За даними УП, операція відбулася у червні минулого року. Формально власницею особняка біля Ботанічного саду є Анастасія Котеленець, але Павло Халімон постійно проживає в цьому будинку.

Хто така Анастасія Котеленець і що пов’язує її із народним депутатом від «Слуги народу» Павлом Халімоном, з’ясувати не вдалося. Так само як і походження грошей, за які вона придбала особняк вартістю 10 300 000 гривень – пані Котеленець після закінчення МАУП офіційно ніде не працює і в реєстрах суб’єктів підприємницької діяльності не значиться.

Натомість вдалося з’ясувати, що Анастасія Котеленець за рік до покупки особняка – 2021 року – раптово стала земельною латифундисткою у Чернігівській області, яку донедавна курирував Халімон. Вона придбала 45 земельних ділянок на Чернігівщині загальною площею близько 80 гектарів.

Від імені кількох продавців землі діяв Зорій Андрій Васильович. Це співзасновник компанії «Агро-Хаус», директором якої був Павло Халімон.

Крім того, Андрій Зорій був партнером екс-дружини нардепа – Оксани Халімон – по фірмі «Прометей-Газ». Також він став власником фірми «Прометей-Газ 1» після Павла Халимона, коли той пішов до Верховної Ради.

Анастасію Котеленець у цих угодах представляла Ропчан Наталія Володимирівна. Вона працювала помічницею нардепа Павла Халімона та отримувала зарплату з бюджету. Раніше Халімон та Ропчан працювали у Головному територіальному управлінні юстиції у Чернігівській області (2012) у місті Прилуки.

Ціна купівлі землі виявилася немаленькою: наприклад, за одну ділянку площею 2 гектари Анастасія Котеленець заплатила 29,8 тис. грн, за іншою, аналогічною площею – 30 тис. грн. З походженням цих грошей та ж історія, що і з грошима на купівлю будинку.

Щодо ціни, сплаченої за будинок, то з нею теж не все так просто. Згідно з даними сайтів із продажу нерухомості, будинки поблизу Ботанічного саду аналогічної площі коштують близько 50-60 мільйонів гривень.

Це далеко не перша історія, коли «слуги» набувають елітної нерухомості за ціною хрущовки на Борщагівці. Втім, домовиться про занижену оцінку ніколи в нашій країні не було проблемою, особливо з урахуванням рівня покупців.

Те, що з цією оцінкою погодився продавець, не дивує – ціна угоди впливає на податки під час її здійснення і це звичайна практика – різницю просто доплачують готівкою. Ризики в такому разі падають на покупця — угоду можна скасувати через суд і в такому разі покупець отримає ті гроші, які зазначені в договорі купівлі-продажу. Але, певне, Анастасія Котеленець явно не боїться такого результату. Точніше – Павло Халімон, оскільки в тому, що саме він є власником будинку на Печерську, можна не сумніватися.

Щоправда, особистість продавця теж викликає цікавість – це ієрей ПЦУ Олександр Драбинко, який запевнив, що його ціна цілком влаштовує і він розумів, що підписує.

Щодо Анастасії Котеленець, то вона також проживає в новому будинку. Ось вона на фото з дитиною на руках:

А це Павло Віталійович Халімон біля свого нового будинку веде з кимось переговори:

«Жигулі» на фото не його — він їздить, як і належить «слузі народу», на Лексусі:

Ані сам Халімон, ані «власниця» землі та будинку Котеленець прокоментувати свої покупки та своє ставлення до даних УП не захотіли.

Про Павла Халімона відомо, що це колишній зять колишнього голови Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області. Народним депутатом Халімон став 2019 року від партії «Слуга народу».

Історія його потрапляння в прохідну частину списку дуже романтична, але швидше нагадує ту локшину, яку «слуги» вішали на вуха своїм виборцям, ніж є правдою. За розповідями Халімона, він зателефонував у 2019 році президенту Зеленському, з яким якось випадково грав у хокей, та запропонував свою допомогу. А той включив його до прохідної частини списку «Слуги народу» за №55. Що ж – якщо виборці проковтнули цю маячню, то й ми не заперечуватимемо.

Доповнимо лише тим, що, ставши народним депутатом, Павло Халімон негайно засвітився у скандалі з колишнім нардепом Олегом Дмитренком, з якого вимагав 40 мільйонів гривень за те, що не чіпатиме його бізнес. Дмитренко написав заяву до правоохоронних органів, але результат, як ви самі розумієте, був передбачуваним – «слугу» Халімона прикрила інша «слуга» — колишня Генпрокурор Венедиктова.

Коли за фактом заяви Дмитренка до Венедиктової звернулися детективи НАБУ з проханням розпочати кримінальне провадження, в рамках якого вони збиралися зафіксувати отримання хабара заступником глави президентської фракції «Слуга народу» Павлом Халімоном, та відмовила, і спецоперацію було зірвано.

І ось тепер новий гучний скандал – розслідування УП щодо придбання Халімоном маєтку у центрі Києва за заниженою ціною на підставну особу. У ході якого вийшли на світ інші подробиці діяльності «слуги» Халімона.

Чи зійде йому все це з рук? Відповідаємо з повною впевненістю – так. Тому що «слуга» «слузі» очей не виклює. А незадоволеним рекомендуємо «поржати», адже саме цього хотіли 73% виборців три з лишком роки тому.

«Антикорпційна правда»

Сообщение Звідки заступник голови фракції «Слуг народу» Павло Халімон взяв мільйони доларів? появились сначала на Антикоррупционная правда.

Пані генпрокурор пафосно повідомила, що на знімках – процес передачі німецьким компетентним органам доказів у справі про масштабну міжнародну шахрайську схему, пов’язану з інвестуванням у неіснуючі фінансові продукти, пише «Антикор».

Хоча Венедиктова і не назвала прізвищ і деталей справи, незабаром стало відомо, що йдеться про Тимура Рохлина і шахрайську схему, в якій постраждали тисячі жителів Європи, а сума збитків становить десятки мільйонів євро. Про цю справу досить докладно писала преса, згадали про неї і в лютому 2022 року, коли Тимура Рохліна заарештувала ізраїльська поліція на запит своїх німецьких колег, де й розслідується справа про грандіозну аферу.

За версією німецького слідства, Тимур Рохлін, власник українського та ізраїльського паспортів, був ключовим організатором схеми, де іноземних громадян переконували інвестувати гроші через спеціальні сайти в купівлю-продаж банківських металів, іноземної валюти, криптовалюти, цінні папери та інші активи.

Гроші перекачували через заплутану систему компаній, які перебували в Україні, Швейцарії, Румунії, Чехії та Гонконгу. Потім вони надходили на особисті рахунки Рохліна та його батька, громадянина Ізраїлю Ігоря Рохліна. Бізнеси реєструвалися на підставних осіб. За даними німецьких слідчих, йдеться щонайменше про 35 мільйонів євро, якими заволоділи організатори схеми.

В Україні цього ж періоду Тимур Рохлін теж став фігурантом кримінальної справи №62020100000000583, яка перетиналася з німецьким розслідуванням. Точніше – його відкрили на прохання німецької прокуратури. У грудні 2020 року в Україні відбулися арешти та обшуки у підозрюваних. І саме тут і спливло прізвище Тимур Рохлін.

Українські правоохоронці показали шокуючі кадри арешту майна, яке належало аферистам. Заодно випливли назви фірм в Україні, які належать Рохліним і через які виводилися гроші. Під час слідства було заарештовано компанії отця Тимура – Ігоря Рохліна: «Спецторг» (арешт зняли у 2021), «Укрдонбуд» (арешт зняли у 2021), «Білдінгс Емпаєр» та «Реноме Рент».

Тоді ж був і заарештований цілий автопарк, частина якого так пафосно була отруєна до Німеччини. Все це досить детально описувалося у пресі, тому ми лише нагадуємо канву. Справа обіцяла бути цікавою. Але 24 лютого розпочалася повномасштабна війна і пресі та публіці стало не до Рохліна, його машин, майна та афер.

А тим часом справа тривала своєю чергою. Тобто – з майна, з такою помпою заарештованого на прохання німецької прокуратури, українські суди потихеньку знімали арешти. Ось два останні рішення в рамках кримінального провадження №62020100000000583.

Отже, останнє засідання суду відбулося 22 вересня. Печерський районний суд міста Києва зняв арешт із Роллс-Ройса:

А незадовго до цього, 15 вересня, те саме сталося з Майбахом, якого також заарештували в рамках кримінального провадження №62020100000000583:

Рішень про зняття арештів насправді більше, надсилаємо цікавих до судових реєстрів – у цій справі вони відкриті, можна ознайомитись.

А кажуть ці рішення про одне – справу потихеньку розвалюють. Як там буде у Німеччині – невідомо. Але в Україні Тимур Рохлін вирішив свої проблеми. Поки що це ще остаточно формалізовано, але процес іде повним ходом.

І це ще теж далеко не все. Тому що паралельно з розвалом кримінальної справи Тимур Ігорович Рохлін даремно не втрачав часу. Він продовжує розвивати ще один свій бізнес, про який правоохоронні органи не знають або вдають, що не знають.

Рохлін – власник кількох нелегальних онлайн казино у США, таких як reddogcasino.com, lasatlantis.com, elroyalecasino.com, shazamcasino.com, luckytigercasino.com, richpalms.com та ще кількох брендів.

Також він залучив до розробки своєї власної платформи для казино clover.tech та ігрової платформи begames.tech якогось Костянтина Образцова. Для цих платформ зараз йде активний набір співробітників:

Головний офіс, як випливає з оголошення про прийом на роботу, розташований у Києві. Та й особливого секрету з цього ніхто не робить – на наступному фото ви можете бачити команду Сlovertech із Костянтином Образцовим:

А ось і Костянтин Образцов власною персоною:

Як свідчать дані його профілю на Linkedin, Образцов довгий час працював у відомій конторі Parimatch як топ-менеджер:

Фінансовою імперією Тимура Рохліна управляє якась Юлія Русанова, яка раніше працювала в не менш скандальній компанії Evoplay, яка є власником бренду «Вулкан Казино» і оперує на території РФ.

Вона побудувала схему, завдяки якій складно відстежити рух коштів та знайти кінцевого власника. Усі гроші тепер переводять до РФ, а там до них не дістануться правоохоронні органи жодної з цивілізованих країн. На яких саме умовах Тимуру Рохліну дозволяють працювати в Росії – можна здогадатися без особливих зусиль.

Отже, поки в Німеччині намагаються залучити Тимура Рохліна за масштабний обман, який коштував громадянам Європи щонайменше 35 мільйонів євро, в Україні йому ніхто не заважає розвивати наступний бізнес, спрямований на обман уже громадян США.

Щодо власності Рохліна в Україні, то він є власником як мінімум дев’яти фірм:

ТОВ «Укрдонбуд» володіє офісною нерухомістю в бізнес-центрі загальною площею 1 694 кв. м. за адресою вул. Січових Стрільців, 62. ТОВ «Білдінгс Емпаєр» володіє нежитловим будинком на Подолі (853 кв м), за адресою вул. Борисоглібська, 15Б. На цій адресі знаходиться приміщення коворкінгу BeeWorking. Тимуру Рохлін належить «Реноме Рент» — офісний центр на Діловій, 5, на 11 тисяч квадратів.

ТОВ «Спецторг», що належить громадянину Ізраїлю Ігорю Рохліну, батькові Тимура Рохліна, володіє приватним будинком на 1408 кв. м. у селищі Козин. Це саме в цьому маєтку і було заарештовано всі ті машини, з яких Печерський районний суд міста Києва потихеньку знімає арешти.

До речі, цікаво – а з тих машин, які Венедиктова з такою помпою відправила до Німеччини, також зняли арешт? І якщо так – то що тепер? Україна компенсує збитки нещасним власникам?

Але ж це лірика. А серйозна правда життя полягає в тому, що діє Тимур Рохлін не поодинці. Про тих людей, хто займає ключові місця у його шахрайській імперії, відомо давно. Про них вважають за краще не знати лише українські правоохоронці.

«Антикорупційна правда»

Сообщение Як одіозний шахрай Тимур Рохлін досі гуляє на волі та будує схеми обману громадян США? появились сначала на Антикоррупционная правда.

Почему комиссия месяц не может утвердить последнюю тестовую задачу, а некоторые члены комиссии ведут себя как минимум странно, подпитывая подозрения в работе на Олега Татарова, рассказывает издание Цензор.НЕТ.

Как известно, руководителя антикоррупционной прокуратуры в Украине нет с августа 2020 года, когда в отставку ушел Назар Холодницкий. Это привело к тому, что прокуроров по делам назначает не руководитель САП, а генпрокурор Ирина Венедиктова. То есть, независимость антикоррупционных органов не работает уже полтора года.

Комиссию по избранию нового руководителя САП сформировали осенью прошлого года с большим скандалом. Уже тогда депутаты нескольких фракций, включая представителей монобольшинства, говорили, что избранные от Рады члены комиссии вызывают сомнения в их незаангажированности. Позже Радио Свобода выпустило расследование, что ряд членов комиссии так или иначе связаны с заместителем главы Офиса президента Олегом Татаровым, который якобы и является негласным куратором конкурса.

К примеру, они нашли, что глава комиссии Екатерина Коваль в 2012 году, во времена Януковича, вместе с Татаровым работала в рабочей группе, созданной тогдашним министром юстиции Александром Лавриновичем.

А члены комиссии по избранию руководства САП Вячеслав Навроцкий и Роман Куйбида, как обнаружили журналисты, сейчас работают с Татаровым в одной комиссии – по правовой реформе, созданной указом президента Владимира Зеленского. Другой член комиссии Богдан Романюк являлся научным руководителем Татарова в 2007 году.

Впрочем, для многих членов комиссии все же это было достаточно ситуативное сотрудничество.

И уже в ходе заседаний комиссии больше вопросов возникало к позиции Евгения Соболя, Андрея Гуджала, Елены Бусол.

Заработала комиссия в феврале 2021 года. К участию в конкурсе допустили 633 кандидата, не допустили – 18. После прохождения первых двух этапов конкурса – на знание законодательства и общие способности – их осталось только 37.

В июне она должна была провести самый сложный конкурс на добродетель. До 4 июня комиссия «выбила» 20 конкурсантов. В частности, многих представителей НАБУ. Также выбыл и. руководителя САП Максим Грищук.

В то время главными фаворитами конкурса считали детектива НАБУ Елену Кролевецкую и руководителя правового комитета Рады Андрея Костина.

Но 4 июня и Кролевецкий, и Костин выбыли из конкурса. Кролевецкую “сбила” часть комиссии, которую ассоциируют с Офисом президента, а Костина – международники (за него проголосовали Гуджал, Соболь, Романюк, Коваль, Бусол. Против были международники, а также Навроцкий). Но если к Кролевецкой прицепились из-за отца, который еще в 2008 году уехал жить в Россию, то Костину задавали очень много вопросов, почему он берет на работу родственников других депутатов, а его родственники работают у тех же депутатов помощниками.

«Слушайте, нам уже так скоро не из кого будет выбирать», – сказал после этого один из членов комиссии.

В тот день конкурс прошел только детектив НАБУ Александр Клименко, который среди прочего занимался делом Татарова и сбивать его никто не рискнул, чтобы не подвергаться скандалу.

А дальше в работе комиссии начались чудеса. Ряд ее членов неожиданно заболели и кворум не могли собрать 5 заседаний. 24 июня в знак несогласия с тем, как проходит конкурс, с него снялся прокурор САП Игорь Семак, который вел дела экснардепа Николая Мартыненко, одесского «короля контрабанды» Вадима Альперина, бывшего «слуги народа» Александра Юрченко.

«В знак протеста против несправедливого, неразумного, своевольного клеймения как недоброчестных многих кандидатов», — написал в письме Семак.

В финал по итогам конкурса на добродетель вышли только двое – уже упомянутый детектив НАБУ Клименко и прокурор Офиса генерального прокурора Андрей Синюк.

Как утверждает Виталий Шабунин, поскольку Клименко как финалист (а у него было наибольшее количество баллов) не устраивал Банковую, то работу комиссии фактически заморозили и она не собиралась больше месяца. 23 августа члены комиссии по квоте совета прокуроров (фактически это международники) направили письмо генпрокурору Ирине Венедиктовой о том, что некоторые лица пытаются повлиять на результат конкурса, и пригрозили выйти из его состава.

«Формально это объясняют тем, что часть членов комиссии в отпусках – это плохое оправдание. Когда я был в отпуске, все равно участвовал в заседаниях. Если я могу это делать из Словении или Хорватии, то и другие члены могут. Мы спрашивали, почему заседаний нет. Нам отвечали, что это из-за отпусков и ковида», — рассказал тогда член комиссии Драго Кос в интервью Бабелю.

1 сентября по итогам встречи Джо Байдена и Владимира Зеленского украинский президент пообещал «немедленное избрание нового главы Специализированной антикоррупционной прокуратуры в соответствии с лучшими международными практиками».

“Лучшими практиками” оказалось то, что в начале октября работа комиссии снова была заблокирована. Финалистам оставалось выполнить практическую задачу, после которой их ждал бы последний этап отбора — собеседование. Но на заседание не ходили три представителя, делегированные Верховной Радой (Елена Бусол, Андрей Гуджал и Евгений Соболь).

Более того, один из членов комиссии — Андрей Гуджал (квота ОПЗЖ) предложил изменить систему оценки кандидатов. ЦПК поднял вокруг этого скандал, попытка не удалась. Кандидаты написали тестовое задание, но комиссия еще месяц не могла установить результаты. На заседание снова не приходили члены комиссии по квоте ВР (международники в комиссии были по квоте совета прокуроров).

В ходе пресс-марафона в конце ноября Зеленский выразил надежду, что конкурс закончится до конца года. Но уже и после этих слов комиссия не спешила собираться.

По мнению Виталия Шабунина, все это время в Офисе президента искали возможность, как вернуть в конкурс желаемых кандидатов через суд, а когда это не произошло — решили сделать ставку на Синюка. Но поскольку у Клименко был более высокий балл, то на последнем конкурсе его результаты теоретически некоторые члены комиссии должны были бы занизить. Поэтому активисты провели независимую оценку работ кандидатов и выложили его в интернет.

6 декабря комиссия наконец-то собралась. Но в начале заседания некоторые члены предложили, чтобы те, кто не был во время тестового задания, оценки не ставили. (Теоретически так “вылетели” бы оценки двух международников, а значит, баллы Клименко снизились бы). Это предложение не нашло поддержки.

Но заседание комиссии стало напоминать трагифарс. Андрей Гуджал вдруг вспомнил, что его оценки тестовых заданий остались дома. Он попросил у коллег перерыв на полтора часа, чтобы съездить за ними. Те любезно согласились. «Ждали полтора месяца, так еще полтора часа подождем», — сказал член комиссии по квоте «Слуг народа» Вячеслав Навроцкий.

После того, как члены комиссии-международники назвали свои баллы, глава комиссии объявила перерыв.

Никто не смог бы спрогнозировать, что вместо полутора часов им придется ждать три, а Гуджал перестанет отвечать на звонки. Глава комиссии Екатерина Коваль в конце концов перенесла заседание на 17 часов 7 декабря. Гуджал потом объяснил, что у него сломалось авто и он вернулся, когда заседание завершилось.

Вы не поверите, но и 7 декабря в 17 часов заседание не началось. Задержалось на час.

И когда члены комиссии наконец-то озвучили свои баллы, которых кандидаты ждали почти 2 месяца, снова начались споры. Ведь несколько членов комиссии (Соболь и Куйбида) оценили ответы кандидатов в 2 балла, а нужно было числом, кратным 1,5.

Гуджал отказался подписывать протокол с такими результатами. Коваль заявила, что не хочет в суд, Бусол начала сетовать, что тоже хотела изменить для себя методику оценки, но ей не разрешили. Дискуссия шла о том, что теперь нужно все заново перечислить. К настоящему моменту один из членов комиссии от международников — Томас Файрстоун (бывший прокурор США) уже вышел из чата (большинство членов комиссии подключаются онлайн, кроме Коваль и Гуджала), и заседание длилось без него.

Драго Кос отметил, что если принять аргументы некоторых членов комиссии, то будет остановлен весь процесс.

«Мы должны придерживаться методологии, и я согласен с вами, что все должно происходить как-то по-другому, но сейчас мы останавливаем весь процесс», — сказал Кос.

«Вы пойдете в суд, если это решение будет обжаловано представителем конкурсной комиссии?» – спросила Коваль у Драго Коса.

Она призвала Романа Куйбиду и Евгения Соболя пересмотреть свою позицию и способ, которым они выставили оценки, чтобы не было обжалований в суде.

«Я больше скажу, коллеги, у меня перед глазами есть табличка, и наша оценка кардинально отличается друг от друга. Одни члены комиссии видят, что кандидат дает какой-то ответ на вопросы, другие вообще ответа не видят. Поэтому я убежден, что все кандидаты пойдут в суд, потому что каждый кандидат будет пытаться защитить свои результаты. А учитывая то, что мы оцениваем вне инструкции, я не буду участвовать в легализации этого результата», — присоединился к Коваль Гуджал, который и заварил эту историю.

На что Кос уже открыто обвинил своих коллег в том, что они сейчас пытаются еще раз остановить процесс конкурса в своих целях.

«Сейчас мы тратим время на то, на что уже потратили предыдущую неделю. Поэтому сомнения у меня вызывают не кандидаты, а мои коллеги по комиссии. Господин Гуджал, господин Соболь пытаются остановить процесс, чтобы выиграть время для каких-то своих дел», — заявил напрямую представитель интернациональных организаций в комиссии.

Кос заявил, что больше не доверяет Гуджалу после того, как он заявил вчера на комиссии, что он забыл дома результаты оценки и попросил подождать его полтора часа, а сам не вернулся. «Члены комиссии прождали, как идиоты, три часа, вы не отвечали на звонки, а сегодня вы что-то сказали о пробках», — возмутился международный специалист.

Здесь к дискуссии уже присоединилась член комиссии, экс-судья Европейского суда по правам человека Нона Цоцория, которая сказала, что правила голосования были утверждены большинством, и она не понимает, почему сегодня большинство не может утвердить результаты этапа конкурса.

Дальше дискуссия переросла в выяснение отношений и взаимные обвинения в том, что кто когда-либо ходил на заседание или нет. И кто что и когда нарушил. Заседание затянулось на 4 часа. В конце концов, результаты таки переозвучили и пересчитали. Клименко получил 162 балла, Синюк – 121.

В следующий раз комиссия соберется 21 декабря, чтобы назначить дату собеседований. Поэтому избрание главы САП к Новому году кажется все более призрачным. В отличие от очередных скандалов членов комиссии.

«Антикррупционная правда»

Сообщение Олег Татаров против США и Украины: как комиссия блокирует избрание антикоррупционного прокурора появились сначала на Антикоррупционная правда.

Востаннє газову платформу «Петро Годованець», більш відому, як «вишка Бойка», зафільмувати вдалось на початку липня 2021 року. Це відбулося на міжнародних військових навчання Sea Breeze 2021, коли американський есмінець USS Ross проходив неподалік Одеського газового родовища. Росія тоді агресивно відреагувала на такий візит і у відповідь на зустріч американцям відправила два своїх бойових кораблі та винищувачі Су-24М.

Загалом, на шельфі Чорного й Азовського морів, у «Чорноморнафтогазу» Росія захопила 9 діючих газо-нафтових родовищ, Глібовське підземне газосховище і 31 плавзасіб. До речі, після захоплення у 2014 році, Росія перейменувала СПБУ «Петро Годованець» на «Крим-2». І з того часу, захоплені українські бурові – під цілодобовою російською охороною. Українська розвідка зазначає, що це російські службовці ФСБ та Чорноморського флоту. Іnformnapalm навіть ідентифікував деяких з них.

Саме вишка «Петро Годованець» зацікавила компанію, яку пов’язують з Віктором Медведчуком. Про це свідчить лист, у якому російська фірма «Новые проекты» звертається до клону «Чорноморнафтогазу», створеного Росією після анексії.

«В рамках проведення підготовчих робіт для будівництва пошуково-оціночної свердловини «Глибока-1» просимо Вас розглянути можливість бункерування СПБУ «Крим-2» і судна забезпечення ТБС «Федір Урюпін», – йдеться у зверненні російської компанії «Новые проекты» до російської фірми ДУП РК «Черноморнефтегаз».

Та цей лист незаконний, стверджує генеральна директорка української компанії «Чорноморнафтогаз» Світлана Нєжнова. Як доказ, вона продемонструвала нам свідоцтво на право власності на платформу «Петро Годованець» та судно-буксир «Федір Урюпін». Ці документи легітимні і є доказами в міжнародних арбітражах, який веде наразі Україна проти Росії.

«На базі активів українського «Чорноморнафтогазу» було створене фейкове підприємство, яке зараз називається «Государственное унитарное предприятие Республики Крым «Черноморнефтегаз». Це підприємство внесене до міжнародних санкційних списків майже десяти держав. Ці активи у нас вкрали, а тепер ще й користуються ними, як хочуть. І за всім цим стоїть Російська Федерація», – зазначила в інтерв’ю Крим.Реалії генеральна директорка Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» Світлана Нєжнова.

Саме платформа «Петро Годованець» та судно «Федір Урюпін» у 2021 році хотіла орендувати російська компанія, близька до українського народного депутата Віктора Медведчука. Це з’ясували журналісти «Центру журналістських розслідувань».

На яких підставах російський «Черноморнефтегаз» надав в оренду бурову платформу та буксир компанії «Новые проекты» – відповіді на наші запити ми не отримали. До речі, у справжнього власника, українського «Чорноморнафтогазу» – фірма «Новые проекты» про оренду буксира і газової вишки не запитувала.

У 2021 році Рада нацбезпеки та оборони України наклала на Віктора Медведчука персональні санкції. СБУ обшукала його родинні будинки й офіси руху «Український вибір», який очолює нардеп. У травні генпрокурорка Ірина Венедіктова повідомила Медведчука про підозру в державній зраді та замаху на розкрадання національних ресурсів. Надра – це кримський епізод у справі Медведчука.

«Родовище «Глибока» розташоване в Прикерченському шельфі Чорного моря, у виключній морській економічній зоні України. Вдумайтесь! За даними Державної служби геології та надр України, ресурси цього родовища, якщо перевести їх у грошовий еквівалент, складають понад 38 мільярдів гривень. У 2015 році наші підозрювані, фактично, взяли й передали окупанту усю матеріальну та документальну базу цього родовища», – зазначила на пре-брифінгу генеральна прокурорка України Ірина Венедіктова.

Віктор Медведчук усі звинувачення відкидає.

«Я готовий захищатися, тому що ні в чому не відчуваю своєї провини. Вважаю, що на сьогоднішній день все, що відбувається – це результат політичних репресій, тиск на мене, як на главу політради партії і людини, чия діяльність з тих чи інших причин не підходить владі. Я не знаю, що це за родовище і ніякого відношення до нього не маю», – заявив після вручення повідомлення про підозру народний депутат України від ОПЗЖ Віктор Медведчук.

А розпочалася ця історія ще 2012 року, коли київська компанія «Нові проекти» отримала спецдозвіл на розробку родовища під назвою «Глибока». У слідства є аудіозаписи, що підтверджують зв’язок Медведчука з цією компанією та родовищем. Зокрема, розмова Медведчука з тодішнім заступником російського прем’єра – принаймні, так стверджує слідство.

Щоб було зрозуміліше – розкладаємо по поличках. За інформацією українського слідства, київська фірма «Нові проєкти» була оформлена на дві офшорні компанії, за якими, як вважає слідство, стоїть Віктор Медведчук. Після окупації Криму, вже в Москві з’явилась клон-фірма «Новые-проекты» і вона так само, як і раніше київська фірма, зайнялась розробкою родовища «Глибока».

«Ця, в російській юрисдикції, зареєстрована компанія «Новые проекты» скористалася українською ліцензією на користування надрами ділянки «Глибока». Це було необхідно для того, щоб отримати вже російську ліцензію на експлуатацію цього родовища. Тому ми і пов’язуємо ці компанії, ми говоримо, що вони – клони», – зазначила у коментарі журналістка «Центру журналістських розслідувань» Валентина Самар.

Те, що московська фірма «Новые проекты» близька до Медведчука, вже доводили й журналісти програми «Схеми». Українське слідство заявляє, що, після окупації Криму Медведчук домовлявся з Кремлем про перереєстрацію української компанії за російським законодавством. Не все йшло гладко. Якщо вірити аудіозаписам, у Медведчука було кілька проблем під час реєстрації компанії в Криму. Одна з яких пов’язана з тим, що для отримання російської ліцензії на видобуток – має бути й російська компанія, а не українська.

«Для того, щоб зберегти всі права, дозвільні документи і так далі – це треба заново реєструвати підприємство в Криму», – за даними українського слідства, це сказав віцепрем’єр (2008–2020 роки) Дмитро Козак Віктору Медведчуку.

Медведчук каже, що справді мав розмови з російським урядовцем, але не підтвердив зміст тих, які опублікували Генпрокуратура та Служба безпеки України.

До речі, у квітні 2016 року тоді ще прем’єр Росії Дмитро Медведєв також допомагав компанії «Новые проекты». З його руки, кримському підприємству надали дозвіл на користування українськими надрами.

«Надати товариству з обмеженою відповідальністю «Новые проекты» право на користування ділянкою надр «Глибока», – йдеться в розпорядженні Дмитра Медведєва.

Заробляти Медведчуку давали не просто так, а з політичною метою, вважає політолог Володимир Фесенко.

«Судячи з тієї інформації, яку ми зараз маємо, включно з оприлюдненими плівками – Путін дав на годування Медведчуку цілу низку підприємств і родовищ. До речі, не тільки в Криму, але й у Росії. Це не для того, щоб він був просто багатою людиною, а частина з цих грошей йде на фінансування ОПЗЖ», – сказав Крим.Реалії Володимир Фесенко.

Підготовка до будівництва та встановлення необхідного обладнання для видобутку на родовищі «Глибоке» мали б закінчитись до 30 березня 2021 року. Експерти зазначають, що сама установка «Петро Годованець» цілком підходить для цього завдання, але тільки на мінімальній для цієї території глибині.

Де ж зараз захоплені українські вежа та буксир, які зафрахтувала близька до Медведчука компанія? Відповідно до інформації Держприкордонслужби України, в середині липня росіяни відбуксирували СПБУ «Петро Годованець» у чорноморський район, поближче до Криму. Імовірно для техобслуговування платформи. Це означає, що новий видобуток газу ще не починали. Одну з причин називає генпрокурорка України. Поряд із родовищем розташований військовий полігон «Опук». Тут і в акваторії навколо Росія регулярно проводить стрільби та військові навчання. Медведчук навіть Путіна просив змінити межі полігону.

«Правки на листі до президента Російської Федерації, відповідно до висновків експертів, зроблено власноруч Віктором Медведчуком», – заявила генеральна прокурорка України Ірина Венедіктова.

Експерти зазначають, що Одеське родовище для Росії є доволі непростим. Адже навіть територіально до материкової України воно ближче, ніж до Криму. Тому, скоріш за все, росіяни й погодилися перекинути звідти вишку для нової свердловини.

«Я б не покладався на те, що вони самі підуть звідти. Вони можуть там не вести активних бурових дій, але вони й нам не будуть давати там працювати», – пояснив для Крим.Реалії політолог Володимир Фесенко.

Газова платформа «Петро Годованець», якою «Новые проекты» хочуть качати газ на родовищі «Глибока», була придбана Україною за 400 мільйонів доларів ще 2011 року. Тоді міністром енергетики був Юрій Бойко. Ексміністр однопартійця Медведчука захищається.

«Чому ви вважаєте, що обрізавши військовий полігон в Криму, Віктор Медведчук завдав шкоди Україні, а не Російській Федерації? Адже обрізали російський військовий полігон, який зараз у них знаходиться в експлуатації», – зазначив журналістам телеканалу «Інтер» народний депутат України від ОПЗЖ Юрій Бойко.

«Чорноморнафтогаз», створений у Криму після окупації півострова, став першим підприємством, що потрапило під санкції США та Євросоюзу. Будь-яка співпраця з ним, зокрема оренда захопленого майна українського «Чорноморнафтогазу», призведе до західних санкцій – кажуть розслідувачі.

Після галасу з оголошенням Медведчуку підозри і взяттям його під домашній арешт, у Росії ліквідують компанію-клон «Новые проекты». Це з’ясувала програма «Схеми». На підконтрольній Україні території 2021 року за рішенням суду закрили «Нові проєкти». Держгеонадра також вже анулювала, видану в 2012 році, ліцензію для компанії «Нові проекти».

Сообщение Віктор Медведчук і вишки Бойка. Де зараз Росія качає український газ? появились сначала на Антикоррупционная правда.