Так, згідно з даними сервісу «Юконтрол», станом на 1 серпня 2023 року Юткін вважається бенефіціаром у 22 фірмах та засновником у 14, не кажучи вже про п’ять організацій, в яких він є керівником, однієї, де має право підпису.

Якщо порівняти ці дані з даними того ж таки «Юконтролю», але станом на кінець 2021 року, то картина приголомшує:

Це при тому, що В’ячеслав Михайлович Юткін давно пов’язаний, що він сам, до речі, і не приховує, з російським бізнесом і російською розвідкою. Наскільки можна зрозуміти з численних інтерв’ю Юткіна, йдеться не про ФСБ, а про СЗР, але для України у цьому різниці жодної – В’ячеслав Юткін є російським агентом, який має величезні бізнесові ресурси в Україні.

Взагалі, українська історія В’ячеслава Юткіна досить цікава, про це можна почитати, наприклад, тут: Чому бізнес поплічника окупантів В’ячеслава Юткіна процвітає під час війни?

Але як виявилося нещодавно, бізнес громадянина України В’ячеслава Михайловича Юткіна розквітає і на території окупованого Криму. Не варто вдаватися в юридичну казуїстику, але у нашому випадку слід виходити з того, що весь бізнес після 2014 року в Криму діє на підставі російської законодавчої бази. Так, це не визнає ніхто, окрім Росії, але факт залишається фактом. І тим більше цікаво, що така досвідчена людина, як В’ячеслав Юткін, який свого часу був заступником голови «Промінвестбанку» і має зв’язки із мером Львова Садовим, відверто світиться у компаніях, зареєстрованих чи перереєстрованих у Криму після 2014 року.

Серед таких – ТОВ «Морський», в засновниках якого значиться Юткін В’ячеслав Михайлович:

ТОВ «Морський» надає послуги у готельній сфері, про що свідчить пошук у російському «Яндексі»:

Але повернемося до російських реєстрів. Вони нам кажуть, що В’ячеслав Юткін, крім ТОВ «Морський», є засновником у ТОВ «Апарт-готель Таврійський», також зареєстрованому в «республіці Крим»:

Вже цього достатньо, щоб В’ячеслав Юткін сидів у кабінеті слідчого СБУ і давав свідчення. Але не у нашому випадку.

І – це не все. Тому що вивчення співвласників та керівників цих фірм дає ще цікавіший результат. У ТОВ «Морський» директором є Панова Оксана Володимирівна. Яка є одночасно керівником ТОВ «Міндальний гай», яке виступає співвласником ТОВ «Морський», та ТОВ «Юстас-Крим»:

У ТОВ «Міндальний гай» власником значиться кіпрський офшор ХЕРШЕЛ КОНСАЛТАНТС (ОУВЕРСИЗ) ЛІМІТЕД:

Від нього сліди ведуть до ТОВ «Юстас-Крим»: окрім фігури Панової, до мережі потрапили документи, що свідчать про те, що ТОВ «Міндальний гай» ще 2010 року доручився за боргами АТ «Пансіонат “Море”» в українському банку. А АТ “Пансіонат “Море”” раніше керувало компанією “Юстас-Крим”.

АТ «Пансіонат “Море”» зараз продовжує діяти та отримує непогані гроші, обслуговуючи російські компанії, в основному нафтові:

Згідно з даними російської податкової звітності, в акціонерах АТ «Пансіонат “Море”» є дві українські компанії – ТОВ «Проект-Інвест» та ЗАТ «Готель Україна»:

Але головне не це, а те, що 90,13% акцій АТ «Пансіонат “Море” належить ТОВ «Національна резервна корпорація», яка належить Олександру Лебедєву.

У книзі «Полювання на банкіра», яку написав Олександр Лебедєв, є така фраза: «В’ячеслав Юткін – керуючий моїми проектами на території України». Таким чином, можна припустити, що вищезгадані активи, у тому числі «Морський» та «Міндальний гай», оформлені на офшори, пов’язані саме з Лебедєвим.

Ця версія підтверджується і словами самого Юткіна, який в одному з інтерв’ю заявив : «Зателефонували колеги з Москви та запропонували піти у бізнес. Мені на той час до пенсії залишався один рік, і я довго не міг наважитися. Тоді з Москви приїхав чоловік і сказав: «Давай ми порахуємо, скільки тобі залишилося до пенсії і порахуємо термін твого життя до ста років, а потім усю цю суму виплатимо тобі як допомогу при виході на нову роботу». Це була шокуюча на той час пропозиція. Йшов 1995 рік, і я навіть уявити такого не міг. Я запитав: «Але ж я не банкір?», на що мені відповіли: «Але ж ти розвідник, а це більше ніж банкір». Ось так це сталося».

Неназвана Юткінм «людина з Москви» – саме Олександр Лебедєв, який з 1984 по 1992 рік працював у Службі зовнішньої розвідки, де займався питаннями запобігання витоку капіталу за кордон. Мабуть, займався непогано, раз спливає у такій кількості офшорів. У зв’язку з В’ячеславом Юткіним слід нагадати, що Лебедєв 1995 року придбав проблемний Національний резервний Банк (НРБ). А В’ячеслав Юткін є бенефіціаром кількох українських компаній, в яких за дивним збігом є абревіатура НРБ:

Навряд чи це все є збігом. І можна зробити висновок, що на В’ячеслава Юткіна оформлено частину активів Лебедєва у Криму.

Але це ще не все. Хоча ТОВ «Морський» та ТОВ «Апарт-готель Таврійський» у російських реєстрах виступають російськими юридичними особами, в українських реєстрах вони також є. І зареєстровані вони тут як українські юридичні особи:

А в ТОВ «Морський» бенефіціаром виступає той самий ТОВ «Міндальний гай», що і у російських реєстрах:

Але зареєстроване вже за українським законодавством як українська юридична особа. Втім, з тим самим бенефіціаром – кіпрським офшором:

Що приводить нас туди ж – до Олександра Лебедєва. І наводить на цікаві думки. Наприклад, про те, що В’ячеслав Юткін, який виступає або молодшим партнером, або номіналом у Лебедєва, один і той же бізнес в окупованому Криму зареєстрував за законодавством двох країн. Причому жодній із них – ні Росії, ні Україні – це чомусь не заважає.

Чому сліпі держоргани обох країн – як би вони не відносилися до територіальної приналежності півострова – питання дуже цікаве. Але оскільки ми перебуваємо в Україні, то питання акцентується на її державних та правоохоронних органах. І звучить воно у такий спосіб: чому так привольно почувається В’ячеслав Михайлович Юткін у нашій країні?

“Антикорупційна правда”

Сообщение Навіщо український бізнесмен В’ячеслав Юткін прикриває у Криму бізнес російського олігарха Олександра Лебедєва? появились сначала на Антикорупційна правда.

Публікуємо матеріал видання Forbes про те, як Фуксу вдалося розбагатіти та які “сліди” він залишав після себе у місцях, де працював.

У РФ та Казахстані Фукса підозрюють у великих розкраданнях

Ще влітку 2015 року кіпрська компанія BEM Global Corp. перевела $1 млн на рахунок колишнього віце-мера Москви Йосипа Орджонікідзе як винагороду за деякі консультації. Власником BEM Global Corp. був Роман Фукс, брат Павла Фукса. Останній у другій половині 2000-х починав будувати в “Москва-Сіті” відразу два хмарочоси – “Євразію” та “Імперію”. Саме Орджонікідзе був одним із ініціаторів та ідеологів будівництва ділового центру. Він пішов у відставку у 2007 році, але продовжив курирувати “Москва-Сіті” як радник мера Юрія Лужкова аж до зміни московського уряду у 2010 році.

Співробітники Barclays оцінили транзакцію як підозрілу та надіслали звіт про неї у FinCEN (Мережа боротьби з фінансовими злочинами) – підрозділ американського Мінфіну, який займається аналізом фінансових операцій, протидією фінансуванню тероризму та відмиванню грошей. Інформація про виплати Орджонікідзе разом із даними про тисячі інших підозрілих транзакцій опинилася у розпорядженні видання BuzzFeed та Міжнародного консорціуму журналістів-розслідувачів (ICIJ) у результаті найбільшого витоку з FinCEN. Журналісти опублікували їх 20 вересня.

Наприкінці 2000-х Павло Фукс вважався одним із найвпливовіших московських девелоперів. Портфель його компанії MosCity Group складав близько 7 млн кв. м. Але через проблеми з боргами Фукс до середини 2010-х був змушений продати російські активи та повернутися до України. Сьогодні претензії до Фукса мають російські та казахстанські силовики. У Росії його звинувачують у розкраданні грошей пайовиків при будівництві двох житлових комплексів, у Казахстані підозрюють у розкраданні у “БТА-Банку” – разом із екс-власником банку Мухтаром Аблязовим Фукс починав будувати вежу “Євразія”.

Спекулянт

Свої перші гроші випускник Харківського національного університету будівництва та архітектури Павло Фукс одержав на початку 1990-х на спекуляціях. Більше десяти років тому у розмові з кореспондентом Forbes він згадував, що однією з перших його комерційних операцій був продаж сигарет Winston. Разом із партнерами Фукс купив партію цигарок за $200 000, і поки постачання дійшло до Харкова, через інфляцію її вартість зросла майже втричі.

1992 року 20-річний Фукс влаштувався радником гендиректора компанії “Торговий дім “Інтрада”. Ця компанія постачала в Україну оргтехніку та комп’ютери. Посада була формальна.

В 1994 Фукс перебрався до Москви і заснував власну компанію “Союз інвест”, яка в тому числі торгувала спиртом і горілкою. Він брав участь у бартерних угодах між структурами “Газпрому” та білоруського “Белтрансгазу”.

Контрагентом Фукса був російський виробник ядерного палива концерн “ТВЕЛ”, підприємства якого не завжди могли розплатитися з постачальниками. Фукс постачав їм нафтопродукти чи вугілля у кредит. Якось підприємства “ТВЕЛ” не змогли вчасно заплатити Фуксу, і він приїхав домовлятися до головного офісу холдингу. Там посилалися на великий борг, який “ТВЕЛ” не повертає оператор українських АЕС “Енергоатом”. “Я прийшов у головний офіс, а вони кажуть: “Нам не платять хохли”, – згадував Фукс. – Я кажу: “Це мої земляки”. У результаті я у них купив $60 або $62 млн боргів “Енергоатому” перед “ТВЕЛ” Після цього Фукс на кілька місяців переїхав до Києва і зміг домогтися того, щоб з ним розплатилися найбільші боржники “Енергоатому”.Для цього довелося зустрітися з Юлією Тимошенко, яка у грудні 1999 року обійняла посаду віце-прем’єра України.

Фукс вимагав у Тимошенко передати йому борги найбільших промислових підприємств України і навіть вдався до шантажу. Якраз у цей час Запорізька АЕС мала міняти відпрацьоване ядерне паливо на свіже – для цього “ТВЕЛ” направила в Україну спецвагон із тепловиділяючими елементами. Фукс нібито досяг, щоб вагон зупинили на кордоні. “У результаті я отримав можливість зібрати гроші з промислових споживачів електроенергії”, – стверджував Фукс. Тоді ж він познайомився з бізнесменом Ігорем Коломойським, чиї підприємства вимагали у Фукса знижку в 10%. Фукс поступився, а між бізнесменами почалася дружба.

“Йди, сфоткайся з ними з усіма!”, – вигукував Дональд Трамп, вказуючи на зірок американського істеблішменту, що оточували його. Так, за словами Фукса, колишній президент США зустрів його на одній із вечірок у своїй резиденції Мар-а-Лаго у Флориді наприкінці 2000-х. З Трампом бізнесмен познайомився у 2005 році і спалахнув ідеєю побудувати в Москві Trump Tower. Майбутній президент США, за словами Фукса, зажадав $20 млн за франшизу, Фукс визнав цю ціну завищеною. Втім, бізнесменові тоді було чим зайнятися – він уже мав два проекти в “Москва-Сіті”.

За словами Фукса, дорогу до девелопменту йому відкрив засновник “Інгеокому” Михайло Рудяк. Бізнесмени познайомилися у 1998 році і довгий час “просто спілкувалися”. 2003-го Фукс запропонував Рудяку об’єднати зусилля. На той момент у Фукса вже був скромний досвід у девелопменті – він збудував два котеджні селища на Рубльовці. Партнери створили на паритетних засадах компанію “Інгеоком-Інвест”, якій Рудяк передав два майданчики – проекти будівництва бізнес-центру на Павелецькій та Болотній площах. Ще одним партнером Фукса був бізнесмен Олександр Тер-Аванесов, який у 2006 році став сенатором від Костромської області. Разом із Тер-Аванесовим Фукс інвестував у будівництво торгового центру “Калузький”, вони також були співвласниками компанії “Техінвест”, яка у 2002 році стала забудовником однієї з ділянок на території майбутнього “Москва-Сіті”.

Боржник

Не всі колишні контрагенти Фукса погоджуються, що він розплатився з боргами. 2014 року “БТА Банк” викупив казахстанський бізнесмен Кенес Ракішев. У 2018 році Високий суд Лондона зобов’язав MosCityGroup виплатити одній із структур “БТА Банку” $55 млн. Як утворився цей борг?

Домовившись у 2009 році викупити частку “БТА Банку” в проекті “Євразії” за $50 млн, компанія Фукса виплатила лише $20 млн, а потім відмовилася переказувати другий транш. Цим претензії не обмежуються. Як писав “Комерсант”, казахські правоохоронці вважають Фукса відповідальним за виведення разом з Аблязовим грошей із “БТА Банку” та направили запит до України з проханням сприяти у допиті бізнесмена.

Проблеми Фукса є і через інші московські проекти. Восени 2019 року Таганський суд Москви заочно заарештував бізнесмена – на той момент він уже залишив Росію і жив в Україні. За версією слідчих, Фукс вивів із Росії половину з 14 млрд рублів, залучених на будівництво ЖК Sky House, що перетворився в результаті на довгобуд. На початку 2020 року на одному із судових засідань адвокат Фукса Сергій Шенкнехт відкидав звинувачення на адресу свого клієнта.

Як писало видання, Фукс разом із партнером Бекболатом Бекеновим залучили від клієнтів $100 млн, але вклали в проект лише $15 млн, а більшу частину грошей нібито вивели в офшори на Кіпрі та Британських Віргінських островах. Сам Фукс у 2017 році відмовився від російського громадянства.

Чим Фукс займається в Україні

2020 року український Forbes помістив Павла Фукса на 50 місце в рейтингу найбагатших бізнесменів країни з оцінкою статків у $155 млн. Українські ЗМІ називають його збирачем нафтогазових активів, які раніше контролювали люди з оточення колишнього президента України Віктора Януковича.

Наприклад, у 2017 році він нібито отримав контроль над компанією “Голден Деррік” (у тому ж році була перейменована на East Europe Petroleum LLC), яка до 2014 року отримала ліцензії на розробку двох десятків родовищ нафти та газу. До цього контроль над компанією приписували колишньому міністру енергетики Едуарду Ставицькому та колишньому міністру аграрної політики та продовольства Миколі Присяжнюку.

В інтерв’ю “Економічній правді” Фукс заперечував купівлю “Голден Деррік”, але говорив, що веде переговори щодо купівлі частини її ліцензій. Ще одна компанія, з якою пов’язують Фукса – “Укрнафтобуріння”, основним акціонером якої виступає Коломойський. Свій пакет у 21% акцій цієї компанії Фукс нібито придбав у людей із оточення Януковича. Сам бізнесмен говорив, що працює з “Укрнафтобурінням”. Ще один його актив – харківська ТЕЦ-2 “Есхар”.

Фукс визнає, що інвестує у стресові активи. У 2017 році він купив у Зовнішекономбанку компанію “Укррослізинг”, перед якою Київський метрополітен мав борг на 1,78 млрд гривень за поставлені у 2011-2013 роках 100 вагонів. Але незабаром продав цю компанію через “токсичність”. Ще однією угодою між Фуксом та ВЕБом могла бути купівля української “дочки” останнього – “Промінвестбанку”. Але угода не відбулася, а у вересні 2018 року Київський суд заарештував акції банку як компенсацію за активи, отримані Росією після анексії Криму.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Підсанкційний олігарх Павло Фукс прийнявся чистити інтернет від своїх російських слідів, які ведуть до ФСБ появились сначала на Антикорупційна правда.