В частности, за решеткой оказались:

• заместитель Кличко Пётр Оленич;

• депутат и глава земельной комиссии Киеврады Михаил Терентьев;

• депутатка Киеврады и член комиссии Олена Марченко;

• заместитель директора КП «Киевблагоустройство» Алексей Мушта;

• первый заместитель директора «Спецжитлофонда» Юрий Леонов.

Однако сидеть в СИЗО подозреваемым пришлось недолго: уже к 18 марта все фигуранты «Чистого города» вышли под залог. Как дальше складывались их отношения с правосудием и есть ли шанс на ранее анонсированные «посадки» — анализировал Каштан NEWS.

Денис Комарницкий
Как известно, в марте 2025 года журналисты «Украинской правды» нашли Комарницкого в Вене. Главный фигурант «Чистого города», объявленный 10 февраля в розыск, незаконно покинул Украину еще на старте расследования.

Источники правоохранительных органов рассказали журналистам, что Комарницкий пересёк украинско-румынскую границу с помощью «группы поддержки», состоявшей из четырёх человек с удостоверениями СБУ, двух сотрудников полиции Закарпатской области и одного закарпатского депутата. При этом в СБУ заявили, что на момент побега людей с удостоверениями уже неделю как лишили статуса внештатных сотрудников.

Приятель Комарницкого Юрий Довгаленко, организовавший побег, рассказал на допросе, что до города Хуст перед автомобилем Комарницкого ехала камуфлированная машина с табличкой «200», которой обычно перевозят погибших воинов.

24 марта журналист Виталий Глагола сообщил, что по подозрению в содействии побегу НАБУ и СБУ задержали депутата Закарпатского облсовета Юрия Покорбу, но официального подтверждения информации не было.

9 мая следственный судья ВАКС вынес заочный арест Комарницкого, который до сих пор находится за пределами Украины. Адвокаты пытались оспорить решение, но Апелляционная палата оставила жалобу без удовлетворения.

Пётр Оленич
Как и остальные фигуранты, Оленич вышел под залог в конце февраля — за него внесли 15 миллионов гривен.
«Благодарю семью за внесение средств благодаря кредиту под залог недвижимости. С целью предотвращения инсинуаций подал заявление об отстранении от должности на период действия меры. Считаю подозрение необоснованным. Вместе с адвокатами подали апелляцию и будем отстаивать добросовестность в суде», — писал Оленич 22 февраля.

Однако «отстаивание добросовестности» оказалось не очень успешным: вместо отстранения его уволили — распоряжение подписал Кличко 6 марта. Причем увольнение оформлено «по соглашению сторон», а не по требованию САП, поэтому Оленич сохранил чистую трудовую книжку и получил компенсацию за неиспользованный отпуск. По данным журналистов, Оленич и так был одним из самых высокооплачиваемых чиновников КГГА: зарплата составляла от 60 до 400 тысяч гривен в месяц.

14 октября НАБУ направило в суд дело о незаконной передаче в ноябре 2019 года части парка «Нивки» под застройку. Прізвище фигуранта не раскрывалось, но по должности ясно, что речь идёт о Петре Олениче.

В НАБУ отмечают: проект передачи 0,6 га парка дважды рассматривался Киеврадой, но сначала отправлялся на доработку, так как участок относился к природно-заповедному фонду.

«Тем не менее чиновник проигнорировал этот факт и, используя ложные сведения о том, что участок не относится к природно-заповедному фонду, подал на рассмотрение Киеврады проект решения о передаче в аренду частной компании для строительства жилого комплекса», — сообщили в НАБУ.

Михаил Терентьев
Из всех фигурантов Терентьев оказался самым шумным, поэтому его судьбу после обвинения отследить легко. Терентьев вышел под залог почти 20 миллионов гривен, после чего столкнулся с публичным обещанием Кличко вычистить его из «УДАРа» и лишить мандата. Обещание прозвучало 13 марта, но исполнено лишь 23 мая.

Однако окончательно лишить Терентьева мандата не удалось: он подал в суд, заявив о нарушении своих конституционных прав. Киевский окружной суд принял аргументы Терентьева и 10 июня приостановил решение о его исключении.

Таким образом, с точки зрения закона Терентьев до сих пор депутат (внефракционный) и глава земельной комиссии. На пленарных заседаниях почти не появлялся, но дважды пытался возобновить деятельность комиссии.

Олена Марченко
Депутатка от «Батьківщины» Марченко, внесённая под рекордный залог 50 млн гривен, сохранила мандат. В отличие от Терентьева, её фракция не отреклась от неё: на сайте Киеврады она до сих пор числится членом «Батьківщины».

30 сентября ВАКС уменьшил залог с 50 до 45 млн гривен. 4 млн возвращены ТОВ «РОДЕО КАПІТАЛ», ещё 1 млн — физлицу.

На имущество Марченко и её мужа наложен арест: три квартиры, четыре земельные участка, садовый дом, Audi A3 2015 года и счета в Приватбанке.

Освобождённые «по-хорошему»
Долю других фигурантов «Чистого города» отследить сложно. Кличко обещал уволить Оленича, Мушту, Леонова и ещё четверых чиновников, которые фигурировали на «плёнках Комарницкого».

Часть действительно уволена «по-хорошему», без пятна в трудовой книжке: Долинский (по собственному желанию), Шарий (по соглашению сторон), Погребной (окончание контракта), Терентьев (по соглашению сторон с должности директора КП «Инженерный центр»).

Распоряжений об увольнении Леонова, Мушты и Святины на сайте КГГА нет, но их фамилии уже исчезли с разделов «руководство» соответствующих КП.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Девять месяцев после «Чистого города»: что стало с фигурантами самого громкого коррупционного скандала года появились сначала на Антикоррупционная правда.

Речь идет о посредниках сербского картеля, который, по имеющейся информации, получил заказ на ликвидацию либо похищение близкого соратника президента Украины — Тимура Миндича. Последний в июле 2025 года бежал в Европу. Сведения о планах сербской ОПГ в отношении Миндича дошли к Зеленскому в начале августа. Уже через 2 дня после этого ГУР направил своих офицеров из числа украинского спецназа в Вену – вероятно, по личному поручению президента. В состав так называемой группы реагирования вошел командир спецподразделения ГУР «Артан», бывший снайпер Виктор Торкотюк (позывной Титан). Предполагаемая цель встречи — сделать всё возможное для отмены «заказа» и будущего возвращения Миндича в Украину.

Как известно, Миндич покинул страну буквально за несколько дней до того, как НАБУ и САП собирались вручить ему подозрение в деле о масштабных хищениях. Следствие полагает, что через подконтрольные компании он участвовал в схемах с закупкой трансформаторов и энергетического оборудования для «Харьковоблэнерго». По этому же делу ранее был задержан его двоюродный брат Леонид.

Однако за границей для Миндича ситуация оказалась еще более опасной. Теперь ему грозит не только уголовное преследование, но и вполне реальная ликвидация или похищение. Активный интерес к нему проявляют разные силы: от международных криминальных структур, которым важен доступ Миндича к крупным финансовым потокам (сохранившимся со времен Коломойского), до российских спецслужб, видящих в нем инструмент влияния на президента Украины в процессе мирных переговоров.

В этой связи становится понятной роль Торкотюка в переговорах с сербами. Титана считают доверенным лицом и правой рукой Буданова. Они близко знакомы ещё со времён АТО — задолго до назначения Буданова начальником ГУР. При этом Торкотюк поддерживает крайне близкие отношения и с заместителем руководителя ОП Олегом Татаровым, с которым когда-то выступал в одной сборной по тайскому боксу. Но главное, как сообщает источник, встречу с сербским картелем Титан организовал через свои личные и тесные связи в криминальной среде. Речь идёт о транснациональной сети организованной преступности, охватывающей Европу и Мексику. В Украине же Торкотюк якобы сформировал подконтрольную сеть «спортивной молодёжи» в регионах, которая сегодня насчитывает порядка 500 – 600 человек. Возможности Титана находить общий язык с главарями крупных международных ОПГ начальник ГУР высоко ценит. К тому же он рассматривает Торкотюка как существенный противовес генералу СБУ Покладу, который заинтересован в увольнении Буданова с должности «главного разведчика» любой ценой. Но об этом позже.

Возвращаясь к Миндичу, в кулуарах Офиса президента сейчас настоящая паника. Миндич был посвящён не только в личные дела Зеленского, но и в детали закрытых переговоров о мире. Его внезапный побег создал угрозу государственной безопасности: человек с таким объёмом инсайдерской информации оказался вне контроля Киева. При этом фигурой, которая может по своим каналам гарантировать ему безопасность (а заодно и защитить интересы государства), стал Буданов, с которым у Зеленского были личные разногласия. Похоже, сейчас ситуация изменилась.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение За беглецом Тимуром Миндичем начата охота. Зеленский обратился за помощью к Буданову появились сначала на Антикоррупционная правда.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Депутат-беглец Денис Комарницкий нашелся в Вене появились сначала на Антикоррупционная правда.

Но так просто эту историю уже не удастся замолчать. Время не то. Как пишет политический эксперт Алексей Голобуцкий, «Слуги народа» обязаны потребовать от Холодова публичных объяснений. Если это не будет сделано – прекратить депутатские полномочия «бойца венского батальона» и извиниться за него перед украинским народом.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение «Слуга народа» Андрей Холодов – еще один вип-боец «заграничного батальона» появились сначала на Антикоррупционная правда.

Бо як тоді пояснити масовий результат представників найвищого політикуму країни за кордон, зроблений саме напередодні фатальної дати? І результат цей був зовсім не панічною втечею – це була планова евакуація на заздалегідь підготовлені позиції. Одна частина осіла на блакитному узбережжі, їх навіть встигли назвати «батальйон Монако». Інша частина окопалася в Австрії. Цих влучно прозвали «тероборона Відня».

Серед останніх – Віктор Корж. Який у «теробороні Відня» займає аж ніяк не останнє місце. Тому що, як ви вже здогадуєтеся, втік сюди не голий і босий, як більшість його співвітчизників. Помилуйтесь:

Це – Роллс-Ройс сина Віктора Коржа від’їжджає від п’ятизвідкового Хілтона у Відні. За ним слідує Геландеваген з охороною:

Щоправда, за кермом Роллс-Ройса не син, а батько:

Ну, таку відданість синові можна тільки привітати – не пошкодував для батька найдорожчого.

Втім, якщо відкинути сарказм, картинка виглядає дуже непривабливо. Віктор Корж злетів на вершини влади за Януковича, утримався там за Порошенка і не впав за Зеленського. А почав свій важкий шлях за Кучми. Тож постать він дуже цікава. Ось тільки втекти з країни його змусила не підозра у хабарі, на якому його взяла СБУ у 2019 році, а навала тих, на кого він так чекав – росіян.

Але викликає запитання – звідки скромний віце-президент Олімпійського комітету, на посади якого трудиться нині Віктор Корж, знав про цю навалу заздалегідь?

І чому про це не знало найвище керівництво України? І якщо не знало, то чому Корж про це не повідомив? Адже як це зробити він, незважаючи на скромність посади, що здається, цілком знав.

Віктор Корж пішов до Олімпійського комітету після того, як його «прийняли» за здирництво хабара. А хабар він вимагав, будучи радником міністра внутрішніх справ Авакова. Так що як працює система і кому доповісти про підготовку вторгнення Віктор Петрович цілком розумів. Але вважав за краще «злиняти тишком-нишком». Прихопивши сина з Роллс-Ройсом та охорону на Геландевагені. Мабуть, є що охороняти.

А може, версія про те, що це була не евакуація, а тимчасова передислокація цінного кадру в майбутньому маріонетковому уряді «Малоросійської губернії», вірніша і точніше відображає дійсність? Не дарма ж за тиждень перед вторгненням з України виїхали практично всі проросійські діячі та ті, хто обіймав ключові пости за ще одного «світочка» нашої політики – Віктора Януковича.

Так це чи ні – судіть самі. Ми лише нагадаємо коротку біографію Віктора Коржа.

Виходець із Харкова, де він очолював базу «Динамо», у 2006 році Корж став народним депутатом від Парії Регіонів. Побував міністром у справах молоді та спорту (в уряді Януковича), потім знову депутатом (від ПР), заступником київського мера Попова. Після Майдану тихо влаштувався радником у Авакова та віце-президентом НОК.

Але це ще не все. Ось що пише про закулісну кар’єру Коржа «Генштаб»:

Віктор Корж, міліцейський генерал, колишній голова Міністерства у справах молоді та спорту, видатний регіонал.

У Харкові всі знають, що свою кар’єру Корж зробив на масажистах та масажистках. Лише рік пропрацював лікарем 27-ї клінічної лікарні Харкова. І одразу перейшов лікарем фіздиспансеру. І за три роки став головним лікарем. Подібна кар’єра ні за яким блатом не робиться. Окрім одного: знаючі харків’яни жартували, що місцевий фіздиспансер – це перший ступінь вендиспансеру. А деякі знатні генерали (харківські, зрозуміло) можуть багато розповісти про масажі з допослугами.

Завдяки такому сервісу міліцейські клієнти підвищили Коржа до начальника Харківської облради фізкультурно-спортивного товариства «Динамо». Так він дійшов генерал-майора.

Наприкінці 90-х Коржу запропонували посаду першого заступника голови ФСТ «Динамо» України. Він переїхав до Києва, працював до 2005 року, вийшов на генеральську пенсію.

З його ім’ям, як відомо, пов’язаний найбільший розпродаж (точніше, розкрадання) власності «Динамо».

Коли вирішувалося питання про переобрання Коржа на «Динамо», його підлеглі навіть зібрали прес-конференцію і розповіли про нього всю правду. Колишній перший заступник голови київської міської ради «Динамо» Володимир Сторожук заявив, що за участю Коржа з 1998 року було продано понад 50% майна ФСТ «Динамо».

За його словами, у Києві за умисно заниженими цінами було продано навчально-спортивну базу «Нивки», комплекс нежитлових приміщень та спортивних споруд бази «Конча-Заспа», тир, кінноспортивну базу, водноспортивну базу на Трухановому острові, а також під загрозою продажу. Будинок фізичної культури та спорту. Багато приміщень та зали проданих об’єктів порожні або знесені, а на їх місці збудовано інші споруди, зокрема розважальні заклади та паркування. Спортивні об’єкти було вкрадено також у Криму, Харківській, Одеській, Луганській та Київській областях.

Але Корж не просто продавав за гроші та відкати, він ще й пов’язував своїх партнерів загальними «банно-плутаними» стосунками. Найстрашніша історія зі зменшенням частки ФСТ «Динамо» у ЗАТ «Футбольний клуб “Динамо”» з більш ніж 50% акцій у 1994 році до 1% у 2004 році — це результат таких домовленостей. З розважальною програмою, в якій брали участь спецдівчата, доставлені за спецзамовленням до одного дуже відомого динамівського закладу (з різними видами масажу в репертуарі).

За взаємовигідною дружбою з Аделаджею він загнав спортивний комплекс, а спортивну базу майже задарма передало колишньому міністру внутрішніх справ Миколі Білоконю, який створив для цього спеціальне підприємство. Все це є у кримінальній справі, яку порушували на Коржа перед звільненням із «Динамо» під час першого пришестя Луценка.

Так ось, вкладати гроші наш герой збирався через Євгена Бродського — брата Михайла Бродського. З Євгеном Бродським Корж зв’язався через Еллу Барток, з якою на пару заснував громадську організацію «Українська федерація гімнастики», аби виштовхнути з гімнастичного бізнесу олімпійську чемпіонку Стелу Захарову. «Завдяки» цій Федерації результати українських гімнасток сильно впали, але справа не в цьому. А сама мадам Барток дивним чином причетна до завезення тієї самої індійської вакцини від кору та краснухи, яка вбила хлопчика та була заборонена. Причому дозвіл на ввезення цієї вакцини підписував саме Корж і він активно звалював свою провину на Проданчука.

Проектом, над яким працювали Корж, Бродський та Барток, був розважальний центр «Вій» у Кончі-Заспі, який планувалося використати для зустрічей мільйонерів «за тридцять» із кокетливими дівчатами «від 16-ти та старших». «Вій» не склався, але проект вдався. І взагалі: зусиллями таких як Корж Україна стала Меккою для секс-туристів з усього світу.

Геннадій Москаль якось сказав, що в Артеку були зґвалтування дітей знайомим Кучми та Кравчука. «Всі кажуть, що в «Артеку» такого бути не могло, але так можуть говорити ті, хто не працював у правоохоронних органах: вже було два факти зґвалтування неповнолітніх 9 та 10 років, і ці справи не розкрито. У цих справах випливло ім’я священика, який був в «Артеку» разом із колишніми президентами та їхніми дружинами, тобто почував себе як удома. Коли після зґвалтування дітей почали його перевіряти, він зник. А коли перевірили за базою МВС Російської Федерації, він виявився неодноразово засудженим за розбещення неповнолітніх, педофілію та інші злочини…». Священика-розпусника з Кучмою познайомив Корж.

Документи з тієї самої кримінальної справи щодо мужоложства (стаття 122-2 старого Кримінального Кодексу України стосується мужоложства щодо неповнолітніх), яку вкрав невідомий громадянин на вокзалі у Києві у начальника Сімферопольського поїзда, випливли саме у Коржа.

Потім було депутатство, міністерство, київська мерія начебто як відставка. І знову – міністерство (вже внутрішніх справ), НОК і все те саме «Динамо», де Віктор Корж досі працює першим заступником голови. І – готель «Хілтон» у Відні, де нині мешкає цей «спортсмен».

Ось таке чудове життя одного з не останніх «тероборонівців» Відня.

На наш погляд, це кар’єрне зростання цілком могло привести Віктора Коржа на якусь посаду в генерал-губернаторстві «Малоросія». Але, може, причина втечі криється в чомусь іншому. Як би там не було, Віктор Петрович явно не влаштувався на кухню «Хілтона» мийником посуду і не таксує на Роллсі сина по Відні.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Колишній регіонал Віктор Корж, причетний до педофілії в «Артеку», сплив у готелі «Хілтон» у Відні появились сначала на Антикоррупционная правда.

«В ходе досудебного расследования следователи ГБР установили, что он покинул пределы границы Украины без прохождения предусмотренного законодательством пограничного и таможенного контроля и без проверки документов, предоставляющих право на выезд за границу. Также не было установлено наличие или отсутствие оснований для временного ограничения Тупицкого в праве выезда за границу», – говорится в сообщении.

Следствие зафиксировало пребывание Тупицкого в Австрии, в центре Вены, рядом с автомобилем, зарегистрированным на его жену. В то же время по информации Госпогранслужбы Тупицкий не пересекал границу Украины законным способом.

Ведется следствие по уголовному производству по признакам уголовного правонарушения, предусмотренного статьей о незаконной переправке лиц через государственную границу (ч.2 ст.332 УК Украины).

Напомним, в ноябре 2021 года Подольский районный суд Киева избрал меру пресечения Тупицкому по делу о даче заведомо неправдивых показаний и подкупе свидетеля. Суд установил Тупицкому залог 45 тысяч гривен и обязал воздержаться от общения с рядом свидетелей по делу.

Также Тупицкого обвинили в несанкционированном вмешательстве в работу автоматизированной системы. Было незаконно подписано более 200 электронных платежных поручений и электронных документов, заявили в прокуратуре.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Экс-глава КСУ Александр Тупицкий сбежал за границу появились сначала на Антикоррупционная правда.