Серед підозрюваних також заступник голови КМДА Петро Оленич, голова комісії з земельних питань Михайло Терентьєв та член комісії Олена Марченко. Комарницького було оголошено у розшук, а Оленича відправлено під варту. Детективи провели низку обшуків, в тому числі і в офісах деяких забудовників. Однак серед них чомусь немає компаній «Столиця груп» Владислави Молчанової. Хоча її тривалий корупційний зв’язок із Комарницьким легко довести низкою документів.

Прізвище Комарницького, який був депутатом Київради від Блоку «космічного» мера Леоніда Черновецького, почало активно з’являтись на шпальтах преси з приходом до влади «Слуг народу». Спочатку його пов’язували із депутатом та ексресторатором Миколою Тищенком, а згодом Комарницький став так званим «рішалою» чи не для всіх великих забудовників столиці, використовуючи свій вплив на владу Києва.

Зараз слідство встановило, що учасники організації на чолі з Комарницьким начебто знаходили перспективні земельні ділянки та реєстрували на підконтрольних осіб право власності на споруди, які на цих ділянках не існували. Надалі подавали до Київської міськради заяви про надання права власності на ці ділянки для обслуговування будівель. Згодом депутати та посадовці КМДА забезпечували ухвалення «правильних» рішень, отримуючи за це гроші та об’єкти нерухомості.

«У результаті діяльності злочинної організації протягом 2023-2024 років із власності територіальної громади Києва незаконно виведено землю у центрі міста вартістю 11,6 млн грн, чим завдано збитків на цю суму. Водночас, завдяки своєчасним діям правоохоронних органів, вдалося запобігти заволодінню ще шістьма земельними ділянками у столиці загальною вартістю 83,7 млн грн… Також слідство зафіксувало спробу рейдерського захоплення бізнесу і передачу хабаря в розмірі 100 000 доларів депутатці Київради за сприяння злочинній організації», — ідеться в повідомленні САП.

У 2020 році в офісах Дениса Комарницького вже проводились обшуки і частина інформації, яку вилучили правоохоронці, потрапила спочатку до депутата Гео Лероса, а згодом і до журналістів. Тоді з’ясувалося, що через Комарницького вирішувались питання отримання земельних ділянок в тому числі і для забудовниці Владислави Молчанової.

Журналісти «АНТИКОРу» ще раз проаналізували список так званих «своїх» компаній, які були позначені у документі з ноутбуку Комарницького, і виявили, що його зв’язок із Молчановою триває по сьогодення.

Усього у списку зазначено 38 фірм з об’єктами, договорами та «нашими» і «не нашими» керівниками. Щонайменше п’ять з них ілюструють щільне співробітництво керівниці «Столиця груп» Владислави Молчанової та оголошеного нині в розшук Дениса Комарницького.

Скріншот частини документу, взятого з ноутбука Дениса Комарницького

Найбільш очевидною співпраця є через ТОВ «Інтерпроєкт», за яким у документі закріплений об’єкт «Варшавський квартал». Цей житловий комплекс є одним з найвідоміших проектів Владислави Молчанової, суди по якому тривають по сьогодні. Зокрема через привласнення земель державного підприємства агрокомбінату «Пуща-Водиця».

ТОВ «Інтерпроєкт» було створено ще у 2002 році. У 2012 році компанія, афільована з Владиславою Молчановою, вперше з’являється серед засновників. Мова йде про Nosimo holdings limited, зареєстровану на Кіпрі. За даними реєстрів, це попередня назва фірми, яка є кіпрським філіалом «Столиці груп».

У березні 2016 року в засновниках ТОВ «Інтерпроєкт» з’являється інша кіпрська компанія – Elakol developments limited. Цією фірмою керує Єкатерина Торала, яка в той же час є директоркою S.G. Stolitsa group limited (Кіпр).

За декілька місяців серед засновників ТОВ «Інтерпроєкт» з’являється Владислава Молчанова та її литовський бізнес-партнер Тумєнас Раймондас. А наприкінці 2016-го фірму переписують на кіпрську офшорку Sanulis industries LTD. Як нескладно здогадатися, це чергова фірма, пов’язана із Молчановою. Щоправда тут же її партнером виступає колишній керівник «Київміськбуду» Ігор Кушнір.

Секретарем Sanulis industries LTD зазначена фірма CSP Fiduciary service limited.

За даними кіпрських реєстрів, остання є серед керівництва фірми Koksi holding LTD, директоркою якої є дружина Кушніра Оксана. Саме на Koksi holding LTD була оформлена вілла Кушнірів на Лазуровому узбережжі.

У 2019 році серед засновників ТОВ «Інтерпроєкт», яка фігурує у списку «своїх» компаній Комарницького, з’являється рідна сестра цивільного чоловіка Молчанової Яна Нестор і Валерій Мельник. За інформацією телеграм-каналу «Джокер», Мельник – це ймовірний водій Комарницького.

Станом на листопад 2024 року кіпрська фірма, пов’язана із Молчановою, Sanulis industries LTD залишається серед засновників ТОВ «Інтерпроєкт». При цьому українські реєстри почали афілювати компанію з групою Степана Черновецького, з яким, варто нагадати, тісно пов’язаний Комарницький.

Ще одним учасником товариства ТОВ «Інтерпроєкт» є Дмитро Бондар, який вивів на зв’язок з іншими фірмами, зазначеними у списку Комарницького.

Серед них ТОВ «УКРІН-БУД» та ТОВ «Голдсенд». Обидві зараз, за даними реєстрів, пов’язані з групою Черновецького, однак в одній із «понятійок», засвічених із ноутбука Комарницького, спочатку «Голдсенд» була напряму пов’язана із Владиславою Молчановою. Зокрема, ідеться про забудову підприємства «Коммаш» на вулиці Васильківській у Голосіївському районі Києва.

Скріншот з сюжету «Bihus.info»

Повертаючись до ймовірного водія Комарницького Валерія Мельника, зазначимо, що принаймні ще дві фірми можуть вказувати на зв’язок із Молчановою. Це ТОВ «Соффітрейд» і ТОВ «Активбудгруп». Об’єктом забудови для останнього записана територія за адресою Зарічна, 12/Центральна (див. фото1). Ця ділянка розташована поруч із житловим комплексом «Зарічний», який будувала компанія BUD development.

У 2023 році народний депутат Гео Лерос повідомляв, що BUD development має відношення до забудовників Вадима Столара, Владислави Молчанової та Юрія Горового. Тоді же згадані особи нібито переписали частку на колишнього бізнес-партнера голови Офісу президента Андрія Єрмака – Артема Колюбаєва. «Антикор» вже писав, що Колюбаєв пов’язаний зі Столаром зокрема і через компанію Enso, яка почала активно освоювати будівельний ринок Дубая.

За інформацію джерел, Комарницький зараз може бути одним зі спонсорів партії Юлії Тимошенко «Батьківщина». Її ж тривалий час фінансувала і Владислава Молчанова. Її батько Борис Романюк, за даними Національного агентства із запобігання корупції, особисто робив внески до виборчого фонду цієї політичної сили.

Як бачимо, співробітництво оголошеного в розшук Дениса Комарницького та забудовниці Владислави Молчанової триває щонайменше протягом дев’яти років. Станом на зараз з інформації, оприлюдненої НАБУ та САП стосовно земельної корупції в Києві, не зрозуміло, чи фігурують у провадженні фірми Молчанової. Хоча із «понятійок» і постійного переписування низки компаній то на Молчанову, то на осіб, пов’язаних зі Степаном Черновецьким та самим Денисом Комарницьким, стає очевидним, що всі вони можуть бути спільниками у викритому злочинному угрупованні.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Як пов’язані Денис Комарницький та Влада Молчанова та чи потрапить забудовниця під слідство? появились сначала на Антикорупційна правда.

У жовтні 2024 року видання писало про те, що Вадим Столар почав будівельний бізнес у Дубаї. Там він разом із колишнім заступником Київської міської державної адміністрації Дмитром Давтяном зареєстрував фірму Enso investment, яка планує будівництво двох багатоповерхівок у респектабельному районі з видом на найбільш значущі будівлі цього Емірату. Назва фірми співзвучна із українською будівельною компанією Enso, яка реалізовує в Києві три будівельні проекти, активності на яких від початку повномасштабного вторгнення не спостерігається.

На відміну від столичних забудов, на дубайських ділянках Столара активність почалась. Якщо місяць тому земельні ділянки фактично залишались пустими, то зараз на одній із них з’явилася будівельна загорожа, що може свідчити про початок будівельних робіт.

На профільних сайтах з продажу нерухомості в Дубаї почали з’являться перші дані про будинки Enso, в тому числі і ціни. Так, квартири в проєкті Enso Jade продають від 1 млн 450 тис дирхамів, що за актуальним курсом валют складає близько 400 000 доларів. Потрібно враховувати, що це ціна за найдешевшу однокімнатну квартиру в будинку Enso. Вартість великої трикімнатної в ньому ж точно перевалить за 1 млн доларів.

Брокерські дубайські компанії повідомляють, що будівництво Enso Jade мало початись в серпні 2024 року та завершиться влітку 2026-го. Тобто компанія Столара планує за два роки завершити проект та заселити жильців.

Водночас українські проєкти Enso просуваються на так обнадійливо. На форумах інвестори ЖК «Poetica» обговорюють, що будинки комплексу, які вже збудовані, не підключені до води, а отже, ремонти розпочинати неможливо.

Офіційно головою Enso в Україні є Раміль Мехтієв, і на форумах інвестори активно обговорюють те, «скільки бабла за останні 2-3 місяці він влив у замовні статті». Ймовірно, що платив він за них не з власної кишені, адже його зв’язки вивели журналістів з одного боку на Віктора Медведчука та Вадима Столара, а з іншого – на Офіс Президента та «95 квартал».
Згідно з реєстрами, Раміль Мехтієв є засновником та керівником низки фірм і фондів. Серед них Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Стандарт інвестментс груп». З квітня 2021-го по квітень 2022 року засновниками цього фонду також були Артем Колюбаєв та Ельнур Мехтієв.

Другий, як можна здогадатися, це брат Раміля Мехтієва. Він же в грудні 2023 року був позаштатним радником Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР). Метою діяльності НКЦПФР є «створення, шляхом своїх регуляторних і наглядових функцій, умов для належного та ефективного функціонування ринку цінних паперів, забезпечення грошовим капіталом потреб економіки країни шляхом створення механізму акумулювання, розподілу та перерозподілу фондів коштів від особи, яка володіє вільними інвестиційними ресурсами до особи, якій необхідні такі ресурси для розвитку, створення умов для становлення потужних внутрішніх інвесторів та забезпечення захисту прав інвесторів». Тобто фактично Ельнур Мехтієв має працювати на захист інвесторів, які вклали гроші в будівництва в тому числі компанії Enso, що керується його братом, але це є повним конфліктом інтересів.

Куди цікавіша особа Артема Колюбаєва. Він є кіношним бізнес-партнером голови Офісу Президента Андрія Єрмака. Разом вони фінансували декілька кінострічок ще до приходу Єрмака в політику.

З 2019 року Колюбаєв був засновником ТОВ «Компанія з управління активами «Ессетс файненшл груп». Ця фірма фінансувала деякі будівельні проекти Enso і має з компанією Столара чималі зв’язки. Колюбаєв залишався в структурі «Ессетс файненшл груп» до січня 2024 року. Разом із ним співзасновником був Олександр Дев’ятко.

Як повідомляли раніше журналісти, Олександр Дев’ятко також був підписантом договорів на продаж квартир Enso через фонд «Апеліот» Артема Колюбаєва і фонд «Ево інвест». Останній із вересня 2021 року по сьогодні очолює громадянин Естонії Олексій Чулец, через фірми якого Віктор Медведчук постачав бітум з Росії в Україну.

У минулому керівником «Ево інвест» був такий собі Олексій Прокопенко. Він же свого часу керував фондами «Стрім інвестмент» та «Стрім інвест» (останню фірму варто запам’ятати, про неї ще буде згадка. – Ред.). Перший прямо записаний на дружину Вадима Столара Інну Майструк, другий –  пов’язаний із його бізнес-партнером Сергієм Турчіновим.

Складна схема зв’язків доводить, що в будівельній фірмі Enso тісно переплелися інтереси Вадима Столара і товариша по бізнесу голови Офісу Президента Артема Колюбаєва. Брати Мехтієви в цій історії потрібні, скоріше за все, просто для запису в реєстрі, а також для впливу на Комісію з цінних паперів.

Частина компаній Колюбаєва-Мехтієва зареєстрована за адресою м. Київ, вулиця Срібнокільська, 22. Зокрема, це Фонд «Стандарт інвестментс груп», Фонд «Апеліот», Фонд «Голдман», Фонд «Фіндіс» (раніше «Квантор проджект») та ТОВ «7 ПІКЧЕРЗ».

«7 ПІКЧЕРЗ», як можна здогадатись із назви, займається виробництвом фільмів. Разом із Колюбаєвим компанією керує Сергій Кравець. Він колишній виконавчий продюсер Студії «Квартал-95» та чоловік найближчої подруги родини Президента України Володимира Зеленського – Олени Кравець.

Отже, в одному офісі в Києві зібрались фонди, що інвестують у будівельний бізнес Столара, кінопродюсери, наближені до Офісу Президента і… ще щонайменше одна компанія, яка має прямий зв’язок із Віктором Медведчуком.

Ідеться про ТОВ «Академ-клуб». Серед її засновників є кіпрська Pilawer Limited, яка, за даними міжнародної групи журналістів-розслідувачів, належить куму Путіна. «Академ-клуб» є учасником договору на довгострокову оренду 40 гектарів землі на столичних «Осокорках», де планується будівництво житлового комплексу. Як нещодавно повідомляли журналісти, активи Медведчука в компаніях, які орендують ці землі, поступово почали переходити до Вадима Столара, хоча повинні бути під арештом за рішенням суду.

Якщо ви думали, що 40 гектарами інтереси Столара, Медведчука та неочікувано товариша голови Офісу Президента Артема Колюбаєва обмежилися, то це не так. У травні 2024 року Київська міська рада відправила на розгляд Комісії проект рішення про поновлення договору оренди для ПрАТ «Київрибгосп» земельної ділянки в Голосіївському районі столиці. Там планується будівництво, експлуатація та обслуговування офісних і торгово-розважальних комплексів з об’єктами соціального й оздоровчого призначення.

Ідеться до 66 гектарів землі з виходом до водойми. За даними реєстрів, «Київрибгосп» входить до сфери інтересів групи сина колишнього мера Києва Леоніда Черновецького – Степана та одного із ексзаступників голови КМДА Дениса Басса. Однак, станом на другий квартал 2024 року однією з компаній-засновниць «Київрибгоспу» є інвестиційний фонд «Стрім інвест». Серед його керівників був згаданий раніше Сергій Прокопенко, який також працював у фонді, що прямо належить дружині Вадима Столара Інні Майструк.

Фактично Київрада, пролонгуючи договір оренди, хоче дозволити компаніям Черновецького та Столара забудувати 66 гектарів столичної землі офісними та розважальними комплексами.

Вищеописані схеми та зв’язки доводять спільність інтересів проросійського депутата Вадима Столара та людей, пов’язаних з Офісом Президента і «95 кварталом». Можливо, саме це і є причиною того, чому Столар залишається народним депутатом попри продовження бізнесу із державним зрадником Віктором Медведчуком. Водночас запасним аеродромом для себе Столар обрав Дубай, де його компаньйоном виступає колишній заступник мера Києва Дмитро Давтян. Враховуючи активність на дубайських будівництвах і водночас ухвалення відповідних рішень в інтересах Столара в Україні, можна констатувати, що справи в нього йдуть дуже непогано.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Вадим Столар, Віктор Медведчук, Дубай і «95 квартал»: які зв’язки допомагають проросійському нардепу зберігати депутатський мандат появились сначала на Антикорупційна правда.

Денис Комарницький – колишній депутат від Блоку Леоніда Черновецького. Найбільш відомий за схемою розкрадання бюджетних коштів на будівництві багатостраждального Подільсько-Воскресенського мосту у Києві. Через підконтрольну компанію «Еко-Буд-Трейд» лише на цьому проекті, за даними журналістів-розслідувачів, могло бути присвоєно 6 млрд. гривень.

У 2020-2021 роках Комарницький вплинув на столичну політику. Народний депутат Гео Лерос безпосередньо пов’язував його з іншим нардепом – Миколою Тищенком та нинішнім головою Офісу Президента Андрієм Єрмаком. Більше того, з’являлися аудіо записи, де людина зі схожим на Дениса Комарницького голосом розповідала про прокручені схеми на підряді Подільсько-Воскресенського мосту. У чорній бухгалтерії, яку вдалося знайти ЗМІ, було добре видно, що у темі переплелися інтереси команди Комарницького з одного боку, а з іншого – столичної влади, деяких представників «Слуг народу» та забудовника Вадима Столара із нині забороненої медведчуківської «Опозиційної платформи – За життя”.

В офісах Дениса Комарницького проводилися показові обшуки, і на нього починали кримінальні справи. Але, схоже, їх досить глибоко поховано в судах. Адже на 2022 рік Комарницький почувається у повній безпеці та розповідає, що зараз займається виключно волонтерством.

Втім, навіть якщо він і волонтерить, то нагрівати державу також не забуває. Проект журналістських розслідувань «Бігус.інфо» у листопаді 2023 року з’ясував, що фірма, на яку може вплинути Денис Комарницький, виграла тендер на відновлення ЖК «Ірпенські липки», пошкодженого внаслідок російського вторгнення. Йдеться про компанію «Навітехсервіс», зареєстровану у Харкові.

Ця фірма запропонувала відбудувати «Ірпінські липки» за 605 млн. гривень, тоді як конкурент готовий був це зробити майже на 180 млн. дешевше. На рішення, щоб віддати ірпінський поспіль фірмі “Навітехсервіс”, нібито вплинуло те, що друга компанія-учасник не вказала інфляційних ризиків у своїй заявці. Але журналістів у цьому контексті зацікавили прізвища.

Керівником ТОВ «Навітехсервіс» є Марина Ткаченко, яка у вільний від будівельних справ час має івент-агентство з влаштування свят та корпоративів. Сестрою Марини є жінка на ім’я Поліна з дуже знайомим для киян прізвищем Пліс. Вона – дружина сина колишнього заступника голови КМДА Геннадія Пліса. Наразі Пліс є членом Рахункової палати України, а раніше очолював Аудиторську службу України, яка у свою чергу стежить за чесністю проведення державних тендерів.

За інформацією ЗМІ, Геннадій Пліс дуже хоче стати головою Рахункової палати України та допомагає йому в цьому ніхто інший, як Денис Комарницький.

Цікаво, що майбутнє відновлення ЖК «Ірпенські липки» не єдиний тендер, пов’язаний із ліквідацією наслідків російської агресії на Київщині, який виграв «Навітехсервіс». Влітку 2023 року фірма виграла конкурси на демонтаж двох аварійно небезпечних об’єктів багатоквартирних житлових будинків у Бородянці Київської області. Загальна сума робіт з обох об’єктів – 10 млн 400 тис гривень. «Навітехсервіс» була єдиною компанією, яка брала участь у конкурсі. Тож з’ясувати, чи можуть такі роботи гіпотетично коштувати дешевше – важко.

Марина Ткаченко, яка має родинні зв’язки із сім’єю колишнього заступника голови КМДА Геннадія Пліса, призвела журналістів до ще одного цікавого збігу. Її мати Інна Воблова є керівником підприємства “Недашківське-земля”, одним із засновників якого є тесть Дениса Комарницького Юрій Булгаков.

Ще один цікавий факт, що Марина Ткаченко очолила “Навітехсервіс” за місяць до повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Раніше ця компанія належала до сфери впливу харківського забудовника Олега Гуревича (див. анкету «Навітехсервіс» вище – Ред.), наближеного до колишнього голови Харківської ОДА, «регіонала» зі стажем Михайла Добкіна. Простіше кажучи, Денис Комарницький напередодні Великої війни або просто купив цю компанію у проросійських діячів, або залишається з ними.

Не на користь патріотичної позиції Комарницького відіграє ще один нюанс. У листопаді 2023 року громадська організація «Нон-стоп» подала до суду скаргу на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. У ній ГО розкриває суть справи: Денисом Комарницьким, який впливає на одного із засновників ТОВ «Еко-Буд-Трейд», перебуваючи у змові з мером Києва та керівництвом КМДА, було розроблено злочинну схему з метою розтрати та присвоєння бюджетних коштів при виконанні договорів . У схемі задіяно відразу кілька компаній, у тому числі й «Украналіт», прямим засновником якої є Комарницький. «Складання угод з підконтрольними підприємствами за завищеними цінами, незаконним нарахуванням ПДВ та видаткової частини відбувається виведення коштів, з метою ухилення від сплати податків та подальшої легалізації виведених бюджетних коштів через низку підконтрольних підприємств шляхом оформлення всіх доходів, активів та майна на дружину одного з учасників схеми …. Також здійснюється виведення коштів через офшорні фірми, які надалі виводяться та фінансується діяльність країни агресора РФ», – повідомляє ГО «Нон-стоп».

Тобто Дениса Комарницького звинувачують у роботі на агресора, яка якось іде у розріз із його заявою про те, що з початку війни він активно займається волонтерством та допомагає українській армії.

За офіційними даними, за період з 24 лютого 2022 року по літо 2023-го на Київщині пошкоджено 24 324 житлові будинки, з них 1704 – багатоповерхові. Тільки в Ірпені, що постраждав від дій російських військових більш ніж на 50%, зруйновано або пошкоджено 3200 будівель, 2613 приватних садиб, а 634 багатоповерхівки зазнали руйнувань. На відновлення Ірпеня виділяється безліч міжнародної допомоги, у тому числі фондів United24 та UNICEF. Як сюди могла “затесатися” фірма, на яку може вплинути Денис Комарницький, важко навіть уявити. Але чомусь виникає думка, що це пов’язано не так з бажанням допомогти Київщині, як “нагрітися” на підрядах, поки вся увага зосереджена на більш іменитих донорах з відновлення України.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Майстер-клас від Дениса Комарницького: як одночасно працювати на агресора та вигравати тендери на відновлення Київської області появились сначала на Антикорупційна правда.

Але реакція в цьому випадку суто реактивна (вибачте за тавтологію) – людині, яку називали власником тіньової каси від поборів з точок вуличної торгівлі столиці ще задовго до її втечі, явно дали можливість зникнути, прихопивши із собою частину тієї самої каси.

Особливе обурення в суспільстві викликав той факт, що Трубіцин, який щотижня рапортував Татарову та Єрмаку про свої успіхи на терені зцілення вуличної торгівлі Києва, виїхав за кордон за дозволом Головного управління розвідки, підписаного Будановим. Але це лише зовнішній фактор, що підливає олії у вогонь і лягає плямою на Буданова.

Куди цікавіше те, хто ж попередив Трубіцина про небезпеку, що насувається, і допоміг організувати той самий лист від ГУР. За даними журналіста Володимира Бондаренка, у цьому брав активну участь голова Оболонської РДА Кирило Фесик, з яким Трубіцин пов’язаний через харківського олігарха Олександра Фельдмана.

Справа в тому, що свого часу Трубіцин був помічником у Фельдмана. А в нього був помічником і нинішній голова «Нафтогазу» Олексій Чернишов, який до цього очолював Мінрегіон. У той час, коли Чернишов був міністром, він активно лобіював інтереси ТОВ «Агрофірма Зодіак», яка за явно підробленими документами 1946 (!) року захопила 74 гектари землі на київських Осокорках:

До цієї фірми причетний відомий Василь Хмельницький, а співвласником ТОВ «Агрофірма Зодіак» значиться якийсь Твердохліб Михайло Григорович:

Цей Твердохліб є співзасновником юридичної фірми «Мітракс», в якій до призначення на посаду голови Оболонської РДА його партнером був Кирило Фесик:

До 2016 року фірма взагалі мала назву «Фесик, Сирко та партнери».

За часів Януковича цей Твердохліб був прокурором Деснянського району Києва та оббивав усі плавучі ресторани та готелі, щедрою рукою наставлені тоді біля берегів Дніпра. Після Революції Гідності намагався відсидітися у Київській обласній прокуратурі, але таки був люстрований і подався в адвокатуру, знайшовши собі притулок у конторі нинішнього «слуги народу» Фесика.

Це один бік медалі. Інша полягає в тому, що голова Оболонської РДА Кирило Фесик і депутат Київради від партії «Слуга народу» Владислав Трубіцин, який втік за квотою ГУР, ще 25 травня були співзасновниками благодійного фонду «Рідна Оболонь». 26 травня склад засновників та назва фонду змінилася.

Трубіцин і Фесик вийшли з засновників фонду 26 травня, якраз, коли по Турбіцину підняли шум. Тоді ж сам фонд перейменували на «Апшанську полонину». І ось – увага, питання: чи випадково? Відповідь, звичайно, очевидна.

Ось така цікава історія з Владиславом Трубіциним, якого «слуги» виключили з партії, але чомусь не позбавили мандата депутата. Втім, чому саме зрозуміло: не дарма ж Трубіцин щотижня доповідався в ОПУ особисто Татарову про розміри «каси». Крім того, судячи з матеріалів слідства, яке веде САП, його покривала ще одна людина, яка в нашій країні має найбільше значення. Йдеться, як ви здогадуєтеся, про керівника президента України Андрія Єрмака.

Ну й зовсім недивним на цьому тлі виглядають зв’язки Трубіцина з такими одіозними особистостями, як Фельдман, Хмельницький та прокурор часів Януковича Твердохліб, який на той час був одним із наближених Рената Кузьміна.

Ну і вже зовсім не дивно, що Владиславу Трубіцину не тільки дали всі розклади у кримінальній справі стосовно його персони, а й потурбувались щодо листа від ГУР, що дозволило йому покинути Неньку.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Хто допоміг втекти Владиславу Трубіцину? У справі спливають дедалі цікавіші імена появились сначала на Антикорупційна правда.

У країні перемігшого паноптикум здивувати чимось важко, але начальнику Дніпропетровської обласної військової адміністрації Володимиру Орлову це вдалося. Ось його розпорядження від 20 квітня цього року за номером 139/0/527-23 «Про виїзд за межі України водіїв»:

«Надати дозвіл на виїзд за межі України водіям, які здійснюють перевезення … гуманітарного вантажу, згідно з додатком».

У чому тут паноптикум і що спричинило істеричний сміх? У самому розпорядженні нічого. Але ось той самий «Додаток», в якому вказані прізвища водіїв:

Ну як? Чи не пройняло? Возитиме вантажі від Благодійної організації «Пісні, народжені в АТО», буде Юрій Голик.

Хто не зрозумів – у водії подався куратор «Великого будівництва», на забудовах якого вкрадено сотні мільярдів (і це не перебільшення) гривень. На тих самих дорогах, про які президент заявляв незадовго до лютого минулого року – «якщо ми фінансуватимемо армію, у нас не буде за що будувати дороги».

Звичайно, тут зрозуміло останньому ідіоту, що Юрій Голик у жодні водії не подався.

Просто йому потрібна легальна причина перетнути кордон України. От і потрапило його прізвище до списків Дніпропетровської ОВА від БО «Пісні народжені в АТО». Щоб на цій підставі видати дозвіл на перетин кордону та внести прізвище Голика до системи «Путь». До речі, за даними ДПСУ, майже 10 000 водіїв, чиї прізвища було внесено до цієї системи, так і не повернулися до України.

Чи поповнить Юрій Голик їхні лави – невідомо. Але те, що йому таким чином дали дозвіл на виїзд з України, викликає ту саму істерику. Тому що треба знати, хто такий Голик, щоб розуміти, який він водій.

Після скандалу, спричиненого цим розпорядженням в.о. військової адміністрації Дніпропетровської області Володимира Орлова, звичайно, будуть жалюгідні пояснення і навіть буде показано розгорнуте зведення про «волонтерську допомогу» від Голика. Можливо, покажуть навіть Юрія Голика з бубном, який співатиме патріотичні пісні. Але все це – маячня сивій кобили.

Бо Юрій Голик – запеклий корупціонер, який почав заробляти на будівництві ще за часів, коли працював у Дніпропетровській ОДА разом із її головою Валентином Резніченком.

Але це справа давня, до речі, що відбувалася ще за Порошенка. А ось після зміни влади здавалося, що і Голик, і Резніченко сядуть. Але немає. Новій «чесній» владі були потрібні таланти і того, і іншого. Тому що наспіло «Велике будівництво», яке миттєво перетворилося на «Велике крадівництво». І очолив цю президентську програму Юрій Голик.

Нинішній баяніст-водій та благодійник. Щоправда, тоді його участь у проєкті звучала дещо дивно – «координатор». Що саме означало це слово і в чому мала полягати «координація» – неясно. Але «координував» розпил бюджету Юрій Голик дуже грамотно.

Тут треба нагадати трохи цифр. 2020 року на «Великій будові» виділили 121,8 мільярда гривень. Причому 35 мільярдів вирішили взяти із так званого «ковідного фонду».

З цих грошей 85 мільярдів було призначено Укравтодору.

На адресу Укравтодору одразу пролунали звинувачення, що компанія за активної участі Голика сформувала картель із підрядників, які отримали найвигідніші замовлення. Лідерами вартості виграних закупівель є товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь», «Техно-буд-центр», «Онур Конструкціон Інтернешнл», «Ростдорбуд», «Альтком» та «ПБС» – вони отримали 72% замовлень.

Скандал спалахнув після того, як колишній міністр фінансів Ігор Уманський заявив, що цей картель монополізував будівництво доріг, а тендерні пропозиції переписані так, що інші бажаючі просто не можуть виграти тендер. За його словами, компанії картелю самі дороги не будують, а перепродують підряди субпідрядникам, заробляючи на цьому 30-40% фінансування. У результаті виходило, що на цій схемі лише учасниками картелю «спиляно» близько 35 мільярдів гривень.

Після гучної заяви Уманського почали з’являтися і прізвища «кураторів» схем злодійства: голови Укравтодору Олександра Кубракова, заступника голови офісу президента Кирила Тимошенка, голови Мінрегіону Олексія Чернишова та координатора програми Юрія Голика.

Висловлювалися також підозри, що до цього причетні Андрій Єрмак та його радник Михайло Подоляк.

Знайомі всі обличчя варто помітити. На цьому історія просто колосального злодійства не закінчилася, бо прийшов 2021 рік, у якому на дороги було виділено ще більше грошей – 130 мільярдів. Це, нагадаємо, був саме той самий рік, у якому наші військові, західні розвідки і просто осудні громадяни криком кричали: не закривайте військові розробки, не закривайте ракетну програму, не скорочуйте фінансування армії! Але гроші були потрібні саме на будівництві доріг. Якими незабаром пішли російські танки. Координував всю цю вакханалію той самий Юрій Голик.

Засвітилося прізвище Голик і 2022 року. І теж на розпилюванні грошей «Великого будівництва». Як писали «Наші гроші», лише у травні-липні 2022 року дві будівельні фірми з Дніпра – «Будінвест інжиніринг» та «Автомагістраль 2016», що постачає перші будматеріали, отримали сукупно більше одного мільярда двохсот мільйонів гривень на «зміст доріг Дніпропетровської області».

А за цими фірмами, оформленими на номінали, стоять відомі брати Дубинські, які перебувають у розшуку США. Володимир та Леонід Дубинські (не плутати з нардепом Олександром Дубинським) – це відомі Дніпропетровські підприємці, які після будівельної афери в Сакременто змушені повернутися на Батьківщину.

І саме вони стоять за «Будінвест інжиніринг», оформлених на фітнес-тренерку та тренера з волейболу. Але річ у тому, що «Будінвест інжиніринг», започаткована у 2015 році, максимум своїх замовлень від держави отримувала саме в ті моменти, коли ці замовлення міг забезпечувати Голик.

2021 року від бюджету «Великого будівництва» фірмі вдалося відхопити теж вельми немаленький куш – «Будінвест інжиніринг» отримало від держави майже сімнадцять мільярдів гривень. Що цікаво – за підрахунками «Наших грошей», «будматеріали дорогою в Будінвест інжиніринг» подорожчали в середньому на 100% від початкової ціни виробників. На ці будматеріали припало 65% усіх виплат «Будінвест інжиніринг».

Скільки грошей було вкрадено в такий спосіб – підрахувати неважко. І для цього нам абсолютно не потрібний калькулятор. Тому що віцепрем’єр Олег Уруський (вже, звичайно, колишній) заявляв із граничною відвертістю: на об’єктах «Великого будівництва» крадуть рівно половину грошей.

Скільки з цієї половини дісталося Юрію Голику – невідомо. Бо хоча він і є координатором цього розпіареного президентського «БАМу», але й інші теж хочуть їсти. Але питання про те, скільки вкрав Голик на крові наших солдатів – і це аж ніяк не метафора, згадайте, що на дороги йшли гроші, забрані в армії, – не наша компетенція. Це компетенція НАБУ. Яке чомусь рапортує про впіймання якихось нікому невідомих голів сільрад, які поцупили на роботі пачку паперу, а ось те, як розкрадаються мільярди, не помічає.

Питання і до всіх інших «правоохоронців» – а чи не хочете поцікавитися, скількох ще «благодійників» відправила Дніпропетровська військова адміністрація за кордон під виглядом «баяністів-водіїв широкого профілю»? І що вони там роблять? Воюють у батальйонах Монако, Відень, Куршевель та Дубай? Чи не до них їде Юрій Голик, щоб влитися у стрункі лави ідейних бійців за грошові знаки?

“Антикорупційна правда”

Сообщение Координатор та розпилювач мільярдів «Великого крадівництва» Юрій Голик став баяністом, щоб втекти з країни появились сначала на Антикорупційна правда.

Попри це – для широкої громадськості тема масштабної лісової реформи, яку у розпал війни активно впроваджує український уряд, залишається “терра інкоґніта”. Так само маловідомою є постать людини, яка, вірогідно, стоїть за грандіозною корупційною схемою, – мільярдер Леонід Юрушев, власник елітних готелів у Києві та тесть шоумена та колишнього нардепа від партії Зеленського — Олександра Скічка, пише ОРД.

Боротьба з олігархами під час війни: влада взяла паузу

Деолігархізація в Україні поставлена на паузу. 24 лютого, у річницю початку повномасштабного вторгнення РФ, Кабінет міністрів Дениса Шмигаля ухвалив розпорядження, яким переніс час запровадження Реєстру олігархів – з квітня на невизначений термін – три місяці після оприлюднення висновку Венеційської комісії. Представники влади пояснили цей крок бажанням задовольнити західних партнерів, які вимагають викорінити зв’язки між великим бізнесом і політикою. Водночас, один із провладних спікерів – нардеп від “Слуги народу” та представник президента у Верховній Раді Федір Веніславський 1 березня у коментарі “Громадському радіо” заявив, що нині питання деолігархізації начебто втратило “актуальність і гостроту” на тлі широкомасштабної війни. “Вся країна, в тому числі і представники олігархії, стоїть спільно проти російської агресії”, – зазначив Веніславський. Та додав, що на даному етапі не вважає олігархат загрозою для національної безпеки України.

Справді, за минулий рік ціла низка найбагатших українців втратила велику частину активів, закономірно знизився і їхній політичний вплив (принаймні, так це виглядає на поверхні) через концентрацію влади в руках Верховного головнокомандувача під час воєнного стану. Окремі олігархи звітують про мільйонні та навіть мільярдні пожертви на підтримку Збройних сил і людей, які постраждали від бойових дій. Проте чи означає це, що явище олігархату більше не загрожує майбутньому нашої держави?

Існує відоме прислів’я: “Кому війна, а кому мати рідна”. Більшості українців вторгнення РФ принесло горе та матеріальні збитки. Це стосується і багатьох бізнесменів, і навіть олігархів. Проте завжди там, де хтось втрачає, хтось інший знаходить для себе нові можливості. Так само і зараз окремі представники великого бізнесу, які мають доступ до владних кабінетів, створюють нові схеми для власного збагачення, які, у зв’язку з тим, що увага суспільства прикута до фронту, стають ще більш зухвалими та масштабними. Один з таких — непублічний Леонід Юрушев.

Лісова реформа від Кабміну: спочатку монополізація, потім приватизація?

7 вересня торік Кабінет міністрів України дав старт масштабній реформі лісового господарства, ухваливши постанову №1003. На тлі гучних звісток із фронту ця новина тоді не потрапила у поле зору провідних ЗМІ.

Суть реформи найкраще описує одне слово – “оптимізація”. Саме цей термін найчастіше вживають представники уряду, мотивуючи необхідність запровадження змін. “Лісова реформа” від Кабміну передбачає об’єднання всіх 158-ми державних лісгоспів у одне державне підприємство “Ліси України”. Створення цього підприємства-гіганта завершилося місяць тому – 20 січня. Також замість 24-х міжрегіональних управлінь лісового та мисливського господарства утворюють 9 регіональних офісів.

Здавалося б: що зміниться від того, що держава перекроїть структуру управління своїм власним лісовим господарством? Насправді змінюється багато чого. Передусім, ДП “Ліси України”, фактично, стає монополістом у галузі, що означає кінець конкурентного ринку деревини, який, хоч і не без труднощів, та запрацював в останні роки після запровадження торгів на ліцензованих біржах. Конкурентний ринок – це ринкові ціни та рівний доступ до сировини для великих, середніх і малих підприємств деревообробної галузі. Тоді як монополізація – це ідеальне поле для “сірих схем”, якими буде користуватися, у першу чергу, великий бізнес.

Ще більш загрозливим виглядає те, що створення державного монополіста може бути лише проміжним етапом, а наступним кроком буде приватизація ДП “Ліси України”, а отже – всіх українських державних лісів. Про цю загрозу прямо кажуть усі лісівники, думки яких опитало профільне видання “Екополітика”. Про створення передумов для масштабної приватизації національного багатства йдеться і у зверненні народних депутатів до президента, прем’єр-міністра, міністра захисту довкілля та голови Держлісагентства від 1 липня 2022 року. Звернення підписало понад 100 обранців, серед яких і представники провладної “Слуги народу”. Вони прямо кажуть: у разі реалізації реформи “найбільш цінні ліси Карпат і Полісся можуть опинитися у приватних руках”.

В уряді заспокоюють: приватизувати ліси державної власності наразі не можна, і це прямо прописано у постанові №1003. Проте ніхто не може дати гарантії, що завтра державне підприємство “Ліси України” не трансформується у публічне акціонерне товариство, акції якого придбають “свої люди”. Принаймні, про існування такого плану привласнення природних ресурсів заявляв у лютому минулого року народний депутат, колишній “слуга народу” Олександр Дубінський. Дубінський – фігура одіозна, проте описана ним схема не виглядає фантастично: “Покупці акцій державної акціонерної корпорації з умовною назвою “Укрліс” зможуть отримати, наприклад, право оренди лісів на 50 років і користування земельними ділянками, на яких вони перебувають. Це декларація про заготівлю, декларація про побічні продукти лісових господарств та продаж. Це гриби, мед, ягоди. Лісгоспи виробляють багато всього”.

Насторожує те, що всі зміни у сфері лісового господарства уряд проводить без публічного обговорення, не показуючи нікому ані стратегії, ані плану реформи. Так, 13 грудня минулого року Державне агентство лісових ресурсів оприлюднило законопроект “Про особливості управління об’єктами державної власності в лісовій галузі…”, який передбачає ліквідацію не лише державних, а й комунальних (колишніх колгоспних) лісових господарств, про що раніше мова взагалі не йшла. Комунальні лісгоспи, що перебувають в управлінні територіальних громад, уряд тепер також хоче приєднати до монополіста “Ліси України”. Така ініціатива наштовхнулась на рішучий спротив у регіонах, де бюджети громад значною мірою формуються за рахунок надходжень від комунальних лісгоспів. Житомирська, Чернігівська, Вінницька обласні ради звернулися до уряду та парламенту з вимогою не допустити ухвалення скандального законопроекту, який, на думку депутатів, протирічить Конституції України, нівелює реформи місцевого самоврядування та децентралізації.

Олігарх із “родинними зв’язками” з владою

Виникає логічне питання: кому це вигідно? Точніше, яка зацікавлена сила є настільки впливовою, щоб вирішувати долю національного багатства України у той час, коли на фронті українські захисники віддають життя за кожен квадратний метр рідної землі? При чому, ця сила поки досягає свого, попри протести громад, які, схоже, з часом лише наростатимуть.

Ім’я людини, що начебто стоїть за масштабною схемою привласнення українських лісів, в один голос називають як лісівники, так і журналісти-розслідувачі, а також – окремі народні депутати. Це – мільярдер Леонід Юрушев – власник одного з найбільших в Україні лісопереробних комплексів “Української холдингової лісопильної компанії” та “Коростенського заводу МДФ”.

Юрушев, мабуть, є найбільш непублічним серед українських олігархів. При тому, що у великий бізнес він прийшов ще у 90-х, входячи, згідно з повідомленнями ЗМІ, до так званої “єнакіївської групи” та будучи соратником донецького кримінального авторитета Ахатя Брагіна (“Аліка Грека”). За весь цей час Юрушев не дав жодного коментаря чи інтерв’ю пресі. Натомість, створив велику бізнес-імперію, яка включає, крім деревообробних підприємств, також готелі класу “люкс” у столиці (“Fairmont”, “InterContinental Kyiv”, “Riviera”, “Alfavito”), машинобудівні заводи, девелоперську компанію “Ярославів Вал”. Серед колишніх активів олігарха – банк “Форум”, Кременчуцький сталеливарний завод, бізнес-центр “Леонардо”.

У деревообробний бізнес Леонід Юрушев зайшов у 2010 році, запустивши перший в Україні завод із виробництва деревоволокнистих плит – “Коростенський завод МДФ”. Наразі це найбільше підприємство такого профілю в країні. Місце для розміщення заводу було обране невипадково – Житомирщина багата хвойними лісами. Хоч за стандартами при виробництві МДФ повинні використовуватися відходи деревини, на ділі підприємство Юрушева вирубує гектари лісу, про що неодноразово заявляли екоактивісти, зокрема – Всеукраїнська екологічна ліга. Взагалі екологією мільярдер ніколи не переймався: у 2012 році роботу його заводу у Коростені тимчасово призупиняла Держекоінспекція через масову загибель риби в річці Уж, що була спричинена скидами відходів.

За даними місцевих ЗМІ, у Коростені бізнесмен налагодив взаємовигідні відносини з місцевими чиновниками. У 2011-му компанія Юрушева погодилась стати власницею створеного під егідою міської ради технопарку “Коростенський індустріальний парк”. Після цього підприємець отримав повне сприяння від місцевих органів влади. У 2015-му, також у Коростені, Леонід Юрушев заснував “Українську холдингову лісопильну компанію”. Нині – це найбільший в Україні лісопильний комплекс, який щорічно може переробляти 600 тисяч кубометрів деревини. Загалом же підприємства мільярдера здатні споживати до трьох мільйонів кубометрів – це приблизно 20% від усієї заготівлі лісу в українських державних лісгоспах. Цікаво, що створення “УХЛК” збіглося у часі з іншою реформою лісової галузі в Україні – у квітні 2015-го в Україні запровадили мораторій на експорт необробленої деревини, а вже в травні Верховна Рада звільнила від сплати ПДВ імпорт деревообробного устаткування. Обидві законодавчі новації дуже позитивно вплинули на рентабельність бізнесу Юрушева.

Арсеній Яценюк

Взагалі мільярдеру завжди вдавалося плідно співпрацювати з владою, заводячи своїх людей на посади у державних органах. За часів Януковича Юрушева називали наближеним до “сім’ї” президента, його компанії отримували преференції та вигідні замовлення від держави. Після перемоги Революції гідності нічого не змінилося, завдячуючи зв’язкам олігарха з тодішнім прем’єром Арсенієм Яценюком (Юрушева називали одним із основних спонсорів політика та його партії “Фронт змін”). Згодом мільярдер знайшов спільну мову і з наступником Яценюка Володимиром Гройсманом. А вже з нинішньою владою у Леоніда Юрушева по-справжньому “родинні” зв’язки: його зять, чоловік доньки Єлизавети Олександр Скічко був народним депутатом від провладної “Слуги народу”, пізніше обіймав посаду голови Черкаської ОДА.

Олександр Скічко з дружиною Єлезаветою

Боротьба за ліс: як взяти під свій контроль цілу галузь

Ідея приватизація українського лісу виникла не сьогодні і не вчора. Ще за прем’єрства “компаньйона” Леоніда Юрушева Арсенія Яценюка озвучувалась ініціатива щодо передачі частини лісового фонду у концесію. Вже у 2017 році Кабмін наступника Яценюка Володимира Гройсмана затвердив програму передавання лісгоспів у приватні руки. ЗМІ тоді також казали про інтерес Юрушева, що має на меті створити вертикально інтегрований холдинг, що об’єднував би не лише лісопильню, деревообробку та логістику, а й мав би свою сировинну базу. У 2017-му проти таких планів виступила Європейська бізнес-асоціація та галузеві об’єднання деревообробників, тож програма не дістала своєї реалізації. Нині ж ЄБА зайняла бік “реформаторів” – 2 серпня 2022-го виконавча директорка Європейської бізнес-асоціації Ганна Дерев’янко виступила з заявою на підтримку створення єдиного ДП “Ліси України”.

Наступного, 2018 року, Верховна Рада ухвалила закон про внесення змін до Податкового кодексу, що посилив податковий тиск на лісгоспи. За даними політолога Петра Олещука, лобістами закону були олігархи Леонід Юрушев і Юрій Косюк. Їхня мета – довести державні лісгоспи до банкрутства задля подальшої дешевої приватизації.

Юрій Косюк

Наступна спроба дати старт “реформі” відбулась позаторік. У серпні 2021-го року секретар Ради національної безпеки та оборони Олексій Данілов анонсував засідання РНБО з питань лісового господарства, на якому мали, зокрема, розглянути питання створення “промислового лісу” – фактично, йдеться про реанімацію ідеї передавання лісгоспів у концесію. Анонсоване засідання так і не відбулося. Зацікавленим в ініціативі Данілова тоді також називали Юрушева. Слід зазначити, що і сам секретар РНБО має інтереси у лісовій галузі – його дружина володіє часткою в ПрАТ “Київський деревообробний комбінат”.

У 2021 році профільне видання “Відкритий ліс” повідомляло, що підприємства олігарха Юрушева відчувають нестачу сировини через зростання оптових цін на ліс-”кругляк” у 1,5 – 3 рази. Зокрема, потужності компанії-гіганта “УХЛК”, за даними видання, були завантажені не більше, ніж на третину. Завдяки політичним зв’язкам мільярдер, як стверджував “Відкритий ліс”, викручував руки лісгоспам, змушуючи постачати найкращу сировину за мінімальною ціною. Проте це не вирішувало проблему. Також 17 серпня 2021-го підприємці Житомирщини зверталися до очільника області Віталія Бунечка з вимогою припинити надавати преференції монополісту.

Преференції деревообробні компанії Юрушева дістають вже не перший рік. Так, 15 вересня 2020 року “Коростенський завод МДФ” відвідав прем’єр-міністр Денис Шмигаль. Вже за місяць після цієї екскурсії уряд запровадив так звані “редукціони” для продажу деревини. На відміну від аукціонів, на редукціонах вартість лоту з кожним кроком знижується, а не зростає. За даними видання “Наші гроші”, саме фірми Юрушева лідирували за обсягами закупівель на редукціонах. Так, лише на торгах 31 січня – 2 лютого 2021-го вони придбали 155 тисяч кубометрів деревини – це співставно з річним обсягом заготівлі лісу у такій області як Кіровоградська.

Лісова галузь української промисловості вже давно грає за правилами, які лобіює олігарх Юрушев. Люди, афільовані з монополістом, обіймають високі посади у профільних державних органах. Так, Андрій Заблоцький очолював Державне агентство з лісових ресурсів з грудня 2019-го по липень 2020-го року. Нині він же представляє юридичні інтереси “Української лісопильної холдингової компанії” мільярдера. Заступником Заблоцького був Сергій Власенко, якого у ЗМІ також називають “людиною” олігарха. Власенко був кандидатом на посаду очільника скандального ДП “Ліси України”, проте обійняв інший важливий пост – заступника міністра захисту довкілля та природних ресурсів.

Колишній працівник структур Юрушева, що понад 5 років очолював його інвестиційну компанію “Astrum Capital”, Руслан Магомедов, у 2020 році став позаштатним радником керівника Офісу президента Андрія Єрмака, а в лютому 2021-го був призначений головою Національної комісії з цінних паперів і фондового ринку. Цю посаду обіймає досі. Нацкомісія, яку очолює Магомедов, серед іншого, видає ліцензії біржам, на яких продають деревину. Додамо, що неофіційно “куратором” лісової галузі України називають заступника глави ОП Ростислава Шурму – колишнього менеджера групи “Метінвест” Ріната Ахметова.

Андрій Єрмак

Що ми маємо у підсумку? Контроль над значною частиною національного багатства України хоче отримати олігарх, організатор “сірих” схем за будь-якого уряду та будь-якого президента, колишній соратник Януковича. Багато років він отримував преференції для свого бізнесу, при чому завжди залишався у тіні, діяв непублічно руками “своїх людей” у потрібних кабінетах. Це відбувається у той час, коли західні партнери України чекають від нас реальної деолігархізації, завершення якої є однією з умов для вступу до ЄС. При цьому влада робить вигляд, що це питання “не на часі”. Чи «проторив» Юрушев доріжку до глави офісу чинного президента, Андрія Єрмака, питання наразі без відповіді. Ситуація у лісовій галузі наочно демонструє нам, що боротьба з олігархічними впливами – це боротьба за те, щоб Україна та її ресурси і надалі належали українському народу, а не мародерам, які звикли піклуватися лише про власне збагачення.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Одіозний олігарх Леонід Юрушев хоче взяти під контроль національне багатство України появились сначала на Антикорупційна правда.