З власних інсайдерських джерел журналістам стали відомі деталі можливих домовленостей на користь російських нафтовиків, до яких безпосередньо причетна родина чинного голови Міноборони України – Рустема Умєрова.

Рустем Умєров

17 липня 2024 року в Анкарі відбулася зустріч брата міністра оборони України Умерова – співвласника та одного з керівників інвестиційної компанії ASTEM, співзасновника БФ «Astem Foundation» Омєра Киримли Аслана (Omer Kirimly Aslan) – з представником американсько-дубайської компанії 2Rivers (стара назва – Coral Energy). Це – нафтотрейдингова компанія з Дубая, що займається продажем та експортом російської нафти та нафтопродуктів, та перебуває під американськими та з грудня 2024 року – британськими санкціями.

Омєр Аслан Киримли

Coral Energy Group було засновано громадянином Азербайджану Тахіром Гараєвим 2010 року, компанія мала офіси в Женеві, Дубаї й Сингапурі. За даними ринкових джерел, до травня 2023 року Гараєв продовжував володіти 100% акцій компанії через складну корпоративну структуру. Його холдингова компанія Novus Middle East DMCC (ОАЕ) контролювала Coral Energy через Vetus Investments Limited (ОАЕ).

На початку 2024 року менеджери Coral – гендиректор Талат Сафаров, фінансовий директор Ахмед Керімов і Анар Мадатлі – завершили купівлю частки Гараєва, яка становила на той момент 40%, і провели ребрендинг, перейменувавши Coral Energy на 2Rivers.

До цього топменеджери вже забезпечили собі 60% акцій у 2023 році, перш ніж викупити 40% акцій, що залишалися у Гараєва. Відомо, що Сафаров приєднався до Coral у 2015 році, а Керімов – у 2017 році.

Тахір Гараєв, Ахмет Карімов та Ігор Сєчин

Як припускають розслідувачі видання «Гордон», така реструктуризація капіталу та ребрендинг були спричинені зростаючим тиском на компанії, що сприяють обходу західних санкцій, однак попри формальну передачу акцій у липні 2024 року, Гараєв продовжує контролювати Coral Energy через довірених осіб. На користь цієї гіпотези говорить той факт, що одним із ключових менеджерів «оновленої» організації залишився Анар Мадатлі, родич Гараєва.

У 2021-2022 роках Coral Energy стала одним із найбільших покупців російської нафти та нафтопродуктів, у тому числі у державного гіганта «Роснафта» з орбіти путініста Ігоря Сєчина. В Україні Coral Energy була відома як один із великих постачальників дизельного й авіапального виробництва «Роснафти» й Мозирського НПЗ.

За даними західних медіа, холдинг і досі здійснює постачання російської нафти до Азії, Європи та США за ціною, що перевищує встановлений ліміт у $60 за барель. Видання Le Monde, яке отримало у своє розпорядження внутрішню документацію компанії Coral Energy, повідомляє про використання офшорних структур та зміну митних кодів для реалізації цих поставок.

Як зазначають журналісти, підприємства, що входять до складу холдингу, умовно розділені на дві групи — «сині» та «червоні». Перші працюють у країнах Заходу, співпрацюють із французькою Total і мають доступ до пільгового кредитування від європейських банків, серед яких Société Générale, UBS та Raiffeisen. У той час як «червоні» компанії займаються нелегальними операціями, використовуючи схеми із підміною митних кодів. При цьому офіційний зв’язок між цими групами відсутній.

Співзасновник і директор економічних програм Українського інституту майбутнього Анатолій Амелін зазначає, що основним «смотрящим» Кремля, який відповідає за «тіньовий флот» і «тіньові нафтодолари» диктатора Путіна є саме Гараєв.

На початку 2024 року The Wall Street Journal повідомив, що Coral Energy контролює не менше 100 суден через неафілійовані підставні компанії, включаючи Gatik Ship Management, Gaurik Ship Management та Buena Vista Shipping. Щонайменше п’ять із цих судів потрапили під санкції Великої Британії та ЄС. Ці судна продовжують перевозити нафту і нафтопродукти, придбані торговими компаніями 2Rivers з порушенням західних санкцій. Хоча у самій Coral Energy стверджували, що нібито розірвали контракти з російськими нафтовими компаніями одразу після 24 лютого 2022 року.

Судно Coral Energy

17 грудня 2024 року Британія додала 2Rivers до списку компаній, на які поширюються санкції. Офіс прем’єр-міністра Кіра Стармера заявив, що ці компанії були «ключовими ланками у забезпеченні торгівлі дорогоцінною нафтою Путіна» і що санкції спрямовані на обмеження «нафтових доходів, яких він так відчайдушно потребує фінансування своєї незаконної війни».

За нашою інформацією, зустріч представників 2Rivers із паном Омєром Киримли Асланом, який проживаючи в США працює в представництві Меджлісу кримськотатарського народу, є радником уповноваженого президента та рідним братом міністра оборони та, таким чином, асоціюється з українською владою, організовував колишній депутат Державної Думи РФ – Руслан Бальбек.

Останній, як стверджують джерела, запропонував Омєру семизначну суму у доларовому еквіваленті за те, що держава Україна не введе санкції проти компанії Coral Energy.

Нагадаємо, 8 березня 2022 року президент США Джозеф Байден оголосив про заборону імпорту російської нафти, зрідженого природного газу та вугілля: «Ми забороняємо будь-який імпорт російської нафти, газу та енергії», – заявив він.

Слідом за США імпорт енергоресурсів із Росії заборонила і Велика Британія, яка планувала відмовитися від постачання з РФ до кінця 2022 року – Борис Джонсон назвав такий крок «ще одним економічним ударом по путінському режиму після незаконного вторгнення в Україну».

Водночас сама держава Україна, що як ніхто зацікавлена у блокуванні російських нафтових надприбутків, чомусь вже майже три роки заплющує очі на однозначну позицію західних донорів стосовно внесення Coral Energy чи її правонаступниці 2Rivers до «чорного списку». Станом на кінець січня 2025 року українська влада так і не запровадила санкції стосовно структур Гараєва.

А от сім’я міністра Умєрова ймовірно збагатилась на семизначну суму, номіновану у доларах США, стверджують джерела. За даними декларації за 2023 рік, 5 млн грн сам міністр отримав від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, а ще понад 9,1 млн грн Умєров задекорував як суму дисконту від конвертації договору SAFE в акції. Наразі декларація за 2024 рік ще не оприлюднена, але можна припустити, що в ній знову будуть «легалізовані» чималі кошти сумнівного походження.

Найцікавіше: цими «витівками» Умєрова та його команди вже зацікавились американські спецслужби, а от чи в курсі подій президент України? Питання залишається відкритим.

«Антикорупційна правда»

Сообщение За спиною Зеленського: родина Умєрових допомагає російським нафтогігантам обходити західні санкції? появились сначала на Антикорупційна правда.

В Україні закінчилася ера “збройових баронів”, які заробляють надприбутки на постачанні зброї з чорних ринків Балкан та країн пострадянського простору. Втім, деякі одіозні особи як Сергій Пашинський намагаються інтегруватися в структуру МО і залишитися в схемах не лише щодо закупівлі зброї, а й щодо її виробництва.

Як повідомляє The New York Times у статті, присвяченій корупційним схемам та спекулятивним доходам отриманим Сергієм Пашинським на постачанні зброї української армії, пов’язана з екс-нардепом “Українська Бронетехніка” стала найбільшим приватним постачальником зброї в Україні. У статті детально розбираються не лише схеми постачання зброї через Пашинського, а й зазначаються причини, через які український уряд та Володимир Зеленський були змушені на початку великої війни звернутися за допомогою у купівлі зброї до “символу корупції минулого”.

Якщо звернути увагу на таймінг, стаття в NYT про Сергія Пашинського виходить 13 серпня 2023 року, коли серед істеблішменту США вже не було секретом призначення нового міністра оборони в Україні. У цей час кандидатура Рустема Умєрова вже була узгоджена з основними акторами в США, а українське МО на чолі з Олексієм Резніковим трясли гучні корупційні скандали, що передували його відставці. У цьому контексті стаття в NYT дає чітке посилання про необхідність не лише заміни Резнікова, а й вимогу відсунути всі токсичні фігури від коштів, що виділяються США на купівлю та виробництво зброї в Україні.

Більше того, у своєму розслідуванні NYT згадує також роботу сина Сергія Пашинського Антона в оборонному секторі країни. У статті непрозоро натякають, що Антон Пашинський не може обіймати посаду у державній компанії з виробництва зброї у зв’язку з корупційною діяльністю батька. За інформацією наших джерел, єдина причина, з якої молодший Пашинський досі має відношення до держпідприємства – незавершене розслідування правоохоронців щодо його діяльності на посаді в КБ “Луч”. Нагадаємо, на запит правоохоронців роботу КБ “Луч” перевіряє Держаудитслужба. Вважаємо, що найближчим часом на нас чекають новини від правоохоронців з оцінкою заслуг Антона Пашинського в КБ “Луч”, або, як мінімум, усунення його з посади.

За інформацією наших джерел у Кабміні, Сергій Пашинський добре розуміє ситуацію, що склалася, але намагається зберегти вплив на МО шляхом політичних інтриг та медійного шантажу. Найяскравіший приклад – це скандал навколо підконтрольної Пашинському Дани Ярової, яку просували у заступники Рустему Умєрову. Варто зазначити, що Дана Ярова, будучи членом громадської антикорупційної ради при МО, сама потрапила до корупційного скандалу, пов’язаного з лобізмом компаній близьких до Пашинського. Зокрема, Ярова публічно захищала ТОВ “АТОМСЕРВІС”, яка у системі “Прозорро” влітку цього року виграла 22 публічні аукціони для забезпечення харчуванням ЗСУ.

Після невдалої спроби Сергія Пашинського поставити на посаду заступника міністра свою людину, Дані Ярової дали нове завдання – стати хедлайнером медійної атаки на голову Держаудитслужби Аллу Басалаєву. Тут два аспекти: перший, бажання Пашинського змінити близьку до нинішньої влади главу Держаудитслужби Басалаєву на більш поступливу кандидатуру. Другий: зберегти контроль за державним виробником озброєнь КБ “Луч”.

Сьогодні Пашинський хоч і став токсичним для української влади, але все ще “в обоймі” і продовжує займатися постачанням зброї, де-факто контролюючи роботу державного КБ “Луч”. Втім, час надприбутків Сергія Пашинського на українській армії добігає кінця: доведеться або піти вчасно і добровільно, або сісти надовго. Стаття у NYT останнє попередження.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Сумний кінець “збройового барона” Сергія Пашинського появились сначала на Антикорупційна правда.