Правоохоронці офіційно не розкривають ім’я фігуранта, однак за інформацією з відкритих джерел, підозру отримав народний депутат Олександр Качний. Йому інкримінують статтю 368-5 Кримінального кодексу України — незаконне збагачення.

За версією слідства, упродовж 2020–2021 років депутат набув у власність майно, яке суттєво перевищує його фінансові можливості. Йдеться про квартиру в центрі Києва площею понад 130 квадратних метрів, вартістю понад 5,6 млн гривень, а також дорогий ремонт і облаштування цього житла, що обійшлися ще приблизно в таку ж суму. Додатково фігурує котедж із земельною ділянкою в курортному Коблевому, вартістю майже 1,7 млн гривень.

Загальна сума цих активів, за оцінками слідства, перевищує задекларовані доходи депутата на 12,7 млн гривень.

Окрему увагу слідство приділяє способу оформлення майна. Формально всі активи були записані на іншу особу, однак фактично користувався ними сам депутат. Зокрема, встановлено, що з кінця 2021 року він проживав у київській квартирі, особисто контролював ремонтні роботи та розраховувався за них готівкою.

Таким чином, за версією правоохоронців, могла використовуватися схема з оформленням майна на підставних осіб з метою приховування реального власника.

Олександр Качний є народним депутатом України IX скликання. До парламенту він потрапив у 2019 році від партії «Опозиційна платформа — За життя». Після заборони цієї політичної сили у 2022 році увійшов до депутатської групи «Платформа за життя та мир». У Верховній Раді працює в комітеті з питань бюджету.

Раніше Качний обіймав посаду голови Київської обласної ради, а також був її першим заступником. Протягом політичної кар’єри представляв різні політичні сили, зокрема Соціалістичну партію, Партію регіонів та Опозиційний блок.

Справa може стати черговим тестом для антикорупційної системи, адже йдеться про діючого депутата і значні суми, походження яких викликає запитання.

“Антикорупційна правда”

Сообщение 13 мільйонів «зайвих»: у чому підозрюють Олександра Качного появились сначала на Антикорупційна правда.

Вищий антикорупційний суд уже готується розглядати справу по суті: Дубневича обвинувачують у заволодінні газом на понад 2,1 млрд грн та легалізації цих коштів. Але ключова деталь — підозру йому вручили лише після того, як він залишив Україну. Відтоді він з’являється лише на екранах судових відеоконференцій, ретельно приховуючи будь-які ознаки свого місцеперебування.

Його втеча виглядає не просто вдалою — майже ідеальною. Офіційно невідомо, як саме він перетнув кордон: у жодному пункті пропуску його не зафіксували. Єдиний задокументований слід — показаний паспорт на румуно-угорському кордоні. Далі — лише цифрові «відбитки» у вигляді входів у «Дію» з різних європейських країн.

Формально Дубневич перебуває у міжнародному розшуку. Але без активного «червоного повідомлення» Інтерполу цей статус виглядає радше символічним: де-юре його шукають, де-факто — майже ні.

Тим часом його родина рухається зовсім іншим маршрутом — не ховається, а методично будує нове життя за кордоном. Центром цієї історії стає донька Роксолана Пиртко, яка фактично контролює значну частину бізнесу родини. Саме її сліди приводять до Латинської Америки.

Роксолана та її чоловік уже стали громадянами Аргентини. Вони оселилися у престижному районі Буенос-Айреса, а згодом туди почали підтягуватись і родичі — від матері до сватів. Виглядає так, ніби родина послідовно переносить центр свого життя на інший континент.

Ще до втечі Дубневича гроші почали активно виводити за кордон. Один із найбільш показових епізодів — понад 2,3 млн євро готівкою, які Роксолана вивезла з України на початку повномасштабного вторгнення. Походження цих коштів вона пояснювала по-різному — від продажу нерухомості до доходів від бізнесу. Але переконливої версії так і не надала. У підсумку рахунок у словацькому банку арештували.

Попри це, інвестиції продовжилися. Словаччина, ОАЕ, нерухомість, бізнес — родина системно розподіляє активи по різних юрисдикціях. У Дубаї — квартира за понад мільйон євро. У Європі — бізнес і житло. Але остаточним пунктом призначення, схоже, стала Аргентина — країна, де простіше отримати громадянство і складніше відстежити походження капіталів.

Паралельно простежуються й старі зв’язки. Через бізнес і партнерів історія виводить на колишніх топменеджерів «Укрзалізниці» та інші фігури, які стояли біля витоків фінансових схем родини. Саме ці зв’язки, за версією слідства, допомогли вибудувати систему, через яку державний газ перетворювався на мільярдні прибутки.

Схема виглядала простою: пільговий газ, який мав іти на тепло для населення, використовували для виробництва електроенергії з подальшим продажем. Різниця осідала у вигляді прибутків, які потім «прокачували» через офшори і повертали в Україну вже як інвестиції — у торгові центри, сонячну енергетику та інші активи.

І навіть після початку розслідування система не зупинилася — вона трансформувалася. Частина грошей залишилась за кордоном, частина — легалізована, а частина — досі циркулює через пов’язані компанії.

Останній штрих — репутаційна зачистка. В інформаційному полі почали масово з’являтися позитивні публікації про Роксолану Пиртко та її чоловіка — без жодних згадок про кримінальну справу. Паралельно — спроби через суди видалити негативні матеріали.

У підсумку маємо класичну історію: гроші виведені, активи диверсифіковані, родина інтегрується в іншу країну, а ключова фігура залишається недосяжною. І питання тут уже не лише в одному депутаті — а в системі, яка дозволяє зникати разом із мільярдами.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Ярослав Дубневич у тіні: як мільярди «переїхали» до Аргентини появились сначала на Антикорупційна правда.

Справa Гмиріна дедалі більше нагадує не кримінальне провадження, а добре продуманий сценарій. За даними НАБУ, він офіційно виїхав з України 28 лютого 2022 року. Проте згодом у державних базах несподівано з’являється відмітка про його повернення. Формально — він у Києві. Фактично — переміщується між ОАЕ, Австрією, Туреччиною та Італією, оформлюючи нові закордонні паспорти вже за кордоном.

Його зять Володимир Колот діє за тією ж схемою. За інформацією прикордонної служби, він нібито не залишав територію України. Водночас саме в цей період особисто займається реєстрацією бізнесу в Чехії. Схоже, у цій історії навіть фізична присутність перестає бути обов’язковою умовою.

Коли ж детективи почали активно наближатися до розслідування, в офісах Гмиріна в центрі Києва відбулася не хаотична втеча, а чітко спланована операція. Із приміщень вивезли документи, техніку та інші матеріали, які могли зацікавити слідство. Вантажі прямували за заздалегідь визначеними маршрутами — до ОАЕ та Хорватії, де вже існувала підготовлена інфраструктура, оформлена на родичів.

У квітні 2023 року ключових фігурантів справи оголосили в міжнародний розшук. Географія виявилась показовою: Іспанія, США, Туреччина, країни ЄС.

Після затримання Колота в Дубаї ця історія знову виходить на поверхню. Адже поки державні підприємства втрачали сотні мільйонів, паралельно формувався інший світ — із нерухомістю в Еміратах та відпочинком на Лазурному узбережжі.

І головне питання залишається відкритим: це вже фінал схеми чи лише початок нової серії?

“Антикорупційна правда”

Сообщение «Фантоми» МВС: як Андрій Гмирін і Володимир Колот «жили» в Україні, перебуваючи за кордоном появились сначала на Антикорупційна правда.

Під час розгляду запобіжного заходу Герман Галущенко спокійно заявив, що сама по собі підозра не є чимось критичним. У цих словах є певна логіка. Українська практика показує, що навіть резонансні корупційні справи можуть роками залишатися у судах без остаточного вироку, пише ЕП.

Чому підозра не означає швидкого покарання

Український досвід доводить, що масштабні корупційні справи часто розглядаються роками. Показовим є приклад колишнього голови Державної фіскальної служби Романа Насірова, якого обвинувачували у незаконному наданні розстрочок податкових платежів компаніям, пов’язаним із так званою «газовою схемою».

Збитки держави у цій справі оцінювалися майже у 3 мільярди гривень. Проте за майже десять років справа так і не завершилася остаточним рішенням. Якщо апеляційний розгляд не буде завершений найближчим часом, існує ризик, що обвинувачений взагалі уникне відповідальності через сплив процесуальних строків.

Чому корупційні активи залишаються у власників

Поки судові процеси тривають роками, фігуранти справ продовжують користуватися своїми активами. Саме ці кошти дозволяють їм фінансувати дорогих адвокатів, оплачувати судові витрати та підтримувати звичний рівень життя.

Такі активи часто включають нерухомість, дорогі автомобілі, рахунки за кордоном та інші фінансові інструменти. Вони забезпечують можливість вести розкішний спосіб життя, навчати дітей у престижних навчальних закладах за кордоном і водночас затягувати судові процеси.

За останні два десятиліття Україна фактично здійснила лише один великий випадок повернення корупційних активів із-за кордону. Саме тому підозра або навіть арешт не гарантують реального повернення коштів державі.

Що відомо про гроші у справі «Мідас»

За інформацією НАБУ, всі фінансові операції у межах схеми фіксувалися у так званій «чорній бухгалтерії» під назвою «Комплекс». У період з 2021 по 2025 роки через неї пройшло понад 112 мільйонів доларів.

За версією слідства, на користь Германа Галущенка було легалізовано понад 12,9 мільйона доларів через криптовалюту, готівку та рахунки у швейцарських банках. Олексій Чернишов, за даними слідства, отримав понад 1,2 мільйона доларів та близько 100 тисяч євро готівкою.

Це лише частина загального обсягу коштів. За оцінками слідства, ці суми становлять менше ніж 15 відсотків від усіх грошей, які могли пройти через схему.

Серед інших фігурантів справи називають бізнесменів Тимура Міндіча, Олександра Цукермана та Ігоря Фурсенка. Частина їхнього майна вже перебуває під арештом. Зокрема, арешт накладено на кілька квартир у Києві та Дніпрі, а під час обшуків вилучено понад мільйон доларів і євро готівкою.

Чому повернути гроші з офшорів дуже складно

Значна частина коштів у справі «Мідас» була виведена за кордон через офшорні структури. Для цього використовувалися компанії та фонди, зареєстровані в юрисдикціях із низьким рівнем прозорості.

Серед таких юрисдикцій називають Маршаллові Острови, острів Ангілья та Сент-Кітс і Невіс. У цих країнах корпоративна інформація часто є закритою, що суттєво ускладнює встановлення реальних власників активів.

У деяких випадках власниками компаній формально виступали родичі фігурантів справи, що дозволяло додатково ускладнювати процедури повернення коштів.

Роль США та Швейцарії

Частина коштів могла проходити через доларові розрахунки, що означає можливий зв’язок із фінансовою системою США. Американські правоохоронні органи мають потужні механізми боротьби з відмиванням грошей і можуть розслідувати такі справи навіть за межами своєї юрисдикції.

Водночас важливу роль може відіграти і Швейцарія, де частина коштів, за даними слідства, зберігалася на банківських рахунках. Швейцарія вважається одним із світових лідерів у сфері повернення незаконних активів.

Станом на 2026 рік ця країна повернула різним державам понад 2 мільярди доларів корупційних коштів.

Чому активи не можуть конфіскувати одразу

Українське законодавство фактично не дозволяє конфіскувати активи до винесення остаточного вироку у кримінальній справі. Через це майно фігурантів часто залишається лише під арештом протягом багатьох років.

Існує механізм цивільної конфіскації необґрунтованих активів, але він поширюється лише на обмежене коло посадовців. Багато учасників справи «Мідас» формально не підпадають під ці правила.

Що може змінити ситуацію

У багатьох країнах Європи та у США вже застосовується механізм конфіскації активів без остаточного вироку суду. Це дозволяє запобігти ситуації, коли гроші зникають ще до завершення судових процесів.

В Україні подібні механізми частково існують, наприклад санкційна конфіскація активів через Вищий антикорупційний суд. Проте вона застосовується переважно до осіб, пов’язаних із підтримкою агресії проти України.

У випадку справи «Мідас» цей механізм поки що не працює.

Справа «Мідас» як тест для держави

Сьогодні справа «Мідас» стала тестом для української антикорупційної системи. Йдеться не лише про оголошення підозр чи затримання окремих фігурантів.

Головне питання полягає в тому, чи зможе держава повернути сотні мільйонів доларів, які могли бути виведені через складні міжнародні фінансові схеми.

Якщо цього не станеться, справа ризикує перетворитися на ще одну довгу судову історію без реального фінансового результату для держави.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Справа «Мідас» Чернишова і Галущенка: чи зможе Україна повернути понад 112 мільйонів доларів появились сначала на Антикорупційна правда.

Після оголошення підозри політик залишив Україну та задекларував проживання в Південній Кореї. У 2024 році його оголосили у міжнародний розшук, а згодом він був затриманий у Німеччині. Саме це затримання викликало занепокоєння серед частини політичної та бізнесової еліти, адже схема могла об’єднати десятки впливових клієнтів.

Хто такий Руслан Демчак

Руслан Демчак відомий українцям як колишній народний депутат і бізнесмен, якого пов’язують із мережею приватних медичних клінік «Добробут» та фінансовою групою UBG. Його бізнесова кар’єра почалася ще у 1990-х роках, коли він працював у структурах, що займалися операціями з цінними паперами.

У той період Демчак був пов’язаний із інвестиційною групою «Ініціатива», яка стала основою майбутньої Ukrainian Business Group. Під час ваучерної приватизації компанії, пов’язані з цією групою, активно скуповували приватизаційні сертифікати населення. Так концентрувалися пакети акцій підприємств, які згодом переходили під контроль бізнес-групи.

Важливою особливістю побудови бізнесу Демчака стала система розподілу активів між родичами. Частина підприємств оформлювалася на батьків, брата та дружину, що формально розділяло власність між кількома особами, але фактичний контроль залишався в руках однієї людини.

Банки та фінансова імперія

На початку 2000-х років Демчак сформував бізнесову систему, до якої входили фінансові компанії, страхові структури та банки. Одним із ключових елементів цієї системи став RwS банк.

Саме через цей банк, за версією слідства, працювала схема легалізації доходів. Банк забезпечував проведення фінансових операцій, а також подальше зняття готівки клієнтами.

Схема «каруселі» з облігаціями

Основним інструментом легалізації коштів були операції з облігаціями внутрішньої державної позики. Цінні папери багаторазово купувалися і продавалися протягом одного дня між пов’язаними брокерами, компаніями та фізичними особами.

У результаті фізичні особи отримували «інвестиційний прибуток», тоді як юридичні особи фіксували збитки. Таким чином створювалася штучна фінансова модель, яка дозволяла легалізувати значні суми коштів.

Після цього гроші надходили на рахунки клієнтів, а згодом знімалися готівкою. За результатами перевірок Національного банку було встановлено десятки порушень фінансового моніторингу. Загальний обсяг інвестиційного доходу клієнтів банку перевищив 221 млн гривень.

Хто користувався схемою

У журналістських розслідуваннях згадуються низка політиків та бізнесменів, які могли користуватися схемою.

Серед них колишній народний депутат Максим Єфімов, бізнесмен і парламентар Олександр Фельдман, брати Геннадій та Ігор Ткачуки, а також низка інших чиновників і підприємців.

Також згадується ім’я колишнього міністра розвитку громад та територій Олексія Чернишова. За даними слідства, його дружина могла отримати значний інвестиційний дохід від операцій із цінними паперами.

Серед інших фігурантів журналісти називають заступника мера Харкова Андрія Руденка та підприємця Віталія Бонка.

Видача мільйонів готівкою

Однією з ключових ознак схеми стало масове зняття готівки через касу банку. У деяких випадках гроші видавалися від імені клієнтів, які на той момент перебували за кордоном.

За документами банку, десятки мільйонів гривень могли видаватися готівкою третім особам, але оформлювалися на відомих клієнтів банку.

Це дозволяло завершити повний цикл легалізації коштів: від створення фіктивного інвестиційного доходу до видачі реальної готівки.

Родина Демчака і активи за кордоном

Окрему увагу привертає спосіб життя родини колишнього депутата. Його діти навчаються у престижних університетах Великої Британії, а члени родини ведуть бізнес за кордоном.

Зокрема, колишня дружина Демчака стала директоркою компанії, яка управляє історичним маєтком у британському графстві Дербішир. Журналісти припускають, що цей будинок може бути пов’язаний із історичною постаттю Флоренс Найтінгейл.

Паралельно син Демчака розвиває власні бізнес-проєкти у сфері міжнародної логістики та технологічних поставок.

Чому справа Демчака важлива

Затримання Руслана Демчака в Німеччині викликало значний резонанс, адже його свідчення можуть пролити світло на масштабну систему легалізації коштів, яка роками діяла на фондовому ринку.

Подальша доля цієї справи залежатиме від рішення щодо екстрадиції ексдепутата до України та від того, наскільки активно слідство перевірятиме роль інших учасників фінансових операцій.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Демчак і Порошенко: як екснардеп Руслан Демчак відмив мільярд через RwS банк і чому його затримання в Німеччині лякає політичну еліту появились сначала на Антикорупційна правда.

Від міністерського крісла до газової імперії

Микола Злочевський очолював Мінекології у 2010–2012 роках, а до цього керував Держкомітетом природних ресурсів — органами, що видають спецдозволи на користування надрами. Саме в цей період структури, пов’язані з його групою Burisma, отримали десятки ліцензій на видобуток газу.

Схема була простою: спочатку контроль над органом, що розподіляє надра, потім — концентрація дозволів у «своїх» компаній, а далі — виведення активів через кіпрські та інші офшорні структури. До початку 2010-х Burisma стала одним із найбільших приватних видобувачів газу в Україні.

Після втечі з країни у 2014 році на тлі кримінальних проваджень Злочевський оселився у Великій Британії та на Кіпрі. Але бізнес продовжив працювати в Україні — і приносити сотні мільйонів гривень щороку.

Родинна імперія: як надра переписали на дітей

Після провалу спроби «вирішити питання» з антикорупційними органами за 6 млн доларів Злочевський зробив класичний крок — переписав активи на доньок.

Через кіпрську Diloretio Holdings LTD Каріна та Анна Злочевські контролюють понад десяток українських газовидобувних підприємств: «Еско-Північ», «Куб-Газ», «Системойлінженерінг», «Надрагаз», «Геоюніт» та інші.

Флагман — «Еско-Північ»

• 13 ліцензій на видобуток.

• Понад 45 млрд грн обороту за 2020–2024 роки.

• Більше 7,3 млрд грн чистого прибутку.

• Видобуток у 2025 році зріс на 40% у порівнянні з попереднім роком.

І це — без гучної публічності та без особливих тендерних скандалів. Просто системне «тихе» викачування українського газу.

Розкіш без пояснень

Родина Злочевських демонструє рівень життя, який складно співвіднести з офіційними доходами.

• Особняки під Києвом.

• Елітні авто (Range Rover, Mercedes G 63 AMG).

• Апартаменти у W Residences Dubai – The Palm вартістю близько 11 млн доларів.

• Весілля в тосканському замку Castel Falfi з чартерними рейсами для гостей.

Зять Андрій Кучков очолює компанію «Укр Газ Ресурс», що за кілька років показала обороти понад 27 млрд грн. Інший родинний зв’язок — з родиною Фісталів, де фігурують кримінальні підозри щодо закупівель для онкохворих.

Математика проста: державні надра — приватні мільярди.

Найдорожчий хабар і найдешевший вирок

У 2020 році детективи задокументували спробу передачі 6 млн доларів керівництву НАБУ та САП за закриття справи щодо стабілізаційного кредиту НБУ для «Реал Банку». Йшлося про можливе розкрадання близько 787 млн грн.

Спочатку обвинувачення передбачало до 10 років ув’язнення. Але згодом статтю перекваліфікували з «дачі хабаря» на «зловживання впливом». Результат — угода зі слідством і вирок у вигляді штрафу 68 тисяч гривень.

Менше двох тисяч доларів штрафу — за спробу передати шість мільйонів.

Паралельно закрили і саму справу щодо стабкредиту — через «відсутність достатніх доказів». Розшук скасували. Коло замкнулося.

Бізнес під час війни

Попри війну, група продовжує розширюватися. У 2025 році структури доньок отримали контроль над новими родовищами, зокрема в Івано-Франківській області. Деякі ділянки розташовані на тимчасово окупованих територіях Луганщини.

Загальний оборот газового бізнесу родини за 2020–2024 роки перевищив 55 млрд грн, чистий прибуток — понад 9 млрд.

Підсумок

Микола Злочевський — приклад того, як в Україні можна:

• поєднувати державну службу з приватним інтересом,

• уникнути реального покарання за найбільший задокументований хабар,

• зберегти й примножити газову імперію,

• і спокійно жити за кордоном.

Поки країна воює, український газ продовжує годувати родину колишнього міністра уряду Януковича. Історія не про бізнес. І навіть не про корупцію. Вона про імунітет — газовий, судовий і політичний.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Микола Злочевський і Віктор Янукович: як ексміністр купив «газовий імунітет» і примножив мільярди на українських надрах появились сначала на Антикорупційна правда.

Хто такі Снісаренки

У центрі історії — Наталія Снісаренко, її чоловік Ілля та їхні сини Семен і Даніїл, обидва адвокати. За паспортними даними, всі члени родини народилися в Росії. Саме ця сім’я фігурує у низці історій із виведенням майна збанкрутілих держпідприємств у приватні структури, пов’язані між собою.

Епізод перший: завод «Дніпро»

У 2005–2007 роках Наталія Снісаренко очолювала Державний київський дослідний завод «Дніпро» (вул. Сурікова, 3). Саме в цей період частину приміщень адмінкорпусу продали приватній фірмі за суму, яку експерти вважають заниженою.

Невдовзі завод пішов у ліквідацію. Ліквідатором став арбітражний керуючий Сергій Ільницький — персонаж, який згодом з’явиться і в інших подібних історіях. Через суд було легалізовано угоди з продажу майна, причому представник державного підприємства на засідання не з’явився.

Паралельно створюється інше держпідприємство — «Дніпро-Бета», директором якого стає Ілля Снісаренко. Туди переводять частину активів. Згодом нерухомість переходить до приватних компаній, пов’язаних із родиною.

Втручання НАБУ

У 2016 році детективи НАБУ відкрили кримінальне провадження щодо незаконного відчуження понад 3,7 тис. кв. м державного майна. Під час обшуків правоохоронці звернули увагу на мережу компаній, через які проходили активи.

Частина площ згодом опинилася у власності ТОВ «Р.У. Система», засновницею якого була громадянка РФ — родичка Снісаренків. Приміщення здавалися в оренду бізнесменам, щодо яких пізніше відкрили кримінальні справи через підтримку агресії РФ.

Попри арешти, через суди родині вдалося згодом зняти обмеження з частини майна.

Епізод другий: Київський радіозавод

Історія банкрутства ВО «Київський радіозавод» триває ще з 1990-х. Після часткового погашення боргів з’являється новий кредитор із суттєво збільшеною сумою вимог. Слідство встановило, що частина документів могла бути сфальсифікована, а підписи — підроблені.

У 2009 році ліквідатором заводу стає вже знайомий Сергій Ільницький. Невдовзі представником підприємства стає Даніїл Снісаренко. Далі повторюється знайома схема: рішення комітету кредиторів, аукціони, продаж великих площ за заниженими цінами структурам, пов’язаним із родиною.

Серед проданих об’єктів — десятки тисяч квадратних метрів виробничих площ, а також соціальна інфраструктура. Частина майна згодом перепродається або передається іншим пов’язаним фірмам.

Енергетичний вузол

Окремий конфлікт виник навколо електромереж і підстанцій, які забезпечують роботу підприємств на території радіозаводу. Попри те, що вони ще з кінця 1990-х належали іншому підприємству, у 2016 році ці об’єкти були виставлені на продаж у процедурі банкрутства.

Після кількох переоформлень майно опинилося в новоствореній компанії з назвою, подібною до оригінального власника. Судові спори щодо законності цих угод тривають досі.

Кримінальні провадження і тиск

У різні роки правоохоронні органи відкривали провадження щодо ліквідаторів, підроблення документів та незаконного відчуження майна. Частина справ перебуває в судах.

Судді, які розглядають спори щодо повернення активів у держвласність, заявляють про спроби інформаційного тиску. Паралельно Мінекономіки та інші держоргани через суд вимагають визнати аукціони недійсними та повернути майно державі.

Що маємо в підсумку

За роки процедур банкрутства пов’язані зі Снісаренками структури отримали у власність десятки тисяч квадратних метрів нерухомості. Частина операцій стала предметом кримінальних розслідувань, частина — багаторічних судових процесів.

Ключове питання — чи буде поставлено крапку в цих історіях і чи повернуться стратегічні активи державі. Остаточну відповідь мають дати суди та правоохоронні органи.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Схема Снісаренків: як три покоління вибудували бізнес на банкрутствах державних заводів появились сначала на Антикорупційна правда.

Як повідомляють медіа, скарги були подані від імені людини на ім’я Максим Панасенко. Однак журналісти припускають, що такі звернення можуть бути частиною поширеної практики так званих «репутаційних зачисток», коли для видалення матеріалів створюються штучні підстави.

Як працює схема

Суть подібних механізмів, за словами фахівців з цифрового права, полягає в тому, щоб створити копію небажаного матеріалу на іншому ресурсі та виставити більш ранню дату публікації. Після цього до Google надсилається скарга про нібито незаконне копіювання. У результаті пошукова система може видалити оригінальний матеріал з видачі, вважаючи його плагіатом.

У випадку, який описують журналісти, як «джерело оригіналу» у скаргах нібито вказували сторінки на платформі OnlyFans. Посилання вели на профіль британського спортсмена Джеймс Хаскелл, де, за даними авторів публікацій, матеріали не мали жодного стосунку до теми українських розслідувань.

Це, на думку журналістів, може свідчити про формальний або недбалий підхід до підготовки скарг — або ж про те, що виконавці не перевіряли зміст посилань.

Що саме намагалися прибрати

За даними медіа, скарги стосувалися матеріалів, у яких ішлося про розслідування щодо діяльності Голіка, його зв’язків із підрядниками та обставин виїзду з України під час антикорупційних перевірок.

Журналісти нагадують, що ім’я Голіка тривалий час пов’язували з програмою Велике будівництво. Формально він виступав консультантом і радником, однак, за твердженнями авторів розслідувань, міг брати участь у координації великих інфраструктурних проєктів.

Розслідування і витоки

У матеріалах ЗМІ також згадується, що під час розслідувань детективи НАБУ отримували доступ до листування, яке, за їхніми версіями, могло містити обговорення тендерів і підрядників. Окремим епізодом став скандал із можливими витоками інформації з антикорупційних органів.

При цьому важливо зазначити, що на сьогодні щодо Юрія Голіка немає обвинувального вироку суду, і формально він не визнаний винним у будь-яких злочинах.

Чому тема знову актуальна

На думку оглядачів, спроби прибрати з публічного доступу негативні матеріали можуть бути пов’язані з репутаційними ризиками або з можливими планами повернення в публічний простір. У будь-якому разі сама історія зі скаргами стала показовим прикладом того, як інформаційні інструменти можуть використовуватися в боротьбі за репутацію.

“Антикорупційна правда”

Сообщение «Фейкові скарги» та зачистка інтернету: як ім’я Юрія Голіка знову опинилося в центрі скандалу появились сначала на Антикорупційна правда.

Ракул фігурує одразу у трьох кримінальних провадженнях, зокрема у справі №12021000000000510 за обвинуваченням за ч. 4 ст. 368 ККУ (одержання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі) та ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 368 ККУ (закінчений замах на отримання хабара).

Ключова справа — хабар у $1 млн, у якій Ракула судять разом із колишнім детективом НАБУ Романом Ковтуном. За версією слідства, Ракул — уже на посаді начальника управління капітального будівництва — разом із Ковтуном вимагав гроші у компанії «Мазаль Інвест» за перемогу в конкурсі на будівництво житла для військовослужбовців в Одесі. Спроба оскаржити підозру в Приморському районному суді успіху не мала.

Ще одна кримінальна історія тягнеться з 2019 року, коли Ракул, працюючи начальником юридичного відділу держпідприємства «Укрспецконверсія», очолював ліквідаційну комісію Одеського заводу будівельних матеріалів, що перебував у підпорядкуванні Міноборони.

За даними слідства, в ролі ліквідатора Ракул організував отримання кредиту на 20 млн грн від ТОВ «СК “Інтехбуд”», зареєстрованого на мешканку тимчасово окупованої території так званої «ЛНР». Кредит було взято під заставу нерухомості державного заводу, хоча компанія-кредитор не мала права здійснювати кредитну діяльність через відсутність відповідного КВЕД.

Далі — класична схема. Без жодних конкурсів Ракул уклав договори на постачання щебеню, піску та цементу з фірмами «Вінтер Ленд» і «Ренус Трейд», засновниками яких також є мешканці непідконтрольних районів Луганщини. Матеріали на підприємство так і не надійшли, постачальники швидко пішли в процедуру банкрутства, а нерухомість заводу фактично опинилася під кредитною заставою.

Більше того, кошти кредиту, перераховані на рахунок держпідприємства, не були задекларовані, через що державний бюджет недоотримав 3,3 млн грн податків. Таким чином, Ракулу інкримінують ще й умисне ухилення від сплати податків.

У травні 2024 року справу про хабар у $1 млн передали до Вищого антикорупційного суду, який ухвалив рішення зупинити судове провадження.

Формальною підставою стала військова служба. Ракул заявив, що з березня 2022 року проходить службу за мобілізацією. З листопада 2023-го він нібито обіймає посаду командира евакуаційного взводу евакуаційної роти в одній із військових частин. Суд отримав листи від Командування Сухопутних військ ЗСУ та командира частини з підтвердженням, що підрозділ виконує бойові завдання, а сам Ракул «не має можливості» брати участь у засіданнях.

У результаті — суд зупинений, відповідальність відкладена, а обвинувачений у мільйонному хабарі чиновник продовжує значитися керівником державної установи Міноборони.

Фактично ми маємо ситуацію, коли мобілізація перетворюється на універсальний імунітет від правосуддя, а система капітального будівництва в оборонному відомстві залишається під контролем людини з важким корупційним бекграундом.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Хабар на мільйон доларів і «броня» від правосуддя: як Василь Ракул залишається керівником МОУ попри кримінальні справи появились сначала на Антикорупційна правда.

Офіційно підозрюваними стали п’ятеро депутатів від партії Слуга народу. Запобіжні заходи їм обирали за зачиненими дверима — без публічності та камер.

За рішенням суду:

• Юрію Кісєлю визначили заставу 40 млн грн,

• Ігорю Негулевському — 30 млн грн,

• Євгену Пивовару та Михайлу Лабі — по 20 млн грн,

• Ользі Савченко — 16,6 млн грн.

Про це повідомляє Судовий репортер.

З матеріалів справи випливає, що НАБУ зареєструвало кримінальне провадження ще у грудні 2021 року. За версією слідства, не пізніше кінця того ж року в парламенті сформувалася стійка злочинна група, яку очолила невстановлена особа з керівництва фракції «Слуг народу».

Повномасштабне вторгнення РФ у 2022 році тимчасово поставило схему «на паузу». Але вже в серпні 2022-го роздачу кешу депутатам, за даними слідства, було відновлено. Загалом учасниками схеми вважаються п’ятеро підозрюваних і ще щонайменше 30 народних депутатів.

Всередині групи існувала чітка ієрархія. Одну з підгруп, за версією НАБУ, координував Юрій Кісєль. Для цього у месенджері WhatsApp створили окрему групу, де Кісєль і його довірена особа розсилали таблиці з «планом голосувань». У графі «Пропозиція» навпроти законопроєктів стояли позначки: «підтримати» — зеленим, «відхилити» — червоним. Депутати могли навіть вносити правки, якщо вважали дані «некоректними».

За інформацією НАБУ, щомісячна винагорода за лояльність коливалася від 2 до 20 тисяч доларів США.

• з вересня по листопад 2022 року — $2 тис.,

• з серпня 2025 року — вже $5 тис..

Детективи зафіксували передачу й розподіл коштів 5 листопада та 4 грудня 2025 року. За даними слідства, 23 жовтня 2025 року організатор схеми передав $85 тис. за голосування «за» або «проти» конкретних законопроєктів.

5 листопада 2025 року Кісєль, за матеріалами справи, передав іншому депутату не менше $20 тис. — для нього та «колег».
4 грудня 2025-го він отримав ще близько $60 тис., з яких $45 тис. було розподілено між депутатами. Один із них отримав $10 тис. — одразу за два місяці.

Загалом, за підрахунками НАБУ, Кісєль міг отримати $145 тис. неправомірної вигоди.

Обґрунтованість підозри підтверджується матеріалами аудіо- та відеоконтролю. Зокрема, зафіксовані розмови про:

• «штрафи» за неявку на засідання без поважних причин,

• «компенсації» за відвідування парламенту,

• необхідність видаляти дані з телефонів і побоювання щодо наявності прослуховування в кабінетах.

Окремо в матеріалах справи міститься протокол допиту свідка від 30 грудня 2025 року, який заявив: системна передача грошей депутатам тривала ще з листопада 2019 року, а з квітня 2024-го саме Кісєль став ключовим «касиром» схеми.

Фактично йдеться про інституалізований підкуп парламенту, який роками працював як бізнес-модель — з графіками, тарифами та внутрішнім контролем.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Корупційний конвеєр «Слуг народу»: понад 30 депутатів, кеш за голосування і WhatsApp-таблиці появились сначала на Антикорупційна правда.

За останні місяці співробітники БЕБ фактично взяли Одесу під контроль, зосередившись на підпільних ігрових залах, які роками працювали безперешкодно. Йдеться про казино, що функціонували цілодобово на вулицях Дегтярній, Новосельського, Малій Арнаутській, Європейській та на проспекті Ярослава Мудрого — у самому серці міста.

До недавнього часу ці заклади перебували під негласним «дахом» колишнього керівника ГУНП в Одеській області Олександра Беха. Саме за його каденції гральні зали не зазнавали системного тиску й продовжували працювати майже відкрито. Але правила гри різко змінилися після ухвалення рішення про перерозподіл ринку.

Ключовою фігурою в цій операції став чинний керівник БЕБ Олександр Цивінський — колишній детектив НАБУ. За інформацією джерел, саме через нього було запущено масштабну «зачистку» одеського грального підпілля.

Важливо, що ініціатива активізації БЕБ надійшла не зсередини служби. У Монако нині проживає ексспівробітник БЕБ Віталій Гагач — колишній колега Цивінського. Саме він підтримує тісні зв’язки з одіозним одеським бізнесменом Вадимом Альперіним, який десятиліттями вирішує свої бізнес-питання через силові структури.

За логікою, підтвердженою джерелами, ланцюжок виглядає так: Альперін → Гагач → Цивінський. Саме цим маршрутом був переданий запит на «очищення» одеського грального ринку — з витісненням старих кураторів, демонтажем попередніх домовленостей і проведенням своєрідної «інвентаризації» підпільного бізнесу.

Результат не змусив на себе чекати. За останні два місяці детективи БЕБ, діючи за прямими вказівками керівництва, провели серію масових обшуків. Адміністраторів залів жорстко пресували, обладнання вилучали, готівку конфісковували. За оцінками джерел, лише вартість вилученого ігрового обладнання сягає кількох мільйонів гривень. Окремо вилучено готівки більш ніж на 50 мільйонів гривень.

При цьому кримінальні провадження відкривають не проти реальних бенефіціарів бізнесу, а проти адміністраторів — здебільшого молодих людей, які формально числилися відповідальними особами. Саме вони стануть «крайніми», тоді як справжні власники залишаться в тіні.

Показово, що самі казино нікуди не зникають. Обладнання замінять, персонал оновлять, і робота продовжиться — вже під управлінням нових «господарів».

За даними джерел, наступний етап переділу вже стартував. Контроль над одеським гральним підпіллям поступово переходить до представників прокурорського середовища та чинного голови Одеської обласної військової адміністрації Олега Кіпера. У його оточенні не приховують: очікування призначення на посаду генерального прокурора затягнулося, а ринок підпільних казино залишається одним із найприбутковіших джерел швидкої готівки.

Таким чином, події в Одесі — це не ліквідація нелегального грального бізнесу, а його переформатування. БЕБ у цій схемі виступає не як орган боротьби з тінню, а як важіль тиску та інструмент зміни кураторів. Казино продовжать працювати. Зміняться лише прізвища тих, хто збирає кеш, і силовики, які забезпечують їм «спокій».

“Антикорупційна правда”

Сообщение Гра в одні ворота: як БЕБ «зачищає» гральний ринок Одеси під нових кураторів появились сначала на Антикорупційна правда.

Формально Кузьміних позиціонує себе як діяч у сфері реабілітації та благодійності — його структури надають послуги, зокрема ветеранам. Однак паралельно з цим він фактично залишається впливовим гравцем у медичній і фармацевтичній сфері, де ухвалюються рішення з мільярдними оборотами.

Хабар, зафіксований НАБУ

У січні 2022 року Національне антикорупційне бюро повідомило про викриття народного депутата Сергія Кузьміних на хабарі. За версією слідства, він пообіцяв приватній компанії забезпечити перемогу в тендері на постачання медичного обладнання для однієї з лікарень Житомирської області.

Ціна «послуги» становила 30% від суми контракту — 558 тисяч гривень. Ба більше, Кузьміних гарантував подальше «сприяння» у виграші державних тендерів на поставки медичного обладнання та послуг. НАБУ оприлюднило відео, на якому депутат обговорює механізм отримання відкатів.

Попри те, що слідство триває вже четвертий рік, це жодним чином не завадило Кузьміних залишитися в медичній тематиці й обіймати впливові посади.

Комісія із санкціями та фармлобізм

Одна з посад нардепа передбачає участь у спеціальній комісії, яка моніторить діяльність іноземних виробників лікарських засобів і фактично виконує функції, близькі до повноважень РНБО — зокрема щодо санкцій проти компаній, які працюють у РФ.

Водночас учасники фармринку стверджують, що ця комісія може використовуватися як інструмент вибіркового тиску та лобіювання інтересів окремих українських фармацевтичних гравців.

Закон «під себе»

У 2024–2025 роках Сергій Кузьміних став одним із публічних облич аптечної реформи. Йдеться і про ідею продажу ліків на АЗС, і про його законопроєкт №13684 «Про аптечну діяльність», який радикально змінює правила роботи аптечного ринку.

Документ передбачає:

• жорсткі вимоги до професійної кваліфікації фармацевтів;

• обмеження кількості аптек в одних руках;

• запровадження граничних націнок на ліки.

Сам депутат подає це як «європейський підхід». Але є нюанс: Кузьміних сам може бути пов’язаний з аптечним бізнесом, що створює очевидний конфлікт інтересів.

Аптечна мережа на водія

У деклараціях Кузьміних відсутня будь-яка інформація про фармацевтичний бізнес. Задекларовані лише дві квартири в Житомирі, земельна ділянка, орендовані авто та мопед дружини.

Втім, автомобілем Mercedes разом із депутатом користується Максим Токовий — його водій. Саме Токовий з 2019 року є кінцевим бенефіціаром ТОВ «Максимум ЕФ», яке управляє мережею аптек у Житомирській області.

За даними соцмереж, активний розвиток мережі розпочався після 2022 року — аптеки з’явилися в Бердичеві, Коростені, Андрушівці, Черняхівці та інших населених пунктах.

Політичні родинні зв’язки

До вересня 2024 року управління аптечним бізнесом здійснювала Ірина Караван — дружина депутата Любарської селищної ради Руслана Каравана, який балотувався від «Слуги народу». Сам Кузьміних також пройшов до парламенту від цієї ж партії.

Подружжя Караванів володіє значними земельними активами, вантажним автопарком та навіть автобусом. А в рідному селі Кузьміних — Любарі — у 2022 році відкрилася ще одна аптека «Максимум ЕФ».

Наркотики без рецептів

На тлі публічних заяв Кузьміних про «етичні стандарти» аптек судовий реєстр містить справу, яка виглядає особливо цинічно. У січні 2023 року в аптеці «Максимум ЕФ» у Коростені провізорка продавала препарати з кодеїном без рецептів.

Такі дії передбачають кримінальну відповідальність — від штрафу до позбавлення волі строком до трьох років. Проте працівницю взяли на поруки колеги, і вона фактично уникла покарання.

Більше того, в матеріалах справи зазначено, що провізорка має неповну вищу освіту, що прямо суперечить вимогам, які сам Кузьміних пропонує закріпити в законі.

Фонди, фірми і одні й ті самі люди

Підписантом ТОВ «Максимум ЕФ» є Ігор Салко — людина, яка також представляє низку благодійних та реабілітаційних організацій, формально пов’язаних із Кузьміних.

Той самий Салко є підписантом ТОВ «Івенс», яке фігурує у справі про хабар, на якому викрили нардепа. Компанія активно освоювала бюджетні кошти на ремонтах медичних закладів Житомирщини — саме там, де Кузьміних обіцяв «вплив».

Київський слід

Окрім Житомирщини, Кузьміних закріпився й у Києві. Його помічник Олег Гончаренко очолює столичну філію фонду братів Кузьміних і пов’язаний із медичним центром «Дрімс степ».

Формально довести, що центр належить депутату, складно. Але інший бізнес Гончаренка — торгівля автомобілями — не має жодного стосунку до медицини.

Конфлікт інтересів як система

Фактично Сергій Кузьміних одночасно:

• просуває реформу аптечного ринку;

• має ознаки прихованої участі у фармбізнесі;

• фігурує у кримінальній справі про хабар;

• контролює мережу лояльних структур.

Це прямий конфлікт інтересів, який у разі належної перевірки має стати предметом розгляду НАЗК і правоохоронних органів. Переписування бізнесу на водія чи помічника не повинно стати індульгенцією від відповідальності.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Хабарник у фармі: як нардеп Сергій Кузьміних, викритий на півмільйонному хабарі, просуває аптечну реформу, маючи тіньову мережу аптек появились сначала на Антикорупційна правда.

Однак справа із «зеленим тарифом» — лише один із епізодів у значно масштабнішій картині. Журналістські розслідування виводять Ростислава Шурму на куди гучнішу історію — так званий «Міндічгейт», який став символом системного дерибану в українській енергетиці.

Міндічгейт: корупція на найвищому рівні

У листопаді 2025 року НАБУ оголосило про викриття злочинної організації, яку, за версією слідства, очолював бізнесмен і колишній співвласник «Кварталу 95» Тимур Міндіч. Серед фігурантів справи — вже колишній міністр енергетики Герман Галущенко та низка високопосадовців.

Слідство вважає, що учасники схеми отримували неправомірну вигоду за рішення в інтересах контрагентів «Енергоатому», після чого легалізували кошти через підконтрольні фінансові установи.

У низці ключових епізодів цієї справи з’являється ім’я Ростислава Шурми — людини з найближчого оточення керівника Офісу президента Андрія Єрмака.

716 мільйонів для «Юнайтед Енерджі» і роль банку «Альянс»

Одним із перших гучних епізодів стала справа про завдання 716 мільйонів гривень збитків НЕК «Укренерго». У березні 2022 року компанія ТОВ «Юнайтед Енерджі» закупила електроенергію на цю суму, але коштів так і не сплатила.

Попри прострочення платежів, «Укренерго» продовжувало постачання. Формальним гарантом виступав банк «Альянс».

Слідство встановило: електроенергія одразу перепродавалася, а кошти виводилися за кордон. Організатором схеми вважають бізнесмена Михайла Кіпермана, а серед підозрюваних — ексначальника департаменту «Укренерго» Дмитра Кондрашова та голову правління банку «Альянс» Юлію Фролову.

У листопаді 2025 року Держаудитслужба повідомила: загальний борг «Юнайтед Енерджі» перед «Укренерго» сягнув 1,624 млрд грн. Попри банківську гарантію, державний оператор її так і не реалізував, а «Альянс» погодився компенсувати лише 133 мільйони гривень.

Куми, міноритарії і «свій» банк

За даними реєстрів, власником банку «Альянс» є Олександр Сосіс. Водночас серед міноритарних акціонерів фігурує Павло Щербань — кум Ростислава Шурми. Саме його медіа називають неформальним куратором банку.

У межах цієї ж справи антикорупційні органи викрили адвоката юрфірми «Міллер» Олексія Носова, який пропонував 200 тисяч доларів хабаря за передачу справи від НАБУ до Нацполіції. Банк «Альянс» підтвердив наявність договору з юрфірмою, а після скандалу Носова звільнили.

Хартмут, Міндіч і лондонські зв’язки

Ще один ключовий персонаж — Якоб Хартмут, колишній віцепрезидент «Енергоатому» та керівник «Енергоатом-трейдингу». Він був звільнений у листопаді 2025 року після оприлюднення деталей справи «Мідас».

АРМА перевіряє рахунки Хартмута та його дружини Оксани. Вона, згідно з деклараціями, працювала в Апараті Верховної Ради та була помічницею нардепів від «Слуги народу».

Хартмут пов’язаний із Тимуром Міндічем через низку лондонських компаній, зокрема Delphi Ventures Limited та Harvest Investment Solutions Limited, які мають спільні адреси з бізнес-структурами Міндіча.

Ще 300 мільйонів на «Енергоатом-трейдингу»

У квітні 2024 року «Енергоатом-трейдинг» уклав контракт із приватною компанією «Світло Груп М», яка системно недоплачувала за електроенергію. Внаслідок цього «Енергоатом» втратив близько 300 мільйонів гривень, а фірмі навіть планували компенсувати 40 мільйонів ПДВ.

Лише після розголосу компанія почала судові процеси.

ОПЗ, ГТС і слід Шурми

У схемах на Одеському припортовому заводі знову з’являється знайоме коло осіб. У 2024 році держава втратила 345 мільйонів гривень через маніпуляції з постачанням газу. У цей період оператором ГТС керував Дмитро Липпа, який раніше працював у структурах Ріната Ахметова — так само, як і Ростислав Шурма.

Журналісти припускають, що саме через Липпу Шурма міг прикривати схеми на ОПЗ.

Втеча, Австрія, Кіпр і розкішні вілли

У 2024 році журналісти знайшли Шурму в Німеччині, а його брата Олега — в Австрії. Згодом з’ясувалося, що Олег Шурма має кіпрську реєстрацію, є бенефіціаром ТОВ «Мастер фінанс» і директором Elysium Investment Limited.

За даними реєстрів, місцем його реєстрації є елітна вілла на Кіпрі в районі Пафос — із басейном, садом і видом на море. Подібні об’єкти там продають за 1,5 мільйона доларів.

Фінал без фіналу

Після «Міндічгейту» Андрія Єрмака прибрали з Офісу президента. Деякі експерти вважають, що саме він фігурує на плівках НАБУ під псевдонімом «Алі-Баба».

Формально ні Єрмак, ні Шурма не є ключовими фігурантами справи «Мідас». І, схоже, не стануть. Максимум — Шурму «поштурмують» за «зелений тариф».

А от великий енергетичний дерибан під дахом ОП, схоже, так і залишиться без справжніх політичних наслідків.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Енергетичний дерибан під дахом ОП: як поплічник Єрмака Ростислав Шурма, банк «Альянс» і «Міндічгейт» стали частиною великого пограбування України появились сначала на Антикорупційна правда.

У межах кримінального провадження підозри вручили п’ятьом депутатам від провладної партії «Слуга народу». Судові засідання щодо обрання запобіжних заходів проходили в закритому режимі.

Суд визначив застави у безпрецедентних розмірах:
Юрію Кісєлю — 40 мільйонів гривень,
Ігорю Негулевському — 30 мільйонів,
Євгену Пивовару та Михайлу Лабі — по 20 мільйонів,
Ользі Савченко — 16,6 мільйона гривень.

Як випливає з матеріалів справи, НАБУ зареєструвало це кримінальне провадження ще у грудні 2021 року. За версією обвинувачення, злочинна група сформувалася не пізніше кінця того ж року, а очолювала її невстановлена особа з керівництва фракції «Слуг народу».

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну тимчасово поставило діяльність схеми на паузу. Однак уже в серпні 2022 року, за даними слідства, роздача неправомірної вигоди парламентарям була відновлена.

Загалом у схемі, за версією НАБУ, брали участь п’ятеро підозрюваних депутатів та щонайменше ще 30 народних обранців. Усередині групи діяв чіткий поділ на підгрупи. Одну з них, як вважають слідчі, координував саме Юрій Кісєль.

Для контролю «дисципліни» в месенджері WhatsApp було створено закриту групу. Кісєль разом із довіреною особою надсилав туди таблиці з переліком законопроєктів і «завданнями» для депутатів. У графі «Пропозиція» біля кожного питання стояли позначки: «підтримати» — зеленим кольором або «відхилити» — червоним. Депутати могли вносити правки, якщо вважали дані некоректними.

За інформацією НАБУ, розмір щомісячної неправомірної вигоди коливався від 2 до 20 тисяч доларів США. З вересня по листопад 2022 року «тариф» складав 2 тисячі доларів, а з серпня 2025 року зріс до 5 тисяч.

Детективи задокументували факти передачі та розподілу коштів 5 листопада і 4 грудня 2025 року. Зокрема, 23 жовтня 2025 року організатор схеми передав 85 тисяч доларів для забезпечення «потрібного» голосування на пленарному засіданні парламенту.

5 листопада Кісєль, за версією слідства, зустрівся з іншим депутатом від «Слуги народу» і передав йому щонайменше 20 тисяч доларів — для подальшого розподілу між парламентарями.

У грудні 2025 року схема продовжила працювати за відпрацьованим алгоритмом. Кісєль отримав близько 60 тисяч доларів від організатора через посередника, після чого передав 45 тисяч іншому депутату. Частина коштів включала «компенсацію» за попередні місяці — один із фігурантів отримав одразу 10 тисяч доларів, з урахуванням боргу за серпень.

Загалом, за підрахунками НАБУ, Юрій Кісєль міг отримати щонайменше 145 тисяч доларів неправомірної вигоди.

Підозра ґрунтується на протоколах аудіо- та відеоконтролю. На записах, зокрема, зафіксовані обговорення нарахування «винагород» депутатам у разі прогулів без поважних причин, а також виплати за відвідування засідань Верховної Ради.

Окремі розмови стосуються необхідності знищення інформації в телефонах та побоювань щодо можливого прослуховування в депутатських кабінетах.

У матеріалах справи також міститься протокол допиту свідка від 30 грудня 2025 року. За його словами, систематичний підкуп народних депутатів тривав ще з листопада 2019 року, а з квітня 2024-го саме Кісєль виконував роль основного «розпорядника» коштів і координатора голосувань через WhatsApp.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Корупційний конвеєр «Слуг народу»: понад 30 нардепів у справі про системний підкуп за голосування появились сначала на Антикорупційна правда.

За даними джерел УП, йдеться про народну депутатку від партії “За майбутнє” Ганну Скороход. Наразі у неї проводяться обшуки.

За даними джерел УП, задокументовано, як парламентарка разом із спільниками вимагала з підприємця 250 тисяч доларів США.

У НАБУ та САП та СБУ підтвердили, що викрили злочинну групу, очолювану народною депутаткою України. “Тривають першочергові слідчі дії”, – говориться у повідомленні.

В антикорупційних органах пообіцяли надати деталі згодом.

“Антикорупційна правда”

Сообщение У народної депутатки Ганни Скороход проходять обшуки. Її підозрюють в отриманні крупного хабаря появились сначала на Антикорупційна правда.

Один із таких — Володимир Скоробагач, колишній заступник голови Харківської облради, якого НАБУ звинувачує у завданні “Укренерго” збитків на понад 58 мільйонів гривень. Поки держава воює, він відпочиває на Лазуровому узбережжі, насолоджується сімейними прогулянками й спортивними перегонами сина.

За версією слідства, у 2022 році Скоробагач через підконтрольні компанії — ТОВ “Паверсток”, ТОВ “Оптима-Прайс”, ТОВ “Наша енергетична компанія” та ТОВ “Мідбор” — провернув аферу з купівлею електроенергії. Кошти, які мала отримати держава, були “розчинені” через фіктивні фінансові структури і легалізовані через болгарські рахунки.

Ключова фігура у схемі — Ірина Хасьянова, бізнес-партнерка дружини Скоробагача Вікторії. Разом вони володіють компаніями “Сигма-ЛК”, “Містер Стейк” та “Харківський м’ясопереробний завод”. Саме через ці фірми проходили тіньові потоки.

Ще одна персона у справі — колишня модель і “Королева України-2018” Яна Лаурінайчуте, яка фігурує як засновниця “Оптима-Прайс”. Під час обшуків детективи вилучили печатки з її ім’ям і підписом “В. Скоробагач — директор”.

Лаурінайчуте нині мешкає у Дубаї, де володіє інвестиційною компанією, пов’язаною з ринком елітної нерухомості. Її онлайн-профілі підтверджують життя в ОАЕ, а в ЗМІ згадується, що вона купувала нерухомість у самого Скоробагача.

Серед документів, вилучених під час обшуків у Києві, слідчі знайшли печатку Frendisk Holdings Limited (BVI) — компанії, пов’язаної з депутатом Харківської облради від забороненої ОПЗЖ Володимиром Юрковим.

Дружина ексчиновника Вікторія Скоробагач також фігурує у справі про “конвертаційний центр”. Її компанія “Лалсат Інтернаціональ Україна” підозрюється в участі у схемах відмивання грошей через фіктивні фірми.

Попри всі звинувачення, родина Скоробагачів веде безтурботне життя. Їх бачать у Монако, Сен-Тропе, на трасах європейських картингових змагань.

Дочки ексчиновника також не пасуть задніх. Карина Дегтяр, дочка від першого шлюбу, мешкає у Франції, а Марія Скоробагач — у Лондоні. Марію навіть штрафували в Україні за нетверезе водіння під час комендантської години, коли вона “каталася нічним Харковом”.

Нині справа щодо організованої групи Скоробагача передана до суду. Питання лише одне — чи дістане українське правосуддя чергового “втікача з Лазурки”.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Монако, спорткари і трюфелі під час війни: як родина харківського ексчиновника Володимира Скоробагача живе на широку ногу, поки НАБУ рахує мільйони збитків “Укренерго” появились сначала на Антикорупційна правда.

За даними слідства, “Енергоатом” опинився під контролем організованої групи, яка вимагала у підрядників “відкати” — від 10 до 15% від суми контрактів. Брудні гроші відмивали через офіс у центрі Києва, що належав родині екснардепа Андрія Деркача — людини з давніми зв’язками у проросійських колах.

Після публічного розголосу президент Володимир Зеленський заявив, що очищення “Енергоатому” від корупції — питання державної безпеки. Невдовзі Кабінет Міністрів на чолі з Юлією Свириденко розпустив наглядову раду НАЕК “Енергоатом”, а згодом було оголошено про відсторонення міністра енергетики Германа Галущенка.

Фігуранти скандалу

Серед осіб, яких слідство вважає причетними до схеми:

• бізнесмен і співзасновник “Кварталу-95” Тимур Міндіч (“Карлсон”);

• ексрадник міністра енергетики Ігор Миронюк (“Рокет”);

• виконавчий директор з безпеки “Енергоатому” Дмитро Басов (“Тенор”);

• учасники “бек-офісу” легалізації коштів — Олександр Цукерман (“Шугармен”), Ігор Фурсенко (“Рьошик”), Леся Устименко та Людмила Зоріна.

Слідство вказує, що Міндіч і Цукерман створили злочинну організацію, яка системно вимагала “відкати” й відмивала кошти через фіктивні компанії.

Особливу роль, за даними прокурорів, відігравав міністр енергетики Герман Галущенко — під кодовим ім’ям “Сігізмунд”. Саме він, за даними детективів, допомагав координувати зв’язки між міністерством та “Енергоатомом”.

11 листопада НАБУ оприлюднило нові докази: офіс, через який відмивали кошти, відвідував колишній віце-прем’єр Олексій Чернишов (“Че Гевара”).

Ім’я Міндіча, відомого бізнесмена та співвласника студії “Квартал 95”, уже давно фігурує у розслідуваннях щодо впливу великих грошей на державну енергетику. У медіа його неодноразово пов’язували з олігархом Ігорем Коломойським і представниками президентського оточення.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Корупційний ланцюг “Енергоатому”: хто стоїть за мільйонними “відкатами” появились сначала на Антикорупційна правда.

Сообщение НАБУ викрило корупційну схему в енергетиці появились сначала на Антикорупційна правда.

Серед затриманих:

• Заступник Кличка Петро Оленич

• Голова земельної комісії Київради Михайло Терентьєв

• Членкиня земельної комісії Олена Марченко

• Заступник директора КП «Київблагоустрій» Олексій Мушта

• Перший заступник директора «Спецжитлофонду» Юрій Леонов

Уже 18 березня всі вони вийшли під заставу, а обіцянки про «посадки» розчинилися в повітрі.

Денис Комарницький

У березні журналісти знайшли Комарницького у Відні. Основний фігурант справи, який ще 10 лютого був у розшуку, залишив Україну на початку розслідування.

Джерела в правоохоронних органах повідомили, що для втечі Комарницького «організували супровід» із колишніх співробітників СБУ, поліції Закарпатської області та одного депутата. При цьому сама СБУ стверджує, що всі ці особи вже тиждень як не мали жодного стосунку до служби.

За словами приятеля Комарницького Юрія Довгаленка, який організував втечу, перед машиною ексдепутата рухався камуфльований автомобіль із табличкою «200», зазвичай призначеною для перевезення загиблих військових.

9 травня ВАКС ухвалив заочний арешт Комарницького. Адвокати намагалися оскаржити рішення, але Апеляційна палата залишила скаргу без задоволення. Після цього про подальшу долю розслідування інформація зникла.

Петро Оленич

Заступник Кличка вийшов під заставу 15 мільйонів гривень у кінці лютого. Сам Оленич заявляв про «необґрунтовану підозру» та «доброчесність», але вже 6 березня Кличко підписав його звільнення. Формально — «за угодою сторін», тому трудова книжка залишилася чистою, а компенсацію за невикористану відпустку виплатили.

За даними журналістів «В тіні каштана», Оленич отримував щомісяця від 60 до 400 тисяч гривень зарплати зі столичного бюджету.

14 жовтня НАБУ передало до суду справу про незаконну передачу 0,6 га парку «Нивки» під забудову. Хоч прізвище не повідомлялося, за посадою очевидно, що йдеться про Оленича. Посадовець ігнорував факт належності ділянки до природно-заповідного фонду і подав на розгляд Київради проєкт рішення для приватної компанії.

Михайло Терентьєв

Голова земельної комісії після виходу під заставу (19,98 млн грн) зіткнувся з публічною обіцянкою Кличка: «вичистити його з лав УДАРу». Обіцянка пролунала 13 березня, але повністю реалізована не була — лише 23 травня під час партійного з’їзду Терентьєва виключили.

Однак депутат подав до суду, і 10 червня рішення з’їзду призупинили. Формально Терентьєв досі залишається головою земельної комісії, хоча на засідання майже не ходить. Два рази намагався втрутитися в роботу комісії, але безуспішно — кворуму не зібрав.

Олена Марченко

Депутатка від «Батьківщини», яка вийшла під рекордну заставу 50 млн грн, теж зберегла мандат. Фракція її не відхрестилася, і на сайті Київради Марченко досі значиться як членкиня «Батьківщини».

30 вересня ВАКС зменшив заставу до 45 млн грн, частину коштів повернули компанії та фізичним особам. На майно Марченко та її чоловіка накладено арешт: три квартири, чотири земельні ділянки, садовий будинок, автомобіль Audi A3 2015 року випуску та рахунки в Приватбанку.

Звільнені «по-хорошому»

Частина інших фігурантів також залишила КМДА без плями в трудовій книжці:

• Валентина Святина

• Ігор Долинський

• Володимир Шарій

• Віктор Погребной

Опубліковані розпорядження говорять: Долинський звільнився за власним бажанням, Шарій — за угодою сторін, Погребний — через закінчення контракту. Навіть Михайло Терентьєв залишив КП «Інженерний центр» «по-хорошому».

Прізвищ Юрія Леонова, Олексія Мушти та Валентини Святиної на сайті КМДА не знайти. Проте на вебсторінках підприємств їхні імена зникли.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Дев’ять місяців після «Чистого міста»: куди зникли фігуранти найгучнішого корупційного скандалу року появились сначала на Антикорупційна правда.

У попередніх матеріалах «СтопКору» йшлося про В’ячеслава Беліменка, українця з московською пропискою, який, декларуючи мізерні доходи в Україні, примудрявся проводити багатомільйонні угоди за кордоном. Нові факти зводять його разом із Рудковською в одному дубайському проєкті — OAK YARD RESIDENCES, який офіційно рекламується як «нерухомість для відновлення енергії». Насправді ж, за даними журналістів, це може бути лише ширма для відмивання грошей.

У схемі засвітилися й інші «гравці»: рієлторка Єлизавета Ткаченко, яка разом із матір’ю Беліменка та колегою Рудковської Марією Рубан створила компанію зі статутним капіталом у десятки мільйонів гривень. Водночас сама Рудковська оформила українське ТОВ «Зе Ярд» на себе і Діану Беліченко — візажистку та акторку, яку журналісти вважають лише номінальним власником. За всіма ознаками, тіньовим партнером є Олег Скалюк, керівник відділу продажів у ЖК «Новопечерські Липки».

Розслідування показало, що The Yard активно співпрацює з компаніями «Алла Плюс» і «Авокадо Плюс», через які скуповувалася елітна нерухомість у Києві. Саме ці структури, пов’язані зі Скалюком і його донькою, перетинаються з діяльністю російських інвесторів, адже дубайський проєкт рекламується навіть у «Яндексі».

Особливу увагу журналісти звернули й на партнерів Рудковської — серед них дружина харківського політика Володимира Скоробагача, якому НАБУ висунуло підозру в розкраданні десятків мільйонів гривень. Схеми вели в Болгарію, а звідти — в Дубай, де компанії Рудковської ймовірно допомагали «зливати» гроші через інвестиційні угоди.

Скандал довкола The Yard загострився після нападу на бізнесмена Антона Шухніна. Він заплатив завдаток за оренду в «Новопечерських Липках», але замість угоди отримав побиття від невідомих. Сліди знову ведуть до Скалюка й Рудковської.

Факти вказують на те, що The Yard може бути не просто рієлторською агенцією, а потужним інструментом у тіньових схемах відмивання коштів. Усе це відбувається на тлі війни, коли країна щодня втрачає мільярди й потребує прозорості. Натомість у Києві та Дубаї працюють цілі «пральні машини» для брудних грошей.

Журналісти вимагають, аби правоохоронці розслідували діяльність Рудковської, Беліменка, Скалюка та їхніх компаній. Адже масштаби цієї схеми можуть бути набагато більшими, ніж здається на перший погляд.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Від Новопечерських Липок до Дубаю: як Яна Рудковська перетворила рієлторський бізнес на інструмент для відмивання грошей появились сначала на Антикорупційна правда.

Сообщение За втікачем Тимуром Міндічем розпочато полювання. Зеленський звернувся за допомогою до Буданова появились сначала на Антикорупційна правда.

Вищий антикорупційний суд (ВАКС) відправив народного депутата Олексія Кузнєцова під варту на 60 днів з можливістю внесення застави в розмірі 8 млн гривень. Його підозрюють у корупції під час закупівлі дронів та радіолокаційних систем. Про це повідомляє Telegram Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Сообщение Схеми на дронах і РЕБ: нардеп Олексій Кузнєцов отримав запобіжний захід появились сначала на Антикорупційна правда.

Сообщение В елітному підрозділі НАБУ викрили “крота” ФСБ появились сначала на Антикорупційна правда.

Сообщение СБУ викрила чинного нардепа Федора Христенка в зв’язках з Росією появились сначала на Антикорупційна правда.

У центрі скандалу — відомий підприємець Герман Фісталь, власник низки приватних компаній, та депутат Дніпропетровської облради Андрій Шипко — колишній народний депутат від «Партії регіонів» і виконувач обов’язків директора Інституту у 2021–2022 роках.

За даними слідства, саме Фісталь організував злочинну групу, до якої увійшли його наближені бізнесмени та окремі службовці Інституту. Вони забезпечували перемоги у тендерах «своїм» структурам — без конкуренції, без контролю, з повною впевненістю у безкарності. Ціни на медичне обладнання навмисно завищували — іноді до 50%, щоб вивести гроші. У підсумку — держава втратила понад 231 мільйон гривень.

Ця злочинна схема працювала у 2021–2022 роках, а докази незаконного збагачення довелося збирати аж у 12 країнах світу.

Окрему увагу слідство приділило Андрію Шипку. Нещодавно Вищий антикорупційний суд визначив йому заставу у 30 мільйонів гривень (хоча прокурори САП просили 183 млн). Йому заборонено покидати Київ та область без дозволу, спілкуватися з іншими фігурантами справи, відвідувати Інститут раку, він має здати закордонні паспорти та носити електронний браслет.

Розслідування триває. І це — ще одна історія про те, як хвороба українського суспільства — корупція — вражає навіть ті місця, де мали би рятувати життя.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Рак системи: викрито масштабну корупцію в Інституті раку. Фігуранти — екснардеп Андрій Шипко та бізнесмен Герман Фісталь появились сначала на Антикорупційна правда.