Найгучніший і найганебніший, нагадаємо, стався тиждень тому, коли «слуга народу» Шуляк увірвалася у військовий госпіталь і накинулася там на Олега Симороза, який є одним із найпослідовніших критиків закону про реформу містобудування (ЗУ №5665), співавтором та лобістом якого є саме Олена Шуляк.

Агресивну представницю президентської фракції не зупинило навіть те, що Олег Симороз перебував під дією наркозу після операції з ампутації обох ніг через тяжке поранення на фронті. Симороз неодноразово писав і говорив про те, що закон 5665 р. прийнятий на користь будівельної мафії, мабуть, це і обурило його співавторку.

Закон авторства Олени Шуляк Олег Симороз вважає антинародним, злочинним таким, що може призвести до знищення історичних пам’яток. Проти його ухвалення виступали Асоціація міст України, рух «Чесно», Центр протидії корупції, Автомайдан, DE JURE, програма «Наші гроші», політики та громадські організації та Головне юридичне управління ВР. Проте мінімальною кількістю голосів – 228 «за» – цей закон 13 грудня було ухвалено. Серед тих, хто дав за нього голоси — вчорашні «ОПЗЖисти», зокрема, одіозний Шуфрич, фігурант Реєстру держзрадників.

Після того, як поведінкою Олени Шуляк обурилися не лише опозиціонери, а й колеги по фракції, вона спробувала «дати задню», заявивши, що «приходила відвідати пораненого бійця та поцікавитися його самопочуттям». Це жалюгідна відмазка була б смішна, якби не була така гидотна.

Але скандали, пов’язані з ім’ям Шуляк, яку давно і щільно пов’язують із тією будівельною мафією, про яку говорив Симороз, не вщухли. У мережу оперативно злили листування пані голови партії «Слуга народу» з головою інспекції державного архітектурно-будівельного контролю (ДАБК) Семеном Кривоносом щодо тієї самої корупції у цій сфері, про яку говорив, зокрема, і шокований «турботою» Олени Шуляк поранений солдат.

На картинці погано видно, але Кривонос пише Олені Шуляк таке: «Окрім того, на ці ДАБК на день по 10 скарг як письмових і купа претензій, що вони то 5, то 25 за квадрат. Вчора такий скаржник до мене прийшов із докором та претензією. Каже, що ж ви людей обманюєте. У вас бек-офіс є Леся від горових. Ми туди за дозвіл занесли, а тепер ви нас загляньте нас туди арх (архітектурним) контролем, щоб ще донесли. Йшлося про міське ДАБК Києва у підсумку. Те саме було в Харкові… Усі негідники з ДАБІ туди попереходили. Я днями щиро повеселився, коли Могильний випадково у пості визнав, що ми не беремо хабарів».

Листування цього року – своє послання Семен Кривонос відправив Олені Шуляк на початку грудня 2021 року, коли та лише очолила партію «СН».

І йдеться в ній про прості речі – про корупцію у системі дозвільних органів, які підписують необхідні документи на дозвіл будівництва. Фраза «то 5, то 25 за квадрат» розшифровується просто: забудовник повинен відстебнути готівкою від 5 до 25 доларів за квадратний метр житла, що планується до будівництва.

Які треба було занести на те місце, яке називається «бек-офіс є, Леся від горових». Швидше за все, йдеться про голову київської організації «Слуги народу» Лесю Забуранну. Яка замінила на цій посаді «бійця закарпатської тероборони» Миколу Тищенка. І відверто обслуговує інтереси найодіозніших київських забудовників – Вавриша та Микитася.

А скарги від тих, хто заніс гроші в «бек-офіс» — це скарги від забудовників, які, відстебнувши покладене в «бек-офіс», раптово довідалися, що це ще не все – треба занести і в ДАБІ.

Тому що якраз у той період, коли відбувалося листування між Кривоносом (не плутайте, до речі, цю людину з бойовим генералом Кривоносом, якій за оборону Жулян «слуги» впаяли карний злочин), в органах архітектурно-будівельного контролю відбувалася чехарда змін, спричинена боротьбою за контроль над цими самими органами.

У березні 2020 року Кабмін ліквідував Державну архітектурно-будівельну інспекцію та створив три нові органи: Державну інспекцію містобудування, Державне агентство з технічного регулювання у містобудуванні та Державну сервісну службу містобудування. Але й із цими службами задум «слуг» взяти все під свій контроль не вийшов, тому їх ліквідували та створили Державну інспекцію архітектури та містобудування, яку й очолив Семен Кривонос.

Найсмішніше у всій цій ситуації те, що Семен Юрійович Кривонос за першою освітою агроном, і лише згодом здобув юридичну освіту, а будівельної зовсім не має.

Але це аж ніяк не заважає йому цілком успішно для себе керувати забудовами. Чого вартий хоча б наступний факт: у квітні 2016 року Кривонос переміг у конкурсі на посаду директора Одеського територіального управління Національного антикорупційного бюро (НАБУ). Однак відмовився від цієї посади після низки публікацій сумнівних фактів з біографії. Зокрема, як стало відомо, за незначних доходів йому з дружиною вдалося стати власниками семи з половиною гектарів землі, будинки та квартири площею 80 квадратів під Києвом.

За підрахунками журналістів, на той час така квартира коштувала понад 3 мільйони гривень. До того ж, він не вказав її в декларації. З цього приводу Кривонос заявив, що спочатку йому цю квартиру нібито придбали батьки, а згодом подарував її своїй матері. А власником цих гектарів землі, за словами Кривоноса, він став ще до держслужби.

Втім, навіть те, що вніс у декларацію Семен Юрійович, який на той час працював першим заступником керівника Одеської митниці, вражає: сім земельних ділянок, більша частина з них – на околицях Києва. Була там і квартира, за півтора мільйона гривень, оформлена на дружину, і будинок, оформлений на дружину та її батька. Що й без прихованого майна вочевидь не в’язалося з офіційними доходами митника Кривоноса.

Щодо роботи на митниці, то саме в цей час там процвітала так звана горіхова схема, в якій був замішаний губернатор Одеської області Саакашвілі, одним із соратників якого був Кривонос. Контрабандна схема настільки вразила тодішнього прем’єра Гройсмана, що він навіть дав окреме доручення Генпрокурору щодо її ліквідації.

Але все це вже історія. Про те, як працює Семен Кривонос зараз, красномовніше говорить фраза з цитованого листування між ним і Оленою Шуляк: «Я днями щиро повеселився, коли Могильний випадково в пості визнав, що ми хабарів не беремо».

Якщо хтось не зрозумів – голова державного органу, який відає дозволами на будівництво, та народний депутат України, голова партії, яка повністю контролює законодавчу та виконавчу владу в країні, обговорюють корупцію в тих органах, які вони контролюють. І веселяться при цьому.

А потім глава цієї ж партії вривається в палату до людини, яка втратила в бою ноги, захищаючи країну, яку ці люди нахабно грабують, і робить йому скандал за те, що наважився критикувати протягнутий Оленою Шуляк закон, який лобіює інтереси будівельної мафії.

Але на цьому історія не закінчується. Буквально через три дні після бешкету в шпиталі Олена Шуляк потрапляє в черговий скандал. Як повідомили ЗМІ, у Верховній Раді зареєстровано законопроект 8202 про внесення змін до закону «Про публічні закупівлі» авторства голови партії «Слуга народу» Олени Шуляк та її семи колег.

Суть законопроекту: дозволити державним замовникам змінювати суттєві умови договорів щодо закупівлі робіт та послуг з поточного ремонту через шість місяців після укладання самої угоди. А саме дозволити підвищувати ціну будівельних договорів, якщо це підвищення документально підтвердить експертна організація, яка має право на проведення експертизи проекту будівництва відповідно до законодавства.

Єдине, що потрібно для розгону цін за цією схемою – наявність «зрозумілої» експертної організації. І треба ж таке статися – тиждень тому Верховна Рада проголосувала за законопроект Олени Шуляк щодо створення нових правил гри для експертних організацій. Ці правила призведуть до встановлення контролю за будівельним ринком з боку організацій, чиє керівництво має спільні патенти на атестацію експертів разом із нардепом Дмитром Ісаєнком. Це той самий закон, після критики якого Симорозом Олена Шуляк учинила істерику у його палаті.

На тлі всього цього цікаві будуть кілька штрихів до портрета глави президентської партії Олени Шуляк.

Але найогиднішим на тлі того, що Шуляк увірвалася до безногого солдата в палату, є історія з її чоловіком та братом.

Обидва вони, незважаючи на загальну мобілізацію, виїхали з країни на початку березня. Про це у своєму Фейсбуці повідомив бізнесмен Сеяр Куршутов, посилаючись на власні джерела. При цьому родичі головної «слуги» прихопили 1,3 мільйона доларів готівкою, старовинні ікони та три шуби. Якихось спростувань, до речі, ні від самої Шуляк, ні від ДПСУ з цього приводу так і не було.

«Антикорупційна правда»

Сообщение Олена Шуляк, Семен Кривонос та мутні схеми у будівництві появились сначала на Антикоррупционная правда.

Йдеться про представників партії ОПЗЖ. Звичайно, не вони безпосередньо атакували б злітну смугу і термінали «Жулян», але саме вони найактивніше закликали в нашу країну російську армію і всю красу «російського світу». Але замість того, щоб сидіти в підвалах СБУ і активно каятися, віддаючи армії та народу накрадене в нашій країні, вони не менш активно продовжують заробляти. На армії у тому числі.

Йдеться в цьому випадку про Дмитра Ісаєнка, який, на відміну від своїх колег по партії, не втік до Монако чи Відня, а продовжує вести бізнес в Україні. Який, відхрестившись від членства в ОПЗЖ, від якої потрапив до парламенту, перебіг до створеної проросійськими депутатами групи «Відродження України». І активно став її відроджувати.

Звучить дико, але у липні Національна гвардія України купила у фірми Ісаєнко дев’ятнадцять квартир у Києві. Заплативши йому 34,996 млн гривень, оплата відбулася 28 липня 2022 року. По майже два мільйони за квартиру.

Але це не вся дичина – у вересні Нацгвардія купила у проросійського діяча ще сім квартир. Цього разу не в Києві, зате дорожче – в середньому по 2 700 000 гривень. А коштували вони 19 415 200 гривень. Загальним підсумком Національна гвардія України, бійці якої гинуть від рук тих, кого ще 23 лютого кликав до нашої країни народний депутат Дмитро Ісаєнко, заплатила йому 54 411 200 гривень. Лише у липні-серпні. А договори, згідно з якими відбулася закупівля квартир у структури Ісаєнка, було укладено напередодні проплати.

Що коїться у головах людей, які відповідають у МВС, чиїм структурним підрозділом є НГУ, навіть припускати не можемо. Але факт залишається фактом – українське міністерство внутрішніх справ за два місяці перерахувало фірмі того, хто має сидіти, 54 мільйони гривень.

Хто взагалі вибирав саме ці квартири і чому саме Ісаєнко отримав гроші за них? Адже вони нічим не відрізняються від середньої пропозиції на ринку. Чому саме проросійський діяч? Що більше немає забудовників? Хто взагалі такий Дмитро Ісаєнко та як йому вдалося уникнути відповідальності за колабораційну діяльність? І чому він, на відміну від своїх керівників та колег по фракції ОПЗЖ, не втік з України, а продовжує наживатися на крові її захисників?

Дмитро Валерійович Ісаєнко – народний депутат України дев’ятого скликання від ОПЗЖ. Зверніть увагу на підкреслене:

Цей мільйонер та зрадник (давайте називати речі своїми іменами) не посоромився отримати фальшивий статус учасника АТО. А обзавівся він цим статусом, щоб уникнути люстрації. Отримав він «корочку» за нібито героїчне будівництво оборонних споруд на Донбасі. Щоправда, забув видалити із соцмереж фото, які свідчили про те, що під час цього «героїчного будівництва» Ісаєнко відпочивав у теплих краях:

Історія вилізла назовні, Дмитра Ісаєнка з ганьбою звільнили, але його виборці вважали, що ця підлість – справжня дрібниця. І проголосували, анітрохи вагаючись, за Ісаєнка. Що характеризує як перших, так і другого, краще за всякі слова. І набагато краще, що ми про нього розповімо далі.

А ось довга робота у структурах Міноборони може дати відповідь (нехай і частково) на запитання – чому квартири куплені саме в нього. Хоча – не весь. Тому що, поки Ісаєнко був державним чиновником, який знав будівництво в оборонці, він створив цілу групу будівельних фірм, які годуються від замовлень Міноборони. Серед замовлень – ремонт альтанки на дачі Януковича, яка після цього «ремонту» перетворилася на ресторан вартістю три мільйони доларів:

Звичайно, всі ці фірми були зареєстровані на підставних осіб:

Але після звільнення з державної служби всі вони були консолідовані у Perfect Group, яка стала одним із провідних девелоперів країни. І продала ті самі квартири Нацгвардії.

Але що цікаво, одержувачем грошей від МВС за куплені для Національної гвардії квартири виступив венчурний фонд «Княгиня Ярославна». Втім, гроші від усіх будівництв, які веде Perfect Group, йдуть туди ж – це дає можливість Дмитру Ісаєнку вести бізнес усупереч забороні, яка накладається на таку діяльність статусом народного депутата. Та й «трохи» економити на податках.

Економія непогана – на «зекономлені» гроші нардеп, який все життя пропрацював у державних структурах, влітку минулого року купив «Майбах», на якому їздить до Ради:

Але, як уже говорилося, секрет такого успіху колишнього головного будівельника Міноборони часів Януковича не лише у зв’язках в армії. Його секрет у тому, що Ісаєнко зумів використати близькість до клану Януковича для побудови успішної будівельної імперії, яка зуміла не просто вижити у бурхливі часи після Майдану, а й стати одним із гігантів будівельного ринку країни, який поділений серед дуже вузької групи людей.

Не останнє місце в історії успіху будівельної імперії Дмитра Ісаєнка посідає тісне співробітництво з Андрієм Вавришем. Серед їхніх спільних проектів – забудова берегової лінії Подолу в Києві, знесення історичних будівель на тому ж Подолі та Печерську, будівництво висоток на місці курортного комплексу в Одесі.

Дбають партнери і про майбутнє – з подачі найбільших девелоперів країни, серед яких далеко не останнє місце посідають Ісаєнко та Вавриш, депутати від правлячої «Слуги народу» розчищають ринок напередодні майбутнього заходу в Україну репарацій від Росії та грошей від іноземних партнерів.

Очевидно, що зруйновану інфраструктуру України потрібно буде відбудовувати. І Дмитро Ісаєнко це розуміє. І, як кажуть представники будівельного бізнесу, вже зараз спільно з Андрієм Вавришем намагається протягнути закон, який дозволить представникам великого бізнесу позбутися будь-якого державного контролю.

Публічними ж ініціаторами цього законопроекту є голова партії «Слуга народу» Олена Шуляк та заступник міністра Мінрегіонбуду Наталія Козловська.

Але насправді за ними стоять величезні забудовники. Їхня основна мета – прописати в законі норми, що дозволяють уникнути будь-якого контролю, перерозподілити важелі впливу в будівельній сфері на користь представників саме забудовника, прибравши з механізму контролю державні органи.

Це дозволить забудовникам уникнути контролю, оскільки він, згідно із законопроектом, зосереджується на етапі проектування. А на етапі втілення проекту у життя контроль практично відсутній. Що, як ви можете здогадатися, дає величезний простір для змін проекту.

Чим це загрожує — видно вже зараз, коли девелопери часто дозволяють собі добудувати кілька «зайвих» поверхів на будівлях, що зводяться. Але зараз який-небудь, а контроль існує. Можете уявити, що буде за його відсутності.

Власне, контроль, звісно, буде. Але ці функції виконуватимуть… приватні структури.

Чому цей закон вигідний таким забудовникам, як Ісаєнко та Вавриш? Тому що для організації контролюючої структури необхідно внести як внесок два мільйони євро. Чи багато із забудовників можуть собі дозволити такі витрати? Ісаєнко та Вавриш – однозначно можуть. Ситуація абсурдна – ти контролюєш себе. Але, тим не менш, вона цілком реальна.

Уявляєте, які прибутки може дати безконтрольна забудова країни після перемоги? Коли сюди ринуть мільярди доларів від репарацій та інвесторів? І один із ключових ініціаторів цієї реформи – людина, яка все своє свідоме життя втілювала в нашій країні ворожу ідеологію і крала на об’єктах міністерства оборони.

Чому цій людині дозволяють і надалі наживатися на крові воюючої країни – питання риторичне. Як і те, з чого почався цей матеріал – чому людям, які захищають цю країну, як нагороду шиють кримінальні справи. Про генерала Кривоноса ми принаймні знаємо. А скільки рядових захисників зараз дають свідчення слідчим, пояснюючи, чому вони, не чекаючи команди, посміли стріляти російськими танками? А в цей час Дмитро Ісаєнко, який кликав ці танки в Україні, розкочує на своєму Майбасі Урядовим кварталом і розробляє спільно з головою партії «Слуга народу» потрібні для себе закони.

І це, до речі, одна з відповідей на запитання – чому колишні ОПЗЖешники не сидять – правлячій партії, яка потихеньку розвалюється, потрібні голоси. І члени ОПЗЖ їх слухняно дають.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Чому зрадник Дмитро Ісаєнко досі сидить у парламенті та продає квартири Нацгвардії? появились сначала на Антикоррупционная правда.