У столичному регіоні під “шумок” війни продовжують орудувати піщані копачі. Громадські активісти та журналісти зафіксували в Києві декілька точок перевалки, куди з барж пісок вивантажується у промислових масштабах. Один з таких пунктів виявлено за адресою вул. Електриків, 26. Причальна стінка й ваговий комплекс розміщені на території заводу “Кузня на Рибальському”. Хто і на яких підставах складує копалини на ділянці стратегічного підприємства?

Присутні на місці робітники повідомили репортерам, що на цій локації здійснює діяльність ТОВ “Рівне-Будматеріали”. За словами охоронців, бізнес-процесами нібито керують Михайло Темнік та Юрій Сорокін, проте бенефіціарів на майданчику не бачили вже давно – подейкують, що вони заборгували працівникам зарплату і переховуються від НАБУ.

Зауважимо, що попри слово “Рівне” у назві, юридично компанія зареєстрована у Києві – на проспекті Перемоги. Проте за вказаною адресою насправді немає жодного офісу: в будівлі тривають ремонтні роботи. Марними виявились і спроби зв’язатись із керівництвом підприємства: директор Дмитро Брагін грубо “відшив” журналіста, а офіційні запити редакції “СтопКору” на отримання інформації залишились без відповіді.

Отже, що являє собою загадкове ТОВ “Рівне-Будматеріали” та хто за ним стоїть?

Фірма, одним з напрямків діяльності якої є видобуток солі, зареєстрована в Києві у 2014 році під назвою ТОВ “Купол-Сіль”, а її історичним засновником була кіпрська компанія з обмеженою відповідальнстю “Філтрено Інвестментс Лтд”. Та вже у 2019 році бенефіціаром підприємства став Юрій Сорокін. У 2020-му основний вид діяльності змінили на “Добування піску, гравію, глин і каоліну”. А у 2022-му замість Сорокіна співзасновником став Михайло Темнік.

За даними інформаційно-аналітичної платформи YouControl, компанія має широкий спектр видів діяльності – 11, що може бути ознакою прикриття недобросовісної активності. Крім того, частину статутного капіталу продали відомій столичній будкомпанії “Ковальська”.

Фірма має дві дійсні ліцензії, видані Держгеонадрами: на геологічне вивчення Юшківської ділянки (чинна до жовтня 2023 року) та промислову розробку Процівського родовища (до червня 2041 року). В обох випадках корисна копалина – пісок.

ТОВ “Рівне-Будматеріали” не є фігурантом жодної кримінальної справи, проте проходить як відповідач у господарському процесі (номер справи – 910/14958/22): фірма заборгувала понад 170 тис. грн підприємству ПрАТ “Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт” через неналежне виконання зобов`язань за Договором про надання послуг.

Крім цього, Сорокін і Темнік удвох є співзасновниками столичного ТОВ “Річковий транспорт” (ТОВ “Річтранс”) зі статутним фондом у 100 грн. Юрій Сорокін також повністю володіє ще однією схожою структурою – ТОВ “Київські піски”. А Михайло Темнік має відношення до двох цікавих організацій: СТОВ “Роздольне”, що зареєстроване на тимчасово окупованій території Луганської області, та БО “Благодійний фонд “Джерела” ім. Темніка Юрія Олександровича”, співзасновником якої є луганчанин Ігор Огиря.

Директор ТОВ “Рівне-Будматеріали” Дмитро Брагін був одним із засновників іншої піщаної фірми – ТОВ “Алас Україна”, діяльність якої наразі припинено. Свого часу він також займався розвідувальним бурінням у Криму.

Своєю чергою, Михайла Темніка пов’язують спільні бізнес-інтереси з родиною Злочевських. Зокрема, з ексміністром довкілля та природних ресурсів України (2010 рік) Миколою Злочевським.

Чим відомий Микола Злочевський?

Микола Злочевський – ексрегіонал, власник найбільшої приватної газовидобувної компанії України Burisma, засновник Міжнародного Форуму з енергетичної безпеки.

З листопада 2019 року колишній міністр перебуває у розшуку в рамках розслідування діяльності компанії Burisma, хоча у самій справі, за словами тодішнього генпрокурора Рябошапки, прізвище Злочевського начебто не фігурувало.

12 червня 2020 року стало відомо про спробу підкупу САП і НАБУ рекордним для України хабарем у 6 млн доларів (165 млн грн): “винагороду” пропонували за закриття справи, фігурантом якої був Злочевський. За матеріалами слідства, саме він сприяв заволодінню коштами стабілізаційного кредиту НБУ, виданого “Реал Банку”. Цим банком володів олігарх Сергій Курченко. Сам Злочевський спростовував усі звинувачення.

1 жовтня 2020 року скандально відомий Печерський суд Києва зобов’язав прокурора закрити справу щодо Злочевського, яка була відкрита 17 листопада 2014-го. САП оскаржила це рішення й направила його до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, зазначивши, що це рішення суду не надходило ні до Офісу генпрокурора, ні до САП.

У лютому 2022 року прізвище Злочевського згадали у ЗМІ – у зв’язку з давньою кримінальною справою, яку розслідують НАБУ та САП. Йдеться про масштабні зловживання при закупівлі послуг із дистанційного зондування землі: у рамках цієї справи колишньому заступнику Злочевського – Дмитру Мормулю, а також двом іноземцям було повідомлено про підозру. За даними інсайдерів, НАБУ також вивчає причетність саме до цієї справи Сорокіна й Темніка.

До чиєї сфери інтересів відноситься ТОВ “Кузня на Рибальському”, на території якого складують пісок?

Завод “Кузня на Рибальському” (колишня “Ленінська кузня”) є приватним акціонерним товариством: за даними YouControl, великий пакет акцій (понад 5%) належить кіпрській EWINS LIMITED, а кінцевим бенефіціарним власником значиться Ігор Мазепа.

Завод, що свого часу входив до складу групи компаній “Укрпромінвест”, є одним з найстаріших підприємств Києва, що займалось спершу сталеливарним виробництвом, а згодом – суднобудуванням. До 2018 року він належав тодішньому президенту України Петру Порошенку та народному депутату Ігорю Кононенку, а у 2013-2015 роках, ймовірно, вдавався до сумнівної схеми податкової оптимізації, про що йшлося у журналістському розслідуванні проєкту “Наші гроші з Денисом Бігусом”.

У 2018 році частки Порошенка та Кононенка викупив ще один “діяч” епохи Януковича – Сергій Тігіпко. Наприкінці грудня 2022 року суд відкрив справу про банкрутство ПрАТ “Кузня на Рибальському”. Справу ініціювали за позовом кіпрської компанії “Прокторемо Інвестментс Лімітед”. Зі слів кіпрської компанії, підприємство має заборгованість, яка виникла при купівлі у заявника 70% компанії “Ленд Девелопмент ЛТД Плюс”, бенефіціаром якої є Тігіпко.

Лише за останні три роки завод фігурує у 14 кримінальних провадженнях щодо злочинів у сфері господарської діяльності, надання публічних послуг та охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації. Зокрема, у квітні 2021 року ДБР проводило обшуки на заводі: за даними слідства, в 2016-2018 роках МОУ закупило катери, які виробляла “Кузня на Рибальському”, неналежної якості, в результаті чого державі завдано збитків на пів мільярда гривень.

Тож яким чином на території компанії, яка перебуває в процесі банкрутства, та ще й під час війни, опинились гідротехнічні споруди для перевалки піску? Чи надавало ПрАТ “Кузня на Рибальському” земельні ділянки в оренду або суборенду ТОВ “Рівне-Будматеріали”? І які спільні інтереси можуть поєднувати бенефіціарів заводу з копачами часів Януковича? Аби прояснити ці питання, редакція “СтопКору” спрямувала запит до підприємства.

Наразі ми чекаємо на офіційну відповідь та продовжуємо стежити за перебігом подій на Рибальському острові у столиці. Нові деталі і подробиці – у наших наступних матеріалах.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Копалини з “кримінальним шлейфом”: люди ексміністра Миколи Злочевського складують пісок на заводі в Києві? появились сначала на Антикорупційна правда.