Розглянемо, для прикладу, зміну керівництва в «Регіональній газовій компанії» (РГК) олігарха Фірташа, яка донедавна керувала 20 облгазами та здійснювала розподіл 70% газу країною, пише “Антикор“.

Минулої п’ятниці посаду голови РГК начебто «безпричинно» залишив Олег Ніконоров, який очолював компанію з жовтня 2017 року. На його місце призначили маловідомого навіть у професійних колах Олексія Тютюнника.

Повідомлення про звільнення Ніконоров написав у Фейсбук у суботу ввечері, 18 лютого, а повідомлення про призначення Тютюнника з’явилося на сторінці РГК увечері неділі, 19 лютого.

Поспішне рокірування дивним чином збіглося з розпорядженням Кабміну про чергову передачу частини заарештованих активів облгазів групи РГК в управління «Чорноморнафтогазу» (а за фактом «Нафтогазу»). Заарештовані АРМА акції облгазів вже майже рік передаються в управління «Нафтогазу», але поки що вдалося інтегрувати в структуру «Нафтогазу» лише «Дніпрогаз» та «Харківгаз», та й то шляхом контроверсійних кадрових рішень.

Нагадаємо, у травні 2022 року за клопотанням Державного бюро розслідувань суд передав до управління АРМА заарештовані приватні корпоративні права у 26 обласних та міських операторах ГРМ. Після цього Кабінет міністрів передав в управління підприємству «Чорноморнафтогаз» (Група Нафтогаз) заарештовані активи операторів газорозподільних систем.

Розпорядженням № 154 від 17 лютого 2023 року КМУ погодив пропозицію АРМА про передачу в управління «Чорноморнафтогазу» ще деяких арештованих активів, але не оприлюднив їх перелік.

Що ж до інформації про призначення Олексія Тютюнника на топ-позицію в РГК, то зі скупого прес-релізу компанії випливає, що він є «досвідченим менеджером», який 15 років працює в енергетичній галузі. Однак ані на сайті компанії, ані в інших джерелах не можна знайти інформацію про освіту та трудову діяльність цього топ-менеджера. Мабуть, її так важко знайти, тому що деякі факти з його біографії є компрометуючими.

Як нам вдалося встановити у колег на ринку газу, на початку своєї трудової кар’єри Олексій Тютюнник набирався «енергетичного» досвіду у «Житомиргазі», потім у «Дніпропетровськгазі». До речі, там він впровадив у життя невелику корупційну схему – як через облгаз реалізовувати газові котли, вироблені компанією «Сінвест Груп», що належить йому ж.

По-справжньому удача посміхнулася Олексію Тютюннику лише після здобуття другої вищої освіти в Російському державному університеті нафти та газу імені І. М. Губкіна. Подальший розвиток його кар’єри дозволяє припустити, що під час навчання Тютюнника було завербовано ФСБ. Бо після отримання другого диплома він дивним чином влаштувався працювати відразу у російський «газпром».

Як видно зі щоквартальних звітів ВАТ «газпром», які публікуються на сайті російського «Центру розкриття корпоративної інформації», Олексій Тютюнник очолював Представництво ВАТ «газпром» в Україні починаючи з 4 кварталу 2013 року до 4 кварталу 2014 року. Після чого на цій посаді його змінив Віталій Хом’яков.

Скріншот зі щоквартального звіту ВАТ «газпром» за 4 квартал 2013 р.

Скріншот зі щоквартального звіту ВАТ «газпром» за 2 квартал 2014 р.

Нагадаємо, що наприкінці лютого 2014 року росія здійснила військове вторгнення до Криму і вже у березні того року оголосила Крим своєю територією. Весь цей час Олексій Тютюнник продовжував працювати на компанію країни-агресора.

Пішовши з «газпрому», Тютюнник у 2015 році був працевлаштований в «Регіональну газову компанію», яка контролювала, як ми писали, близько 70% розподілу газу по Україні.

У РГК він поступово дослужився до позиції операційного директора, в обов’язки якого входило «налагоджувати партнерські зв’язки з провідними європейськими та світовими виробниками газового обладнання та реалізовувати проекти будівництва заводів із виробництва критично важливого обладнання та приладів обліку газу».

Насправді ж Тютюнник їздив по закордонах, де «переймав досвід» і поважно надував щоки на міжнародних виставках, а в результаті купував для українських ГРМ найдешевші турецькі деталі за цінами американських.

Після початку повномасштабної війни з росією Олексій Тютюнник фактично став до керма облгазів РГК, оскільки офіційний керівник компанії Олег Ніконоров ще до початку вторгнення залишив Україну і більше сюди не повертався.

Як такий «досвідчений менеджер» із газпромівським та фсбшним шлейфом примудрився очолити компанію, яка відповідає за доставку газу мільйонам українців? Про це дуже хочеться запитати керівництво «Нафтогазу», яке з травня 2022 року намагається налагодити управління цими активами, а також Кабміну. Куди дивляться БЕБ та СБУ?

Запитань дуже багато, а відповідь «не на часі» може дуже гучно відгукнутися всій країні, коли цей «час» таки настане.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Агентів Кремля продовжують призначати на ключові посади появились сначала на Антикорупційна правда.

Йдеться в цьому випадку про бізнесмена, банкіра і готельєра Вячеслава Юткіна. Якого не просто не чіпають у нашій країні, а шанобливо називають інвестором. І дають змогу розвивати бізнес. Порівняйте ці два фото. На першому – дані із державних реєстрів станом на квітень 2021 року:

А це дані з тих же реєстрів станом на жовтень 2022 року:

Непогане зростання – у російського агента, який ніколи не приховував, що пов’язаний з російськими спецслужбами, фігуранта всіх мислимих та немислимих списків санкцій, бізнес-активи зросли майже наполовину. На тлі стрімкої стагнації української економіки та банкрутства тисяч підприємств.

Ніхто не замислювався – звідки у Юткіна гроші на таке зростання бізнесу, адже він аж ніяк не качає нафту та не видобуває алмази? До того ж, якщо судити про ту радість, з якою українська влада повідомляє про чергові санкції, під які потрапляють представники російського бізнесу, Юткін уже давно мав стояти на Майдані з шапкою в руках. Адже майже всі бізнеси, в яких бере участь Юткін, перебувають у списках санкцій вітчизняного РНБО та міжнародних партнерів України:

Як свідчать дані ресурсу YouControl, Юткін В’ячеслав Михайлович є або був засновником у наступних компаніях: “НРБ-КЛУБ”, АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО “ЗАКРИТТІВ НЕДИВЕРСИФІКОВАНЬ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦЬ ” ЛТД”, “МОРСЬКИЙ”, “ЛЕМБЕРГ-ПЛАЗА СЕРВІС”, “ЕКСПЛУАТАЦІЙНО-ЖИТЛОВА КОМПАНІЯ”, “ІНТЕРБАУ ЮНІОН”, “ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНА СПІЛКА “НРБ”, УКРАЇНСЬКО-ШВЕЙЦАРСЬКЕ СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО У ФОРМІ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “РІС-УКРАЇНА “, “КАПІТАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ”, “СТОЛИЧНА БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ”, “НРБ ХОТЕЛЗ ТА ІВЕНТ МЕНЕДЖМЕНТ”, “ЛЕМБЕРГ-ПЛАЗА”, “ПАРК-ГОТЕЛЬ “КИЇВ”, ” АПАРТ-ГОТЕЛЬ “ТАВРИЧЕСЬКИЙ”, “МАРІЯ”, “ОХОТСПОРТПРОМ”, “СІГМА ЕСТЕЙТ”.

Список просто вражаючий. Причому 12 із них з’явилися у 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення.

Основний ресурс Юткіна – готельний бізнес. Причому значна частина цих готелів (і тих, що діють, і які будуються) чомусь зосереджена у бандерівському Львові. Який для Юткіна має бути ворожим за визначенням. А Юткін, відповідно, має бути персоною нон-грата в цьому оплоті українського духу.

Але немає. Мер Львова Садової чомусь дуже вподобає вихідцю з КДБ СРСР, який будував та розвивав свій бізнес на російські гроші під чуйним керівництвом друзів та кураторів із ФСБ Росії.

Ось що говорив із цього приводу сам В’ячеслав Юткін в одному з інтерв’ю , яке раніше роздавав досить щедро: «Зателефонували колеги з Москви і запропонували піти в бізнес. Мені на той час до пенсії залишався один рік, і я довго не міг наважитися. Тоді з Москви приїхав чоловік і сказав: «Давай ми порахуємо, скільки тобі залишилося до пенсії і порахуємо термін твого життя до ста років, а потім усю цю суму виплатимо тобі як допомога при виході на нову роботу». Це була шокуюча на той час пропозиція. Йшов 1995 рік, і я навіть уявити такого не міг. Я запитав: «Але ж я не банкір?», на що мені відповіли: «Але ж ти розвідник, а це більше ніж банкір». Ось так це сталося».

Причому до 2014 року Юткін не просто не приховував свого КДБшно-ФСБшного походження, а намагався наголосити на наявності зв’язків на Луб’янці. Мабуть, у системі координат України це було для нього дуже важливо.

І справді – спробував трохи прищемити відвертого посібника окупанта лише п’ятий президент України. Під час його перебування були навіть якісь кримінальні справи щодо його підприємств. Вдалося навіть відшукати постанову суду про вилучення документів з «Парк-готелю «Київ», що належить йому, у 2018 році, проведену в рамках кримінальної справи № 32018100080000005:

Але після зміни влади справа загубилася десь у надрах найсправедливішої судової системи.

До речі, у зв’язку з цим прямо просить процитувати себе голова Верховного Суду Всеволод Князєв: «Громадянство РФ ще не свідчить, що людина – зрадник чи колаборант. Але це створює відповідні потенційні небезпеки». Заявив він це, звичайно, не через Юткін. А у зв’язку з тим, що у підлеглого йому судді Львова знайшли російський паспорт та квартиру у Москві.

Звичайно, Юткін – не суддя та квартири у Москві йому мати ніхто не забороняє. Але слова про «потенційні небезпеки» стосуються його повною мірою. Втім, судячи з того, що ніхто Юткіним не цікавиться, для нього жодних небезпек немає.

Повертаючись до Львова (міста, а не судді), його мера Садового та Юткіна, то у львів’ян уже давно викликає подив дивна «дружба» патріотичного (ну, так само має бути?) мера та готельєра з вухами, що стирчать ФСБш. Факт тісних стосунків із лідером «Самопомочі» підтверджує й те, що під час минулих виборів штаб цієї політичної сили розміщувався у готелі Юткіна BANKHOTEL. Причому цей факт аж ніяк не ховався, а сам Садовий відомий тим, що любить ходити до цього готелю обідати під час своєї законної перерви.

Гарний готель, правда? Добре, мабуть, у ньому пообідати, відвернувшись від праць праведних, про думки про львів’ян. І явно недорого, раз на скромну мерську зарплату там можна регулярно обідати.

Ще одна компанія, співзасновником якої з часткою понад 85% у статутному капіталі є Юткін – ТОВ «Лемберг-Плаза Сервіс» – є замовником реконструкції нежитлової будівлі з флігелем під житловий будинок у Львові за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 157. Звідки взялися гроші, сам В’ячеслав Юткін особливо не поширюється, але, наприклад, щодо BANKHOTEL він заявив, що 60% суми у 20 мільйонів доларів, які були витрачені на його реконструкцію та відкриття, належать йому особисто. А решта 40% – це кредити «Таскомбанку» та російського банку «ВТБ». Очолює його, до речі, член вищої ради партії «Єдина Росія» Андрій Костін, який перебуває під санкціями США.

Якщо ми торкнулися готелів і російського капіталу в них, то не можемо обійти своєю увагою і Крим. Який, як заявив один популярний російський ліберал, «не бутерброд». Мабуть, з ним згодний і В’ячеслав Юткін, бо ще в 2014 році перереєстрував належні йому кримські активи за російським законодавством і веде там бізнес за законами окупанта. Він володіє готелем «Морська» разом із генералом служби зовнішньої розвідки Росії Олександром Лебедєвим та апарт-готелем «Таврійський». Також Юткін контролює готель “Слава” в Алушті.

Але якщо вже в нашій скромній розповіді випливло прізвище одного з кураторів Юткіна – Олександра Лебедєва, не можемо не згадати ще одну історію. У серпні 2022 року Держінспекція архітектури та містобудування ввела в експлуатацію київський довгобуд – житловий комплекс на вулиці Будівельників, 30 у Дніпровському районі столиці. Сама собою історія будівництва цього довгобуду скандальна – експерт з містобудування Георгій Могильний підкреслив , що аферист-забудовник заманював інвесторів у будівництво, проти якого спочатку протестували місцеві жителі. До того ж генпідрядником тут виступала держкомпанія, яка підкорялася Верховній Раді: «ДП зі сфери управління ВР допомагало аферистам залучати людей до проблемного будівництва, а депутат ВР [Олена Шуляк] тепер розповідає, як місцева влада не вирішувала проблему постраждалих».

Однак нас ця історія цікавить із дещо іншої точки зору. Справа в тому, що забудовником виступало ТОВ «Півдня-Груп». За даними порталу YouControl , співзасновником «Південь-Груп» є компанії «Мост-Інвест» та ТОВ «Готельний комплекс «Глорія». З готельним комплексом «Глорія» пов’язаний В’ячеслав Юткін, а через нього – згаданий Олександр Лебедєв.

Не вдаватимемося в конспірологію, але навіть поверхнева прикидка ланцюжка жахає (не забуватимемо, що в нас уже восьмий місяць йде повномасштабна війна з Росією) – Юткін, його куратор від ФСБ Лебедєв, забудовник, який веде будівництво від імені Верховної Ради. А лобіює це будівництво представниця президентської партії “Слуга народу” Олена Шуляк.

Чи вірний цей логічний ланцюжок – не знаємо. Але те, що вона лякає, – однозначно. Це, звичайно, можна назвати конспірологією та вигадкою. Але як пояснити той факт, що за час війни бізнес Юткіна в Україні приріс дванадцятьма компаніями? І той факт, що єдина кримінальна справа проти нього розвалена? І те, що людина, яка не приховує російського походження свого капіталу та зв’язків із вищими чинами ФСБ, процвітає в Україні за нинішніх умов? Відповіді ми не маємо. Хоча він здається цілком очевидним.

“Антикоррупционная правда”

Сообщение Юткін Вячеслав Михайлович: бізнес поплічника окупантів процвітає під час війни появились сначала на Антикорупційна правда.