Хто такі Снісаренки

У центрі історії — Наталія Снісаренко, її чоловік Ілля та їхні сини Семен і Даніїл, обидва адвокати. За паспортними даними, всі члени родини народилися в Росії. Саме ця сім’я фігурує у низці історій із виведенням майна збанкрутілих держпідприємств у приватні структури, пов’язані між собою.

Епізод перший: завод «Дніпро»

У 2005–2007 роках Наталія Снісаренко очолювала Державний київський дослідний завод «Дніпро» (вул. Сурікова, 3). Саме в цей період частину приміщень адмінкорпусу продали приватній фірмі за суму, яку експерти вважають заниженою.

Невдовзі завод пішов у ліквідацію. Ліквідатором став арбітражний керуючий Сергій Ільницький — персонаж, який згодом з’явиться і в інших подібних історіях. Через суд було легалізовано угоди з продажу майна, причому представник державного підприємства на засідання не з’явився.

Паралельно створюється інше держпідприємство — «Дніпро-Бета», директором якого стає Ілля Снісаренко. Туди переводять частину активів. Згодом нерухомість переходить до приватних компаній, пов’язаних із родиною.

Втручання НАБУ

У 2016 році детективи НАБУ відкрили кримінальне провадження щодо незаконного відчуження понад 3,7 тис. кв. м державного майна. Під час обшуків правоохоронці звернули увагу на мережу компаній, через які проходили активи.

Частина площ згодом опинилася у власності ТОВ «Р.У. Система», засновницею якого була громадянка РФ — родичка Снісаренків. Приміщення здавалися в оренду бізнесменам, щодо яких пізніше відкрили кримінальні справи через підтримку агресії РФ.

Попри арешти, через суди родині вдалося згодом зняти обмеження з частини майна.

Епізод другий: Київський радіозавод

Історія банкрутства ВО «Київський радіозавод» триває ще з 1990-х. Після часткового погашення боргів з’являється новий кредитор із суттєво збільшеною сумою вимог. Слідство встановило, що частина документів могла бути сфальсифікована, а підписи — підроблені.

У 2009 році ліквідатором заводу стає вже знайомий Сергій Ільницький. Невдовзі представником підприємства стає Даніїл Снісаренко. Далі повторюється знайома схема: рішення комітету кредиторів, аукціони, продаж великих площ за заниженими цінами структурам, пов’язаним із родиною.

Серед проданих об’єктів — десятки тисяч квадратних метрів виробничих площ, а також соціальна інфраструктура. Частина майна згодом перепродається або передається іншим пов’язаним фірмам.

Енергетичний вузол

Окремий конфлікт виник навколо електромереж і підстанцій, які забезпечують роботу підприємств на території радіозаводу. Попри те, що вони ще з кінця 1990-х належали іншому підприємству, у 2016 році ці об’єкти були виставлені на продаж у процедурі банкрутства.

Після кількох переоформлень майно опинилося в новоствореній компанії з назвою, подібною до оригінального власника. Судові спори щодо законності цих угод тривають досі.

Кримінальні провадження і тиск

У різні роки правоохоронні органи відкривали провадження щодо ліквідаторів, підроблення документів та незаконного відчуження майна. Частина справ перебуває в судах.

Судді, які розглядають спори щодо повернення активів у держвласність, заявляють про спроби інформаційного тиску. Паралельно Мінекономіки та інші держоргани через суд вимагають визнати аукціони недійсними та повернути майно державі.

Що маємо в підсумку

За роки процедур банкрутства пов’язані зі Снісаренками структури отримали у власність десятки тисяч квадратних метрів нерухомості. Частина операцій стала предметом кримінальних розслідувань, частина — багаторічних судових процесів.

Ключове питання — чи буде поставлено крапку в цих історіях і чи повернуться стратегічні активи державі. Остаточну відповідь мають дати суди та правоохоронні органи.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Схема Снісаренків: як три покоління вибудували бізнес на банкрутствах державних заводів появились сначала на Антикорупційна правда.

За даними слідства, ще у 2020 році, під час державних тендерів у системі ProZorro, компанія завдала державі збитків на десятки мільйонів гривень. І все — через фальшиві довідки про відсутність податкового боргу та підроблені акти вхідного контролю, якими вводили в оману тендерний комітет.

Але на цьому шахрайство не завершилось. Під виглядом нових деталей для армії «Київ-Авіаторг» поставляла застаріле обладнання, але за ціною сучасного. Різницю клали собі в кишеню. Усе це — за мовчазної згоди військових посадовців: командир частини та його заступник свідомо підписували документи про прийом непридатного товару.

Щоб приховати махінацію, директор компанії надав підроблений акт, в якому містилась неправдива інформація про виробника і дату виготовлення деталей. А ще — фальшиву довідку про відсутність податкової заборгованості, хоча насправді компанія заборгувала понад 400 тисяч гривень.

Наразі Щербаня оголошено в розшук та заочно заарештовано. І, як це часто буває у подібних справах — він встиг покинути Україну ще у листопаді 2023 року.

Наживатися на армії — це не просто злочин. Це зрада.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Нажива на армії: ексдиректора компанії «Київ-Авіаторг» Михайла Щербаня звинувачують у розкраданні мільйонів під час закупівель для ЗСУ появились сначала на Антикорупційна правда.

Сообщение У Києві викрили посадовця КМДА на фейковій інвалідності появились сначала на Антикорупційна правда.