Інформаційний простір уже кілька тижнів лихоманить від протистояння, в центрі якого — Сеяр Куршутов і Геннадій Корбан. З одного боку — серія публікацій про російське громадянство Куршутова, санкції РНБО та його можливий вплив на оборонні закупівлі, зокрема у сфері постачання дронів. З іншого — нервова й затратна кампанія у відповідь, спрямована проти Корбана. І поки одна сторона оперує фактами та документами, інша дедалі глибше занурюється в емоційні атаки та медійні провокації, пише “Укррудпром“.
Публікації, що з’явилися в медіа, змальовують картину можливого входження Куршутова в оборонний сектор через наближених до Рустема Умєрова та Арсена Жумаділова осіб. Йдеться про постачання дронів із багатократною націнкою для АОЗ, а також про ймовірне відмивання коштів через франшизу Zielinski & Rozen в Україні та Австрії. Окремий акцент — на фінансуванні Віденського балу, що подається як демонстративний жест на тлі війни.
Замість стриманої юридичної відповіді Куршутов обрав агресивну інформаційну тактику. Кампанія проти Корбана, що розгорнулася у низці телеграм-ресурсів, виглядала хаотичною та позбавленою переконливої доказової бази. Кульмінацією стали публікації з елементами візуальних провокацій і глузування, які, замість нівелювати звинувачення, лише підсилили ефект резонансу.
На тлі згадок про кримінальні провадження БЕБ, ймовірні фінансові зловживання та російський паспорт, така стратегія виглядала як спроба відвернути увагу. Проте інформаційна логіка працює інакше: що емоційніша реакція — то більше запитань виникає.
Окремий поворот у цій історії — спроба прив’язати до Корбана резонансні події за кордоном, зокрема історію з Комаровим і Петровським на Балі. Аргументація зводилася до географічних збігів і припущень, що викликало нову хвилю критики через використання чужої трагедії у внутрішніх медійних розбірках.
Не вперше ім’я Куршутова фігурує у скандальних інформаційних кампаніях. Раніше його пов’язували з витоками даних, участю в організації розслідувань щодо Ігоря Котвіцького, Олексія Дідковського, Андрія Холодова, Олександра Тупицького, Олега Бахматюка та інших публічних осіб. Окрему увагу привертала діяльність телеграм-каналу «Джокер», який критикували за методи інформаційного тиску на бізнес — серед згаданих компаній і осіб були Артур Гранц, Андрій Матюха, Сергій Токарєв, подружжя Герег, Борис Філатов, Юрій Голик, Іван Рудий, Олексій Чернишов, Максим Шкіль, а також бренди Comfy, «Нова Пошта», Uklon, Fondy, «Цитрус», «Стилус», «Техно Їжак», «Монобанк».
Нині ж у фокусі — роль Ігоря Лаченкова (Лачена), який активно поширює матеріали проти Корбана. Критики вважають, що така співпраця може обернутися для нього репутаційними втратами, особливо якщо фактична база публікацій залишатиметься слабкою.
Питання, яке дедалі частіше лунає в експертному середовищі: чи не перетворилася ця медіавійна на процес саморуйнування для її ініціатора? Адже що масштабніша інформаційна атака без належної доказовості, то сильніше вона б’є по її автору.
У підсумку ситуація виходить за межі особистого конфлікту. Йдеться про репутації, довіру до оборонних закупівель і межу між журналістикою, піаром та маніпуляцією. І якщо найближчим часом не з’явиться переконливих відповідей по суті звинувачень, інформаційний тиск лише зростатиме — незалежно від того, хто саме стоїть по різні боки барикад.
