Хто такі Снісаренки

У центрі історії — Наталія Снісаренко, її чоловік Ілля та їхні сини Семен і Даніїл, обидва адвокати. За паспортними даними, всі члени родини народилися в Росії. Саме ця сім’я фігурує у низці історій із виведенням майна збанкрутілих держпідприємств у приватні структури, пов’язані між собою.

Епізод перший: завод «Дніпро»

У 2005–2007 роках Наталія Снісаренко очолювала Державний київський дослідний завод «Дніпро» (вул. Сурікова, 3). Саме в цей період частину приміщень адмінкорпусу продали приватній фірмі за суму, яку експерти вважають заниженою.

Невдовзі завод пішов у ліквідацію. Ліквідатором став арбітражний керуючий Сергій Ільницький — персонаж, який згодом з’явиться і в інших подібних історіях. Через суд було легалізовано угоди з продажу майна, причому представник державного підприємства на засідання не з’явився.

Паралельно створюється інше держпідприємство — «Дніпро-Бета», директором якого стає Ілля Снісаренко. Туди переводять частину активів. Згодом нерухомість переходить до приватних компаній, пов’язаних із родиною.

Втручання НАБУ

У 2016 році детективи НАБУ відкрили кримінальне провадження щодо незаконного відчуження понад 3,7 тис. кв. м державного майна. Під час обшуків правоохоронці звернули увагу на мережу компаній, через які проходили активи.

Частина площ згодом опинилася у власності ТОВ «Р.У. Система», засновницею якого була громадянка РФ — родичка Снісаренків. Приміщення здавалися в оренду бізнесменам, щодо яких пізніше відкрили кримінальні справи через підтримку агресії РФ.

Попри арешти, через суди родині вдалося згодом зняти обмеження з частини майна.

Епізод другий: Київський радіозавод

Історія банкрутства ВО «Київський радіозавод» триває ще з 1990-х. Після часткового погашення боргів з’являється новий кредитор із суттєво збільшеною сумою вимог. Слідство встановило, що частина документів могла бути сфальсифікована, а підписи — підроблені.

У 2009 році ліквідатором заводу стає вже знайомий Сергій Ільницький. Невдовзі представником підприємства стає Даніїл Снісаренко. Далі повторюється знайома схема: рішення комітету кредиторів, аукціони, продаж великих площ за заниженими цінами структурам, пов’язаним із родиною.

Серед проданих об’єктів — десятки тисяч квадратних метрів виробничих площ, а також соціальна інфраструктура. Частина майна згодом перепродається або передається іншим пов’язаним фірмам.

Енергетичний вузол

Окремий конфлікт виник навколо електромереж і підстанцій, які забезпечують роботу підприємств на території радіозаводу. Попри те, що вони ще з кінця 1990-х належали іншому підприємству, у 2016 році ці об’єкти були виставлені на продаж у процедурі банкрутства.

Після кількох переоформлень майно опинилося в новоствореній компанії з назвою, подібною до оригінального власника. Судові спори щодо законності цих угод тривають досі.

Кримінальні провадження і тиск

У різні роки правоохоронні органи відкривали провадження щодо ліквідаторів, підроблення документів та незаконного відчуження майна. Частина справ перебуває в судах.

Судді, які розглядають спори щодо повернення активів у держвласність, заявляють про спроби інформаційного тиску. Паралельно Мінекономіки та інші держоргани через суд вимагають визнати аукціони недійсними та повернути майно державі.

Що маємо в підсумку

За роки процедур банкрутства пов’язані зі Снісаренками структури отримали у власність десятки тисяч квадратних метрів нерухомості. Частина операцій стала предметом кримінальних розслідувань, частина — багаторічних судових процесів.

Ключове питання — чи буде поставлено крапку в цих історіях і чи повернуться стратегічні активи державі. Остаточну відповідь мають дати суди та правоохоронні органи.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Схема Снісаренків: як три покоління вибудували бізнес на банкрутствах державних заводів появились сначала на Антикорупційна правда.

Серед затриманих:

• Заступник Кличка Петро Оленич

• Голова земельної комісії Київради Михайло Терентьєв

• Членкиня земельної комісії Олена Марченко

• Заступник директора КП «Київблагоустрій» Олексій Мушта

• Перший заступник директора «Спецжитлофонду» Юрій Леонов

Уже 18 березня всі вони вийшли під заставу, а обіцянки про «посадки» розчинилися в повітрі.

Денис Комарницький

У березні журналісти знайшли Комарницького у Відні. Основний фігурант справи, який ще 10 лютого був у розшуку, залишив Україну на початку розслідування.

Джерела в правоохоронних органах повідомили, що для втечі Комарницького «організували супровід» із колишніх співробітників СБУ, поліції Закарпатської області та одного депутата. При цьому сама СБУ стверджує, що всі ці особи вже тиждень як не мали жодного стосунку до служби.

За словами приятеля Комарницького Юрія Довгаленка, який організував втечу, перед машиною ексдепутата рухався камуфльований автомобіль із табличкою «200», зазвичай призначеною для перевезення загиблих військових.

9 травня ВАКС ухвалив заочний арешт Комарницького. Адвокати намагалися оскаржити рішення, але Апеляційна палата залишила скаргу без задоволення. Після цього про подальшу долю розслідування інформація зникла.

Петро Оленич

Заступник Кличка вийшов під заставу 15 мільйонів гривень у кінці лютого. Сам Оленич заявляв про «необґрунтовану підозру» та «доброчесність», але вже 6 березня Кличко підписав його звільнення. Формально — «за угодою сторін», тому трудова книжка залишилася чистою, а компенсацію за невикористану відпустку виплатили.

За даними журналістів «В тіні каштана», Оленич отримував щомісяця від 60 до 400 тисяч гривень зарплати зі столичного бюджету.

14 жовтня НАБУ передало до суду справу про незаконну передачу 0,6 га парку «Нивки» під забудову. Хоч прізвище не повідомлялося, за посадою очевидно, що йдеться про Оленича. Посадовець ігнорував факт належності ділянки до природно-заповідного фонду і подав на розгляд Київради проєкт рішення для приватної компанії.

Михайло Терентьєв

Голова земельної комісії після виходу під заставу (19,98 млн грн) зіткнувся з публічною обіцянкою Кличка: «вичистити його з лав УДАРу». Обіцянка пролунала 13 березня, але повністю реалізована не була — лише 23 травня під час партійного з’їзду Терентьєва виключили.

Однак депутат подав до суду, і 10 червня рішення з’їзду призупинили. Формально Терентьєв досі залишається головою земельної комісії, хоча на засідання майже не ходить. Два рази намагався втрутитися в роботу комісії, але безуспішно — кворуму не зібрав.

Олена Марченко

Депутатка від «Батьківщини», яка вийшла під рекордну заставу 50 млн грн, теж зберегла мандат. Фракція її не відхрестилася, і на сайті Київради Марченко досі значиться як членкиня «Батьківщини».

30 вересня ВАКС зменшив заставу до 45 млн грн, частину коштів повернули компанії та фізичним особам. На майно Марченко та її чоловіка накладено арешт: три квартири, чотири земельні ділянки, садовий будинок, автомобіль Audi A3 2015 року випуску та рахунки в Приватбанку.

Звільнені «по-хорошому»

Частина інших фігурантів також залишила КМДА без плями в трудовій книжці:

• Валентина Святина

• Ігор Долинський

• Володимир Шарій

• Віктор Погребной

Опубліковані розпорядження говорять: Долинський звільнився за власним бажанням, Шарій — за угодою сторін, Погребний — через закінчення контракту. Навіть Михайло Терентьєв залишив КП «Інженерний центр» «по-хорошому».

Прізвищ Юрія Леонова, Олексія Мушти та Валентини Святиної на сайті КМДА не знайти. Проте на вебсторінках підприємств їхні імена зникли.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Дев’ять місяців після «Чистого міста»: куди зникли фігуранти найгучнішого корупційного скандалу року появились сначала на Антикорупційна правда.