Якщо ім’я так званого «вугільного короля» Дмитра Коваленка давно відоме у Києві, в офшорних юрисдикціях і навіть на окупованих територіях, то прізвище Сергія Саприкіна для широкого загалу майже нічого не означає. І саме в цьому — ключ до всієї схеми.

Саме на Саприкіна були оформлені багатомільйонні активи, зокрема ТОВ «Коксохімічна збагачувальна фабрика “Воскресенська”», яка раніше називалася Петропавлівський гірничо-збагачувальний комбінат. Людина, яка ніколи не працювала у вугільній галузі, раптово стала власником стратегічного промислового підприємства.

Біографія Саприкіна виглядає карикатурно для ролі «великого інвестора». Дрібні компанії у Полтавській області, бізнес у сфері скла й монтажних робіт, суди з кредиторами, борги, гучне розлучення, позбавлення водійських прав за керування авто у нетверезому стані. Жодного досвіду у вугільній промисловості — зате ідеальний профіль номінала.

Саме через таку «ширму» і була реалізована схема банкрутства «Інтеркоалтрейдингу». Компанію довели до краху не об’єктивними економічними причинами, а штучним нарощуванням боргів. Заборгованість дробили, виносили в окремі лоти і виставляли на торги, які лише формально відповідали вимогам закону.

Насправді ж торги проходили без конкуренції і з наперед визначеним результатом. Лоти із боргами на десятки мільйонів гривень продавалися за копійки. Покупцем виступало ТОВ «Коксохімічна збагачувальна фабрика “Воскресенська”» (ЄДРПОУ 42265561), оформлене на Сергія Саприкіна і зареєстроване у Дніпрі.

Ініціатором банкрутства виступила швейцарська компанія Adelon AG, яка пов’язана з Дмитром Коваленком. Саме через судові механізми він домігся ліквідації «Інтеркоалтрейдингу». Господарський суд Дніпропетровської області у справі №904/936/23 затвердив ліквідатора, ліквідаційний баланс і закрив провадження.

Результат — показовий. Через Adelon AG Коваленко отримав 162 млн грн. Окремо було виділено 2,4 млн грн на інвентаризацію та формальні запити. Водночас чотири лоти із загальною заборгованістю 53,34 млн грн були продані всього за 69 тисяч гривень.

Попри це, суд не побачив ознак фіктивного чи навмисного банкрутства, пояснивши все «фінансовими труднощами».

Зв’язок Коваленка з офшорними структурами у Швейцарії, ОАЕ та на Британських Віргінських островах, його діяльність із закупівлі російського вугілля у 2021–2022 роках, а також робота на окупованих територіях «ЛНР» і «ДНР» лише підкреслюють системний характер цієї схеми.

Додатковим маркером контролю є історія з компанією «ІДЛ-Гласс», де кінцевим бенефіціаром значиться син Коваленка — Данило Коваленко, а Сергій Саприкін виконував роль директора. Та сама модель: реальний контроль — в одних руках, формальне управління — в інших.

Факти з судових реєстрів остаточно руйнують образ «самостійного бізнесмена» Саприкіна. Споживчий кредит у «ПриватБанку» на 2 тисячі гривень, який так і не був повернутий, статус безробітного, адміністративні справи — усе це не залишає сумнівів: він не інвестор, а інструмент.

Висновок очевидний. Сергій Саприкін — номінал. Дмитро Коваленко — бенефіціар. Банкрутство «Інтеркоалтрейдингу» — не випадковість, а частина цинічної та відпрацьованої схеми з виведення активів під прикриттям судових рішень.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Номінал для мільйонів: як Дмитро Коваленко через Сергія Саприкіна довів «Інтеркоалтрейдинг» до банкрутства і вивів сотні мільйонів появились сначала на Антикорупційна правда.

Черговою жертвою стала фірма ТОВ “Інтеркоалтрейдінг”. Господарський суд Дніпропетровської області затвердив ліквідацію, офіційно визнавши, що у компанії нібито “немає активів”. Зате є борги на понад 162 млн грн, які Коваленко, звісно ж, сам на себе і повісив через свою ж швейцарську структуру. А все “майно” — це лише кілька боргових папірців, які на аукціоні продали за сміхотворні 69 тисяч гривень фірмі, теж підконтрольній Коваленку.

У результаті — податкова не отримала нічого, держава втратила сотні мільйонів, а бізнесмен чистить собі репутацію і готує новий виток оборудок. Суд навіть не побачив у цьому фіктивного банкрутства — усе списали на “об’єктивні труднощі”.

Але історія Коваленка — це не просто історія про фінансові махінації. Це про системний бізнес на крові. Ще у 2019 році його компанії почали постачати вугілля із захоплених шахт Донбасу на українські ТЕС. Схема “перерваного транзиту” виглядала так: паперами оформлювали експорт до ЄС чи Молдови, а вагони залишалися в Україні. Вугілля прямувало на Зміївську і Трипільську ТЕС, а на паперах усе виглядало як цивілізований імпорт “із Сибіру” чи “зі Швейцарії”.

Щоб заспокоїти громадськість, вигадали легенду про європейських постачальників. Насправді ж гроші текли через офшори, а прибутки осідали на рахунках у банках Монако.

СБУ ще у 2019 році офіційно викрила схему, підтвердивши: в Україні існувала мережа фірм-прокладок, які легалізували паливо бойовиків під виглядом російського чи білоруського. За цим стояли конкретні люди, конкретні прізвища — і Коваленко серед них ключова фігура.

Тепер він банкротить “Інтеркоалтрейдінг”, підчищаючи хвости. Завтра, напевно, створить нову компанію, яка знову торгуватиме з ворогом — під прикриттям красивих логотипів і швейцарських адрес.

Але факти лишаються фактами:

• бізнес Коваленка фінансував терористів,

• український бюджет втрачав мільйони,

• суди закривали очі,

• а країна продовжувала купувати “чорне золото” з окупованих територій.

Сьогодні нам продають казку про “банкрутство через кризу”. Насправді ж це — цинічна спроба втекти від відповідальності.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Власник Adelon AG Дмитро Коваленко банкротить власні схеми, щоб сховати сліди торгівлі з ворогом появились сначала на Антикорупційна правда.

Міжнародна експансія та офшорні юрисдикції

Засновник і CEO Soft2Bet, ізраїльсько-український бізнесмен Урі Полявич, оперативно переніс діяльність компанії на Мальту та Кіпр — юрисдикції з лояльним корпоративним законодавством і низьким рівнем прозорості. Проте, за словами експертів, кіпрська гральна індустрія тісно пов’язана з російським капіталом та організованою злочинністю.

Пізніше Soft2Bet розширила діяльність через компанії Rabidi та Araxio Development, зареєстровані в офшорній зоні Кюрасао. У 2022 році їхній сукупний дохід склав €343 млн. Ці структури керували онлайн-казино, зокрема Wazamba, орієнтованими на вразливих користувачів — через VIP-програми та агресивну систему кредитування.

Один з таких випадків — німецький гравець, який після розлучення потрапив у залежність і втратив €245 тис. на платформі Wazamba. Замість допомоги йому надали статус VIP-клієнта, заохочуючи продовження гри. Попри рішення суду про повернення коштів, компанія Rabidi оголосила банкрутство, заздалегідь перевівши активи на Кіпр та до Дубаю.

Блокування, реклама і зв’язки з російським капіталом

Попри заборони в Італії, Іспанії та Греції, Soft2Bet продовжувала активну діяльність. У 2024 році її платформа Boomerang стала спонсором футбольного клубу AC Milan. У IV кварталі того ж року платформа зафіксувала 17 млн відвідувань, з яких 7 млн — з Німеччини, де компанія не мала ліцензії.

Офіційними власниками Boomerang є четверо громадян Росії з кіпрськими паспортами. Це ще більше ускладнює структуру власності та ставить під сумнів дотримання норм ліцензування.

Дивіденди, нерухомість і юридичні лазівки

У 2023 році Урі Полявич вивів з Soft2Bet €57,8 млн у вигляді дивідендів. Частину цих коштів він інвестував у елітну нерухомість на Кіпрі, у Празі та Софії, а також у колекцію автомобілів вартістю близько €1,3 млн. У той час постраждалі клієнти компанії так і не отримали компенсацій.

Soft2Bet активно користується мальтійським Законом 55, який дозволяє місцевим судам ігнорувати рішення європейських судів проти зареєстрованих на Мальті гральних компаній. Це дозволяє ухилятися від санкцій — наприклад, штрафу в €5 млн від Іспанії — і продовжувати просування заборонених брендів, таких як Elabet.

Політичні зв’язки та закриті справи

Розслідування також виявили зв’язки Soft2Bet з українськими бізнесменами Денисом Винокуром і Володимиром Гаркавим, останній із яких був пов’язаний зі студією «Квартал 95». За інформацією джерел, ТОВ «Arax Development» із статутним капіталом $1000 використовувалося для відмивання прибутків з нелегального гемблінгу. Справу було закрито, ймовірно, під політичним тиском.

Перенесення активів у непрозорі зони

Під тиском регуляторів Soft2Bet перевела частину активів із Кюрасао до юрисдикцій з нижчим рівнем прозорості — зокрема до Дубаю та на Анжуан (Коморські острови). Торгові марки Wazamba та House of Spades були перереєстровані в цих офшорних зонах, де майже відсутній захист прав споживачів.

Компанія користується нерівномірністю регулювання в ЄС: близько 70% ринку онлайн-гемблінгу залишається нелегальним, що дозволяє Soft2Bet зберігати значну частку. За даними моніторингу, компанія контролює 114 сайтів, заблокованих у Німеччині, Франції та Італії.

Перспективи і міжнародні розслідування

Європейські суди, зокрема в Німеччині та Нідерландах, підтвердили, що Rabidi та Araxio діяли без ліцензій. Проте через фіктивні процедури банкрутства постраждалі так і не отримали відшкодувань.

Розслідування виявили пряму причетність Полявича: компанію Araxio контролювала кіпрська Outono Ltd, а Rabidi належала його партнеру Денису Бутку. У період з 2017 по 2024 рік вони створили понад 550 доменів для онлайн-казино, заробивши сотні мільйонів євро на сірому ринку.

Зараз Полявич активно переносить операції в Дубай — один із центрів «сірої» фінансової діяльності. Його ізраїльське громадянство фактично захищає його від екстрадиції, хоча й обмежує пересування.

Зростаючий тиск на Мальту через сумнозвісний Закон 55 та хвиля судових позовів у ЄС поступово підривають позиції Soft2Bet. Але доки існують офшори та юридичні лазівки, подібні схеми залишатимуться життєздатними — залишаючи жертв без справедливості, а регуляторів — із завданням, на крок позаду.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Урі Полявич, Soft2Bet та офшорна імперія: як мільйони з онлайн-казино йдуть у тінь появились сначала на Антикорупційна правда.