Історія з онлайн-казино Pin‑Up вийшла далеко за межі звичайного податкового спору. Йдеться про ситуацію, яка, на думку журналістів і аналітиків, демонструє, як через юридичні конструкції та судові рішення держава може втрачати колосальні суми коштів.
За інформацією, оприлюдненою у розслідуваннях, Державна податкова служба України нарахувала понад 20 мільярдів гривень податкових зобов’язань і штрафів, однак суд відмовив у їх стягненні. У результаті ці кошти фактично залишилися несплаченими.
Юридичним оператором бренду Pin-Up в Україні виступає компанія Укргейм Технолоджи, однак, за матеріалами справи, на її рахунках не виявилося достатніх коштів для погашення податкових зобов’язань. Водночас фінансові потоки, як стверджується у розслідуваннях, проходили через платіжного посередника Diamond Pay, який накопичив перед оператором значну дебіторську заборгованість.
Саме до цієї заборгованості держава намагалася застосувати механізм стягнення, виходячи з того, що гроші фактично проходили через платіжну інфраструктуру. За твердженнями журналістів, така схема могла використовуватися для перерозподілу фінансових потоків і виведення прибутку за межі України.
Однак суд відмовив у задоволенні вимог. Формальною підставою стало те, що податкові претензії вже були заявлені до основного оператора, а повторне стягнення могло створити ризик подвійного списання. При цьому економічний зміст операцій і роль платіжного посередника, як зазначають оглядачі, фактично не стали предметом детального аналізу.
У результаті виникла ситуація, яку експерти описують як «замкнене коло»: з оператора стягнути кошти неможливо через їх відсутність, а альтернативні механізми заблоковані судовим рішенням.
Це не перший подібний епізод. За повідомленнями медіа, раніше у справах, пов’язаних із Pin-Up, також ухвалювалися рішення про повернення або розблокування активів, причому частина слухань проходила в закритому режимі. У сукупності це дозволило компанії продовжувати діяльність, попри значні податкові претензії.
Окрему увагу журналісти звертають на зв’язки платіжної інфраструктури з фігурами, які раніше працювали у сфері державного регулювання азартних ігор. Зокрема, у публічних матеріалах згадується Євген Яхній, пов’язаний із колишнім регулятором КРАІЛ. Після ліквідації цієї установи її функції були передані новому органу, що, на думку критиків, не усунуло системних проблем ринку.
Загалом ситуація навколо Pin-Up стала прикладом ширшої дискусії про те, наскільки ефективно держава контролює гральний бізнес, рух коштів і виконання податкових зобов’язань. У воєнний час, коли бюджет критично залежить від надходжень, подібні історії викликають особливо гостру реакцію суспільства і ставлять питання про необхідність більш жорсткого контролю та прозорості судових рішень.
