Про це повідомляє міжнародне детективне бюро Absolution.

За даними Руху ЧЕСНО, у 2019 році 83% фінансування «Партії Шарія» (5,1 млн грн) надійшло від донорів із Харкова та Харківської області. Значна частина цих донорів мала або має стосунок до бізнес-структур родини Кацуб. Наталія Гордієнко, колишня дружина екснардепа від Партії регіонів Володимира Кацуби, очолювала харківський осередок партії. Вона публічно називала Шарія близьким другом свого сина Олександра Кацуби та підтвердила давні стосунки з блогером і його дружиною Ольгою.

Гордієнко балотувалася до Верховної Ради 9-го скликання від «Партії Шарія» (№14 у списку).
Тетяна Гузенко, дружина Олександра Кацуби, також була у списку партії (№11).
Олександр В’юник, перший заступник голови партії, у 2012 році був помічником Сергія Кацуби у Верховній Раді та довіреною особою кандидата-клона на окрузі, де переміг Сергій Кацуба.

Ці зв’язки вказують на те, що родина Кацуб не лише фінансово підтримувала партію, а й брала активну участь у її політичній діяльності.

У 2019 році німецька фірма Med Cologne, яка має зв’язки з Росією, видала медичні довідки чотирьом кандидатам від «Партії Шарія» та ОПЗЖ, зокрема:
— Наталії Гордієнко.
— Тетяні Гузенко.
— Ользі Бондаренко (Шарій).
— Сергію Кацубі (кандидат від ОПЗЖ, №23 у списку).

Ці довідки, датовані 14 червня 2019 року, стверджували, що кандидати лікувалися за кордоном, що дозволяло їм обійти вимогу проживання в Україні протягом п’яти років перед виборами. Проте суд визнав довідку Сергія Кацуби недійсною, оскільки:
— Перевірка перельотів показала, що він перебував в Україні у вказані дати.
— Med Cologne назвали посередником, а не медичним закладом із належною компетенцією.

ЦВК відмовила Сергію Кацубі в реєстрації, а довідки для кандидаток від «Партії Шарія» викликали підозри щодо їхньої автентичності, хоча вони й були прийняті.

Наталія Гордієнко, попри офіційне розлучення з Володимиром Кацубою у 2015 році, залишається пов’язаною з бізнес-активами родини.Вона є засновницею або співзасновницею компаній, що входять до групи Кацуб. Наприклад, Гордієнко — комерційний директор ПП «Торгопт», що базується в Харківській області.

Сам Шарій не приховував дружби з Олександром Кацубою, публікуючи спільні фото в соцмережах. Це підтверджує тісні особисті зв’язки між сім’єю та блогером.

Володимир Кацуба: екснардеп від Партії регіонів, фігурант антикорупційних розслідувань, відомий як «кнопкодав» і «гречкосій».
Сергій Кацуба: ексзаступник голови НАК «Нафтогаз України», нардеп від Партії регіонів, фігурант справи «вишок Бойка».
Олександр Кацуба: Ексзаступник голови НАК «Нафтогаз України» (2012–2014), підписант документів у справі «вишок Бойка», затриманий у «бензиновій справі» Курченка, але звільнений після угоди зі слідством.

Участь Гордієнко та Гузенко в списку «Партії Шарія» могла бути частиною ширшої стратегії. Аналітики припускають, що родина Кацуб використовувала партію як інструмент для просування власних інтересів, зокрема через:
— Фінансування партії через пов’язаних донорів із Харкова.
— Використання партії для політичного впливу на регіональному рівні (Харківська область).
— Можливе приховування справжніх джерел коштів через структури, пов’язані з групою Кацуб.

Шарій, зі свого боку, отримував ресурси для розкрутки партії, яка набрала 2,23% на виборах 2019 року, але не пройшла до парламенту.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Ексзаступник голови «Нафтогазу» Олександр Кацуба фінансував партію Шарія появились сначала на Антикорупційна правда.

Українська енергетика витримає російський шторм, хоча буде дуже важко

Головне питання, яке зараз нас усіх турбує — як ми переживемо наступну зиму? В контексті останніх, на жаль, успішних атак на українську енергетику це питання стає особливо гострим.

Тут все залежить від трьох очевидних факторів. Перше — коли нарешті США затвердять свій пакет допомоги для України (Конгрес США затвердив допомогу Україні 23 квітня, – ред). Бо нам критично потрібні додаткові системи ППО, щоб уникнути нових великих пошкоджень. Другий фактор — це погода. Думаю, з цим все очевидно без пояснень. Третій — скільки ми та партнери зробимо для того, щоб підготуватися до зими 2024-2025 і до наступних сезонів.

Що ви вважаєте першочерговою задачею на зараз?

Багато можна назвати першочерговим. Питання в тому, що найбільше залежить від України. А це — інвестиції у децентралізацію виробництва тепла й електрики. Це можуть робити й місцеві, й центральні органи влади. Теплові насоси, газові генератори, великі генератори, які підстрахують критичну інфраструктуру на випадок системних відключень. Багато чого було зроблено під час і після першої зими після вторгнення, але треба більше. Ми тепер чудово знаємо, що багато безпеки не буває. Я, власне, переконаний, що влада будь-якого рівня має вкладатися зараз у два напрямки — Збройні сили та надійність критичної інфраструктури.

Чим нам можуть допомогти у цьому наші партнери?

Грошима, обладнанням і підстраховкою по імпорту електроенергії, якщо у нас буде дефіцит. Власне, зараз  ми вже маємо 1700 МВт потужностей передачі електрики з ЄС і до ЄС, це в 3,5 рази більше, ніж було ще пів року тому. Зимою, коли у нас був профіцит генерації, ми експортували електроенергію. Зараз ми можемо її імпортувати за потреби.

Чи можемо ми довгостроково забезпечити енергетичну безпеку, якщо загроза від Росії збережеться?

Це питання реалістичної енергетичної стратегії, яку нам треба розробляти та реалізовувати вже зараз.

Енергетична стратегія зараз  на часі? Чи має сенс зараз щось довгостроково планувати?

Стратегія завжди в першу чергу не про конкретні плани, а про спосіб мислення. Я думаю, що завжди найкраще, що можна зробити в часи таких викликів — думати стратегічно. В тому числі багато чого можна робити вже зараз — в рамках європейського “зеленого курсу”. Це дозволить вже зараз почати скорочувати споживання тепла й електрики. Відповідно, можливості росіян на нас впливати знизяться. З можливих кроків — програми утеплення, переведення громадського транспорту на електрику та біопаливо, виділення дотацій на вирощування енергетичного лісу, перероблення та екологічного спалення сміття. Багато чого можна зробити. Звісно, вже зараз критично розширювати можливості для збільшення власного видобутку нафти, газу, вугілля. Будувати потужності зеленої енергетики.

Що треба робити, щоб ми видобували більше нафти та газу?

Наразі рецепти дуже прості: більше ППО, більше інвестицій. А тут крім фізичної безпеки нам потрібні гарантії для інвесторів від держави. Ринку насправді потрібен баланс між інтересом держави зібрати більше податків і інтересом бізнесу інвестувати у видобуток. А для цього потрібні стабільні правила гри на 5-10 років, хоча б у сфері податків і регулювання.

Ви вірите у системні зміни щодо державної політики зараз?

Під час війни проводити системні реформи, це треба визнати, неможливо. Тому прямо зараз ми маємо зосередитись на тому, щоб не ускладнювати бізнесу життя. Те саме стосується роботи суддів. До того ж є питання які потребують волі від Кабміну, а не складних системних реформ — саме Уряд може гарантувати новим виробництвам прозору і доступну схему підключенням до комунікацій. Зараз, коли ти хочеш відкрити виробництво, часто маєш рік чекати на підключення електрики. З цим можна закінчити доволі швидко.

Якщо підбивати підсумки цього блоку, українська енергетика витримає ще рік таких атак?

Витримає. Але, звісно, нам буде важко і кожен громадянин, бізнесмен, чиновник на своєму місці мають проявити відповідальність. Споживати обачно, мати — за можливості — генератор чи зарядну станцію, розуміти, що ця біда наша спільна.

Українська економіка потребує реалістичної стратегії розвитку, російська загроза збережеться навіть після завершення “гарячої” війни

Ви кажете, що держава може зробити кілька тактичних кроків для полегшення життя бізнесу і пожвавлення економіки. Але вже роки півтора тільки й мови про переведення економіки на воєнні рейки. Енергетика вже на них. А що з іншим?

Тут треба визначитись з поняттями. На темі “економіки воєнного часу” багато спекулюють, наводячи у приклад то практики Першої світової війни, то практики Другої світової. Зараз не Друга Світова війна. І тим більше не Перша. Нам не треба робити те, що робили країни, що воювали 80 чи 100 років тому. Проте ми можемо завантажити бізнес виробництвом необхідних для армії товарів, переглянути пріоритети бюджетної політики, зменшити залежність від наших партнерів.

Як вам ідея підняття податків на військові потреби? Наприклад, воєнного збору?

Ми всі розуміємо, що війна — це дуже дорога справа. Ми розуміємо, що Україна власним коштом оплачує грошове забезпечення військових, постачання форми й амуніції, пальне, їжу, багато чого ще. Тому держава може і має в разі необхідності підвищувати податки. Але це не має бути рух в один бік. По-перше, держава в такому випадку має дерегулювати адміністрування і сплату податків. По-друге, левову частку замовлення має отримувати український бізнес, щоб забезпечувати робочі місця і повертати ці ж гроші в економіку у вигляді зарплат і в бюджет у вигляді тих саме податків.

Старий добрий протекціонізм?

Ні, в нашій ситуації це здоровий глузд. Ми маємо розуміти, що ми не можемо на 100% покладатися на наших партнерів. Ніякого “економічного дива” під час війни не станеться — це неможливо. Тобто, доведеться використовувати той ресурс, що вже є в України. Чим краще ми це зробимо, тим швидше зупинимо спроби Росії нас знищити. В той саме час, нам не треба впадати у крайнощі. І думати, що можна зробити кав’ярню чи продуктовий магазин військовим виробництвом. Як і не треба зловживати спокусою вдаватися до радянських практик, наприклад, до регулювання цін — це не працює в сучасному світі.

Такий підхід потребує нового рівня довіри між державою та бізнесом.

Це правда. Нам потрібен діалог, заснований на довірі та закритті старих образ між державою, політиками й бізнес-спільнотою. Насправді це тема іншої великої розмови. Та якщо коротко, то нова форма суспільної угоди між бізнесом, державою і суспільством могла б виглядати приблизно отак: бізнес сумлінно платить податки та допомагає ЗСУ перемогти, поліція, ДБР, прокуратура не блокують роботу бізнесу і несуть відповідальність, якщо здійснюють необґрунтований тиск, держава проводить нарешті судову реформу і спрощує регуляційне законодавство. Це може дозволити почати бачити один в одному партнерів, а не ворогів. Ворог зараз на сході.

Ви казали про пріоритет витрат центральної та місцевої влади? Це про казус “витрат на бруківку”?

Та чого тільки бруківку. Я вже казав вище, що єдине, на що зараз (крім поточних витрат) має сенс витрачати гроші — це критична інфраструктура й армія.  Клумби, дерева, нові дороги та розв’язки, якісь ще екстравагантні проєкти на кшталт фарбування бордюрів мають залишитись у минулому. До кінця війни.

Але ж дорогі потрібні?

Якщо мова йде про дороги, які критичні для логістики ЗСУ, експорту-імпорту — в це має сенс вкладатися. Все інше треба оптимізувати.

Окреме питання зараз — це люди. Багато роботодавців каже про брак робочої сили. Чи з цим можливо щось зробити?

Давайте відверто, до кінця війни біженці масово не повернуться. Значна частка не захоче повертатися і після. І не тому, що країна погана, а тому, що залишати вже збудовану стабільність важко, особливо коли повертаєшся у післявоєнну країну. Але потрібно працювати над тим, щоб повертати кваліфікованих працівників з-за кордону чи вербувати іноземних спеціалістів для ключових галузей економіки — воєнного виробництва, енергетики, технологічної промисловості. Для цього нам треба вже переглянути наше дуже застаріле міграційне законодавство — ми маємо залучити всіх охочих працювати на Україну.

Це може бути політично непопулярний крок.

Так я і не політик, щоб міряти кроки за популярністю. Я бізнесмен.

У нас зараз у суспільстві психологічний цикл емоційного виснаження. Оптимізм не у тренді. Ви вірите, що в української економіки, на фоні усіх цих викликів, може бути якесь відносно світле майбутнє?

Так, у нас є всі можливості для економічного успіху. Але для цього нам треба, в першу чергу, адекватно оцінювати власні можливості та власні проблеми. У нас зараз дві глобально слабкі сторони. Перша — сусідство з Росією, яка як мінімум до зміни режиму там буде загрозою. Друга — демографія, про що ми говорили. Обидва ці ризики мають бути враховані у формуванні нашої економічної стратегії.

А які наші сильні сторони? Вони є взагалі?

Перша — це люди. Бо в Україні все ще дуже багато кваліфікованих працівників і яскравих підприємців. Друга — це наші ресурси, від землі до корисних копалин. Третя — наша інтеграція у західний світ і у Європейський Союз. Бо це створює великі можливості для експортноорієнтованих галузей, особливо в добу світової нестабільності.

Світова нестабільність створює ще й можливості?

Так. Торговельні маршрути через Суецький канал і Індійський океан з Азії в Європу стають небезпечними. Наприклад, через хуситів. Україна цілком може стати промисловою базою, куди переїде частина виробництва західних компаній з Азії. Так, для цього нам доведеться зробити багато реформ і розробити систему гарантій інвесторам, але це наш обов’язок.

Чи останні протести у Польщі та блокада кордонів не роблять український експорт вразливим?

Ці протести тільки довели, що змагання за ринки триває постійно. Тому як країна ми маємо вже зараз працювати над розвитком наших конкурентних переваг.  Наш рух у Європу — це настання доби конкуренції — конкуренції за робочу силу, ресурси, енергетику, інвестиції. Конкуренція, яку ми маємо виграти. Якщо польські фермери хочуть конкуренції з українською економікою і так її бояться, то давайте ми  збудуємо такі умови для ведення бізнесу, що не українці будуть їхати працювати та інвестувати до Польщі, а почнеться протилежний процес — повернення українців з Польщі до України та приїзд поляків на роботу до України. Це — наша стратегічна ціль.

Дуже амбітно.

Так, але це гарний орієнтир. Для України. І для всіх українців.

Я ніколи не повернуся працювати в державний сектор. Але будувати бізнес в Україні — буду

Ви самі продовжуєте розвивати бізнес. Вже під час війни повернулися на газовий ринок. Ви настільки оптиміст? Наскільки великі інвестиції знадобилися?

Я прагматик. Повернення на ринок газу — це повернення туди, де я інтенсивно пропрацював 4 роки — з 2010 до 2014. Цей ринок я знаю, маю спеціалізовану освіту, тому це було логічне рішення. Щодо інвестицій — конкретних сум не назву, але наразі енергетичні активи дешевші, ніж у мирні часи. Тим більше, що ми — не гігант ринку. Наш видобуток, умовно, навколо 1.0 мільйона кубометрів на місяць. У нас є компанії які видобувають в кілька разів більше на день.

Плануєте подальше розширення?

Ми маємо такі амбіції, але це буде залежати й від економічної, й від військово-політичної ситуації.

Ви згадали, що повернулися на ринок газу. Нещодавно ваше прізвище знову з’явилося у ЗМІ у контексті справи екс-нардепа Пашинського. Його звинувачують у розкраданні пального. Раніше, наскільки я розумію, у цьому звинувачували вас. Що це за історія?

Коли я пішов з посади заступника голови НАК “Нафтогаз України” (Кацуба працював на цій посаді з грудня 2012 до серпня 2014, — ред.) мене намагалися звинуватити у тому, що — начебто — ми допомогли Курченку вкрасти пальне, яке у його компаній мав купувати “Нафтогаз”.

А в чому, на вашу думку, була справа?

Зараз вже важко сказати, я сподіваюсь слідство НАБУ відновить справжню картину. Але ще 2015 року журналісти , що Пашинській і Ко начебто конфіскували пальне на потреби ЗСУ, але насправді просто продали його лівим компаніям (якими володів знайомий Пашинського Володимир Тищенко, — ред.). А коли спливло, що пальне до армії не дійшло, вигадали історію, що нафтопродукти вкрав хтось інший. Це намагалися повісити на мене. Але, як бачимо, знадобилося 9 років, щоб НАБУ оголосило підозру Пашинському.

Ви задоволені таким результатом?

По-перше, ще немає ніякого вироку суду. По-друге, те, що відбувається ніяк не поверне нервів і сил, які втратила моя родина, мої друзі і я, доки ми намагалися довести мою непричетність. Проте добре, що у нас формуються такі інституції як НАБУ, які можуть виявляти реальних корупціонерів.

Так, давайте від сумного повернемось до бізнесу і ваших активів. У вас є фінансовий бізнес, є ще кілька активів. Майже всі вони сформовані в останні 10 не самих простих років. У що Кацуба готовий інвестувати зараз? Що порадили б читачам?

Якщо людина має можливість диверсифікувати — треба це робити. Якщо казати про фінансовий сектор, то ми відкрили філіал нашої кредитної компанії у Польщі, вже після повномасштабного вторгнення. АЛЬФА ГАЗ почала працювати вже після повномасштабного. Якщо наш читач підприємець, то виробництво у сфері забезпечення армії, розширення свого бізнесу за кордон.

А якщо казати про ліквідні інвестиції?

Державні облігації. Якщо українським ОВДП довіряють західні банки, не бачу причин не довіряти. І дохідність там приваблива. На початок року у гривні майже 17%, у доларах — десь 4-5%. Якщо ви параноїк — вкладайте в золото. Але насправді найкраща інвестиція зараз — це донатити на ЗСУ.

Ви з перших днів повномасштабної включилися у допомогу ЗСУ. Чим займаєтесь зараз по цьому напрямку?

Я намагаюся бути системною людиною. Один з моїх бізнесів — це два автомобільних видання. АвтоБазар і АвтоЦентр. Ми збиралися відкривати сервіс лізингу авто. Тому і по допомозі армії ми зосереджені на авто. За 2 роки ми вже передали понад 100 машин. В тому числі вантажних і інженерних. У армії дуже різні та дуже динамічні потреби. Але потреба у колесах буде завжди. Інвестиція у кожну “тачку” для ЗСУ — це найкраща інвестиція у те, щоб у нас всіх було майбутнє.

Сообщение Олександр Кацуба: Пашинській і Ко начебто конфіскували пальне на потреби ЗСУ, але насправді продали його лівим компаніям появились сначала на Антикорупційна правда.

Знаходження справи Олександра Кацуби в реєстрах є складним завданням, оскільки її активно приховують. Наприклад, на веб-сайті Київського апеляційного суду в розділі “Сторони справи” відсутнє прізвище Кацуби. Крім того, на державному порталі “Судова влада України” немає жодної актуальної інформації про цей судовий процес.

Суть цієї справи полягає у причетності Олександра Кацуби до махінацій з пальним на суму понад 450 мільйонів гривень. У період з 2012 по 2013 роки, обіймаючи посаду заступника голови правління у компанії “Нафтогаз”, Олександр Кацуба сприяв компанії бізнесмена Сергія Курченка “Газ України 2020” у викраденні пального на суму понад 450 мільйонів гривень з “Нафтогазу”. Для цього використовувалися схеми фіктивних закупівель нафтопродуктів.

Крім того, Олександр Кацуба також пов’язаний з іншою відомою справою – так званими “вишками Бойка”. Під час управління Віктора Януковича державна компанія “Чорноморнафтогаз”, де Олександр Кацуба працював заступником директора, купила від прокладних фірм дві морські бурові установки за заниженою ціною, заплативши набагато більше, ніж вони вартували, – близько 300 мільйонів доларів.

Також стало відомо, що Олександр Кацуба спішно виїхав за кордон після того, як щось пішло не так і з нього офіційно не захотіли знімати звинувачення. До речі, раніше Олександр Кацуба сам зізнався у крадіжці та нібито навіть заплатив 100 мільйонів, щоб вийти на волю.

І ще цікавий факт. Олександр Кацуба витратив багато грошей на скуповування статей в українській пресі із заголовками «Бізнесмен пропонує свій план з порятунку  України”. І все дарма.

Тепер і прокурори, і судді намагаються триматися подалі від Олександра Кацуби, а також відклали винесення будь-якого рішення щодо його беззаконної апеляції.

Щодо виїзду відомо також, що Олександр Кацуба незаконно залишив Україну 24 жовтня 2023 року. Зробив він це через пункт Маякі-Зручне автомобілем о 19:27. Після цього Олександр Кацуба полетів у Дубай — мабуть, щоб обдумати, як же все-таки створити імідж молодого прогресивного айтішника, який жодного разу не крав гроші з бюджету.

Ще й дружина додала клопоту Олександру Кацубі, виставивши у соцмережі нові фото. Тетяна Гузенко публікує фотографії свого дивовижного вбрання на тлі нового місця проживання – Carrer Cunit 39 у місті Gava. Сюди сімейство Кацуб приїхало пожити після Монако.

Сообщение Олександр Кацуба: скандальный злодій втік за кордон та “відмиває” через Інтернет свою брудну біографію появились сначала на Антикорупційна правда.

Кацуба витратив багато грошей на скуповування статей в українській пресі із заголовками «Бізнесмен пропонує свій план порятунку України» і все дарма!

Тепер і прокурори, і судді намагаються триматися від нього подалі, а також відклали винесення будь-якого рішення щодо його беззаконної апеляції.

Відомо, що Кацуба у засмучених почуттях незаконно залишив Україну 24 жовтня. Зробив він це через пункт Маяки – Удобне автомобілем о 19:27.

Після цього він полетів у Дубай – обміркувати, як же все-таки створити імідж молодого прогресивного айтішника, який жодного разу не крав гроші з бюджету. Ще й дружина додала клопоту, виставивши у соцмережі нові фото. Тетяна Гузенко публікує фотографії свого дивовижного вбрання на тлі нового місця проживання – Carrer Cunit 39 у місті Gava. Сюди сімейство Кацуб приїхало пожити після Монако.

Нагадаємо, слідчі МВС підозрюють Олександра Кацубу у зловживанні службовим становищем у період його роботи на посаді заступника голови правління «Нафтогазу».

Слідство стверджує, що Олександр Кацуба сплатив компанії “Універсальне комерційне товариство” на виконання робіт близько 285 млн грн. Він підписав акти виконаних робіт, знаючи, що вони містять завідомо неправдиві відомості, а сама компанія має ознаки фіктивності. Його також звинувачують у махінаціях з 3,4 млрд кубометрів газу вартістю 12 млрд грн, які належать «Нафтогазу».

Після втечі Януковича він виїхав за кордон. 17 червня 2016 року слідчі ГПУ затримали, а 18 червня суд заарештував його на два місяці. Кацуба пішов на угоду зі слідством та заплатив 100 млн гривень. У березні 2017 року Кацуба вийшов із Лук’янівського слідчого ізолятора у Києві.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Олександр Кацуба, котрий вкрав вишки Бойка, після невдалої спроби “відбілити” себе незаконно виїхав за кордон появились сначала на Антикорупційна правда.

Він закупив в українських “ЗМІ” купу статей на тему стосунків бізнесу і держави (він же ж «бізнесмен»). Але Сашко забув нам дещо розповісти. Про це ми розповімо в наступних матеріалах.

Його батько, громадянин РФ, Владімір Кацуба, навесні 2022 року, коли Харківську область окупували орки давав інтервʼю пропагандиському сайту “Антіфашист” (заборонений в Україні) – як він радий приходу «асвабадітєлєй». Вся ця родина з Дергачів, тому вони дуже розраховували зайняти теплі місця і стати гауляйтерами.

Але на превеликий жаль Кацуб восени ВСУ звільнили Харківську область і всі інтервʼю «у всієї нашої родини є російські паспорти» прийшлось швидко вичищати

Але інтернет все памʼятає і залишки інтервʼю все ще можна знайти тут  і тут.

Питання до СБУ і українських ЗМІ – цей діджітал газовидобувач Сашко Кацуба і його родина яка «допомагала ВС РФ» – це нормально, що їх ніхто не чіпає і беруть заказухи?

Але більш докладно про медіаповій ми розповімо в наступному матеріалі.

Нижче ми публікуємо повний текст статті видаленої з пропагандонського рашистського ресурсу “Антіфашист”. Дочитайте до кінця, щоб зрозуміти що це за потвори …

Як Кацуби намагаються порішати за судом та прокурорами

Вчора з Апеляційного суду надійшла дуже цікава інформація прийшла. Чергових еталонних злодіїв та грабіжників України під патронатом росії – намагаються виправдати.

Справа в тому, що в Апеляційному суді хотіли визнати  що «Вишки Бойка» чи як буде більш точно «Вишки Кацуб»… ніхто не крав. Нагадаємо – «Вишки Бойка-Кацуб» – це бурові, які вкрали два брати Кацуб, Сергій та Олександр за часів міністра Юрія Бойка. Крадіжка коштувала Україні 400 мільйонів доларів збитків.

Через рік зусиллями колишнього генпрокурора Юрія Луценка та тодішньої Прокуратури, Кацуба визнав провину, виплатив державі 100 мільйонів гривень (вкрали 400 млн доларів) та вийшов на волю.

І ось зараз він вирішив… забрати 100 млн. у держави назад. А себе вирішив визнати невинним. Як стало відомо, 14 вересня у Київському Апеляційному Суді три продажні судді хотіли порішати та віддати Кацубі 100 мільйонів із бюджету та визнати його невинним у крадіжці «Вишок Кацуб». Але поки не склалося, справу перенесли на жовтень.

Судді вже відомі товариству на Майдані Рудніченко, Ігнатюк, Свинцицька. Номер псправи 761/7184/17, можете перевіряти. Із Прокуратурою корупціонер часів Януковича Кацуба теж порішав.

За нашою інформацією, прокурорським обіцяно 2 мільйони доларів, а суддям – 2,5 млн доларів на трьох. Олександру Кацубі головне – відмити репутацію та перестати проходити у реєстрах як корупціонер.

Увага! Під час війни ми з бюджету повертатимемо ригівському корупціонеру 100 млн вкрадених гривень.

Ще інформація щодо сходки з Київського апеляційного суду, де вчора розглядали справу про повернення 100 млн грн, що сплатив свого часу корупціонер Кацуба, коли визнав свою провину у 2016 році.

Враховуючи те, що по цій справі полетіли депутатські запити на імя Генерального прокурора, прокурори вирішили не ризикувати своїм службовим становищем і перенесли розгляд на жовтень.

Як ми писали вище, наші джерела повідомляють, що основні питання ТОП-корупціонер Кацуба вирішував не тільки з суддями, а ще з прокурорами. Будемо уважно слідкувати за цією справою. А разом з продажними суддями оприлюднимо прізвища продажних прокурорів.

Далі повний текст інтерв’ю Кацуби-старшого російським пропагандонам, яке сімейка зараз вичищає

Украинский политик Владимир Кацуба: «В Дергачах и я, и все, кого знаю, как могли, помогали ВС РФ»

“Антикорупційна правда”

Сообщение Кацуба Олександр та його корупційна родина: Чому за рашистів не візьметься СБУ? появились сначала на Антикорупційна правда.

Голова клану, Володимир Кацуба – кадровий воєнний. Він ілюструє тренд, що й у радянській моделі соціального захисту військових не було – Кацуба-старший став багатою та впливовою людиною в тому числі завдяки знайомствам з дитинства. Конкретно, Володимир Кацуба – це друг дитинства Василя Салигіна. Той, у свою чергу, друг та партнер відомого скандалами харківського олігарха Олександра Ярославського, а також – відомого політика Євгена Кушнарьова, пишуть Коментарі.

Кацуба та Салигін багато років працювали на керівних посадах у фірмах Ярославського – кооператив “Полюс”, фірми “Гея” та “Відродження”. Салигін потім за допомогою Ярославського навіть став очільником Харківської обласної ради, де, у томи числі, запам’ятався кулуарними домовленостями з майбутнім багаторічним головою МВС Арсеном Аваковим.

Поєднання публічного протистояння з одночасними залаштунковими домовленостями – це одна з “родзинок” стилю сучасних харківських політичних та економічних еліт. Становлення близьких до клану Кацуб харківських впливових діячів також відбувалося через своєрідні вчинки. Наприклад, Олександр Ярославський одружився з донькою багаторічного голови Харківської обласної ради Олександра Масельского — Іриною. Потім, одночасно з загадковою смертю Масельского Олександр Ярославський одразу ж розлучився з дружиною. Є версія, що причиною швидкої загибелі Масельского стала його свара з політиком та підприємцем Євгеном Кушанарьовим. Й що, нібито, Ярославський зрадив тестя, за що отримав частину спадщини Масельского під час її розподілу між Кушнарьовим та іншими харківськими “хижаками” тих часів.  Цікаво, що після смерті Масельского речовий опт Харківщини перейшов до відомого ринку “Барабашово”, до т. зв. “базарного олігарха” Фельдмана, який на той час був під захистом Євгена Кушнарьова.

Через кілька десятирічь, у 2022 році вихованець Фельдмана Олексій Чернишов стане черговим головою НАК Нафтогаз. Але, тоді у 1996 році в Харківській області після смерті Масельского в цілому скінчилась епоха серйозної боротьби за контроль над активами та фінансовими потоками, дещо стабілізувався баланс сил. У тієї конфігурації Василь Салигін та клан Кацуб вважались близькими до Євгена Кушнарьова. Коли Салигін був головою Харківської обласної ради, він не забув й про Володимира Кацубу – той отримав посаду голови Дергачівської райдержадміністрації. Посада районого керівника у виконавчій владі – це у тому числі доступ до операцій з землею. Й дійсно, за даними ЗМІ, клан Кацуб за допомогою адмінресурсу почав зухвало “вирішувати питання” щодо земельних багатств Харківщини.

Зокрема, син Володимира Кацуби – майбутній голова Чорноморнафтогазу та заступник голови правління НАК Нафтогаз Олександр Кацуба вже у 20 років раптово став володарем часток у фірмах “Темп-2005”, “Мерідіан-плюс”, “Агро-промінь” (зараз ліквідовані) і кількох інших – усі ці структури використовувалися для операцій з землею. Партнером Олександра Кацуби був Сергій Доброскок – багаторічний партнер Олександра Ярославського та Василя Салигіна. Попри докази, відомості у відкритих реєстрах та багато публікацій у ЗМІ, Олександр Кацуба заперечує земельні оборудки та заявляє, що був лише рант’є, який заробляв за допомогою сімейної комерційної нерухомості. Найвідоміші земельні скандали за участі клану Кацуб – вирубка дерев та знищення в цілому харківського парку Артема та передача прав на користування озером у Дергачах без торгів. Виглядає підозріло те, що після загадкової смерті стовпа харківської політики та покровителя Кацуб Євгена Кушнарьова їх становище не погіршилось, а навпаки, поліпшилось. Може бути й таке, що, й як у випадку з Масельским, близькому оточенню стало вигідніше зрадити старого лідера групи.

“Смерть Кушнарьова суттєво вплинула на кар’єри та долі харківських економічних та політичних еліт, – каже політолог, директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала. – Якби Кушнарьов був живий, скоріш за все у Харкові не було б таких мерів як Добкін та Кернес. Кушнарьов – це була людина номер один.  Він розглядався у “Партії регіонів” як реальна альтернатива Януковичу на президентські вибори. Скоріш за все, це й стало причиною смерті Кушнарьова. Його смерть відкрила дорогу та багато можливостей різноманітним діячам Харківської області”.

Після загибелі Кушнарьова, Володимир Кацуба зберіг владу в регіоні, а потім обирався депутатом ВР. Михайло “Допа” Добкін та Генадій “Гепа” Кернес, з якими також товаришував клан Кацуб, по черзі стали мерами Харкову та обличчям нової політичної еліти міста. Один з синів Володимира Кацуби – Сергій Кацуба потрапив на керівну посаду у систему НАК Нафтогаз. У ті ж часи сталась ще одна дивна подія – в грудні 2006 року в Києві невідомі розстріляли робочий кабінет народного депутата від “Партії регіонів” Юлії Ковальової – сестри Василя Салигіна, найближчого партнера Кацуб. Писали, що кабінет Ковальової, нібито, розстріляв партнер Віталіни Ющенко, дочки президента Ющенка. Це відбулось одночасно з тим, що попри офіційно оголошений “проукраїнський” курс Віктора Ющенка, підсилювалась економічна окупація України росією. Проросійські клани воювали між собою та з своїми партнерами в Україні – наприклад, розстріл в Києві Макса “Скаженого” Курочкіна – діяча, близького до харківського учасника ОЗУ “Лужниківська” Євгена Гінера. Й клан Кацуб був дотичний до тих процесів – їх друг, олігарх Олександр Ярославський багато років представляє в Україні інтереси близького до путіна олігарха Дерипаски.

Через Ярославського, Кернеса та авторитетного харківського бізнесмена Сергія Батозського клан Кацуб був знайомий з російськими ОЗУ федерального значення (Орехівські, Кемеровські, чеченські), з одним з лідерів ОЗУ Лужниківська Євгеном Гінером, з партнером оточення путіна по проекту “Москва-сіті” Павлом Фуксом. Тут показово, що син Батозського багато років працював у Сергія Тарути – функціонера російської економічної окупації України та партнера “газової принцеси” Тимошенко. Отже, офіційна біографія клана Кацуб як родини військового, який став успішним бізнесменом та допоміг грошима двом синам починати кар’єру з позиції “мажорів” взагалі не співпадає з реальною історією цієї впливової харківської родини.

Кацуби та НАК Нафтогаз

Є точка зору, що НАК Нафтогаз – це держава у державі. Де при вирішенні питань геополітичного значення, питань бізнесу наднаціональних “елітних” груп національні інтереси України або перших осіб України вторинні.

Що влада ухвалює такі рішення, які на користь наднаціональних “елітних” груп, а не України. Через це вважається, що потрапити у НАК Нафтогаз на керівну посаду не те, що з вулиці, а навіть з вулиць недостатньо елітних закритих котеджних селищ – нереально. Й ось, Сергій Кацуба за офіційною версією — звичайний харківській бізнесмен без корупційних та кримінальних зв’язків, поступає навчатися у головний російський нафтогазовий виш – академію Губкіна. Цей же навчальний заклад трохи згодом закінчив і його молодший брат Олександр Кацуба. Тут не слід забувати, що радянські, а потім й російські спецслужби формували власні мережі впливу за допомогою побудованих ще в інститутах (особливо в елітних) зв’язків. Наприклад, молодший партнер та земляк друга Ротенбергів в Україні Василя Хмельницького Ігор Дишлевий розповідав, що його випуск вже кілька десятирічь щороку збирається на урочисті зустрічі, що кілька з його одногрупників працюють у фсб рф, й що саме ці працівники роз’яснюють всім іншим, як вести себе, щоб зберегти гроші та вплив, залишаючись в тренді політики Кремля. Так от, нібито далекий от істеблішменту та нафтогазових питань Сергій Кацуба у 2006 році раптово потрапляє на керівні посади у НАК Нафтогаз. До цього, за словами молодшого брата Олександра, Сергій Кацуба дивний чином був учасником закритого кола постачальників держпідприємства Укргазвидобуток.

Тут ще слід звернути увагу на те, що Сергій Кацуба умовно був представником ворожої для “помаранчевої влади” групи умовно проросійського Кушнарьова. Але це не завадило йому потужно розпочати кар’єру у часи найбільшої сили Ющенка та його “любих друзів”. У 2008 році Сергій Кацуба на деякий час пішов з НАК Нафтогаз та перейшов на посаду керівника ВП “Атомкомплект” НАЕК “Енергоатом”. “Енергоатом” — це теж дуже закрита структура з дуже великими фінансовими потоками. У ті часи НАЕК Енергоатом контролював “любий друг” Ющенка Микола Мартиненко разом з Давидом Жванією. Нагадаємо, що Мартиненко та Жванія були творцями фірми “Бринкфорд”, яка фактично монополізувала ринок ядерного пального для АЕС та ринок утилізації ядерних відходів в Україні. Як пишуть в інтернеті, з самого початку у схемах брали участь Віктор Ющенко та Петро Порошенко.

Суть схеми полягала у повному підпорядкуванні української атомної енергетики росіянам та створенні посередницьких фірм для побудови відносин між російськими контрагентами та українськими державними підприємствами. Як постачання ядерного палива, так й утилізація відходів відбувалися за значно завищеними цінами, на що витрачались гроші платників податків. Молодший брат Сергія Кацуби, Олександр Кацуба в інтерв’ю розповідав, що в енергетиці Кацуби працювали саме з Миколою Мартиненком, а ще з Олександром Онищенком (Кадировим). Отже, клан Кацуб мав протекцію як по лінії авторитетних харківських бізнесменів, що зробили кар’єру у Москві, так й по лінії умовно “прозахідних” українських топ-політиків, які заробили статки та зробили кар’єру завдяки непублічним домовленостям з Кремлем. Ці таємниці клану Кацуб не привертали загальноукраїнської уваги до моменту гучного скандалу навколо т. зв. “вишок Бойка”.

Це історія, коли дві бурові платформи було придбано за державні гроші за значно завищеною ціною. Це відбулось вже у часи президентства Януковича, коли НАК Нафтогаз очолював Євген Бакулін, а міністром енергетики був соратник та “старший товариш” Бакуліна Юрій Бойко. Тоді ж з’ясувалось, що брати Кацуби були набагато більш важливими функціонерами у нафтогазових схемах тих часів – Сергій Кацуба раптово зізнався журналістам, що саме він писав тендерну документацію на “вишки Бойко”.   Молодший Кацуба, Олександр у часи, коли його брат крокував до вершин залаштункового життя українського нафтогазового бізнесу, теж прийшов у цю ж сферу. Спочатку він посів посаду заступника директора на держпідприємстві “Полтавагазвидобуток”. Потім перейшов на посаду заступника директора з економічних питань держкомпанії “Чорноморнафтогаз”.

Ця компанія грала важливу роль у схемі “вишок Бойко”. Показово, що Чорноморнафтогаз у ті часи використовувався для працевлаштування на велику зарплату топових проросійських функціонерів (зокрема там працював колишній охоронець Кучми часів історії з “плівками Гонгадзе” генерал Володимир Шепель). Можливо, саме Чорноморнафтогаз використали для оборудки з “вишками Бойко” через те, що учасники історії знали про плани путіна захопити Крим й сподівались, що через ці події вдасться поховати старі корупційні справи.

“Державні корпорації, у тому числі й Чорноморнафтогаз дійсно використовувались можновладцями для працевлаштування “своїх людей”, які, здебільшого, там лише рахувались на балансі та отримували величезні зарплати, – каже політичний та економічний експерт Борис Кушнирук. – Я б не вважав, що Чорноморнафтогаз повністю перетворився на компанію, яка за гроші українських платників податків таємно працювала у російських інтересах. З початку-то вона дійсно створювалась для видобутку вуглеводнів на шельфі в інтересах України. Але потім стало зрозуміло, що путін готується до захоплення Криму й це відобразилось на роботі компанії. А стратегічно найбільш допомогла путіну у захопленні Криму Юлія Тимошенко. Була ситуація, коли Тимошенко дуже потребувала допомоги путіна, вона її отримала, а у відповідь заблокувала проект видобутку вуглеводнів в Криму фірмою з американськими інвестиціями Венко Прикерченська (проект за участі бізнесмена Ріната Ахметова – прим. авт.). Якщо б проект було реалізовано у співпраці з американцями, то путін туди б не поліз у 2014 році. Тому що знав, що США мають підстави використати силу для захисту власних інвестицій”.

Мабуть достойні зарплати й стали джерелом для будівництва власного елітного маєтку клану Кацуб у Київської області. Розташування “палаццо Кацуб” поруч з “палаццо” дуже близького до Юрія Бойка екс-голови НАК Нафтогаз Євгена Бакуліна стало ще одним доказом, що Кацуби набагато більш впливові люди у залаштунковій політиці та нафтогазовій галузі, ніж себе позиціонують.

У деклараціях тих часів Кацуби позиціонували себе як заможні люди, але прямо не розповідали про наявність цілого селища з власними палацами, про які у 2014 році з’явився сюжет. Отже, за 2014 рік – кінець офіційних владних повноважень Сергія та Олександра Кацуб у НАК Нафтогаз, декларацію подав голова клану – Володимир Кацуба. Як нардеп – він зміг переобратися у 2014 році у новий склад ВР. Володимир Кацуба задекларував три земельні ділянки: площею 1136, 376,4, та 6550 кв. м. Також вказав три житлових будинки: площею 40,1, 120,8 та 964,1 кв. м. Дві квартири: площею 91,0 та 102,6 кв. м. А також садовий будинок площею 2839,5 кв. м. Ще Володимир Кацуба вказав джип Merсedes Benz G63 AMG 2012 року випуску та Катер BMW 27 Sport Bavaria 2007 року випуску у себе. А також два елітних седана в користуванні у членів родини: Bentley Continental та повнопривідний Merсedes Benz S 550 4 Matic. Обидва автомобілі 2008 року.

З заощаджень Володимир Кацуба задекларував понад мільйон гривень у банках “Золоті ворота” та “Приватбанк”. Ще відзначив цінні папери на суму 2 627 030 грн у фірмах клану АТ “Бетонікс”, АТ “ХЗЕМВ-1”, та на суму 4 687 029 грн у фірмах ТОВ “ВБФ “Моноліт”, ТОВ “Альтекс”, ТОВ “Аль-Парі”, ТОВ “Парабіль”, ТОВ “ДЗУ”. Доход за 2014 рік Володимира Кацуби склав 3 млн грн.; у членів сім’ї – ще три мільйони. На утримання майна з декларації Кацуба витратив у 2014 році 822 188 грн. Тобто на утримання майна в місяць Кацуба-старший, який заробив статки за допомогою адмінресурсу, витрачав 15 середніх місячних зарплат пересічного українця (якщо рахувати середню зарплату в Україні за грудень 2014 – 4012 грн).

Економічні та політичні таємниці Кацуби

Клан Кацуб через власні зв’язки причетний до кількох найбільших таємниць України. Одна з таємниць починається з смерті їх багаторічного покровителя Євгена Кушнарьова. Є версії, що Кушнарьова вбив його охоронець та помічник Дмитро Шенцев. Дивним чином після вбивства Кушнарьова Шенцев став народним депутатом, яким був усі скликання ВР поспіль з 2006 по 2022 рік. Скінчення депутатських повноважень Шенцева 21 вересня 2022 року за власним бажанням дивним чином співпадає з закінченням політичної кар’єри Володимира Кацуби – той 27 вересня 2022 року склав повноваження голови Харківської районної ради. Так от, у народного депутата Шенцева помічником був кримський татарін Руслан Бальбек.

Це функціонер російських спецслужб, який зіграв значну публічну роль у подіях 2014 року, потім Кремль намагався створити з Бальбека альтернативного лідера кримських татар, для чого Бальбек навіть побував т. зв. “депутатом Госдуми РФ”. У ті ж часи, коли Бальбек працював помічником у Шенцева, він став бізнес-партнером по ТОВ “Кіртат-Бальрус” відомого пуштунського політика, одного з “героїв” Майдану-2014 Мустафи Найєма. Спільний бізнес функціонера фсб рф Бальбека та “прозахідного” українського топ-політика Найєма й у березні 2023 вказаний у реєстрах як діючий. Нагадаємо, що саме Керченське нафтогазове родовище було однієї з головних економічних причин російського вторгнення в український Крим. Й ось, Олександр Кацуба працює в Чорноморнафтогазі та НАК Нафтогаз, а пов’язані з його родиною діячі беруть участь у важливих геополітичних подіях.

Ще слід згадати, що Арсеній Яценюк, який отримав владу після Майдану-2014, та який вважався одним з кураторів нафтогазової галузі через Коболєва та Вітренка, у 2023 році фігурував як підприємець, який веде з росіянами бізнес в окупованому Криму. І є ще один цікавий момент. Автор тендерів “вишок Бойка” Сергій Кацуба деякий час працював у НАЕК Енергоатом. Колега Олександра Кацуби по Чорноморнафтогазу Володимир Шепель володів пансіонатом “Масандра”, який багато років заробляв на оздоровлені працівників АЕС. А після смерті Шепеля пансіонат “Масандра” захопив саме Руслан Бальбек – колишній помічник нардепа Шенцева.

За офіційною версією вважається, що на початку розслідування справи щодо “вишок Бойка” та “бензину Курченка” Сергій Кацуба встиг втекти у Францію, а Олександр Кацуба потрапив у в’язницю. Щось пішло не так, залаштункові домовленості забуксували. Олександр Кацуба розповів, що відкупився від правосуддя тим, що сплатив 100 млн гривень у держбюджет за домовленістю з генпрокурором тих часів Юрієм Луценком. Ще Олександр Кацуба пожалівся, що за нього до Луценка приходив просити депутат та бізнесмен Віталій Хомутиннік, але “зробив це без належної поваги та занурення у проблему”. Вважається, що завдяки показам Олександра Кацуби та загадкової смерті близького до Юрія Бойка та Євгена Бакуліна екс-функціонера НАК Нафтогаз Генадія Юр’єва, на якого, за словами Кацуби, повісили усі злочини, скандали навколо нафтогазової монополії припинились.

Можливо, шоу з показовим перебуванням Кацуби в в’язниці у 2016-2017 роках насправді відбулось для того, щоб відволікти увагу від діяльності клану Кацуб в сфері розвитку приватного видобутку газу в Україні. Адже після того, як Кацуби побували в керівництві НАК Нафтогаз, видобувати газ в Україні почав близький до Кремля то московських ОЗУ бізнесмен Павло Фукс. Перетворився на одного з головних гравців у сфері видобутку газу Віталій Хомутиннік, який зберігає вплив при будь-якій владі, а зараз збирається підсилити позиції за допомогою волонтерського проекту свого родича Сергія Притули. Статки Сергія та Олександра Кацуб, які безпосередньо працювали у НАК Нафтогаз та брали участь у знакових подіях в повному обсязі невідомі. З 2017 року фірми їх сімейного бізнесу “Кацуба корпорейшн” чомусь переписані на Наталію Цупило та частково виведені у панамські офшори.

Також Володимир та Олександр Кацуба розлучилися з дружинами, на яких залишились оформленими багатого сімейних активів – на думку багатьох експертів ці розлучення — фіктивні. В 2018 році патріарх клану, на той час нардеп Володимир Кацуба опублікував найбільш детальну з доступних декларацій. Він вказав квартиру в Києві 74 кв. м., квартиру в Харкові 60 кв. м., квартиру в Кривому Розі 75 кв. м. та будинок у Дергачах Харківської області 120 кв. м. Також земельні ділянки в селі Старий Салтів площею 1200 кв. м. та 35 ділянок у Малій Данилівці загальною площею 55000 кв. м. З комерційної нерухомості Володимир Кацуба задекларував приміщення в адміністративній будівлі в Харкові площею 139 кв. м. Також вказані джип Merсedes Benz G63 AMG 2012 року випуску та Катер BMW 27 Sport Bavaria 2007 року випуску. З нового у декларації з’явились годинники Patek Philippe і Cartier.

Щодо грошей, то Володимир Кацуба вказав доходами 371835 грн в якості зарплати нардепа, 422880 грн відшкодування витрат, пов’язаних з виконанням депутатських повноважень, 90000 грн компенсації вартості проїзду по території України та 77540 грн пенсії. Повідомив, що продав частки у підприємствах на 6 млн гривень та іншого майна на 800 тис грн. Згідно з декларацією за 2018 рік у Володимира Кацуби у банках були рахунки на 891 тис грн та 640 тис грн, 645 тис доларів США, 85 тис євро. У 2019 році Володимир Кацуба спробував знов обратися до ВР, але не зміг, відзвітував що на програшну кампанію витратив 662599 грн. Після цього клан Кацуб не полишив політику, їх називали головними фінансистами функціонера фсб рф Анатолія Шарія. Проте, ані через вже заборонену “партію Шарія”, ані через також заборонену “ОПЗЖ”, у владу вони не потрапили.

Лихварство та кінець політичної історії Кацуби

На початку 2021 року СБУ зайнялась історію про те, як олігарх Ярославський намагався здати державне підприємство “Мотор-Січ” китайцям – головним партнерам країни-агресорки РФ. Майже одразу після цього в ЗМІ з’явилось повідомлення, що під Києвом виставили на продаж палац близького до Ярославського екс-нардепа Сергія Кацуби. А ще через деякий час Олександр Кацуба дав велике інтерв’ю, в якому похвалив Зеленського та повідомив, що т. зв. “бензин Курченка” вкрали у НАК Нафтогаз “товариші з Народного фронту”.

Тобто Кацуба подав сигнал, що в умовах кон’юнктурних змін готовий виступати проти багаторічного політичного куратора Нафтогазу Яценюка та співпрацювати з новою владою. В цьому ж інтерв’ю Кацуба публічно заявив, що більше не співпрацює з Шарієм. Все це якимось чином працювало – не було чутно про якісь наміри Зе!команди дати правову оцінку діяльності НАК Нафтогаз в цілому та його видатним функціонерам різних років. Але у вересні 2022 року з відставкою Володимира Кацуби з держслужби одночасно з складанням депутатських повноважень колишнім охоронцем Кушнарьова Шенцевим політична кар’єра Кацуб скінчилась.

При цьому, Кацуби є найбільш показовими прикладами наслідків діяльності НАК Нафтогаз, ніж деякі голови правління чи галузеві міністри. Олександр Кацуба заявив, що його родина зараз розвиває в Україні та країнах Азії бізнес мікрокредитів – тобто, зосередилась на лихварстві. Внаслідок діяльності схем за участі НАК Нафтогаз, у тому числі й схем при Кацубах, українці та українська економіка десятиріччями суттєво переплачували за газ. У вартості газу завжди була дуже велика складова інтересу посередників, приховані платежі тощо. Через те, що десятиріччями через велику ціну на газ з корупційною складовою українська економіка не розвивалась, підприємства та громадяни ставали все бідніше.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Олександр Кацуба та його корупційний клан появились сначала на Антикорупційна правда.

Про це колишній менеджер держкомпанії розповів в інтерв’ю ЕП. Бізнес стосувався ліцензій, які отримала компанія «Голден Деррік» (раніше контроль над компанією приписували колишньому міністру енергетики Едуарду Ставицькому та колишньому міністру аграрної політики та продовольства Миколі Присяжнюку).

«Були опціони, які не спрацювали. Точніше він сказав, що опціон не спрацював, хоча я вважаю по-іншому», – сказав Кацуба. При цьому говорити більше про Фукса він не захотів: «Є така історія: хочеш сказати про людину добре – скажи, хочеш сказати погано – краще промовчи. Тут я хочу тричі промовчати».

Знайомство Кацуби з Фуксом, за його словами, відбулося на дні народження мера Харкова Геннадія Кернеса.

Раніше Фукс заперечував купівлю “Голден Деррік”, але говорив, що веде переговори про купівлю частини її ліцензій. Ще одна компанія, з якою пов’язують Фукса – «Укрнафтобуріння», основним акціонером якої є бізнесмен Ігор Коломойський. Свій пакет у 21% акцій цієї компанії Фукс нібито придбав у людей із оточення Януковича.

Як раніше писали ЗМІ, активізація Фукса припала на середину кризового 2014 року. Він почав масово скуповувати активи, які осиротіли після втечі соратників Януковича. За даними ЗМІ, структури олігарха купили у колишнього міністра енергетики Юрія Бойка та його бізнес-партнерів Юлія Іоффе та Івана Фурсіна акції ТОВ «ДВ нафтогазовидобувна компанія» та 51% ПрАТ «Девон»

Протягом кількох років ЗМІ писали про такі гучні схеми Фукса:

про те, як компанія з його сфери впливу заднім числом зажадала у Київського метрополітену штрафу, пені та «коефіцієнту коригування» на загальну суму майже 2 млрд грн.

Про те, як нафтогазовий бізнес оточення екс-президента Віктора Януковича, що втік, опинився в руках Фукса. Держкомпанія “Надра України” фактично віддала олігарху родовища, а він почав монополізувати всю галузь.

Про спеціальне розслідування радника ФБР Роберта Мюллера щодо Фукса: бізнесмен нібито намагався просувати «мирні» плани та інші домовленості, вигідні для країни-агресора Російської Федерації.

Крім того, стало відомо, що Фукс після переїзду з Росії в Україну залишив там непогашені борги (за словами його партнерів) та низку кримінальних проваджень. Олігарха звинувачують у розкраданні мільйонів доларів.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Як судимий екс-топ-менеджер «Нафтогазу» Олександр Кацуба вирішив підставити Павла Фукса появились сначала на Антикорупційна правда.