Все починалося красиво. Вишукане мистецтво, гучні прізвища, натхнення допомагати дітям. Art Ukraine Gallery у київському ТЦ “Домосфера” подавали як символ благодійності, естетики та турботи. Та весною 2025 року фасад глянцю тріснув — і з-під нього вирвалися гроші, вплив, кулуарні домовленості та гучні звинувачення, пише “Антикор“.
Здавалося б, артпростір був справжнім оазисом добра, створеним мистецтвознавицею Наталією Заболотною та Людмилою Пишною — дружиною голови Нацбанку Андрія Пишного. Але за благородною вітриною ховалися зовсім не романтичні сюжети. Скандал, що вибухнув навесні, оголив зв’язки з бізнесом, політикою, Росією, а головне — поставив під сумнів прозорість фінансових потоків.
Заболонта, яка стояла у витоків галереї, публічно заявила: Пишна її усунула. І не просто так. Вона натякнула на приховані суми, тіньові донати та контроль над мільйонами. З 4,5 млн гривень, зібраних на аукціонах, 1 мільйон нібито просто зник. А коли мистецтвознавиця почала ставити питання — двері галереї для неї зачинилися.
“Я була переконана, що поза аукціонами друзі Пишних заносили готівку. Саме тому мене і прибрали”, – заявила Заболотна.
У відповідь Пишна відкинула всі закиди, назвавши це “інформаційною атакою”. Але факти, які спливають, б’ють на сполох. Наприклад, вибухове зростання прибутків благодійного фонду “Відчуй” після призначення її чоловіка на посаду голови НБУ. У 2022 — 162 мільйони гривень. У 2024 — 17,6 млн. Та ще більш дивує, що на ГО, через яке нібито реалізовувалися спільні проєкти з Заболотною, надходило в рази менше.
І це тільки початок.
Фінансові операції компаній, пов’язаних з Пишною, викликають чимало запитань. Фірми, де вона серед засновників, ведуть справи з російськими контрагентами, фігурантами “Миротворця” та навіть тими, хто мав справу з Медведчуком. Контактний номер компанії “Брайтшоу”, де Пишна співвласниця, — це номер Владислава Багінського, відомого проросійськими висловлюваннями.
А серед її бізнес-партнерів — і фігуранти гучних справ, і колишні топи “Укроборонпрому”, і навіть люди з оточення Януковича. Наприклад, одна з компаній купила авто за понад 2 млн у родини Джуринських — тих самих, які “сиділи на тендерах” МВС у часи минулої влади.
Окремої уваги заслуговує сума інвестиції Пишної у компанію “Фіднова”: згідно з реєстрами, вона внесла 14,3 мільйона. Але в декларації її чоловіка фігурує 40 мільйонів. Де різниця у 25,5 мільйона? Помилилися? Забули? Чи приховали?
Та найголовніше — на поверхню спливає лобізм. За словами Борислава Берези, саме статус Пишного відкривав двері в галерею багатьом банкірам і бізнесменам. Аукціони стали простором не лише для мистецтва, а й для політичного нетворкінгу.
На цьому тлі особливо тривожно виглядає мовчання: адміністратор галереї відмовляється говорити про аукціони. А журналістів переспрямовує… до Каті Осадчої.
Галерея, яка мала бути місцем для культури і добра, опинилася в центрі бізнес-схем, політичних маневрів і заплутаних фінансових історій. Тут — мистецтво поруч із грошима, благодійність з політичним впливом, а добрі наміри — із сумнівними партнерами.
Це вже не просто проєкт. Це дзеркало системи, в якій гучні імена часто прикривають тих, хто знає, як перетворити благодійність на інструмент влади.
