У червні в Україні спалахнув скандал із викриттям масштабної схеми вивезення за кордон анатомічних матеріалів людини, до якої входив колишній заступник міністра охорони здоров’я Михайло Загрийчук. Загрійчука та ще 10 лікарів звинувачують у махінаціях з електронною системою реєстрації та продажу місць у черзі на трансплантацію. Також медиків підозрюють у «незаконному вилученні анатомічних матеріалів у людей, які перебувають у безпорадному стані». Українські ЗМІ писали, що на тлі цієї кримінальної справи в країні на деякий час припинилися всі легальні операції з пересадки органів.
Про те, хто і як заробляє на незаконній торгівлі людськими органами, читайте у нашому розслідуванні.
Відчайдушний спосіб заробити
Ще до війни схеми нелегальної торгівлі людськими органами за кордон були поширені на території України. Багато хто, почувши словосполучення «незаконна трансплантація органів», уявляють собі кадри з якогось голлівудського бойовика, де жертву насильно затягують до підпільної клініки, вилучають нирку, а потім викидають на вулицю або зовсім позбавляються.
Насправді справи дещо інакше. У 99% випадків нелегальними донорами органів стають добровільно. Як правило, це люди, які потрапили з важку фінансову ситуацію. Вони знаходять посередника, який через свої налагоджені канали здійснює підготовчий процес.
Спершу донор проходить перший медогляд в Україні. Потім здійснюється підготовка документів для подорожі за кордон. Другий медогляд здійснюється вже в країні, де відбуватиметься операція. Найпопулярнішим пунктом призначення є Туреччина. Там дозволено пересаджувати органи людям, які не припадають один одному родичами. Зрозуміло, спочатку етична комісія має перевірити і довести, що орган, що трансплантується, є подарованим, а не проданим (інакше операція буде незаконною). Правильне рішення комісії набувається за допомогою хабара.
Зразкові розцінки на популярні людські органи виглядають так:
- нирка – 80 тис. доларів,
- печінка – 200 тис. (тут важливо розуміти, що ціна вказана за цілий орган, проте повністю пересадити печінку від живої людини не можна, можлива трансплантація її частини, ціна якої розраховується окремо залежно від розміру фрагмента),
- кістковий мозок – 20 тис. (за 1 м).
При цьому донору йде лише 20% цієї суми, 50% забирає посередник, решта йде на хабарі та інші супутні витрати.
Зрозуміло, для потенційного донора подібні схеми пов’язані серйозними ризиками. Первинний та вторинний огляд, як правило, роблять для галочки, не сильно заглиблюючись в анамнез «пацієнта». Якоїсь адекватної реабілітації після операції донор також не отримає. Чи варто говорити, що жодна медична страховка не допоможе, якщо почнуться якісь післяопераційні ускладнення.
Війна як каталізатор
Після вторгнення Росії в Україну та початку активних бойових дій до теми нелегальної трансплантології додалося незаконне вилучення органів у загиблих солдатів ЗСУ.
Прифронтові міста, де часто розміщуються військові шпиталі, стали ідеальним місцем для організації підпільних операційних, в яких підробляють професійні хірурги. Наприклад, багато жителів міста Лиман Донецької області підозрюють, що така «установа» знаходиться у підвалі адміністративної будівлі за адресою вул. Привокзальна, буд. 22. Як повідомляють очевидці, які побажали зберегти анонімність, біля входу до закладу неодноразово з’являлися військовослужбовці, зокрема медперсонал (наприклад, нібито з’являвся бойовий медик із позивним «Кіс»). За деякими даними, в операціях начебто беруть участь іноземні медичні спеціалісти.
Місце, мабуть, вибрано невипадково – у безпосередній близькості знаходяться Краснолиманське медичне училище та залізнична лікарня, звідки доставляються фахівці та «матеріал» відповідно.
За чутками, за солідну суму у начальства госпіталю можна «замовити» і ще живого бійця – списати його за документами як померлого від ран не складно, а якість отриманих органів виявляється помітно вищою.
Будівля управління ДонЗД у Лимані, де здійснюється незаконна трансплантація органів
Схема взаємного розташування «операційної» (червоне коло), медучилища (жовте коло) та лікарні (зелене коло)
Про можливу лабораторію, де могли здійснюватися такі операції, повідомляє італійське видання FarodiRoma . За інформацією журналіста Andrea Lucidi, російські військові нібито виявили таку «медичну установу» в одному з населених пунктів, що знаходиться по лінії фронту на Донбасі.
Кадри із підпільної операційної.
У принципі, подібні факти, які шокують своєю нелюдяністю, у воєнний час і в місцях, де бойові дії стали частиною повсякденного життя, перетворюються на щось «нормальне», оскільки війна розкриває в людській натурі найтемніші її сторони.
У різних військових конфліктах по обидві сторони трапляються плюс-мінус однакові процеси, в яких цінності людського життя абсолютно точно віддається не головний пріоритет.
Загрийчук, Рекрут та Боголюбов
Але повернемося з лінії фронту назад до Києва. Із затриманням групи Загрійчука побічно може бути пов’язаний на перший погляд факт, що абсолютно не стосується цієї справи: а саме поспішний від’їзд з України екс-співвласника ПриватБанку Геннадія Боголюбова. Він виїхав за кордон підробленими документами і через Польщу осів в Австрії. Однією з причин втечі Боголюбова називають підозру, що готується йому, від БЕБ у справі ПриватБанку. Однак у Боголюбова могли бути інші мотиви покинути країну.
Тут доведеться знову звернутися до постаті Михайла Загрійчука. Донедавна він був офіційно одружений з підприємницею Світланою Рекрутою. Вона, у свою чергу, донедавна була директором Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО).
Розлучення Загрійчука та Рекрут наприкінці минулого року багато хто називає фіктивним. Він був нібито оформлений для відводу очей на тлі питань від правоохоронних органів до Рекрута, яку підозрюють у пособництві державі-агресорові, присвоєння майна, відмиванні грошей та зловживанні службовим становищем.
Рекрут залишила посаду голови ФГВФО через місяць після звинувачень, пред’явлених її екс-чоловіку. Ще до своєї відставки вона залишила територію України. ПриватБанк був і є одним з найбільших донорів для Фонду, який Рекрут очолювала з 2019 р. Цікавий збіг: Рекрут різко залишає Фонд відразу після від’їзду Боголюбова і незабаром після скандалу з «чорними трансплантологами».
ЗМІ повідомляють, що на даний момент Рекрут знаходиться у Великій Британії. Там, у Кембриджі, функціонує клініка Hardwick Clinic, що належить її сестрі Тетяні Енрайт. У цій же клініці працює і син Загрійчука та Рекрут – Загрійчук Віктор Михайлович.
Тетяна Енрайт
Чоловік Тетяни Антон Енрайт працює професором на кафедрі Патології Кембриджського університету.
Профіль Антона Енрайта на сайті Кембриджського університету
На нього, за версією українських правоохоронців, записана велика частка майна, яке фактично належить Світлані Рекрут.
Про те, що корупційні активи Рекруту нібито легалізуються у Великій Британії через її родичів, відомо вже давно. Однак тепер можуть розкритися і подробиці кримінальної справи щодо її чоловіка, а слід 10 друзів Загрійчука може також привести до Сполученого Королівства.
Трохи передісторії
Вище ми вже згадували, як війна посилила ситуацію із нелегальною трансплантологією в Україні. Але фактично війна в країну прийшла не 2022 року, а значно раніше: після анексії Криму та початку бойових дій на Донбасі. І саме тоді, у 2014 році, відбувається черговий виток розвитку «чорної трансплантології», який був безпосередньо пов’язаний із знеціненням людського життя.
З’явилися такі феномени, як близький до Порошенка та лояльних йому генералів голова київського обласного козацтва Андрій Швидь . Він із другої половини 2010-х нібито організує полювання на живих людей на Донбасі для забезпечених збоченців. Швидь нібито влаштовував сафарі, на яких вбивство живої людини з вогнепальної зброї поблизу лінії фронту коштувало 60-70 тисяч доларів. «Бізнес» у Швидя з партнерами комбінований. Наприклад, йому нібито можуть замовити усунення конкурента з бізнесу, недруга чи небажаного свідка. У ситуаціях, коли вбивство замовленої людини визначається як нескладне, з теми можуть заробити двічі, продавши сафарі з полюванням на замовленого. Швидь, здається, не приховує, що іноді отримував замовлення на вбивство на Донбасі чоловіків та жінок для потреб нелегальної пересадки органів та тканин. Іноді вдавалося продати тіло вбитих у результаті сафарі. Коли була така перспектива, намагалися вбивати з урахуванням того, що тіло потрібно було максимально швидко занурити в рефрижератор.
Коротка біографія О.Швидя
У тому ж 2014 році було укладено низку непублічних угод про спільну монетизацію горя Криму та Донбасу між Порошенком, Яценюком, Гройсманом, Аваковим, Наливайченком та їхніми російськими партнерами. Сприяння «чорній трансплантології» також було частиною угоди. Перша знакова подія – проведення навесні 2014 року у Криму операції матері т.зв. «голови» Криму Аксьонова відомим київським хірургом-кардіологом Тодуровим. Нібито «випадково». Потім також «випадково» до каденції Порошенка до Києва приїжджала народжувати Вероніка Мірошниченко – дружина т.зв. “мера” Ялти Андрія Ростенко, відомого пограбуванням української власності на Південному березі Криму. Потім кримський криміналітет обговорював з киянами можливість нелегальної трансплантації нирки в Києві, що втратив цей орган у 2018 році Ростенко. Чим скінчилася та історія достеменно невідомо.
Роль Єрмака, початок
Важливим сегментом сітки «чорних трансплантологів» нібито є Борис Тодуров та ДУ «Інститут серця МОЗ України». До нього ж належить і вищезгаданий Михайло Загрійчук, який є в Інституті серця завідувачем трансплантації та хірургії органів черевної порожнини. Андрія Єрмака. Він, нібито таким чином “важкими зв’язками”,які потім використовував у політиці та бізнесі. якої на той момент володів голова комітету ВР з питань медицини Михайло Радуцький, виявилася замішаною у скандалі з нелегальної пересадки органів.
У 1990-2000-ті Єрмак у рамках початку своєї трудової кар’єри як юрист брав участь у процесі поглинання бізнес-активів розгромлених українських ОЗУ. Затій, зважаючи на все, полягав у тому, щоб легалізувати їхню діяльність та вписати її в економічну модель України, перевівши під контроль МВС та СБУ. Кажуть, що зв’язками з українськими спецслужбами на той момент Єрмак обзаводився через свого батька Бориса Михайловича Єрмака, який свого часу обіймав високу посаду в посольстві СРСР в Афганістані.
Саме тоді, мабуть, зав’язується знайомство Єрмака та Радуцького. Останній у 2020-2024 працював помічником Єрмака у ВП.
Важливий момент: через Радуцького Єрмак фактично підігнав нормативно-правову базу для безперешкодного здійснення продажу органів. Зокрема, 16 грудня 2021 р. Верховна Рада ухвалила закон №5831 «Про регулювання питання трансплантації анатомічних матеріалів людини», згідно з яким більше не потрібно нотаріально засвідчувати письмову згоду живого донора чи його рідних на трансплантацію. За цим законом приватним клінікам надали право проведення трансплантації. Примітно, що головним ініціатором законопроекту виступив Комітет ВР з питань медицини, який очолює Радуцький.
Крім того, 14 квітня 2022 р. було ухвалено закон №5610 «Про внесення змін до Податкового кодексу», який звільнив операції з трансплантації органів від сплати ПДВ. Важливість цієї поправки полягає не так в економії коштів, як у видаленні «зайвих наглядових очей» в особі Державної податкової служби. А одним із ініціаторів законопроекту знову виступає Комітет Радуцького.
Створення юридичних осіб
Мабуть, для прикриття Єрмак та партнери створили всередині галузі юрособи ГО «Союз споживачів медичної продукції» та ГО «Союз фахівців у галузі охорони психічного здоров’я України» .
Як власники «Союзу споживачів медичної продукції» вказані Андрій Єрмак, Владислав Онищенко (директор та бухгалтер), Ігор Волкодав та Денис Шарапов. Рахунок організації відкрито все в тому ж ПриватБанку.
Крім того, «Спілка споживачів медичної продукції» одноосібно володіє компанією «Медстандарт», видами діяльності якої вказано «оптову торгівлю фармацевтичними товарами» та «діяльність медичних закладів». Директором цієї компанії виступає Валентина Домбровська.
Адреса реєстрації всіх трьох організацій збігається: Україна, 01021, місто Київ, вулиця Михайла Грушевського, будинок 28/2, офіс 43.
Дані компаній в Опендатабот
«Союз споживачів медичної продукції» та «Медстандарт» є фігурантами кримінальних справ за статтями 209 (Легалізація (відмивання) майна, отриманого злочинним шляхом), 212 (Ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів)) та 28 (Здійснення кримінального злочину групою осіб , групою осіб за попередньою змовою, організованою групою чи злочинною організацією) КК України. Усі кримінальні справи було порушено ще у 2020 та 2021 роках.
Однак після ухвалення у Верховній Раді вищезазначеного закону №5610 кримінальні справи щодо цих організацій більше не порушувалися. І доля їм благоволила явно не через сумлінне ведення бізнесу.
Список судових актів (дані Опендатабот)
Декілька слів варто сказати і про бізнес-партнерів Єрмака щодо «Союзу споживачів медичної продукції»:
Ігор Волкодав є власником чи бенефіціаром у 15 українських компаній, більша частина яких працює у сфері охорони здоров’я.
Крім того, разом з Вовкодавом компанії ІНТЕРКОНТИНЕНТАЛЬ МЕДІКАЛ ПРОДАКТС (торгівля медичними та фармацевтичними товарами) та “КОМПАНІЯ “НМС – УКРАЇНА” (оптова торгівля) очолює громадянин Ізраїлю Яків та товарами), І-МЕД (всі види робіт з медичною технікою, інжиніринг, інша діяльність у сфері охорони здоров’я), ІСРАМЕД ІННОВАЦІЙНІ ПЛАТФОРМІ (торгівля медичними товарами), ЕКОТЕХПРОМ ПРЕМІУМ (виробництво електричних побутових приладів, торгівля медичними товарами) та ДАГ асортименту).
Саме через Гафтера проходять усі фінансові операції, у т.ч. через відкритий рахунок в Укргазбанку. Цей банк обрано невипадково. Саме «Укргазбанк» фінансує компанії, які експортують свою продукцію до Ізраїлю. Тільки у 2023 році було укладено 63 такі угоди.
Крім того, Гафтер виступає сполучною ланкою між українським «виробником органів» та їх споживачем в Ізраїлі. За даними, дружина Якова Анат Гафтер-Гвілі є провідним лікарем медичного центру Rabin Medical Center, який у т.ч. спеціалізується на трансплантології. Варто згадати, що після вторгнення ЗС РФ в Україну Rabin Medical Center доставляв спецбортом з Бухареста тяжкохворих українців, які втекли від війни. Що з ними стало після попадання до центру, сказати складно, т.к. деталі наданого їм лікування не розкриваються.
Владислав Онищенко недарма, мабуть, опинився в одному човні з Єрмаком. До становлення керівником «Союзу споживачів медичної продукції» він обіймав посади у сфері контролю за якістю лікарських препаратів, у т.ч. виконував обов’язки державного інспектора України з контролю за якістю лікарських засобів. Має великий досвід роботи у різних органах фармацевтичної галузі.
І нарешті Денис Шарапов , колишній офіцер ГУР, як кажуть, найбільш наближений до Єрмаку бізнес-партнер. Саме з ним голова ВП будував створену 2001 року ТОВ «Медійна група європейського партнерства». Але у 2018 році вони вийшли зі складу засновників цієї компанії. Після цього Шарапов обіймав посади заступника генерального директора «Укрспецекспорту», заступника міністра зі стратегічних галузей промисловості та заступника міністра оборони. На останній посаді (звільнений у вересні 2023 р.) він займався діяльністю Агентства оборонних закупівель і, за чутками, провертав корупційні схеми, а всі контракти та суми відкатів нібито погоджував особисто з керівником Офісу Президента України.
Єрмак же у 2019 році був призначений до наглядової ради «Укроборонпрому», потім помічником президента України (курував питання зовнішньої політики та міжнародні відносини) та у 2020 році очолив Офіс Президента України.
Крім того, Шарапов – син колишнього керівника “Укроборонсервісу” Олександра Шарапова, якому Єрмак надавав юридичні послуги.
Відкати на закупівлю обладнання для гемодіалізу
Мабуть, з 2015 року Єрмак у співдружності з колишніми співробітниками СБУ Сергієм Семочком та Миколою Беззубенком почав витягувати значні гроші та зв’язки з темою пересадки органів. Тоді Семочко як начальник економічної контррозвідки СБУ брав участь у переділі ринку постачання обладнання та препаратів для гемодіалізу (процедура, необхідна для людей з нирковою недостатністю, які перебувають в очікуванні нового органу для пересадки) – жертвами тієї війни стали 200 хворих . Сьомочко, разом із Беззубенком нібито вимагали 250 тис. доларів як «відкат» за участь компанії «Діавіта» у тендері МОЗ із закупівлі розхідників для діалізу. До речі, за чутками, сприяв їм у цьому згаданий вище Михайло Радуцький, який на той час був чиновником Київської держадміністрації.
Участь у «гемодіалізній війні» нібито принесла Єрмаку та партнерам повний доступ до «клієнтської бази», зацікавлених у «чорній трансплантології». Одним із центрів нелегальної пересадки органів виявився Київський інститут трансплантології ім. Шалімова, де як лікар-хірург встиг попрацювати вже добре знайомий нам Загрійчук.
Сьомочка було звільнено з СБУ після скандалів з нерухомістю на суму понад 200 млн грн та російськими паспортами у членів його родини. Вже під час перебування Єрмака як глава ВП, Семочко було відновлено на посаді заступника СБУ. До речі цікавим виявляється і той факт, що члени сім’ї Семочко перебувають у дружніх стосунках із членами сім’ї згадуваного раніше Геннадія Боголюбова.
Беззубенко, перекочувавши в ВП на посаду радника Єрмака, почав курирувати роботу українських митниць, у тому числі, мабуть, сприяючи потребам «чорної трансплантології» за допомогою контрабандних коридорів, що проходять через Україну. При цьому дружина Миколи Беззубенка – Юлія є власницею низки юркомпаній, чиї адвокати обслуговують та захищають у судах великих гравців фармацевтичного та медичного ринку.
Люди Єрмаку
Не секрет, що Єрмак майстерно розставив довкола себе ціле коло наближених осіб у всі необхідні йому державні та фінансові структури. Тим самим він створив механізм, який дозволяє йому практично бездоглядно проводити будь-які фінансові операції. Призначені люди тримають їх на контролі і у разі непередбачених обставин не дозволяють інформації вийти у світ.
Нижче наведено кілька прикладів:
Роза Тапанова є членом наглядової ради Ощадбанку, куди була обрана за квотою Кабміну. Раніше вона працювала юристом у фірмі голови ВП “Міжнародна юридична компанія”, яку він створив наприкінці 1990-х. Крім того, вона разом з Єрмаком, перш ніж опинився в політиці, створила однойменне акціонерне об’єднання.
Разом з нею у наглядовій раді Ощадбанку працює Олександр Роднянський-молодший (син режисера Олександра Роднянського), який одночасно є радником Єрмака.
Голова Нацбанку Андрій Пишний теж має історію стосунків із Єрмаком. У 2016 році Єрмак та Пишний разом створили ГО «Відчуй», яке займається допомогою людям із порушенням слуху. Пишний також увійшов до робочої групи Єрмака-Макфола, яка займається просуванням санкцій проти РФ у світі.
Ірина Мудра – заступник міністра юстиції (2022-2024). До Мінюстиції вона працювала юристом у Ощадбанку, де її керівником був Андрій Пишний. Також увійшла до групи Єрмака-Макфола. З березня 2024 року – заступник керівника ВП.
Як бачимо, тема чорної трансплантології постала в Україні не після вторгнення РФ. Схема, в якій так чи інакше, усвідомлено чи ні, але брали участь визначні постаті української політики, розвивалася та вдосконалювалася роками. І тепер в умовах повномасштабної війни приносить ще більший прибуток своїм кураторам, включаючи, мабуть, голову ВП Єрмака. Кейс Загрійчука, схоже, є лише верхівкою брудного бізнесу із нелегального продажу людських органів.
