З одного боку, поява такої робочої групи свідчить про бажання влади якомога швидше притягнути до відповідальності спонсорів війни та ключових соратників Путіна, а з іншого – незрозуміло, чому цього досі не сталося.

Близько місяця назад в президента пройшла одна з багатьох нарад щодо санкцій, на якій були присутні керівники Офісу президента, Кабінету міністрів та деяких правоохоронних органів.

За словами співрозмовників ЕП, Володимир Зеленський на тій зустрічі був не в доброму гуморі і не приховував обурення. Причина такого настрою була якраз у санкційних питаннях. Мовляв, поки західний світ накладає санкції на російських олігархів та військових злочинців, Україна генерує білий шум та відмовки.

З російської версії рейтингу Forbrs «Топ-200 найбагатших» під санкціями в Україні 21 особа. У списках міжнародних партнерів їх удвічі більше. Більш того, після 24 лютого Україна «санкціонувала» лише одного російського олігарха.

На згаданій зустрічі президент озвучив чіткий меседж, що в України є політична воля для покарання «хороших росіян» і це слід робити, зазначає джерело. І певні результати вже є.

За даними джерел ЕП, НАЗК, голова якого входить у згадану робочу групу, запропонувало план, який передбачає оголошення всіх пакетів санкцій до до січня 2023 року. Перші в списках – російські олігархи.

Незабаром РНБО може ухвалити перші рішення. У них можуть бути прізвища власників Альфа-банку, найбагатшої людини Росії Володимира Лісіна та інших російських олігархів.

Хто під прицілом

У липні радник президента Олег Устенко відправив у найбільші світові банки гнівні листи іззвинуваченням у потуранні агресії Росії проти України. Радник Зеленського звинуватив JPMorgan, HSBC, Citigroup та Crédit Agricole у тому, що ті «затягують війну, фінансуючи компанії, які постачають російську нафту».

Він підкреслив, що Україна заблокує участь цих банків у повоєнній відбудові країни. «На мій погляд, вони скоюють військові злочини, бо таким чином допомагають режиму Путіна і підтримують режим», – наголосив Устенко.

19 вересня в Конгресі США відбулися публічні слухання, на яких генеральний директор JP Morgan Джеймі Даймон та генеральна директорка Citigroup Джейн Фрейзер ухилялися від прямих відповідей і не змогли вичерпно пояснити конгресменам, чи розірвали вони бізнес-зв’язки з Росією.

Історія з листом радника Зеленського тоді набула великого розголосу. Вказані банки нібито стали повільно згортати бізнес з росіянами, а світові лідери почали запроваджувати обмеження щодо торгівлі російськими енергоносіями.

Натомість українська влада не поспішала. Один з популярних закидів до Банкової – кейс власників «Альфа груп». Мовляв, США заборонили будь-які відносини з банком Михайла Фрідмана, і він з партнерами під міжнародними санкціями , а в Україні Альфа-банк працює навіть під час вторгнення.

Як стало відомо ЕП від одного із співрозмовників ОП, 19 вересня в Зеленського відбулася окрема нарада, присвячена виключно російським акціонерам Альфа-банку. Чим вона закінчилася, стане зрозуміло незабаром. Інший співрозмовник, з РНБО, підтвердив ЕП, що «готуються документи» щодо запровадження санкцій проти них.

Фрідману є що втрачати. Російський олігарх з львівським корінням володіє в Україні активами, які до війни оцінювалися мільярдами доларів.

Видання Wall Street Journal, посилаючись на голову наглядової ради українського Альфа-банку Романа Шпека, нагадало, що банк пропонував українській владі переказати в український банк 1 млрд дол особистих коштів Фрідмана. Як писала ЕП, ця пропозиція звучала у владних кабінетах ще навесні.

«Цю суму ми розглядаємо достатньою як для підтримки наявного балансу банку, так і для інвестицій у нові проєкти. 1 мільярд у капітал банку дозволить прокредитувати економіку на 8 мільярдів доларів», – зазначив Шпек.

За його словами, ідеться про фінансування проєктів, пов’язаних з інфраструктурою, логістикою, охороною здоров’я, продовольчою та енергетичною безпекою. При цьому Шпек наголосив, що акціонери «жодною мірою не розглядають цей крок як умову зняття з них персональних санкцій.

«Розмови про «купівлю індульгенції» не мають жодних підстав», – запевнив топменеджер. Він зазначив, що для залучення мільярда в Україну необхідно мати дозволи та згоду акціонерів, Нацбанку та регуляторних органів Європейського Союзу. «Саме цим ми зараз і займаємося», – пояснив Шпек.

Мільярд доларів – значна сума для докаптіалізації в українських умовах. Востаннє такі масштабні вливання у фінансову установу в Україні робили під час націоналізації Приватбанку.

Чи потребує Альфа-банк докапіталізації?

Загалом банківська система перебуває не в найкращих умовах. За прогнозами НБУ, через війну банки можуть втратити 20% кредитного портфеля. Експерти такі розрахунки називають оптимістичними й очікують втрат на рівні 30-35%.

За сценарію Нацбанку і виходячи з розміру капіталу Альфа-банку та його кредитного портфеля, необхідна сума докапіталізації не повинна перевищувати 8 млрд грн, вважає асоційований експерт «CASE-Україна» Євген Дубогриз, який у 2015-2019 роках займався стрес-тестуванням банків в НБУ.

«Навіть якщо Альфа-банк втратить 40% портфеля і все забезпечення, потреба становитиме 18-19 млрд грн. Це за найгіршого сценарію, коли кредити і застави знецінюються повністю, а таке трапляється дуже рідко», – зазначає він.

У самому банку говорять про більшу «подушку». «Банку можуть знадобитися 500-600 мільйонів доларів протягом наступного року для підтримки стабільно високих нормативів адекватності капіталу. Усе залежить від розвитку ситуації на фронті, стану економіки, доходів українців, активів клієнтів», – вважає Шпек.

Українським банкам, імовірно, з часом знадобиться докапіталізація, але економічної потреби вливати в Альфа-банк мільярд доларів та, відповідно, знімати з цих коштів санкції наразі немає. Для російського олігарха це має сенс, бо в західних установах у нього значно більше грошей.

Довідка. Фрідман та Авен прагнули пустити коріння на Заході. У 2013 році вони заснували в Лондоні фонд прямих інвестицій LetterOne. До їх європейської бізнес-імперії входять британська роздрібна мережа Holland & Barrett, німецька енергетична група Wintershall Dea та іспанські супермаркети Dia.

Напередодні у Верховній Раді навіть зареєстрували законопроєкт, який «регулює процес виведення системно важливого банку з ринку в умовах воєнного стану».

Можна припустити, що це підготовка до введення санкцій проти російських власників Альфа-банку, який належить до системно важливих. Проте один з високопосадовців НБУ запевняє, що цей документ готувався давно.

Як торгуються російські олігархи

Хоча представники українського банку наголошують, що не розраховують на індульгенції, десятки росіян воліють профінансувати Україну для виходу з-під санкцій і збереження частини статків, про що писали WSJ та Financial Times.

WSJ також цитує заступника голови Офісу президента Ростислава Шурму. Він заявив, що уряд у Києві розгляне пропозицію Фрідмана лише як частину ширшої структури, яка може включати фонд для допомоги Україні. «Це має бути загальний підхід до всіх підсанкційних росіян», – сказав Шурма.

У коментарі FT він наголосив, що Україна не використовує санкції як інструмент торгу і розгляне таку угоду щодо зняття санкцій лише після закінчення війни.

У червні голова НАЗК Олександр Новіков запевнив, що санкції з боку України будуть накладені на всіх російських олігархів. «Якщо вони публічно не засудять війну, Путіна та не визнають територіальну цілісність України включно з Кримом і Донбасом, вони втратять усе майно в Євросоюзі», – наголосив він.

Новіков також говорив про можливість створення процедури виходу з-під санкцій шляхом передавання коштів чи активів у «фонд покаяння».

В інтерв’ю Forbes керівник фракції «Слуга народу» Давид Арахамія визнав, що ця ідея обговорювалася, але не в Україні, а на рівні міжнародних партнерів.

«Можливо, це працюватиме щодо бізнесменів, які мають громадянство РФ, але весь бізнес у них в інших країнах. Від санкцій страждає не російський бюджет, а, наприклад, британський. Якщо такий бізнесмен віддасть на відновлення України певну суму, то я ставлюся до цього толерантно. Якщо бізнесмени платять податки в Росії і фінансують війну в Україні, я проти», – зазначив він.

На Заході російські олігархи також запускають лобістські кампанії для зняття санкцій. «Київстар» заплатив 240 тис дол вашингтонським лобістам з компанії Yorktown Solutions, щоб привернути увагу влади США та громадськості до чутливості діяльності свого клієнта як одного з провідних операторів України.

На початку вересня видання Politico повідомило про бажання проросійської Угорщини виключити з-під європейських санкцій партнера Фрідмана з «Альфи» Петра Авена, наближеного до Путіна Алішера Усманова та одного з найбільших металургійних магнатів Росії Віктора Рашнікова.

Чехія, яка головує в Раді ЄС, домовилася з угорцями про перенесення розгляду питання щодо цих осіб на два місяці. Якби Україна підготувала звинувачення і наклала санкції на росіян, то ЄС мав би більше аргументів, аби присоромити угорського лідера Віктора Орбана і продовжити блокування російських грошей.

Україна відстає від світу в накладанні санкцій на путінських олігархів. Утім, якщо Київ таки запровадить санкції проти олігархів та членів їх сімей, то питання про створення «фондів покаяння» може відійти на другий план. Прощати росіян – це погана історія для окопів, а саме в них зараз куються настрої українців.

Чому Офіс президента тримає санкції «в столі»

На відміну від західних партнерів, від яких Зеленський уже в другий день великої війни вимагав більшого для зупинки війни, Київ не поспішав накладати санкції на росіян. Не лише на олігархів, а й на кремлівських топпосадовців.

Україна оголосила санкції проти Путіна, Лаврова і Шойгу 9 червня, а сотні загарбників меншого рангу були покарані аж 7 вересня. Як з’ясувала ЕП, чимало санкційних списків тривалий час лежали в Офісі президента.

Довідка. Президент, Кабмін, СБУ, Верховна Рада і Нацбанк можуть пропонувати претендентів на внесення в санкційні списки. РНБО розглядає ці пропозиції та ухвалює остаточні рішення. Документи відправляють в Офіс президента, після чого глава держави вводить санкції своїм указом.

З лютого по серпень 2022 року РНБО проголосувала за низку санкційних списків, але президент їх не затвердив. Вони затрималися в заступника голови ОП, юриста Андрія Смирнова, який не передав їх на підпис Зеленському.

У розпорядженні ЕП є документи, які свідчать, що таких заблокованих рішень було мінімум десять. Співрозмовник, дотичний до санкційної політики, стверджує, що загальне їх число сягає 20. Ще 70 проєктів РНБО відправила на розгляд в Офіс президента, але не отримала назад на голосування.

Не всі списки стосувалися російської еліти. Серед імен були, наприклад, політики із Сербії, Чорногорії, Киргизії, Чехії, а також гравці російського КВК. Серед компаній – білоруська промисловість та російські видавництва.

Були там і російські депутати та сенатори, які роками легалізують путінські рішення, силовики і члени тамтешньої Ради нацбезпеки, які погоджували розв’язання війни проти України, російські оборонні підприємства.

2 червня РНБО проголосувала за санкції проти директорів ФСБ Олександра Бортнікова і Служби зовнішньої розвідки Сергія Наришкіна, голів Ради федерації Валентини Матвієнко та Держдуми В’ячеслава Володіна, генпрокурора Ігоря Краснова, начальника генштабу Валерія Герасимова, директора Нацгвардії Віктора Золотова і ще сотні кремлівських посіпак.

Однак у санкційних списках ці люди з’явилися лише через три місяці. Смирнов підтвердив ЕП, що низку рішень не передали на підпис президенту, бо в документах було чимало помилок, які унеможливлювали втілення санкцій.

«Були помилки в анкетних даних і транслітерації, неточності в установочних даних щодо юридичних і фізичних осіб, пропущені слова і речення. Робиться це умисно чи ні, доведеться ще розбиратися, але ми маємо давати на підпис ідеальний з юридичної точки зору документ», – запевнив Смирнов.

Заступник Єрмака пригадує, що за оновленим законом «Про санкції» можна не лише блокувати, а й конфіскувати активи ворогів. Таке рішення ухвалює Вищий антикорупційний суд. Оскільки новий закон набув чинності в травні, за всі запроваджені до цього санкції довелось би переголосувати.

Третій аргумент юриста – відсутність фільтра, який би перевіряв папери і підтверджував, що санкції обґрунтовані. Ідеться про державний орган, а він, Міжвідомча робоча група з питань санкцій, з’явився лише 30 серпня.

У новостворену комісію Офіс президента переслав рішення, що не дочекалися підпису глави держави. Перелічені вище прізвища кремлівських посіпак вдруге винесли на розгляд РНБО. Після цього вони нарешті потрапили під санкції.

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Танці навколо санкцій. Що в ОП вирішили робити з Фрідманом та іншими російськими олігархами? появились сначала на Антикоррупционная правда.

Це не стало несподіванкою – чого ще можна очікувати від наскрізь продажних людей, для яких мандат народного депутата України потрібен лише для поповнення своїх кишень? Але ось влада України, яка з екранів телевізорів вустами, зокрема й президента, щодня мовить про необхідність безкомпромісної боротьби з Росією, пробиває дно за дном. Тому що поруч із безперечно правильними словами робить приголомшливі речі.

Прикладів маса, але один з найсвіжіших і обурливих. У гостях національного телемарафону «Єдині новини» масово замигали ті самі люди, які в нормальних умовах мали б уже давно сидіти у в’язницях. За звинуваченням у державній зраді. Йдеться про представників парламентської партії, яка ще півроку тому чи не відкрито закликала до нашої країни Путіна. А її члени просували всі кремлівські наративи.

Серед цього сонму ОПЗЖешников, які «змінили шапки», привертає увагу народний депутат України Тетяна Плачкова. Яка поряд зі своїми колегами по проросійській п’ятій колоні оперативно і завчасно відлетіла з нашої країни за тиждень до повномасштабного вторгнення – 13 лютого.

Відсидівшись у Відні та зрозумівши, що бліцкриг не вдався, а її господарі не взяли Київ за три дні, як обіцяли, народний депутат повернулася на Батьківщину. Де поряд з іншими своїми соратниками заявила, що виходить із ОПЗЖ (яку на той час вже заборонили) і створює нову фракцію – «Відновлення України». І заразом змінила риторику, почавши активно розповідати про свою допомогу армії та засудження Росії, яку вона ще вчора вихваляла.

Заодно змінилася мова на її офіційних сторінках у Фейсбук та Телеграм – якщо до кінця березня, коли вона ще сподівалася на диво, пости в соцмережах були російською, то з початку квітня, коли вже стало все зрозуміло, Тетяна Плачкова чомусь різко полюбила ненависну. «мову». Але це дрібниці на тлі всього, що відбувалося раніше. Говорить ця різка зміна мов тільки про її безпринципність, не більше.

Заодно вона трохи підчистила весь той бруд, який раніше лила в Україну – з його акаунтів зникли перепости Ківи та Рабіновича, які прямо змішували з лайном усе українське в Україні.

Та й президента, якого вона тепер похвалила, ще нещодавно Тетяна Михайлівна раніше не особливо жаліла.

Проте сьогодні всі свої антиукраїнські вчинки Тетяна Плачкова вважає за краще обходити мовчанням. Начебто й не було в її ще недавньому минулому ефірів на відверто українофобських каналах, де вона слухняно повторювала всі мантри кремлівських пропагандистів про «єдиний народ», «фашистів та нацистів, які захопили владу в Україні», «народі Донбасу» тощо.

Буквально за кілька місяців до повномасштабного вторгнення народний депутат України Плачкова активно просувала російські тези про відмову нашої країни від членства в НАТО:

Із проросійської діяльності Тетяни Плачкової можна згадати багато чого. Але все це меркне на тлі вояжу фракції ОПЗЖ до Москви. У складі делегації була й Тетяна Плачкова.

Так, візит відбувся досить давно – у березні 2020 року. Поки голова делегації Віктор Медведчук зустрічався з президентом РФ Володимиром Путіним, пересічні парламентарі, зокрема й Тетяна Плачкова, провели зустріч зі спікером Держдуми В’ячеславом Володіним.

Цей візит викликав обурення у значної частини українського суспільства і в червні 2020 року Офіс генерального прокурора повідомив, що відкрив кримінальне провадження за фактом поїздки депутатів «Опозиційної платформи – За життя» до Москви.

Однак, як ви самі здогадуєтеся, це була кістка, яка мала заспокоїти найактивніших «націоналістів» – кримінальна справа закінчилася нічим.

Що у світлі подій останніх місяців дуже засмучує – дуже хотілося б з’ясувати, які саме вказівки російські господарі давали своїм українським прислужникам напередодні запланованої «спецоперації».

Тому що риторика членів ОПЗЖ практично один на один збігалася з риторикою російських пропагандистів – ті ж поливання брудом української армії, висміювання президента України, обплювання всього українського.

Минуло півроку після 24 лютого. Найбільш одіозні члени ОПЗЖ на кшталт Ківи втекли до Росії, де продовжують витирати ноги про свою країну, Медведчук потрапив у СІЗО, де має шанс згадати долю свого підзахисного Стуса. Деякі (у тому числі й один із господарів Тетяни Плачкової – Вадим Столар) втекли на Лазурне узбережжя, де з’явився так званий «батальйон Монако». А деякі, серед яких і вчорашня українофобка та глашатай «російського світу» Тетяна Плачкова, змінили шапки і стали дедалі активніше з’являтися в ефірах українського телебачення.

І не на заборонених каналах своїх соратників, а в ефірі національного телемарафону. Поки що вони дуже обережні у своїй риториці. Але сам факт появи на екранах телевізорів представників п’ятої колони, завдяки якій ми маємо сотні тисяч смертей, дивує. І це дуже м’яко сказано.

І – питання. Що роблять усі ці люди у студіях? Особливо якщо згадати про кримінальні справи щодо хоча б генерала Марченка, який захищає Миколаїв чи генерала Кривоноса, який організував оборону аеропорту Жуляни. Чого досягає українська влада всім цим? Судів Лінча? Це так необхідно воюючій країні?

«Антикоррупционная правда»

Сообщение Що українофобка із ОПЗЖ Тетяна Плачкова робить в ефірі національного телемарафону? появились сначала на Антикоррупционная правда.