Інформацію про те, що новий посол у Болгарії не пов’язана з МЗС, «Європейській правді» підтвердили кілька джерел у дипкорпусі.
Як стверджується, новопризначена посол, указ щодо якої президент підписав 23 грудня, вже почала набувати досвіду за новим фахом – зокрема, брала участь у загальній нараді послів України, що відбувалася 22-25 грудня у Києві та Миколаєві.
Між тим, проблемою є те, що раніше вона взагалі не мала досвіду роботи у якості фахівця-міжнародника.
Біографія нового посла України у Болгарії наразі не оприлюднена, однак окремі деталі вона розкрила на двох профілях у Facebook, які не мають офіційної позначки верифікації, але на яких розміщені особисті фото та інша інформація Олесі Ілащук.
Один з них наразі тривалий час не оновлюється; у ньому Ілащук позиціонується як фахівчиня з питань обробки дорогоцінного каміння. Профіль стверджує, що вона є випускницею антверпенської Вищої ради з питань діамантів – авторитетної організації, що не є університетом чи освітнім центром, однак все ж надає певні освітні послуги.
В іншому профілі, що активно оновлювався до останнього часу, та сама людина позиціонується як «клінічний психолог, системно-сімейний терапевт, гештальт-терапевт, сексолог-консультант». Виходячи з публічної активності майбутньої представниці України у державі-члені ЄС і НАТО, вона до останнього часу переймалася питаннями гештальт-лікування та сексології.
У неділю ввечері цей профіль був заблокований.
На обох профілях були розміщені особисті фото та інші деталі щодо новопризначеного посла, які вдалося верифікувати, вподобання для яких з давніх часів проставляли профілі Ярослави Гресь (задіяна у президентській ініціативі United24) та Олеся Донія (політолог, що зараз співпрацює з владою).
Варто зауважити, що політичні призначення на посади посла осіб з-за меж МЗС не є винятковим; такі рішення практикувалися за багатьох президента, що нерідко викликало критику. Утім, призначення взагалі без публічно відомого досвіду у міжнародній сфері є одиничними. Також без детальнішої інформації про біографію нового посла складно зрозуміти, чи має вона зв’язок з Болгарією.
Але найцикавішим є те, що у сексолога-дипломата є кримінальний бек-граунд.
Мільярдер з Ржавинців, або Не дай, Боже, з Івана пана
Колишній генеральний директор МТК «Калинівський ринок», уродженець села Ржавинці Заставнівського району Іван Ринжук, затриманий правоохоронцями разом з двома поплічниками 16 квітня цього року за отримання хабара у розмірі 250 тисяч доларів, нині перебуває у загальній камері СІЗО.
Впродовж майже шести місяців правоохоронцями проводилися заходи щодо документування злочинної діяльності Івана Ринжука на території області та за її межами. За словам начальника управління ДСБЕЗ УМВС у Чернівецькій області Василя Хащука, отримано великий обсяг інформації та дозвіл на її оприлюднення. 2 червня порушено кримінальну справу стосовно заступника директора МТК «Калинівський ринок» Сергія Столяра. Оскільки він виїхав за межі області (за попередніми даними, перебуває в Росії), вирішується питання про оголошення його у розшук. Столяру інкримінується одержання хабарів на загальну суму 300 тисяч гривень за сприяння у встановленні в першому секторі павільйонів, котрі не були передбачені планом забудови ринку.
З’ясувалося, що без дозволів та відповідної документації встановлено 140-160 таких торговельних павільйонів.
17 травня правоохоронці затримали колишнього начальника відділу внутрішнього контролю ринку Володимира Ринжука. Стосовно нього також порушено кримінальну справу за розкрадання коштів у особливо великих розмірах. Саме ним була організована «чорна каса» за заїзд автотранспорту та запроваджене обілечування продавців з розкладних прилавків, з рук, з машин та автопричепів. За словами Василя Хащука, у 2004 році Іван Ринжук розробив нову схему отримання хабарів — у завуальованій формі. Для цього він розподілив ролі між двома «своїми» людьми – Березовським (Ринжук є його вінчальним батьком) — директором фірми «СІТІ-інвест» і ДП «Стрімко» та Божовським – директором фірми, що також мала стосунок до Калинівського ринку. Також у Києві виявлені підприємства, засновниками яких є Ринжук та Божовський.
Злочинна схема давала можливість через посередників отримувати шалені надприбутки. Встановлено, що Іван Ринжук причетний до 23 фірм. В одних він був засновником, у інших – директором, третіми – через близьких родичів — керував. У багатьох з них статутний фонд не набагато перевищує внесок самого Івана Ринжука.
Кілька фірм Ринжук записав на матір, кілька – на дружину. Він навіть «посприяв» у зміні материного прізвища на дівоче – Петрушко, аби, вочевидь, не так часто звучало прізвище Ринжук.
Його фірма «Джемма», що займається виготовленням та продажем ювелірних виробів, стала основним джерелом фінансових надходжень після 2007-2008 років, коли будівництво у Києві, яким він також займався, пішло на спад. Рекламувалася найдешевша ціна діамантів – мовляв, «Джемма» користується прямими поставками з Південно-Африканської республіки. Правоохоронці отримали довідку з митниці, що дорогоцінні камені походять зі Сьєрра-Леоне. Вилучено готової продукції, необроблених алмазів та обладнання на суму 24 мільйони гривень.
Після затримання Івана Ринжука в офісі «СІТІ-інвест» Березовського знайдено оригінал довідки з виплати Ринжукові дивідендів і доходів за підсумками роботи фірми «Джемма»: у 2008 році – 3 млн. 220 тис. дол., у 2009 році – 2 млн. 740 тис. дол.
За словами начальника УМВС в Чернівецькій області Миколи Харабари, оскільки «Калинка» не мала плану генеральної забудови, міська рада дозволила вирішувати ці питання дирекції. Таким чином, вранці ділянку «свої» люди купували за 8-10 тисяч гривень, а вже через годину її продавали підприємцям за 40 тисяч доларів.
У вирішенні питання заїздів та виїздів з території ринку міська влада у 2006 році не підтримала міліцію, а навести порядок тоді ще можна було. Хоча, за словами Миколи Харабари, це не було значною частиною прибутку ринку. Однак нині й на цих «копійках» завдяки виконуючому обов’язки гендиректора ринку Василя Максимюка надходження до міського бюджету за місяць збільшилися у шість разів. Стає очевидним, що за місяць можна було б довести їх до мільйона гривень. Та ринжуківські оборудки сягають значно вище…
— Якби, як раніше, торговельні місця йшли через аукціон, чернівчани ходили б тротуарами, вкритими сусальним золотом, — сказав Микола Харабара. – Мільйони доларів пішли до кількох кишень…
Неабиякі оборудки творилися навколо землі, відданої «СІТІ-інвесту» практично за копійки, а також ДП «Стрімко». У ході досудового розгляду з’ясовано, що у 2007 році саме «Стрімко» була віддана під реконструкцію Соборна площа міста Чернівці. Там передбачалося облаштування підземних паркінгів. Яким чином була виділена територія – невідомо. Бо жодних документів з цього приводу міська рада досі не надала. А у 2010 році «Стрімко» продовжує договір оренди… у зв’язку з кризою. Березовський зазначає про витрачені п’ять мільйонів гривень, однак і понині на Соборній площі розміщено лишень чотири павільйони. Тож питання, кому міські структури сприяли у бізнесі так, як Ринжукові, залишається риторичним.
Тим часом правоохоронці заспокоюють підприємців Калинівського ринку, які втридорога придбали торговельні контейнери. Їх відбирати не будуть.
Ну, а поки перевірки ще тривають. Та на цей час вже відомо, що Ринжук має не багато – не мало майна — на майже мільярд гривень.
