Квітень 2024 року. На одній з АЗС в місті Вінниця голова Вінницької обласної  військової адміністрації Сергій Борзов, за деякими данними, в нетверезому стані, вступив в перепалку з чотирьма хлопцями. Вочевидь, аби провчити їх, використовуючи своє владне положення, Борзов викликав на місце представників ТЦК, які почали вручати опонентам очільника області повістки.

Відео з камер спостереження, що зафіксували інцидент, розлетілось по соціальних мережах, користувачі яких обурились поведінкою Борзова, назвавши його «місцевим царьком». На записі зафіксовано, як вінницький «губернатор» разом зі своїм товаришем, заступником голови Тульчинської РДА Михайлом Мургою (що в лютому 2024 року затримувався слідчими ДБР по підозрі у вимаганні та отриманні хабара в 4 тисячі доларів), під’іхали на заправку. Перепалки з її відвідувачами на відео не видно, але видно, як Борзов кудись телефонує, після чого на місце приїжджають декілька військовослужбовців, яким очільник Вінничини пальцем показує на когось, кому треба вручити повістку.

«Того вечора чотири хлопці отримають повістки лише тому, що зустріли на своєму шляху злого і п’яного Сергія Борзова», — засвідчили коментатори. 25 червня президент України Володимир Зеленський звільнив Сергія Борзова з посади голови Вінницької ОВА.

Хто такий Сергій Борзов?

Сергій Борзов, як і президент України Володимир Зеленський, — колишній гравець «Клубу веселих та кмітливих». Першим його офіційним місцем роботи була ТОВ «Компанія «Гейм ЛТД», де в липні-серпні 1997 року він був діджеєм. Потім перебрався до Криму, де в Судаку протягом трьох років працював адміністратором компанії росіянина Олександра Маслякова «АМІК-Україна». З 2006 по 2011 роки керував командою КВК «Вінницькі перці», а пізніше — «Збірною України».

Шлях Борзова в політику не був таким швидким та успішним, як в чинного українського президента. У 2006 році він пробував стати депутатом міської ради Вінниці від партії «Ліберальна Україна», але не пройшов. Через пʼять років був кандидатом у депутати обласної ради від «Фронту змін» Арсенія Яценюка. Але також не набрав необхідної кількості голосів.

Але на початку червня 2014 року гуморист та історик за освітою Сергій Борзов, директор команд КВК «Вінницькі перці» та «Збірна Україна», який працював у російському творчому об’єднанні «Олександр Масляков і Компанія», все ж таки розпочав свою політичну кар’єру, коли президент Петро Порошенко, що спонсорував команду «Вінницькі перці», призначив його заступником керівника Державного управління справами. Через рік Сергій Борзов став тимчасово виконуючим обов’язків керівника ДУС, де одразу, як личить типовому українському держслужбовцю, почав збагачуватись за рахунок своєї посади.

Як Сергій Борзов привласнив державну квартиру в центрі Києва

Буквально через декілька місяців після призначення Борзова керівником ДУС, підвідомче Державному управлінню справами державне підприємство «Укржитлосервіс» видало свідоцтво на право власності Сергію Борзову на елітну 187-метрову квартиру в багатоповерхівці на бульварі Лесі Українки в центрі Києва.

Як вбачали слідчі ДБР, квартира була незаконно виведена з числа службових. Так фактично керівник ДУС безкоштовно отримав у власність державну квартиру вартістю в 10 млн грн, куди одразу прописав окрім себе ще свою дружину та чотирьох інших близьких родичів.

Як тільки про це стало відомо в 2016 році, президент Порошенко звільнив Борзова з ДУС, а слідчі слідчі ДБР по цьому факту відкрили кримінальне провадження за частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України «Зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки».

Однак, до логічного завершення, як це дуже часто буває в Україні, справа не дійшла: остання згадка в Єдиному судовому реєстрі по вказаному кримінальному провадженню міститься в ухвалі від 16 грудня 2019 року про надання доступу детективам НАБУ до даних щодо телекомунікаційних послуг родичів Борзова, які нібито проживали з ним на момент приватизації квартири. З того часу слідство як наче завмерло: жодних даних щодо судового розгляду провадження більше не зафіксовано. При цьому майже 190-метрова київська квартира до сьогоднішнього дня міститься в деклараціях Борзова — ніхто її в нього не відняв.

Натомість, в ЗМІ міститься інформація про намагання прибрати з інформаційного простору негативні згадки про Борзова в контексті даної кримінальної справи. Ймовірно, готувався грунт для його нового призначення, адже саме в 2019 році, після своєї перемоги на президентських виборах Володимир Зеленський повернув Сергія Борзова на посаду керівника Державного управління справами.

Не дивлячись на корупційний скандал, Борзов впевнено влився в команду нового президента: у 2020 році він балотувався в мери Вінниці від його партії «Слуга народу», але знову вінничани не виявили до нього довіри, віддавши колишньому КВКшнику лише 6% голосів. З таким рейтингом послужним списком президент

Зеленський 19 червня 2020 року призначив Сергія Борзова головою Вінницької обласної державної адміністрації, не дивлячись на петиції щодо корупційного  минулого Борзова.

Наум Баруля. Як російський паспорт не завадив бути близьким до президента України

Логічним стане питання: що або хто впевнив президента Зеленського взяти в свою команду людину, яка підставила вже раз колишнього президента (і в результаті встигла зробити те саме і з чинним)? Мали б бути дуже вагомі причини, аби людині, що стала головою держави на іміджі супротивника корупції та старих облич, забруднитись об особистість Сергія Борзова.

Ну так, вони ж обидва вийшли з КВК, скажете ви. І будете частково праві. Бо, судячи з усього, провідником Борзова в політиці є його тесть Наум Баруля —український продюсер і давній партнер Володимира Зеленського по «95-му кварталу». Саме разом з Барулею Зеленський в свій час заснував телешоу «Ліга Сміху» та спродюсував низку відомих українських телевізійних серіалів. Тож, не дивно, що зять Барулі з легкістю опинився в команді «Слуги народу».

І не тільки зять, але і, власне донька. Ірина Борзова, дружина вже колишнього очільника Вінницької області, в 2019 році стала народною депутаткою України від президентської партії, очолює підкомітет Верховної Ради з питань державної молодіжної політики.

Однак, чи можна здивувати ще когось в Україні кумівством? Навряд чи. Але факт того, що протеже подружжя українських політиків Борзових має по сьогодні російський паспорт, мабуть, все ж таки викличе певні емоції.

63-річний Наум Баруля отримав паспорт громадянина рф 28 квітня 2009 року № 53 09 828555 та ідентифікаційний податковий номер 561210429784, при перевірці якого на офіційному сайті федеральної податкової служби можна впевнитись, що статус російського паспорта Барулі є дійсним по сьогодні. Окрім того, Баруля має житло в анексованому Криму: адресою його реєстрації за російським паспортом є місто Судак, вул. Октябрська, 4, кв. 4.

Як Борзови і Барулі заробляють в Криму і сплачують мільйони до російського бюджету

Компанію «Профіль-Н» в свій час заснувала донька Барулі Ірина Борзова, коли після закінчення університету вирішила зайнятись підприємницькою діяльністю тоді в ще вільному від росіян Криму. «Профіль-Н» належить мережа кафе «Смачний Їжак» та готель в Судаці. Після анексії Криму Борзова, не дивлячись на те, що стала депутатом Вінницької міськради від партії Володимира Гройсмана, продовжила вести бізнес в Судаці, переоформивши його за російськими законами. Тож всі ці роки кафе та готель в Судаці не тільки приносять прибуток родині Барулі-Борзових у російських рублях, але і поповнюють російський бюджет, з якого ведеться війна проти України.

Так, в 2016 році Ірина Борзова, вже будучи депутатом Вінницької міської ради від партії Володимира Гройсмана, отримала прибуток від цієї компанії у близько 600 тисяч рублів, а у 2017 році вона сплатила податків і внесків країні-агресору на суму 275 400 рублів, чим як український політик, фактично не тільки визнавала російську окупаційну владу, але і фінансувала її.

Вийшла з цього бізнесу Борзова лише в 2019 році, коли пішла в Верховну Раду (не гарно ж українському парламентарю сплачувати податки ворогу своєї країни), але його продовжив її батько Наум Баруля, який став 100% власников підприємства. Згідно даних російських реєстрів, кримський бізнес Барулі-Борзових лише процвітає: дохід ТОВ «Профіль-Н» за 2023 рік зріс на 37% і становив 3,5 млн російських рублів.

Сьогодні компанія «Профіль-Н» представляє собою заклад харчування на центральній набережній Судака під назвою «Прохлада». Стилістичне оформлення закладу пронизане «ностальгією за СРСР». Дизайн рясніє відповідними плакатами, портретами героїв радянських фільмів, а логотип кафе оздоблює червона зірка.

За даними російського реєстру «Спарк», дохід кафе за останні 5 років становив понад 15 млн руб, з яких у 2022 році – 2,5 млн руб. З 2019 до 2022 року компанія акумулювала для російського бюджету у вигляді податків більше мільйона рублів, з яких на пів мільйона казна окупантів поповнилася після повномасштабного вторгнення рф в Україну.

Окрім того, протягом 5-ти років після окупації Криму, аж до 2019 року, Наум Баруля співволодів великим готелем-рестораном «Парус» на центральній набережній Судака. У його партнерах по цьому бізнесу весь цей час були прокремлівські політики. Зокрема, Анатолій Синюк, екс-депутат Верховної ради Криму від Партії регіонів, який підтримав анексію півострова у 2014 році і згодом отримав підозру у державній зраді. У 2018 році, коли Баруля та Синюк спільно володіли рестораном в Судаку, в Україні проти останнього ввели санкції. Після повномасштабного вторгнення Синюк підтримав дії путіна.

Інший партнер продюсера «Ліги Сміху» Борис Дейч — колишній нардеп від Партії регіонів, який також підтримав захоплення українського півострова та закликав на псевдореферендумі голосувати за приєднання Криму до росії. Ще у 2012 році Борис Дейч та Наум Баруля разом з гравцями КВК виступали у Судаку під прапорами Партії регіонів.

Наразі ТОВ «Парус» є прибутковою компанією, нею володіють Синюк Анатолій Сергійович, Дейч Сергій Борисович (син Бориса Дейча), Брауде Олена Абрамівна, Космаров Ігор Олексійович (всі засновники мають ІПН росії), керівник Демітаєва Ольга Іванівна.

За відкритими даними Наум Баруля до недавнього часу також був власником ще низки компаній з кримською пропискою, в одній з цих компаній — ТОВ «Атракціон», що володіє парком атракціонів в Судаці — частку у 5% в цьому підприємстві мала і його дружина Баруля Жанна Володимирівна.

Борзови використовують ФОП своєї доньки Анни Борзової для легалізації неофіційних доходів?

В контексті цього випливають також цікаві факти з декларацій Сергія Борзова за останні роки. Згідно них, в 2020 році Анна Борзова, 22-річна донька Ірини та Сергія, відкрила ФОП, яке займається діяльністю ресторанів та наданням послуг мобільного харчування. І одразу ж цей ФОП став приносити на той момент дівчині, яка тільки-но досягла повноліття, мільйонні прибутки: 1 млн 311 тисяч грн у 2021 році, 1 млн 112 тисяч грн — у 2022-ому, а в 2023-ому — 1 млн 83 тисячі грн.

При цьому аналіз інформації у відкритому доступі ніяк не підтверджує того, що Анна Борзова дійсно займається якимось ресторанним бізнесом. Зате виявлено, що, закінчивши Вінницький державний педагогічний університет, наразі вона працює асистентом по акторам разом зі своїм дідусем, громадянином рф Наумом Барулею: вони разом працювали над створенням українського комедійного серіалу «Якщо чесно» від студії «Квартал-95».

Тобто з усього цього складається враження, що студентку Анну Борзову її батьки просто використовують для легалізації своїх неофіційних доходів — вірогідно, з їхнього бізнесу в Криму. До цієї думки наводить і задекларований в 2021 році Сергієм Борзовим подарунок Наума Барулі своїй онуці Анні Борзовій у вигляді 2,5 млн грн. Так само, наприклад, в якості подарунку від своєї матери — громадянки рф, що живе в Криму, легалізовував свої доходи поблажливий до росіян одеський суддя Дмитро Тішко.

Як Ірина Борзова привласнила міську землю на березі річки у Вінниці для будівництва ресторану

Пам’ятаєте інцидент на АЗС за участю Борзова? Тоді він одним дзвінком викликав цілу групу співробітників ТЦК пізнім вечором. Тісні зв’язки колишнього голови Вінницької ОДА з ТЦК просліжувались не тільки в цій ганебній історії, а й в іншій, не менш огидній. У 2023 році голова Вінницького ТЦК Роман Потерлевич, за даними ДБР, привласнив собі одну з восьми квартир, наданих місцевим забудовником Володимиром Хоменко для родин військовослужбовців ЗСУ.

В результаті в семи квартирах дійсно заселились родини військових, а в одну з них — батько голови ТЦК. В серпні 2023 року ДБР через суд наклало арешт на  цю квартиру, а забудовник Хоменко заявив, що Потерлевич заволодів квартирою за наказом голови ОДА Сергія Борзова — мовляв, це був його хабар начальнику ТЦК.

Але не тільки житло, що «погано лежить», не давало спокою родині Борзових. В 2015 році їх друг та партнер Віктор Іщенко був директором державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», коли Вінницька міська рада, депутатом якої була Ірина Борзова, відвела йому в оренду земельну ділянку у 800 квадратних метрів у мальовничому місці на березі Південного бугу у Вінниці — на вулиці Успенського біля дамби. Через деякий час ця земельна ділянка і ще дві поруч з нею — площею 523 квадрати і 3600 квадратних метрів, вже опинились у власності ТОВ «Сайбор», засновником якого на той час була сама Ірина Борзова, а наразі — її донька Анна Борзова з часткою у 55%.

У 2016 році, за даними ЗМІ, на цих ділянках розпочалось будівництво елітного ресторану. Згідно паспорту будівництва, замовником проекту виступав Іщенко Віктор Валентинович. В декларації за 2016 рік депутатки Ірини Борзової вказано, що витрачала свої кошти на будівництво об’єкту площею 686 квадратних метрів, що належить Віктору Іщенко. Тобто, тандем Ірини Борзової з керівником Центру державного земельного кадастру дозволив їм провернути схему з виведенням міської землі в престижному місці і збудувати на ній ресторан. Яким чином земля, що перебувала у власності громади і була передана в оренду Віктору Іщенко,  потім опинилась у власності вже депутатки Ірини Борзової — велике питання, яке точно має зацікавити правоохоронні органи.

Як і те, що, як тільки Сергій Борзов став головою Вінницької ОДА, ТОВ-фірма «Алекс-2», що належить на 50% його батьку Миколі Проданчуку, і де колись у 2002 році працював сам Сергій Борзов, почала активно вигравати у державних тендерах у Вінниці, загалом отримавши близько 3 млн грн доходу з бюджету Вінниці.

Дорогі автомобілі та навчання у Європі. Витрати Борзових в рази перевищують їх офіційні доходи

Вже типовим для українських депутатів та державних службовців є той факт, що аналіз їхніх декларацій демонструє неспівпадіння їх офіційних доходів їхньому образу життя. Вони на свої зарплати чиновників примудряються купувати дорогі автомобілі, земельні ділянки і навчати своїх дітей закордоном. Родина Борзових — не виняток.

Наприклад, згідно декларації за 2016 рік, Ірина Борзова придбала автомобіль BMW 520 2016 року випуску вартістю близько 40 тисяч доларів США при тому, що спільний дохід Сергія Борзова і його дружини в тому році склав всього 23 тисячі 170 доларів.

В 2021 році Борзов вже був більш обачним і не допустив того, аби арифметика його доходів і витрат демонструвала негативні значення. Для цього ж можна просто занижати в декларації реальну вартість майна, аби не виникало питань «звідки ж гроші?». В тому році голова Вінницької ОДА придбав земельну ділянку площею 1000 квадратних метрів поруч зі своїм будинком в селищі Селище Тиврівського району за рівно 100 тисяч грн  (3 675 дол США). Його доходи дозволяли таку покупку, але річ у тім, що ця ділянка розташована в мальовничому та популярному місці на березі Південного Буга, поруч — ліс, а відстань до Вінниці — всього 7 км. Тому середня ринкова вартість схожої ділянки біля річки становить 1000 доларів США за сотку, тобто його ділянка мала коштувати в районі 10 тисяч доларів США, а не в 3 рази менше.

В 2022 році Борзови купили авто Mersedes-Benz Vito 114 2016 року випуску і вказали в декларації, що його ціна була 15 тисяч доларів. Але знайти такий автомобіль по такій ціні неможливо: його середня ціна на ринку варіюється від 25 до 29 тисяч доларів США.

Тим часом, згідно інформації з Linkedin, молодша донька Борзових, 18-річна Єлизавета Борзова, з вересня 2023 року отримує ступінь бакалавра з міжнародної комунікації в Університеті прикладних наук Hanze University of Applied Sciences в Гронінгені, Нідерданди. Іноземним студентам бакалаврська програма навчання в цьому університеті в середньому коштує від 7,4 тисяч доларів на рік. Також до цієї суми потрібно включити вартість проживання у Нідерландах, що в середньому складає 1000 – 1600 доларів на місяць, тобто 12 – 19,2 тисяч доларів на рік. Тож, разом це буде від 19,4 до 26,6 тисяч доларів на рік витрат для родини держслужбовців, що офіційно заробляє за рік всього 1,18 млн грн (близько 30 тисяч доларів). За що ж живуть тоді після таких витрат? Невже на «ліві» доходи від бізнесу в Криму, оподатковані російською державою?

До речі, цікаво, що Єлизавета Борзова також, як і її сестра Анна, як тільки досягла повноліття, одразу ж зареєструвала ФОП (види діяльності: інші види освіти, діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування). Зрозуміло, що 18-річна студентка голандського університету навряд чи займається торгівлею продуктами харчування і ресторанним бізнесом в Україні — скоріш за все, її ФОП також використовується для легалізації прибутків Борзових і Наума Барулі.

Враховуючи, що близький контакт Наума Барулі з президентом Зеленським, судячи з усього, нікуди не зник, не виключено, що Сергій Борзов після скандального звільнення з посади голови Вінницької ОВА, знову десь «випливе». Його тесть продовжить заробляти в окупованому Криму і сплачувати податки країні-агресору, а дружина при цьому — приймати закони у Верховній Раді. Як би це не вкладалось у голові на третій рік повномасштабної війни росії проти України.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Як очільник Вінничини Сергій Борзов та депутатка Ірина Борзова сплачуюють податки в рф появились сначала на Антикорупційна правда.

Так, згідно з даними сервісу «Юконтрол», станом на 1 серпня 2023 року Юткін вважається бенефіціаром у 22 фірмах та засновником у 14, не кажучи вже про п’ять організацій, в яких він є керівником, однієї, де має право підпису.

Якщо порівняти ці дані з даними того ж таки «Юконтролю», але станом на кінець 2021 року, то картина приголомшує:

Це при тому, що В’ячеслав Михайлович Юткін давно пов’язаний, що він сам, до речі, і не приховує, з російським бізнесом і російською розвідкою. Наскільки можна зрозуміти з численних інтерв’ю Юткіна, йдеться не про ФСБ, а про СЗР, але для України у цьому різниці жодної – В’ячеслав Юткін є російським агентом, який має величезні бізнесові ресурси в Україні.

Взагалі, українська історія В’ячеслава Юткіна досить цікава, про це можна почитати, наприклад, тут: Чому бізнес поплічника окупантів В’ячеслава Юткіна процвітає під час війни?

Але як виявилося нещодавно, бізнес громадянина України В’ячеслава Михайловича Юткіна розквітає і на території окупованого Криму. Не варто вдаватися в юридичну казуїстику, але у нашому випадку слід виходити з того, що весь бізнес після 2014 року в Криму діє на підставі російської законодавчої бази. Так, це не визнає ніхто, окрім Росії, але факт залишається фактом. І тим більше цікаво, що така досвідчена людина, як В’ячеслав Юткін, який свого часу був заступником голови «Промінвестбанку» і має зв’язки із мером Львова Садовим, відверто світиться у компаніях, зареєстрованих чи перереєстрованих у Криму після 2014 року.

Серед таких – ТОВ «Морський», в засновниках якого значиться Юткін В’ячеслав Михайлович:

ТОВ «Морський» надає послуги у готельній сфері, про що свідчить пошук у російському «Яндексі»:

Але повернемося до російських реєстрів. Вони нам кажуть, що В’ячеслав Юткін, крім ТОВ «Морський», є засновником у ТОВ «Апарт-готель Таврійський», також зареєстрованому в «республіці Крим»:

Вже цього достатньо, щоб В’ячеслав Юткін сидів у кабінеті слідчого СБУ і давав свідчення. Але не у нашому випадку.

І – це не все. Тому що вивчення співвласників та керівників цих фірм дає ще цікавіший результат. У ТОВ «Морський» директором є Панова Оксана Володимирівна. Яка є одночасно керівником ТОВ «Міндальний гай», яке виступає співвласником ТОВ «Морський», та ТОВ «Юстас-Крим»:

У ТОВ «Міндальний гай» власником значиться кіпрський офшор ХЕРШЕЛ КОНСАЛТАНТС (ОУВЕРСИЗ) ЛІМІТЕД:

Від нього сліди ведуть до ТОВ «Юстас-Крим»: окрім фігури Панової, до мережі потрапили документи, що свідчать про те, що ТОВ «Міндальний гай» ще 2010 року доручився за боргами АТ «Пансіонат “Море”» в українському банку. А АТ “Пансіонат “Море”” раніше керувало компанією “Юстас-Крим”.

АТ «Пансіонат “Море”» зараз продовжує діяти та отримує непогані гроші, обслуговуючи російські компанії, в основному нафтові:

Згідно з даними російської податкової звітності, в акціонерах АТ «Пансіонат “Море”» є дві українські компанії – ТОВ «Проект-Інвест» та ЗАТ «Готель Україна»:

Але головне не це, а те, що 90,13% акцій АТ «Пансіонат “Море” належить ТОВ «Національна резервна корпорація», яка належить Олександру Лебедєву.

У книзі «Полювання на банкіра», яку написав Олександр Лебедєв, є така фраза: «В’ячеслав Юткін – керуючий моїми проектами на території України». Таким чином, можна припустити, що вищезгадані активи, у тому числі «Морський» та «Міндальний гай», оформлені на офшори, пов’язані саме з Лебедєвим.

Ця версія підтверджується і словами самого Юткіна, який в одному з інтерв’ю заявив : «Зателефонували колеги з Москви та запропонували піти у бізнес. Мені на той час до пенсії залишався один рік, і я довго не міг наважитися. Тоді з Москви приїхав чоловік і сказав: «Давай ми порахуємо, скільки тобі залишилося до пенсії і порахуємо термін твого життя до ста років, а потім усю цю суму виплатимо тобі як допомогу при виході на нову роботу». Це була шокуюча на той час пропозиція. Йшов 1995 рік, і я навіть уявити такого не міг. Я запитав: «Але ж я не банкір?», на що мені відповіли: «Але ж ти розвідник, а це більше ніж банкір». Ось так це сталося».

Неназвана Юткінм «людина з Москви» – саме Олександр Лебедєв, який з 1984 по 1992 рік працював у Службі зовнішньої розвідки, де займався питаннями запобігання витоку капіталу за кордон. Мабуть, займався непогано, раз спливає у такій кількості офшорів. У зв’язку з В’ячеславом Юткіним слід нагадати, що Лебедєв 1995 року придбав проблемний Національний резервний Банк (НРБ). А В’ячеслав Юткін є бенефіціаром кількох українських компаній, в яких за дивним збігом є абревіатура НРБ:

Навряд чи це все є збігом. І можна зробити висновок, що на В’ячеслава Юткіна оформлено частину активів Лебедєва у Криму.

Але це ще не все. Хоча ТОВ «Морський» та ТОВ «Апарт-готель Таврійський» у російських реєстрах виступають російськими юридичними особами, в українських реєстрах вони також є. І зареєстровані вони тут як українські юридичні особи:

А в ТОВ «Морський» бенефіціаром виступає той самий ТОВ «Міндальний гай», що і у російських реєстрах:

Але зареєстроване вже за українським законодавством як українська юридична особа. Втім, з тим самим бенефіціаром – кіпрським офшором:

Що приводить нас туди ж – до Олександра Лебедєва. І наводить на цікаві думки. Наприклад, про те, що В’ячеслав Юткін, який виступає або молодшим партнером, або номіналом у Лебедєва, один і той же бізнес в окупованому Криму зареєстрував за законодавством двох країн. Причому жодній із них – ні Росії, ні Україні – це чомусь не заважає.

Чому сліпі держоргани обох країн – як би вони не відносилися до територіальної приналежності півострова – питання дуже цікаве. Але оскільки ми перебуваємо в Україні, то питання акцентується на її державних та правоохоронних органах. І звучить воно у такий спосіб: чому так привольно почувається В’ячеслав Михайлович Юткін у нашій країні?

“Антикорупційна правда”

Сообщение Навіщо український бізнесмен В’ячеслав Юткін прикриває у Криму бізнес російського олігарха Олександра Лебедєва? появились сначала на Антикорупційна правда.

Коли ж кримінальне провадження про державну зраду Чорнобука нарешті дійшло до отримання ордера на арешт, екссуддя зник. Його затримали у київському дворі будинку, де він переховувався.

Провадження щодо судді слухається в Печерському районному суді Києва дуже повільно. Навіть підготовче засідання суддя Віта Бортницька не могла провести вісім місяців — з січня до вересня 2020 року. Після цього засідання відбувалися, час від часу на них навіть пускали журналістів. Після 24 лютого було невідомо чи взагалі продовжується розгляд справи.

В судовий реєстр ніякі ухвали суддя не вносить з моменту призначення розгляду по суті. Хоча вносити є що. За інформацією Центру журналістських розслідувань, розгляд кримінального провадження за обвинуваченням Валерія Чорнобука зупинено у зв’язку з тим, що він був мобілізований до лав Збройних Сил України. Однак відповідної ухвали суду у судовому реєстрі ми не знайшли, а на наш запит відповіді поки що не отримали.

Журналіст та громадський діяч з Дніпра Іван Красіков ще 30 березня писав у facebook про службу Чорнобука в Амур-Нижньодніпровському районному центрі комплектування Дніпра.

“Мої джерела, які на рівні керівництва, пов’язаного з військовими частинами, із обласною адміністрацією, сказали, що пан Валерій Чорнобук служить в Амур-Нижньодніпровському територіальному центрі комплектації та соціальної підтримки”, – заявив Красіков.

Як повідомили у прокуратурі, сторона захисту заявила клопотання про зупинення судового провадження у зв’язку з призовом обвинуваченого на військову службу. Була відповідна довідка з центру комплектації, що він мобілізований, однак жодних деталей сторона захисту не надавала.

Валерій Чорнобук служить юристом в Амур-Нижньодніпровському військоматі. А відтак має доступ до дуже чутливої інформації, що стосується мобілізаційних та персональних даних.

Варто пригадати, що у Чорнобука вже є  військовий досвід, набутий у 2014 році, і статус учасника бойових дій. Після повернення до Дніпра із окупованого Криму, де голова суду зганьбився співпрацею з окупантами, він пішов до війська добровольцем. Він був начальником бані у тилу. І навіть написав про це книжку.

Відповідно до ст. 335 КПК, перебування обвинуваченого на військовій службі є однією з поважних причин, щоб зупинити кримінальне провадження. Для цього адвокату потрібно подати відповідне клопотання з довідкою або витягом з наказу військової частини.

Чорнобук скористався можливістю, яку надає закон. Однак зупиняти розгляд справи з причини мобілізації закон суддю не зобов’язує. Суд має оцінювати такі обставини: де саме перебуває цей мобілізований, який цей рід військ, чи виконує він бойові завдання, яка його посада і взагалі чим він займається. Не в окопі — значить можна розглядати справу далі.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Екссуддя з Криму Валерій Чорнобук, обвинувачений у держзраді, працює у військкоматі Дніпра появились сначала на Антикорупційна правда.

Редакція дізналася, що мова йде про Андрія Кісловського, котрий вже попадав у скандал з військовими через незаконне носіння уніформи.

У БЕБ виявили, що йому фактично належить товариство, що займається будівництвом елітної нерухомості. Це підприємство ухилилося від сплати податку на додану вартість та податку на прибуток на загальну суму понад 7,5 млн гривень.

За результатами обшуків у нежитлових, офісних приміщеннях, детективи виявили та вилучили 125 печаток підконтрольних компаній, з них 15 печаток підприємств нерезидентів (два з яких суб’єкти республіки білорусь). Також вилучено первинні фінансово-господарські документи організації та інших підконтрольних підприємств.

В ході цього обшуку знайдено документи, які підтверджують, що компанія депутата здійснювала господарську діяльність у тимчасово окупованому Криму за законодавством рф. Відкрита справа за ч.3 ст. 212  КК.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Одеського депутата Андрія Кисловського підозрюють у веденні бізнесу в Криму появились сначала на Антикорупційна правда.