Саме під час співбесіди, за інформацією, наданою Службою безпеки України, з’ясувалися обставини, які у воюючій країні мали б автоматично зняти кандидата з дистанції.

Паспорт РФ у родині кандидата

За даними СБУ, тесть Максима Пампури — Семикоп Іван Іванович, 1950 року народження, уродженець села В’язове Ракитянського району Бєлгородської області РФ — отримав російський паспорт №1419828166, виданий 18 лютого 2020 року, тобто вже після початку війни Росії проти України.

Семикоп є адвокатом з Донеччини. Саме він у деклараціях Пампури зазначений як власник автомобіля, яким користується дружина кандидата. Під час співбесіди Пампура підтвердив: родина має генеральну довіреність на розпорядження всім майном тестя, хоча, за його словами, наразі використовує лише транспортний засіб.

Родинний «російський шлейф»

На цьому зв’язки з РФ не закінчуються.
Брат тестя — Семикоп Михайло Іванович, 1941 року народження, також уродженець Бєлгородської області, за інформацією СБУ, має паспорт громадянина РФ №1417677451, виданий ще у 2017 році.

Тобто йдеться не про поодинокий випадок, а про стійке родинне коло з російським громадянством.

«ДНР» і SIM-картки окупаційного оператора

Окрема увага — до батька кандидата.
Пампура Валерій Валентинович, за даними СБУ, після 2014 року тривалий час проживав на території так званої «ДНР». У 2018 році він придбав SIM-картки незаконного оператора зв’язку «Фенікс», який працює виключно на окупованих територіях.

Серійні номери карток зафіксовані. Їхнє призначення — «комфортне перебування» в умовах окупації.

Закриті відповіді — замість публічних пояснень

Інформація СБУ викликала низку гострих запитань у членів робочої групи. Але замість відкритих відповідей суспільству — засідання вирішили перевести у закритий режим. Саме ту частину співбесіди, де обговорювалися російські паспорти, «ДНР» і зв’язки з окупованими територіями.

Що саме відповів кандидат — залишається таємницею.

Лобізм і тиша зверху

За інформацією джерел, голова ВРП Усик активно лобіює перемогу Пампури в конкурсі та намагається мінімізувати публічність оприлюднених СБУ фактів. Підтримка, за тими ж даними, йде за участі голови одного з депутатських комітетів Верховної Ради.

Рішення — вже за кілька днів

Фінальний етап конкурсу з визначенням переможця запланований на понеділок, 22 грудня, о 14:00.

І головне питання, яке сьогодні має поставити суспільство:
чи може очолювати Державну судову адміністрацію людина, чия найближча родина має паспорти РФ, досвід життя в «ДНР» і потребує закритих співбесід після матеріалів СБУ?

Бо у країні, яка воює, закритість — це не захист, а загроза.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Паспорти РФ, «ДНР» і закриті відповіді: як фаворит конкурсу на голову ДСА Максим Пампура пройшов співбесіду СБУ появились сначала на Антикорупційна правда.

Здавалося б, артпростір був справжнім оазисом добра, створеним мистецтвознавицею Наталією Заболотною та Людмилою Пишною — дружиною голови Нацбанку Андрія Пишного. Але за благородною вітриною ховалися зовсім не романтичні сюжети. Скандал, що вибухнув навесні, оголив зв’язки з бізнесом, політикою, Росією, а головне — поставив під сумнів прозорість фінансових потоків.

Заболонта, яка стояла у витоків галереї, публічно заявила: Пишна її усунула. І не просто так. Вона натякнула на приховані суми, тіньові донати та контроль над мільйонами. З 4,5 млн гривень, зібраних на аукціонах, 1 мільйон нібито просто зник. А коли мистецтвознавиця почала ставити питання — двері галереї для неї зачинилися.

“Я була переконана, що поза аукціонами друзі Пишних заносили готівку. Саме тому мене і прибрали”, – заявила Заболотна.

У відповідь Пишна відкинула всі закиди, назвавши це “інформаційною атакою”. Але факти, які спливають, б’ють на сполох. Наприклад, вибухове зростання прибутків благодійного фонду “Відчуй” після призначення її чоловіка на посаду голови НБУ. У 2022 — 162 мільйони гривень. У 2024 — 17,6 млн. Та ще більш дивує, що на ГО, через яке нібито реалізовувалися спільні проєкти з Заболотною, надходило в рази менше.

І це тільки початок.

Фінансові операції компаній, пов’язаних з Пишною, викликають чимало запитань. Фірми, де вона серед засновників, ведуть справи з російськими контрагентами, фігурантами “Миротворця” та навіть тими, хто мав справу з Медведчуком. Контактний номер компанії “Брайтшоу”, де Пишна співвласниця, — це номер Владислава Багінського, відомого проросійськими висловлюваннями.

А серед її бізнес-партнерів — і фігуранти гучних справ, і колишні топи “Укроборонпрому”, і навіть люди з оточення Януковича. Наприклад, одна з компаній купила авто за понад 2 млн у родини Джуринських — тих самих, які “сиділи на тендерах” МВС у часи минулої влади.

Окремої уваги заслуговує сума інвестиції Пишної у компанію “Фіднова”: згідно з реєстрами, вона внесла 14,3 мільйона. Але в декларації її чоловіка фігурує 40 мільйонів. Де різниця у 25,5 мільйона? Помилилися? Забули? Чи приховали?

Та найголовніше — на поверхню спливає лобізм. За словами Борислава Берези, саме статус Пишного відкривав двері в галерею багатьом банкірам і бізнесменам. Аукціони стали простором не лише для мистецтва, а й для політичного нетворкінгу.

На цьому тлі особливо тривожно виглядає мовчання: адміністратор галереї відмовляється говорити про аукціони. А журналістів переспрямовує… до Каті Осадчої.

Галерея, яка мала бути місцем для культури і добра, опинилася в центрі бізнес-схем, політичних маневрів і заплутаних фінансових історій. Тут — мистецтво поруч із грошима, благодійність з політичним впливом, а добрі наміри — із сумнівними партнерами.

Це вже не просто проєкт. Це дзеркало системи, в якій гучні імена часто прикривають тих, хто знає, як перетворити благодійність на інструмент влади.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Благодійність на мільйони, мистецтво під прикриттям: як галерея Людмили Пишної стала епіцентром скандалу появились сначала на Антикорупційна правда.