5 червня 2025 року суддя Господарського суду Одеської області Олександр Демешин відкрив провадження у справі про неплатоспроможність Анни Худар. Формально процедура мала відбуватися в межах чітко визначених правил і стандартів доказування. Проте на практиці процес швидко перетворився на показову демонстрацію вибіркового правосуддя.

Суддя Демешин фактично почав вести справу в інтересах одного конкретного «кредитора» — ТОВ «Олімп-Фінанс» та пов’язаної з ним особи, колишнього засновника компанії Ярослава Сухенка.

Ще навесні ЗМІ повідомляли про сумнівний тиск правоохоронних органів на бізнес Анни Худар, а також про ознаки фабрикації кримінальних проваджень, які напряму працювали на користь «Олімп-Фінанс». Після цього тиск логічно перекочував у господарський процес.

Абсурд ситуації полягає в тому, що в межах однієї справи суддя ухвалює взаємовиключні рішення. До одних кредиторів — демонстративна жорсткість і формалізм, до «потрібних» — максимальна лояльність та повне ігнорування закону.

Найбільш кричущим є факт визнання судом вимог Ярослава Сухенка до Анни Худар на суму 27 мільйонів гривень. Ці вимоги ґрунтуються на документах, які паралельно оскаржуються в судах загальної юрисдикції та мають усі ознаки недійсності.

Суддю Демешина не зупинило нічого:
— наявність іншого судового спору;
— категоричні заперечення боржниці;
— повна відсутність доказів передачі коштів;
— відсутність підтвердження, що у Сухенка взагалі були такі гроші.

Водночас вимоги іншого кредитора — які визнаються самою Худар, підтверджені документально, свідченнями очевидців і легальним походженням коштів — суд без жодних логічних пояснень відхиляє.

Таким чином у Господарському суді Одеської області з’являється «ексклюзивний» стандарт доказування: для одних учасників — максимальні преференції, для інших — штучні бар’єри. Це не лише спотворює саму ідею процедури банкрутства, а й завдає прямої шкоди добросовісним кредиторам.

Попри декларовану незалежність судової влади, ця справа демонструє класичні ознаки ручного правосуддя, зовнішнього впливу та прийняття рішень в інтересах зацікавлених осіб. Господарський суд Одеської області в цій історії виступає не арбітром, а інструментом перерозподілу боргів «під потрібний результат».

“Антикорупційна правда”

Сообщение Ручне правосуддя по-одеськи: як у Господарському суді «малюють» банкрутство під потрібного кредитора появились сначала на Антикорупційна правда.

Судячи з численних інтерв’ю причетних і непричетних до цих обшуків діячів (особливо це стосується «слуг»), увагу громадськості акцентують на схемах блокування податкових накладних та особи Оксани Датій, чиє бажання заробити мільйон доларів і купити шубу виглядає і гидко, і смішно одночасно.

Тим часом блокування податкових накладних було далеко не єдиною причиною обшуків і далеко не єдиним джерелом тієї величезної купи готівки у фігурантів справи. Тому що справа стосується ще й поборів із виробників алкоголю та тютюну. А ще – тут замішані (ну хто б міг подумати на четвертому році монопольної влади «нових осіб»!) ключові члени ОПЗЖ, розганяти фракцію якої так наполегливо не бажає нинішня влада.

Є інформація, що цим займалися нардеп від екс-ОПЗЖ Ігор Абрамович та колишній в.о. начальника департаменту захисту економіки Нацполіції Сергій Вязмікін. У цю схему начебто залучили також в.о. голови ДПС України Тетяну Кирієнко.

Сергія Вязмікіна називають «”смотрящим” за тютюном і спиртом». А виконавцем, який вигадував причини для поборів, є директор Департаменту контролю за підакцизними товарами ДПС Олександр Ярмоленко.

Ярмоленко є креатурою Данила Гетьманцева, який створює в надрах ДПС команду посадових осіб, які, за офіційними запевненнями, займатимуться «наповненням бюджету». Але насправді напрямок діяльності цієї команди – альтернативне «оподаткування» бізнесу, що працює у сфері підакцизних товарів. Йдеться, насамперед, про торгівлю алкоголем та тютюновою продукцією. По суті, ця команда отримала від влади в особі Гетьманцева своєрідну франшизу на збирання данини у цьому сегменті бізнесу. Їхнє завдання – організувати схему зі збору хабарів та данини від СПД, які торгують алкоголем та тютюном.

На посаду директора Департаменту контролю за підакцизними товарами Державної податкової служби України підполковника поліції Олександра Ярмоленка, який працював раніше в Департаменті захисту економіки НПУ, призначено за прямою вказівкою Данила Гетьманцева. Саме він є одним із ключових виконавців у схемах, спрямованих на систематичне отримання неправомірної вигоди від виробників тютюнової та спиртової продукції – сигаретних фабрик та заводів із виготовлення спирту та алкогольної продукції.

Результат такого кадрового підходу – бюджет недоотримує мільярди гривень від реалізації алкоголю і тютюну, а різниця осідає в кишенях керівництва Департаменту контролю за підакцизними товарами, організаторів схеми та їх куратора. А держава водночас принижено просить гроші у Заходу на виплату пенсій та зарплат.

У зв’язку з вищевикладеним зверніть увагу на те, як коментує обшуки у столичній податковій Гетьманців – він усіма силами уникає теми тютюну та алкоголю, наполегливо акцентуючи увагу на блокуванні податкових накладних.

Але це не все – Гетьманцев до своєї «альтернативної» команди залучив Сергія Вязмікіна, який свого часу працював у сумнозвісному Департаменті захисту економіки Національної поліції України. Це та сама людина, яка восени минулого року була помічена на Лазурному березі, у компанії з народним депутатом від ОПЗЖ Ігорем Абрамовичем, видатним бійцем так званого «батальйону Монако»:

Друзі (на фото Вязмікін праворуч) не просто ходять вуличками Кап-Ферра, а живуть на одній віллі. Цікаво – як у простого поліцейського полковника вистачає грошей на оренду вілли на другому по дорожнечі курорті у світі? Нехай і складчину з Абрамовичем?

Сергій Вязмікін, який стежить за тютюном і спиртом, залишив Україну 19.04.2022 о 00:05 як пасажир. Він на Mercedes-Benz E220 D (КА0101МХ) перетнув кордон України через митний пост Краковець. Також відомо, що вдруге Вязмікін засвітився на виїзді з України вже 28.07.2022 о 14:04, як пасажир на цьому ж Mercedes-Benz E220 D, але тільки вже в прикордонному пункті Грушів.

Виплив він на Лазурному узбережжі Франції, в компанії нардепа від ОПЗЖ Ігоря Абрамовича. Як усі ці діячі перетнули кордон України, не варто навіть питати. Тому що одна справа – «заробітчанин», за яким відгодовані амбали в поліцейській формі і з автоматами бігають з повісткою, а інша – “смотрящий” за тютюном, не кажучи вже про його шефа від ОПЗЖ.

З усього цього випливає однозначний і дуже сумний для України висновок – весь час від початку повномасштабної війни, не кажучи вже про попередні три роки правління нинішньої влади, на податкові органи (і не лише) мали прямий та безпосередній вплив представники проросійської ОПЗЖ. І зберігають його досі.

Причому це не рівень начальника податкової інспекції якогось зачухалівського району – це рівень держави. Про те, що це означає для економіки країни та для кожного з нас, можна отримати віддалене уявлення, уважно перечитавши список того, що знайшли у звичайного гвинтика у цій схемі – жадібної та дурної Оксани Датій.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Сліди мільярдних схем у податковій ведуть до екс-нардепа ОПЗЖ Ігоря Абрамовича та поліцейського начальника Сергія Вязмікіна появились сначала на Антикорупційна правда.