Згідно з даними бухгалтерської відомості, отриманими журналістами, заступниця голови КМДА Марина Хонда лише за перші сім місяців 2025 року отримала понад 1,4 мільйона гривень. Сума, яка для пересічного киянина звучить як насмішка.

Для розуміння масштабу — середня зарплата у столиці станом на серпень становила 39 тисяч гривень. Тобто щоб заробити стільки, скільки отримує Хонда за місяць, киянину доведеться працювати понад пів року без вихідних.

Але в КМДА, схоже, свої «економічні реалії».
Тут, у місті, де після кожного дощу провалюються дороги, а ліфти не ремонтують роками, чиновники отримують не просто премії — матеріальну допомогу, гроші на оздоровлення і щомісячні надбавки за “високу інтенсивність праці”.
Яку саме інтенсивність мають на увазі — питання риторичне.

Цифри, від яких зносить дах

Марина Хонда лише у лютому отримала понад 224 тисячі гривень зарплати, з яких 162 тисячі — «матеріальна допомога». А в липні — понад 310 тисяч гривень. І це — лише зарплата.
У декларації за 2024 рік чиновниця вказала 2,2 мільйона гривень доходу, що у три рази більше, ніж ще два роки тому.

Інші заступники не відстають:

• Пантелеєв — до 495 тисяч гривень на місяць,

• Мондриївський — 447 тисяч,

• Хонда — 486 тисяч,

• Оленич, Непоп, Прокопів, Старостенко — кожен понад 300 тисяч.

Тим часом бюджетники столиці, медики та комунальники виживають на 10–15 тисяч, а родини загиблих військових місяцями чекають допомоги.

Система “свої для своїх”

Кожен рік аудитори фіксують провали у програмах соціальної підтримки, якими курує Марина Хонда. Програма «Турбота. Назустріч киянам» — класичний приклад: мільйони витрачаються формально, без реального ефекту для людей. Замість інвалідних колясок і протезів — «паперова звітність».
Та попри це, керівництво не лише не притягують до відповідальності, а ще й щедро преміюють.

Складається враження, що чим гірше працює департамент — тим більша премія його керівництву.

Управління туризму — 284 тисячі нарахувань у липні, Служба у справах дітей — понад 150 тисяч.
Навіть після провальних аудитів і звільнень «за власним бажанням», виплати продовжують текти, як річка.

Ручне управління по-кличківськи

Усе це стало можливим завдяки одній простій речі — повній відсутності громадського контролю.
Призначення у КМДА відбуваються «вручну», за лояльністю, а не за результатом. Кличко не радиться з громадою — він сам вирішує, хто отримає чергове «тепле місце».

Результат — очевидний: поки фронт тримається на пожертвах, а волонтери збирають на дрони по гривні, у столичних кабінетах тихо жиріють ті, хто мав би служити громаді.

“Антикорупційна правда”

Сообщение Коли війна, а статки ростуть: як заступники Кличка перетворили КМДА на золотий дощ появились сначала на Антикорупційна правда.