У середині березня інформаційний простір сколихнула новина про можливе затримання Коваленка детективами НАБУ. Формального підтвердження не прозвучало, однак сам факт появи таких повідомлень витягнув на поверхню те, що роками залишалося в тіні — мережу контактів, яка веде як до підсанкційних осіб і сепаратистських історій, так і до людей у погонах.

Коваленко — не публічний олігарх, але його ім’я неодноразово спливало у контексті закупівель вугілля з окупованих територій. Замість пояснень — судові спроби зачистити інтернет. Паралельно він різко змінює профіль: з 2023 року заходить в аграрний сектор із холдингом «Гранова», далі — у видобуток, а потім отримує землю на Закарпатті під індустріальний парк. Саме там, в Ужгороді, за даними журналістів, його й могли затримати.

На папері — розвиток бізнесу. По факту — складна конструкція з компаній, офшорів і підставних осіб. Індустріальний парк «Енерджі груп» оформлюється через ТОВ «ВДЛ», де серед засновників — сам Коваленко, його кіпрська компанія та Леонід Іванов. Останній — ключова фігура, яка виводить історію на новий рівень.

Іванов пов’язаний із керівником Бюро економічної безпеки Полтавської області Олегом Пахніцем — вони разом засновували адвокатське об’єднання. І це вже не просто бізнес-контакт. Це потенційний міст між об’єктом розслідування і тим, хто його контролює.

Пахніц — типовий, але показовий кейс. Колишній прокурор, який після служби раптово стає успішним бізнесменом із сотнями об’єктів нерухомості, землею, автопарком і навіть приватним літаком. А згодом — очільник регіонального БЕБ. При цьому його родина продовжує бізнес-діяльність у зв’язці з тим самим Івановим — партнером Коваленка.

І тут виникає ключове питання: хто насправді контролює розслідування? Адже саме полтавський БЕБ веде справу проти «Гранови». Слідство підозрює компанії у масштабних схемах ухилення від податків — закупівлі зерна за готівку, фіктивні документи, експорт без повернення валютної виручки. Обшуки були, документи вилучали, але суд відмовився арештовувати майно. І справа фактично зависла.

На цьому фоні зв’язок між Коваленком і Пахніцем виглядає не просто дивним — він виглядає як класичний конфлікт інтересів.

Ще один рівень схеми — формальні власники. Значна частка «Гранова Україна» записана на Сергія Тіглого — начальника служби безпеки Коваленка. Той же Тіглий має бізнес-зв’язки з людьми, які виграють державні тендери, зокрема на постачання солі. У схемі фігурують і родичі, і колишні чиновники, і менеджери державних підприємств.

Далі — ще глибше. Коваленко заходить у газовидобуток, купуючи активи у скандальних бізнесменів, попри те що раніше фігурував у справах про незаконний видобуток бурштину. Тобто людина, яку підозрювали в нелегальній діяльності, знову отримує доступ до ресурсів — уже стратегічного рівня.

Його оточення також говорить багато про що. Співробітники, пов’язані з дубайськими структурами, контакти з російським бізнесом, зв’язки з особами з санкційних списків РНБО — усе це складається в єдину картину. У минулому — спільні підприємства з людьми, пов’язаними з так званою «ЛНР». І навіть після цього — жодної реальної ізоляції від української економіки.

Фінальний штрих — правоохоронний контур. Через родинні та бізнес-зв’язки люди з оточення Коваленка працюють у поліції та мають доступ до внутрішньої інформації. Це означає не просто вплив — це означає можливість контролювати ризики.

У підсумку маємо не історію одного бізнесмена, а симптом системи. Коли людина з підозрами у співпраці з окупованими територіями, офшорними схемами та нелегальним видобутком не лише уникає відповідальності, а й розширює бізнес і вплив.

І якщо підтвердиться, що такі зв’язки могли впливати на призначення в БЕБ, це вже не просто корупція. Це питання національної безпеки.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Офшори, БЕБ і газ: темна імперія Дмитра Коваленка появились сначала на Антикорупційна правда.

Проблеми БРСМ давно вийшли за межі скарг водіїв. Масові нарікання на пальне, яке «вбиває» двигуни, виявилися лише верхівкою айсберга. За даними слідства та журналістських матеріалів, пальне на АЗС БРСМ містить домішки, що пошкоджують паливні системи та мотори автомобілів, але реалізується за повною ринковою ціною.

Схема: імпорт, домішки, акцизи і офшори

Ключову роль у діяльності групи відіграють пов’язані компанії:
Катма Груп,
ТНТ Груп,
Стандарт Ойл-2000,
Євро Смарт Пауер
та низка інших юридичних осіб.

Саме через ці структури, за інформацією правоохоронців, здійснюється імпорт пального з Росії та Білорусі з використанням фіктивних документів. Після цього до пального додаються хімічні домішки, що здешевлюють собівартість, але критично погіршують якість. Далі продукт продається через мережу АЗС як «звичайне» паливо.

Окремий елемент схеми — маніпуляції з акцизами та податковою звітністю, що дозволяє роками занижувати реальні обсяги продажів і мінімізувати податкові платежі. Отримані кошти виводяться через офшорні юрисдикції.

Державне «кришування»

Розслідувачі неодноразово зазначали, що подібні схеми неможливі без сприяння державних органів. За їхніми даними:

• Державна митна служба сприяє фіктивному оформленню імпорту;

• Державна податкова служба ігнорує заниження обсягів реалізації та несплату податків;

• Бюро економічної безпеки України не реагує на очевидні фінансові порушення.

Фактично мова йде про багаторічну толерантність до системного порушення фінансового законодавства.

Фінансові потоки в бік РФ

Особливу увагу привертає напрям руху коштів. За даними журналістів, частина грошей, отриманих через схеми БРСМ, переказується до Росії. Для цього використовуються підконтрольні компанії, зокрема Фазор та Оіл Прайм Трейд.

Ці структури, за твердженням слідства, сприяють наповненню бюджету держави-агресора, а отже — опосередковано фінансують її військову агресію проти України.

Крім того, саме БРСМ-Нафта фігурувала у розслідуваннях як фінансовий донор проросійського пропагандиста Анатолій Шарій та його політичного проєкту.

Васильків, втеча і життя в Італії

Біографія Андрія Біби тісно пов’язана з трагедією 2015 року на нафтобазі БРСМ під Васильковом. Тоді внаслідок масштабної пожежі загинули шість людей, а регіон зазнав значної екологічної шкоди. Після цієї катастрофи Біба залишив Україну і оселився в Італії.

У Флоренції він придбав розкішну віллу вартістю близько 15 млн євро, вклавши ще 23,5 млн євро у ремонт. Також Біба став власником виноробні Fattoria Viticcio, придбаної за 45 млн євро, яка виробляє понад 300 тисяч пляшок вина на рік.

Формальне управління активами здійснює його прийомний син Олександр Білозеров, що дозволяє самому Біби залишатися в тіні.

Фінал без крапки

На тлі руйнування автомобілів українців неякісним пальним, мільярдних податкових втрат і фінансових потоків у бік країни-агресора, історія Андрія Біби виглядає не як окремий бізнес-кейс, а як системна загроза економічній і національній безпеці України.

І поки в Україні закривають очі на походження коштів БРСМ, власник мережі спокійно дегустує тосканське вино у власній віллі під Флоренцією.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Від «бодяги» на АЗС до вілл у Флоренції: як власник БРСМ Андрій Біба вибудував багатомільярдні схеми появились сначала на Антикорупційна правда.

За даними Нацполіції, група ділків разом із покровителями з Волинської митниці організувала масштабну схему ввезення автівок за заниженою вартістю. Машини проходили митницю “на папері” дешевшими, ніж є насправді, а різниця осідала в кишенях організаторів. Далі ці авто продавали українцям за ринковими цінами або за готівку взагалі без жодних податків.

Схема включала все: фіктивні нерезиденти, підроблені документи, продаж за готівку, перекладання боргів на випадкових “стромних” людей. Для прикриття бізнес реєстрували на соціально незахищених громадян, які не мали уявлення, що стали “власниками” фірм-прокладок.

У результаті держава недоотримала мільйони гривень податків. Лише за 2024–2025 роки “Сантана Трейд” ухилилася від сплати:

• 674 тис. грн ПДВ,

• 2,4 млн грн податку на прибуток,

• легалізувала понад 13,3 млн грн брудних коштів.

Поліція вже домоглася арешту рахунків компанії та 157 імпортованих авто, але підозри організаторам поки що не оголошені.

Більше того, за директора фірми Катерину Лесь вже складали протокол за підробку документів при ввезенні авто з Естонії. Польські митники прямо вказали: сертифікат походження Volkswagen Tiguan був підроблений. Але в Україні справа застрягла — суддя Шеремета С.А. просто відправив документи назад на митницю “для уточнень”.

Таким чином, поки українці чесно платять податки, ділки на кшталт “Сантана Трейд” заробляють на схемах із митниками та спокійно женуть в Україну потоки автівок із підробленими паперами. А бюджет — як завжди — залишається порожнім.

“Антикорупційна правда”

Сообщение “Сантана Трейд”: як через Волинську митницю заводили авто в Україну і крали мільйони з бюджету появились сначала на Антикорупційна правда.

За даними кримінального провадження, підконтрольні Пулі структури десятками створювали фіктивні угоди, малювали податкові накладні, які ніхто й не думав реєструвати, і ганяли “повітряні” кредити через підставні фірми. Лише за пів року 2021-го через цю “мутну кухню” пройшло 28 мільярдів гривень.

У схемі — ціла павутина фірм: «Агро-тех рупп», «Профтрейд груп», «Фінансовий холдинг. Термінал-П», «Дросгруп», «Лімітек Лідер», «Антанта Торггруп», «Динамітек», «Лейперс Торг», «Прайсус» та багато інших. Усі вони мали єдину місію — “крутити” фіктивний податковий кредит і передавати його далі, наче естафетну паличку.

Показовий приклад — ТОВ «Агроресурси Країни». У серпні 2020 року воно намалювало понад 440 млн грн штучного кредиту. Ланцюжок із фіктивних перекидань виглядав так: від «Агроресурсів» — до «Землеторгу», потім до «Агроопт-Сервісу», далі до «Украгро С», а фінальним бенефіціаром стало ТОВ «Анвітрейд» із операціями на 348 млн грн. Реального зерна тут не було жодного кілограма, лише схеми і фіктивні документи.

Але це ще не все. “ВАП Капітал” Пулі давно відомий податківцям: ще у 2018-му аудит показав мільйонні заниження податку на прибуток і маніпуляції з ПДВ. Компанія проганяла готівку через 682 (!) термінали самообслуговування, не залишаючи й сліду в офіційній звітності. А ще — обслуговувала клієнтів, які проводили операції на території псевдореспублік “Л/ДНР”. Фактично, йдеться про ризик фінансування терористичних структур.

Схема Пулі — це не просто ухилення від податків. Це системне відмивання грошей, легалізація злочинних доходів і удар по державному бюджету. У країні, яка воює, подібна діяльність рівносильна зраді.

Чи сяде Євген Пуля на лаву підсудних, чи й надалі “вирішуватиме питання” кулуарно — залежить від того, чи готова українська Феміда зламати хребет цій мафіозній системі. Бо 28 мільярдів у тіні — це не просто цифра, це плата за мовчання і безкарність.

“Антикорупційна правда”

Сообщение 28 мільярдів у тіні: як Євген Пуля побудував імперію фіктивних схем появились сначала на Антикорупційна правда.

А насправді — за фасадом дорогоцінного каміння, за блиском вітрин, ховалася схема, яка лише за останні кілька років завдала державі збитків на понад 165 мільйонів гривень. За даними слідства, посадові особи трьох товариств — «СЮФ», «Авексто» та «Авесенс» — у змові з підприємцями торгували золотом фактично «в чорну», минаючи податкові реєстри та декларуючи крихти замість мільйонів.

У документах — 43 мільйони гривень. У реальності — товару на понад 525 мільйонів. І це — лише вершина айсберга. Золото, що надходило з-за кордону, реалізовували готівкою — без жодного натяку на податкову прозорість. 96 мільйонів ймовірного несплаченого ПДВ, ще 69 мільйонів — податку на прибуток. І все це — в країні, де кожна гривня бюджету — це зарплати вчителям, ліки в лікарнях, підтримка армії.

ТОВ «Авексто» взагалі не подавало звітності в 2023–2024 роках, але примудрилося отримати 133 мільйони гривень на рахунки — за договорами, які тепер ретельно перевіряють детективи. Та сама історія і з «Авесенсом», який теж мовчав перед податковою, але імпортував інвестиційне золото з ОАЕ на 246 мільйонів, отримав 1,1 мільярда гривень від ФОПів і «закупив» золота ще на 387 мільйонів.

Чи могли такі обсяги пройти повз фіскальну систему випадково? Навряд.

На сьогодні серед формальних власників «Столичної Ювелірної Фабрики» значиться мешканка Чорноморська Людмила Морозова та її компанія «Метойл компані». Але, як встановило слідство, ексбенефіціари Дмитро Градоблянський і Юрій Музиченко і досі залишаються у тіні — пов’язані з благодійним фондом Dobrogo, який, за оперативною інформацією, не такий вже й добрий: його ланцюжки ведуть до фірм, замішаних у податкових махінаціях.

Ювелірний бізнес, що мав би бути символом краси та прозорості, виявився позолоченим фасадом великої фінансової тіні. Розслідування триває. І суспільство чекає на відповіді: хто понесе відповідальність — і чи сяятиме правда яскравіше за золото?

“Антикорупційна правда”

Сообщение Ювелірний блиск — із податковою тінню: БЕБ викрило багатомільйонну схему на понад 165 мільйонів гривень появились сначала на Антикорупційна правда.