Із початком повномасштабного вторгнення рф завданням номер один Міноборони України було і залишається забезпечення українських захисників усім необхідним. Відтак усі процеси закупівлі та постачання були максимально спрощені, аби терміново підписувати договори та отримувати критично важливу продукцію у найкоротші терміни.

«Сама процедура закупівлі спростилася, тому що товари для потреб оборони можна закуповувати за спрощеною процедурою закупівлі і можлива купівля просто шляхом звітування про укладений договір. Це зроблено для того, щоб мати можливість забезпечувати потреби оборони якнайшвидше«, – зазначає юристка, аналітик Анастасія Бондаренко.

Хто саме постачає товари критичної потреби для української «оборонки»?

Одним з ключових партнерів України після США була й залишається саме Туреччина, оскільки багато тамтешніх бізнесменів мають партнерів в Україні і готові були забезпечити широкий список продукції військового призначення, виробленої за стандартами НАТО.

«Українським підприємцям та волонтерам, які мали необхідні зв’язки, досвід міжнародних угод, фінансові можливості, а головне бажання допомагати своїй країні, надавалися доручення на ведення відповідних переговорів від імені України. Такі особи фактично взяли на себе функції координації між постачальниками та одержувачами оборонної продукції«, – розповідає журналіст Артем Поліковський.

Однак не всі іноземні партнери виявились доброчесними.

У березні цього Міністерство оборони України уклало контракт на поставку 30 тисяч бронежилетів за 16,6 млн євро (або близько 600 млн грн) з турецькою компанією FARMTR TARIM HAYVANCILIK TICARET VE SANAYI LIMITED SIRKETI. Як з’ясувалося пізніше, це – агрофірма, основною спеціалізацією якої є вирощування овочів та спорудження парників.

Крім того, турецькі журналісти встановили, що від самого початку так звані аграрії не були здатними виконати умови контракту, адже бронежилетів на складах не мали взагалі, як і контрактів на їхнє виробництво. Утім, турецькі ділки пообіцяли МОУ відвантажити амуніцію протягом 5 днів.

Головним представником інтересів цього постачальника в Україні був колишній співробітник МОУ та один з ексдиректорів «Укроборонпрому» – Сервін Якубов.

За інформацією з джерел «СтопКору», Сервін Якубов та представник турецької компанії Kemal Kurnaz є давніми знайомими та мають декілька спільних бізнес-проєктів як на території України, так і в Азербайджані.

Після перемовин українській стороні було надано документи, які підтверджували здатність CY GRUP здійснити оборонні поставки. Контракт було підписано, а гроші за амуніцію – перераховано.

Однак минуло вже понад пів року, а бронежилети так і не були відправлені в Україну.

17 травня, коли сплинули всі реальні строки постачань, Міноборони України звернулось до турецької компанії з вимогою компенсувати сплачені кошти.

«Міноборони уклало договір на закупівлю бронежилетів на загальну суму 16.6 мільйонів євро. Дані бронежилети не були досі поставлені в Україну Компанія, яка надала зобов’язання, що вона поставить ці бронежилети для потреб Міноборони, взагалі відмовляється від поставки й від виконання умов договору. Таким чином у даної компанії виникає дебіторська заборгованість перед Міноборони«, – коментує Анастасія Бондаренко.

За словами юриста, ця дебіторська заборгованість має бути погашена або товарами або грошима. Оскільки у турецької компанії фізично відсутні будь-які товари, які необхідно було поставити за умовами договору, то у неї виникає грошове зобов’язання, відтак фірма має повернути ці кошти. Відомо, що на даному етапі юристами та адвокатами Міноборони вже подано позовну заяву до МКАС, і нині триває розгляд справи.

Але, відповідно до відкритої інформації, на рахунках FARMTR немає грошей, як немає і товарів на складах. Тобто фактично у турків відсутнє майно, яким вони могли б відповідати перед боржником.

«В Міноборони є декілька «складних» контрактів, що потребують судового розслідування, де FARMTR TARIM HAYVANCILIK TICARET VE SANAYI LIMITED SIRKETI – один з цих горе-контрагентів, на них мають зуб українські офіційні особи«, – повідомив заступник міністра оборони України Олексій Копитько.

Які ще компанії та особи фігурують у схемі?

Коли почався тиск щодо повернення коштів, FARMTR нібито замовила частину бронежилетів у субпідрядника – компанії з Бахрейну, та навіть перевела суму в 580 тисяч доларів на рахунки цього підрядника.

«Однак потім з’ясувалося, що навіть домовленості між бахрейнською та турецькою компаніями не було виконано: FARMTR так і не підписала договір та не надала необхідної для запуску виробництва суми грошей бахрейнській компанії. Компанія з Бахрейну, у свою чергу, на свій страх і ризик передала замовлення на виробництво, але через брак документів та оплати від FARMTR, вже виготовлені бронежилети просто лежать мертвим вантажем на складах у виробника в Китаї. Субпідрядник з Бахрейну ще й на штрафи влетів, бо йому капає пеня щоденно за зберігання«, – розповідає журналіст.

За даними реєстрів, бенефіціаром FARMTR є турок Халіт Арабачі. 23 травня цього року суд Анталії наклав на Арабачі та його компанії арешт, блокуючи рухоме й нерухоме майно. Також всі представники компанії, які приймали участь в підписанні цього контракту проходять підозрюваними по відкритому турецькими правоохоронцями кримінальному провадженні.

«СтопКору» вдалось отримати виписку турецького банку щодо руху коштів на рахунку компаній Арабачі. Вона демонструє, що після надходження коштів за контрактом від українського Міністерства оборони впродовж двох годин він здійснив 12 траншів, розподіливши гроші виключно між власними рахунками.

Сам Арабачі намагається щосили себе вигородити, аби зайняти позицію потерпілого. До рук редакції «СтопКору» потрапило листування з розшифровкою допитів Арабачі прокуратурою Туреччини та українськими правоохоронцями, аби співставити його свідчення у цій справі.

І одразу кидаються в очі численні нестиковки.

У ході допиту турецькими прокурорами Арабачі стверджує, що веде аграрний бізнес. А от українських правоохоронців запевняє, що працює на оборонний комплекс.

Ба більше, з тексту документів стає зрозуміло, що Халіт Арабачі взагалі не орієнтується в деталях оборонного замовлення. Так, контракт пеердбачав постачання 30 тисяч бронежилетів, а турецький бізнесмен говорить про нібито 70 тисяч.

Цікаво порівняти свідчення Арабачі й з допитом його радника – Набі Куруна, який також був допитаний турецькими правоохоронцями. Арабачі стверджує, що компанія закупила 17 тисяч пластин для «броніків», а його радник веде мову про 9 тисяч.

У підсумку, як стверджують експерти, рішення у цій справі найближчим часом отримати навряд чи можливо. За оцінками Анастасії Бондаренко, судовий процес може тривати не один рік, тобто шанси на те, що ці бронежилети будуть поставлені найближчим часом, – майже нульові.

Але і це ще не все: у справі мається й «російський слід».

Як розповідає Артем Поліковський, у ході журналістського розслідування редакції став відомий ще один цікавий інсайд щодо діяльності Арабачі. З’ясувалось, що в момент підписання контракту з Міноборони України турецький підприємець продовжував й продовжує надалі співпрацювати з рф.

Зокрема, Халіт Арабачі є бенефіціаром CY Grup, яка володіє Alfalog International Company. Це – міжнародна компанія, що забезпечує повітряні й морські перевезення між Туреччиною та рф.

Також компанія здійснює автомобільні перевезення маршрутом Туреччина – росія через субпідрядника.

Виходить, що Халіт уклав контракти з Україною і одночасно доставляє вантажі до країни-агресора через Alfalog. Доказами цього є виписки з банку за перевезення. Вони датован червнем, липнем, серпнем та навіть вереснем 2022 року. Тобто саме під час цинічних атак російськими ракетами українських мирних міст.

Однак винним у цій схемі можуть зробити не турків, а… Міноборони.

«Найепічніше в цій історії навіть не те, що нас надурили турки, що ми досі не отримали такі необхідні бронежилети, що майже 17 нагальних мільйонів євро висять у повітрі, а те, що українські правоохоронці шукають винних не в Туреччині, а в Міністерстві оборони України. Нібито вони не просто «провтикали» репутацію контрагента, але й пішли на злочинну змову з ним«, – зазначає Артем.

Аби довести ці припущення, поліціянти та слідчі якимось чином отримали вищезгадані свідчення від Халіта Арабачі.

Але, оскільки  корупцію чи розкрадання коштів до цієї спірної справи долучити просто так неможливо, українські правоохоронці звинувачують Міноборони та його представників у розкраданні тих самих 580 тисяч доларів, що їх FARMTR перевів у Бахрейн.

«Тож наразі Міноборони відбивається від нападів слідчої прокуратури, тобто, працює на два фронти: зовнішній та внутрішній«, – резюмує журналіст.

Отже, чи вдасться Україні повернути втрачені 600 млн грн, і чи буде притягнуто до відповідальності турецького горе-постачальника? «СтопКор» продовжить стежити за цією заплутаною справою та обов’язково розкриє нові подробиці у наступних матеріалах.

Нагадаємо, департамент стратегічних розслідувань Нацполіції підозрює керівництво «Танос текнолоджі» київського бізнесемна і члена ОПЗЖ Миколи Петренка у привласненні та відмиванні коштів, призначених державою на закупівлю товарів воєнного призначення.

«Антикорупційна правда»

Сообщение Афера з бронежилетами: турецька фірма «розвела» Міноборони на 600 млн грн? появились сначала на Антикоррупционная правда.

Війна війною, а процес заготівлі лісу не припиняється? Це питання, на перший погляд, звучить дивно. Адже найгарячіші бої охопили саме лісові регіони країни: Харківщину, Чернігівщину та Житомирщину. Відповідно, лісгоспи мали б призупинити продаж. Але ні. Лише за 1 квартал 2022 року обсяги реалізації навпаки збільшилися на 10% порівняно з аналогічним періодом минулого року.

Від вирубки лісу не зупиняє навіть смертельна небезпека.

Так, улітку цього року двоє лісівників з Житомирщини підірвалися на міні, ще шестеро — отримали поранення. Повідомлялось, що у результаті наїзду, ймовірно, на протитанкову міну на території Заліського округу двоє працівників лісництва загинули. Ще шестеро – отримали поранення, один із них у важкому стані.

А вже восени, на півночі області – у Народицькому лісгоспі – на протитанковій міні підірвалася службова автівка лісової охорони. Один працівник загинув, інший – потрапив до реанімації.

За цими фактами редакція «СтопКору» надіслала низку запитів у компетентні органи. Адже лісовики взагалі не мали працювати на територіях, які не розміновані службою ДСНС. Крім того, журналісти вирішили поспілкуватись безпосередньо з керівниками лісгоспів.

До Народицького лісового господарства команді «СтопКору» доводилося виїздити щонайменше чотири рази, і жодного з них директора Руслана Антонюка на робочому місці застати так і не вийшло. Збіг чи закономірність? Про ймовірну причину такого ігнору з боку керівника журналістам розповіли місцеві мешканці.

«Мені самі працівники розповідали: або ви їдете, або пишіть заяву і на розрахунок. Ось така ситуація, людям потрібен хоч якийсь заробіток. А потім кажуть: я їх туди не посилав, вони самі туди поїхали. Вони ж їхали обміряти ліс та ділянки, де мають вирізати«, – кажуть люди.

Утім, письмова відписка від лісгоспу все ж надійшла. І ось як вони коментують підрив свої працівників:

«Працівники державної лісової охорони нашого підприємства виконували свої обов’язки згідно посадових інструкцій та вимог чинного законодавства, тому, відповідно знаходились на території лісу. Крім того, підприємство до своїх працівників не застосовує жодних заходів примусу«, – йдеться у відповіді.

Наразі у справі стосовно трагічних подій, які сталися з працівниками ДП «Народицький спецлісгосп» триває досудове розслідування.

Якою є ціна питання?

Зовсім поруч, всього у 30 км, за даними інсайдерів, ще одне лісове господарство – Овруцьке – щодня вивозить близько 500 кубометрів необлікованої деревини. Якщо помножити на 20 робочих днів, то вийде 10 тисяч кубів на місяць. Або щонайменше 75 тисяч кубів за 7,5 місяців. Вартість одного кубометру – 2000 грн, тож за час війни ділки розпродали лісу, за попередніми приблизними підрахунками, на 150 млн грн.

Тож «СтопКор» зацікавило, хто ж займається вирубуванням або, як кажуть самі лісівники, розробкою лісосік. Редакція проаналізувала близько сотні тендерів. І виявила досить цікаві факти. Гіпотезу журналістів підтвердило також достовірне інсайдерське джерело.

«Місцеві не розробляють лісосіки. 80-90 процентів розробляють івано-франківці. Чому? Там є перевихід по ділянках, і в них своя техніка, і вони вивозять там відразу цей перевихід по ділянках, і тільки вони мають доступ до цього «лівого» лісу«, – розповідає співрозмовник «СтопКору».

Дійсно, у десятці переможців тендерів на Житомирщині половина – підприємці Івано-Франківщини. П’ять ФОПів надали послуг держлісгоспам Житомирської області на майже 80 млн гривень.

Неабияк здивували журналістів і предмети закупівель за 2022 рік.

Так, 14 липня державне підприємство раптово вирішило за необхідне у період війни відремонтувати конюшню майже за 400 тисяч гривень.

А за місяць керівництво цього ж підприємства купує стіл ціною 350 тисяч.

І нарешті ще пів мільйона гривень житомирські лісники витратили на заміну старих табличок.

Та найцікавіше, що п’ять прикарпатських підприємців стали співпрацювати з Овруцьким лісгоспом у 2020 році за дивним збігом обставин саме тоді, коли головним лісівником регіону став Віктор Сахнюк. Який до того обіймав посаду начальника управління лісового і мисливського господарства Івано-Франківській області.

Чим відомий Віктор Сахнюк?

Зауважимо, громадська організація «Відкрити ліс» повідомила, що «щомісячно начальником Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства Сахнюком В.О. привласнюється понад 1,5 млн доларів, отриманих у результаті організації різноманітних тіньових та сірих схем, запроваджених на підконтрольних підприємствах«.

А «кришує» начальника управління лісового та мисливського господарства Віктора Сахнюка, за словами місцевих мешканців, сам Юрій Болоховець – очільник Державного агентства лісових ресурсів України.

Ба більше, до редакції «СтопКору» на поштову адресу надійшов закордонний російський паспорт на ім’я Віктора Сахнюка, який він оновив нібито у 2020 році. Знімальна група вирішила навідати його, аби поставити запитання щодо дійсності цього документу, однак чиновник раптово пішов у відпустку. А СМС повідомлення журналістів залишив без відповіді.

Тож чи справді головний лісівник Житомирщини має російське громадянство? Чи присутній конфлікт інтересів під час співпраці Овруцького лісгоспу з прикарпатськими ФОПами? І куди, зрештою, під час війни вирушає українська деревина? Ми продовжимо стежити за цією темою, і попереду на нас чекає ще багато цікавої інформації.

Нагадаємо, у Житомирській області недоброчесні лісники прямо під час війни з російською федерацією займаються будівництвом вілл та VIP-бань.

«Антикорупційна правда»

Сообщение Головний лісівник Житомирщини Віктор Сахнюк «кришує» мародерів? появились сначала на Антикоррупционная правда.