Забутий фігурант “справи Дихне”

Операція “Мідас” або “Міндічгейт” стала одним із найгучніших антикорупційних розслідувань у новітній історії України. Чи не вперше підозри у масштабних розкраданнях державних коштів отримали чинні та колишні міністри, топ-посадовці державних корпорацій і навіть особи, яких називають наближеними до президента. Вся країна була шокована подробицями справи із розмов фігурантів, записаних і оприлюднених Національним антикорупційним бюро (НАБУ). Передусім, людей вразив цинізм, із яким посадовці обговорювали свої оборудки. Також завдяки негласним слідчим діям правоохоронців стала наочною внутрішня механіка схем мільйонних “відкатів” у сфері енергетики.

Водночас, виникло закономірне питання: кого ще з-поміж українських високопосадовців “вели” або “ведуть” детективи НАБУ? Записи прослуховування чиїх телефонних розмов стануть надбанням громадськості у найближчому майбутньому? Адже немає сумнівів, що енергетика – це далеко не єдині корупційні “авгієві стайні” у секторах, дотичних до державних закупівель. Так, одне з найбільш резонансних розслідувань НАБУ до “Міндічгейту” стосувалося авіаційної сфери. У 2020 році слідчі вручили підозру колишньому генеральному директору ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” Євгенію Дихне та його підлеглій – керівниці служби орендних відносин Олесі Левочко – у зловживанні службовим становищем, що завдало збитків державі на 16,5 млн гривень. Йшлося про неправомірну здачу в оренду торгових площ на третьому поверсі терміналу D аеропорту двом компаніям – “Артерія Груп” і “Кофе Бар Плюс” – за заниженою ціною, без конкурсу та в обхід законної процедури. У березні 2023 року Вищий антикорупційний суд (ВАКС) визнав винними Дихне та Левочко, призначивши їм, відповідно, 5 і 4 роки позбавлення волі. Наразі справа на розгляді в Апеляційній палаті ВАКС.

Розслідування щодо екскерівництва аеропорту “Бориспіль”, хоч у ньому поки і немає остаточного судового вердикту, можна занести НАБУ в актив. Втім, як і випадку з “Міндічгейтом”, у спостерігачів виникають сумніви: чи справді всі причетні до корупційної схеми сіли на лаву підсудних? Саме у цій історії залишилась малопомічена постать. Це Георгій Зубко – чиновник із довгим корупційним шлейфом – експрезидент Федерації хокею України, – який у роки головування Євгенія Дихне у “Борисполі” був його заступником – директором із комерційної діяльності та стратегічного розвитку. Посада Зубка передбачала, що саме він безпосередньо курував процеси передавання в оренду торгових площ, що підтверджується його власними інтерв’ю у ЗМІ. Незважаючи на це, посадовець не тільки не отримав підозру НАБУ, але, як зі здивуванням зазначив журналіст KP.UA Євген Горін, нібито взагалі випав із поля зору правоохоронців.

Георгій Зубко

Проте, як виявляється, таке враження було оманливим. Судові матеріали у так званій “справі Дихне” свідчать: Георгій Зубко був одним із головних фігурантів розслідування НАБУ, ба більше – стосовно нього детективами проводилися негласні слідчі дії, що включали прослуховування телефонних дзвінків і зняття інформації з месенджерів. Чи означає це, що невдовзі на нас чекає новий “Міндічгейт” – цього разу у сфері авіації?

Дозвіл на прослуховування та невручена підозра

23 березня 2020 року Вищий антикорупційний суд виніс ухвалу, якою дав дозвіл детективам НАБУ на проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно Георгія Зубка. Рішення було внесене до судового реєстру, але його текст наразі недоступний до перегляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про доступ до судових рішень”. Разом з тим, завдяки інсайдерам нам вдалося отримати зміст цієї ухвали ВАКС.

У ній, зокрема, йдеться про те, що саме Георгій Зубко як директор ДП “МА “Бориспіль” із забезпечення дохідності від неавіаційної діяльності готував попередні договори із ТОВ “Артерія Груп” і “Кофе Бар Плюс”, виконував їх і продовжував їхню дію, а також скеровував підписані документи своїй підлеглій Олесі Левочко – майбутній підсудній у справі про розкрадання бюджетних коштів. Втім, як свідчать судові матеріали, саме Георгій Зубко на листі ТОВ “Артерія Груп” від 8 червня 2017 року про продовження строків попереднього договору надав резолюцію “Для опрацювання”, на підставі чого угоду було продовжено. Вже 17 січня 2018 року чиновник, “достовірно знаючи, що попередні договори протирічать законодавству” (згідно формулювання детективів НАБУ), своїм листом надав дозвіл ТОВ “Артерія Груп” продовжити користуватись майном аеропорту “Бориспіль” на невизначений термін.

Ухвала Вищого антикорупційного суду про дозвіл НАБУ прослуховувати Георгія Зубка

Термінал D аеропорту “Бориспіль”. Архівне фото

На підставі цих фактів Національне антикорупційне бюро вважало, що пан Зубко міг “незаконно використати майно підприємства”, в результаті чого держава недоотримала доходу на понад 30 млн гривень. У клопотанні НАБУ до Вищого антикорупційного суду прямо сказано, що детективи підозрювали чиновника у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу (зловживання службовим становищем, що призвело до тяжких наслідків), який карається позбавленням волі на строк від 3 до 6 років із забороною обіймати певні посади на строк до трьох років. Вивчивши надані детективами докази, слідчий суддя розцінив їх як достатньо вагомі, щоб дозволити НАБУ “знімати інформацію з транспортних телекомунікаційних мереж” за абонентським номером Георгія Зубка (прослуховувати телефон), а також – “знімати інформацію з електронних інформаційних систем” (відслідковувати його листування у месенджерах).

Як ми знаємо, результати цих слідчих дій досі не були оприлюднені, як і не була вручена практично готова підозра для заступника гендиректора ДП “МА “Бориспіль”, який таємничим чином “випав” зі списку головних фігурантів справи про незаконну оренду приміщень аеропорту.

Фіктивний ремонт: схему Зубка розслідує СБУ

У матеріалах судового реєстру (зокрема, тих, що мають відкритий доступ) є і інші кримінальні провадження, які безпосередньо стосуються оборудок Георгія Зубка на посаді заступника гендиректора ДП “МА “Бориспіль”. Так, у 2022-2024 роках Бориспільський міськрайонний суд Київської області видав низку ухвал, задовольнивши клопотання слідчих Бориспільського районного управління поліції на проведення обшуків і вилучення документів у справі №42022112100000024.

Як свідчать судові матеріали, провадження було розпочате 18 лютого 2022 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу (розкрадання майна службовою особою). Слідство здійснює Нацполіції разом із Головним управлінням контррозвідувального забезпечення об’єктів критичної інфраструктури та протидії фінансуванню тероризму Служби безпеки України (СБУ). У центрі справи – 10 договорів, укладених у 2019-2021 роках між ДП “МА “Бориспіль” (в особі заступника гендиректора Георгія Зубка) та ТОВ “Коста-Проект” на загальну суму 9 млн гривень. За ці кошти підрядник начебто здійснив ремонт у низці приміщень летовища, включаючи командно-диспетчерський пункт (КДП) – стратегічно важливий об’єкт критичної інфраструктури. Разом з тим, як з’ясували слідчі, ТОВ “Коста-Проект” на момент проведення робіт не мало необхідної будівельної техніки. Фактично ремонт не був виконаний у повному обсязі, що підтвердили експерти Українського науково-дослідного інституту СБУ. Втім, посадовці ДП “МА “Бориспіль” (Георгій Зубко та його підлеглі) підписували фіктивні акти виконаних робіт, забезпечивши повну оплату неякісно наданих послуг. У чиїх кишенях осіла “різниця” – предмет розслідування правоохоронців.

Із судових матеріалів справи СБУ та Нацполіції проти Георгія Зубка та ТОВ “Коста-Проект”

Варто зазначити, що ТОВ “Коста-Проект” раніше фігурувало у журналістських розслідуваннях. За підприємством тягнеться довгий кримінальний шлейф – загалом 78 документів у судовому реєстрі, у яких, переважно, йдеться про розкрадання бюджетних коштів у змові з чиновниками. У низці кримінальних проваджень “Коста-Проект” згадується поруч з іншими компаніями – “АЛД Інжиніринг та Будівництво”, “Укрбуд Домінанта”, “Авгеліт”, “Сіларк Прайм” тощо, що дає підстави журналістам припускати існування єдиного злочинного угруповання, яке стоїть за мережею фіктивних підрядників.

Корупційний “почерк”

Роль Георгія Зубка у цьому злочинному угрупованні ще має встановити слідство. Разом з тим, варто нагадати, що раніше посадовець фігурував у низці корупційних скандалів, проте кожного разу виходив “сухим із води”. Так, саме Зубко у 2018 році відповідав за масштабний проєкт реконструкції перону перед терміналом D аеропорту “Бориспіль”, що обійшовся українським платникам податків у 1,05 млрд гривень. До участі у тендері з надуманих причин не були допущені більшість охочих, включаючи турецький “Онур”, а перемогла фірма “Альтіс-Констракшн” Олександра Глімбовського – тестя одіозного ексглави ДФС Романа Насірова. Як встановили журналісти “Наших грошей”, бетон для робіт був закуплений за ціною, на третину дорожчою за ринкову. Ще раніше, у 2017 році, так само під кураторством Георгія Зубка, фірма Глімбовського розширила термінал D за 120 млн гривень, аналогічно закупивши для цього “золотий” пісок – втричі дорожче ринкової ціни.

Крім того, як встановили журналісти KP.UA, у роки каденції Зубка у “Борисполі” замовлення на сотні мільйонів гривень отримувала фірма “Гарант-Енерго” його свояка та бізнес-партнера Михайла Реви. Як і у випадку з “Коста-Проект”, йшлося про ремонт об’єктів критичної інфраструктури летовища – складу паливно-мастильних матеріалів, зливу нафтопродуктів. Корупційний “почерк” пана Георгія помітний і у тому, як проводились тендери: в окремих випадках, “Гарант-Енерго” була єдиним допущеним учасником, або ж перемагала, пропонуючи вищу ціну, ніж конкуренти.

Як бачимо, загалом йдеться про можливі зловживання на суму, співставну із “Міндічгейтом”: десятки, якщо не сотні мільйонів гривень, переплачених державою Зубку та його поплічникам. Де могли осісти всі ці кошти? Торік журналісти повідомляли про елітну нерухомість, яка з’явилась у колишнього чиновника за останні роки. Так, якщо згідно декларації за 2021 рік Георгій Зубко володів лише однією квартирою у Києві, то вже у 2025-му у нього з’явилось житло площею 228,6 кв. метрів в Одесі, а також – обширні площі в одному зі столичних торгівельно-офісних центрів.

Нерухомість Георгія Зубка. Дані з державного реєстру

Нові факти, виявлені у судових реєстрах, свідчать про те, що правоохоронні органи уважно відстежують і документують незаконну діяльність ексчиновника, застосовуючи, в тому числі, негласні слідчі дії. Проте чи побачимо ми підозри у згаданих кримінальних провадженнях? Складається враження, що пан Зубко або має дуже високих “покровителів”, або ж нова “інформаційна бомба”, схожа на “Міндічгейт”, буде оприлюднена, коли настане слушний момент.

Тим часом, колишній посадовець, попри кримінальні провадження, не відсиджується в тіні, а намагається активно піаритись на “допомозі ветеранам”. Нещодавно він втрапив у черговий скандал, нібито “подарувавши” військовослужбовцю квартиру, що фактично не була викуплена у забудовника. Чи покладуть правоохоронці кінець такій безкарності – покаже час.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Корупційна діра в аеропорту “Бориспіль”: НАБУ готує новий “Міндічгейт”? появились сначала на Антикорупційна правда.

За даними слідства, “Енергоатом” опинився під контролем організованої групи, яка вимагала у підрядників “відкати” — від 10 до 15% від суми контрактів. Брудні гроші відмивали через офіс у центрі Києва, що належав родині екснардепа Андрія Деркача — людини з давніми зв’язками у проросійських колах.

Після публічного розголосу президент Володимир Зеленський заявив, що очищення “Енергоатому” від корупції — питання державної безпеки. Невдовзі Кабінет Міністрів на чолі з Юлією Свириденко розпустив наглядову раду НАЕК “Енергоатом”, а згодом було оголошено про відсторонення міністра енергетики Германа Галущенка.

Фігуранти скандалу

Серед осіб, яких слідство вважає причетними до схеми:

• бізнесмен і співзасновник “Кварталу-95” Тимур Міндіч (“Карлсон”);

• ексрадник міністра енергетики Ігор Миронюк (“Рокет”);

• виконавчий директор з безпеки “Енергоатому” Дмитро Басов (“Тенор”);

• учасники “бек-офісу” легалізації коштів — Олександр Цукерман (“Шугармен”), Ігор Фурсенко (“Рьошик”), Леся Устименко та Людмила Зоріна.

Слідство вказує, що Міндіч і Цукерман створили злочинну організацію, яка системно вимагала “відкати” й відмивала кошти через фіктивні компанії.

Особливу роль, за даними прокурорів, відігравав міністр енергетики Герман Галущенко — під кодовим ім’ям “Сігізмунд”. Саме він, за даними детективів, допомагав координувати зв’язки між міністерством та “Енергоатомом”.

11 листопада НАБУ оприлюднило нові докази: офіс, через який відмивали кошти, відвідував колишній віце-прем’єр Олексій Чернишов (“Че Гевара”).

Ім’я Міндіча, відомого бізнесмена та співвласника студії “Квартал 95”, уже давно фігурує у розслідуваннях щодо впливу великих грошей на державну енергетику. У медіа його неодноразово пов’язували з олігархом Ігорем Коломойським і представниками президентського оточення.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Корупційний ланцюг “Енергоатому”: хто стоїть за мільйонними “відкатами” появились сначала на Антикорупційна правда.

За даними слідства, лише у 2023–2024 роках на «реконструкцію ліфтів» було укладено договорів майже на 815 мільйонів гривень. У кишені фігурантів осіло щонайменше понад 100 мільйонів.

Хто у грі?

• КП «Київбудреконструкція» на чолі з добре відомим правоохоронцям Анатолієм Сульдіним, який уже фігурує у схожій справі.

• Чотири «улюблені» підрядники: «Майстерліфт», «Юніт-Л», «Елевейтор Сервіс» і «МП “Промкомплекс”».

• Їхні постійні постачальники – «Завод Євроформат» та «Укрліфтсервіс».

Усі вони чудово «знаходили одне одного» у схемі: тендерні умови виписувались під конкретні компанії, конкуренцію відсікали, а далі починалося класичне – завищені ціни, перекидання коштів через десятки фірм-прокладок, готівка й відкат.

Приклади? Будь ласка. На проспекті Володимира Івасюка, 18-Б, ліфт для 630 кг «оформили» за 1,57 млн грн, хоча реальна ринкова ціна – 1,1 млн грн. Та сама історія з іншими адресами: переплати сотні тисяч з кожного ліфта.

Політичний слід
За підрядниками стоять зовсім не випадкові прізвища:

• «Елевейтор Сервіс» належить родині Яніцьких, де Василь – депутат Рівненської облради від «ЄС» з мільйонними статками.

• «Майстерліфт» та «Євроформат» пов’язані через бізнесмена Ігоря Ткаченка.

• За всім цим стоїть директор Сульдін, який роками виводив бюджетні кошти й уже не раз світився у кримінальних провадженнях.

КМДА – мовчить
«Київбудреконструкція» підпорядковується Департаменту ЖКІ КМДА. Очільник департаменту Дмитро Науменко сам підсудний за розтрати, а заступник голови КМДА Петро Пантелеєв нібито «контролює» цей напрямок. Контролює так, що десятки мільйонів просто випаровуються.

Сьогодні маємо чергове кримінальне провадження (ч. 4 ст. 191 ККУ – розкрадання у воєнний час). Але якщо врахувати, що подібні справи щодо тих самих людей тягнуться ще з 2019 року, постає питання: скільки ще ліфтів «золотого зразка» треба встановити, щоб хтось реально сів за ґрати?

“Антикорупційна правда”

Сообщение Анатолій Сульдін, Ігор Ткаченко та інші: Як столична ліфтова мафія вкрала понад 100 мільйонів з бюджету Києва появились сначала на Антикорупційна правда.

За матеріалами слідства, керівник КО «Київзеленбуд» та його перший заступник, залучивши заступника керівника управління комунального підприємства Олександра Гору, систематично отримували неправомірну вигоду від суб’єктів господарювання, з якими були укладені договори на проведення робіт.

Підрядники мали платити так звані «відкати» в розмірі 15 % від перерахованої їм суми за підписання актів прийому-передачі виконаних робіт. При цьому обсяги та якість цих робіт ніким не перевірялася.

Лише за лютий 2025 року задокументовано п’ять випадків отримання від підприємців понад 3 млн гривень. Загальна сума, яку планували отримати члени організації за договорами 2024 року складала щонайменше 25 млн гривень.

Діяльність усіх задіяних осіб була чітко організована та спланована. Попередньо встановлено, що дана схема стосувалася усіх підрядників комунального підприємства Києва та діяла за мовчазної згоди керівництва міста. Правоохоронці задокументували понад 10 епізодів надання, отримання неправомірної вигоди або оголошення пропозиції посадовими особами, що були задіяні у схемі, на загальну суму майже 20 млн грн.

Повідомлено про підозру шістьом членам злочинної організації, які займалися систематичним отриманням неправомірної вигоди від підприємств-підрядників (ч. ч. 2, 3 ст. 255, ч. ч. 3, 4 ст. 368 ККУ).

“Антикорупційна правда”

Сообщение Гендиректор «Київзеленбуду» Юрій Бахмат разом з заступником Олексієм Лукашом брали по 15% «відкатів» з підрядників появились сначала на Антикорупційна правда.

Сообщение Депутатів двох міськрад Львівщини викрили на отриманні 800 тисяч “відкату” появились сначала на Антикорупційна правда.

У мережі можна знайти десятки відео та фото, на яких очільник Мінцифри Михайло Федоров і колишній голова Держспецзв’язку Юрій Щиголь хваляться передачею дронів ЗСУ.

Зокрема, у жовтні 2023 року від «Армії дронів» на фронт передали майже дві тисячі БпЛА EVO MAX 4T виробництва компанії Autel. Саме на закупівлях цих дронів держава, за підрахунками hromadske, втратила близько 600 мільйонів гривень. Розповідаємо, як це сталося.

Ціни — удвічі вищі за ринкові

Компанія «Кріон-М», за даними YouControl, має статутний капітал — 765 гривень. Спеціалізується на торгівлі меблями, килимами, лампами тощо. А офіс розташований у приватному секторі на околицях Кривого Рогу.

Керівник і бенефіціар компанії — такий собі 43-річний Максим Сажнєв. У чоловіка зареєстрований ФОП за КВЕДом «Діяльність у сфері архітектури», а також компанія «ТЕРРА НОВА КР», яка спеціалізується на оренді нерухомості.

Та зненацька минулого року «Кріон-М» почав продавати дрони Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації. Прямого і прозорого тендера не було — тобто пропозиції надавали ті компанії, які запросили у самому Держспецзв’язку. Ці постачання відбувалися у межах спільного з Міністерством цифрової трансформації проєкту «Армія дронів».

Тільки з липня 2023-го «Кріон-М» продав державі майже 3900 безпілотників. Приблизно за півтора мільярда гривень.

Початково один дрон, куплений у «Кріон-М», обходився Держспецзв’язку майже у 500 тисяч гривень, хоч тоді цю саму модель можна було купити удвічі дешевше (про це трохи згодом).

А втім, захмарні ціни «Кріон-М» не завадили Держспецзв’язку укласти з ним два контракти. За першим, підписаним у травні 2023-го, компанія поставила 1074 дрони. За другим, підписаним у серпні того ж року, держава отримала 1912 «пташок».

Між цим, у липні 2023 року, уряд ухвалив постанову, яка дозволила виробникам закладати у контракти з державою до 25% прибутку. Окрім того, що «Кріон-М» — не виробник, є ще нюанс: ці 25% прибутку мали закладати від собівартості дронів. А націнки всіх учасників цього ланцюжка постачань явно перевищують 25%.

Можливо, хтось запідозрив щось неладне, або ж у Держспецзвʼязку вирішили хоч якось приховати завищені ціни та підігнати цифри під постанову про 25%.

Однак є факт: за першим контрактом «Кріон-М» поставив 1074 дрони утридорога, а пізніше поставив ще 402 безпілотники за зниженими цінами. Допостачання відбулося за додатковою угодою, укладеною в лютому 2024 року. Тож середня ціна за контрактом з 498 071 грн за дрон упала до 359 631 грн.

У межах другого контракту поставили 1912 безпілотників за повною вартістю, а пізніше додали 488 штук за зниженою ціною. Тож середня вартість опустилася з 494 029 до 393 576 гривень. Це допостачання відбулося за додатковою угодою, укладеною в листопаді 2023 року.

Але де «Кріон-М» дістав дрони за зниженою вартістю та якою, власне, вона була — невідомо.

Від якої б ціни «Кріон-М» ми не відштовхувалися — близько 500 тисяч гривень спочатку чи 359 тисяч і 393 тисячі потім з урахуванням знижених цін — це все одно забагато.

У компанії пояснювали, що ціни такі, зокрема, через комплектування: разом із дроном та батареєю до комплекту входила ще одна додаткова батарея (зазначимо, що у роздріб такі батареї продають приблизно за 15 тисяч гривень).

Волонтерський «Фонд Сергія Притули» у червні 2023 року купував такі дрони у комплекті з однією батареєю за 280 тисяч гривень. У серпні — лише за 212 тисяч за штуку.

Навіть державні установи у 2023 році купували ті ж Autel значно дешевше. Житомирська міська рада — за ціною 287 тисяч за штуку. Одне зі Львівських комунальних підприємств — за 269 тисяч гривень. Не 359 тисяч, як після зниження ціни у «Кріон-М», і тим більше не 500 тисяч, як було спочатку.

Вишенька на торті — українська компанія Flytechnology, яка напряму співпрацює з виробником Autel, восени 2023 року сама пропонувала Держспецзв’язку оптові партії тих самих дронів за 212,5 тисячі гривень за штуку. Така ж ціна у компанії була у червні 2023-го. Проте контракт із ними чомусь не уклали.

Можна ще довго порівнювати ціни «Кріон-М» з ринковими, але суть проста. Вони вищі. Пропонуємо порахувати, наскільки.

Беремо фінальні ціни, які компанія знизила допостачанням дронів. Порівнювати будемо із пропозицією Flytechnology — 212,5 тисячі за дрон. Зверху докинемо вартість додаткової батареї — 15 тисяч гривень.

Виходить, що на контракті, підписаному у травні 2023-го між Держспецзвʼязком та «Кріон-М», «наварили» близько 195 мільйонів гривень, а на контракті, підписаному в серпні 2023-го, — ще близько 398 мільйонів.

На ці майже 600 мільйонів гривень можна було б купити ще 2600 таких Autel з додатковою батареєю до кожного. Або 2000 пікапів для ЗСУ. Або 4 Bayraktar. Або 70 рухомих пунктів управління для підсилення протиповітряної оборони.

Німецька компанія з українським корінням

Не менш цікаві ланцюжки постачань цих дронів Autel, адже одним «Кріон-М» тут не обійшлося. Безпілотники, продані державі за завищеною вартістю, українська ТОВ купувала у європейських компаній — польської UMO та німецької Danator.

Польська UMO вже давно працює на ринку озброєнь. Але по-справжньому почала заробляти під час повномасштабного вторгнення росії в Україну. У 2022 році її прибуток збільшився майже в 15 разів, якщо порівнювати з 2021-м.

28 вересня 2023 року «Кріон-М» купив у поляків 912 дронів Autel майже за 447 мільйонів гривень. Тобто ціна одного комплекту сягнула майже 490 тисяч гривень за тодішнім курсом.

Для порівняння: офіційний європейський дистриб’ютор компанії Autel у вересні 2023 року продавав ті самі дрони за 280,5 тисячі гривень. До того ж це роздрібні ціни, які зазвичай дещо вищі, ніж оптові.

Ми намагалися зв’язатися з представниками компанії UMO, щоб дізнатися, звідки, власне, взялася різниця у 200 тисяч гривень. На наші запити вони не відповіли. Водночас у «Кріон-М», який купував дрони в поляків, стверджують, що ті не розкрили їм ані ланцюгів постачання, ані первинної собівартості товару.

А ось друга компанія, у якої «Кріон-М» купував дрони — німецький Danator — заслуговує на особливу увагу, бо німецького там не так уже й багато. Фірма зареєстрована у 2023 році в невеличкому німецькому містечку Кірхбер. Засновник — українець Сергій Велічук, який і керує компанією донині.

До 2020 року Велічук працював на державному підприємстві «Спецтехноекспорт», яке спеціалізується на експорті та імпорті товарів оборонно-промислового комплексу. А до цього був співробітником Київської прокуратури. Ще раніше, щонайменше з 2010 року, працював у Міністерстві внутрішніх справ.

«Кріон-М» купував дрони у компанії Сергія Велічука за вже завищеною вартістю. Так, у липні 2023 року там купили 532 дрони за 6 мільйонів 240 тисяч євро. Тобто 11 730 євро за штуку, а це за тогочасним курсом близько 487 тисяч гривень.

«Фонд Притули», нагадаємо, наступного місяця після цієї поставки, у серпні 2023-го, купував такі ж дрони за 212 тисяч. Більш ніж удвічі дешевше.

То чому в українсько-німецької компанії були такі ціни?

«Що я вам буду називати? Що це за дитячий садок?» — відповів Велічук на наше прохання назвати ціну, за якою Danator закуповував дрони.

За словами бізнесмена, його дрони мають якусь спеціальну прошивку, через те й дорогі. Мовляв, прошивка коштувала близько 2 тисяч. Доларів чи євро — Велічук не пригадує.

Здебільшого українські військові перепрошивають собі Autel просто «на коліні» — і це безплатно. Але, можливо, Сергій Велічук винайшов якусь передову технологію, якій просто немає аналогів.

Щоб розібратися з цим, ми знайшли дрон з тієї партії, яку Danator продав для «Кріон-М». Тут і маркування від «Армії дронів», і відповідний серійний номер.

Ми показали цей дрон технічному експерту «Фонду Притули». За його словами, прошивка у нього абсолютно стандартна.

«Я не бачу, щоб з ним якісь маніпуляції проводили. Це стандартна заводська прошивка. Дрон на системі neutral. Зазвичай вони ніяк не модифіковані. Ціна у 2 тисячі доларів за прошивку одного дрона є захмарною, і ми ніколи не стикалися з тим, щоб хтось за таку модифікацію просив таку суму грошей», — сказав експерт.

Всього у липні 2023-го «Кріон-М» закупив у Danator для Держспецзв’язку щонайменше 1074 дрони Autel. Як ми вже знаємо, без спеціального програмного забезпечення. Партія обійшлася у 14 мільйонів 130 тисяч доларів, або 516,5 мільйона гривень.

З огляду на те, що ціна на дрони завищена вдвічі, ймовірно, половина цих коштів осіла у німецькій компанії українця Сергія Велічука або розділена між ним та іншими учасниками цього ланцюжка.

Дві сторони відповідальності

Очільник Мінцифри Михайло Федоров стверджував, що Міноборони не справлялося із закупівлею дронів від початку повномасштабного вторгнення. Тому за справу взялося Мінцифри разом із Держспецзв’язку.

«Доводилося будувати флоу закупівлі дронів без тих… хто не хотів це робити», — говорив Федоров.

Тож політично Федоров і Щиголь відповідали за закупівлю безпілотників. Ось, наприклад, сертифікат кінцевого споживача на постачання дронів, які закупили за завищеною вартістю. Тут стоїть підпис тодішнього голови Держспецзв’язку Юрія Щиголя, але цього він у розмові з hromadske не пригадав.

Окрім того, Щиголь заявив, що взагалі не причетний до процедур закупівель. Навіть попри те, що єдиним засновником департаменту закупівель Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України є вона сама. Держспецзв’язку, який він очолював.

Це ж підтверджує і Михайло Федоров: «Держспецзв’язку закуповує для всіх Сил оборони. 95% дронів, які летять по росії, закуповувало не Міноборони, а Держспецзв’язку». 

Такої ж думки чинний очільник Держспецзв’язку Юрій Мироненко.

«Для мене це очевидно: я відповідаю за все, що відбувається у нашій системі, в усіх департаментах, які є», — сказав нам посадовець. 

20 листопада 2023 року його попередника Юрія Щиголя НАБУ запідозрило у заволодінні держкоштами на понад 62 мільйони гривень під час закупівлі програмного забезпечення. Тоді ж його звільнили з посади.

Цікаво, що лише за чотири дні до цього Михайло Федоров надіслав листа до НАБУ про завищення цін на закупівлях Autel. Тобто проблему в Мінцифри нібито помітили лише в листопаді — через місяці після постачання дронів на фронт, які, за даними hromadske, стартували ще в липні 2023 року.

Михайло Федоров каже, що сам дізнався про завищені ціни у вересні 2023-го, потім Мінцифри почало моніторинг, і саме за його підсумками було звернення до НАБУ.

«Ми стали отримувати сигнали від інших компаній ще у вересні, можливо, у серпні, про те, що можемо закуповувати по іншій ціні. Потім наприкінці вересня я отримав з фронту перші накладні за такою (завищеною — ред.) ціною.

Ми запросили ці контракти, ввели моніторинг цін на ринку. У листопаді я написав лист до НАБУ про те, що з Autel були певні проблеми, тож просимо вас покращити або поглибити моніторинг цих договорів», — сказав Федоров у коментарі hromadske.

За фактами завищень ціни на дрони, які Держспецзв’язку закупив у «Кріон-М», НАБУ все-таки відкрило кримінальне провадження. У січні 2024-го. Але досі ніхто жодної підозри не отримав.

Як так вийшло, що контракти з удвічі завищеними цінами взагалі підписали?

Поки Юрій Щиголь знімає з себе відповідальність узагалі. Михайло Федоров каже, що не моніторив закупівлі від початку заснування проєкту «Армія дронів», тобто близько півтора року. Хоча у Мінцифри був доступ до загальних обсягів контрактів та кількості закуплених дронів.

«Я не контролював ціни на дрони й те, які компанії їх продають. Наприклад, про компанію “Кріон-М” я дізнався вже за фактом — з накладних, які мені надсилали журналісти або військові. Тому що я особисто не моніторив електронну систему. В цьому полягала ідея, що ми — не закупник, але закупнику говоримо: “Дивіться, ми політично (і я особисто) беремо на себе відповідальність за проєкт, ви закуповуєте — і повинні робити це за законом, прозоро. Щоб над вами був контроль, я всі договори в режимі реального часу передаю антикорупційним органам”», — пояснив міністр.

За його словами, після історії з Autel у Мінцифри зробили висновки. Розраховують, що система має працювати інакше, бо у Держспецзв’язку новий керівник.

«Нас як авторів цього проєкту не влаштовує, що ціни можуть відрізнятися. Репутація цього проєкту має бути залізобетонна. У чому полягають мої внутрішні висновки? По-перше, наступного року 50% усіх закупівель потрібно перевести на закритий модуль Prozorro. По-друге, ми побудували команду, яка тепер контролює кожен контракт», — зазначив міністр.

Завищенню цін на Autel, за його словами, зараз має дати оцінку слідство.

То що маємо в підсумку? До мільйонних контрактів із закупівлі дронів допустили фірму, яка до того торгувала килимами. Загальна сума завищень, які нам вдалося виявити, сягнула 593 мільйонів гривень. Навіть з урахуванням наявних додаткових угод.

Тим часом попит на постачання безпілотників дедалі більше зростає. У 2024 році Кабмін виділив на «Армію дронів» 48 мільярдів гривень — на постачання через той самий Держспецзв’язку.

Чи могли кошти з цього величезного бюджету витратити не за призначенням у інших закупівлях? Як, наприклад, в історії з нашими Autel? Поки що можемо хіба здогадуватися.

Сообщение Армія дронів і відкатів. Як на закупівлях дронів для Сил оборони заробити майже 600 млн грн та до чого тут Федоров? появились сначала на Антикорупційна правда.

Повідомляється, що за хабар чиновник обіцяв підприємцям перемогу у будівельному тендері, який фінансувався з бюджету міста. Йшлося про 10 % від загальної вартості підряду.

“У разі відмови платити “відкат”, посадовець погрожував створити бізнесменам штучні перешкоди під час розгляду та погодження тендерної документації. Співробітники СБУ задокументували факт вимагання фігурантом грошей за “дозвіл” на проведення ремонту у приміщеннях мобілізаційного відділу міськради. Правоохоронці затримали чиновника під час передачі йому всієї суми хабаря”, – йдеться в повідомленні.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Заступника мера міста на Одещині викрито на “відкатах” появились сначала на Антикорупційна правда.

Трубіцина обвинувачують в одержанні 1,39 млн гривень хабаря за сприяння в організації роздрібної торгівлі у столиці. У зв’язку з неявкою обвинуваченого вдруге у судове засідання та інформацією про його відсутність в Україні.

Слідство встановило, що обвинувачений перетнув кордон України 13 травня цього року. На сьогодні місцеперебування обвинуваченого невідоме.

Також обвинувачення буде вимагати звернення всієї застави в розмірі 10,9 млн гривень в дохід держави та обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щойно його затримають. Мета сторони обвинувачення – забезпечити законними заходами продовження розгляду обвинувачення в суді та постановлення справедливого вироку.

“Антикорупційна правда”

Сообщение “Слуга народу” Владислав Трубіцин, обвинувачений у хабарництві, втік за кордон появились сначала на Антикорупційна правда.

Шахрайська схема, за допомогою якої Трубіцин зібрав з довірливих громадян чималу суму грошей, які так і не потрапили ЗСУ, а залишилися в кишенях політика, розкрита в розслідуванні журналіста Ярослава Бондаренка.

Як з’ясував журналіст, з серпня минулого року “щур з депутатським мандатом” Владислав Трубіцин встиг провести чотири нібито благодійні аукціони. На кожному аукціоні, як заявляв сам Трубіцин, було зібрано від 3 до 4 млн гривень. Таким чином загальна зібрана сума склала майже 15 млн грн.

На аукціони виставлявся антикваріат низької якості, який не користувався особливим попитом поціновувачів такого товару та роками не продавався. Ті, хто цей антикваріат передавав Трубіцину для аукціонів, отримували частково компенсацію за рахунок грошей, зібраних на цьому ж аукціоні. Підтвердження справжності антикваріату і того, що цей товар раніше не було вкрадено, ніхто не вимагав. Нікому просто в голову такого прийти не могло, адже Трубіцин завжди наголошував, що усі зібрані на аукціонах кошти підуть на допомогу ЗСУ.

Покупцями на цих аукціонах були люди з великими фінансовими можливостями, яким Трубіцин впарював ліві лоти за завищеними цінами. Часто домовленість про участь в аукціоні та купівлю того чи іншого лоту відбувалася заздалегідь. У якості відплати за купівлю непотрібного і дорогого антикваріату учасникам аукціонів обіцяли заступництво в Офісі Президента.

По суті це був організований Трубіциним лохотрон, на який повелося багато підприємців, які щиро хотіли допомогти Збройним силам України. Серед них, зокрема, був Василь Хмельницький.

Більше того, близько третини учасників таких аукціонів були підставними, які брали участь в торгах виключно для підвищення вартості лотів. Особливо тих лотів, за якими була попередня домовленість з VIP-учасниками.

Крім того, підставні учасники аукціонів мали завдання скуповувати лоти, які нікого не цікавили для створення правильної картинки в мас-медіа. Потім ці ж самі лоти продавалися ще раз на інших таких аукціонах. В такий спосіб Трубіцин замилював очі громадськості, а насправді все що він робив було фікцією та шахрайством. Реальні ж продажі здійснювалися за готівку, яка так і не надійшла на рахунки заявлених в якості співорганізаторів аукціонів благодійних фондів і не використовувалися для допомоги ЗСУ. Ці кошти просто були поділені між усіма учасниками цієї шахрайської схеми.

Вочевидь вирішивши, що війна усе спише, а в крайньому випадку впливові друзі з ОП допоможуть відмазатися, Трубіцин організував аукціони не для підтримки ЗСУ, а для фінансової підтримки самого себе.

Ось так Трубіцин зухвало знущається і з власних співгромадян, і з патріотичних почуттів людей, і з бійців ЗСУ, які зараз ризикують життям на фронті, і з правоохоронних органів. Адже Трубіцин не просто депутат, прямо зараз він є головним підозрюваним у гучній справі щодо корупції у Київраді.

В лютому 2022 року Трубіцин разом ще з п’ятьма спільниками був затриманий при спробі отримання хабаря в 1 мільйон 260 тисяч гривень. Детективи НАБУ провели по цій справі дуже велику роботу. Є відеофіксація злочину, години записів розмов фігурантів справи, на яких вони обговорюють деталі отримання ними “відкатів”. Зібрані НАБУ докази більш ніж переконливо доводять факт хабарництва та зловживання повноваженнями.

За версією слідства, Трубіцин вимагав та отримав хабар від підприємця за розміщення у Києві щонайменше семи точок сезонної торгівлі. За винагороду Трубіцин обіцяв підприємцю, що забезпечить тому перемогу на тендері, де розігрувалися торгові точки та не буде перешкоджати його бізнесовій діяльності.

За це підприємець мав сплачувати Трубіцину за кожну з точок додаткові кошти, окрім офіційного платежу за оренду. Ціна на одну точку складала від 20 тис. гривень у місяць, в залежності від місця торгівлі. Таким чином за рік учасники схеми мали отримати за 7 точок торгівлі 1,39 млн гривень. При передачі частини цих коштів, а саме 1,26 млн усіх і затримали.

У схемі Трубіциним були задіяні також його помічники, в.о. директора та заступники директорів Комунальних підприємств “Київський міський магазин” та “Київська спадщина”. Останні мали забезпечити клієнтам Трубіцина виграш в тендері.

Суд ухвалив рішення заарештувати Трубіцина, але той швидко вийшов на волю, адже витяг з кишені майже 15 млн грн застави. З моменту затримання депутата на отриманні хабара минув уже рік, але політик досі не поніс ніякого покарання за цей злочин. Він не позбавлений мандату та не відсторонений від посади голови постійної комісії Київради з питань промисловості підприємницької діяльності та міського благоустрою. Більше того, своїми шахрайськими аукціонами він відверто знущається з усієї правоохоронної системи. За інформацією ЗМІ, Трубіцин пов’язаний із скандальним заступником голови ОП Олегом Татаровим, який курує в Офісі Президента усі правоохоронні органи і водночас сам є фігурантом антикорупційоного розслідування НАБУ. Мабуть тому депутат-хабарник і відчуває повну безкарність.

Власне, Трубіцину не вперше обманювати людей і судочинство. Як повідомив журналіст Юрій Бутусов, ще в 2010 році Трубіцин був засуджений за шахрайство та підробку документів. Справа стосувалася подій 2004 року, коли Трубіцин підробив посвідчення інспектора “Харківобленерго” та влаштував “перевірки” на ринка міста Ізюм, що на Харківщині. Тоді його аферу швидко розкрили, а оскільки він не встиг своїми злочинними діями завдати якоїсь суттєвою шкоди то суд виявив поблажливість до молодої людини та звільнив його від покарання. Тим більше, що Трубіцин в суді визнав провину та розкаявся.

Потім Трубіцин також неодноразово потрапляв у кримінальні скандали. Його звинувачували у крадіжці старовинних книг та антикваріату, перепродажі викраденого. А у 2012 році Трубіцин навіть був оголошений у розшук правоохоронцями Вірменії за співучасть у викраденні 150 рідкісних книг з Національної бібліотеки Вірменії.

Як бачимо, завдяки безкарності та зухвальству Трубіцин пройшов досить довгий кримінальний шлях крадіжок, корупції та обману. І сьогодні, коли більшість оборудок Трубіцина стали відомі широкому загалу його місце на лаві підсудних а не у фракції президентської партії в Київраді.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Шахрайські аукціони Владислава Трубіцина: Як слуга-хабарник привласнив собі майже 15 млн допомоги для ЗСУ появились сначала на Антикорупційна правда.