Від міністерського крісла до газової імперії

Микола Злочевський очолював Мінекології у 2010–2012 роках, а до цього керував Держкомітетом природних ресурсів — органами, що видають спецдозволи на користування надрами. Саме в цей період структури, пов’язані з його групою Burisma, отримали десятки ліцензій на видобуток газу.

Схема була простою: спочатку контроль над органом, що розподіляє надра, потім — концентрація дозволів у «своїх» компаній, а далі — виведення активів через кіпрські та інші офшорні структури. До початку 2010-х Burisma стала одним із найбільших приватних видобувачів газу в Україні.

Після втечі з країни у 2014 році на тлі кримінальних проваджень Злочевський оселився у Великій Британії та на Кіпрі. Але бізнес продовжив працювати в Україні — і приносити сотні мільйонів гривень щороку.

Родинна імперія: як надра переписали на дітей

Після провалу спроби «вирішити питання» з антикорупційними органами за 6 млн доларів Злочевський зробив класичний крок — переписав активи на доньок.

Через кіпрську Diloretio Holdings LTD Каріна та Анна Злочевські контролюють понад десяток українських газовидобувних підприємств: «Еско-Північ», «Куб-Газ», «Системойлінженерінг», «Надрагаз», «Геоюніт» та інші.

Флагман — «Еско-Північ»

• 13 ліцензій на видобуток.

• Понад 45 млрд грн обороту за 2020–2024 роки.

• Більше 7,3 млрд грн чистого прибутку.

• Видобуток у 2025 році зріс на 40% у порівнянні з попереднім роком.

І це — без гучної публічності та без особливих тендерних скандалів. Просто системне «тихе» викачування українського газу.

Розкіш без пояснень

Родина Злочевських демонструє рівень життя, який складно співвіднести з офіційними доходами.

• Особняки під Києвом.

• Елітні авто (Range Rover, Mercedes G 63 AMG).

• Апартаменти у W Residences Dubai – The Palm вартістю близько 11 млн доларів.

• Весілля в тосканському замку Castel Falfi з чартерними рейсами для гостей.

Зять Андрій Кучков очолює компанію «Укр Газ Ресурс», що за кілька років показала обороти понад 27 млрд грн. Інший родинний зв’язок — з родиною Фісталів, де фігурують кримінальні підозри щодо закупівель для онкохворих.

Математика проста: державні надра — приватні мільярди.

Найдорожчий хабар і найдешевший вирок

У 2020 році детективи задокументували спробу передачі 6 млн доларів керівництву НАБУ та САП за закриття справи щодо стабілізаційного кредиту НБУ для «Реал Банку». Йшлося про можливе розкрадання близько 787 млн грн.

Спочатку обвинувачення передбачало до 10 років ув’язнення. Але згодом статтю перекваліфікували з «дачі хабаря» на «зловживання впливом». Результат — угода зі слідством і вирок у вигляді штрафу 68 тисяч гривень.

Менше двох тисяч доларів штрафу — за спробу передати шість мільйонів.

Паралельно закрили і саму справу щодо стабкредиту — через «відсутність достатніх доказів». Розшук скасували. Коло замкнулося.

Бізнес під час війни

Попри війну, група продовжує розширюватися. У 2025 році структури доньок отримали контроль над новими родовищами, зокрема в Івано-Франківській області. Деякі ділянки розташовані на тимчасово окупованих територіях Луганщини.

Загальний оборот газового бізнесу родини за 2020–2024 роки перевищив 55 млрд грн, чистий прибуток — понад 9 млрд.

Підсумок

Микола Злочевський — приклад того, як в Україні можна:

• поєднувати державну службу з приватним інтересом,

• уникнути реального покарання за найбільший задокументований хабар,

• зберегти й примножити газову імперію,

• і спокійно жити за кордоном.

Поки країна воює, український газ продовжує годувати родину колишнього міністра уряду Януковича. Історія не про бізнес. І навіть не про корупцію. Вона про імунітет — газовий, судовий і політичний.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Микола Злочевський і Віктор Янукович: як ексміністр купив «газовий імунітет» і примножив мільярди на українських надрах появились сначала на Антикорупційна правда.

У межах кримінального провадження підозри вручили п’ятьом депутатам від провладної партії «Слуга народу». Судові засідання щодо обрання запобіжних заходів проходили в закритому режимі.

Суд визначив застави у безпрецедентних розмірах:
Юрію Кісєлю — 40 мільйонів гривень,
Ігорю Негулевському — 30 мільйонів,
Євгену Пивовару та Михайлу Лабі — по 20 мільйонів,
Ользі Савченко — 16,6 мільйона гривень.

Як випливає з матеріалів справи, НАБУ зареєструвало це кримінальне провадження ще у грудні 2021 року. За версією обвинувачення, злочинна група сформувалася не пізніше кінця того ж року, а очолювала її невстановлена особа з керівництва фракції «Слуг народу».

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну тимчасово поставило діяльність схеми на паузу. Однак уже в серпні 2022 року, за даними слідства, роздача неправомірної вигоди парламентарям була відновлена.

Загалом у схемі, за версією НАБУ, брали участь п’ятеро підозрюваних депутатів та щонайменше ще 30 народних обранців. Усередині групи діяв чіткий поділ на підгрупи. Одну з них, як вважають слідчі, координував саме Юрій Кісєль.

Для контролю «дисципліни» в месенджері WhatsApp було створено закриту групу. Кісєль разом із довіреною особою надсилав туди таблиці з переліком законопроєктів і «завданнями» для депутатів. У графі «Пропозиція» біля кожного питання стояли позначки: «підтримати» — зеленим кольором або «відхилити» — червоним. Депутати могли вносити правки, якщо вважали дані некоректними.

За інформацією НАБУ, розмір щомісячної неправомірної вигоди коливався від 2 до 20 тисяч доларів США. З вересня по листопад 2022 року «тариф» складав 2 тисячі доларів, а з серпня 2025 року зріс до 5 тисяч.

Детективи задокументували факти передачі та розподілу коштів 5 листопада і 4 грудня 2025 року. Зокрема, 23 жовтня 2025 року організатор схеми передав 85 тисяч доларів для забезпечення «потрібного» голосування на пленарному засіданні парламенту.

5 листопада Кісєль, за версією слідства, зустрівся з іншим депутатом від «Слуги народу» і передав йому щонайменше 20 тисяч доларів — для подальшого розподілу між парламентарями.

У грудні 2025 року схема продовжила працювати за відпрацьованим алгоритмом. Кісєль отримав близько 60 тисяч доларів від організатора через посередника, після чого передав 45 тисяч іншому депутату. Частина коштів включала «компенсацію» за попередні місяці — один із фігурантів отримав одразу 10 тисяч доларів, з урахуванням боргу за серпень.

Загалом, за підрахунками НАБУ, Юрій Кісєль міг отримати щонайменше 145 тисяч доларів неправомірної вигоди.

Підозра ґрунтується на протоколах аудіо- та відеоконтролю. На записах, зокрема, зафіксовані обговорення нарахування «винагород» депутатам у разі прогулів без поважних причин, а також виплати за відвідування засідань Верховної Ради.

Окремі розмови стосуються необхідності знищення інформації в телефонах та побоювань щодо можливого прослуховування в депутатських кабінетах.

У матеріалах справи також міститься протокол допиту свідка від 30 грудня 2025 року. За його словами, систематичний підкуп народних депутатів тривав ще з листопада 2019 року, а з квітня 2024-го саме Кісєль виконував роль основного «розпорядника» коштів і координатора голосувань через WhatsApp.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Корупційний конвеєр «Слуг народу»: понад 30 нардепів у справі про системний підкуп за голосування появились сначала на Антикорупційна правда.

Поштовхом до розкриття нових подробиць стала гучна історія з підпалом автомобілів у паркінгу елітного житлового комплексу на Гагарінському плато в Одесі. У лютому 2025 року 3,5 роки ув’язнення отримав раніше судимий Микита Роля, який підпалив кілька автівок на замовлення.

Спершу інцидент виглядав як банальна кримінальна розбірка. Проте під час слідства з’ясувалося, що справжньою мішенню злочинців був не власник автомобілів, а чоловік потерпілої — 38-річний одесит Дмитро Чернушенко.

Підпал, який вивів на тіньовий бізнес

У ніч на 7 лютого Роля облив бензином дві іномарки BMW — 328D та 840 — і підпалив їх. Вогонь швидко перекинувся на інші автомобілі, серед яких Hyundai Santa Fe, BYD та ще кілька BMW. Постраждав і розташований поруч медичний центр «Кайлас». Загальні збитки перевищили 5,4 мільйона гривень.

У суді підпалювач повністю визнав провину. Він заявив, що пішов на злочин через борги та погрози родині. За його словами, замовники обіцяли щедру винагороду, але після виконання «замовлення» просто зникли.

Роля стверджував, що підпалював машини не через їхню власницю — підприємницю Мар’яну Чернушенко, яка торгує в інтернеті копіями люксових брендів, — а через її чоловіка.

Кол-центри, шахрайство і «зниклі» гроші

Як повідомили джерела в прокуратурі, Дмитро Чернушенко був одним із організаторів нелегального кол-центру в Одесі. Подібні структури спеціалізуються на виманюванні коштів у громадян ЄС під виглядом інвестицій, банківських послуг або виграшів.

За неофіційною інформацією, Чернушенко нібито привласнив значну частину прибутків такого центру та відмовився ділитися з партнерами. Саме це й стало причиною кримінальної помсти — підпалу автомобілів його родини.

Після затримання виконавця замовники різко «залягли на дно»: змінили телефони та видалили всі сліди переписки.

Родинний шлейф скандалів

Історія виглядає ще гучніше, якщо згадати біографію батька Дмитра — Антона Чернушенка. У 2015 році, будучи головою Апеляційного суду Києва, він став фігурантом масштабного корупційного розслідування. Його підозрювали у втручанні в автоматичний розподіл справ та винесенні «потрібних» рішень.

За версією слідства, саме Дмитро допомагав батькові координувати незаконні дії, надсилаючи йому смс-повідомлення з інструкціями. Тоді молодший Чернушенко навіть побував у СІЗО і вийшов під заставу в 6 мільйонів гривень.

Сам Антон Чернушенко після оголошення підозри втік за кордон, за чутками — до Росії. Пізніше він повернувся в Україну, справу проти нього закрили, а розшук скасували.

Політичні амбіції та сумнівна репутація

Дмитро Чернушенко ще в юності почав будувати політичну кар’єру. У 19 років він став депутатом Одеської облради від проросійського блоку Наталії Вітренко. Згодом працював у Конституційному суді, а з 2023 року офіційно значиться адвокатом.

Його ім’я не раз фігурувало в скандалах. У 24 роки він потрапив у гучну бійку в нічному клубі «Ібіца», що фактично поставило хрест на його мріях стати суддею.

В особистому житті Дмитро позиціонує себе як адвокат, психолог і навіть коуч. Проте тепер до цього переліку додається ще одна, значно менш приваблива характеристика — можливий учасник шахрайських схем.

Нова тінь на старе прізвище

Історія з підпалом автомобілів відкрила чергову сторінку в біографії родини Чернушенків. Якщо раніше вона асоціювалася з корупційними суддівськими скандалами, то тепер — ще й із кримінальним бізнесом у сфері інтернет-шахрайства.

Чи отримає Дмитро Чернушенко офіційний статус підозрюваного у справі кол-центрів — покаже час. Але вже зараз очевидно: скандальне прізвище знову гучно пролунало в кримінальних хроніках Одеси.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Син скандального судді-втікача Чернушенка сплив у справі про шахрайські кол-центри в Одесі появились сначала на Антикорупційна правда.

Формально Кузьміних позиціонує себе як «соціального» політика: реабілітаційні центри, благодійні фонди, допомога ветеранам. Однак за фасадом благодійності виявляється комерційна мережа аптек, оформлена на його водія, де, як встановив суд, продавали наркотичні препарати без рецептів.

Хабар, зафіксований на відео

У січні 2022 року Національне антикорупційне бюро України повідомило про викриття Сергія Кузьміних на хабарі. За версією слідства, депутат вимагав 30% “відкату” за забезпечення перемоги приватної компанії в тендері на постачання медичного обладнання для лікарні в Житомирській області. Сума хабара становила 558 тисяч гривень.

Ба більше, Кузьміних обіцяв системно «супроводжувати» потрібні фірми у майбутніх державних закупівлях. НАБУ оприлюднило оперативне відео, на якому депутат детально обговорює корупційну схему.

Попри це, розслідування триває вже кілька років, а сам Кузьміних не лише не зник із публічної політики, а й продовжує курирувати медичну та фармацевтичну сфери.

Комісії, санкції та вплив на ринок ліків

Сьогодні Кузьміних обіймає посади, які дозволяють йому впливати на ринок медичних препаратів. Зокрема, він бере участь у комісії, що контролює діяльність іноземних виробників ліків. Фактично цей орган виконує функції санкційного фільтра, аналогічні рішенням РНБО.

Учасники фармацевтичного ринку стверджують, що така комісія може використовуватись для маніпуляцій: одних виробників усувають під приводом зв’язків із РФ, а іншим — наближеним до українських фармгігантів — відкривають шлях на ринок.

Закон «під себе»: аптечна реформа від нардепа

З 2025 року Сергій Кузьміних активно просуває законопроєкт №13684 «Про аптечну діяльність», який кардинально змінює правила гри на ринку. Документ передбачає:

• жорсткі вимоги до професійної кваліфікації фармацевтів;

• обмеження кількості аптек в одних руках;

• регулювання торговельних націнок;

• посилення відповідальності за «неетичну поведінку».

Сам депутат називає це «наближенням до європейських стандартів». Однак є нюанс: Кузьміних, імовірно, сам має стосунок до аптечного бізнесу.

Аптечна мережа, оформлена на водія

У деклараціях нардепа немає жодної згадки про аптеки. Задекларовані лише дві невеликі квартири, земельна ділянка, орендовані автомобілі та мопед дружини. Водночас один із автомобілів — Mercedes — використовується не лише самим депутатом, а й його водієм Максимом Токовим.

Саме Токовий із 2019 року є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Максимум ЕФ», яке управляє мережею аптек у Житомирській області. Активне розширення мережі розпочалося саме після 2022 року — аптеки відкривалися у Бердичеві, Коростені, Андрушівці, Черняхові та інших населених пунктах.

Політичні та родинні зв’язки

До осені 2024 року аптечним бізнесом спільно керувала Ірина Караван — дружина депутата Любарської селищної ради від «Слуги народу». Її родина володіє значними земельними активами, вантажним автопарком та транспортною інфраструктурою.

Показово, що аптека «Максимум ЕФ» з’явилася і в рідному селі Сергія Кузьміних — Любарі.

Наркотики без рецептів і «етика» на папері

Поки Кузьміних публічно закликає до посилення відповідальності аптекарів, судовий реєстр містить справу, згідно з якою у січні 2023 року в аптеці «Максимум ЕФ» у Коростені продавалися препарати з кодеїном без рецептів.

Працівниці аптеки інкримінували кримінальну статтю, яка передбачає реальне позбавлення волі. Однак відповідальності вона уникла — трудовий колектив узяв її «на поруки».

Більше того, у матеріалах справи зазначено, що провізорка мала неповну вищу освіту, що повністю суперечить ініціативам самого Кузьміних, який пропонує зобов’язати всіх працівників аптек мати профільну освіту.

Спільні підписи, фонди та стара корупційна схема

Підписантом ТОВ «Максимум ЕФ» є Ігор Салко — особа, яка фігурує одразу в низці структур, що належать Сергію Кузьміних: благодійні фонди, реабілітаційні центри, громадські організації.

Той самий Салко є підписантом ТОВ «Івенс» — компанії, яка фігурує у справі про хабар, на якому Кузьміних було викрито. Саме через такі фірми, за версією слідства, депутат контролював ремонти та постачання до медичних закладів Житомирської області.

Столичний слід і помічники

Паралельно Кузьміних закріплюється і в Києві. Його помічник Олег Гончаренко очолює столичний підрозділ фонду братів Кузьміних і пов’язаний із реабілітаційним центром «Дрімс степ». Водночас основний бізнес Гончаренка — торгівля автомобілями, що ставить під сумнів його реальну роль у медичних проєктах.

Конфлікт інтересів як система

Просуваючи аптечну реформу й водночас маючи прямий або опосередкований стосунок до фармацевтичного бізнесу, Сергій Кузьміних демонструє класичний конфлікт інтересів. Переписування активів на водіїв і помічників не змінює суті.

У разі підтвердження фактів лобіювання НАЗК зобов’язане скласти протокол, а правоохоронні органи — дати правову оцінку діям народного депутата. Адже йдеться не просто про корупцію, а про переписування правил ринку під особистий бізнес.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Депутат під слідством і фармлобізм: як нардеп Сергій Кузьміних, спійманий на хабарі, переписує аптечний ринок під себе появились сначала на Антикорупційна правда.

Формально — підприємець. Фактично — життя рівня олігарха.

І це не просто депутат. Це син Олександра Кізляра, депутата Хмельницької міської ради, у декларації якого НАЗК виявило порушення майже на 39 мільйонів гривень. І, схоже, фінансова «удача» в цій родині передається у спадок.

Rolex, діаманти і Birkin — «скромність» по-депутатськи

У власності родини Кізлярів — цілий музей люксу:

• 5 годинників преміум-класу: Rolex та Audemars Piguet, включно із золотими моделями та варіантами з діамантами

• Запонки й затискачі з білого золота з діамантами

• Діамантові прикраси для дружини

• Три сумки Hermes Birkin та Kelly, кожна з яких на вторинному ринку коштує десятки тисяч доларів

• Шуби з соболя та канадської рисі від Braschi

Це не гламур — це рівень закритих клубів для надбагатих.

Антикваріат XVIII століття — як у колекціонерів з Рив’єри

Серед задекларованого майна — ікона Святого Миколая та Біблія XVIII століття. Предмети, які зазвичай бачать не в квартирах ФОПів, а в приватних колекціях музейного рівня.

Автопарк без цінників, але з елітним смаком

У дворі — набір, гідний топ-менеджера міжнародної корпорації:

• Mercedes-Maybach S580

• BMW X7

• Toyota Land Cruiser

• Lexus RX

• Мотоцикл Honda CMX

Ціни скромно не вказані. Мабуть, щоб не лякати виборців.

Крипта — як у венчурного фонду

Найцікавіше — цифрові активи:

• 100 Bitcoin

• 1000 Ethereum

• 6,5 мільярда Pepe

• 1500 Solana

Це вже не інвестиції — це криптопортфель рівня міжнародного фонду, а не районного депутата з ФОПом.

Готівка, злитки й «скромні» доходи

У готівці — сотні тисяч доларів та євро. Плюс золото в злитках.
Офіційні доходи — кілька мільйонів гривень від підприємництва та продажу авто.
І навіть кредит у держбанку — ніби для «підтримки образу простого смертного».

А житло? «Безоплатно у тещі»

При всьому цьому — жодного власного палацу. Лише квартира 52 м² у Києві… у безоплатному користуванні в тещі. Класична схема, знайома кожному антикорупційному слідчому.

Питання просте:

як син депутата з мільйонними порушеннями в декларації формує статки, що вимірюються елітними авто, антикваріатом і криптовалютою на десятки мільйонів доларів?

І головне — чи захочуть це колись порахувати не журналісти, а правоохоронці?

“Антикорупційна правда”

Сообщение Син депутата Кізляра — «золотий мажор» на мільйонах: Rolex, Birkin, Maybach і криптогаманці, важчі за бюджет громади появились сначала на Антикорупційна правда.

Кожемяко — людина, яка роками ходила в приймальню Єрмака так, ніби це його власний кабінет. Заходив без дозволів і черг — за схемами, новими інструкціями, з приводу чергового дерибану. Там обговорювали, як відмити черговий мішок готівки, кому занести, як прикрити сліди, де прокласти новий канал для потоку. Так і формувався той самий «общак», який вибухнув у «Міндіч-гейті». Хтось мав забезпечити логістику та прикриття — і Кожемяко чудово підходив на роль головного «пральника». Під дахом Єрмака і його недоторканності.

Після 24 лютого креатура Банкової створює «Хартію». Формально — добровольче формування, що переросло в бригаду, а потім корпус НГУ. На поверхні — сильна історія про бізнесмена, що став на захист держави. Але за лаштунками — типовий політичний продюсерський проєкт. І навіть план перевести свого командиру Корнета у крісло головнокомандувача Нацгвардії, усунувши Олександра Півненка. Фактично — спроба захопити вертикаль силового органу. Але падіння Єрмака перекреслило цю багатоходівку.

До великої війни Кожемяко був звичайним полтавським агробароном — власником «Агротрейду», зі статками близько $100 млн і тісними зв’язками з криміналом, регіоналами на кшталт Тедеєва і Веревського, а згодом — із Банковою. Та сама траєкторія, по якій йшли всі, хто хотів заробляти не лише на врожаї, а й на державі.

«Хартія» стала для нього не лише підрозділом. Це — важіль впливу, щит і банкомат. Інструмент, який працював одночасно на фронті і в кабінетах, де достатньо було одного дзвінка Єрмака, аби закрити двері будь-кому і відкрити Кожемяку.

А далі з’явився Благодійний фонд «Хартія». На папері — допомога фронту. У реальності — зручна труба для прокачування грошей. Благодійні фонди можуть утримувати до 20% від зібраного — і якщо не звітувати, не публікувати суми й ціни, можна спокійно ховати десятки мільйонів. Саме так і працювало: гроші приносили «з приймальні», закидали у фонд, частину передавали на фронт, решту — розкладали між «своїми».

Докази часом вони самі дають. Кожемяко публічно заявляє, що «Мавік» коштує 200 тис. грн. Ті, хто купує дрони щодня, сміються крізь зуби: реальна ціна — 70–80 тис. грн. Різниця осідала не в бліндажах — а в кишенях. А потреба — 250 дронів на місяць. Це не волонтерство. Це бізнес. Дуже прибутковий. Дуже цинічний. На крові.

І ці гроші працюють на новий фронт — політичний. Кожемяко різко збільшив свою публічність: інтерв’ю, поїздки на фронт, красиві фото, правильні наративи. Все як за підручником: «з військовими» → «з народом» → «у бюлетені». За даними джерел в ОП, саме на цих грошах зараз будують партію «Хартія». Уже продаються квоти в списках, готуються штаби, підбираються регіональні лідери. Це проєкт, який зайде у владу на плечах справжніх воїнів — але працюватиме на зовсім інших людей. На тих, що сиділи в кабінетах Єрмака, а не в окопах.

Бізнес на війні — аморальний. Політика на крові — небезпечна. Бо коли в українську владу заходять ті, хто бачить у захиснику бренд, а в благодійності — офшор, країна отримує не оновлення, а реставрацію старої корупційної системи в новій камуфляжній упаковці.

Україна заплатила надто високу ціну, щоб дозволити перетворити війну на стартап для чергового олігарха. І час, коли за все це доведеться відповідати — неминучий.

“Антикорупційна правда”

Сообщение «Тінь Міндіч-гейту»: як ставленик Єрмака Всеволод Кожемяко перетворив благодійність на бізнес і прокладає шлях у політику появились сначала на Антикорупційна правда.

За даними джерел УП, йдеться про народну депутатку від партії “За майбутнє” Ганну Скороход. Наразі у неї проводяться обшуки.

За даними джерел УП, задокументовано, як парламентарка разом із спільниками вимагала з підприємця 250 тисяч доларів США.

У НАБУ та САП та СБУ підтвердили, що викрили злочинну групу, очолювану народною депутаткою України. “Тривають першочергові слідчі дії”, – говориться у повідомленні.

В антикорупційних органах пообіцяли надати деталі згодом.

“Антикорупційна правда”

Сообщение У народної депутатки Ганни Скороход проходять обшуки. Її підозрюють в отриманні крупного хабаря появились сначала на Антикорупційна правда.

Колишнього тимчасово виконуючого обов’язки першого віцепрезидента ДП “НАЕК “Енергоатом” було затримано. Його підозрюють у зв’язках з росіянами. Про це повідомляє генеральний прокурор Руслан Кравченко у Telegram.

Сообщение Затримано колишнього топпосадовця “Енергоатому” Юрія Шейка: його підозрюють у зв’язках з Росією появились сначала на Антикорупційна правда.

Походження та політична орієнтація

Джавід походить з харківської афганської діаспори та добре відомий як активний прихильник «русского мира». Він входить до орбіти впливу Віктора Медведчука — ключового провідника російських інтересів в Україні, який нині перебуває під слідством за державну зраду. Саід Джавід не приховує своєї проросійської позиції — і саме це робить його особливо небезпечним у прифронтовому Харкові. Його політична діяльність системно працює на підрив українського суверенітету та на зміцнення впливу держави-агресора в регіоні.

Розкішне життя і сумнівні статки

Джавід демонструє розкіш так, ніби живе не у воюючій країні, а на курорті для мільйонерів: дорогі авто, екзотичні подорожі, приватний звіринець зі справжнім левом, якого він розкатує по Харкову для «ефектних фото». Його Instagram — глянцевий альбом марнотратства. Та от джерела цього багатства викликають чимало запитань.

Журналісти з’ясували, що звання генерал-майора Джавід купив приблизно за 200 тисяч доларів — не проходивши служби, не воюючи та не маючи жодного стосунку до армії. Корупційний фейк-«генерал» — ще одна ланка в ланцюгу тіньових оборудок.

Рейдерські напади та кримінальні зв’язки

Однією з головних «спеціалізацій» Джавіда є організація рейдерських захоплень бізнесу. Він використовує політичний вплив, корумповані зв’язки та підтримку силових структур. Його постійний партнер — Сіддік Хваджа (Дарбари), також представник афганської діаспори, якого в Харкові добре знають як шахрая. Схема проста: Хваджа входить у довіру підприємцю, пропонує спільну справу, отримує гроші й зникає. Потім у гру заходить Джавід з «тітушками» та підконтрольними силовими групами — і бізнес переходить у їхні руки.

Для силового тиску та залякування використовується ядро колишніх бойовиків «Оплоту» — забороненої проросійської структури, що діяла у Харкові до 2014 року. Її засновник Євген Жилін утік до Москви, але його прибічники залишились і нині працюють на Джавіда. Вони навіть не приховують очікувань «приходу російських військ», відверто висловлюючи окупаційні настрої.

Політична активність і загроза безпеці

Попри те, що ОПЗЖ офіційно ліквідована як антиукраїнська структура, Джавід не зник із політичного життя. Навпаки — продовжує спроби впливати на процеси в місті й просувати проросійські течії. Його контакти з російськими спецслужбами та кримінальними угрупованнями формують реальну загрозу безпеці держави, особливо у прифронтовому Харкові.

Роками Харків був містом, де проросійські сили почувалися вільно. Та після повномасштабного вторгнення багато хто нарешті побачив справжню ціну такої «лояльності». Але Джавід зі своїм оточенням і далі діє майже безкарно — користуючись корупцією, політичними дірками та відсутністю рішучих правоохоронних кроків.

Висновок

Саід Джавід — це не просто корупціонер або місцевий кримінальний діяч. Це приклад внутрішнього ворога, який у воєнний час може завдати не меншої шкоди, ніж зовнішній. Українські силові структури мусять нарешті знешкодити мережу, що працює на користь держави-агресора. А суспільство має вимагати очищення влади від таких проросійських елементів — інакше ризики для країни залишатимуться критично високими.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Саід Джавід: проросійський ексдепутат і загроза для прифронтового Харкова появились сначала на Антикорупційна правда.

Замість підтримки виробництва — податкові блокування, фальшиві документи, чорні нотаріуси, судові махінації та спроби фізичного захоплення родовища. Халімон з найближчим соратником Олександром Прозуром намагаються забрати контроль над соляними надрами, діючи відкрито й нахабно, наче вони приватні власники державного ресурсу.

«Катіон Інвест» підняли з нуля — від порожнього поля та однієї ліцензії до реальної шахти, що влітку 2023 року видобула першу українську сіль у Закарпатті за десятки років. У підприємства з’явилася реальна перспектива давати до 30 тисяч тонн солі на рік і зменшити імпорт. Але саме в цей момент на горизонті з’явився новий «співвласник» — Павло Халімон.

Спочатку — ультиматум: частку директора Сергія Кондратьєва треба «передати нардепу», бо «без його частки тут ніхто не працюватиме». Коли підприємство відмовилося — атака набула повного темпу.

Податкова без підстав оголосила всі компанії, які фінансували видобуток, «ризиковими», заморозивши роботу. Паралельно запускалися судові позови, фіктивні борги, спроби банкрутства. Потім — кульмінація: сторонні особи через чорного нотаріуса реєструють «нового директора», і рахунки підприємства блокуються. А вже вночі була спроба силового проникнення на об’єкт.

Роль Прозура очевидна — тіньова «операційна рука» Халімона. Сам нардеп діє так, щоб не залишати власного підпису, але приїздить на шахту, дає вказівки працівникам, представляє Прозура як керівника та поводиться як «хазяїн» родовища.

За Халімоном давно тягнеться шлейф корупційних історій — схема з хабарями в аграрному секторі, скандальна нерухомість на Печерську, провадження САП і НАЗК. Але жодної реальної відповідальності він не поніс. Соляне родовище — просто новий «актив», який намагаються відібрати силою.

Сьогодні шахта зупинена, підприємство паралізоване, держава знову імпортує сіль, а український ресурс лежить під політичним пресингом. Хоча «Катіон Інвест» міг би стати прикладом того, як український бізнес відроджує виробництво під час війни, натомість ми бачимо інше — державні інституції використовуються як інструменти приватного переділу.

Це розслідування показує гірку правду: у владі досі є люди, які вважають державні надра особистою здобиччю. І серед них — «слуга народу» Павло Халімон.

“Антикорупційна правда”

Сообщение «Слуга народу» Павло Халімон розгорнув рейдерську атаку проти єдиного виробника солі в Україні появились сначала на Антикорупційна правда.

Один із таких — Володимир Скоробагач, колишній заступник голови Харківської облради, якого НАБУ звинувачує у завданні “Укренерго” збитків на понад 58 мільйонів гривень. Поки держава воює, він відпочиває на Лазуровому узбережжі, насолоджується сімейними прогулянками й спортивними перегонами сина.

За версією слідства, у 2022 році Скоробагач через підконтрольні компанії — ТОВ “Паверсток”, ТОВ “Оптима-Прайс”, ТОВ “Наша енергетична компанія” та ТОВ “Мідбор” — провернув аферу з купівлею електроенергії. Кошти, які мала отримати держава, були “розчинені” через фіктивні фінансові структури і легалізовані через болгарські рахунки.

Ключова фігура у схемі — Ірина Хасьянова, бізнес-партнерка дружини Скоробагача Вікторії. Разом вони володіють компаніями “Сигма-ЛК”, “Містер Стейк” та “Харківський м’ясопереробний завод”. Саме через ці фірми проходили тіньові потоки.

Ще одна персона у справі — колишня модель і “Королева України-2018” Яна Лаурінайчуте, яка фігурує як засновниця “Оптима-Прайс”. Під час обшуків детективи вилучили печатки з її ім’ям і підписом “В. Скоробагач — директор”.

Лаурінайчуте нині мешкає у Дубаї, де володіє інвестиційною компанією, пов’язаною з ринком елітної нерухомості. Її онлайн-профілі підтверджують життя в ОАЕ, а в ЗМІ згадується, що вона купувала нерухомість у самого Скоробагача.

Серед документів, вилучених під час обшуків у Києві, слідчі знайшли печатку Frendisk Holdings Limited (BVI) — компанії, пов’язаної з депутатом Харківської облради від забороненої ОПЗЖ Володимиром Юрковим.

Дружина ексчиновника Вікторія Скоробагач також фігурує у справі про “конвертаційний центр”. Її компанія “Лалсат Інтернаціональ Україна” підозрюється в участі у схемах відмивання грошей через фіктивні фірми.

Попри всі звинувачення, родина Скоробагачів веде безтурботне життя. Їх бачать у Монако, Сен-Тропе, на трасах європейських картингових змагань.

Дочки ексчиновника також не пасуть задніх. Карина Дегтяр, дочка від першого шлюбу, мешкає у Франції, а Марія Скоробагач — у Лондоні. Марію навіть штрафували в Україні за нетверезе водіння під час комендантської години, коли вона “каталася нічним Харковом”.

Нині справа щодо організованої групи Скоробагача передана до суду. Питання лише одне — чи дістане українське правосуддя чергового “втікача з Лазурки”.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Монако, спорткари і трюфелі під час війни: як родина харківського ексчиновника Володимира Скоробагача живе на широку ногу, поки НАБУ рахує мільйони збитків “Укренерго” появились сначала на Антикорупційна правда.

За даними слідства, “Енергоатом” опинився під контролем організованої групи, яка вимагала у підрядників “відкати” — від 10 до 15% від суми контрактів. Брудні гроші відмивали через офіс у центрі Києва, що належав родині екснардепа Андрія Деркача — людини з давніми зв’язками у проросійських колах.

Після публічного розголосу президент Володимир Зеленський заявив, що очищення “Енергоатому” від корупції — питання державної безпеки. Невдовзі Кабінет Міністрів на чолі з Юлією Свириденко розпустив наглядову раду НАЕК “Енергоатом”, а згодом було оголошено про відсторонення міністра енергетики Германа Галущенка.

Фігуранти скандалу

Серед осіб, яких слідство вважає причетними до схеми:

• бізнесмен і співзасновник “Кварталу-95” Тимур Міндіч (“Карлсон”);

• ексрадник міністра енергетики Ігор Миронюк (“Рокет”);

• виконавчий директор з безпеки “Енергоатому” Дмитро Басов (“Тенор”);

• учасники “бек-офісу” легалізації коштів — Олександр Цукерман (“Шугармен”), Ігор Фурсенко (“Рьошик”), Леся Устименко та Людмила Зоріна.

Слідство вказує, що Міндіч і Цукерман створили злочинну організацію, яка системно вимагала “відкати” й відмивала кошти через фіктивні компанії.

Особливу роль, за даними прокурорів, відігравав міністр енергетики Герман Галущенко — під кодовим ім’ям “Сігізмунд”. Саме він, за даними детективів, допомагав координувати зв’язки між міністерством та “Енергоатомом”.

11 листопада НАБУ оприлюднило нові докази: офіс, через який відмивали кошти, відвідував колишній віце-прем’єр Олексій Чернишов (“Че Гевара”).

Ім’я Міндіча, відомого бізнесмена та співвласника студії “Квартал 95”, уже давно фігурує у розслідуваннях щодо впливу великих грошей на державну енергетику. У медіа його неодноразово пов’язували з олігархом Ігорем Коломойським і представниками президентського оточення.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Корупційний ланцюг “Енергоатому”: хто стоїть за мільйонними “відкатами” появились сначала на Антикорупційна правда.

Сообщение НАБУ викрило корупційну схему в енергетиці появились сначала на Антикорупційна правда.

Сообщение У Києві начальник відділення поліції Юрій Рибянський зник з арештованими коштами появились сначала на Антикорупційна правда.

Сообщение Посадовицю Енергоатому викрили на систематичному хабарництві появились сначала на Антикорупційна правда.

Контрабанда під виглядом порожніх мікроавтобусів

У соцмережах усе частіше з’являються повідомлення: через пункт пропуску, яким керує Будз, проходять цілі каравани мікроавтобусів із контрабандою. За “невидимість” перед інспекторами нібито сплачуються чималі хабарі. Схема проста й цинічна — у документах автівки зазначаються як “порожні”, а насправді наповнені товаром, який безперешкодно потрапляє в Україну.

Родинні зв’язки, що пахнуть готівкою

Виявляється, родина митника має доволі “плідну” історію у бізнесі та політиці. Його двоюрідний брат Володимир Будз — колишній депутат Івано-Франківської міської ради, власник аграрних, паливних та касових компаній. Саме його дочка — Оксана Будз — 10 березня 2022 року вивезла з України 668 тисяч євро без декларування, користуючись тим, що її дядько контролює митний пост.

Інша дочка, Юлія (нині Демчик), зробила кар’єру у столиці — колись була радницею міністра економіки Степана Кубіва, з яким родина Будзів, за інформацією ЗМІ, підтримує дружні стосунки. Юлія та Оксана працюють у батьковій компанії “Екселліо Трейд”, яка фігурує у кримінальній справі про незаконний збут контрафактного алкоголю.

Як фірма Будзів “перепрошивала” касові апарати

Слідство встановило: “Екселліо Трейд” надавала послуги з налаштування касових апаратів так, щоб ті маскували продаж нелегального алкоголю. Покупцеві видавали “службовий чек”, а інформація про продаж не потрапляла до податкової. Цей фокус дозволив тіньовикам збувати контрафакт через мережу магазинів “Червоне та біленька” — близько 80 торгових точок по всій країні.

Державні тендери з присмаком кумівства

Попри кримінальну історію, фірми Будзів активно брали участь у державних тендерах. Так, у 2017 році “Укрпошта” закупила у них реєстраторів розрахункових операцій на понад 56 мільйонів гривень, у той час як Юлія Будз обіймала посаду радниці міністра. Іронічно, що саме її компанія — “Професійні облікові системи” — сьогодні залишається активним учасником держзакупівель.

Благодійні автівки, які “розчинилися”

Схеми Будза не обмежуються контрабандою товарів. Журналісти виявили: через митний пост “Мостиська” пропускалися авто, задекларовані як гуманітарна допомога військовим. За даними слідства, з лютого 2022 по червень 2023 року 27 автівок — серед них Mazda, Nissan, Subaru — були безкоштовно розмитнені “для ЗСУ”. Проте до військових частин ці машини так і не потрапили. Документи від “благодійних” фондів виявилися фіктивними — схема дозволяла уникати податків.

Статки митника — “скромність” із шістьма нулями

Декларація Олега Будза виглядає скромно: квартира у Львові, три автівки. Та ось його дружина Анна Коваль — працівниця німецької хімічної компанії PCC SE — зберігає 160 тисяч доларів, 90 тисяч євро та 800 тисяч гривень готівкою. За неофіційною інформацією, мати митника може володіти кількома квартирами у Львові — але перевірити це поки неможливо через закритий реєстр майнових прав.

Прокуратура вже взялась за Львівську митницю

У вересні прокуратура відкрила кримінальне провадження щодо зловживань на Львівській митниці. Слідство встановлює, хто саме “прикривав” схеми, які діяли навіть під час війни. І серед імен, які найчастіше лунають у документах — Олег Будз.

Його оборудки з “благодійними” авто, родинні фінансові зв’язки та бізнес із тіньовим алкоголем — це лише верхівка айсберга. Далі буде — якщо правоохоронці справді зважаться копнути глибше.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Контрабанда, “благодійні” автівки та родинні схеми: що приховує львівський митник Олег Будз появились сначала на Антикорупційна правда.

Але на цьому історія не завершується. Італієць Марко Тозон — ще один «почесний консул» з паперовим статусом — перетворив дипломатію на бізнес із відмивання грошей. За даними СБУ, цей «дипломат» регулярно приїздив до України під приводом благодійних заходів, через які виводив готівку за кордон.

Одна з його схем — приїзд із групами «бізнесменів» із Падуї, нібито для зустрічей із українськими підприємцями. Насправді ж гроші просто обналювалися. З часом Тозон настільки осмілів, що вимагав від Міністерства культури України 200 тисяч євро за участь країни в Берлінале, а згодом «кинув» артистів Київської опери, не заплативши гонорари. Крапку в його авантюрах поставила спроба ввезти партію безакцизного вина, через що його й викрили.

Тим часом на Кіпрі спалахнув ще гучніший скандал — двоє самозванців видавали себе за «почесних консулів України». Один із них — людина без минулого, що зникла з радарів п’ять років тому. Інший — Христодулос Еллінас, персона з кримінальним шлейфом. Афінський суд визнав його винним у масштабному фінансовому шахрайстві, пов’язаному з компанією Astraia EPEY. Із рахунків зникло понад три мільярди доларів, а Еллінас особисто привласнив понад 200 мільйонів.

Попри це, суд на Кіпрі «оцінив його добру репутацію» й замінив реальний термін на два роки умовно з штрафом у 20 тисяч євро. Як бачимо, на Кіпрі «добра репутація» — поняття дуже прибуткове.

Саме цей «шанований» чоловік і почав називати себе «почесним консулом України» — без жодного офіційного призначення. Йому це вдалося, бо він був кумом тодішнього українського посла. Ба більше, попри порушення службової етики, цей екс-посол нині претендує на посаду керівника департаменту НАТО в МЗС України.

Еллінас, викритий як фейковий консул, продовжує публічно використовувати цей титул — навіть у соцмережах.

Колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко попереджав: росія активно використовує механізм «почесних консулів» для розбудови агентурної мережі по всьому світу. І саме Кіпр — одна з ключових точок російського впливу: тамтешнє посольство рф у тридцять разів перевищує українське.

Під виглядом дипломатії «почесні консули» з російського орбіту проводять повзучу експансію, просуваючи інтереси кремля в європейських державах. Український МЗС уже почав службове розслідування щодо незаконних «почесних консулів». Сподіваємось, цього разу безвідповідальні «дипломати» не сховаються за своїми фейковими посвідченнями.

Хто такі «фейкові почесні консули»

Так називають осіб, які:

• самопроголосили себе дипломатами без реального призначення від МЗС;

• користуються підробленими документами, печатками, дипломатичними номерами;

• прикривають злочинні схеми, відмивання грошей чи контрабанду «дипломатичним» статусом.

Світові приклади

Глобальне розслідування ICIJ / ProPublica виявило понад 500 почесних консулів, причетних до криміналу — від фінансування тероризму до торгівлі зброєю та наркотиками.

В Індії аферист Харшвардхан Джайн роками представляв неіснуючу «державу Вестарктика», відкрив офіс «почесного консульства» з фальшивими печатками та «дипломатичними паспортами».

У Польщі ще в 1969 році шахрай Чеслав Шліва створив підроблене «генеральне консульство Австрії», виготовив документи й навіть найняв «персонал».

“Антикорупційна правда”

Сообщение Фейкові «консули»: нова зброя російського впливу появились сначала на Антикорупційна правда.

Серед затриманих:

• Заступник Кличка Петро Оленич

• Голова земельної комісії Київради Михайло Терентьєв

• Членкиня земельної комісії Олена Марченко

• Заступник директора КП «Київблагоустрій» Олексій Мушта

• Перший заступник директора «Спецжитлофонду» Юрій Леонов

Уже 18 березня всі вони вийшли під заставу, а обіцянки про «посадки» розчинилися в повітрі.

Денис Комарницький

У березні журналісти знайшли Комарницького у Відні. Основний фігурант справи, який ще 10 лютого був у розшуку, залишив Україну на початку розслідування.

Джерела в правоохоронних органах повідомили, що для втечі Комарницького «організували супровід» із колишніх співробітників СБУ, поліції Закарпатської області та одного депутата. При цьому сама СБУ стверджує, що всі ці особи вже тиждень як не мали жодного стосунку до служби.

За словами приятеля Комарницького Юрія Довгаленка, який організував втечу, перед машиною ексдепутата рухався камуфльований автомобіль із табличкою «200», зазвичай призначеною для перевезення загиблих військових.

9 травня ВАКС ухвалив заочний арешт Комарницького. Адвокати намагалися оскаржити рішення, але Апеляційна палата залишила скаргу без задоволення. Після цього про подальшу долю розслідування інформація зникла.

Петро Оленич

Заступник Кличка вийшов під заставу 15 мільйонів гривень у кінці лютого. Сам Оленич заявляв про «необґрунтовану підозру» та «доброчесність», але вже 6 березня Кличко підписав його звільнення. Формально — «за угодою сторін», тому трудова книжка залишилася чистою, а компенсацію за невикористану відпустку виплатили.

За даними журналістів «В тіні каштана», Оленич отримував щомісяця від 60 до 400 тисяч гривень зарплати зі столичного бюджету.

14 жовтня НАБУ передало до суду справу про незаконну передачу 0,6 га парку «Нивки» під забудову. Хоч прізвище не повідомлялося, за посадою очевидно, що йдеться про Оленича. Посадовець ігнорував факт належності ділянки до природно-заповідного фонду і подав на розгляд Київради проєкт рішення для приватної компанії.

Михайло Терентьєв

Голова земельної комісії після виходу під заставу (19,98 млн грн) зіткнувся з публічною обіцянкою Кличка: «вичистити його з лав УДАРу». Обіцянка пролунала 13 березня, але повністю реалізована не була — лише 23 травня під час партійного з’їзду Терентьєва виключили.

Однак депутат подав до суду, і 10 червня рішення з’їзду призупинили. Формально Терентьєв досі залишається головою земельної комісії, хоча на засідання майже не ходить. Два рази намагався втрутитися в роботу комісії, але безуспішно — кворуму не зібрав.

Олена Марченко

Депутатка від «Батьківщини», яка вийшла під рекордну заставу 50 млн грн, теж зберегла мандат. Фракція її не відхрестилася, і на сайті Київради Марченко досі значиться як членкиня «Батьківщини».

30 вересня ВАКС зменшив заставу до 45 млн грн, частину коштів повернули компанії та фізичним особам. На майно Марченко та її чоловіка накладено арешт: три квартири, чотири земельні ділянки, садовий будинок, автомобіль Audi A3 2015 року випуску та рахунки в Приватбанку.

Звільнені «по-хорошому»

Частина інших фігурантів також залишила КМДА без плями в трудовій книжці:

• Валентина Святина

• Ігор Долинський

• Володимир Шарій

• Віктор Погребной

Опубліковані розпорядження говорять: Долинський звільнився за власним бажанням, Шарій — за угодою сторін, Погребний — через закінчення контракту. Навіть Михайло Терентьєв залишив КП «Інженерний центр» «по-хорошому».

Прізвищ Юрія Леонова, Олексія Мушти та Валентини Святиної на сайті КМДА не знайти. Проте на вебсторінках підприємств їхні імена зникли.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Дев’ять місяців після «Чистого міста»: куди зникли фігуранти найгучнішого корупційного скандалу року появились сначала на Антикорупційна правда.

НАБУ і САП повідомили про підозру чинному народному депутату України Євгену Шевченку у відмиванні понад 9 млн гривень доходів, одержаних злочинним шляхом. Про це повідомляє пресслужба Національного антикорупційного бюро України.

Сообщение Нардепа Євгена Шевченка викрили на відмиванні понад 9 млн гривень появились сначала на Антикорупційна правда.

Австрія — не просто пункт у подорожах Сосєдки. Там живуть її діти, а її колишній партнер Сергій Довгалюк — теж не простий чоловік. У 2010–2014 і 2020–2024 роках він керував кількома австрійськими компаніями — Concord Engineering GmbH, APS Power Technology GmbH та Concord Solutions Lab GmbH. Усі вони мали прямий зв’язок із Concord bank і сестрами Сосєдками. Тобто — сімейний бізнес на міжнародному рівні.

Здавалося б, у 2018 році компанія «Біо Енерджі Дніпро» мала створити сучасну біогазову електростанцію — проєкт для заміщення природного газу. Гроші на це дав державний «Укргазбанк». Іпотекодавцем виступила сама Олена Сосєдка. Але електростанцію так ніхто й не побачив. Ні фундаменту, ні генераторів — лише борги. Проєкт існував тільки на папері, а кредит — зник у повітрі.

Станом на 2022 рік борг «Біо Енерджі Дніпро» перед банком складав майже 3,4 млн євро. Суд підтвердив: гроші треба повернути. Але замість цього майно компанії оцінили лише у 18 мільйонів гривень (приблизно 493 тисячі євро). Семикратна різниця між боргом і заставою — класика “схемної арифметики”.

Далі — ще цікавіше. Частина грошей, близько 100 тисяч доларів, за відкритими митними даними, у 2019 році пішла з рахунків «Біо Енерджі Дніпро» прямо до австрійської Concord Solutions Lab GmbH. Компанії, підконтрольної тій самій Олені Сосєдці. Збіг? Сумнівно. Решта кредиту, схоже, пішла тим самим маршрутом — в обхід українського законодавства.

У результаті суд заборонив компанії Сосєдки і Довгалюка реалізовувати будівництво. Але 3 мільйони євро державного кредиту вже “осіли” десь у Австрії.
І тут з’являється ще одне знайоме ім’я — Alexandre Egger, адвокат експрем’єра Миколи Азарова у Європейському суді з прав людини. Саме він певний час був директором австрійських компаній з орбіти «Конкорду». Ймовірно, саме його “європейський досвід” допоміг Олені Сосєдці легалізувати українські бюджетні гроші на території ЄС.

Війна, криза, втрати — а банкірша Сосєдка продовжує подорожувати Європою, користуючись коштами, які мали працювати на енергетичну незалежність України.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Банкірша з “Конкорду”: як Олена Сосєдка вивела мільйони держкредиту “Укргазбанку” за кордон появились сначала на Антикорупційна правда.

Меценат із тінню ФСБ

У відкритих джерелах можна знайти лише одну «позитивну» історію про Бову — публікацію російською мовою на невідомому сайті під назвою «Владимир Бова: меценат или бизнесмен всегда должен помогать родному городу».
У ній він говорить про «допомогу рідному місту», але не пояснює, як саме допомагає і яке саме місто вважає рідним.

Там же поруч із ним згадують одіозних проросійських діячів — Віктора Медведчука, Андрія Портнова, Вадима Новінського та Вадима Столара.
«Меценат» у такій компанії виглядає як добре замаскований агент впливу.

Від кол-центрів до кримінальних справ

2021 рік. У Києві викривають мережу кол-центрів, які видурювали гроші у громадян, прикриваючись «інвестиційними компаніями».
Серед назв — TON System, Wf-wf, «Протект Преміум Груп», «Лайтпрограм» і «Гарант».
Вони працювали з російськими банками і корпорацією «Газпром».

За даними активістів, саме Володимир Бова був тіньовим «дахом» цієї схеми — домовлявся з правоохоронцями й отримував частку прибутку.
Попри докази й обшуки, у суді він знову не отримав реального вироку.

Викрадення бізнесмена і дивне правосуддя

2017 рік. Група осіб, серед яких був і Бова, намагається викрасти власника Обухівського картонного комбінату Володимира Крупчака.
За цю операцію їм обіцяли 17 мільйонів доларів.

Серед підозрюваних — і тодішній начальник поліції Обухівського району Денис Ярославський.
Замість тюрми — м’яке рішення суду: усіх випускають під заставу. Бова виходить за 134 тисячі гривень. А в 2024 році суд узагалі виправдовує обох.

Обидва, до речі, мають спільний бізнес — ТОВ «ЛЕГАЛ ВЕЙ ГРУП».
І поки Ярославський говорить у соцмережах про «вірність присязі», Бова продовжує заробляти і уникати відповідальності.

Побиття, зв’язки і тиша СБУ

2016 рік — ще один епізод: побиття знайомого біля клубу «Mozgi».
Бова отримує умовний термін, але вирок не заважає йому згодом спокійно служити в армії.

За словами джерел у правоохоронних органах, Бова має потужне прикриття у Службі безпеки України.
Він начебто «ділиться прибутками» від шахрайських схем із певними офіцерами.
І це пояснює, чому жодне кримінальне провадження проти нього не доведено до вироку.

Гуманітарка, ССО і теракти

Після початку повномасштабної війни Бова потрапив до лав Сил спеціальних операцій — і став командиром частини.
Його люди кажуть, що це була золота жила: саме тоді до України масово надходила волонтерська допомога, яку «командир» успішно розтягував.

Нині правоохоронці готують йому підозру у розкраданні гуманітарки.
Але це не єдине. У його частині фіксували теракти, під час яких постраждали українські військові.
Слідство підозрює, що Бова міг координувати дії за вказівками з Росії. У ФСБ він нібито має псевдонім — «Дірявий».

Агент із імунітетом?

Сьогодні Володимир Бова — людина без вироку, але з величезним шлейфом злочинів.
Його історія — це про те, як система дозволяє небезпечним людям жити, збагачуватись і навіть служити в армії, використовуючи її як прикриття.

І якщо правоохоронці не доведуть до кінця справу про розкрадання гуманітарки,
Бова «Дірявий» залишиться не просто безкарним, а впливовим агентом у самому серці країни, що воює.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Агент «Дірявий». Як Володимир Бова роками уникає відповідальності — і тепер підозрюється у розкраданні гуманітарки появились сначала на Антикорупційна правда.

Сообщение На Київщині чиновники завдали державі понад 49 мільйонів збитків появились сначала на Антикорупційна правда.

Згідно з даними бухгалтерської відомості, отриманими журналістами, заступниця голови КМДА Марина Хонда лише за перші сім місяців 2025 року отримала понад 1,4 мільйона гривень. Сума, яка для пересічного киянина звучить як насмішка.

Для розуміння масштабу — середня зарплата у столиці станом на серпень становила 39 тисяч гривень. Тобто щоб заробити стільки, скільки отримує Хонда за місяць, киянину доведеться працювати понад пів року без вихідних.

Але в КМДА, схоже, свої «економічні реалії».
Тут, у місті, де після кожного дощу провалюються дороги, а ліфти не ремонтують роками, чиновники отримують не просто премії — матеріальну допомогу, гроші на оздоровлення і щомісячні надбавки за “високу інтенсивність праці”.
Яку саме інтенсивність мають на увазі — питання риторичне.

Цифри, від яких зносить дах

Марина Хонда лише у лютому отримала понад 224 тисячі гривень зарплати, з яких 162 тисячі — «матеріальна допомога». А в липні — понад 310 тисяч гривень. І це — лише зарплата.
У декларації за 2024 рік чиновниця вказала 2,2 мільйона гривень доходу, що у три рази більше, ніж ще два роки тому.

Інші заступники не відстають:

• Пантелеєв — до 495 тисяч гривень на місяць,

• Мондриївський — 447 тисяч,

• Хонда — 486 тисяч,

• Оленич, Непоп, Прокопів, Старостенко — кожен понад 300 тисяч.

Тим часом бюджетники столиці, медики та комунальники виживають на 10–15 тисяч, а родини загиблих військових місяцями чекають допомоги.

Система “свої для своїх”

Кожен рік аудитори фіксують провали у програмах соціальної підтримки, якими курує Марина Хонда. Програма «Турбота. Назустріч киянам» — класичний приклад: мільйони витрачаються формально, без реального ефекту для людей. Замість інвалідних колясок і протезів — «паперова звітність».
Та попри це, керівництво не лише не притягують до відповідальності, а ще й щедро преміюють.

Складається враження, що чим гірше працює департамент — тим більша премія його керівництву.

Управління туризму — 284 тисячі нарахувань у липні, Служба у справах дітей — понад 150 тисяч.
Навіть після провальних аудитів і звільнень «за власним бажанням», виплати продовжують текти, як річка.

Ручне управління по-кличківськи

Усе це стало можливим завдяки одній простій речі — повній відсутності громадського контролю.
Призначення у КМДА відбуваються «вручну», за лояльністю, а не за результатом. Кличко не радиться з громадою — він сам вирішує, хто отримає чергове «тепле місце».

Результат — очевидний: поки фронт тримається на пожертвах, а волонтери збирають на дрони по гривні, у столичних кабінетах тихо жиріють ті, хто мав би служити громаді.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Коли війна, а статки ростуть: як заступники Кличка перетворили КМДА на золотий дощ появились сначала на Антикорупційна правда.

Здавалося б, транспортна система столиці мала б бути притулком для фахівців, які розуміють, як модернізувати рухомий склад і врятувати підприємство від банкрутства. Та замість професіоналів ми бачимо знайомі обличчя — політичних ділків, які роками кочують із посад на посаду, змінюючи лише вивіски.

Білий — саме з таких. Учора він захищав “радикальні ідеї”, сьогодні керує комунальним монстром, де щороку прокручуються сотні мільйонів гривень. Його поява в “Київпастрансі” — не випадковість, а результат тісних зв’язків із оточенням бізнесмена і політика Сергія Рибалки, знаного у кулуарах як “майстер фінансових схем”.

Декларації Білого скромні — офіційно він не мільйонер. Але на дорозі його видає Infiniti, який навряд чи купується на депутатську зарплату. І поки він “реформує” транспорт, люди у його близькому колі продовжують ділити контракти, земельні ділянки та доступ до тендерів.

У кулуарах Київради подейкують: призначення Білого — не стільки про транспорт, скільки про фінансові потоки. “Київпастранс” — ласий шматок: закупівлі, ремонт, паливо, реклама, навіть дрібні касові схеми. І тепер частина цих процесів може опинитися під контролем людей, далеких від транспорту, але близьких до політики і грошей.

Збіг? Навряд.

Бо у системі, де чиновники з політичним минулим розставляються на ключові фінансові пости, збігів не буває. Є лише домовленості, обіцянки і відсотки.

І поки кияни знову чекають нових вагонів — хтось дуже тихо “ремонтує” схеми, які, здається, давно ніхто не гальмує.

“Антикорупційна правда”

Сообщение “Київпастранс” у тіні: як колишній радикал Сергій Білий знову опинився біля великого корита появились сначала на Антикорупційна правда.

Посадовець однієї з військових частин Миколаївщини налагодив незаконні оборудки з пальним для української армії, в результаті чого завдав збитків державі на понад 24 млн гривень. Про це повідомляє пресслужба ДБР.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Посадовець військової частини на Миколаївщини розікрав сотні тонн пального для ЗСУ появились сначала на Антикорупційна правда.