лише за нинішнього керівництва банку держава профінансувала «Укрексім» на майже 7 мільярдів гривень. А всього за останні 12 років – докапіталізація за рахунок платників податків склала понад 42 мільярди гривень.

За нинішнього керівництва банку держава профінансувала «Укрексім» на майже 7 мільярдів гривень. А всього за останні 12 років – докапіталізація за рахунок платників податків склала понад 42 мільярди гривень

Тому питання, кому керівники банку погоджують видачу великих кредитів і чи ці кредити повертаються – становить суспільний інтерес.

Не про всі великі кредити державного банку звітують у пресрелізах. На це має бути згода позичальника. Увагу «Схем» привернув один великий кредит, про який не писали у ЗМІ – запитання про це і призвели до застосування сили та спроби видалення всього відео редакції працівниками банку.

Багатомільйонний кредит для сумнівного бізнесмена

У квітні 2021 року «Укрексімбанк» ухвалив рішення видати кредит на 60 мільйонів доларів. Щоб розуміти масштаб суми – це всього вдвічі менше, ніж дісталось «Антонову» на будівництво військових літаків. Кого ж так щедро профінансував державний банк?

У розпорядженні «Схем» – кредитний договір, укладений між банком та позичальником.

Дві компанії беруть кредит на 60 мільйонів доларів. Наразі власником обох є Сергій Брюховецький. Він же виступає поручителем за договором.

Хто такий Сергій Брюховецький?

Публічно доступної інформації про цю людину небагато. Бізнесмен родом із Горлівки Донецької області. У двохтисячних він був депутатом Горлівської міської ради від Партії регіонів.

Сергій Брюховецький – тесть Федора Христенка, теж вихідця з Донеччини – нині народного депутата від партії «ОПЗЖ».

При цьому, як вдалося встановити «Схемам», Сергій Брюховецький – власник бізнесу на окупованій території в рідній Горлівці. Мова йде про компанію «Спец-реммаш».

Ця компанія, зареєстрована у Горлівці, є в українському реєстрі юридичних осіб.

Але 11 грудня 2014 року окупаційна влада у Горлівці зареєструвала компанію «Спец-реммаш» вже за так званими місцевими «законами».

Ці дані «Схеми» отримали та перевірили з двох незалежних одне від одного поінформованих джерел – у «фінансових органах» на окупованих територіях

І співвласником цієї компанії там значиться Сергій Григорович Брюховецький.

Яку діяльність вона веде?

Як і до окупації Росією частини території Донецької і Луганської областей, вона ремонтує обладнання для місцевих шахт.

«Спец-реммаш» ремонтує обладнання для місцевих шахт

Так, у фірми Брюховецького послуги замовляють, наприклад:

·                                 «Шахта Комсомолець Донбасу»

·                                 «Макіїввугілля»

·                                 «Торезантрацит»,

·                                 «Шахта імені О.Ф. Засядька» та інші.

Усі перелічені підприємства перебувають під прямим контролем угруповання «ДНР».

Фірма Брюховецького «Спец-реммаш» тільки за 2020 рік заробила понад 5 мільйонів рублів. Що на той час – близько двох мільйонів гривень.

Про те, що компанія справді веде активну діяльність у Горлівці, існує чимало згадок на різних сайтах, пов’язаних з угрупованням «ДНР». Тут проходять практику місцеві студенти.

Органи окупаційної влади звітують про графік перевірок на підприємстві, наприклад, це перевірки дотримання так званого «трудового законодавства» в ОРДО, а на сайті так званого «Мінпромторгу «ДНР» вказують, що один з заводів під контролем окупаційної влади співпрацює з ТОВ «Спец-реммаш».

Проводячи активну господарську діяльність, бізнес Брюховецького сплачує податки у місцевий «бюджет» ОРДО.

Наприклад, за 7 місяців 2021 року компанія сплатила до скарбниці окупаційної адміністрації щонайменше три з половиною мільйони рублів. Це приблизно 1,4 мільйона гривень.

За 7 місяців 2021 року компанія сплатила до скарбниці окупаційної адміністрації щонайменше три з половиною мільйони рублів. Це приблизно 1,4 мільйона гривень

В Україні Кримінальний кодекс тлумачить такі дії як фінансування тероризму. «Схеми» намагалися зв’язатися і з самим Сергієм Брюховецьким, а також пробували передати прохання про коментар через його зятя, народного депутата Федора Христенка. Але він не вийшов на зв’язок.

Чому державний «Укрексімбанк» на чолі з Євгеном Мецгером видав багатомільйонний доларовий кредит бізнесмену, який веде бізнес та платить податки на окупованій території? Чи проводились усі необхідні перевірки? Якщо так, чи дійсно у банку не змогли встановити цих даних? А якщо встановили – чому це не зупинило кредитний комітет банку?

Саме ці питання журналісти «Схем» й намагались поставити Євгену Мецгеру під час того самого інтерв’ю.

Кредит на заставу для цього ж кредиту

Не менш важливо було з’ясувати й інші обставини видачі цієї позики.

Зокрема, під які цілі було видано кредит та чи достатні гарантії отримав банк, що він коли-небудь поверне собі цю велику суму.

Щоб отримати багатомільйонний валютний кредит в «Укрексімбанку», державній фінустанові запропонували заставу. Це – один з найбільших в Україні, київський торгово-розважальний центр SkyMall. Цей актив відомий тим, що навколо нього вже десятиліття точиться боротьба.

З 2010 року цей ТРЦ на Лівому березі Дніпра біля Північного мосту перебував в епіцентрі корпоративного конфлікту між естонським інвестором Хілларом Тедером та київським бізнесменом Андрієм Адамовським. Сторони застосовували «важку артилерію» – наприклад, за часів Петра Порошенка на боці Адамовського до справи долучався соратник президента Олександр Грановський.

Коли до влади прийшов Володимир Зеленський, про ситуацію навколо SkyMall йому в не надто дипломатичному тоні натякнула президентка Естонії Керсті Кальюлайд.

«У нас уже були такі випадки, коли наші люди втрачали тут власність. І навіть отримавши рішення арбітражу в свою користь, так і не змогли повернути своє майно. Тому я не можу порадити естонцям інвестувати в Україну», – сказала Керсті Кальюлайд.

«Вже сама наявність такого публічного підсвітлення цього конфлікту і конфлікту з попереднім інвестором мала би насторожити кредитний комітет щодо ліквідності такого активу у заставу», – каже експертка Центру протидії корупції Тетяна Шевчук.

Заплутана судова тяганина навколо ТРЦ із залученням сторонами різних можновладців тривала ціле десятиліття.

Також досі триває кримінальне провадження, яке веде Державне бюро розслідувань у супроводі Офісу генерального прокурора. Через це на майновий комплекс ТРЦ неодноразово накладали арешт.

Постає питання: чи можна вважати таку заставу під кредит у 60 мільйонів «Укрексімбанку» надійною? Чи зможе державний банк у разі потреби продати ТРЦ і повернути свої гроші, коли навколо нього стільки суперечок та судів?

«Усі розуміють, що якщо вже не можна майно продати одномоментно, і це триватиме пів року, рік, роки, судова тяганина, вартість цього активу буде падати», – підсумовує Тетяна Шевчук.

Так, корпоративний конфлікт давно вийшов за межі України. Справу слухали і в Лондоні, і на Кіпрі. Тепер інша сторона конфлікту, компанія естонця Хіллара Тедера заявила про намір витребувати вже у держави Україна 750 мільйонів доларів компенсації – через Міжнародний інвестиційний суд.

«Суперечка стосується насамперед втрати вартості понад 750 мільйонів доларів США через спірне право власності на торговий центр SkyMall», – йдеться в заяві компанії Тедера.

Залишається запитання – а як ТРЦ взагалі опинився в руках бізнесмена Брюховецького? Як він зміг його закласти у банк?

Як випливає з документів – суть кредиту, виданого «Укрексімбанком» як раз і полягала в тому, щоб профінансувати цю його покупку. Цей механізм викладений у кредитному договорі обсягом у понад 100 сторінок, який є у розпорядженні «Схем».

У сухому залишку: «Укрексімбанк» видав кредит бізнесмену з Горлівки, щоб той за ці гроші придбав проблемний ТРЦ у однієї із сторін конфлікту – структур з орбіти бізнесмена Адамовського. У спілкуванні зі «Схемами» сам Адамовський написав, що стосунку до «Скаймоллу» на даний момент не має, а хто бенефіціар ТРЦ, знає лише із преси.

«Якщо почати аналізувати всі ці транзакції, всі ці операції, які відбулись, то виглядає так, що кредит стосувався того, що пан Брюховецький просто придбав SkyMall, а далі це все, яким чином це відбулось, це було просто технічна процедура, що це кредит на дві компанії. Але вся ця схема, вона зводиться до того, щоб придбати SkyMall», – каже фінансовий аналітик Центру протидії корупції Антоніна Волкотруб.

Державний банк, який часто працює зі збитками і потребує мільярдних фінансових вливань з українського бюджету, видає багатомільйонний доларовий кредит бізнесмену, чия компанія провадить діяльність в ОРДО та сплачує податки окупаційній владі. Кредит цей видається на викуп проблемного активу в однієї зі сторін гучного корпоративного конфлікту, – торгово-розважального центру у столиці, на який наполегливо заявляють право інші особи.

Як гарантію повернення цього кредиту кредитний комітет погоджується взяти в заставу сам ТРЦ SkyMall, за який роками точаться судові суперечки, який є об’єктом кримінальних проваджень і боротьба за який ведеться у декількох юрисдикціях.

Поручителем кредиту виступає бізнесмен із Горлівки, фірма якого сплачує податки окупаційній владі – що за Кримінальним кодексом може бути оцінене як фінансування тероризму.

Як таке можливо? Хто і як ухвалив таке рішення у банку, де нібито діють системи суворого внутрішнього і зовнішнього фінансового моніторингу? Де валютні кредити мають перевіряти особливо прискіпливо?

Ці питання «Схеми» і намагались поставити під час візиту до голови Правління «Укрексімбанку» Євгена Мецгера.

Напад через незручне запитання

4 жовтня. Кабінет Євгена Мецгера.

Запис запланованого заздалегідь інтерв’ю. Євген Мецгер розповідає про принципи роботи державного банку – видачу великих кредитів, перевірку позичальників зокрема. Підкреслює: усе прозоро, репутація банку – бездоганна.

– Наш комплаєнс, наш фінансовий моніторинг звітує стосовно кількості компаній, яким відмовлено в обслуговуванні. І таких компаній не дуже мало в Україні. Тому ми – банк з бездоганною репутацією. Ми не плануємо зовсім взагалі обслуговувати компанії, які мають таку собі не дуже сталу репутацію, – сказав Євген Мецгер.

– Нам стало відомо, що «Укрексімбанк» видав кредит у 60 мільйонів доларів компаніям, власник яких веде бізнес з «ДНР» (з угрупованням «ДНР» – ред.) та сплачує там податки. Це «Славіан» та «Оптова мережа 2011» – під заставу ТРЦ SkyMall, щодо якого досі відбувається кримінальне провадження, – каже журналіст «Схем» Кирило Овсяний.

– Так, так. Дійсно. Це питання, воно не дуже звучить коректно стосовно… Ми не фінансували і не видавали кредити компаніям «Оптова мережа 2011».

– А «Славіан»?

– «Славіан» також. У нас є позичальник, який придбав цей об’єкт, SkyMall, передав нам його в заставу. Ми аналізували провадження, які ще наявні між передпопереднім і передпередпопереднім власником предмету іпотеки. Тому це майнові претензії одне до одного, а не до банку і не стосується предмету забезпечення, – розповідає Мецгер.

– А щодо сплати податків «ДНР? Цим власником компаній…

– Власників компаній, які зареєстровані в «ДНР» (в ОРДО – ред.) і сплачують податки в «ДНР», таких власників компаній в цих компаніях-позичальників немає.

Журналіст продемонстрував голові правління «Укрексімбанку» копії генерального кредитного договору між компаніями-позичальниками Брюховецького та державним банком, а також виписок про діяльність інших фірм цього бізнесмена на окупованих територіях. Але у розмову раптом втручається директор департаменту інформаційної політики цього ж банку Володимир Пікалов.

– Пане Кирило, пам’ятаєте список питань, які були узгоджені? – питає Пікалов.

– Так, пам’ятаю. Але сплата податків в «ДНР» (в ОРДО – ред.) компаніями «Спецреммаш» та «Дикон», власником яких є Сергій Брюховецький, власник компаній «Славіан» та «Оптова мережа» наразі. Чи зможете ви якось це прокоментувати? – запитує журналіст Кирило Овсяний.

– Ми закінчили інтерв’ю, пане Кирило? – ще раз запитує Пікалов.

– Зможете прокоментувати це? – перепитує журналіст.

– Ви хочете поговорити зі мною про компанії-позичальники? – запитує вже сам Мецгер.

– Так.

На цьому етапі розмова зайшла в глухий кут. Володимир Пікалов почав наполягати, щоб журналісти вимкнули камеру.

«Схеми» ж продовжили запитувати про сумнівний багатомільйонний кредит, але відповідей від Євгена Мецгера так і не почули.

– Закінчуйте інтерв’ю, тому що це щось якась дурня почалась, – сказав Мецгер.

– Я можу вам залишити документи, щоб ви з ними ознайомились, – запропонував Кирило Овсяний.

– Я знаю всі ці документи…

– І ці документи також по «ДНР»?

– Всі ці документи. Тобто, ви володієте якимись неперевіреними даними і намагаєтесь щось мені…

– Ми перевірили через декілька джерел.

– Через які? Так може ви спочатку будете надавати свої питання та запити? А потім будете мені їх задавати?

Після цього керівник банку йде телефонувати. Викликає Ігоря Георгійовича.

– Ще питання є? – питає Володимир Пікалов.

– Є. Можете прокоментувати? Чи перевірялась ця компанія, ця людина, якій надавався кредит державним банком? – відповідає Кирило Овсяний.

В цей час Пікалов починає заважати зйомці і оператор Олександр Мазур просить його не чіпати камеру. А Мецгер продовжує:

«Вам таку інформацію… Я вже нічого не хочу коментувати. Отримаєте офіційний запит. Напишете офіційний запит, отримаєте офіційну відповідь. Володю, вируби його, будь ласка, що він тут ходить», – звертається Мецгер до Пікалова, вказуючи на оператора.

Знімальна група спробувала вийти з приміщення, але вихід виявився заблокованим. Володимир Пікалов зачиняє двері кабінету.

За декілька хвилин до кабінету входить той самий Ігор Георгійович. Це – Ігор Тельбізов – директор департаменту банківської безпеки «Укрексімбанку».

Мецгер раптом усвідомлює, що сталося.

– У хлопців залишається ця плівка. Вони її завтра викладуть, так? – запитує голова правління у журналіста.

– Ні, завтра ні, – відповідає Кирило Овсяний.

– Що «ні»? Післязавтра, так? Я тому… Я проти такого інтерв’ю. Я не даю згоду на таке інтерв’ю.

Після чого керівник фінустанови йде перевіряти, чи вимкнений запис. Зважаючи на його реакцію, оператор продовжує зйомку.

– Тим не менше, ви собі дозволяєте зараз звинувачувати, фактично звинувачувати голову правління держбанку… – сказав Володимир Пікалов.

– Я ставив запитання, – відповів журналіст «Схем».

– Ви не ставили запитання. Це було питання з тичком якихось документів в обличчя….

– Це не «якісь» документи. Один з документів – це генеральний договір.

– А про що ми говоримо? Звідки ми знаємо, що це за договір?

– Ви можете перевірити.

– Навіщо нам перевіряти, якщо ви вже поводите себе непрофесійно.

– Пишеш? – раптом звертається Мецгер до оператора.

– Ні, не він. Там ні, – каже Володимир Пікалов.

– В сенсі ні, вони пишуть це все… Що, охрініли зовсім? Я сказав, що забороняю давати інтерв’ю. Я вам не даю згоди на запис, – говорить Мецгер.

– Ви що бандити? А чого ви себе так поводите? – звертається до журналістів Ігор Тельбізов.

– Давай, забирай у них камеру. Ігоре, забери у них камеру до чортової матері. Охіріли… І цю теж, Ігоре. Забирай, – наказує Євген Мецгер.

– Ви перебуваєте в об’єкті критичної інфраструктури. Поводьте себе нормально, прошу вас… – каже Тельбізов.

– Ніхто нікуди цю штуку не винесе. Ну вас попросили, а що ви хотіли? Хлопці, ви думаєте, це що, жарти? – каже Володимир Пікалов.

Після цього співробітник банку скрутив та повалив оператора «Схем» і силою вирвав у нього з руки картку, яку той встиг витягти з однієї з камер. У об’єктив іншої потрапив цей момент.

Ігор Тельбізов – директор департаменту банківської безпеки «Укрексімбанку»

– Навіщо ви це робите? – звернувся журналіст Кирило Овсяний до Ігора Тельбізова, який в цей момент «скрутив» оператора.

– Що ви робите? Так же не можна! Так, а що ми..? – вигукнув Олександр Мазур.

– Що ви робите? – ще раз запитав журналіст.

– А що ми робимо? Ми спілкуємося, – сказав Володимир Пікалов.

– Ви розумієте, що це буде скандал? Ви «скручуєте» мого оператора. Забираєте у нас камери.

– А чого ви так поводитеся? – запитав Ігор Тельбізов.

– Як поводимо?

Далі Мецгер дав вказівку своїм співробітникам: «Ідіть до айтішніків, вичистіть все г*но». Вони винесли техніку з кабінету. І, як і наказав шеф, видалили відео з карток. В цей час камера ще працювала і записала діалог між співробітниками.

– Все стираємо…

– Ще пише…

– Почистити повністю, в нуль, абсолютно все.

– Я зрозумів, добре.

– Повимикайте все, зараз ще прийде сюди голова. Як вирубити цю фігню?

– Задача… треба все стерти.

– Стерти?

– Так, в нуль.

Техніку повернули із флешками, але вже без відео.

Редакція «Схем» одразу ж звернулася до технічних фахівців із проханням відновити запис. І це вдалося зробити – на обох флешках, з обох камер.

Одразу після того, як трапився цей інцидент у кабінеті Мецгера, редакція «Схем» приїхала до банку. Викликали поліцію.

Приїхали патрульні, потім – слідча група. Опитали журналістів та представника «Укрексімбанку». Ввечері того ж дня поліція розпочала кримінальне провадження за статтею «перешкоджання журналістській діяльності».

Наступного дня «Укрексімбанк» офіційно коментує: інформація, яка цікавила журналістів, є «банківською таємницею», а знімальна група «без перешкоджання» залишила приміщення. Більше того, там розглядають можливість «звернення до правоохоронних структур».

Сам Мецгер дописує у фейсбук: «Те що сталося вчора та розгортається сьогодні навколо бренду Банку та мого імені, це вже не журналістіка, а дії свідомо і прицільно спрямовані на провокацію та плямування репутації менеджменту та його діяльності».

Одна за одною з’являються заяви від різних відомств та медійних і правозахисних організацій із засудженням таких дій керівництва банку та його співробітників.

Із окремою заявою виступив президент Радіо Свобода Джеймі Флай. Він засудив напад на журналістів та заявив, що сподівається на ефективне розслідування.

З моменту, коли «Схеми» опублікували відновлене відео з кабінету Мецгера, тональність змінюється.

З’являється реакція Офісу президента. Дії керівництва банку там засуджують та підтримують відсторонення Мецгера. І навіть, «можливо, і більш жорсткі кадрові рішення».

Пізніше Наглядова рада «Укрексімбанку» ухвалює рішення відсторонити Євгена Мецгера «на час проведення внутрішнього розслідування».

Окремо з’являється заява самого Мецгера, в якій він свої дії називає «надмірно емоційною реакцією та нестриманою поведінкою», які «не мають виправдання». А те, що відбулося в його кабінеті – «конфліктом з журналістами Радіо Свобода».

Згодом пише ще одне звернення. Цього разу вибачається перед журналістами «Схем», всіма українськими журналістами і колегами з банку. Каже, що заяву на власне відсторонення написав сам.

«Події, що сталися у моєму робочому кабінеті 4 жовтня 2021 року та були згодом опубліковані виданням «Схеми» з мого боку є неприпустимими та стали шоком не тільки для громадськості та журналістської спільноти, але й для мене. Я за природою врівноважена людина і ніколи не думав, що миттєвий емоційний спалах може перерости в лавину імпульсивних та непоправних дій і рішень. Стрес і навантаження цьому не виправдання», – пише Мецгер.

Майже одночасно із цими заявами на підтримку «Схем» виходять журналісти з інших редакцій.

«Це настільки брутальна ситуація, що ми не могли не прийти (ми тут майже всією редакцією) і головне, чого ми хочемо, щоб Мецгер і його спільники негайно були звільнені, а друге, щоби вони понесли кримінальну відповідальність, відповідно до нашого законодавства», – каже журналістка Bihus.info Аліса Юрченко.

Збирається на обговорення комітет Верховної Ради з питань свободи слова. Напад на знімальну групу «Схем» – перший на порядку денному. Одне з ключових питань – чи будуть притягнуті до відповідальності й інші учасники інциденту в кабінеті керівника державного банку?

Зокрема, його речник Володимир Пікалов та директор департаменту банківської безпеки Ігор Тельбізов, який «скручував» оператора «Схем».

Комітет ухвалює фінальне рішення: просити генпрокурора та міністра внутрішніх справ взяти розслідування під особистий контроль.

У день ефіру стало відомо, що правоохоронці оголосили підозру керівництву банку. Самому Євгену Мецгеру і його речнику Володимиру Пікалову.

Участь третьої особи – Ігоря Тельбізова, який скручував оператора – за даними поліції, вивчається.

За декілька годин до виходу розслідування керівниця Наглядової ради та тимчасовий очільник банку скликали пресконференцію. Заявили, що перевірка позичальника Сергія Брюховецького під час видачі кредиту виявила лише той його бізнес, який зареєстрований за законами України, а тому в «Укрексімбанку» не було підстав відмовити клієнту в отриманні багатомільйонних кредитних коштів.

– Чи відомо вам про те, що його компанія сплачує податки в так званій «ДНР» (в ОРДО – ред.)? – запитали «Схеми» в голови Наглядової ради «Укрексімбанку» Оляни Гордієнко.

– Це не так, – однозначно відповіла Гордієнко.

Не бачать проблем керівництво банку і з самим виданим кредитом та не вважають заставу – ТРЦ SkyMall – ненадійною.

Та чи не є факти з розслідування «Схем» підставою для проведення незалежного аудиту?

Також можливо правоохоронці дадуть правову оцінку не лише застосуванню сили співробітниками банку до журналістів-розслідувачів, але і звернуть увагу на самі принципи роботи банку – під час видачі великих кредитів. Адже як показує досвід у випадку з державними банками, неповернення проблемних кредитів зрештою лягає на державний бюджет та на плечі кожного українського платника податків.

Сообщение Обнародовано расследование об «Укрэксимбанке» появились сначала на Антикоррупционная правда.

На восстановленном видео есть все кадры инцидента. Интервью, вопрос журналиста и все, что происходило дальше. В частности, зафиксированы указания Евгения Мецгера забрать у журналистов технику и «забрать кассеты» и «вычистить все это г*но». Также из видео понятно, что журналистов закрыли в помещении и не выпускали.

В объектив попал и момент нападения на оператора — сотрудник банка скрутил и повалил Александра Мазура и силой вырвал у него из руки карточку из другой камеры.

Другой сотрудник банка вынес технику из кабинета. Одна из камер при этом продолжала запись. На видео видно, как работник заходит в лифт, несет технику «Радио Свобода» на другой этаж. Заходит в кабинет, говорит о том, что надо удалить видео. На этом запись останавливается.

Евгений Мецгер, глава государственного «Укрэксимбанка», приказал своим сотрудникам насильно забрать камеры у журналистов и стереть все данные на них.

Позже в банке заявили, что журналисты пытались завладеть банковской тайной. В банке возмущены тем, что журналисты задали Мецгеру вопросы о которых ранее не сообщили.

В итоге сегодня Мецгер сложил свои полномочия, признав свое поведение неподобающим.

Сообщение «Схемы» восстановили видео, удаленное сотрудниками Укрэксимбанка. Мецгеру пришлось уйти появились сначала на Антикоррупционная правда.

Мецгеру не сподобалось одне із запитань журналіста-розслідувача Кирила Овсяного, після чого він наказав охороні «забрати камери» та «дістати із них касети». Співробітники банку застосували фізичну силу до оператора «Схем» Олександра Мазура, відібрали у нього дві камери, забрали картки, на які здійснювався запис та видалили записане відео. Про це повідомила керівниця програми розслідувань «Схеми» Наталка Седлецька.

Журналіст Кирило Овсяний під час заздалегідь запланованого інтерв’ю поставив запитання керівнику державного банку, щоб отримати його позицію для розслідування, публікація якого запланована на один з найближчих випусків програми «Схеми» (проєкт Радіо Свобода на телеканалі UA:Перший).

Журналіст Кирило Овсяний та оператор Олександр Мазур

Євгену Мецгеру не сподобалось запитання журналіста, після чого охоронці спробували зупинити запис на одній з камер Радіо Свобода, «скрутили» оператора, відібрали у нього флешку із записаним відео з другої камери, та винесли усю техніку з кабінету на годину.

Весь цей час знімальна група залишалась заблокована у кабінеті голови правління банку у його присутності. У кабінеті, окрім самого Мецгера, також був присутній директор департаменту інформаційної політики «Укрексімбанку» Володимир Пікалов, охоронець та ще один працівник банку, який застосував фізичну силу до оператора «Схем».

Євген Мецгер та Володимир Пікалов

Вони оглянули одяг оператора на предмет наявності інших записувальних пристроїв та із погрозами забороняли знімати події на телефон. Оператору та журналісту фізично перешкоджали залишати приміщення.

Через годину знімальній групі повернули техніку, але відео усього інтерв’ю та самого нападу було видалене.

Журналіст зміг записати те, що відбувалось, на аудіо.

«Ігоре, забирай у них камери! Виставте їх (камери) за двері. І ось цю теж. Касети повитягуйте», – чутно на записі голос голови правління «Укрексімбанку» Євгена Мецгера, який звертається до підлеглих.

Журналісти та представники редакції, які прибули на місце події, викликали поліцію і написали заяву про перешкоджання журналістській діяльності.

«Ситуація абсолютно неординарна. Фактично злочинні дії вчиняються в державному банку, в центральному офісі, в кабінеті голови правління. Це створення перешкод журналістам в їхній діяльності, вилучення зібраного матеріалу, утримання їх – або як заручників або просто незаконне утримання з метою вилучення зібраного матеріалу, фактично проведений їх обшук з метою виявлення чи не приховують вони при собі зібраний матеріал – це безпрецедентна дія. Я сподіваюся, що Національна поліція правильно прокваліфікує зазначені дії і розслідує цю непересічну подію», – заявив адвокат «Схем» Анатолій Попов.

Редакція Радіо Свобода звернулась до «Укрексімбанку» з проханням прокоментувати ці події. У пресслужбі банку повідомили, що готують коментар із своєю позицією.

Євген Мецгер очолив «Укрексімбанк» у березні 2020 року. До 2015 року він працював на нижчих посадах у цьому держбанку. Мецгер – уродженець Кривого Рогу.

Уже как бы привыкаешь к тому, что друзья Зеленского – сплошь какое-то уникальное быдло. В расправе над журналистами ведь принимал участие и художественный руководитель «95 квартала» Пикалов. Артист, блин. Пристроили в банк, стал быдлом. Скоро бы «донецких» с ностальгией вспоминать будем. «Криворожские» оказались вообще какими-то приматами.

Кстати, назначение Мецгера с его криминальным шлейфом на «Укрэксимбанк» – это тоже на голову не налазит. Напомним эту историю.

Офис Зеленского готовит нового главу Укрэксимбанка: бюджетный скандал с Евгением Мецгером

Кандидат на должность председателя правления «Укрэксимбанка» Евгений Мецгер в 2019 году украл из бюджета 13,5млн гривен, сообщает Политрада.

Член правления государственного «Укргазбанка» Евгений Мецгер, которого Офис Президента планирует назначить главой правления государственного «Укрэксимбанка» в 2019 году украл у государства 13,5 млн гривен, под видом необходимости приобретения инкассаторских машин, несмотря на то, что данная статья доходов в банке убыточная. Он создал монопольные условия приобретения инкассаторских автомобилей Форд у конкретного поставщика, в обход системы Прозорро. Цены за каждый «броневик» были завышены на 250тыс гривен.
В 2019 году Укргазбанк приобрел 54 инкассаторские автомобили марки Форд Транзит по цене 1,5млн гривен за штуку. Таким образом общая стоимость приобретения составила 81 млн гривен.

В тоже время, аналогичные инкассаторские машины таких марок как Volkswagen, Citroen, Renault стоили в разы дешевле: от 1млн до 1,2млн гривен за автомобиль.
Таким образом закупка автомобилей Форд происходила по предварительному сговору с поставщиком и имела признаки коррупционной договоренности: завышение цены и отсутствие конкуренции.

Фирмой-поставщиком инкассаторских машин оказалась компания ViDi Group, которая является официальным дилером автомобилей Форд в Украине и кредитуется в Укргазбанке. Именно по этой причине закупка машин была полностью прописана под марку Форд.

У официального импортера марки Форд – Виннер Импортс существует налаженная схема работы с крупными клиентами, такими как Ощадбанк и Укргазбанк:

Импортер, во время тендера, предоставляет автомобили только своему дилеру — фирме VIDI. Другим участникам, отказывают в поставке машин и даже не предоставляют текущие цены. Это полностью «гасит» конкуренцию и дает возможность нужной компании побеждать аукцион по завышенной цене.

Именно подобная схема, на протяжении 2009-2017 годов, применялась при закупке инкассаторских машин в Ощадбанке и тоже марки Форд.

По какой причине Укргазбанк «подыгрывает» именно VIDI?

Все очень просто: данная закупка была искусственно создана для личного обогащения заместителя главы правления Укргазбанка Евгения Мецгера, который курировал «инкассаторов», а также решало ряд финансовых проблем своему клиенту – собственнику ViDi — Виталию Джуринскому, который обслуживается в банке и имеет проблемные кредиты, а эта сделка помогла решить его вопросы и погасить проценты.

Мецгер и Джуринский, а также Глава правления «Укргазбанка» Шевченко (очевидно, также в доле) являются хорошими друзьями, смогли не плохо заработать, ведь стоимость каждой машины была завышено на 250 тыс. гривен.

Стоить упомянуть и о том, что инкассация в «Укргазбанке» убыточная, а руководитель данного Департамента – бывший председателя правления банка «Юнисон» — некий Александр Глущенко — имеет испорченную деловую репутацию и не мог быть назначен в государственный банк, поскольку был причастен к разворовыванию коммерческого банка.

При этом, не было никакого аукциона, как того требует закон «О публичных закупках», а просто принимались коммерческие предложения от потенциальных поставщиков, на основании которых якобы отбирался победитель.

Для того чтобы создать видимость прозрачности данной закупки –были разосланы письма от Укргазбанка (приложение 1), подписанные Евгением Мецгером, в котором сообщалось что банк обновляет и увеличивает парк инкассаторских машин и ждет коммерческие предложения по инкассаторским автомобилям исключительно (приложение 2) марки Форд, с соответствующими техническими характеристиками. Это не давало возможность попасть в перечень другим маркам. Такие письма были отправлены на ViDi, Цитиус (партер ViDi по предоставлению услуг бронирования), а также другим компаниям занимающимся бронированием инкассаторских машин.

дальнейшем, автомобили были приобретены Укргазбанком у ViDi не напрямую, а через лизинговую компанию (вероятней всего ПриватБанка), которая также является клиентом банка и ей можно диктовать условия и участников сделки.

В общем, Владимир Александрович, вы выбрали себе такую «команду», при которой после президентства у вас только два пути – или тюрьма, или эмиграция. Вот только, куда?

ОРД

Сообщение Глава «Укрэксимбанка» Евгений Мецгер: очередной вор и быдло из «любих друзів» Зеленского появились сначала на Антикоррупционная правда.