У середині березня інформаційний простір сколихнула новина про можливе затримання Коваленка детективами НАБУ. Формального підтвердження не прозвучало, однак сам факт появи таких повідомлень витягнув на поверхню те, що роками залишалося в тіні — мережу контактів, яка веде як до підсанкційних осіб і сепаратистських історій, так і до людей у погонах.

Коваленко — не публічний олігарх, але його ім’я неодноразово спливало у контексті закупівель вугілля з окупованих територій. Замість пояснень — судові спроби зачистити інтернет. Паралельно він різко змінює профіль: з 2023 року заходить в аграрний сектор із холдингом «Гранова», далі — у видобуток, а потім отримує землю на Закарпатті під індустріальний парк. Саме там, в Ужгороді, за даними журналістів, його й могли затримати.

На папері — розвиток бізнесу. По факту — складна конструкція з компаній, офшорів і підставних осіб. Індустріальний парк «Енерджі груп» оформлюється через ТОВ «ВДЛ», де серед засновників — сам Коваленко, його кіпрська компанія та Леонід Іванов. Останній — ключова фігура, яка виводить історію на новий рівень.

Іванов пов’язаний із керівником Бюро економічної безпеки Полтавської області Олегом Пахніцем — вони разом засновували адвокатське об’єднання. І це вже не просто бізнес-контакт. Це потенційний міст між об’єктом розслідування і тим, хто його контролює.

Пахніц — типовий, але показовий кейс. Колишній прокурор, який після служби раптово стає успішним бізнесменом із сотнями об’єктів нерухомості, землею, автопарком і навіть приватним літаком. А згодом — очільник регіонального БЕБ. При цьому його родина продовжує бізнес-діяльність у зв’язці з тим самим Івановим — партнером Коваленка.

І тут виникає ключове питання: хто насправді контролює розслідування? Адже саме полтавський БЕБ веде справу проти «Гранови». Слідство підозрює компанії у масштабних схемах ухилення від податків — закупівлі зерна за готівку, фіктивні документи, експорт без повернення валютної виручки. Обшуки були, документи вилучали, але суд відмовився арештовувати майно. І справа фактично зависла.

На цьому фоні зв’язок між Коваленком і Пахніцем виглядає не просто дивним — він виглядає як класичний конфлікт інтересів.

Ще один рівень схеми — формальні власники. Значна частка «Гранова Україна» записана на Сергія Тіглого — начальника служби безпеки Коваленка. Той же Тіглий має бізнес-зв’язки з людьми, які виграють державні тендери, зокрема на постачання солі. У схемі фігурують і родичі, і колишні чиновники, і менеджери державних підприємств.

Далі — ще глибше. Коваленко заходить у газовидобуток, купуючи активи у скандальних бізнесменів, попри те що раніше фігурував у справах про незаконний видобуток бурштину. Тобто людина, яку підозрювали в нелегальній діяльності, знову отримує доступ до ресурсів — уже стратегічного рівня.

Його оточення також говорить багато про що. Співробітники, пов’язані з дубайськими структурами, контакти з російським бізнесом, зв’язки з особами з санкційних списків РНБО — усе це складається в єдину картину. У минулому — спільні підприємства з людьми, пов’язаними з так званою «ЛНР». І навіть після цього — жодної реальної ізоляції від української економіки.

Фінальний штрих — правоохоронний контур. Через родинні та бізнес-зв’язки люди з оточення Коваленка працюють у поліції та мають доступ до внутрішньої інформації. Це означає не просто вплив — це означає можливість контролювати ризики.

У підсумку маємо не історію одного бізнесмена, а симптом системи. Коли людина з підозрами у співпраці з окупованими територіями, офшорними схемами та нелегальним видобутком не лише уникає відповідальності, а й розширює бізнес і вплив.

І якщо підтвердиться, що такі зв’язки могли впливати на призначення в БЕБ, це вже не просто корупція. Це питання національної безпеки.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Офшори, БЕБ і газ: темна імперія Дмитра Коваленка появились сначала на Антикорупційна правда.

Редакція 368.media має копії ухвал про обшуки на підприємствах екснардепа. Вони видані у рамках  кримінального провадження №22021101110000160 за ч. 1 ст. 258-3 та ч. 2 ст. 258-5 КК. Справа була відкрита ще 28 липня 2021 року, але обшуки пройшли лише у цьому році. Це лише одна з майже десятка справ про корупційні схеми екснардепа. Детальніше ми писали про них у цьому матеріалі.

Ця історія починається з квітня 2015 року. Тоді на тимчасово окупованій території Луганської області (ЛНР) громадянином України Олександром Чекмарьовим  зареєстровано  ООО «Лучэнергоуголь», яке займалося видобутком та реалізацією товарної вугільної продукції.  Надалі менеджмент ТОВ «ЗФ КВ Донбас», ТОВ «НВП Лучвугледобування», ТОВ «Антрацитівська вугільна компанія» та ТОВ «ПФК Восток» передав сепаратистам у постійне користування ділянки для видобутку вугілля.  У період 2014-2021 роках основними засновниками цих підприємств виступали: Metexpo ltd, Oriposto Holdings ltd, Zondrioti Holdings ltd, Sindirouss ltd, Global Investments Partnership SA, Pevoz Enterprises ltd, ТОВ «КУА Професіонал Ессет Менеджмент».

Послуги з організації перевезення вугілля ТОВ «ЗФ КВ Донбас» з окупованої території Луганської області зі станцій Петровеньки, Кипуча, Збірна та Дар’ївка надавало ТОВ «Вантажна Логістична Компанія», а вантажовідправником було ТОВ «Компанія ЛТС-2006».

Видобуте та перероблене вугілля реалізовувалося на теплогенеруючі підприємства − Чернігівська ТЕЦ ТОВ «Фірма Технова», Дарницька ТЕЦ ТОВ «Євро-Реконструкція», Черкаська ТЕЦ ПрАТ «Черкаське Хімволокно» та Сумська ТЕЦ ТОВ «Сумитеплоенерго». Всі ці компанії у той час були під контролем екснардепа Анатолія Шкрібляка.

Контроль за діяльністю ТОВ «ЗФ КВ Донбас» здійснював Роман Білоусов. Слідчі встановили, що у 2012 році  між компанією Lordtower Holdings та «ЗФ КВ Донбас» укладено договір займу в іноземній валюті на 15 млн доларів під 11% річних. У 2018 та 2019 роках були укладені додаткові угоди про зменшення ставок до 0%.   Водночас, у компанії Lordtower Holdings була сформована кредиторська заборгованість перед ТОВ «Фірма Технова».

З 2018 по 2022 роки вугілля, яке видобувалося на тимчасово окупованій території України постачалося транзитом через російську федерацію, республіку Білорусь, фірми-нерезиденти (зареєстровані у Швейцарії, Польщі, Чехії та ін.) на Чернігівську ТЕЦ, Дарницьку, Сумську та Черкаську ТЕЦ.

За наявними даними, постачання вказаного вугілля здійснювалося через ТОВ «Центр Біржових Операцій», ТОВ «Нью Арк Ист», ТОВ «Центральний товарний контрагент» та ТОВ «Група УМВБ», які у свою чергу укладали зовнішньоекономічні контракти з наступними фірмами-нерезидентами: Evenor Energy SA (Швейцарія), Effective Strategy s.r.o. (Чехія), Scan Intel Logistic (Польща), Fontus AG (Швейцарія), Carbon Trading (Польша), WFI (Чехія) та ін.

Водночас, надалі для виведення коштів із закупівлі вугілля організовано схему виведення коштів в «тіньовий» сектор економіки під виглядом закупівлі товарів та послуг у підконтрольних суб’єктів господарювання по завищеним цінам з подальшим обготівкуванням коштів та їхнєм привласненням через підприємства з ознаками фіктивності. Наприклад, ТОВ «Гаур Плюс». Цю схему редакція 368.media   також розглядала у деталях.

І головне. У 2019 році СБУ вже відкривало кримінальне провадження № 22019270000000059 за ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 258-3, ч. 4 ст. 110-2 КК. Вже тоді слідство встановило, що вугілля, яке фактично видобувається на тимчасово окупованій території України, йде на ТЕЦ Шкрібляка. Оперативники виявили приховування слідів злочину у товарно-супровідних документах на кам’яне вугілля, де в якості відправників та виробників вугілля вказувалися реквізити наступних закордонних компанії:

ООО «Экойл Кемикл» (РБ), ООО «Новобит Инвест» (РБ), ООО «Разрез Красный Углекоп» (РФ), ООО «Разрез Кийзасский» (РФ), ООО «Желдоршахтотранс» (РБ), ООО «Распадская Угольная Компания» (РФ), ОО «Карбон Уголь» (РФ) ООО «Промугольсервис» (РФ), АО «Междуречье» (РФ), ООО «Разрез Инской» (РФ), ООО «Разрез Степановский» (РФ), ООО «Сибэненергоуголь» (РФ), ООО «ГОФ Прокопьевская» (РФ), ООО «Инвестиционная транспортная Компания», ООО «СПК Красногорский» (РФ), ООО «Энергия-НК» (РФ) , ООО «СПК Красногорский», ООО «Терра» (РБ), ООО «Разрез Красный Углекоп» (РФ), ООО «ДСК»,(РФ), ООО «Сортировочно Погрузочный Комплекс» (РФ), та ін.

Вже тоді було встановлено, що упродовж 2019-2020 років ТОВ Фірма «Технова», ТОВ «Євро–Реконструкція», ТОВ «Сумитеплоенерго», ПАТ «Черкаське Хімволокно» за рахунок операцій з придбання різноманітних послуг (з оренди техніки, ремонту обладнання та ін.) у ТОВ «Гаур плюс» сформували податковий кредит на загальну суму 144 млн гривень. Однак справу буквально поховали на етапі досудового розслідування. Все це відбувалось під керівництвом тодішнього Офісу генпрокурора.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Власник великих українських ТЕЦ Анатолій Шкрібляк з 2015 року купляв вугілля у сепаратистів з «ЛНР» появились сначала на Антикорупційна правда.